Топ-10 подій 2019 року, які вплинули на український медіапростір

Топ-10 подій 2019 року, які вплинули на український медіапростір

3 Січня 2020
5076
3 Січня 2020
11:00

Топ-10 подій 2019 року, які вплинули на український медіапростір

5076
Підбиваючи підсумки 2019 року, «Детектор медіа» склав суб’єктивну десятку подій, які, на думку нашої редакції, стали визначальними для українських медіа.
Топ-10 подій 2019 року, які вплинули на український медіапростір
Топ-10 подій 2019 року, які вплинули на український медіапростір

№1. Вибори

Дві виборчі кампанії 2019 року перетворили межу між медіа та політикою на міст, через який розпочалася наймасштабніша міграція медійників у політику за всю історію України. Усе почалось з того, що країну очолив один з найпопулярніших телевізійних шоуменів – фронтмен студії «Квартал 95» Володимир Зеленський.

Після цього на ключові посади в Офісі президента й силових структурах були призначені співробітники групи компаній «Квартал» і її партнерів: сценаристи, юристи, продюсери, редактори тощо.

Так, співвласник студії Сергій Шефір став першим помічником глави держави, а виконавчий продюсер Сергій Трофімов – першим заступником керівника Офісу президента (колишня Адміністрація президента). Ще двома заступниками керівника ОПУ, які відповідають за медійну стратегію президента та гуманітарну політику, стали Кирило Тимошенко (керівник продакшн-компанії GoodMedia) та Юрій Костюк (сценарист студії «Квартал 95»). А СБУ очолив керівник студії «Квартал 95», головний юрист «кварталівців» Іван Баканов.

Восени позаштатними радниками секретаря РНБО стали комік і креативний продюсер «Кварталу» Сергій Сивохо та продюсер і генеральний директор компанії «Квартал-концерт» Максим Ткаченко (обраний ще й народним депутатом).

На парламентських виборах у Верховну Раду зайшли вже не лише кварталівці (сценаристи, піарники, менеджери), а й журналісти, топменеджери, телеведучі з різних каналів та від різних політичних сил. Серед них – чимало співробітників групи «1+1».

Заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня» Сергій Рахманін увійшов у парламент через партію «Голос» і очолив фракцію. Від «Слуги народу» за партійним списком і за мажоритарними округами пройшли генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко, гендиректор УНІАН Артем Ковальов, журналісти й ведучі «1+1» Сергій Швець, Олександр Дубінський, Ольга Василевська-Смаглюк, кінопродюсер Павло Сушко, журналіст телеканалу «Еспресо» Дмитро Костюк, заступниця головного редактора регіональної редакції інформаційного порталу delo.ua Олена Мошенець, радіоведуча Дар'я Володіна, керівниця прес-офісу «Слуги народу» Євгенія Кравчук, ресторатор і ведучий «Ревізора» на Новому каналі Микола Тищенко, художній керівник студії «Мамахохотала» Роман Грищук, шоумен Олександр Скічко та інші. Від «Кварталу» цей перелік поповнили актор Юрій Корявченков, сценарист Олександр Кабанов, очільник «Квартал-концерту» Максим Ткаченко, директор з управління і розвитку цифрових продуктів студії «Квартал 95» Олена Хоменко, менеджерка з маркетингу «Кварталу 95» Ольга Руденко.

Наступним етапом змін став прихід медійників в уряд та реорганізація міністерств. Віцепрем’єр-міністром – міністром цифрової трансформації в новому уряді став Михайло Федоров – керівник digital-агентства SMM Studio, який очолював діджитал-напрям виборчої кампанії Володимира Зеленського. Міністром культури, молоді та спорту був призначений Володимир Бородянський – один з найзнаковіших українських телеменеджерів, який з 2012 по 2018 роки очолював телегрупу StarLightMedia, а влітку 2019-го працював позаштатним радником президента Зеленського з гуманітарних питань. Нове Міністерство культури, молоді та спорту повноцінно запрацює з лютого 2020 року. Воно створюється на базі Міністерства інформаційної політики (створеного за часів Петра Порошенка), а старі Міністерство культури та Міністерство молоді та спорту – ліквідуються. Серед іншого воно займається формуванням державної політики щодо діяльності засобів масової комунікації. Тим часом нове Міністерство цифрової трансформації створюється на базі Державного агентства з питань електронного урядування.

З обранням нового складу Верховної Ради відбулись і ротації комітетів у парламенті. Зокрема, медійними питаннями опікуються три комітети: Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики на чолі з Олександром Ткаченком (почесний президент «1+1 медіа»), Комітет з питань свободи слова на чолі з Нестором Шуфричем і Комітет з питань цифрової трансформації на чолі з Михайлом Крячком. Із них найбільш впливовим є комітет Ткаченка, який розглядає всі профільні законопроекти й питання, які впливають на ринок (законопроєкт про медіа, про державний канал іномовлення, Нацраду, підтримку кінематографії, про рекламу, авторське право тощо). Призначення Шуфрича викликало несприйняття з боку як медійників, так і кількох парламентських фракцій. Однак повноваження комітету настільки урізали, передавши комітету Ткаченка всі цікаві для індустрії питання, що його діяльність стала достатньо маргінальною.

Після виборів розпочались оновлення і в складі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Володимир Зеленський скасував указ Петра Порошенка про призначення Володимира Горковенка (завідувача відділу Головного управління інформаційної політики Адміністрації президента Порошенка). А за кілька місяців призначив членом Нацради Юрія Зіневича (у 2006-2007 роках він був штатним помічником-консультантом народної депутатки п’ятого скликання Ольги Герасим’юк – нині першої заступниці голови Нацради). Перед парламентськими виборами Рада минулого скликання встигла призначити члена Нацради на вакантне з 2016 року місце. Новим членом регулятора став Максим Онопрієнко – генеральний директор запорізької телерадіокомпанії TV5. Рада нового скликання має змогу ротувати одразу трьох членів Нацради. Адже влітку 2019 року завершився п’ятирічний строк повноважень Ольги Герасим’юк, Олександра Ільяшенка та Олега Черниша. Поки що вони продовжують виконувати свої обов’язки, однак конкурс на вакантні посади вже триває.

№2. Формування інформаційного холдингу Віктора Медведчука

Цього року один з лідерів партії «Опозиційна платформа – За життя» і кум Володимира Путіна Віктор Медведчук сформував холдинг з найпопулярніших інформаційних каналів. Юридично власником медіактивів є його соратник і давній бізнес-партнер, народний депутат від ОПЗЖ Тарас Козак. Однак саме Медведчук, як показують моніторинги «Детектора медіа», має вплив на канали, які активно просувають і його особисто, і його політичну силу.

Реалізовувати свої плани Медведчук Козак почав ще торік: у жовтні 2018-му він став власником телеканалу NewsOne, а в грудні – ще й каналу «112 Україна». 14 червня 2019 року Тарас Козак придбав обидві юридичні особи телеканалу ZIK – компанії «Міст ТБ» і «Нові комунікації». Таким чином, у медіаактиві Козака опинилися три канали: «112 Україна», NewsOne і ZIK. Вони об’єдналися в медіахолдинг «Новини», який очолив телепродюсер Олексій Семенов (за його плечима – розбудова «112 Україна», NewsOne і Прямого каналу). Зміна власності ZIK зумовила зміну його редакційної політики та масштабні звільнення журналістів.

Експансія Віктора Медведчука може продовжитись і надалі. Принаймні, влітку в Telegram-каналі «Українського інституту аналізу та менеджменту політики» з’явилося повідомлення про те, що Віктор Медведчук нібито купив у Дмитра Фірташа 80% акцій телеканалу «Інтер». Цю інформацію поширила низка ЗМІ. У відповідь, група компаній Дмитра Фірташа Group DF спростувала ці чутки. Так само спростувала можливу купівлю «Інтера» пресслужба голови політради партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктора Медведчука.

Але не слід забувати, що торік ZIK так само заявляв, що інформація про продаж телеканалу «оточенню» Віктора Медведчука не відповідала дійсності.

У контексті концентрації трьох інформаційних каналів в одних руках у влади вистачило політичної волі, щоб позбавити «112 Україна» цифрових ліцензій, незаконно отриманих каналом у вересні 2011 року, адже ці частоти були призначені для регіонального мовлення і на них мали мовити регіональні канали, які, натомість, без дозволу регулятора фактично об’єдналися в одну загальнонаціональну мережу. Строк дії цифрових ліцензій завершився ще у вересні 2018 року, але Нацрада понад рік не розглядала питання щодо продовження/непродовження через заборону суду, ухвалену на забезпечення позовів «112 Україна». У вересні 2019 року суд скасував ухвалу, яка забороняла розгляд цього питання. І Нацрада відмовила в продовженні цифрових ліцензій на мовлення в регіональному мультиплексі МХ-5 п’яти регіональним компаніям, які мовили під логотипом «112 Україна». Без мовлення в цифровому ефірі аудиторія «112 Україна» різко впала, і лідерські позиції в ніші інформаційних каналів перейняв на себе Прямий канал, який пов’язують з Петром Порошенком, хоча його кінцевим бенефіціарним власником зазначений Володимир Макеєнко. До речі, приблизно з осені Прямий, 5 канал (офіційно належить Порошенкові) та «Еспресо» (належить Івану Жеваго, але вплив на канал має Микола Княжицький, який став членом партії Порошенка «Європейська солідарність) об’єдналися в неофіційний холдинг і почали проводити спільні марафони і трансляції.

На противагу формуванню пулу інформаційних каналів Медведчука, на цьому полі з’явилися нові гравці. Колишній політичний соратник Медведчука Євген Мураєв, який на останніх виборах у складі «Опозиційного блоку» опонував «Опозиційній платформі – За життя», але програв, почав активно розвивати свій інформаційний канал «Наш». Йому нарешті вдалося вивести «Наш» у легальне поле: отримати ліцензію на супутникове мовлення з логотипом «Наш». Тепер у Мураєва два канали, засновані різними юридичними особами: з інформаційною концепцією мовить ТОВ «Наш 365» (логотип «Наш»), а ТОВ «Наша Прага» (логотип «Максі ТВ») діятиме за концепцією жіночого каналу.

Під кінець року свій новинний канал нарешті запустила «Медіа Група Україна», яка мала такі наміри вже років з десять. Вона переформатувала свій медичний телеканал «Ескулап TV» під інформаційний канал «Україна 24», і 16 грудня він розпочав повноцінне мовлення в загальнонаціональній цифровій ефірній мережі Т2 компанії «Зеонбуд», у кабельних операторів, на супутниковій платформі Xtra TV та ОТТ-платформі Oll.tv. За його запуск відповідає директор дирекції інформаційного мовлення «Медіа Групи Україна» Юрій Сугак.

На тлі активності «Медіа Групи Україна» склалося враження, що позицію свого інформаційного мовника хотіла посилити і група «1+1 медіа». Адже в листопаді Нацрада дозволила телеканалу УНІАН без конкурсу потрапити до загальнонаціональної цифрової ефірної мережі Т2, увійшовши до мультиплексу МХ-3 компанії «Зеонбуд» (раніше канал перебував у мультиплексі МХ-4, який фактично не існує). Однак згодом виявилося, що це стало лише одним з етапів багатокрокової операції, яка дозволила потрапити в мультиплекс дитячому каналу «ПлюсПлюс». Де-юре УНІАН і «ПлюсПлюс» помінялися логотипами і програмними концепціями, а де-факто відбувся обмін мережами мовлення.

До слова, саме з каналом «Плюсплюс» група «1+1» зробила те саме, що свого часу зробив «112 Україна» – побудувала мережу на основі регіональних ліцензій, внаслідок конкурсу Нацради на місцеве цифрове мовлення (локальні цифрові мультиплекси) в 11 населених пунктах у п’яти областях. Після «обміну логотипами» низка регіональних цифрових ліцензій відійшла каналу УНІАН.

За рік, що минув, у Нацраді проліцензувалися ще кілька нових інформаційних телеканалів: «Перший незалежний», який пов’язують зі львівським бізнесменом, екс-нардепом від ВО «Свобода» Ігорем Кривецьким; «Апостроф TV», який запускає інтернет-видання «Апостроф», що фінансується Міжнародним центром перспективних досліджень політолога Василя Філіпчука; «Ісландія», який фінансує політтехнолог Володимир Петров. Продовжували розвиватися протягом року й наявні на ринку інформаційні канали, не згадані вище: 24 канал, «Громадське», «Рада», ATR, 4 канал, «Обоз TV», «ПравдаТУТ», ютуб-проєкт Романа Скрипіна UMN.

№3. Реструктуризація медіагруп

У 2019 році завершилася трансформація холдингу StarLightMedia, розпочата 2018 року, її результатом став вихід холдингу на прибутковість. Це стало першим дзвіночком для інших медіагруп, які розпочали внутрішні реструктуризації з метою вивести свої бізнеси принаймні на беззбитковість. Такі плани у різній часовій перспективі мають «1+1 медіа», «Медіа Група Україна» та «Інтер медіа груп». Наприклад, «Плюси» орієнтуються на 2021 рік.

«1+1 медіа» після виборів та переходу генерального директора Олександра Ткаченка в парламент змінила організаційну структуру та структуру управління. У новій управлінській структурі з'явилися бізнес-одиниці «Телевізійний бізнес» на чолі з Максимом Кривицьким (донедавна генеральний продюсер каналу «2+2»), «1+1 Продакшн» на чолі з Вікторією Левченко (донедавна генеральна продюсерка каналу ТЕТ), «Платне телебачення» на чолі з Ярославом Пахольчуком, «1+1 Digital та інновації» на чолі з Анною Ткаченко. У грудні група змінила керівництво: Олександр Ткаченко залишився почесним президентом, Ярослав Пахольчук став головою правління та генеральним директором групи, а власник холдингу Ігор Коломойський очолив наглядову раду ТОВ «ТРК “Студія 1+1”».

Своя реструктуризація почалась і в «Медіа Групі Україна», куди прийшла частина менеджменту зі StarLightMedia. Наприклад, директором холдингу став колишній операційний директор StarLightMedia Євген Бондаренко, а директором зі стратегії та розвитку бізнесу – Федір Гречанінов. Основні процеси реструктуризації групи стосувались напрямків Pay TV та Digital: МГУ вже змінила підхід до дистрибуції платних каналів, повернула в своє управління сервіс IPTV та ОТТ-телебачення Oll.tv тощо. Однак найреволюційнішим рішенням стало закриття газети «Сегодня», яка була на ринку вже понад 20 років.

Крім того, на початку 2019 року три медіагрупи, члени умовного рекламного «Альянсу», змінили сейлзхауси і вивели продажі прямої реклами на аутсорс. StarLightMedia почала продавати рекламу через новий сейлзхаус Андрія Партики Ocean Media замість свого внутрішнього продавця StarLight Sales. «Медіа Група Україна» – через агентство Evident Media замість свій сейлзхаус «Медіапартнерство», а Inter Media Group – через Space Media замість UA-Media.

№4. Домовленість про кодування телеканалів медіагруп на супутнику

У 2019 році чотири найбільші медіагрупи – «1+1 медіа», StarLightMedia, «Медіа Група Україна», «Інтер медіа груп» – об’єднали зусилля та погодили дату остаточного кодування сигналу своїх каналів на супутнику 20 січня 2020 року. Ця подія має стати основним фактором, що визначатиме зміни на ринку платного телебачення на найближчий рік. Адже третина населення має змінити технологію доступу до перегляду. Телеканали чотирьох медіагруп будуть доступні тільки в мережах платного телебачення (супутникове, кабельне, IPTV, OTT), а безкоштовно – лише в цифровому ефірі Т2. Медіагрупи прогнозують, що в платний сегмент з безкоштовного супутника перейдуть близько 2 млн абонентів. Таким чином, медіагрупи хочуть більше заробляти на ринку платного телебачення.

Наміри закодувати сигнал обговорювалися з 2017 року, але саме 2019 року групи прийняли остаточне рішення, індустрія інвестувала в проєкт понад 7,5 млн доларів та підписала відповідні контракти. Показово, що цим намірам вже не суперечили державні органи. Хоча ще рік тому частина членів Нацради наполягали на тому, що кодування загрожує інформаційній безпеці, особливо з огляду на те, що громадяни на окупованих територіях залишаться без доступу до найбільших українських каналів. Однак згодом регулятор змінив позицію і дозволив медіагрупам закодувати сигнал.

Основні етапи кодування передбачені в дорожній карті. Медіагрупи вже роздали провайдерам пристрої декодування супутникового сигналу – САМ-модулі Verimatrix, розпочали короткочасні маятникові відключення сигналу для абонентів супутника (блекаути), свій транспортний сигнал закодував «Зеонбуд», розпочалася активна інформаційна кампанія в ефірі телеканалів.

№5 «Розкуркулення» «Зеонбуду»

У 2019 році парламент змусив «Зеонбуд» вивести компанію з офшорів, а Нацрада дала «зелене світло» появі нових загальнонаціональних цифрових провайдерів, що може позбавити «Зеонбуд» монопольного становища на ринку та розширити можливість для вибору провайдера для телеканалів.

Так, 3 жовтня парламент ухвалив закон, який заборонив іноземцям бути кінцевими бенефіціарними власниками цифрового ефірного провайдера із загальнонаціональним покриттям. Таке право мають виключно громадяни України. Крім того, закон заборонив цифровому ефірному провайдеру мати у своїй структурі власності офшорні компанії (Кіпр, нагадаємо, не є офшором). «Зеонбуд» мав час до 29 листопада, щоби внести зміни до структури власності, інакше ризикував втратити ліцензії.

Наприкінці листопада «Зеонбуд» вніс зміни до структури своєї власності і вказав кінцевими бенефіціарами шістьох громадян України. Усі вони, за інформацією «Зеонбуду» є співробітниками компанії та «безпосередньо брали участь у розбудові цифрової телемережі та впровадженні цифрового мовлення в Україні». Серед кінцевих бенефіціарів є директорка компанії Ірина Аляб'єва та колишній очільник провайдера шостого мультиплексу – ТРК «Етер» – Олександр Ільющенко.

Незважаючи на законодавчі незручності, «Зеонбуд» почуває себе досить упевнено. У листопаді компанія оголосила про наміри запустити у 2020 році пакет з 24 платних каналів. Таку заяву «Зеонбуд» зробив у контексті майбутнього кодування каналів на супутнику – щоби привернути потенційних нових абонентів.

Утім, наприкінці 2020 року в «Зеонбуду» спливає десятирічний строк дії його ліцензій і йому доведеться проходити процедуру переліцензування заново, ще й, скоріш за все, на підставі нового закону про медіа, який Рада має ухвалити до того часу. Крім того, 2020 року заплановано вивільнення першого і другого цифрового дивідендів – частот, які використовуються телебаченням, але мають відійти мобільним операторам для розбудови нових технологій. Значна частина цих частот наразі використовується «Зеонбудом», якому доведеться переплановувати свою мережу.

Тим часом компанія «Етер», споріднена співробітниками із «Зеонбудом», нещодавно заявила про наміри стати провайдером ефірної цифри DVB-T2. І в листопаді Нацрада замовила для неї прорахунок частот у 166 населених пунктах. Зараз загальнонаціональний цифровий мультиплекс МХ-6 компанії «Етер» працює за фактично не активною в Україні технологією DVB-H. «Етер» мав би ретранслювати в складі свого мультиплексу 9 телеканалів. Але Нацрада за 10 років так і не провела конкурсу серед мовників і не визначила склад мультиплексу. Навесні 2019 року заступник гендиректора «Етеру» Віктор Гайворонський повідомляв Нацраді, що в якості експерименту компанія ретранслювала два телеканали – «Україна» та «Київ», та мала попередні угоди із шістьма компаніями. Власником ТРК «Етер» є ТОВ «Цифровий портал України», яке належить офшорній компанії «Джек інвест & трейд лімітед» з Британських Віргінських островів. ТРК «Етер» пов'язують з холдингом СКМ Ріната Ахметова.

Також на початку грудня Нацрада вирішила створити загальнонаціональну цифрову багатоканальну телемережу МХ-7 у стандарті DVB-T2, оператором якої буде державний Концерн радіомовлення, радіозв’язку і телебачення. Планується, що в цій мережі мовитимуть державні та суспільні канали (загалом 10 каналів). Концерн РРТ давно висловлював бажання стати провайдером і оператором цифрової мережі. З 2014 року Нацрада замовляла прорахунок частот для його мультиплексу, але до вимкнення аналогового телебачення в Україні не було частотного ресурсу для створення додаткового мультиплексу. Згідно з розпорядженням уряду, ще у 2017 році Концерн РРТ мали залучити до розбудови національної цифрової мережі та видати йому ліцензію провайдера (оператора) цифрової мережі.

Концерн РРТ був монопольним оператором ефірного аналогового телебачення. Після вимкнення аналогового ТБ в держпідприємства настали скрутні часи. Концерн заявляв, що опинився на межі банкрутства, йому бракувало коштів для оплати за електроенергію (цьому сприяв ще й борг Суспільного мовника, на погашення якого уряд виділив 97 млн грн). Навесні низка обленерго за борги відключала від електроживлення (потім знову включала) об’єкти Концерну РРТ – це призводило до зникнення в регіонах сигналу радіо і телебачення, адже більшість ефірних передавачів в Україні встановлені саме на спорудах державного оператора. Щоб вийти зі збитковості, Концерн РРТ намагався підвищити вартість своїх послуг з обслуговування цифрових передавачів «Зеонбуду», які встановлені на вежах РРТ. Але підняття тарифів не погодили медіагрупи і «Зеонбуд». Так, упродовж року тривали переговори між сторонами, які завершилися тим, що Концерн РРТ і «Зеонбуд» намагаються укласти договір через суд. Кожен подав позов щодо своїх умов договору. Восени стало відомо, що частина медіагруп домовилася із «Зеонбудом» про підвищення тарифів, щоб він міг платити Концерну РРТ більше коштів.

№6. Початок кінця епохи паперової преси

2019 рік ознаменувався закриттям однієї з найпопулярніших щоденних газет і найавторитетнішого аналітичного тижневика. Останній випуск газети «Сегодня» вийшов 27 вересня. Видання перейшло в диджитал. «За останні дев'ять років середньотижневе охоплення газет (щоденних + щотижневих) знизилося на 52%. У той же час охоплення інтернетом зросло на 60%. В Україні закрилося чимало газет і журналів, гравці, що залишилися на ринку, вже не в змозі підтримувати інфраструктуру, яка необхідна для його існування», – зазначив генеральний директор «Сьогодні Мультимедіа» Андрій Романенко. Він виокремив основні причини занепаду ринку преси: збанкрутували підписні агентства, закрилися мережі продажів періодичних ЗМІ (особливо у містах з населенням менше 50 тис. осіб).

Припинити випуск вирішили і засновники тижневика «Дзеркало тижня». Останній випуск газети вийшов 27 грудня. Видання проіснувало на ринку 23 роки. Головна редакторка Юлія Мостова запевнила, що сайт DT.ua продовжить роботу.

Також 2019 року року оголосили про припинення друку ще низка видань: один з найстаріших дитячих журналів «Барвінок», щоденна газета «Спорт-Експрес в Україні», сатиричний часопис «Перець», низка регіональних газет (наприклад, «Пирятинська правда»). Епоха паперової преси добігає кінця.

№7. Частоти для суспільних радіостанцій

У 2019 році Нацрада виконала закон про суспільне мовлення та розбудувала для суспільного мовника не одну, а три загальнонаціональні мережі. 10 жовтня на спеціальних форматних конкурсах великі пакети ФМ-частот отримали всі три радіостанції суспільного мовника. Зокрема, перший канал – «Українське радіо» – на додачу до своїх 167 ФМ-частот виграв ще 34 ФМ-частоти, у тому числі в Одесі, Івано-Франківську та Ужгороді. «Промінь» здобув 38 ФМ-частот у 22 областях України, у тому числі в 15 обласних центрах (раніше він мав 18 ФМ-частот, зокрема в Києві та Луцьку). А «Культура» виграла 15 ФМ-частот у 13 областях, у тому числі в 9 обласних центрах (раніше радіостанція мала 13 ФМ-частот). Протягом року з моменту отримання ліцензій НСТУ має запустити мовлення на всіх нових частотах. Загалом за період з 2014 року по 10 жовтня 2019 року всі три радіомережі Суспільного мовлення отримали 193 ФМ-частоти. Нарешті конкуренцію комерційним радіомережам у ФМ-діапазоні склали три різножанрові суспільні радіостанції. Й «Українське радіо», на відміну від суспільного телебачення, вже може похвалитися непоганими рейтингами.

№8. Посилення державного мовлення

Ще напередодні парламентських виборів президент Володимир Зеленський говорив про необхідність «зробити потужний російськомовний канал і розпочати серйозну інформаційну війну». Восени заступник міністра культури, молоді та спорту повідомив, що в планах міністерства – запустити на базі Мультимедійної платформи іномовлення України два канали, які мовитимуть на окуповані території Донбасу та Крим на базі Мультимедійної платформи іномовлення України. Інформаційно-розважальний канал може вийти в ефір вже в лютому, а інформаційний – упродовж 2020 року.

Для цього проєкту вже розбудовується державна мережа цифрового ефірного телебачення, встановлюються нові цифрові передавачі на сході України вздовж лінії розмежування та на півдні Херсонської області. Крім того, наприкінці року змінилося керівництво Мультимедійної платформи іномовлення України: звільнилися генеральна директорка Людмила Березовська і троє її заступників, ресурс тимчасово очолила новопризначена заступниця гендиректора Юлія Островська.

Тим часом члени Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики внесли до парламенту законопроєкт № 2521 про внесення змін до закону України «Про систему іномовлення України» щодо програмної політики та території розповсюдження. Законопроект передбачає, що Мультимедійна платформа іномовлення України зможе мовити в цифровому ефірі, аналоговому ефірі та в кабельних мережах на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Криму і Севастополя, у районах, що межують із цими тимчасово окупованими територіями, та в прикордонних районах України, що межують з Росією чи іншими країнами, з яких мовлять в ефірі російські телеканали і радіостанції (такими територіями, наприклад, є Білорусь і Молдова). Програмну політику Мультимедійної платформи іномовлення України погоджуватиме Міністерство культури, молоді і спорту, а її контент вироблятиметься на англійською та іншими мовами, а українською та іншими мовами.

Розбудовується і ще один державний мовник – радіостанція Міністерства оборони України «Армія ФМ». У 2019 році зусиллями Нацради вона здобула 8 нових ФМ-частот і вже розпочала мовлення на трьох із них. Центральна телерадіостудії Міноборони, яка поки що працює як телевізійний продакшн «Військове телебачення України», не виключає можливості запуску свого телеканалу – аналога російської «Звезды».

№9. Закон про українську мову

Наприкінці президентської каденції Петра Порошенка 25 квітня Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект5670-д «Про функціонування української мови як державної», який, серед іншого, регулює функціонування української мови в медіа, кінематографі, книговиданні та рекламі. Порошенко встиг підписати закон, а офіційні видання – оприлюднити.

Цей документ регулює багато ключових питань для медіапростору: квоти української мови для традиційних та інтернет-ЗМІ, поширення та демонстрування фільмів, книговидання та реклами. Усі зміни набувають чинності поступово – протягом одного-п’яти років.

Документ викликав дискусію та неоднозначну реакцію з боку інших політичних сил. Зокрема, Володимир Зеленський висловився щодо перегляду закону про українську мову. Документ майже одразу після ухвалення направили до Венеціанської комісії, яка дійшла висновку, що закон не витримує балансу між захистом української мови та гарантуванням прав мов меншин, і висловила низку рекомендацій. Але поки що конкретних кроків для «відкату» мовного закону нова Верховна Рада не вживала.

№10. Розробка закону про медіа

Останні місяці 2019 року для Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики пройшли під знаком законотворення. Замість уже третьої за останні вісім років версії законопроєкту про аудіовізуальні послуги «слуги народу» вирішили підійти до законотворення глобально та розробити проєкт закону про медіа, що регулюватиме одразу всі види медійного контенту. Була створена закрита робоча група за участі представників індустрії, кількох медіаюристів з громадського сектора та кількох народних депутатів. Наприкінці грудня робоча група представила профільний законопроєкт про медіа членам комітету, а за кілька днів народні депутати його вже й зареєстрували. Обіцяного депутатами громадського обговорення до реєстрації законопроекту не було. Тому таке обговорення ініціював «Детектор медіа». Після реєстрації законопроекту Центр демократії та верховенства права теж закликав депутатів провести ефективне обговорення і розгляд поправок, щоб ухвалити якісний закон у першій половині 2020 року.

Новий законопроєкт стане комплексним документом, що прийде на зміну кільком медійним законам: про телебачення і радіомовлення, про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, про інформаційні агентства, про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації.

Новий профільний закон, зокрема, врегульовуватиме питання ліцензування та реєстрації, прозорість медіавласності, контент і квоти, статус регулятора, механізми співрегулювання, санкції за порушення, правовий статус журналістів, їхні права та обов’язки, обмеження, пов’язані з війною та надзвичайним станом, тощо. З огляду на «турборежим» останнього півріччя, парламент може розглянути та ухвалити новий закон досить швидко на початку 2020 року.

За дужки закону про медіа було винесено ініціативи Міністерства культури, молоді та спорту з протидії дезінформації. Так званий законопроєкт про дезінформацію розробляє саме міністерство та обіцяє представити до обговорення на початку січня. Тож попереду нас чекає насичений на законодавчі зміни рік!

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5076
Читайте також
29.12.2023 08:18
Наталія Данькова
«Детектор медіа»
1 482
02.01.2020 17:30
Володимир Малинка
0
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду