Овсяннікова, сер. Що відомо про невдалу пресконференцію пропагандистки в Києві

Овсяннікова, сер. Що відомо про невдалу пресконференцію пропагандистки в Києві

3 Червня 2022
6629
3 Червня 2022
14:15

Овсяннікова, сер. Що відомо про невдалу пресконференцію пропагандистки в Києві

6629
Що це було — дурість «хороших» росіян, диверсія «поганих» чи просто абсурдний збіг обставин?
Овсяннікова, сер. Що відомо про невдалу пресконференцію пропагандистки в Києві
Овсяннікова, сер. Що відомо про невдалу пресконференцію пропагандистки в Києві

Коли 31 травня інформаційна агенція «Інтерфакс-Україна» спершу анонсувала пресконференцію Марини Овсяннікової, а невдовзі скасувала її «через негативний резонанс», багато коментаторів запідозрили у спробі російської пропагандистки прорватись у наш інфопростір спецоперацію російських спецслужб. Якщо ж розповісти цю історію в подробицях, вона стає радше схожою на невдалий пранк. Достеменної відповіді на питання «що це було?» «Детектор медіа» не з’ясував, але є кілька гіпотез і один оптимістичний висновок.

Спершу тільки факти

31 травня інформаційна агенція «Інтерфакс-Україна» опублікувала анонс запланованої на 1 червня пресконференції «Викриття від Марини Овсяннікової: як працює російська пропаганда». Акредитуватись пропонували за телефоном модераторки Олени Ревенко. Скриншоти анонсу з гнівними коментарями почали ширитись у соцмережах приблизно о 15.30. Близько 17.00 анонс був видалений, а за півгодини з’явилось повідомлення про скасування пресконференції. 

На запитання про організаторів генеральний директор агенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко відповів «Детектору медіа» , що німецька газета Die Welt, де Овсяннікова працює колумністкою, ініціювала захід через нідерландську доброчинницю Маріам Ламберт та українську організацію «Стоп Корупції» («СтопКор»). Згодом «СтопКор» категорично заперечив свою причетність до організації, а Маріам Ламберт відповіла на запитання неконкретно. Згодом інформагенція докладніше пояснила свою версію того, що відбулося (про це йтиметься нижче).

Тим часом стало відомо, що ректор Київського національного університету імені Шевченка Володимир Бугров отримав від представника проєкту Operation Sunflower Алекса Магдинського листа з проханням посприяти в організації зустрічі студентів Інституту журналістики КНУ з Овсянніковою та представницею Human Rights Foundation Емі Карр. Запропонована тема зустрічі — «Сучасні стандарти журналістики як засіб протидії фейкам і пропаганді в інформаційних війнах».

Із листа відомо, що Овсяннікова мала бути в Києві з 30 травня по 3 червня, і головною метою її приїзду нібито була зустріч із Емі Карр.  Лист передали до Інституту журналістики, і його керівник Володимир Різун відповів відмовою.

1 червня Овсяннікова не з’явилась у Києві, натомість з’явилась у базі «Миротворця» як поширювачка російських наративів (вона закликає до скасування санкцій проти Росії).

Все решта, що ми знаємо — версії, які подекуди сильно суперечать одна одній.

Олександр Мартиненко та «Інтерфакс-Україна»

Як розповіли в інформагенції, ввечері 30 травня до керівника пресцентру «Інтерфакс-Україна» звернулась жінка, яку в агенції до того знали як працівницю «Стоп корупції». Два тижні тому, кажуть в агенції, ця жінка організовувала та модерувала захід комерційної компанії у пресцентрі, «і досвід роботи з нею був позитивний». Цього разу вона «запропонувала провести у пресцентрі інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" пресконференцію на тему "Викриття від Марини Овсяннікової: як працює російська пропаганда" зі спікером Мариною Володимирівною Овсянніковою, звільненою з "Першого каналу" за протест у прямому ефірі, а нині позаштатним журналістом німецької газети"Die Welt"». Схоже, в агенції навіть не уточнили, хто організатор заходу, бо вважали, що це «СтопКор» — організація, яку раніше представляла жінка. «Детектору медіа» на запит увечері 31 травня в агенції сказали, що пресконференцію ініціював «СтопКор».

Наступного ранку, йдеться в поясненні, працівники агенції узгодили з жінкою, яку вважали представницею «СтопКору», час проведення конференції, після чого близько 11 години анонсували захід.

Модераторкою пресконференції мала бути Олена Ревенко, а для англомовної аудиторії — нідерландська доброчинниця Маріам Ламберт. Ближче до 17 години (вже тоді, коли здійнявся галас) ініціаторка пресконференції уточнила, що «організатором є німецька газета "Die Welt" за посередництва Mariam Ait Hassou-Lambert, засновниці благодійного фонду в Нідерландах під назвою "Orphans Feeding Foundation"».

Побачивши обурення в соцмережах, Олександр Мартиненко вирішив скасувати пресконференцію. «Захід скасували, тому що, як виявилось, є досить негативний суспільний резонанс щодо цієї події. Наше суспільство та медіаспільнота не хочуть бачити цю людину в Україні і тим більше з нею спілкуватись...Чи може вона з’явитись ще десь, я не знаю», — сказав він «Детектору медіа».

Олена Ревенко

Логічно було поцікавитись обставинами цієї історії перш за все в людини, яка повинна була модерувати пресконференцію та реєструвала журналістів для участі в ній. Однак близько 17 години 31 травня телефон уже не відповідав. Віктор Смалій, який намагався записатись на пресконференцію, написав у фейсбуку, що вона йому сказала: «невідомо, за якими критеріями будуть обрані достойні журналісти, які будуть допущені».

Олена є у фейсбуку та телеграмі (за номером телефону, який був зазначений в оголошенні). Судячи з опису сторінки, вона журналістка, фрилансерка і копірайтерка. На запит «Детектора медіа» у телеграмі вона відповіла коротко: «Я не володію інформацією».

Маріам Ламберт

Orphans Feeding Foundation — реальна нідерландська організація, яку очолюють Самуель і Маріам Ламберти. Вона існує з 2011 року, а останні кілька місяців зосередилась на допомозі Україні. Благодійники возять сюди гуманітарну допомогу і допомагають хворим українським дітям — про це навіть розповідали у спільному телемарафоні. У ці дні Маріам Ламберт якраз в Україні, звіти про її гуманітарну місію можна побачити в твітері фонду.

Звернувшись на адресу фонду, ми отримали відповідь від Самуеля Ламберта. На запитання, чи фонд брав участь в організації пресконференції Овсяннікової, він відповів: «Це точно неправда. Наша громадська організація не має нічого спільного з цією ініціативою — ми постачаємо медикаменти та їжу в лікарні та людям, які потерпають. Можливо, ви шукаєте її роботодавця — німецьку газету (Die Welt, чи не так?). Але точно не нашу організацію. Моя дружина Маріам, яка зараз в Україні, зателефонує вам, аби підтвердити це».

Маріам Ламберт не зовсім підтвердила те, що написав її чоловік. «Я не знаю, хто був організатором, і не маю іншої інформації про цей захід, крім того, що він був правомірно скасований», — написала вона. Замість докладнішої відповіді про її власну участь у модеруванні заходу Маріам Ламберт дала нам пораду: «Оскільки ви з медіа, було б добре і важливо для України залишатися сфокусованою на нашій головній меті — здобути перемогу. Ми вкладаємо всю нашу енергію в допомогу українцям, і наші душі і серця будуть сфокусовані на цьому. Я сподіваюся, що медіа об’єднають зусилля, аби робити те саме, а не шкодити країні». Більше на запитання вона не відповідала.

Третього червня після перерви у спілкуванні ми отримали від пані Ламберт нове повідомлення:  «Ви використали моє ім’я в цій публікації після того, як ми мали чесну і шанобливу розмову. Це явна дифамація проти нашої неурядової організації, яка тяжко працює, допомагаючи вашій країні. Ми не розуміємо, навіщо ви публікуєте таку статтю і шкодите добрим людям, які справді тяжко працюють, допомагаючи вашій країні. Це не ОК». Маріам Ламберт додала, що зробить публічну заяву після «такої неправдивої публікації, яка шкодить усій роботі, яку ми робимо понад 90 днів».

«Стоп корупції»

«СтопКор» — це всеукраїнська громадська організація з численними осередками в регіонах України, а також онлайн-видання. Її лідери — колишній журналіст «Інтера» Роман Бочкала та в минулому несправедливо ув’язнений правозахисник Богдан Хмельницький. «СтопКор» займається різними речами — викриттям корупції, організацією вуличних акцій, розслідуваннями, юридичною допомогою тощо. Опублікувавши твердження Олександра Мартиненка про участь «СтопКору» в організації пресконференції, ми написали запит до організації, але замість відповіді отримали «лист-претензію» на семи сторінках із погрозою судовим позовом, якщо ми не приберемо всі згадки про «СтопКор» із наших публікацій на цю тему.

Окрім звичних у таких випадках погроз і звинувачень, у листі за підписом голови ГО «Стоп Корупції» Ігоря Бондарчука є й цікаве: їхня версія події. «Стоп корупції» «не мала жодного стосунку до організації пресконференції»: «Нікому з діючих представників підприємства ВГО “Стоп корупції” жодних пропозицій ані від російської пропагандистки, ані від німецької газети Die Welt , ані від нідерландської волонтерки-доброчинниці Маріам Ламберт не надходило».

«Також повідомляємо, що колишній працівник підприємства з метою документування та виявлення всієї команди пропагандистки звернувся до правоохоронних органів задля передачі такої інформації та перевірки даних, як ця людина перетинала кордон України, чи відбувалось це за згодою міграційної служби України, хто запросив і завіз її на територію України… Правоохоронні органи задокументували цю інформацію і взяли на контроль. На заході мали бути присутні правоохоронні органи для фіксації можливих протиправних дій та подальшої перевірки іноземних громадян, виявлення шпіонажу та антиукраїнських дій».

Першого червня на сайті «СтопКор» з’явилась публікація з картинкою-написом «Обережно, фейки»: «У "СтопКорі" спростовують причетність до організації пресконференції Овсяннікової. Першоджерелом недостовірної інформації стало видання "Детектор медіа"», підписана шефредакторкою сайту Мариною Тітовою. Окрім тих самих тверджень і заяв, тут є ще дещо цікаве: в організації «наголошують, що про вищевказаний захід не було відомо ані координаторам "Стоп корупції", ані голові правління». Що ж, принаймні, о 17.04 — за півгодини до скасування заходу — на фейсбук-сторінці «СтопКору» з’явився допис: «Ми там будемо. Напишіть ваші запитання, а ми озвучимо. Ексредакторка “Первого канала” Овсяннікова приїде до Києва і дасть пресконференцію – “Інтерфакс”. Це вона виносила плакат під час прямого ефіру». Тобто в організації не лише знали про пресконференцію, а й планували бути на ній  та ставити запитання.

У матеріалі Марини Тітової знов наголошено: «ніхто з діючих працівників ВГО "Стоп корупції" не звертався до агентства "Інтерфакс-Україна"».  А з «недіючих»?

«"Стопкор" не брав участі в організації цієї пресконференції. Робила це людина, яка раніше працювала в "Стопкорі", вона у приватному порядку дізналася про цю пресконференцію і, можливо, якісь там кроки робила. Жоден з наших керівників, жоден з керівників відділів, шефредакторів не знали про цей захід, тим більше про те, що ми його організовували… Якби "Стопкор" і хотів організувати таку пресконференцію, ми б зробили в себе у медіацентрі, він в нас є, ми б анонс виклали на фейсбуці, а на сайті зробили пресанонс», — сказав голова правління організації Ігор Бондарчук у коментарі «Детектору медіа».

Координатор «СтопКору» Роман Бочкала додав: «Наша організація зараз працює в обмеженому режимі. В центральному офісі мало людей для того, щоб з’ясувати перебіг подій, треба було провести внутрішню перевірку. Виявилось, що все ж таки одна людина контактувала з волонтеркою (Маріам Ламберт. – ДМ), вона працювала до квітня і зараз не має жодного стосунку до нашої організації... Але "СтопКор" не мав жодного стосунку до цього». За словами Бочкали, ця людина зателефонувала в «Інтерфакс-Україна», «щоб з’ясувати, чи справді буде така пресконференція і на яких засадах». 

Колишня працівниця «СтопКору»

Це найдивніша дійова особа цієї історії. На її наполегливе прохання «Детектор медіа» не називає її ім’я, адже вона впевнена, що її життю загрожує небезпека. Її пояснення вкрай суперечливі. Ця жінка, яка фігурує в багатьох публікаціях медіа як представниця «СтопКору» до квітня 2022 року, і справді згадується як модераторка однієї пресконференції в «Інтерфаксі» у травні (вже без згадки про «СтопКор»). Також ми знайшли публікації, які свідчать, що ця людина займається волонтерством.

За її версією, до неї звернулась Маріам Ламберт, до якої звертався Die Welt. Тож жінка, у свою чергу, звернулась до «Інтерфаксу», «щоб уточнити». Те, що вона замовляла пресконференцію, вона не підтверджує. За її словами, перед дзвінком до агенції вона начебто написала заяву в поліцію, однак подробиці не може повідомити, бо написала заяву про нерозголошення. Вона натякнула, що узгоджувала свої дії з правоохоронними органами (але все одно тепер боїться за свою безпеку). Ми намагаємось перевірити цю інформацію в Національній поліції.

Імовірність того, що телефонний дзвінок із намаганням щось «уточнити» був помилково сприйнятий в інформагенції як домовленість про проведення прес-конференції, видається малою.

Емі Карр і Human Rights Foundation

Голова правління Human Rights Foundation — російський опозиціонер і колишній шахіст Гаррі Каспаров. Саме цей фонд організував Freedom Forum в Осло, де Марина Овсяннікова отримала від цього самого фонду премію імені Вацлава Гавела «за творчу незгоду». Проєктом цього ж фонду є Operation Sunflower, представник якого звертався до КНУ з проханням організувати зустріч Овсяннікової зі студентами. Директорка з гуманітарних питань цього фонду Емі Карр, з якою Овсяннікова мала зустрітись в Україні, в ці дні справді перебуває тут, судячи з її твітера. Емі Карр захоплюється зустріччю з Віталієм Кличком та вболіває за постраждалих від війни українців, а от про Овсяннікову не згадує. На запит «Детектора медіа» пані Карр не відповіла.

Це, власне, дивує. Емі Карр має блискучу кар’єру та добру репутацію у своїй сфері. Вона не могла не знати, що її ім’я фігурує в українських медіа в негативному контексті, адже про лист до КНУ написало чимало провідних видань. Відмовчуватись і не коментувати ситуацію — нетипова поведінка для публічної людини з Заходу, а надто для громадської діячки. Жодних заяв і коментарів немає і на офіційних сторінках Human Rights Foundation.

Марина Овсяннікова

Російська пропагандистка, яка зараз працює колумністкою Die Welt та отримує нагороди «за творчу незгоду», активна у фейсбуку та твітері. Останнє, про що вона писала в соцмережах — її нагородження премією імені Гавела за тиждень до описаних тут подій. Про свій намір приїхати до Києва та про зірвану пресконференцію та відмову в зустрічі зі студентами Овсяннікова ніде не згадувала. Що досить дивно для публічної людини. Уявіть, що вашу пресконференцію в іншій країні скасували під тиском соцмереж — ви б промовчали? :)

На запит «Детектора медіа» Овсяннікова не відповіла. Шкода, бо вона найточніше знає, чи приїжджала до Києва, чи взагалі планувала приїхати і хто запрошував її провести пресконференцію. Це, до речі, була б не перша робочо-пропагандистська поїздка Овсяннікової за останній місяць: на початку травня вона побувала в Молдові, де записала відеозвернення до росіян; на відео вона — з брендованим мікрофоном Die Welt. Тамтешні медіа пишуть, що вона прибула «як журналістка».

То що це було?

Гіпотеза перша: масова дискомунікація. Die Welt, не усвідомлюючи, що Овсяннікова для українців не героїня, наївно вирішив послати її в Україну з журналістсько-пропагандистською місією. Видання звернулось до першої-ліпшої знайомої людини, яка має справу з Україною — Маріам Ламберт. А Маріам Ламберт звернулась до знайомої волонтерки, пов’язаної з медіа, з проханням допомогти організувати пресконференцію. Та домовилась із інформагенцією, та коли зрозуміла, якою буде реакція громадськості (достатньо сказати, що фронтменом обурення в соцмережах був Сергій Стерненко), — злякалась. У цю гіпотезу не вписується твердження з листа ректору КНУ Бугрову, що Овсяннікова їхала до Києва задля зустрічі з Емі Карр.

Гіпотеза друга: ДРГ «хороших росіян». Гастроль Овсяннікової — так само не усвідомлюючи, як її тут сприймають, — організували Каспаров і компанія, аби послати Заходу черговий меседж про примирення та доцільність зняття санкцій. Емі Карр, яка займається в Україні благодійними справами фонду, мала її супроводжувати. Принагідно Die Welt вирішив організувати своїй колумністці пресконференцію з розвінчанням російської пропаганди.

Гіпотеза третя: промацування ґрунту. Пресконференція і лист потрібні були, аби побачити реакцію і з’ясувати, чи приймуть Овсяннікову в Україні. Коли побачили, що реакція негативна, захід вмить скасували, а сама Овсяннікова та інші причетні до організації її приїзду вдали, ніби нічого не було. Оскільки цільова аудиторія «хороших росіян» — Захід,  їм невигідно, аби інформація про цей невдалий кейс виходила за межі українського інфопростору.

Гіпотеза четверта: провокація. Ніяка Овсяннікова в Україну їхати не збиралась, а метою і листа, і в абсурдний спосіб організованої пресконференції було збурити громадськість. На користь цієї версії говорить вибір майданчика для заходу: «Інтерфакс-Україна» багато хто сприймає як філію російської інформагенції «Интерфакс» (це не так, її кінцевий бенефіціар — Олександр Мартиненко). На адресу «проросійського “Інтерфаксу”, який притягнув пропагандистку», відразу посипалися звинувачення. Мета такої провокації могла бути буквально будь-яка — наприклад, відвернути увагу суспільства від незручної для когось події.

«Детектор медіа» готовий надати слово для озвучення чи доповнення позиції всім згаданим людям і організаціям.

І оптимістичний висновок

Захід, на жаль, не розуміє, що російська пропагандистка, яка після років служіння режиму вийшла з плакатиком перед камерою і внаслідок цього стала німецькою колумністкою та іконою «хороших росіян» — не наша героїня. Але це розуміє Україна, й різночитань тут немає. Реакція нашої медіаспільноти на новину про приїзд Овсяннікової була одностайною, різнились тільки пропозиції, як на неї реагувати. Одні пропонували ігнорувати, інші — здати правоохоронцям, треті — закидати гострими запитаннями тощо. Україна на четвертому місяці протистояння російській агресії не приймає ідеологію «хороших росіян», погано прихованою метою яких є послаблення санкційного тиску на Кремль. Тож у будь-якому разі Овсяннікова тут не пройде.

 

Коли 31 травня інформаційна агенція «Інтерфакс-Україна» спершу анонсувала пресконференцію Марини Овсяннікової, а невдовзі скасувала її «через негативний резонанс», багато коментаторів запідозрили у спробі російської пропагандистки прорватись у наш інфопростір спецоперацію російських спецслужб. Якщо ж розповісти цю історію в подробицях, вона стає радше схожою на невдалий пранк. Достеменної відповіді на питання «що це було?» «Детектор медіа» не з’ясував, але є кілька гіпотез і один оптимістичний висновок. 

Спершу тільки факти

31 травня інформаційна агенція «Інтерфакс-Україна» опублікувала анонс запланованої на 1 червня пресконференції «Викриття від Марини Овсяннікової: як працює російська пропаганда». Акредитуватись пропонували за телефоном модераторки Олени Ревенко. Скриншоти анонсу з гнівними коментарями почали ширитись у соцмережах приблизно о 15.30. Близько 17.00 анонс був видалений, а за півгодини з’явилось повідомлення про скасування пресконференції.  

На запитання про організаторів генеральний директор агенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко відповів “Детектору медіа”, що німецька газета Die Welt, де Овсяннікова працює колумністкою, ініціювала захід через нідерландську доброчинницю Маріам Ламберт та українську організацію «Стоп Корупції» («СтопКор»). Згодом «СтопКор» категорично заперечив свою причетність до організації, а Маріам Ламберт відповіла на запитання неконкретно. Згодом інформагенція докладніше пояснила свою версію того, що відбулося (про це йтиметься нижче).

Тим часом стало відомо, що ректор Київського національного університету імені Шевченка Володимир Бугров отримав від представника проєкту Operation Sunflower Алекса Магдинського листа з проханням посприяти в організації зустрічі студентів Інституту журналістики КНУ з Овсянніковою та представницею Human Rights Foundation Емі Карр. Запропонована тема зустрічі — «Сучасні стандарти журналістики як засіб протидії фейкам і пропаганді в інформаційних війнах». Із листа відомо, що Овсяннікова мала бути в Києві з 30 травня по 3 червня, і головною метою її приїзду нібито була зустріч із Емі Карр.  Лист передали до Інституту журналістики, і його керівник Володимир Різун відповів відмовою.

1 червня Овсяннікова не з’явилась у Києві, натомість з’явилась у базі «Миротворця» як поширювачка російських наративів (вона закликає до скасування санкцій проти Росії).

Все решта, що ми знаємо — версії, які подекуди сильно суперечать одна одній. 

Олександр Мартиненко та «Інтерфакс-Україна»

Як розповіли в інформагенції, ввечері 30 травня до керівника пресцентру «Інтерфакс-Україна» звернулась жінка, яку в агенції до того знали як працівницю «Стоп корупції». Два тижні тому, кажуть в агенції, ця жінка організовувала та модерувала захід комерційної компанії у пресцентрі, «і досвід роботи з нею був позитивний». Цього разу вона «запропонувала провести у пресцентрі інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" пресконференцію на тему "Викриття від Марини Овсяннікової: як працює російська пропаганда" зі спікером Мариною Володимирівною Овсянніковою, звільненою з "Першого каналу" за протест у прямому ефірі, а нині позаштатним журналістом німецької газети"Die Welt"». Схоже, в агенції навіть не уточнили, хто організатор заходу, бо вважали, що це «СтопКор» — організація, яку раніше представляла жінка. «Детектору медіа» на запит увечері 31 травня в агенції сказали, що пресконференцію ініціював «СтопКор».

Наступного ранку, йдеться в поясненні, працівники агенції узгодили з жінкою, яку вважали представницею «СтопКору», час проведення конференції, після чого близько 11 години анонсували захід.

Модераторкою пресконференції мала бути Олена Ревенко, а для англомовної аудиторії — нідерландська доброчинниця Маріам Ламберт. Ближче до 17 години (вже тоді, коли здійнявся галас) ініціаторка пресконференції уточнила, що «організатором є німецька газета "Die Welt" за посередництва Mariam Ait Hassou-Lambert, засновниці благодійного фонду в Нідерландах під назвою "Orphans Feeding Foundation"». 

Побачивши обурення в соцмережах, Олександр Мартиненко вирішив скасувати пресконференцію. «Захід скасували, тому що, як виявилось, є досить негативний суспільний резонанс щодо цієї події. Наше суспільство та медіаспільнота не хочуть бачити цю людину в Україні і тим більше з нею спілкуватись...Чи може вона з’явитись ще десь, я не знаю», — сказав він «Детектору медіа». 

Олена Ревенко

Логічно було поцікавитись обставинами цієї історії перш за все в людини, яка повинна була модерувати пресконференцію та реєструвала журналістів для участі в ній. Однак близько 17 години 31 травня телефон уже не відповідав. Віктор Смалій, який намагався записатись на пресконференцію, написав у фейсбуку, що вона йому сказала: «невідомо, за якими критеріями будуть обрані достойні журналісти, які будуть допущені». 

Олена є у фейсбуку та телеграмі (за номером телефону, який був зазначений в оголошенні). Судячи з опису сторінки, вона журналістка, фрилансерка і копірайтерка. На запит «Детектора медіа» у телеграмі вона відповіла коротко: «Я не володію інформацією».

Маріам Ламберт

Orphans Feeding Foundation — реальна нідерландська організація, яку очолюють Самуель і Маріам Ламберти. Вона існує з 2011 року, а останні кілька місяців зосередилась на допомозі Україні. Благодійники возять сюди гуманітарну допомогу і допомагають хворим українським дітям — про це навіть розповідали у спільному телемарафоні. У ці дні Маріам Ламберт якраз в Україні, звіти про її гуманітарну місію можна побачити в твітері фонду.

Звернувшись на адресу фонду, ми отримали відповідь від Самуеля Ламберта. На запитання, чи фонд брав участь в організації пресконференції Овсяннікової, він відповів: «Це точно неправда. Наша громадська організація не має нічого спільного з цією ініціативою — ми постачаємо медикаменти та їжу в лікарні та людям, які потерпають. Можливо, ви шукаєте її роботодавця — німецьку газету (Die Welt, чи не так?). Але точно не нашу організацію. Моя дружина Маріам, яка зараз в Україні, зателефонує вам, аби підтвердити це».

Маріам Ламберт не зовсім підтвердила те, що написав її чоловік. «Я не знаю, хто був організатором, і не маю іншої інформації про цей захід, крім того, що він був правомірно скасований», — написала вона. Замість докладнішої відповіді про її власну участь у модеруванні заходу Маріам Ламберт дала нам пораду: «Оскільки ви з медіа, було б добре і важливо для України залишатися сфокусованою на нашій головній меті — здобути перемогу. Ми вкладаємо всю нашу енергію в допомогу українцям, і наші душі і серця будуть сфокусовані на цьому. Я сподіваюся, що медіа об’єднають зусилля, аби робити те саме, а не шкодити країні». Більше на запитання вона не відповідала.

Третього червня після перерви у спілкуванні ми отримали від пані Ламберт нове повідомлення:  «Ви використали моє ім’я в цій публікації після того, як ми мали чесну і шанобливу розмову. Це явна дифамація проти нашої неурядової організації, яка тяжко працює, допомагаючи вашій країні. Ми не розуміємо, навіщо ви публікуєте таку статтю і шкодите добрим людям, які справді тяжко працюють, допомагаючи вашій країні. Це не ОК». Маріам Ламберт додала, що зробить публічну заяву після «такої неправдивої публікації, яка шкодить усій роботі, яку ми робимо понад 90 днів».

«Стоп корупції»

«СтопКор» — це громадська організація з численними осередками в регіонах України, а також онлайн-видання. Її лідери — колишній журналіст «Інтера» Роман Бочкала та в минулому несправедливо ув’язнений правозахисник Богдан Хмельницький. «СтопКор» займається різними речами — викриттям корупції, організацією вуличних акцій, розслідуваннями, юридичною допомогою тощо. Опублікувавши твердження Олександра Мартиненка про участь «СтопКору» в організації пресконференції, ми написали запит до організації, але замість відповіді отримали «лист-претензію» на семи сторінках із погрозою судовим позовом, якщо ми не приберемо всі згадки про «СтопКор» із наших публікацій на цю тему.

Окрім звичних у таких випадках погроз і звинувачень, у листі за підписом голови ГО «Стоп Корупції» Ігоря Бондарчука є й цікаве: їхня версія події. «Стоп корупції» «не мала жодного стосунку до організації пресконференції»: «Нікому з діючих представників підприємства ВГО “Стоп корупції” жодних пропозицій ані від російської пропагандистки, ані від німецької газети Die Welt , ані від нідерландської волонтерки-доброчинниці Маріам Ламберт не надходило».

«Також повідомляємо, що колишній працівник підприємства з метою документування та виявлення всієї команди пропагандистки звернувся до правоохоронних органів задля передачі такої інформації та перевірки даних, як ця людина перетинала кордон України, чи відбувалось це за згодою міграційної служби України, хто запросив і завіз її на територію України… Правоохоронні органи задокументували цю інформацію і взяли на контроль. На заході мали бути присутні правоохоронні органи для фіксації можливих протиправних дій та подальшої перевірки іноземних громадян, виявлення шпіонажу та антиукраїнських дій».

Першого червня на сайті «СтопКор» з’явилась публікація з картинкою-написом «Обережно, фейки»: «У "СтопКорі" спростовують причетність до організації пресконференції Овсяннікової. Першоджерелом недостовірної інформації стало видання "Детектор медіа"», підписана шефредакторкою сайту Мариною Тітовою. Окрім тих самих тверджень і заяв, тут є ще дещо цікаве: в організації «наголошують, що про вищевказаний захід не було відомо ані координаторам "Стоп корупції", ані голові правління». Що ж, принаймні, о 17.04 — за півгодини до скасування заходу — на фейсбук-сторінці «СтопКору» з’явився допис: «Ми там будемо. Напишіть ваші запитання, а ми озвучимо. Ексредакторка “Первого канала” Овсяннікова приїде до Києва і дасть пресконференцію – “Інтерфакс”. Це вона виносила плакат під час прямого ефіру». Тобто в організації не лише знали про пресконференцію, а й планували бути на ній  та ставити запитання.

У матеріалі Марини Тітової знов наголошено: «ніхто з діючих працівників ВГО "Стоп корупції" не звертався до агентства "Інтерфакс-Україна"».  А з «недіючих»?

«"Стопкор" не брав участі в організації цієї пресконференції. Робила це людина, яка раніше працювала в "Стопкорі", вона у приватному порядку дізналася про цю пресконференцію і, можливо, якісь там кроки робила. Жоден з наших керівників, жоден з керівників відділів, шефредакторів не знали про цей захід, тим більше про те, що ми його організовували… Якби "Стопкор" і хотів організувати таку пресконференцію, ми б зробили в себе у медіацентрі, він в нас є, ми б анонс виклали на фейсбуці, а на сайті зробили пресанонс», — сказав голова правління організації Ігор Бондарчук у коментарі «Детектору медіа».

Координатор «СтопКору» Роман Бочкала додав: «Наша організація зараз працює в обмеженому режимі. В центральному офісі мало людей для того, щоб з’ясувати перебіг подій, треба було провести внутрішню перевірку. Виявилось, що все ж таки одна людина контактувала з волонтеркою (Маріам Ламберт. – ДМ), вона працювала до квітня і зараз не має жодного стосунку до нашої організації... Але "СтопКор" не мав жодного стосунку до цього». За словами Бочкали, ця людина зателефонувала в «Інтерфакс-Україна», «щоб з’ясувати, чи справді буде така пресконференція і на яких засадах».  

Колишня працівниця «СтопКору»

Це найдивніша дійова особа цієї історії. На її наполегливе прохання «Детектор медіа» не називає її ім’я, адже вона впевнена, що її життю загрожує небезпека. Її пояснення вкрай суперечливі. Ця жінка, яка фігурує в багатьох публікаціях медіа як представниця «СтопКору» до квітня 2022 року, і справді згадується як модераторка однієї пресконференції в «Інтерфаксі» у травні (вже без згадки про «СтопКор»). Також ми знайшли публікації, які свідчать, що ця людина займається волонтерством.

За її версією, до неї звернулась Маріам Ламберт, до якої звертався Die Welt. Тож жінка, у свою чергу, звернулась до «Інтерфаксу», «щоб уточнити». Те, що вона замовляла пресконференцію, вона не підтверджує. За її словами, перед дзвінком до агенції вона начебто написала заяву в поліцію, однак подробиці не може повідомити, бо написала заяву про нерозголошення. Вона натякнула, що узгоджувала свої дії з правоохоронними органами (але все одно тепер боїться за свою безпеку). Ми намагаємось перевірити цю інформацію в Національній поліції. 

Імовірність того, що телефонний дзвінок із намаганням щось «уточнити» був помилково сприйнятий в інформагенції як домовленість про проведення прес-конференції, видається малою. 

Емі Карр і Human Rights Foundation

Голова правління Human Rights Foundation — російський опозиціонер і колишній шахіст Гаррі Каспаров. Саме цей фонд організував Freedom Forum в Осло, де Марина Овсяннікова отримала від цього самого фонду премію імені Вацлава Гавела «за творчу незгоду». Проєктом цього ж фонду є Operation Sunflower, представник якого звертався до КНУ з проханням організувати зустріч Овсяннікової зі студентами. Директорка з гуманітарних питань цього фонду Емі Карр, з якою Овсяннікова мала зустрітись в Україні, в ці дні справді перебуває тут, судячи з її твітера. Емі Карр захоплюється зустріччю з Віталієм Кличком та вболіває за постраждалих від війни українців, а от про Овсяннікову не згадує. На запит «Детектора медіа» пані Карр не відповіла.

Це, власне, дивує. Емі Карр має блискучу кар’єру та добру репутацію у своїй сфері. Вона не могла не знати, що її ім’я фігурує в українських медіа в негативному контексті, адже про лист до КНУ написало чимало провідних видань. Відмовчуватись і не коментувати ситуацію — нетипова поведінка для публічної людини з Заходу, а надто для громадської діячки. Жодних заяв і коментарів немає і на офіційних сторінках Human Rights Foundation. 

Марина Овсянникова

Російська пропагандистка, яка зараз працює колумністкою Die Welt та отримує нагороди «за творчу незгоду», активна у фейсбуку та твітері. Останнє, про що вона писала в соцмережах — її нагородження премією імені Гавела за тиждень до описаних тут подій. Про свій намір приїхати до Києва та про зірвану пресконференцію та відмову в зустрічі зі студентами Овсяннікова ніде не згадувала. Що досить дивно для публічної людини. Уявіть, що вашу пресконференцію в іншій країні скасували під тиском соцмереж — ви б промовчали? :)

На запит «Детектора медіа» Овсяннікова не відповіла. Шкода, бо вона найточніше знає, чи приїжджала до Києва, чи взагалі планувала приїхати і хто запрошував її провести пресконференцію. Це, до речі, була б не перша робочо-пропагандистська поїздка Овсяннікової за останній місяць: на початку травня вона побувала в Молдові, де записала відеозвернення до росіян; на відео вона — з брендованим мікрофоном Die Welt. Тамтешні медіа пишуть, що вона прибула «як журналістка» 

То що це було?

Гіпотеза перша: масова дискомунікація. Die Welt, не усвідомлюючи, що Овсяннікова для українців не героїня, наївно вирішив послати її в Україну з журналістсько-пропагандистською місією. Видання звернулось до першої-ліпшої знайомої людини, яка має справу з Україною — Маріам Ламберт. А Маріам Ламберт звернулась до знайомої волонтерки, пов’язаної з медіа, з проханням допомогти організувати пресконференцію. Та домовилась із інформагенцією, та коли зрозуміла, якою буде реакція громадськості (достатньо сказати, що фронтменом обурення в соцмережах був Сергій Стерненко), — злякалась. У цю гіпотезу не вписується твердження з листа ректору КНУ Бугрову, що Овсяннікова їхала до Києва задля зустрічі з Емі Карр.

Гіпотеза друга: ДРГ «хороших росіян». Гастроль Овсяннікової — так само не усвідомлюючи, як її тут сприймають, — організували Каспаров і компанія, аби послати Заходу черговий меседж про примирення та доцільність зняття санкцій. Емі Карр, яка займається в Україні благодійними справами фонду, мала її супроводжувати. Принагідно Die Welt вирішив організувати своїй колумністці пресконференцію з розвінчанням російської пропаганди.

Гіпотеза третя: промацування ґрунту. Пресконференція і лист потрібні були, аби побачити реакцію і з’ясувати, чи приймуть Овсяннікову в Україні. Коли побачили, що реакція негативна, захід вмить скасували, а сама Овсяннікова та інші причетні до організації її приїзду вдали, ніби нічого не було. Оскільки цільова аудиторія «хороших росіян» — Захід,  їм невигідно, аби інформація про цей невдалий кейс виходила за межі українського інфопростору.

Гіпотеза четверта: провокація. Ніяка Овсяннікова в Україну їхати не збиралась, а метою і листа, і в абсурдний спосіб організованої пресконференції було збурити громадськість. На користь цієї версії говорить вибір майданчика для заходу: «Інтерфакс-Україна» багато хто сприймає як філію російської інформагенції «Интерфакс» (це не так, її кінцевий бенефіціар — Олександр Мартиненко). На адресу «проросійського “Інтерфаксу”, який притягнув пропагандистку», відразу посипалися звинувачення. Мета такої провокації могла бути буквально будь-яка — наприклад, відвернути увагу суспільства від незручної для когось події. 

«Детектор медіа» готовий надати слово для озвучення чи доповнення позиції всім згаданим людям і організаціям. 

І оптимістичний висновок

Захід, на жаль, не розуміє, що російська пропагандистка, яка після років служіння режиму вийшла з плакатиком перед камерою і внаслідок цього стала німецькою колумністкою та іконою «хороших росіян» — не наша героїня. Але це розуміє Україна, й різночитань тут немає. Реакція нашої медіаспільноти на новину про приїзд Овсяннікової була одностайною, різнились тільки пропозиції, як на неї реагувати. Одні пропонували ігнорувати, інші — здати правоохоронцям, треті — закидати гострими запитаннями тощо. Україна на четвертому місяці протистояння російській агресії не приймає ідеологію «хороших росіян», погано прихованою метою яких є послаблення санкційного тиску на Кремль. Тож у будь-якому разі Овсяннікова тут не пройде. 

 

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6629
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду