Розбудова медіаресурсу, підконтрольного президенту Зеленському, його офісу та партії «Слуга народу», триває.  «Детектор медіа» вже писав про посилення державних медіа : перезапуск каналу «Рада» у формат новинного каналу та розвиток «Дома» як загальнонаціонального каналу загального інтересу. Однак державні активи вимагають тривалої розкрутки та розбудови мережі, тому паралельно з ними  нинішня влада, можна припустити,  вирішила придбати собі інформаційний канал з цифровою ліцензією (а отже, з загальнонаціональним покриттям). Для ролі медіавласника обрали  маловідомого на широкий загал народного депутата Олексія Ковальова, який заявив, що придбав ТОВ «ТРК Інтеррадіо», якій належить 4 канал.

Чому саме 4 канал?

4 канал з’явився в українському медійному просторі у 2018 році після переформатування каналу RTI (ТОВ «ТРК “Інтеррадіо”»). Канал мовив на супутнику, в київському цифровому ефірі та в мережах провайдерів. Спершу власниками каналу були соратники Дмитра Добродомова — члени політради партії «Народний контроль» Андрій Кісера (раніше працював разом із Дмитром Добродомовим у топменеджменті телеканалу ZIK) та Андрій Мисик. Кістяк команди від початку становили вихідці зі StarLightMedia. Зокрема, генеральний продюсер 4 каналу Владислав Бичок свого часу працював над проєктами Нового каналу «Спортрепортер», «Репортер» та «Абзац». В ефірі каналу зараз з’являються Яніна Соколова, Остап Дроздов, Тетяна Даниленко, Денис Бігус. Хоча проєкт від початку сприймався у медіасередовищі як «канал Добродомова», свої стосунки з каналом колишній нардеп «узаконив» тільки у лютому 2021 року — купив частку 50% у Андрія Кісери і тоді ж став директором телеканалу. 

Головною цінністю цього каналу є цифрова ліцензія, яку канал отримав у червні не через конкурс, а через придбання компанії, якій вона належить. Цифрова ліцензія дозволяє каналу бути в ефірі Т2, суттєво розширює покриття, від якого залежить і заробіток, і вплив на аудиторію. 

Як 4 канал отримав цифрову ліцензію?

Навесні компанія «ТРК Інтеррадіо», яка володіє 4 каналом, придбала компанію «Корона Санрайс», що має ліцензію на телеканал «Вінтаж-ТБ». Ця компанія вже кілька разів змінювала власників. У 2014 році канал купив харківський бізнесмен Андрій Карпій, якому належить холдинг «Перша українська радіогрупа» (радіостанції MFM, Best FM та супутниковий телеканал «ProВсе»). Та за рік «Зеонбуд» вимкнув канал за борги. Компанія мала сплатити збір понад сто тисяч гривень. Місце «Вінтаж ТВ» в мультиплексі посів канал «Рада».

2021 року «Вінтаж-ТВ» отримав нових власників — Дениса Козлітіна, власника «Радіо П’ятниця», та Олександра Литвинова. Під керівництвом нового директора Максима Варламова «Вінтаж ТВ» відновив свою цифрову ліцензію та домовився із «Зеонбудом» про повернення в цифру.  А вже за три місяці Максим Варламов вийшов зі складу співвласників 4 каналу. А ще за три місяці канал купив нардеп від «Слуги народу» Олексій Ковальов.

Хто такий Олексій Ковальов?

Якщо вірити декларації, Олексій Ковальов не має власного житла й орендує квартиру на 70 квадратних метрів у Києві. Також задекларовані два будинки матері у Херсонській області, а ще її ж земельна ділянка. Єдиний постійний дохід нардепа – депутатська зарплата. Ковальов має автівку BMW X6 2020 року випуску (коштувала понад 2,7 мільйона гривень).

У кінці 2020 року Ковальов задекларував 540 тисяч гривень на банківському рахунку, чотири мільйони гривень і сто тисяч доларів готівкою. Скільки він заплатив за 4 канал, поки що не відомо. Однак лише сума статутного капіталу купленої фірми (4,4 мільйона гривень) — це майже 60% грошових накопичень Ковальова на кінець 2020 року. Сам Ковальов у коментарі УП заявив, що придбав 4 канал за гроші своєї родини  що Офіс президента не брав у цьому участі. Він значиться засновником ТОВ «ТРК Інтеррадіо», а Іван Ковальов та Наталія Ковальова (ймовірно, батьки нардепа) – бенефіціарними власниками. Олексій Ковальов повідомив, що 4 канал — єдиний серед приватних мовників в Україні, рівновіддалений від усіх політичних та олігархічних груп. І саме тому його родина вирішила придбати цей канал. «Маю плани на швидкий розвиток, а репутація та професійність команди плюс нові додаткові можливості забезпечать 4 каналу змогу дуже швидко стати одним із лідерів серед інформаційних каналів. Проукраїнський вектор каналу буде збережений, незалежна редакційна політика також (під час знайомства з колективом я вже підписав відповідну редакційну угоду). Вважаю, що телеканал має бути більш чітко спрямований на посилення об’єднавчих процесів в українському суспільстві. Це ще одне наше завдання в найближчий перспективі», – написав він. Власне, колектив в очікуванні змістовної зустрічі з новим власником. А поки що жодних змін у штаті та редакційній політиці не відбулось.

4 канал став першим приватним каналом, який купили «слуги». Й легше припустити, що Олексій Ковальов відіграє в цій історії таку саму роль, яку в історії каналів Медведчука відігравав народний депутат від «Опозиційної платформи —  За життя» Тарас Козак. До речі, про ОПЗЖ…

Що пов’язує Добродомова, ZIK, НТА, Перший незалежний і ОПЗЖ

Львів’янин Дмитро Добродомов очолював львівську газету «Інформатор», яка належала регіоналу Петру Писарчуку, а з 2010 року — телеканал ZIK (тоді ще регіональний), який належав бізнесмену Петрові Димінському. 2012 року балотувався до Верховної Ради за мажоритарним округом, але не пройшов. 2013 року заснував і очолив партію «Народний контроль», яка «позичила» бренд у розсліду вального проєкту з такою самою назвою на каналі ZIK. Згодом канал звинуватив Добродомова у привласненні бренду, хоча той запевняв, що назва руху з’явилася раніше. 

2014 року Добродомов знов балотувався на мажоритарному окрузі у Львові як самовисуванець, цього разу успішно. У 2014–2015 роках був членом фракції «Блок Петра Порошенка», з якої вийшов, перш ніж балотуватись на посаду львівського міського голови (невдало). У 2015—2018 роках моніторинг «Детектора медіа» фіксував дуже часту присутність Добродомова в новинах та гостьових студіях каналу «Інтер», який належав майбутньому співзасновнику «ОПЗЖ» Сергію Льовочкіну. 

У 2019 році балотувався на посаду президента України від партії «Громадський рух "Народний Контроль"», але зняв свою кандидатуру на користь Анатолія Гриценка. У тому ж році балотувався до парламенту від «Громадянської позиції» (№2 у списку), але партія не подала п’ятивідсотковий бар’єр.

Петро Димінський у 2018 році продав  ZIK Козаку-Медведчуку, коли Добродомов  уже не займався цим каналом. 

У травні 2021 року Дмитро Добродомов став єдиним власником компанії-ліцензіата львівського телеканалу НТА, який раніше належав його ж соратникам, членам партії «Народний контроль» Андрію Мисику та Андрію Кісері. Цим каналом керував  Роман Любицький, який продав Перший незалежний співробітникам медіахолдингу Тараса Козака. До речі, саме він був генеральним директором медіахолдингу ZIK за часів Димінського. Колектив львівського телеканалу НТА вимагав відсторонення Любицького після цієї скандальної угоди,  і зрештою навесні  на цій посаді у березні 2021 року  його  змінила Наталія Струк.

А ще Андрію Мисику та Андрію Кісері належав телеканал UkrLive, який, змінивши кількох власників, у листопаді 2021 року опинився в руках Нестора Шуфрича. Від учора цей канал опинився під санкціями.  Звісно, не можна стверджувати, що за цими угодами стояв або з ними був якось пов’язаний Дмитро Добродомов, однак коли кілька каналів, заснованих представниками «Народного контролю», потрапляють зрештою в руки «ОПЗЖ», це починає бути схожим на тенденцію. 

Канал Добродомова і львівська цифра

У історії з продажем 4 каналу Добродомовим  «Слузі народу» слід згадати ще одну деталь.

Цієї осені цифрову ліцензію у Львові отримало приватне підприємство «НТА — Незалежне телевізійне агентство», яке належить тому ж  Дмитру Добродомову та його партнеру Андрію Мисику. Отримати цифрову ліцензію у Львові було досить непросто, адже на неї претендували ще шість компаній. Серед яких і ТРК «Перший західний»,  ТОВ ТРК «Міст-ТБ», ДП «Дитяче телевізійне агентство» (33 канал), «Ісландія Львів», «Апостроф Львів» та ТОВ «Інформаційне агентство “Дивись інфо”». Окрім НТА, цифрову ліцензію у Львові отримав канал бізнесмена Зіновія Козицького та «Аверс», наближений до соратника Коломойського – Ігоря Палиці Тобто з огляду на те, як прискіпливо регулятор розподіляє цифровий ресурс в обласних містах,  випадкових компаній тут бути не могло. І, скоріш за все, добро на отримання цієї ліцензії у львівській цифрі якраз і дала влада.