11:30
Середа, 25 Грудня 2019

Плюси та мінуси драфту законопроєкту про медіа. Експертна оцінка ІМІ

14 429
ГО «Інститут масової інформації» рекомендує розробникам винести текст на публічне обговорення і провести широкі консультації з медіаекспертним середовищем.
Плюси та мінуси драфту законопроєкту про медіа. Експертна оцінка ІМІ
Плюси та мінуси драфту законопроєкту про медіа. Експертна оцінка ІМІ

Нещодавно на «Детекторі медіа» було оприлюднено текст одного з найважливіших законопроектів, що стосуються медійної сфери – драфт законопроекту про медіа. Оскільки драфт розроблявся в закритому режимі, ІМІ приєднується до ініціативи «Детектора медіа» з громадського обговорення даного законопроекту.

З позитивів документу можна відзначити те, що в цілому кодифікується українське законодавство про медіа, і скасовуються застарілі норми законів, прийнятих у 90-х роках. Окрім того, ухвалення нового аудіовізуального кодексу є одним із зобов'язань України перед Радою Європи.

Серед позитивів можна відзначити також те, що уперше з'являється певне регулювання онлайн-медіа, зберігаються квоти на національний продукт та українську мову (хоч і відтерміновані на чотири роки), та передбачено деякі запобіжники на період російської агресії. Позитивом є й те, що в законопроекті не передбачено ліцензування чи зайві обмеження при реєстрації онлайн-медіа. Сайти неможливо блокувати без рішення суду, що теж важливо.

Уточнено статус журналіста, зокрема телеведучих (дикторів) відокремлено від журналістів, що потенційно зупиняє політичні маніпуляції, коли політики, чинні депутати, і навіть керівники політичних структур проголошують себе журналістами. Процедура призначення членів Нацради Президентом стала більш прозорою, зокрема вводиться конкурсна комісія – адже саме незалежний і компетентний регулятор є важливою запорукою розвитку українського медіа-ринку.

Проте законопроект містить багато негативних моментів. Зокрема, ми не можемо сказати що цей законопроект у повній мірі відповідає вимогам європейського законодавства щодо регулювання аудіовізуальних ЗМІ. Зокрема, щодо функцій національного регулятора і процедур співрегулювання (останнє – незрозуміло, як формується і де саме проходить межа між повноваженнями державного регулятора і співрегуляторного органу).

Термінологія, яка наводиться в законопроекті, нечітко визначає сутність явищ, які описуються відповідним терміном. Наприклад, «програма новин – інформаційна програма, що регулярно виходить в ефір відповідно до розкладу програм». Але, під таке широке визначення підпадають у тому числі й шоу, які також регулярно виходять в ефірі телеканалів. Неправильне визначення термінів тягне за собою унеможливлення належного реагування на порушення.

Недостатньо чітко визначена сфера дії закону і суб’єкти, що не підпадають під регулювання законом. Зокрема неналежно виокремлені онлайн-медіа, що дозволяє віднести до цієї категорії, наприклад, сайти оголошень фізичних осіб типу ОLX, Auto.ria, Prom.ua тощо.

Викладення норм у документі є несистемним і неструктурованим. Внаслідок несистемності, відсутності загальної і спеціальної частин одні й ті ж самі норми багато разів повторюються в різних статтях, при чому вони можуть мати різне значення в залежності від статті. Багато термінів у тексті законопроекту не узгоджуються з визначеннями, наведеними на початку законопроекту.

Не відокремлено контроль за дотриманням законодавства від відповідальності за порушення законодавства. Зокрема, проведення перевірок Нацрадою віднесено до одного з видів відповідальності.

Процедури контролю з боку Нацради створені на підставі чинного законодавства про телебачення і радіомовлення, внаслідок чого формальності і процедури, які стосуються телебачення, механічно переносяться на друковані ЗМІ й онлайн-медіа, що є надмірним і ускладнює роботу як регулятора, так і відповідних медіа.

У законопроекті взагалі відсутні обов'язки для ЗМІ й журналістів, хоча чинні медійні закони передбачають загальні зобов'язання по дотриманню об'єктивності, неупередженості, перевірки інформації тощо. Наразі виглядає, що навіть спробувати через механізм співрегулювання забезпечити збалансованість новин, відокремлення фактів від коментарів та інші журналістські стандарти в новинному контенті буде неможливо. Тобто, медіахолдинги олігархів і надалі вправлятимуться в маніпулюванні громадською думкою, вихвалянні власників та «мочінні» їхніх опонентів.

У законопроекті непомітно якісних змін стосовно антимонопольного регулювання. Зокрема, є згадка про 35% ринку без належного визначення, що таке «ринок». У результаті, сумнівною виглядає перспектива довести існування монополій. Окрім того, такі норми механічно переносяться на інтернет, який точно потребує іншого способу оцінки монополій.

Що стосується регулювання друкованих видань: документ вимагає під час реєстрації подавати інформацію про тираж друкованого видання (який для кожного номеру є різним), проте не вимагає зазначати тематичну спрямованість видання та іншу значущу інформацію. Законопроект, на жаль, не враховує специфіку діяльності друкованих видань, зокрема у частині контролюючих функцій Нацради і у випадку порушень з боку друкованих видань.

Недосконало прописаний механізм співрегуляції. По-перше, незрозумілий порядок формування такого органу співрегуляції і запобігання створенню альтернативних органів. Схоже, що кожен учасник ринку може створити свій орган співрегуляції. Нечітко прописано, яким саме чином відбувається співрегуляція, повноваження співрегуляторного органу і порядок його взаємодії з державним регулятором. Незрозуміло, хто приймає кінцеве рішення, чи має право Нацрада не погодитися з органом співрегулювання. У Нацради все ж повинна бути можливість мотивовано не погодитися з позицією співрегулівного органу й застосувати санкції, а також припинити механізм співрегулювання, якщо він неефективний або став інструментом зловживання. Незрозуміло, чиє рішення має бути оскарженим у суді у випадку незгоди з ним.

Питання викликає також пропоноване регулювання пропаганди і мови ворожнечі. У законопроекті кілька разів, для різних суб'єктів регулювання, дублюється одна і та сама норма про те, що поширення пропаганди є грубим порушенням, так само, як і «розпалення ворожнечі та ненависті», в тому числі до окремих осіб. При цьому, немає жодного визначення, що саме мається на увазі під словом «пропаганда» та які критерії «розпалення ненависті». Оскільки поняття «пропаганда» як грубе порушення не містить уточнень, то, умовно кажучи, під це поняття підпадає все – від пропаганди спорту і до передвиборчої кампанії.

У підсумку, можна сказати, що законопроект про медіа містить плюси і мінуси, як позитивні, так і негативні сторони. З метою покращення тексту законопроекту ми наполегливо рекомендуємо винести текст на публічне обговорення і провести широкі консультації з медіаекспертним середовищем перед процедурою його реєстрації у Верховній Раді України й ухваленням у якості закону.

Читайте також

Фото: blackseatv

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
14429
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду