В українські медіа повернулася цензура. Поки що її важко окреслити й виміряти - формотворчі процеси ще тривають. Вже ясно, що її «бенефіціаром» є влада, а джерелом - медіавласники, що прагнуть вибудувати чи зберегти добрі стосунки з владою й отримувати від цього зиск. Усі побоювання щодо того, що обіцяне Віктором Януковичем наведення порядку зачепить сферу медіа, звільнивши її від надмірного плюралізму й «ліберастії», справдилися.

Сьогоднішні новини на каналах «Інтер», ICTV, Першому національному вже мало чим відрізняються за формою, змістом і методологією прислужництва від тих, які робилися за темниками. Разом із тим, влада вже не та, що у 2004-му, й не повторюватиме занадто очевидних тогочасних помилок команди Кучми у відносинах із медіа. Вона більше не подарує опозиції й правозахисникам писаних темників, якими можна було б вимахувати з парламентської трибуни, чи інших речових доказів. Замість антигероїв від журналістики на кшталт тогочасних В'ячеслава Піховшека або Дмитра Джангірова пропаганду до суспільства доноситимуть милі молоді кореспонденти й елегантні ведучі, яким за п'ять років відносної свободи телеглядач необачно звик вірити. А у відповідь на всі, навіть обґрунтовані, звинувачення влада казатиме, - власне, вже каже, - що все це наклеп, брехня, інспірована й оплачена опозицією, а якщо в когось є факти й докази, то нехай оприлюднить їх. Факти і докази, у свою чергу, завжди оголошуватимуться брехнею і наклепом... Характерно, що контрзвинувачення в продажності й прислужуванні опозиції ніяких доказів не потребують.

«Кричущий непрофесіоналізм і тому подібна тимошенківщина»

Синьо-жовті прапори, якими опозиція 27 квітня вкрила свої місця у Верховній Раді, намагаючись перешкодити депутатам-перебіжчикам голосувати за ратифікацію угоди про продовження перебування російського флоту в Криму, на вимогу редакторів-наглядачів інформаційної служби «Інтера» було замінено спершу на «ткань», потім - на «полотно», й урешті на «желто-голубые полотнища». Наблизившись таким чином до «какой-то сине-белой ткани», про яку розповіли російські теленовини.

Символічно. Надто ж із огляду на те, що за нової влади українські символи, як і все українське, стрімко виходять із моди. Одним із перших розпоряджень новопризначеного (всупереч закону, але ж це дрібниці) керівництва Національної телекомпанії України було скасування перекладу російськомовних синхронів у новинах українською - як пояснив заступник генерального директора компанії з інформаційного та суспільно-політичного мовлення Олександр Пантелеймонов, це «питання повноти і об'єктивності інформації, яка надається програмою "Новини". Голос та інтонація коментаторів інколи означають більше, ніж їхні заяви. Ми не можемо позбавляти українського глядача такої важливої складової новин». Услід за цим на логотипі Першого національного з'явилася Георгіївська стрічка, символ військової доблесті в російській, а згодом радянській армії. Право носити цей символ під час війни здобували лише звитяжці, однак нинішня російська, а за нею й українська влада перетворила його на маскультовий фантик, що повинен нагадувати про значущість другої серії щорічних травневих вихідних. Влада, за якої в Україні почали безперешкодно ставити пам'ятники Сталіну, виправдовуючи це наявністю в інших регіонах пам'ятників Бандері, пішла навіть далі: редакторам і журналістам державних телекомпаній було наполегливо рекомендовано напередодні свята Перемоги не згадувати про участь у війні ОУН і УПА.

Президент Янукович особисто роздає вказівки щодо того, кому і як висвітлювати урочистості з нагоди 65-річчя Перемоги. Здається, парад, участь у якому візьмуть російські та білоруські війська, допущені в Україну без «зайвих» передбачених Конституцією формальностей, буде для нової влади також парадом її власної перемоги. Радянська ідентичність, радянська міфологія і система цінностей, протиставлена не до кінця сформованій українській і активно культивована на сході та півдні Партією регіонів, поширюватиметься на всю територію країни, «тимчасово окуповану», а тепер «звільнювану» від ідей та символів української державності. Природно, що головним знаряддям її поширення стане телебачення. А всіх, хто заперечуватимуть проти цього, запишуть у націоналісти й тимошенківські запроданці, а то й звичайні непрофесіонали. Саме так сталось із журналістом «1+1» Мирославом Отковичем. Він не побоявся розповісти про те, як керівництво без жодної поважної аргументації «зарубало» його сюжет із аналізом заяв Віктора Януковича щодо Голодомору.

«За прогнозами редакторів, до ефіру в цю неділю матеріал із правовим аналізом заяви президента не потрапить у жодному вигляді. На запитання "чому?" - усі змовницьки посміхаються і кивають на стелю», - писав Мирослав. Можливо, завдяки цій публікації тему не було повністю замовчано - їй присвятили кілька фраз у сюжеті Ольги Пахар у «ТСН. Тижні», навіть зі згадкою про закон, якому суперечив своєю заявою президент. Однак коментарі експертів, що оцінювали заяву Януковича, до ефіру так і не потрапили. Від Ганни ж Герман, заступника глави Адміністрації президента та неофіційного «міністра правди» в команді Януковича, Откович дістав безапеляційну й однозначну оцінку: «Я вважаю, що це брак професіоналізму. Ситуація, про яку ви говорите, коли журналіст звинувачує президента в тому, що він начебто заперечує Голодомор, - абсолютний непрофесіоналізм і дилетантство. {...} Журналіст звинувачує президента в тому, чого президент не робив. Це непрофесіоналізм або свідома маніпуляція громадською думкою. Я не хотіла би думати, що це свідоме нагнітання ситуації і свідома робота на те, щоби світ почав думати, начебто в Україні хтось допускає утиски свободи слова. Якщо редактор зняв матеріал через те, що журналіст зробив його непрофесійно, я вважаю, це нормально. Треба з'ясувати ситуацію в керівника каналу, а тоді давати відповідь, чому це сталося». Її однопартієць, а віднедавна голова Партії регіонів Микола Азаров пішов ще далі - на будь-яке незручне чи критичне запитання журналістів відповідає: «Ви повторюєте маячню Тимошенко». Зрештою, у відповідь на заяву колективу ТСН про цензуру гендиректор «1+1» Олександр Ткаченко ужив того ж самого аргументу: не плутайте, мовляв, ваші власні політичні вподобання з редакційною політикою. Заяву, до речі, підписали переважно колишні вихідці з НТН, яких старші колеги ганили за начебто безпринципність і неперебірливість. «Стара гвардія» інших каналів тим часом мовчала...

А вінчає цю безрадісну картину розповсюджена у Всесвітній день свободи преси заява народного депутата України, члена Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, в минулому - журналістки Олени Бондаренко. Свобода слова - свободою слова, каже вона, але «якщо слово брехливе, ти маєш нести за це відповідальність. У нас, на жаль, поки ця норма не те що не працює, вона не розвинута, вона не використовується повною мірою. Тобто ми бачимо безвідповідальні заяви політиків, потім - безвідповідальне транслювання цих заяв через безвідповідальні ЗМІ». Інакше кажучи, процитував або ретранслював щось «безвідповідальне», - а такими, згідно з останніми тенденціями, влада вважає всі критичні твердження опозиції, - йди під суд. Така схема працювала б незгірш будь-якої цензури. У відповідь на заяву, від якої просто волосся дибки стає, ProUA «пригадує» регіоналам безвідповідальні передвиборні обіцянки, за які теж незле було б відповісти. Насправді ж тут і сміх, і гріх - перед виборами про щось подібне не фантазували навіть автори гротескних антиутопій. Залишається сподіватися, що цей рубіж таки виявиться для ПР нездоланним, на відміну від попередніх.

Папуа-Нова Україна

Не лише у сфері свободи слова, але й у регуляторній нова влада виправдовує й перевершує всі найгірші сподівання. На впровадження цифрового мовлення в бюджеті на 2010 рік передбачено мільйон гривень. Не знаю, скільки коштує металева вежа для ретрансляційного обладнання, але сумніваюся, щоб на цю суму можна було спорудити більше однієї-двох-трьох. Виправдання нам уже знайоме: спочатку купимо народу хліба, а потім будемо думати про видовища. Розуміння того, що «потім» може бути занадто пізно, й Україна у сфері телекомунікацій справді перетвориться на «папуаську», за формулюванням Міністра освіти і науки Дмитра Табачника, країну, у влади немає. Що вже й казати про те, що коштів на створення обіцяного Януковичем суспільного мовлення в бюджеті не передбачено взагалі. Почекаємо до того щасливого дня, коли народ оголосять нагодованим і перейдуть до наступних ступенів піраміди потреб.

До речі, як виявилося, моральність суспільства розцінюється урядовцями як значно важливіша потреба - Національна експертна комісія з питань закриття сайтів і заборони мультиків отримала на 2010 рік майже 5 мільйонів гривень. А голова НЕК Василь Костицький став чи не єдиним «помаранчевим» галичанином, що не втратив своєї посади під помахами нової мітли. Дивно, чи не так?

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення продовжує працювати в умовно легальному режимі: ВР не схотіла звільняти членів, чиї повноваження завершилися. Вочевидь, навколо цих посад іще тривають торги. На одну з них навіть оголошено конкурс. На два парламентських місця претендуватиме опозиція, однак жодних гарантій того, що Партія регіонів та її союзники схочуть ділитися владою задля дотримання демократичних умовностей, немає. Тим часом Нацрада прийняла відставку Юрія Плаксюка, який перейшов на роботу до Держтелерадіо. Останньому, до речі, в черговий раз планують передати Концерт РРТ; це буде вже п'яте перепідпорядкування концерну за останні 15 років. Мотиви цього багаторічного перетягування ковдри залишаються незрозумілими.

Відмова ВР звільняти членів Нацради Віталія Шевченка, Віктора Понеділка і Тетяну Лебедєву збігається з побажаннями групи «Інтер», яка наполягає, щоби повноваження останніх двох було припинено в судовому порядку. В цьому разі виникає серйозна небезпека скасування цілої низки рішень, у тому числі й результатів конкурсів на телерадіомовлення. Конфлікт між Службою безпеки України та Нацрадою після призначення Володимира Манжосова перейшов у латентну фазу, однак судові процеси тривають. Мета і наміри Хорошковського в цій боротьбі також до кінця не зрозумілі.

Тим часом Нацрада включилась у всезагальний рух «назустріч Росії». Тамтешні телеканали «РТР-Планета» та ТВСі, ретрансляцію яких не було дозволено через порушення прав місцевих мовників та антиукраїнські вихватки, було тріумфально включено до «білого списку». «За» голосували навіть ті члени Нацради, які два роки тому очолювали «хрестовий похід» проти російської телеприсутності. Від вимог, що висувались у 2009 році до «РТР Планети» - реєстрації в Україні і спростування неправдивої інформації - залишилося чемне прохання «толерантно ставитись до України». На демонстрацію толерантності можна чекати вже найближчим часом - наближається «Євробачення», яке російський державний телеканал транслюватиме одночасно з українським Першим національним, традиційно забираючи в останнього до половини потенційної аудиторії.

На черзі - серія законодавчих актів або волюнтаристських рішень, що «унормують» сферу вживання мов на телебаченні та радіо у напрямку все того ж «дранґ нах Русслянд». Гуманітарний віце-прем'єр Семиноженко зробив кілька заяв щодо скасування обов'язкового українського дублювання в кіно та на телебаченні. У ВР зареєстровано законопроект про скасування вимоги щодо 50%-ї квоти українських (навіть не україномовних) музичних творів. Мотиви зрозумілі. Щоправда, в теперішніх умовах зміни до законодавства можна вважати надмірністю - достатньо було просто дати наглядачам відмашку закривати очі на ті чи інші порушення. Або ж наглядачі повинні самі здогадатися.

Політика, що займається нами

А так хотілося б, розповідаючи про події на телеринку за місяць, розпочинати з приємніших речей! Наприклад, телеканал ТВі запустив другий випуск новин о 18.00 (на додачу до головного о 20.30) із Катериною Нестеренко. ТРК «Україна» запустила нові шоу - дитяче «Очам не вірю» та розважальне «Відпустка навпаки». «1+1» - нові шоу «З неба на землю» і «Анатомія слави». На «Інтері» всі рекорди рейтингу б'є нове шоу «Кварталу 95» «Пороблено в Україні», якому справді не відмовиш у якості. СТБ також має нові проекти, накупив популярних форматів, запустив додаткове шоу до проекту «Україна має талант - 2», а також оголосив про запуск виробництва власного детективного серіалу. ICTV приріс новим проектом «Ділові факти. Гроші» замість розважального «Про зірок», а також готує новий проект розслідувань. На Першому національному переформатовано «Точку зору», відновлено показ авторської програми Дмитра Гордона, запущено нову програму «Про головне», планується перезапуск шоу «Батьки і діти» й багато іншого. Неначе добрих новин чимало, але й у сферу комерційного телевиробництва проникають щупальця політики.

Ймовірно, цей сезон буде останнім для щоденного шоу «Шустер live» на ТРК «Україна». Давно прогнозована відмова каналу від програми, яка не дає рейтингу в прайм буднів, нині дуже ймовірна. П'ятничне ток-шоу, можливо, залишиться, - хоча дехто прогнозує і його закриття, - а щоденну програму Шустер зможе запропонувати іншим каналам. Фактично це можуть бути або Перший національний, де Єгор Бенкендорф і Валід Арфуш уже залучили свого приятеля Савіка Шустера до коментування футболу, або ТВі, який співпрацює із «Савік Шустер студією». Шустер розуміє, що втрачати вже особливо нічого, тому в його студії, на відміну від конкурентної студії «Великої політики» на «Інтері», ще вільно з'являється опозиція, і навіть сама Юлія Тимошенко. А тим часом «Шустер live» готують чергову альтернативу - програму «Відкритий доступ» із Андрієм Данилевичем, який свого часу вже змінив Савіка у «Свободі на "Інтері"». За форматом програма обіцяє бути приблизно такою ж, як дочасно закритий передвиборний проект «Готовий відповідати» з Оксаною Зінов'євою. Логіка керівництва «України» дивує: свого часу вдалу «Дуель» із блискучим Сергієм Рахманіним закрили з мотивацією «на каналі немає місця двом політичним ток-шоу», і відтоді вже вдруге намагаються спростувати цю тезу за допомогою продукту з явно меншим потенціалом та гіршими ведучими. Хоча, звісно, справа хазяйська.

На «1+1» реструктуризували інформаційну службу та призначили її керівником Олексія Рогатніка, дотепер головного редактора сайту tsn.ua. Максим Шиленко, якого, за неофіційною інформацією, було відсторонено від виконання обов'язків керівника ТСН після «занадто аналітичного» сюжету про новий уряд у «ТСН. Тижні», так і не повернувся. Якщо вірити журналістам ТСН, за нового керівництва зміст новин став цілком контрольованим «згори»; їм також було рекомендовано вчитися в інших каналів, як «правильно» - себто сервільно - висвітлювати діяльність найвищого керівництва держави. Хоча, як кажуть поінформовані джерела, на «1+1» іще вільно дихається порівняно з ICTV, новини якого Віктор Пінчук віддав на «заклання»: там Януковича і його соратників вихваляють уже прямим текстом. Залишається сподіватися, що апетити влади задовольняться цією жертвою й не поширяться на поки що відносно вільні «Вікна» СТБ та «Репортер» Нового каналу...

На Першому національному Єгор Бенкендорф демонструє, чого навчився в Казбека Бектурсунова, займаючись дрібним «тролінгом» проти опозиції: уже вдруге нав'язливо запрошує Юлію Тимошенко на теледуель із Ганною Герман. Першого разу програму навіть було анонсовано, хоча ні в кого хоч трохи знайомого з українськими політичними реаліями не мало б виникнути сумнівів, що Тимошенко не «опуститься» до дискусії з політиком, настільки нижчим за неї за рангом, та ще й із жінкою. У результаті БЮТ прислав на програму з Герман Олега Ляшка, заступниця глави АП від ефіру відмовилась, а прес-служба НТКУ висловила жаль із приводу того, що Тимошенко не прийшла. Звісно, відмова лідера опозиції від ефіру стала джерелом добре продуманих спекуляцій - мовляв, ви жалілися на брак доступу до медіа, ми вас запросили, а ви відмовилися, то які тепер претензії? Однак якщо одноразова спроба ще могла зійти за дрібне хуліганство, то її повторення доводиться визнати провокацією, не гідною людей, що називають себе професійними телеменеджерами. Якщо, звісно, ми однаково розуміємо слово «професія».

А тут іще регіонали налякали цілу галузь розмовами про можливе збільшення податку на рекламу в 42 рази. Щоправда, невдовзі Кабінет Міністрів спростував цю інформацію, але осад, себто переляк, залишився. Проти цієї деструктивної для ринку ініціативи встигли виступити Індустріальний телевізійний комітет, Незалежна асоціація телерадіомовників і Нацрада. Чи була це «перевірка на вошивість», чи справді азаровські баскаки розглядали можливість поповнення дохідної частини бюджету за рахунок аж такої шокової терапії, невідомо. Але медіабізнес отримав недвозначний сигнал: із новою владою треба бути насторожі.

Настороженість і песимістичний погляд у майбутнє - це, напевно, головний настрій, що панує нині в напруженій атмосфері медіапростору. Непередбачуваність нової влади, її значно менша, ніж видавалося раніше, зацікавленість у збереженні хоча б позірного демократизму, потужний напір і готовність не зупинятися перед законодавчими перешкодами вимагає дій, опору... Та на барикади поки що наважуються вийти одиниці. А відтак, по поверненні з літніх відпусток нас може зустріти вже зовсім інше телебачення, повністю витримане у стилі «стабільності», «порядку» і «України для людей». Щоправда, ці люди - точно не ми.

Попередню серію «Телеконтинууму» читайте в журналі «Детектор медіа» №1/2010

Ілюстрація - smi2.ru