П’ятниця, 25 серпня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».  

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ». 

Цей день… 

Позавчора ми відзначали День Незалежності. Хтось у фейсбуці написав, що «незалежність можна втратити, або її можуть відібрати». І я задумалась, як багато з нас не усвідомлювало цього, поки це не почало відбуватися вже не з нашими попередниками, а з нами самими. У той самий момент, коли Росія, країна-терористка й агресорка, вирішала, що хоче нашої беззаперечної покори, хоче мати нас у своєму розпорядженні та підпорядкуванні повністю, хоче зробити нас залежними і безвольними, я вкотре задумалась: як багато з нас розуміли цінність і справжню силу незалежності? А потім мені захотілося пошукати визначення слова «незалежність» як абстрактного і філософського поняття. Ось що я знайшла: «Незалежність — категорія буття та пізнання, що означає наявність у об'єктів і систем власного початку, що не визначається їх зовнішнім оточенням і не залежить від буття інших об'єктів та систем. Наявність самоцінності об'єктів та систем визначає їх специфіку та утворює необхідну умову різноманітності у світі». 

Початок… Самоцінність… Різноманітність… 

Мої колеги до Дня Незалежності не були абстрактними й аргументовано написали про те, як російська пропаганда знецінює українські державні символи. Це наш спецпроєкт «MediaSapiens пояснює». У новому тексті Сергій Руденко проаналізував, яким чином агітпроп маніпулює походженням державних символів України — прапора, герба, гімну — та як реагує на заміну герба СРСР на український тризуб на щиті монумента «Україна-мати» в Києві. Він пояснив, чому для сучасної путінської Росії і для колишнього СРСР було так важливо контролювати Україну і для чого Росія століттями насаджувала нам свою мову та символіку. А журналіст Віталій Портников в інтерв’ю нашій Галі Скляревській розповів про те, де його застав путч 1991-го і як він сам переживав та висвітлював події 24 серпня того року. До Дня Незалежності «Детектор медіа» також опублікував архівні матеріали — ось тут можна почитати спогади журналістів-свідків та літописців тих подій, розмови з Юлією Мостовою, Олександром Мартиненком, Ольгою Герасим'юк, Андрієм Цаплієнком. Також у нас ви можете почитати опис подій у Раді того дня від Данила Яневського, розповіді Миколи Вересня про те, як він переховувався від КДБ, та Ольги Мусафірової про те, як вона намагалася знайти Горбачова в ті серпневі дні.

Лєна Чиченіна зібрала докупи думки, вірші, вдячність військовим та історії особистих змін, якими у своїх соцмережах 24 серпня поділилися українські медійники. На думку Лєни, з усіх найбільш глобально до питання підійшов Олександр Зінченко, опублікувавши історію Акта проголошення незалежності.  

Мої ж колеги Вадим Міський та Наталя Соколенко запросили пана Зінченка до себе в подкаст «Медіуми» і поговорили з ним про цю історію в деталях. 19 серпня 1991 року в Москві розпочався заколот — група партійних та урядових функціонерів спробувала перехопити владу в тодішнього очільника СРСР Михайла Горбачова. Серед заколотників був голова радянської спецслужби КДБ Крюков, міністр внутрішніх справ Пуго, міністр оборони Язов та інші. Заколотники взяли під контроль центральне телебачення. Останкіно передавало балет «Лебедине озеро». Медіуми поцікавилися в Олександра Зінченка, а що відбувалося в Києві? Як працювали журналісти? Де українці отримували інформацію про історичні події? 

Про хороше… Смерть Пригожина

Можна вічно дивитися, як горить вогонь, тече вода, і читати про підтвердження смерті воєнного злочинця Пригожина. Олена Чередниченко зібрала основні заголовки різних медіа і зробила експрес-скринінг перших новин про катастрофу бізнесджету, який належав очільнику «Вагнера». Андрій Богданович написав, як українські та російські медіа шукали підтвердження загибелі воєнного злочинця. Що писали пропагандисти про смерть ватажка «вагнерівців», аналізувала Олександра Котенко. А Роман Мельник опублікував матеріал, у якому розібрав аналітику Інституту вивчення війни (ISW) про те, хто дав наказ убити Пригожина, і чи є звільнення Суровікіна в той самий день випадковим збігом. 

Хроніки російської дезінформації 

Аналіз соціальних мереж — це унікальна експертиза «Детектора медіа». Мої колеги з 24 лютого 2022 року моніторять український сегмент соцмереж і кремлівські медіа та щоденно документують хроніку російської дезінформації про війну Росії проти України. З часом почали робити регулярні огляди. Прочитати останні дослідження можна тут:  5‒11 червня, 12–18 червня, 19–25 червня, 26 червня — 2 липня, 3–9 липня, 10–16 липня, 17–23 липня, 24–30 липня, 31 липня — 5 серпня, 7–12 серпня, підсумковий текст за десять місяців, а також огляд найбезглуздіших фейків за рік великої війни. З 14 по 19 серпня 2023 року аналітикині й аналітики «Детектора медіа» зафіксували близько 30 дезінформаційних вкидів. Леся Бідочко проаналізувала всі, і з’ясувалося, що за цей час пропагандисти розповідали, що Захід «кинув» Україну й не надаватиме безпекових гарантій, обіцяних на Вільнюському саміті, що Київ перепродує американську зброю Мексиці, а Зеленський на обкладинці німецького тижневика погрожує Дуді новою Волинською трагедією. 

Прощання з міфами 

Наша Марія Спалєк аналізувала іншу небезпеку в українському інформаційному просторі — заспокійливий контент і попит на нього серед людей. Ідеться про програму «Загублений світ» на телеканалі «2+2». Марія пише, що попри якісне шоу, яке використовує історичну реконструкцію, архіви, натуральні зйомки та запрошує цікавих експертів, під час перегляду навіть найреалістичнішої історії складається враження, що тобі розповідають казку, — а це вже і є та сама небезпека заколисливого контенту. З міфотворчістю час прощатися, але «Загублений світ» цього ще не знає, хоча його нова концепція теж вичерпалася. 

Українське кіно під час війни 

23 серпня у Києві відбувся допрем’єрний показ фільму Олеся Саніна «Довбуш», який уже назвали найочікуванішою прем’єрою та найдорожчою картиною в історії українського кіно. Я трохи заздрю тим людям, які вже встигли подивитися цю стрічку, і сама собі трохи заздрю, бо в мене перегляд ще попереду. Зараз фільм у турі Україною. Столиця, наша Оксана Наумова і військові 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша фільм побачили першими, символічно у День Прапора. Також символічним є і те, що частина команди фільму нині захищає нашу країну на фронті, є і втрати. Оксана розмовляла з режисером Олесем Саніним і запитала, чому історія з фільмом є для нього особистою, з чого вона розпочалася і чи вдалося режисерові знайти відповіді на запитання, які він порушує у своєму фільмі. Своїми враженнями, історіями та переживаннями з Оксаною ділилися актори й запрошені гості, тому текст дуже світлий, зворушливий і щемкий. 

Наразі це все. 

Це якщо ви не забуваєте дивитися нові випуски «Ньюспалму». Юрко Космина завжди знаходить влучні слова, щоб висміяти росіян і підтримати своїм гумором нас із вами. 

Тепер точно все. 

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям. 

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.