«Він же у вас, у Криму, відпочиває!»: як Ольга Мусафірова шукала Горбачова під час путчу

«Він же у вас, у Криму, відпочиває!»: як Ольга Мусафірова шукала Горбачова під час путчу

27 Серпня 2023
1933

«Він же у вас, у Криму, відпочиває!»: як Ольга Мусафірова шукала Горбачова під час путчу

1933
Журналістка розповідає про путч, багатотисячні мітинги — і нагадує про заяву прессекретаря Єльцина щодо «права на перегляд кордонів» з боку Росії стосовно тих республік, які оголосили про вихід з СРСР.
«Він же у вас, у Криму, відпочиває!»: як Ольга Мусафірова шукала Горбачова під час путчу
«Він же у вас, у Криму, відпочиває!»: як Ольга Мусафірова шукала Горбачова під час путчу

Цей матеріал вперше був опублікований 23 серпня 2015 року. Цього року до Дня незалежності ми вирішили нагадати читачам про ті історичні події. Спогади інших медійників, зокрема Юлії Мостової, Олександра Мартиненка, Ольги Герасим'юк, Андрія Цапілієнко та інших читайте тут. Опис подій в Раді того дня Данила Яневського читайте тут,  також ви можете прочитати розповідь Миколи Вересня про те, як він переховувався від КДБ та знімав радянський прапор із Ради. Вже цього року про той день нам розповів Віталій Портников. 

До 24-ї річниці незалежності України ми публікуємо спогади українських журналістів про події 19–24 серпня 1991 року, свідками яких вони були. Своїми спогадами про ці події в історії України поділився Ольга Мусафірова, котра в той момент була власною кореспонденткою радянської, а пізніше російської «Комсомольскої правди».

— Зранку 19 серпня 1991 року я не змогла виконати редакційне завдання — дізнатися, як здоров’я президента Михайла Горбачова. «Він же у вас, у Криму, в Форосі відпочиває!», — соромив мене телефоном черговий московський редактор (про указ № 2 ДКНС, згідно з яким випуск «антирадянської» «Комсомольської правди» було заборонено, ми на той час ще не знали. Тоді «Комсомолка» йшла в авангарді демократичних ЗМІ).

Ніхто в київських офіційних колах про долю Горбачова не чув, всі якось удавано, підкреслено демонстрували байдужість. Знайшла хатній телефон академіка, народного депутата СРСР, відомого хірурга Миколи Амосова, з яким напередодні записала інтерв’ю. Він одразу взяв слухавку: «Щойно передало «Радіо Свобода» — Горбачов під вартою прямо в державній резиденції. Думаю, він живий і здоровий, а цей арешт – узгоджене політичне рішення». Але повідомлення в номер не встигло: в Москві, в приміщенні редакції, представники КДБ опломбовували кабінети на невизначений термін. Стенографістка лише спантеличено сказала: «Кутузовським проспектом ідуть танки…» Що встигли зробити — домовитись з українською найтиражнішою і популярною молодіжкою «Комсомольское знамя» про те, що будуть друкувати матеріали «КП» про події в Москві.  

Але в Києві також швидко відчули «запах рідного ГКЧП» — компартійна преса, зокрема, «Правда Украины» та «Радянська Україна», на перших шпальтах опублікували накази заколотників. Максимум обачливості, мінімум інформації давали теленовини. Однак у журналістських колах вперто розповідали про танк з українським, синьо-жовтим прапором, екіпаж якого боронив на барикадах московських прибічників демократії. Історію про танк, зокрема, я чула від генерала Вілена Мартиросяна, на той час голови Спілки офіцерів України.

Єльцин, який вів апаратну боротьбу з Горбачовим, 23 серпня заборонив своїм указом діяльність Компартії, що стало фактичним придушенням путчу в Москві. Наступного дня, 24 серпня, в Києві під Радою зібрався багатотисячний натовп, і тоді вперше, мені здається, засідання почали транслювати по радіо на вулицю. Після проголошення Акту про державну незалежність депутати браталися один з одним, багато хто плакав від емоційного піднесення. Чогось особливо запам’ятався депутат Степан Хмара в білій нейлоновій сорочці в обіймах журналісток — його тільки-но випустили з Лук’янівської в’язниці.

За кілька днів по тому (здається, 26 серпня) голова Верховної Ради Леонід Кравчук дав прес-конференцію, де сказав: поки що державну незалежність України ще ніхто не визнав, але, можливо, ситуація зміниться після референдуму, призначеного на 1 грудня. 

Саме тоді Кравчук відреагував на заяву Павла Вощанова, прес-секретаря президента Росії Ельцина: перед республіками, що проголосили незалежність, «Росія залишає за собою право поставити питання про перегляд кордонів». (цитую по власній публікації в «КП» від 28 серпня 1991 року.) Кравчук наголосив: незалежна Україна поважає територіальну цілісність Росії, територіальних претензій до неї не має і готова до всебічного обговорення питання на основі міждержавного Договору між Росією та Україною від 20 листопада 1990 року. Народний Рух, очолюваний Іваном Драчем, висловився більш різко: «Ми схвильовані заявами про перегляд кордонів, бажанням розчленувати нашу вітчизну… Сподіваємось, що досвід колишніх господарів Росії вгамує посягання теперішніх. Ніколи російському уряду не мати волі та спокою, якщо він намагатиметься позбавити свободи інших, захопити їх землі». Стало відомо, що Кравчук не тільки за власною ініціативою залишив посади, що обіймав у ЦК КПРС та політбюро ЦК КПРС, а подав заяву про вихід з лав КПРС взагалі. За його словами, це сталося 19 серпня, коли до його кабінету зайшли генерали Варенников та Чечеватов. Кравчук повідомив і про списки на арешти в Україні, складені в Москві – до них нібито входили такі політичні антиподи, як сам Леонід Макарович та Степан Хмара.

Потім, 26 серпня, в Україну прилетіла делегація представників російського та союзного парламенту на чолі з полковником, віце-президентом Росії Олександром Руцьким. В складі делегації, з якою ми, журналісти, намагалися поспілкуватися в приміщенні Ради, були Сергій Станкевич, Анатолий Собчак, Юрій Рижов, Юрій Щербак та Сергій Рябченко. (Рябченко та Щербак були обрані народними депутатами СРСР від України.) Руцькой вийшов до стихійного мітингу, який знову зібрався на площі біля парламенту: виникли побоювання, що готуються збройні провокації, бо українська незалежність не до снаги новому керівництву Росії. «Зараз ходять різні плітки, що Росія та Україна бажають посваритися одна з одною, — заявив Руцькой. — Наша делегація прибула сюди з однією метою – стабілізувати відносини між нашими державами. А також розробити програму на перехідний період, тому що союзні структури зараз вже не керують країною».

Коментуючи цей виступ, керівник комуністичної більшості в Раді Олександр Мороз зазначив: якщо у делегації є повноваження, то вона має почати роботу з президією Верховної Ради, а не квапитися з прес-конференціями або зверненнями до мітингів. Натомість В’ячеслав Чорновіл, один з лідерів опозиції, стверджував: Руцькой з колегами прибули до України за вимогою партії «Демократична Росія», де дали вкрай негативну оцінку заяві прес-секретаря президента Росії — щоби розрядити обстановку та впевнити українців у відсутності територіальних претензій.

Фото: Андрей Дубчак/RFE_RL, Укринформ, bigfoto.in.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1933
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду