Довгоочікуване ухвалення закону «Про медіа». Моніторинг роботи комітету гуманітарної та інформполітики за ІІ півріччя 2022 року

Довгоочікуване ухвалення закону «Про медіа». Моніторинг роботи комітету гуманітарної та інформполітики за ІІ півріччя 2022 року

17 Січня 2023
3855
17 Січня 2023
09:00

Довгоочікуване ухвалення закону «Про медіа». Моніторинг роботи комітету гуманітарної та інформполітики за ІІ півріччя 2022 року

3855
Робота над «медійним кодексом», намагання приборкати Держкіно, виділення грошей на виробництво медіапродукту й на культуру загалом, а також проблеми депутатів через вимкнення електрики.
Довгоочікуване ухвалення закону «Про медіа». Моніторинг роботи комітету гуманітарної та інформполітики за ІІ півріччя 2022 року
Довгоочікуване ухвалення закону «Про медіа». Моніторинг роботи комітету гуманітарної та інформполітики за ІІ півріччя 2022 року

«Детектор медіа» публікував моніторинги роботи Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики за перше півріччя 2022-го, друге і перше півріччя 2021-го, друге і перше півріччя 2020-го, друге півріччя 2019 року, Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики за перше півріччя 2019 року, друге й перше півріччя 2018-годруге й перше півріччя 2017-годруге й перше півріччя 2016 року. 

Улітку 2022 року сьома сесія IX скликання Верховної Ради відразу перейшла у восьму, парламент під час воєнного стану працював без перерви на літні канікули, не анонсував свої засідання і не транслював їх у прямому ефірі з міркувань безпеки. 

Комітет протягом восьмої сесії (до кінця 2022 року) провів вісім засідань, одне з яких, присвячене розгляду закону про медіа до другого читання, тривало чотири дні. Загалом комітет розглянув понад 30 питань.

Більшість членів комітету регулярно брали участь у засіданнях комітету та підкомітетів, які відбувалися в онлайн-режимі. Народні депутати стикнулись із труднощами у проведенні засідань в онлайн-режимі через відключення електроенергії, які почалися у жовтні після ударів по енергетичній інфраструктурі.

Найважливішим досягненням комітету стало довгоочікуване ухвалення закону «Про медіа».

Нагадаємо, «Детектор медіа» аналізує роботу у сферах медіа, інформаційної політики та кіновиробництва — рішення щодо:

  • соціальних медіа та інтернет-видань;
  • медійної індустрії (телебачення, ОТТ та ІРТV, інформаційні платформи, радіо);
  • аудіовізуального ринку;
  • рекламного ринку;
  • розвитку кіноіндустрії та кінотеатрів;
  • державної політики у сфері інформації та інформаційної безпеки;
  • висвітлення діяльності Верховної Ради. 

Склад  комітету

У складі комітету протягом останньої сесії відбулися суттєві зміни, хоча більшість залишилася за представниками фракції «Слуга народу». Зокрема наприкінці липня до комітету приєднався «слуга народу» Олександр Божков, який перейшов із комітету свободи слова. А шостого жовтня 2022 року Верховна Рада вивела із комітету двох колишніх членів фракції «ОПЗЖ» — Олександра Качного й Рената Кузьміна, який був найбільшим прогульником засідань комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики протягом трьох років. Тож на кінець 2022 року в комітеті 17 народних депутатів, десять із яких — члени фракції «Слуга народу».

Комітет гуманітарної та інформаційної політики на засіданні 26 серпня 2022 року вніс зміни у структуру. Зокрема, доповнили повноваженнями підкомітет із питань інформаційної політики і змінили його назву на підкомітет із питань інформаційної політики та євроінтеграції. Цей підкомітет, який очолює заступниця голови комітету, «слуга народу» Євгенія Кравчук, займатиметься адаптацією законодавства України до положень права Європейського Союзу. 

На думку членів комітету, найбільші труднощі, з якими вони стикалися під час роботи поточної сесії, — це вимкнення електроенергії та закритість роботи парламенту.

«На мій погляд, головною складністю стали перебої зі світлом та зв’язком. Робота у режимі відеоконференцій, була вдалою та ефективною під час епідемії коронавірусної хвороби та у першій фазі агресивної війни Росії проти України. Тепер усе залежить від стану критичної інфраструктури. Час від часу було важко синхронізувати депутатів, які перебувають у різних місцях із різними графіками відключення світла, різною якістю зв’язку. Будівлі Верховної Ради не є винятком: тут теж були тривалі відключення й електрики, й інтернету, і води. Це ускладнювало роботу секретаріату комітету, особливо під час опрацювання величезної порівняльної таблиці закону Про медіа до другого читання. Тим не менш, ми працювали якісно, попри ті дрібні негаразди, бо ці труднощі — ніщо у порівнянні зі справжніми бідами у прифронтових містах або на фронті», — сказав голова комітету, член фракції «Слуга народу» Микита Потураєв у коментарі «Детектору медіа».

Представник фракції «Європейська солідарність» Володимир В’ятрович вважає, що головні труднощі у роботі пов’язані із загальними проблемами організації роботи парламенту. Хоча є й об’єктивні технічні труднощі – повітряні тривоги і перебої зі зв’язком, які ускладнювали проведення засідань. «Робота Верховної Ради попри воєнні обставини могла би бути значно більш прогнозованою і відкритою. Зараз під приводом війни порядки денні майбутніх пленарних засідань приховують від громадян, і навіть депутати дізнаються остаточний порядок денний в останній момент. Це, звичайно, не сприяє нормальній комунікації парламенту і суспільства, і відображається на роботі, в тому числі й комітетів. Так само не сприяє нормальній роботі те, що парламентський телеканал Рада не висвітлює роботу парламенту і його комітетів і не є більше майданчиком для відкритих дискусій, а просто перетворився в рупор Офісу президента і правлячої партії за гроші платників податків. Але, з урахуванням цих обставин, у комітеті загалом панує конструктивна атмосфера, відбувається реальне фахове обговорення проблем, з залученням у тому числі експертів і громадськості. Звичайно, трапляються випадки, коли наші позиції розділяються за лінією влада-опозиція, але це нормально в демократичній державі. Більшість рішень ми ухвалюємо спільно, практично консенсусом, і, на мою думку, більшість проєктів, підтриманих нашим комітетом, є якісними й корисними для країни», — сказав Володимир В’ятрович у коментарі «Детектору медіа».

Закон про медіа

Законопроєкту «Про медіа» цього року нарешті пощастило. Його включили в перелік євроінтеграційних законів, які Україна зобов’язалася ухвалити для вступу в ЄС. Нагадаємо, у парламенті почали працювати над цим законом ще 2012 року. У кількох скликаннях парламенту його навіть реєстрували, але далі цього законопроєкт не просувався.

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики працював над проєктом понад три роки, перереєстровував кілька варіантів тексту. Голова комітету Микита Потураєв називав цей законопроєкт медійним кодексом, і не тільки через те, що він великий (майже 300 сторінок). А тому, що його метою є створення єдиної, впорядкованої та узгодженої системи правових норм для регулювання правовідносин у сфері медіа. Також цей закон мав імплементувати норми європейського законодавства у національне законодавство України.

Коли почне діяти закон «Про медіа», втратять чинність закони «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; «Про телебачення і радіомовлення»; «Про інформаційні агентства»; «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»; «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації». Тепер найцінніші норми з цих законів прописані в законі «Про медіа».

Комітет розглядав таблицю, яка містила 2323 поправки до другого читання, впродовж чотирьох днів. Під час розгляду спалахували суперечки і навіть сварки переважно щодо норм, пов’язаних із квотами чи онлайн-медіа. Але в результаті вдалося порозумітися майже щодо всіх суперечливих норм. Не дійшли згоди тільки щодо пропозицій фракції «Європейська солідарність», які стосувалися державного каналу «Рада» і відновлення цифрового мовлення трьох каналів. «Європейська солідарність» наполягала або вилучити норми про державний канал «Рада», або чітко прописати його повноваження. А також вписати в закон норму про відновлення цифрового мовлення 5 каналу, Прямого й «Еспресо» і зробити більш ліберальними норми, які стосуються онлайн-медіа. Представники «Батьківщини» виступили проти внесення в закон норм, які стосуються виборчого законодавства. Микита Потураєв пообіцяв винести ці питання на окреме обговорення керівництва парламенту і представників фракцій. Обговорення відбулися, і щодо частини питань вдалося дійти компромісу. Було вирішено дещо пом’якшити норму про тимчасове блокування незареєстрованих онлайн-медіа, а саме зменшити термін із місяця до 14 календарних днів і скасувати тимчасове блокування для зареєстрованих онлайн-медіа.

Комітет рекомендував Раді підтримати законопроєкт «Про медіа» у другому читанні і в цілому 6 грудня. 13 грудня Верховна Рада ухвалила закон «Про медіа». Оскільки прямо в сесійній залі знайшли компроміс ще щодо двох питань: врегулювання статусу каналу «Рада» (канал має забезпечувати трансляцію засідань парламенту, а у час воєнного стану і обмеження прямих трансляцій викладає запис у день проведення пленарного засідання) і вилучення норм щодо виборчого законодавства, за закон проголосували 299 народних депутатів.

Перед новим роком закон підписав глава держави і опублікувала газета «Голос України».

З найголовнішого можна відзначити, що закон «Про медіа»:

  • починає регулювати онлайн-медіа, не передбачає обов’язкової реєстрації для них, Нацрада не отримала повноважень повністю блокувати онлайн-медіа без рішення суду;
  • не зобов’язує реєструватися блогерів, дає змогу ютуб-блогерам добровільно реєструватися, якщо вони хочуть офіційно називатися медіа і підпадати під дію закону, отримавши статус журналістів і законодавчий захист своєї роботи;
  • містить обмеження роботи в Україні російських медіа, власниками яких є громадяни Росії;
  • дає визначення україномовної програми та фільму. Мінімальна частка української мови на національному телебаченні поступово збільшиться з 75% до 90% вже в лютому 2024 року (раніше планувалося з липня 2024 року);
  • дає визначення платформам спільного доступу до інформації (фейсбуку, твітеру), до відео (ютубу) і OTT-платформам;
  • передбачає участь органів спільного регулювання; містить норму про саморегуляцію;
  • запроваджує систему приписів (це система інформування про помилки, а не санкції). Якщо медіа матиме багато нескасованих приписів Нацради, тоді регулятор буде накладати штрафи;
  • розширює повноваження Нацради;
  • дозволяє Суспільному мовнику робити копродукцію з іншими компаніями.

За словами Микити Потураєва, закон «Про медіа» ухвалили виключно завдяки тому, що він потрапив у перелік вимог Європейського Союзу.

«З того моменту, як ухвалення закону Про медіа з’явилось серед семи передумов початку переговорів щодо членства України у Євросоюзі, у мене не було сумнівів у позитивній перспективі його проходження через зал Верховної Ради. Але одна справа, як кажуть, протягнути закон, а зовсім інша — домогтися його якнайбільшої підтримки. Саме тому фактично до моменту фінального голосування йшли напружені перемовини щодо прийнятних компромісів. Результат відомий — 299 голосів за. Може, хтось із колег і шкодує, що трохи не дотягнули до конституційної більшості, але я особисто більш, ніж задоволений. І хоча насамкінець довелося відмовитись від змін у Виборчий кодекс, які б забезпечили значно більшу стійкість та незалежність медіа від політичного впливу, але принципово закон не постраждав», — сказав Микита Потураєв у коментарі «Детектору медіа».

Після ухвалення проєкту за основу 30 серпня представники опозиції, зокрема Володимир В’ятрович, закликали не допустити використання закону про медіа для «розмінування культурного кордону з Росією», тобто знищення чи послаблення тих механізмів захисту від «русского мира», які вже передбачені законами. Під час підготовки до другого читання практично всі пропозиції опозиції щодо цих норм були враховані.

На думку Володимира Вятровича, закон «Про медіа» був найбільш об’ємним і всеосяжним документом, над яким працювали в комітеті. За його словами, до другого читання були враховані десятки важливих поправок, які він із колегами подали саме щодо захисту української мови, інформаційного простору і протидії руйнівним впливам Росії. «Законопроєкт у цій частині став значно якіснішим, і передбачені ним механізми дозволять ефективно протистояти російській інформаційній агресії. Якщо, знову ж таки, Нацрада й інші органи чітко виконуватимуть цей закон. Власне, робота над цим законом почалася ще в минулих скликаннях Верховної Ради, і, якщо говорити про вплив на інформаційне поле країни, то це найважливіший закон. Він створює докладні правила гри на медіаринку, але важливо, щоб принципів чесної гри дотримувалися й її учасники, і, перш за все, рефері, тобто держава в особі Нацради, яка за цим законом отримала дуже широкі повноваження», — сказав він у коментарі «Детектору медіа».

Ухвалені нормативні акти, які пройшли комітет

16 серпня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №7345 щодо особливостей повноважень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення під час війни. Документ має розв’язати проблеми з наданням та припиненням ліцензій і дозволів, притягненням до відповідальності під час воєнного стану тощо. Закон передбачає, що у разі повторного порушення обмежень щодо ворожого контенту Нацрада буде звертатися до військового командування. Також Нацраду на час воєнного стану звільнили від сплати судового збору.

За словами Микити Потураєва, цей закон спростить відносини регулятора та ЗМІ, зробить їх більш прозорими та зручними для медіа. Національна рада зможе ефективно здійснювати свої повноваження під час широкомасштабної війни Росії проти України і надасть їй додаткові можливості для захисту національного медіапростору. Крім того, закон дозволив відтермінування ліцензійних та інших обов’язкових платежів для українських медіа, які втратили через війну більшу частину своїх доходів.

Після повномасштабного вторгнення засідання парламенту не транслювалися у прямому ефірі, тільки у запису. Але саме рішення про заборону прямої трансляції засідань було ухвалене тільки на початку вересня. Саме новий член комітету Олександр Божков став автором постанови «Про деякі питання висвітлення роботи Верховної Ради України 9 скликання в умовах дії військового стану». Телеканалу «Рада» доручили створення і трансляцію новин та інших матеріалів у межах спільного телемарафону на час війни.

6 вересня парламент ухвалив постанову щодо заборони трансляцій засідань на час воєнного стану. Одностайно за це проголосували депутати з колишньої «Опозиційної платформи — За життя».

Третього листопада парламент ухвалив Закон України «Про внесення зміни до розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Український культурний фонд" щодо особливостей діяльності Українського культурного фонду на період дії воєнного стану».

Народні депутати вирішили обмеження щодо фінансування роботи УКФ не більше 16% річних надходжень УКФ з усіх джерел не застосовувати до останнього дня року (включно), в якому припиняється або скасовується воєнний стан. Нагадаємо, 19 червня 2022 року було ухвалено закон, відповідно до якого ця норма скасовувалася лише на період воєнного стану.

Під час підготовки цього законопроекту розглядали пропозиції передати частину повноважень керівних органів УКФ Міністерству культури та інформаційної політики на час воєнного стану. Категорично проти таких змін виступили члени комітету від фракції «Європейська солідарність» Микола Княжицький і Володимир В’ятрович, на думку яких, такі норми знищать незалежність УКФ. Члени  комітету не підтримали норми про передачу частини повноважень МКІП.

16 листопада парламент ухвалив постанову «Про Звернення Верховної Ради України до міжнародних організацій та парламентів держав світу щодо визнання Голодомору 1932–1933 років в Україні геноцидом Українського народу».

Комітет гуманітарної та інформаційної політики протягом восьмої сесії розглянув низку питань, щодо яких парламент ще не ухвалював рішення. Зокрема підтримав законопроєкт №8221 «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій», зареєстрований 23 листопада. Документ має на меті заборону в Україні Російської православної церкви та релігійних організацій Московського патріархату. На думку авторів проєкту, РПЦ — організація не релігійна, а політична.

Нагадаємо, 15 червня 2022 року комітет затвердив Рекомендації за результатами комітетських слухань 30 травня на тему «Про загрози національній безпеці України, пов’язані з релігійними організаціями, що мають керівні центри на території держави–агресора». Комітет рекомендував парламенту створити Тимчасову слідчу комісію «з метою розслідування фактів колабораціонізму представників релігійних організацій під час військової агресії Росії проти України, а також фактів воєнних злочинів російських військових проти духовенства, злочинів у сфері свободи совісті в умовах воєнного стану, зокрема й на окупованих територіях». І закликав органи державної влади засудити позицію московського патріарха Кирила, священнослужителів і представників Російської православної церкви, які підтримали агресію Росії проти України, а також доктрину «русского мира», яку віддавна пропагує Російська православна церква і яка стала одним з ідейних виправдань такої війни; застосувати санкції проти Російської православної церкви та пов’язаних з нею організацій.

Низка народних депутатів із комітету зініціювали розгляд питання про роботу українського іномовлення, оскільки, на їхню думку, воно не виконує прописані у профільному законі ключові завдання, політично заангажоване і займається русифікацією. Здобутки каналу іномовлення, який із 24  серпня називається «FreeДом», представила директорка Юлія Островська, але критиків вона не переконала. Заступниця голови комітету Євгенія Кравчук запропонувала продовжити фахову дискусію щодо ефективності роботи іномовлення на базі підкомітету, який вона очолює. Голова комітету Микита Потураєв запросив усіх охочих долучитися до роботи такої робочої групи. Поки що ця робоча група не збиралася.

Члени комітету на кількох засіданнях розглядали питання роботи «Довженко-Центру». 17 серпня 2022 року стало відомо, що Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію «Довженко-Центру». У самому Центрі це назвали фактичною ліквідацією.  26 серпня комітет гуманітарної та інформаційної політики рекомендував скасувати наказ Держкіно щодо «Довженко-Центру». 15 листопада комітет вдруге розглянув питання щодо реорганізації «Довженко-Центру» і ситуацію, яка склалася після ухвалення скандального наказу Держкіно. Народних депутатів стривожили акції протесту біля «Довженко-Центру». Комітет більшістю голосів вирішив провести слухання та закликав виконати своє попереднє рішення про скасування наказу Держкіно про реорганізацію «Довженко-Центру». Керівниця Держкіно Марина Кудерчук демонстративно уникала участі в цих засіданнях, чим розлютила деяких народних депутатів. Вони заявили, що «Ситуація з “Довженко-Центром” — це плювок в обличчя». Боротьба за «Довженко-центр» триває. Держкіно не визнало попередню переможницю конкурсу на посаду директора центру Олену Гончарук, оголосило новий конкурс і призначило тимчасового керівника, потім ще одного. Олена Гончарук вважає, що результати минулорічного конкурсу на посаду директора центру не скасовані, тому новий конкурс, оголошений Держкіно, є незаконним. 

Бюджет на 2023 рік і підтримка телемарафону

Члени комітету від монобільшості підтримували телемарафон «Єдині новини». Тому не дивно, що вони дослухалися до прохань міністра культури підтримати канали-виробники марафону. З початку великої війни держава не виділяла грошей на національний марафон. Телеканали й медіагрупи виробляли його своїм коштом. Відомо, що виробництво шестигодинних блоків коштувало кожній із чотирьох великих медіагруп 30–35 мільйонів гривень на місяць.

У бюджеті Міністерства культури та інформаційної політики на 2023 рік з’явилась стаття «Виробництво та трансляція телерадіопрограм для державних потреб, збирання, обробка та розповсюдження офіційної інформаційної продукції, фінансова підтримка системи державного іномовлення». За нею, як розказала «Детектору медіа» депутатка від «Слуги народу» Євгенія Кравчук, фінансуються канали іномовлення («FreeДом» та «Дом»), інформагенція «Укрінформ» і виробництво контенту для каналів, які беруть участь у марафоні «Єдині новини». Спершу в бюджеті фінансування за цією статтею становило 535 мільйонів гривень, однак при підготовці документа до другого читання ця сума зросла до 1,94 мільярда. В цю суму «зашиті» витрати на виробництво телемарафону. Водночас Суспільне профінансоване лише на 30%.

А от кіноіндустрію підтримати не вдалося. У десятки разів скоротилась державна підтримка кінематографії: замість 1,65 мільярда — 85 мільйонів. Додаткові гроші на патріотичні фільми, які були у 2021 році, не передбачені й у видатках Міністерства культури та інформаційної політики. Ще одна установа, яка надає підтримку кіноіндустрії, телебачення та іншим культурним галузям, — це Український культурний фонд. Його фінансування скоротилось на пів мільярда: у 2022 році на його роботу було передбачено 700 мільйонів гривень, а на 2023 рік — лише 207 мільйонів.

Що важливого не ухвалили протягом восьмої сесії

Комітет планував, але так і не завершив розгляд питань, що стосуються вимкнення з цифрового мовлення трьох каналів; кризи, що виникла між Держкіно і «Довженко-Центром»; каналу «Дом». Не встигли до нового року винести на перше читання законопроєкти про деколонізацію і про заборону Російської православної церкви та релігійних організацій Московського патріархату.

На думку Володимира В’ятровича, давно час ухвалити системний закон про деколонізацію України і звільнення публічного простору від російських символів і топонімів. Кілька таких законопроєктів місяцямина розгляді і в комітеті гуманітарної та інформаційної політики, і в комітеті з організації державної влади, але жоден з них поки не став законом.

Профільний комітет підтримав законопроєкти 8221 і 8262 про захист  національної безпеки і права українських громадян у сфері державно-церковних відносин, але у грудні Рада їх не розглядала.

Залишається підвішеною ситуація із законом про заборону ввезення і розповсюдження російської книжкової продукції. Закон ухвалений у червні 2022 року, але досі не підписаний главою держави. «Цей закон, над яким працював наш комітет спільно з профільним міністерством, українськими видавцями й громадськістю, був консенсусом ухвалений конституційною більшістю парламенту, але вже пів року його не підписує президент. Це грубе порушення Конституції і вражаючий приклад впливу російських лобістів у найвищих коридорах влади. Цей закон має бути нарешті підписаний, що справить дуже позитивний вплив на всю книжкову галузь і загалом гуманітарний простір країни», — коментує Володимир В’ятрович.

Одним із важливих викликів, на його думку, є відновлення демократії й верховенства права у сфері телебачення. «По-перше, негайно мають бути повернуті в цифрове мовлення телеканали Прямий, 5-й і Еспресо, вимкнені без жодного законного рішення. По-друге, мають бути ліквідовані канали квазііномовлення Дом і Freeдом, натомість має розвиватися і фінансуватися нормальне іномовлення, перш за все англомовне. По-третє, “Рада” має або повернутися в формат парламентського телебачення і транслювати засідання парламенту і комітетів, або взагалі припинити існування. Державного телебачення в Україні, яка є європейською державою, не може бути! Натомість потрібно посилювати суспільне мовлення і дати нормально працювати комерційним телеканалам. Тому, по-четверте, час уже припиняти так званий спільний телемарафон, який давно вичерпав свою початкову місію і спричиняє деградацію українського телебачення», — сказав В’ятрович у коментарі «Детектору медіа».

Микита Потураєв каже, що з початку великої війни парламент ухвалив низку важливих законів про захист українського інформаційного і культурного простору від ворожої пропаганди та російських культурних та медійних продуктів. У медіасфері 2023 року ми очікуємо нових рекомендацій ЄС щодо імплементації двох нових директив — про цифрові сервіси і свободу медіа. «Ми сподіваємось разом із МКІП зробити реформу сфери збереження, охорони та розвитку культурної спадщини, для цього треба ухвалити не менш, ніж 5—6 законів. У межах відновлення економіки плануємо ухвалити низку законів, які спрямовані на створення сприятливих умов для креативних індустрій, зокрема українського кіно. Відновленню сфери культури мають посприяти два пов’язані закони — про гарантовані кожному громадянину України культурні послуги та про відповідну культурну субвенцію для їхнього фінансового забезпечення», — сказав він.

У комітеті вважають, що закон «Про медіа» значно посилить інформаційну оборону, і не тільки безпосередньо на інформаційному фронті війни Росії проти України. «Він також не дозволить росіянам та їхнім посіпакам-колаборантам інфільтруватися у наш інформаційний і культурний простір під виглядом незалежних медіа з третіх країн. Але ми маємо звикнути, що кожен закон у кожній сфері має у свій спосіб працювати на зміцнення нашої національної стійкості і безпеки. Не треба зайвих сподівань: на сході — держава-ворог. І таким підступним зрадником і вбивцею вона залишиться для нас, наших дітей і онуків», — спрогнозував Микита Потураєв.

Архівне фото: Комітет гуманітарної та інформаційної політики/Facebook

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3855
Читайте також
31.03.2023 14:16
Марина Баранівська
«Детектор медіа»
7 752
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду