Насправді це спецоргани мали б зробити давно, якби не існування певних "дахів", які напевно зараз почали протікати. Почну спочатку (як годиться), з історії пана Козленка, який зовсім не тягне на героя. Так хто ж дійсно реальний, а не піарний Іван Козленко. Цей пан з'явився в Центрі наприкінці 2012 р. з подачі Віктора Януковича-молодшого, який, як відомо, раптом тоді зацікавився кіно, та Катерини Копилової, його ставлениці на посаді очільниці Держкіно. Почав Ваня погано: з того, що підробив документи про наявність в нього магістерської освіти (насправді мав лише ступінь бакалавра, згідно данних тодішнього відділу кадрів) та наявність керівного досвіду (насправді до того працював у вар'єте одеських нічних клубів) - без чого за українським законодавством його не могли призначити заст. гендиректора. Нач. віддділу кадрів відмовилася підписати довідку для мінкульту, що в пана Івана все гаразд з цими зазначеними двома позиціями, тож її підписала тодішнягендиректора Центру пані Іванова, яка з'являлася на робочому місці не частіше як раз на тиждень та й то на кілька годин. Потім Козленко, який в той період неодноразово заявляв, що має ментальність "совєтської людини", лобіював інтереси москальської компанії "Саламандра", якій було безкоштовно передано обдаднання і приміщення Центру і яка в три зміни без офіційного оформлення в якості виробничого підприємства тиражувала фільми замість Центру, заробляючи на цьому кошти. Аудиторські перевірки в 2013 р. зафіксували збитки для Центру від такого "творчого" підходу на мільйони гривень. Навіть навесні 2014 р., коли вже був окупований Крим, на зборах колективу Іван заявляв, що не бачить проблеми в тому, щоб росіяни продовжували працювати там і надалі (скорочуючи при цьому власних працівників, які були природними конкурентами "саламандрівців", а на їхні місця призначаючи тих самих "саламандрівців", щоб вони могли отримувати гроші ще й від української держави). Правда, через кілька місяців "Саламандра" пішла сама, побоючись санкцій, вчинивши при відході розгром, були зрізані навіть батареї опалення та демонтовані вимикачі і розетки (як і личить москальським окупантам"). Пан Козленко не став підписувати акт, який розгром фіксував, щоб хоч спробувати отримати від москалів компенсацію (з топ менеджерів Центру це зробив лише один із працівників ще "докозленківського призову", який невдовзі також був скорочений. Тепер про забудову і забудовників. В 2008 р. було приватизовано з ознаками корупції (що давало можливість спробувати відіграти оборудку назад, але пан Козленко палець о палець для цього не вдарив) 9 будівель Центру і труба котельні (остання - окремою позицією). Оборудка не була юридично "чистою", бо наприклад, будівля двох високовольтних трансформаторних підстанцій загальною потужністю 2,5 МВА була приватизована, а їхнє обладнання залишалося на балансі Центру; та ж сама історія і з котельнею - були приватизовані будівля і труба, а котли і обладнання - ні), що створювало неоднозначну ситуацію. До того ж там неможливо було побудувати той грандіозний житловий комплекс, який врешті був збудований, починаючи з 2016 р., адже ці 9 будівель були розкидані по території в 3 га, і забудовник міг юридично претендувати лише на розрізнені земельні плями під ними, які загалом становили менше половини площі сучасної забудови. Пан Козленко якось "не помітив" цього самозахоплення забудовником державної території, також "не помітив" руйнування під час забудови 3-х артезіанських свердловин та водного басейну, двох електропідстанцій і одного з найкращих в Голосіївському районі бомбосхвищ, що перебували на балансі Центру. І наостанок, як пан Козленко виграв конкурс в січні 2016 р. Конкурентів було двоє: Козленко і колишній гол.інженер Центру, який пропрацював на цьому підприємстві загалом 13 років та якого Іван вижив особисто через те, що той намагався завадити в юридичний спосіб описаній вище "саламандрівській" експансії. У конкурента була конкурсна концепція на зо три десятки сторінок з детальними викладками і розрахунками (в т.ч. і економічними щодо забезпечення максимального фінансового самозабезпечення Центру, а за Козленка Центр міцно «сів» на держбюджет). Можна сперечатися щодо коректності цих викладок, але вони були. Натомість конкурсна пропозиція Козленка була на 4-х сторінках великим шрифтом, її квінтесенцією було абстрактне: "призначте мене директором, і буде всім щастя". Між іншим, навіть нічого такого абстрактного реалізовано так і не було. Але піар і вкладені нього гроші робить дива: Іван переміг навіть попри виголошену на конкурсі відверту дурницю щодо перетворення згаданого бомбосховища на фільмосховище.

Тepмoбeльe нoвoгo пoкoлeния с влaговывoдящeй и тeплooбменной фyнцией, oбладаeт антибaктеpиальными и гипоaллepгенными cвойствaми, большой выбор моделей. Покyпaй по до военной цeнe ----->> uclck.me/termoua