Гучні кейси «1+1» і «Радио Вести» й до чого

тут закон про прозорість медіавласності

2017 рік почався для Нацради з інформаційного та правового протистояння з телеканалом «1+1», якому регулятор не віддавав бланку продовженої ліцензії, чекаючи документальних підтверджень про те, що Ігор Коломойський залишається кінцевим бенефіціаром каналу.

Власне, ця історія розпочалася ще наприкінці минулого року. 15 грудня 2016 року Нацрада ухвалила рішення продовжити ліцензію «1+1», але після націоналізації «Приватбанку», про яку було оголошено 18 грудня, запитала в каналу «1+1» оновлені дані про кінцевих бенефіціарів, не віддаючи каналу бланку ліцензії. Очевидно, в процесі націоналізації держава запідозрила (або виявила), що Ігор Коломойський реструктуризував свої активи, щоб мінімізувати свої втрати заставних активів. Й очевидно, держава захотіла через Нацраду дізнатися більше про нові структури власності активів Коломойського. Але їй цього не вдалося. Генеральний директор групи «1+1 медіа» й телеканалу «1+1» Олександр Ткаченко одразу після згадок Нацрадою націоналізації «Приватбанку» заявив, що канал «1+1» не є активом «Приватбанку», в телекомпанії немає ані кредитів, ані боргових зобов’язань перед банком. Усі новорічні свята в програмі «ТСН» на «Плюсах» ішов «серіал» сюжетів про демонізовану Нацраду, яка нібито утискає незалежні медіа.

Зрештою, 5 січня Нацрада видала «1+1» бланк ліцензії, хоча так і не отримала від каналу запитуваних документів. Річ у тім, що з юридичного погляду позиція Нацради в протистоянні з «Плюсами» була не бездоганною. Регулятор міг запитувати додаткові документи для розкриття структури власності та підтвердження кінцевого бенефіціара до розгляду заяви про продовження ліцензії й ухвалення рішення. Але ж Нацрада вже встигла прийняти рішення про продовження ліцензії «1+1». У неї залишалися на вибір небагато варіантів: скасувати своє рішення про продовження ліцензії й далі зануритися в судову та інформаційну війну з «1+1» або таки видати бланк ліцензії. Регулятор пішов другим шляхом і згорнув конфлікт.

Голова Нацради Юрій Артеменко спрогнозував, що історія з ліцензією «1+1» і прозорістю структури власності каналу не завершилася та може продовжитися після 31 березня, коли телеканал прозвітує про свою власність. Так і сталося. Після 31 березня 2017 року канал «1+1» оприлюднив нову структуру власності станом на 31 грудня 2016 року. Із цих документів стало відомо, що 16 грудня 2016 року, за день до націоналізації «Приватбанку», в структурі власності «1+1» відбулися чотири зміни. Тобто підтвердилося припущення, що перед націоналізацією «Приватбанку» його колишній співвласник Ігор Коломойський реструктуризував свої медійні активи. Якщо порівнювати документи зі звітністю «1+1» річної давнини, то можна помітити, що опосередкована частка Ігоря Коломойського у власності каналу «1+1» зросла з 52,843 % до 57,534 %, а Ігоря Суркіса — із 17,157 % до 24,623 %. Крім того, вони перерозподілили частки в офшорах, через які володіють каналом. Опосередкованими власниками 17,843 % каналу «1+1» стали шість фізичних осіб, імена яких не розкриваються, оскільки кожен із них не є власником істотної участі. Пізніше, на початку липня, міноритарними власниками каналу «1+1» стали також 27 топ-менеджерів та телеведучих мовника включно з Олександром Ткаченком.

Історія з «Плюсами» мала продовження і в квітні, коли Нацрада розглядала заяву телеканалу «2+2» про продовження ліцензії на аналогове мовлення в Кропивницькому. Нацрада кілька разів відкладала розгляд заяви каналу, бо хотіла бачити трастові угоди, за якими Ігор Коломойський здійснює вирішальний вплив на канал. Суперечності полягали в тому, що Нацрада свій запит формулювала спершу тільки усно, а телеканал не вважав, що має надавати регулятори додаткові документи за усним запитом. Заступниця голови Нацради Уляна Фещук заявила, що в її сейфі зберігаються копії трастових угод інших телекомпаній, які мають складну структуру власності. Через два місяці після завершення строку дії ліцензії, 25 травня Нацрада таки продовжила ліцензію «2+2». Голова відомства Юрій Артеменко повідомив, що від телекомпанії надійшов лист-підтвердження, що кінцевим бенефіціарним власником є Ігор Коломойський, а власником істотної участі — Ігор Суркіс. Чи надійшли також копії їхніх трастових угод — він не повідомив.

Кейс «1+1» став іще одним лакмусовим папірцем закону про прозорість медіавласності. Безперечним плюсом є те, що завдяки цьому закону ми все ж дізналися, що в структурі власності «1+1» відбулися зміни, коли саме вони відбулися та в загальних рисах — які саме зміни. Щоправда, інформацію ми отримали неповну (не знаємо, хто саме є міноритарними співвласниками). Мінусом є й те, що Нацрада не може повною мірою реалізовувати свій обов’язок щодо дослідження структури власності, визнання її прозорою чи непрозорою.

У лютому й березні 2017 року Нацрада відмовила в продовженні строку дії ліцензій «Радио Вести» на мовлення в Харкові та Києві. Супроводжувалося це звільненням майже всього колективу «Радио Вести» та скандальними ухвалами судів у Львові та Харкові, котрі на забезпечення позовів двох громадян забороняли Нацраді приймати будь-які рішення за заявами радіостанції про продовження ліцензії (зрештою, львівський суд свою ухвалу скасував, а харківська не набула чинності — тому Нацрада й проігнорувала їх). 24 лютого «Радио Вести» припинило мовлення в Харкові, 3 березня — в Києві. У радіостанції залишилася одна частота в Дніпрі.

Нацрада мала сумніви в прозорості власності «Радио Вести», яке, за неофіційними даними, належить екс-міністру за президента Януковича Олександру Клименку. Але не стала визнавати структуру його власності непрозорою, а натомість скористалася більш надійною з погляду законодавства підставою для відмови в продовженні ліцензій — наявністю не скасованих судом санкцій (у київського «Радио Вести» — чотири попередження, у харківського — одне попередження і штраф).

Ми детально аналізували в окремій статті повноваження регулятора у справі «Радио Вести». Нагадаємо ключовий меседж. Нацрада не використовує вимоги законодавства щодо прозорості медіавласності як аргумент для непродовження ліцензій через те, що в законі «Про телебачення і радіомовлення» є колізія. В одній статті закону (частини 3, 4 і 6 статті 12) передбачено, що недотримання вимог щодо прозорості структури власності є підставою для відмови в продовженні ліцензії на мовлення. Але в іншій статті закону (стаття 33), де наведено вичерпний перелік умов для відмови в продовженні строку дії ліцензії на мовлення, немає такої підстави, як невідповідність вимогам прозорості структури власності. Одним словом, маємо істотні лакуни в законі, які роблять його неспроможним реально змінити ситуацію.

Чому він був прийнятий у такому вигляді — можна лише припускати. Але події останніх двох років свідчать, що влада — через  правоохоронні та фіскальні органи — не хоче використовувати питання прозорості медіавласності та прозорості фінансування медіа як законні методи припинення діяльності прокремлівських ЗМІ.

Варто нагадати, що в Нацраді вже більше року як завис розгляд заяв про продовження ліцензій радіостанцій «Ретро ФМ», Next і «Авторадіо», що входять до «Українського медіахолдингу» та, за публічними заявами, належать Сергію Курченку, але де-юре мають інших кінцевих бенефіціарів, віднедавна їх бенефіціаром заявлений Дмитро Крікберг. Нацрада залишила їхні заяви про продовження ліцензій без розгляду через сумніви в прозорості медіавласності. Повторний розгляд заяв планувався на травень 2017 року, але так і не відбувся. Натомість 1 червня Нацрада за заявою ГО «Детектор медіа» призначила позапланові перевірки 12 радіокомпаній із радіогрупи «Українського медіахолдингу» щодо вчасності подання ними інформації про зміну кінцевого бенефіціарного власника.

Говорячи про прозорість медіавласності, слід зауважити: цього року зменшилася кількість телерадіокомпаній і провайдерів, які не подали або невчасно подали свої структури власності до Нацради. За це порушення цього року було накладено штрафи на 183 ліцензіата, тоді як минулого року — на 487 компаній. Але практика показує, що недостатньо санкцій лише за неподання або невчасність звітування. Для повноцінного контролю Нацради за прозорістю власності їй потрібно мати можливість накладати санкції за надання ліцензіатами недостовірних або неповних даних.

Загалом законодавство потребує суттєвого вдосконалення норм про прозорість медіавласності. 18 липня у Верховній Раді зареєстровано депутатський законопроект № 6762 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо удосконалення механізмів забезпечення прозорості власності аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Загалом законопроект справді відповідає своїй назві та вдосконалює чинне законодавство. Законодавцям варто також дослухатися до пропозицій Нацради, яка на практиці працює з цими нормами та знає всі їхні вади.

Цифровий стоп-кран:

вимкнення аналога знову відкладається, а регулятором «Зеонбуду» стає суд

Перша половина 2017 року планувалася вирішальним етапом у цифровій реформі українського телебачення. Адже саме 30 червня 2017-го планувалося остаточно виключити аналоговий сигнал, поетапне вимкнення якого мало тривати протягом першого півріччя. Втім, на початку року стало зрозуміло, що цього може й не статися. Адже проти цьогорічного вимкнення аналогового сигналу виступили дві з чотирьох найбільших медіагруп: «1+1 медіа» та «Інтер медіа груп» запропонували перенести вимкнення аналога на 2019 рік.

До протестної позиції «Плюси» та «Інтер» спонукали кілька причин. Насамперед — недостатній рівень покриття цифровим сигналом, який значно менший за покриття аналогових мереж УТ-2 (у якій мовить «1+1») та УТ-3 (у якій мовить «Інтер»). Тож «1+1» та «Інтер» ризикують втратити значну частину своєї аудиторії та опинитися в однакових умовах (з однаковим покриттям) із рештою 30 загальнонаціональними цифровими телеканалами. Водночас аудиторія аналогового телебачення, яка опиниться за межами зони впевненого прийому цифри, втратить доступ до безкоштовного ефірного телебачення.

Друга причина (принаймні для «1+1») — складні відносини з провайдером-монополістом цифрового телебачення «Зеонбудом», який має непрозору структуру власності (його кінцевими бенефіціарами названі троє кіпріотів та один британець) та непідконтрольний своїм регуляторам (Антимонопольний комітет програв «Зеонбуду» суд щодо штрафу за зловживання монопольним становищем, а Нацрада програє одне за одним суди щодо санкцій).

Більшість членів Нацради спершу не хотіли йти назустріч «Плюсам» та «Інтеру» і всерйоз працювали над планом поетапного вимкнення аналогового сигналу у 2017-му. Нацрада хотіла проводити експеримент із вимкненням спершу в одній області. Розглядалися Київська й Житомирська області, згодом — Кіровоградська. Але керівництво цих областей так і не зголосилося на такий експеримент, який потребував від них додаткових витрат на забезпечення тюнерами малозахищених верств населення, на інформаційно-роз’яснювальну роботу та на гасіння невдоволення мешканців тих районів, які опиняться і без аналогового, і без цифрового сигналу.

Із наближенням дати 30 червня 2017 року ставало дедалі очевидніше, що вимкнути аналоговий сигнал цього дня не вдасться. Адже не було вирішено жодної з кількох проблем, які за два роки до того призвели до перенесення строків вимкнення аналога з червня 2015-го на червень 2017 року: ринок не демонополізовано або принаймні не відрегульовано, альтернативи «Зеонбуду» у вигляді Концерну РРТ не створено (Нацрада знову замовила в УДЦР прорахунок частот для цифрового ТБ стандарту DVB-T2 у 372 населених пунктах), рівень покриття цифровим сигналом не виміряно та не збільшено до необхідних 95 % населення, малозахищених громадян тюнерами не забезпечено, поетапного вимкнення та інформування населення не розпочато, проблему аналогових телеканалів, які не отримали цифрових ліцензій, не розв’язано…

Зрештою, індустрія й державні органи стали визначатися з новою датою вимкнення аналогового сигналу. У квітні стало відомо про такі домовленості: у 2017 році розпочнеться поетапне відключення по областях, а в лютому 2018-го — повне вимкнення (за винятком «UA: Першого», який продовжить мовити і в аналогу, і в цифрі). У червні в публічному просторі пролунала інша дата: член Нацради Олег Черниш запропонував зачекати із цифровим переходом до 30 червня 2020-го (щоб вибори завершилися і щоб Міжнародний союз електрозв’язку визначився з другим цифровим дивідендом).

Дискусії завершилися проектом урядової постанови, в якій було запропоновано перенести вимкнення аналога на один рік — із 30 червня 2017 року на 30 червня 2018 року. Саме цей проект погодили всі зацікавлені відомства (в тому числі Нацрада), саме цей проект розглядався та був ухвалений на засіданні уряду 4 липня. А далі сталася несподіванка. З невідомих причин ухвалений 4 липня текст постанови так і не було оприлюднено. Натомість 19 липня уряд на закритій частині засідання розглянув питання аналогового ТБ і, як з’ясувалося згодом, змінив дату вимкнення аналога на 30 березня 2018 року. Нова дата не погоджувалася з Нацрадою. А відомо про неї стало аж у серпні, після публікації на Урядовому порталі постанови Кабміну № 563 від 19 липня 2017 року в редакції від 9 серпня 2017 року.

Доки в уряді обирали нову дату для завершення цифрової реформи, «1+1» та «Інтер» вирішили допомогти цій реформі не на словах. Їхнім коштом на замовлення Нацради «Український державний центр радіочастот» розпочав вимірювання рівня покриття цифровим сигналом. Заміри стартували в прикордонній області — Волинській. Таке дослідження варто було провести вже давно, але для нього в держави бракувало коштів. Якщо вимірювання покаже, що покриття цифровою становить менше 95 % населення, це може стати підставою для санкції Нацради «Зеонбуду» за порушення ліцензійних умов, для рішення про розширення мережі «Зеонбудом» чи іншими провайдерами. Не дивно, що «Зеонбуду» це дослідження не сподобалося та він наперед виступив проти його результатів і пригрозив УДЦР судом, якщо той продовжить вимірювання.

Схоже на те, що «Зеонбуд» отримав нову серйозну протекцію. За чутками, чи то чверть, чи то третину цієї компанії почали контролювати люди, наближені до Петра Порошенка (замість наближених до оточення Віктора Януковича). Решту компанії нібито й досі контролюють Рінат Ахметов, якого називають керівним партнером, і чи то Дмитро Фірташ, чи то Валерій Хорошковський. Попри те, що ми вже другий рік маємо закон про прозорість медіавласності, перевірити ці дані ми не можемо, адже «Зеонбуд» вказує своїми кінцевими бенефіціарами явно підставних осіб, а Нацрада (принаймні де-юре) цих даних під сумнів не ставить.

На те, що «Зеонбуд» таки має впливового покровителя, опосередковано якраз і вказують його не підконтрольність Антимонопольному комітету та Нацраді, яких він щоразу долає в судах, а також припинення політичних дискусій щодо націоналізації «Зеонбуду» або принаймні демонополізації ринку, на якому він працює. За словами одного з гравців ринку, позиції «Зеонбуду» зміцнилися навесні 2017 року — в цей період провайдер припинив конструктивний діалог із телевізійною індустрією, яка йому опонувала в певних питаннях, і знову став у позицію непоступливого партнера.

Хто б там не був справжнім власником «Зеонбуду», але можна констатувати одне: в держави відсутня політична воля відрегулювати його діяльність і завершити цифрову реформу.

Зате Нацрада вирішила взятися за цифрове радіо. Незважаючи на те, що комерційна радіоіндустрія не зацікавлена в цифровізації, регулятор планує проводити експеримент із цифровим радіо і наприкінці липня замовив в «Українського державного центру радіочастот» прорахунок частоти для запуску цифрового радіо стандарту DAB+ у Києві. Розраховує на інтерес суспільних і громадських радіостанцій.

У липні на ринку цифрового ТБ сталася безпрецедентна подія: за рішенням суду Нацрада вилучила вимкнений «Зеонбудом» за борги телеканал «Вінтаж» (ТОВ «Корона санрайс») із ліцензії «Зеонбуду» на мультиплекс МХ-5. На вивільнене в мультиплексі місце регулятор оголосив конкурс. Цьому передувала низка подій. Ще 1 травня 2016 року «Зеонбуд» вимкнув «Вінтаж» за борги з розповсюдження цифрового сигналу. За це Нацрада оголосила попередження і провайдеру, і телеканалу. «Зеонбуд» через суд добився скасування санкції та подав до Нацради заяву про вилучення «Вінтажу» з його ліцензії. Нацрада відмовила, й тоді «Зеонбуд» через суд добився, щоб Нацрада таки вилучила «Вінтаж». Маємо дуже небезпечний для ринку прецедент, адже такий розвиток подій загрожує кожному боржникові «Зеонбуду» (а таких телекомпаній немало). Результатом господарської суперечки за борги, яка мала вирішуватися в господарському суді, стало позбавлення права мовити в цифрі попри наявність чинної, ніким не скасованої ліцензії.

Наступним претендентом на виліт із цифрового мультиплексу може стати телеканал Business. Його теж вимкнув за борги «Зеонбуд» і навіть добився через суд арешту майна, але поки що не просив Нацраду вилучити з ліцензії. Зате Нацрада вже встигла оголосити цьому каналу попередження та призначити штраф за відсутність цифрового мовлення. Наступним кроком регулятора може бути звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії. На додачу до цього з 1 серпня Business припинив ще й супутникове мовлення.

Події на ниві цифрового ефірного телебачення показують, що Нацрада чомусь перестала грати тут вирішальну роль. Вона виступає радше в ролі комунікатора й посередника між ринком і державою. У деяких ситуаціях роль регулятора процесу взагалі перейшла до судової гілки влади. Стагнація зумовлена ще й неадекватністю законодавчої бази, яка ускладнює регулювання «Зеонбуду», ліцензування цифрових телеканалів та інших провайдерів (операторів). Є й технічні проблеми з покриттям, особливо в гірській місцевості. Ще кілька років тому точилися дискусії про необхідність ухвалити окремий закон про перехід на цифрове телебачення, але було прийнято рішення не робити точкових змін, а зосередитися на великому законі про аудіовізуальні послуги (АВП), котрий мав врегулювати, зокрема, правові засади цифрового ТБ. Проте новий закон не те що не ухвалено, — законопроект про АВП досі навіть не зареєстровано.

Розвиток мереж мовлення: конкурси на частоти, нові тимчасові дозволи

Одним із напрямів діяльності держави в інформаційному просторі є відновлення мовлення на Донбасі та на окупований Крим, що здійснюється спільними зусиллями Комісії з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення і радіомовлення при Міністерстві інформаційної політики. Роль Нацради полягає в замовленні в УДЦР прорахунку частот, ліцензуванні телеканалів і радіостанцій, а також видачі мовникам тимчасових дозволів на мовлення в зоні АТО. Остання діяльність досі перебуває поза правовим полем, але в парламенті вже зареєстровано законопроект про території з особливим режимом мовлення. Станом на 1 серпня за останні два роки Нацрада надала дозволи на тимчасове мовлення на 80 частотах.

Протягом січня — липня 2017 року Нацрада видала вісім тимчасових дозволів на частоти:

• Національній суспільній телерадіокомпанії України («Українське радіо» та «Голос Донбасу») — у селищі Часів Яр Донецької області на середніх хвилях;
• телеканалу «Правда тут» — у місцевому цифровому мультиплексі Концерну РРТ у Волновасі Донецької області;
• суспільному радіо «Промінь» — у Костянтинівці Донецької області;
• радіо «ФМ Галичина» — у Волновасі Донецької області;
• військовому радіо «Армія ФМ» — у Щасті Луганської області;
• радіо «Країна ФМ» — у Маріуполі Донецької області;
• Radio1 — у Волновасі Донецької області;
• «Зеонбуду» — на запуск мультиплексу МХ-1 з восьми телеканалів («Інтер», «Україна», «1+1», НТН, К1, «UA: Перший», ICTV, «Enter фільм») у селі Бахмутівці Новоайдарського району Луганської області з новозбудованої телевежі.

Регулятор працює на лише з тимчасовими дозволами, а й проводить конкурси на вільні частоти. Протягом січня — липня 2017 року Нацрада встигла підбити підсумки трьох конкурсів — двох радійних та одного телевізійного. У результаті одного з них у березні була проліцензована частота в зоні АТО — у Кремінній на Луганщині. Переможцем став єдиний претендент — «Радио 49 параллель».

Важливим із погляду інформаційної політики та безпеки був конкурс на цифрове телевізійне мовлення на окупований Крим. 27 липня Нацрада розподілила п’ять місць у локальному мультиплексі на 50 ТВК в селищі Чонгар Херсонської області. Оператором телекомунікацій у цьому випадку виступає не «Зеонбуд», а ТОВ «Телемережі України», яке й збудувало чонгарську телевежу. Цифровий сигнал із Чонгару має охопити північ Криму — Красноперекопський і Джанкойський райони. На п’ять місць претендували сім телеканалів. Переможцями стали кримський телеканал суспільного мовлення «UA: Крим», «Чорноморська телерадіокомпанія», ICTV, 5 канал і Прямий канал (переформатований Tonis). Без ліцензій поки що залишилися СТБ і «ПравдаТУТ». Але ненадовго, адже в Чонгарі планується створення ще одного мультиплексу, що дасть змогу запустити ще до восьми телеканалів. Так само локальний мультиплекс Нацрада хоче створити і в Чаплинці Херсонської області.

Найбільш суперечливим із трьох проведених Нацрадою за сім місяців 2017 року конкурсів виявився форматний конкурс українських музичних радіостанцій, що відбувся 16 березня 2017 року. За його результатами 15 частот (п'ять в обласних і десять у великих районних центрах) здобула комерційна радіомережа «Країна ФМ», ще одну частоту в обласному центрі — нова комерційна радіостанція Radio1. За бортом цього конкурсу несподівано опинився Суспільний мовник: з’ясувалося, що радіо «Промінь», яке є другим каналом «Українського радіо» та яке експерти й гравці ринку вважали одним із претендентів на перемогу, взагалі не подало заявок на конкурс.

Клікніть для збільшення

Це стало несподіванкою для колективу «Променя», який виступив із відкритим листом із вимогою пояснень. Джерело «Детектора медіа» в «Українському радіо» повідомило, що «було застосовано телефонне право натяків не брати участі у конкурсі». Заступник гендиректора НТКУ з координації діяльності філій Михайло Шматов пояснив «Детектору медіа» причини неучасті «Променя» в конкурсі на частоти так: нинішні очільники Суспільного мовника (до обрання правління НСТУ) не готові були взяти на себе відповідальність і податися на конкурс із вузьким чітко заданим форматом без права змінювати його протягом усього строку дії ліцензії, враховуючи, що концепцію Другого каналу Суспільного радіо мало визначити нове правління Національної суспільної телерадіокомпанії України. Тобто вийшла ситуація, що Нацрада конкурсними умовами таки обмежила Суспільного мовника, від чого застерігав своїх колег Олег Черниш, коли наполягав, щоб конкурсний формат не був суто музичним.

Регулятор у цьому конкурсі задекларував і виконав поставлену мету — створити в Україні загальнонаціональну мережу української музики (адже «Країна ФМ» розширила свою мережу до 25 міст). Але залишилося відкритим запитання: чи мав регулятор проводити конкурс із такими умовами в ситуації обмеженого радіочастотного ресурсу? Напевно, якби всі причетні в країні особи були зацікавлені в розвитку саме Суспільного мовника — то й умови конкурсу були б іншими, і результати теж.

Представники Нацради та керівництва НСТУ пояснювали колективу радіо «Промінь», що очікують вимкнення аналогового телебачення, внаслідок якого з’явиться можливість прорахувати частоти для ФМ-мовлення «Променя» та «Культури». Але оскільки ця перспектива знову відсунулася в часі, Нацраді доведеться коригувати свої плани та все ж таки знаходити й виділяти частоти для суспільних радіостанцій «Промінь» і «Культура» вже тепер.

За даними «Детектора медіа», Нацрада не збиралася зупинятися на одному форматному конкурсі, а планувала ще принаймні один — на київську частоту. Дискусії точилися щодо формату — джазової чи класичної музики. Проте є й такі члени Нацради, які вважають, що дефіцитні київські частоти мають насамперед дістатися Суспільному радіо — «Променю» та «Культурі». Очевидно, через внутрішні дискусії Нацрада досі не виставила на конкурс вільні київські частоти (прораховану УДЦР 97,2 МГц та звільнену від «Радио Вести» 104,6 МГц).

Окрім трьох завершених конкурсів, Нацрада в січні — липні 2017-го оголосила ще чотири:

• 17 травня — на 9 ФМ-частот на Донеччині та Луганщині, обов’язкова умова: в загальному обсязі мовлення не менше 30 % мають становити соціально важливі програми (інформаційні та соціально-політичні) для забезпечення інформаційних потреб громадян; дозволяється ретрансляція виключно програм суспільного мовлення;
• 31 травня — на 26 ФМ-частот у 13 областях для добудови наявних радіомереж, до участі допускалися телерадіоорганізації, що вже мовили відповідно до загальнонаціональної та регіональної категорій мовлення;
• 5 липня — на 22 ФМ-частоти у 14 областях для місцевого мовлення. Обов’язкова умова: в загальному обсязі власного мовлення не менше 15 % мають становити інформаційні передачі місцевої тематики; дозволяється ретрансляція виключно програм суспільного мовлення;
• 26 липня — на 22 аналогових телеканали у восьми областях. Цим рішенням Нацрада обірвала кількарічний мораторій на конкурси аналогових частот, який діяв з огляду на запланований цифровий перехід, і дала зрозуміти, що запланованого наступного року вимкнення аналога, радше за все, не відбудеться.

За участі Нацради знайшлося вирішення складної ситуації з мовленням комерційного телеканалу «Ера» на частотах суспільного мовника «UA: Першого». «Ера» під час ліцензування багато років тому зобов’язалася відмовитися від ліцензії, коли буде створено суспільне мовлення. Цього року Суспільне нарешті було створено де-юре, а в «Ери» у квітні завершився строк дії ліцензії. Але телекомпанія подала до Нацради заяву на її продовження. Регулятор почав уважно стежити за діяльністю телекомпанії та призначив їй позапланову перевірку за всіма ліцензіями через відсутність супутникового мовлення.

У результаті тривалих переговорів між телекомпаніями за участі, зкоерма, й Нацради «Ера» вирішила відкликати свою заяву про продовження ліцензії. Тому Нацрада її так і не розглянула, а її стара ліцензія втратила чинність. «UA: Перший» залишився на своїх частотах єдиним мовником. Натомість «Ера» вироблятиме ранкову програму для телеканалу «UA: Перший» як продакшн-студія. Також «Ера» подала до Нацради заяву про анулювання своєї супутникової ліцензії, 20 липня Нацрада задовольнила цю заяву.

Контроль за телерадіоінформаційним простором:

квоти, захист дітей, список адаптованих каналів

Із листопада минулого року Нацрада почала контролювати дотримання радіокомпаніями нових вимог законодавства про квоти на пісні українською мовою (25 % від загального обсягу пісень, протягом двох років мають зрости до 35 %) та на ведення передач українською мовою (50 % від загального обсягу ведення передач, протягом двох років мають зрости до 60 %). Перші перевірки були призначені в листопаді 2016 року, а їхні результати розглянуто в лютому 2017 року. Порушниками виявилися переважно регіональні та місцеві радіостанції.

Клікніть для збільшення

Протягом січня — липня 2017 року Нацрада розглянула результати перевірок 18 радіостанцій. За порушення квоти на пісні українською мовою були оштрафовані 11 радіокомпаній: Kiss FM, «Шансон», MFM, «Європа плюс Дніпро», харківське «106,6», луганське радіо «Ірта», олександрійське радіо «Маяк», маріупольське Best FM, «Громадське радіо», чернівецька «Буковинська хвиля» та «Бізнес-радіо». За порушення квоти на ведення передач українською мовою штрафи отримали чотири радіостанції: харківське «Радио Вести», маріупольське «104 ФМ», одеське радіо «Глас» і «Радіо Терра» з міста Лозова Харківської області. Результати перевірок ще трьох радіостанцій Нацрада взяла до відома, не підтвердивши порушень («Ретро ФМ», одеське «Армянське радіо» та радіо Nostalgie). Наприкінці липня була призначена позапланова перевірка радіо «Ера» щодо пісенної квоти, але її результатів регулятор поки не розглянув.

За порушення квот радіостанції мають сплатити штраф у розмірі 5 % ліцензійного збору. Загальна сума призначених Нацрадою за січень — липень 2017 року штрафів — 634 тис. грн. Дехто з радіокомпаній не згоден із санкціями, тому Нацрада змушена стягувати їх через суд (наприклад, із «Радио Вести» та «Європа плюс Дніпро»).

Окрім пісенних квот минулого року в законі «Про телебачення і радіомовлення» з’явилися нові квоти європейського та українського продукту: не менше 70 % передач європейського виробництва, а також США й Канади від загального тижневого обсягу мовлення, зокрема не менше 50 % передач українського виробництва, при цьому передачі російського або спільного з Росією виробництва виведено з квоти європейського та українського продукту.

У лютому — березні 2017 року Нацрада промоніторила загальнонаціональні аналогові та цифрові канали й виявила, що «євроквот» не дотримуються чотири канали групи «Інтер»: «Інтер» — 57 % європейського продукту, НТН — 57 % європейського продукту, 32 % українського, «Піксель» — 25 % українського продукту, «Ентер-фільм» — 37 % європейського продукту, 22 % українського. У квітні було призначено позапланові перевірки цих каналів. Через суперечності з «Інтером» у тлумаченні даних моніторингу розгляд результатів перевірок відклався на серпень.

Клікніть для збільшення

У першому півріччі 2017 року Верховна Рада розглядала та ухвалювала законопроект про мовні квоти на телебаченні. Нацрада підтримувала цю законодавчу ініціативу, й навіть у своєму звіті за 2016 рік вказувала на доцільність таких вимог для телебачення. Доки тривав розгляд законопроекту, Нацрада в лютому промоніторила мову телевізійного ефіру та оприлюднила такі дані: найбільші обсяги ефіру українською мовою — на телеканалах «Еспресо» (100 %), 5 канал (99 %), «UA: Перший» (97 %) і «Культура» (97 %). Найменші — на телеканалах «Україна» (26 %) та «Інтер» (26 %).

Клікніть для збільшення

Результатами цього моніторингу регулятор додав аргументів на користь ухвалення закону, який зобов’язав загальнонаціональні телеканали транслювати 75 % програм українською мовою, а місцеві — 60 %. Ухвалений закон набуде чинності з 13 жовтня, й Нацрада повинна найближчим часом визначитися з методикою моніторингу та підрахунку обсягу української мови на ТБ. Перед регулятором стоятиме важливе завдання не допустити маніпуляцій та нехтування новими вимогами закону. Хоча для повноцінної реалізації мовних квот у телеканалів є річний перехідний період, протягом якого весь власний продукт зараховуватиметься до україномовного (незалежно від його фактичної мови).

Протягом першого півріччя 2017 року Нацрада продовжила напрацьовувати практику щодо захисту дітей від шкідливого контенту. Зокрема, за скаргою ГО «Детектор медіа» перевірила телеканал «Україна» та 18 травня оголосила йому попередження за показ 6 лютого з 19:45 до 21:00 випуску соціального ток-шоу «Говорить Україна», де були присутні сцени з наслідками насильства, демонстрацією понівеченого людського тіла. Також члени Нацради звернули увагу на квітневе висвітлення в цьому ж шоу історії з побиттям у Чернігові дівчини-підлітка, але перевірок чи санкцій не застосовували.

Під час моніторингів Нацрада зафіксувала брутальну лексику на М1, «1+1», СТБ, Новому каналі, 5-му каналі й НТН (на СТБ і Новому каналі систематично) і попросила мовників усунути ці порушення, оскільки вони можуть негативно вплинути на дитячу аудиторію. У відповідь хтось пообіцяв виправитися, хтось проігнорував зауваження, які не були втілені у вигляді рішення Нацради, а Новий канал вдався до епістолярної дискусії: відповів, що в законі немає визначення «брутальна лексика», і попросив у Нацради список табуйованих слів. Схоже, що через звичку мовників посилатися виключно на дослівне цитування закону законодавцям може довестися вписувати список брутальних слів до закону.

Найбільша ж увага регулятора була й далі прикута до контенту телеканалу СТБ. У січні Нацрада за своїм запитом отримала висновок Незалежної медійної ради, яка визначила, що трансляція телеканалом СТБ окремих випусків передач «Один за всіх», «Битва екстрасенсів» та «Хата на тата», а також анонсів передач «МастерШеф» та «Один за всіх» порушує заборону трансляції передач, шкідливих для здоров’я дитини, в часовому проміжку з 6:00 по 23:00.

Спираючись на цей висновок, а також на рішення Громадської ради при Нацраді, експертні висновки Асоціації психологів України, Інституту соціальної та політичної психології та лист Жіночого консорціуму України, 9 березня Нацрада вирішила оштрафувати телеканал СТБ на 1 млн 654 тис. 688 грн (10 % ліцензійного збору) за повторне протягом року порушення — показ програм, що можуть завдати шкоди дітям, у непередбачений для цього час. СТБ з таким рішенням не погодився та оскаржив його в суді, не сплативши штрафу (Нацрада буде стягувати його теж через суд). Суд призначив окрему експертизу контенту. Проблема в тім, що для суду ані Незалежна медійна рада, ані Інститут соціальної та політичної психології експертами не є. Якими будуть висновки судових експертів, залежить як від осіб експертів, так і від сформульованого для експертизи завдання й запитань. Кінцевий результат наразі спрогнозувати дуже складно.

Як бачимо на практиці, отримавши повноваження накладати штрафи та почавши карати мовників за порушення в контенті, регуляторний орган стикнувся з категоричною незгодою індустрії та перенесенням оцінки контенту до суду. Судові розгляди (особливо з експертизами) можуть тривати роками, тимчасом як рішення регулятора будуть блокуватися або просто ігноруватися телеканалами.

Вихід із цього клінча полягає в співрегулюванні, до якого українська медійна галузь рухається крихітними кроками. У першому півріччі 2017 року робоча група при Нацраді з розробки правил захисту дітей у медіа мала напрацьовувати критерії визначення контенту, який може зашкодити дітям. Натомість почала роботу над іншим документом — правилами висвітлення суїциду. Проект документа розробляли експерти ГО «Детектор медіа», а далі допрацьовували його за участі інших членів робочої групи. Узгодити й підписати спільний акт планують уже восени.

Минулий рік був роком вичищення мереж українських провайдерів від телеканалів північного сусіда: протягом 2016-го Нацрада обмежила ретрансляцію в Україні 50 російських мовників (на додачу до 26 заборонених у 2014-2015 роках). На початок року в Переліку іноземних каналів, дозволених для ретрансляції в Україні, залишалося шість телеканалів із юрисдикцією РФ. На своєму першому засіданні у 2017 році Нацрада вирішила обмежити ретрансляцію телеканалу «Дождь». Причин для цього було дві: трансляція в ефірі «Дождя» реклами (українське законодавство забороняє розміщення реклами в ефірі російських телеканалів, що ретранслюються в Україні) і трансляція інформації, що посягає на територіальну цілісність України («Дождь» зображає Крим як територію РФ). Рішення про вилучення «Дождя» з переліку дозволених каналів набуло чинності через місяць після оприлюднення, щоб дати час провайдерам на попередження абонентів.

Заборона ретрансляції «Дождя» в мережах українських провайдерів викликала нерозуміння та засудження з боку міжнародних організацій як прояв цензури. Адже телеканал має репутацію ліберального, незалежного та непрокремлівського. Нацраді довелося виправдовуватися. Виявилося, що вона протягом року моніторила ефір каналу, попереджала його, давала йому два місяці на приведення діяльності у відповідність до умов українського законодавства. Чому весь цей час регулятор мовчав, не повідомляв публічно про свої переговори з «Дождем», не готував громадськість до свого можливого рішення про заборону? Відсутність комунікації була явною помилкою Нацради, яка призвела до репутаційних втрат на міжнародній арені всієї держави. Гасити іміджеву пожежу довелося спільними зусиллями держави і громадськості. Приміром, Незалежна медійна рада дала свій висновок про правомірність обмеження ретрансляції «Дождя».

Протягом першої половини 2017 року Нацрада також обмежила ретрансляцію в Україні російського телеканалу «Охотник и рыболов» (через показ програми за участі полковника ГРУ РФ, у чому вбачається популяризація органів держави-агресора), російського телеканалу з анульованою латвійською ліцензією Multimania TV і телеканалу Travel and Adventure, естонська ліцензія якого втратила чинність. Проблеми виникли і з білоруським телебаченням. У березні Нацрада попросила білоруський телеканал «Беларусь 24» усунути порушення українського законодавства (показ карти України без Криму, однобоке висвітлення політичних подій в Україні). Проте до вилучення телеканалу з переліку дозволених для ретрансляції справа поки не дійшла.

Крім цього регуляторний орган звертав увагу телеканалів із європейською юрисдикцією, але орієнтованих на російський ринок, на порушення ними українського законодавства, і просив їх усувати порушення. Так, із лютого Нацрада призупиняла на три місяці ретрансляцію в Україні телеканалу «Телеклуб», який має юрисдикцію Німеччини, через показ цим каналом заборонених українським законодавством фільмів російського виробництва. У березні вона попросила телеканал «TV1000 Русское кино» з юрисдикцією Швеції припинити показ заборонених в Україні російських фільмів. У результаті телеканал адаптував свій контент під український ринок і влітку змінив назву на TV 1000 World Kino. Також у березні Нацрада попросила російський телеканал із британською юрисдикцією RTVI не порушувати українського законодавства (телеканал показував заборонені фільми, а гості його програм висловлювали антиукраїнські тези, підтримували анексію та поділ території України). Той пообіцяв не порушувати, але в липні Нацрада знову виявила аналогічні порушення та попередила RTVI про можливість обмеження ретрансляції в Україні.

Замість чотирьох вилучених російських і балтійських каналів до Переліку іноземних телеканалів, дозволених для ретрансляції в Україні, було додано десять європейських телеканалів: Novela TV, Water Planet, Sport 1 Baltic, Sport 2 Baltic, Vivid Touch, Gametoon Box, Sea TV, Fight Channel World HD, Tele 5, TravelXP. Станом на 1 серпня перелік містив 161 канал.

Висновки

Ми окреслили далеко не всі напрями роботи й рішення Нацради, але виокремили в цьому моніторингу ключові та симптоматичні. Частковий застій і відсутність зрушень у деяких аспектах роботи Нацради зумовлені застарілим законодавством. З останніми доповненнями закону «Про телебачення і радіомовлення» в регулятора додалося обов’язків і повноважень, але це лише поверхові зміни. Справжньої реформи телерадіопростору і статусу регулятора всі очікують від нового закону «Про аудіовізуальні послуги», якого ми ніяк не дочекаємося від парламенту. Саме в цьому законі мають бути виписані норми співрегуляції контенту й захисту дітей від шкідливого інформаційного впливу, вимоги до телевізійного та радійного продукту (зокрема, різні квоти), дієві норми про прозорість медіавласності та перехід на цифрове мовлення.

Заглавне фото: everydayinterviewtips.com

Інфографіка: Нацрада