За кілька днів в Україні  збирається розпочати мовлення новий телеканал Ukrainе World News, створений на базі супутникового каналу «Так-T V» і компанії, яка володіє колишньою ліцензією 4 каналу на цифрове ефірне мовлення.

У команді — відомі медійники, зокрема й колишні працівники каналів Медведчука. У реєстрі канал досі називається «Так», але до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення вже подали документи на зміну логотипу; його бенефіціарний власник — бізнесмен Віталій Кропачов. «Детектор медіа» сподівається поспілкуватися з паном Віталієм.

До запуску Ukrainе World News причетний також медіаменеджер і власник радіо «П’ятниця» Денис Козлітін. У грудні 2021 року він продав Кропачову компанію «Ера продакшн». «Детектор медіа» запитав Дениса Козлітіна про співпрацю з Кропачовим і його власний медіабізнес.

— Денисе,  у січні має стартувати канал Віталія Кропачова Ukrainе World News. Який стосунок ви до нього маєте? Які маєте домовленості?

— Ми з Віталієм дружимо з 2015 року, а чули одне про одного ще давніше. Обоє народились на Донеччині — він із Єнакієвого, я з Тореза. Переїхавши до Києва, стали близько спілкуватись, бо обоє через війну втратили все, що мали в рідних містах, і більше відтоді там не бували. Віталій мрія про медіа з 2016 року, хотів створити канал. Спершу намагався зробити це з Дімою Носіковим, але в них не вийшло. Потім консультувався, що робити далі, й вирішив почати з купівлі супутникового каналу «Так-TV». Однак тоді цей проєкт не пішов; Віталій повернувся до нього 2021 року. Намагався отримати цифрову ліцензію. До великої війни отримати її було дуже непросто. Саме тоді в нас виникла угода щодо «Ери продакшн»; я продавав її тільки для того, щоб він згодом міг отримати цифрову ліцензію хоча б на Київ і область.

— «Ера продакшн» приносила прибуток?

— До великої війни — так. Але я мав інші плани. Після продажу «Ери» я купив полтавський канал «Центральний». Планував отримати з ним цифрову ліцензію — тоді така можливість могла з’явитись через розширення «Зеонбуду» і запуск МХ-7 (мультиплексу концерну РРТ). Для участі в конкурсі на цифрову ліцензію потрібен був готовий, діючий телеканал.

— А навіщо вам канали? Це дорого, нерентабельно, виправдано лише політичним впливом…

— Для продажу. 2020 року ми мали успішну угоду з продажу компанії з цифровою ліцензією «Корона Санрайз». Ми купили в Андрія Карпія фактично лише пакет документів, бо канал не працював і був вимкнений за борги. Але за рік змогли виграти суди й відновити мовлення в цифрі. Ми ризикнули, хоч і не мали гарантії, що щось вийде. І коли це вже був діючий цифровий канал, ми змогли продати його за три місяці — в рекордно короткий термін — і успішніше, ніж сподівались.

(Нагадаємо, колишня цифрова ліцензія 4 каналу належала каналу «Вінтаж ТБ». Він був створений під цифровий конкурс 2011 року і належав сину Віктора Януковича — Олександру та його поплічнику Сергію Арбузову. У 2014 році її купив харківський бізнесмен Андрій Карпій. Однак далі він придбав собі осетрову ферму й часу займатися медіа не лишилось. Згодом «Зеонбуд» вимкнув канал за борги. Компанія мала сплатити збір понад сто тисяч гривень. Але 2021 року «Вінтаж-ТВ» отримав нового власника — Дениса Козлітіна, власника «Радіо П’ятниця». Під керівництвом нового директора Максима Варламова «Вінтаж ТВ» відновив цифрову ліцензію та домовився із «Зеонбудом» про повернення в цифру. Згодом ця ліцензія була продана тодішнім власникам 4 каналу Дмитру Добродомову та Андрію Мисику а ті, у свою чергу, продали канал Олексію Ковальову, — ДМ).

При цьому скажу відверто, коли ми продавали компанію з цифровою ліцензією, то ми не хотіли продавати  її «Медіахолдингу Новини» (компанія Козака-Медведчука, — ДМ).

— Ви мали пропозицію від Медведчука?

— Так, і вона була більш фінансово вигідна, але ми на це не пішли й продали компанію Добродомову. Коли ми успішно відновили мовлення у цифрі і продали «Корону Санрайз», ми вирішили масштабувати цю історію: придбати регіональний канал, отримати цифрову ліцензію і продати його. Кейс «Корони Санрайз» показав, що це прибутковий бізнес.

— Чи є зараз покупці на телеканали? Адже фактично до війни ледь не єдиним покупцем каналів був Медведчук і його оточення…

— Ви вважаєте Добродомова Медведчуком?

— ZIK, НТА, Перший незалежний, Ukrlive — це канали, до яких мав стосунок або якими володів Добродомов і його партнери, й усі вони опинились у руках групи Медведчука.

— Я б так не сказав. Знаю Добродомова і його партнерів із 2017 року. Це патріотичні люди, які вийшли з офісу Петра Димінського.

— Але Петро Димінський продав ZIK 2019 року Медведчуку, коли Добродомов уже не займався цим каналом…

— Я знаю, що Димінський не хотів продавати канал, але обставини його до цього змусили. Добродомов і Кісера продали 4 канал Олексію Ковальову в кінці 2021 року. Думаю, вони досі про це шкодують. Але тоді ніхто не знав, що Ковальов виявиться негідником.

— Тоді ми вважали, що канал через Ковальова купив Офіс президента.

— Так, я теж тоді так думав. Те, що Ковальов виявився проросійським політиком, було для мене відкриттям.

— Якою була ваша роль в угоді про купівлю цифрової ліцензії 4 каналу буквально напередодні конфіскації майна Ковальова?

— Моя роль була в тому, що я познайомив Віталія з Максимом Варламовим. А Максим довго був партнером 4 каналу, і Віталій купив ліцензію напряму в нього.

— За неофіційною інформацією, 4 канал мав борг перед Максимом Варламовим і продав йому цифрову ліцензію в рахунок цього боргу. ТОВ «Корона Санрайс» за війну накопичила боргів близько 60 мільйонів гривень. Отже, Віталій Кропачов купив ліцензію з мільйонними боргами. Ви були посередником у цій угоді?

— Я проконсультував свого приятеля, розказав про пропозицію та ризики. Ось і вся моя роль. Жодної комісії я не отримував.

— Наші джерела кажуть, що ви маєте опціон на купівлю цього каналу…

— Чув я цю історію, але це неправда. Я такий опціон просто не потягну: мій бізнес не такий великий. 2022 року я навіть не зміг фінансувати канал «Центральний», тому ще навесні ми звернулись до Нацради з проханням дозволити призупинення трансляції каналу.

Після того, як почалась велика війна і медіагрупа «Україна» здала всі свої ліцензії, ринку цифрових ліцензій більше не існує: їх вдосталь. Наступним кроком може бути падіння групи «Інтер» із їхніми численними ліцензіями. Тож і цінність «Центрального», для якого ми хотіли отримати цифрову ліцензію, зникла. Всі наші інвестиції згоріли. Щоб фінансувати канал, потрібно мати великий суміжний бізнес, який би дозволяв це робити.

Свій канал Віталій Кропачов фінансує самостійно й легально. І в нього, на відміну від мене, є на це ресурси. До речі, обладнання, яке використовує канал, куплене в нашого «Центрального». Влітку, коли я був у скруті й мав знайти гроші, аби зберегти команду радіо «П’ятниця», Віталій викупив обладнання.

— Ukrainе World News використовує тільки це обладнання? Неофіційно говорили про техніку з каналів Медведчука…

— Канал Віталія використовує тільки наше обладнання. Компанія VisionHouse демонтувала це обладнання і зараз збирає для каналу Віталія. Все, чого не вистачає, докуповується, й постачанням займається VisionHouse. Звідки взялося обладнання, насправді дуже легко відстежити.

Щодо обладнання каналів Медведчука, наскільки я знаю, Міністерство культури та інформаційної політики і правоохоронні органи написали листи виробникам, аби вони заблокували програмне забезпечення. Вся техніка продавалась за контрактами й виробники знають усі номери пристроїв.

— Денисе, розкажіть, як ви прийшли у медіабізнес. Про вас кажуть, що ви мали справу з компаніями Януковича (керували підконтрольним Януковичу КВЦ «Парковий»), нібито супроводжували запуск каналу «112», продаж Януковичами каналу «Тоніс», який тепер Прямий…

— Це компіляція правдивих і неправдивих фактів.

Я народився у Донецькій області, 2008 року закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «правознавство», і в цьому ж році пішов працювати в інвестиційну групу, на той час ще нікому не відому. 2010 року ця група стала базою корпорації «МАКО» (ТОВ «Mенеджмент Ассетс Корпорейшн», — ДМ) Олександра Януковича. Я офіційно працював там до кінця 2013 року. Потім нас усіх звільнили. Я ніколи не приховував, що працював у цій компанії.

Бізнес у Донецьку 2014 року помер, бо почалась війна. Я переїхав до Києва. Щодо «112» — неправда, я не мав до нього стосунку. До 2014 року я вів юридичний супровід «Тоніса», а потім і Прямого каналу, коли його купив Володимир Макеєнко. Тоді я був прив’язаний до активу, закривав увесь юридичний спектр, і саме звідси моє знання медіаринку.

— Як ви прийшли до радіо «П’ятниця»?

— Кому першому належав цей актив, досі загадка. Я вважаю, що його власником був Сергій Арбузов. Хтось каже, що нібито Хорошковський. До мене свого часу прийшов Дмитро Дорофеєв і сказав, що продає цей актив за символічні гроші. Але в цій справі був судовий спір про анулювання ліцензії, термін якої завершувався за кілька місяців. Ми вирішили купити цей актив; два роки судилися і виграли спір про анулювання ліцензії — Нацрада її продовжила. Далі ми сподівались за кілька років зробити успішну радіостанцію і згодом дорого її продати. Перше нам удалося, а друге — ні, бо почалася велика війна.

— «П’ятниця» була прибутковою?

— Так. А зараз — ні. За 2022 рік ми лише на три місяці — серпень, вересень, жовтень — виходили в нуль; у той час усе потроху стабілізувалось. Але після початку ударів по електроенергетиці й відключень усе знову впало.

— У вас так добре виходить домовлятись із Нацрадою про продовження чи відновлення ліцензій…

— Доки ми не виграли всі судові інстанції щодо «П’ятниці», нам ніхто не продовжував ліцензію. Так само було в історії з «Короною Санрайз»: ми виграли сім судів, а тоді вже регулятор мав виконувати рішення суду.

— Чи успішний досвід «П’ятниці» не надихнув вас зосередитись на власному медіабізнесі?

— Це питання стратегії. Купували ми актив, щоб далі його продати. Але для мене несподіванкою став сильний операційний менеджмент. Купуючи радіо, я не знав, що разом з активом отримую професійну команду. Це той випадок, коли пощастило. Я не сподівався, що проєкт буде таким прибутковим. Наше завдання було вивести його в нуль, але команда зробила з «П’ятниці» сильний бренд — я завдячую цим Олені Малишевій. Після вдалого старту ми почали шукати можливостей для об’єднання з іншими радіо групами, щоб утримати свою частку на ринку за потужної конкуренції з боку груп «Тавр» і «Люкс». Так із групою  Business Radio Group Анатолія Євтухова та станціями UMH ми створили сейлзхаус «Об’єднана Радіогрупа».  Частку на ринку зберегли, але почалась війна. У перші тижні наша радіостанція, як і інші, транслювала спільний телемарафон. МКІП просив телеканали і радіостанції це робити, і ми це робили до середини квітня. Наше прослуховування впало до 10%. Після цього ми попросили в Нацради дозволу змінити формат і вийшли під брендом «Радіо українських доріг».

Перші розмови про відновлення продажів реклами почались у липні, а в серпні й вересні гріх було на щось скаржитись. Після ударів по енергосистемі знову все завмерло. Зазвичай у грудні продається цілий рік; ми ще нічого не продали на 2023 рік, тому що ніхто не знає, що буде далі.

— Ви володієте ще й «Авторадіо». Як ви плануєте розвивати свої радійні активи?

— 2021 року, коли оголосили конкурс на частоти, ми хотіли побудувати паралельну мережу «Авторадіо». Наша команда була готова робити ще один проєкт. Ми подалися на конкурс на три міста, але отримали частоти лише у Дніпрі та Харкові,  а Київ нам не дали. Досі не можу зрозуміти, чому. Це зламало нам усю стратегію, бо без Києва не побудуєш повноцінну мережу. Попри це вже під час великої війни ми запустили радіо в Харкові і Дніпрі. А тепер я вирішив купити радіостанцію з частотою в Києві. Зараз маю попередні домовленості. Однак за новою процедурою перед купівлею медіаактивів треба пройти ідентифікацію в Міністерств юстиції. Я подав такий пакет документів — наскільки я знаю, це перший подібний випадок.

— Вас підозрюють у тому, що ви — олігарх?

— Я був би радий, якби мене в цьому підозрювали (Сміється). Але для цього потрібно мати активи на рівні 100 мільйонів доларів. А цього в мене ще немає. Після перевірки Мін’юсту ми зможемо закрити угоду про купівлю київського радіо за три тижні.

— Чи отримуєте ви згоду Офісу президента, перш ніж купувати медіаактиви?

— Я з таким не стикався. Після 2019 року стало значно легше дихати. З іншого боку, кого цікавить створення розважального радіо?

— Чи контактуєте ви з Владиславом Матяшем?

— Усі кажуть, що я з ним контактую, а я з ним навіть не знайомий.

— Ви сказали, що принципово відмовили Медведчуку. А зараз на ринку є проросійські сили, які намагаються купувати медіа?

— Як на мене, після 24 лютого 2022 року це неможливо. Я не можу навіть уявити людину, яка б залишилась тут, пережила всі обстріли й далі працювала з росіянами. Ви можете таке уявити?

— Хотіла б вірити, що таких не залишилось, але амбіції Росії впливати на наш медіапростір не зникли.

— Після початку наступу люди зробили свій вибір. Хто хотів поїхати в Росію, той вже поїхав, а хто залишився тут, прокинулися від звуків вибухів, пережили цей рік війни, ховали своїх рідних, пішли на фронт… Як вони можуть після цього всього за якісь гроші працювати на Росію? Для мене це точка неповернення. Якщо говорити про проєкт Віталія Кропачова, то він стартує 22 січня — у День соборності. Це дуже символічна дата. Невже в цей день можна запускати антиукраїнський проєкт?

— Чи хочете ви згодом продати радіо «П’ятниця»?

— Якщо буде пропозиція, що перевищить наші інвестиції, помножені на маржинальність, ми продамо радіостанцію. Якщо ми займаємось бізнесом, то маємо приймати вигідні для бізнесу рішення. Бізнес — це постійний рух. Я не ставлюсь до радіо як до активу, який хочу в старості залишити своїм дітям. Така ж наша домовленість і з менеджментом: він працює професійно й отримує свій відсоток від продажів. Якщо вирішимо продати актив, заробимо і ми, і менеджмент. Але я не вірю, що в найближчі п’ять років ми розлучимось із «П’ятницею». Поки що немає такого покупця. Але дуже хочу дожити до часу, коли на ринок прийдуть європейські компанії й за дорого куплять «П’ятницю».

Зараз на радіостанції працює 50 людей. Після початку великої війни цей актив став для нас занадто дорогим, але ми не могли кинути всіх людей. Тому зараз я дотую компанію.

Якщо вдасться купити київське радіо, ми зможемо розбудувати ще одну мережу. Намагатимемось розширитись на Львів і Одесу. Зараз час, коли якраз є можливість щось купувати. Пік цін на медіаактиви був у 2019 році, коли була стабільність. А зараз можна багато що купити, були б ресурси. Як я вже казав, ми не готові витрачати гроші на телеканал (якщо знайдемо покупця на супутникову ліцензію «Центрального», радо його продамо), а на радіо — готові.

Якщо вдасться запустити повноцінний проєкт «Авторадіо», Олена Малишева керуватиме і ним. Хай би хто що казав, але таких команд на ринку тільки три: наша на чолі з Оленою Малишевою, «Тавр» і «Люкс». Дуже сподіваюсь, що нам удасться зберегти колектив.

А ще в мене є мрія: хочу створити футбольний сайт, український аналог англійського The Athletic. Спробую її втілити цього року. Але головне питання — в менеджменті й колективі. Мені потрібна сильна команда, яка може писати якісні тексти. Дуже сильна команда була в журналі «Футбол», спробую знайти їхні контакти. Ще одне якісне видання, яке читають — «Трибуна».

— Ви вболівальник? Це проєкт на продаж чи для себе?

— Футбол — моя пристрасть. Я дуже його люблю. Але бізнес є бізнес, і це видання має бути щонайменше самоокупним.

— За рахунок чого?

— Це футбольний сайт, отже, тільки за рахунок ставок. Я вже порахував, скільки готовий витратити на цей проєкт, і хочу цього року його запустити. Два роки будемо дивитися, чи все вийде, чи читатимуть це медіа люди. Головне — знайти сильного менеджера.

Фото надані Денисом Козлітіним