Цього тижня з’явилося відчуття, що український ютуб  нарешті  зайнявся своїми внутрішніми справами. На цю думку наштовхнуло вибіркове ігнорування журналістами та блогерами чергового ворожого свята «День Росії», що відзначався 12 червня, та 80-річчя американського президента Дональда Трампа, що святкується 14 червня.  Обидві дати раніше могли б стати приводом для розлогих розмов на тему, як диктатор і король збираються святкувати та які сигнали вони таким чином подають світові. Але тепер щодо дня Росії український ютуб цікавить тільки кількість наших ударів по НПЗ і військових цілях у російському тилу до, після чи в процесі святкування. А день народження Трампа — лише як можливий фактор впливу на закінчення війни в Ірані. Бо нам конче потрібне зниження цін на нафту, аби країні-агресорці стало ще гірше.

Ще в інфопростір повернулося слово «перемога». Повністю воно, звісно, ніколи не зникало, але після провалу контрнаступу 2023-го кількість згадок суттєво зменшилася. Цього тижня про критерії перемоги для українців можна було  почути відразу на декількох майданчиках. І хоча це все ще доволі стримані прогнози, настрої суспільства очевидно змінилися.  З чим можна привітати передусім Сили оборони, чиї безпілотники суттєво посприяли цим змінам.

Перейдемо до конкретики.

Найрезонанснішим відео тижня (принаймні, у моїй бульбашці) став виступ журналіста та публіциста Віталія Портникова на ІТ-конференції DOU Day 2026. Узагалі-то захід відбувся всередині травня, але запис виклали на каналі DOU лише 9 червня.

Модератором заходу був айтівець, креативний директор ютуб-каналу «УТ-2» та військовослужбовець Юрко Федоренко. Те, що відбулося на сцені між гостем і ведучим, більшість дописувачів у соцмережах схарактеризували словом «скандал». Якщо коротко,  Портников висміяв дилетантські, на його думку, питання Федоренка щодо політичної ситуації в країні та розбив ущент спроби ведучого довести ефективність влади, зокрема, міністра оборони Михайла Федорова. Хтось, як-от аналітик і блогер Володимир Гевко, цілковито підтримав гостя, зазначивши, що зараз не можна розповідати про «ефективних менеджерів» без ризику «отримати у відповідь».  Хтось, як-от журналіст Отар Довженко, назвав його поведінку «знущанням над модератором» і «помилкою».

Кожний із симпатиків чи опонентів Портникова, хто висловився щодо цього етеру у соцмережах, навів купу аргументів на підтримку своєї позиції. Деякі з них виглядали так, наче ми дивилися якісь різні відео, адже автор побачив у розмові щось таке, чого, на мою думку, там і близько не було. Наприклад, приниження військового з боку гостя, про яке написала письменниця Христина Морозова. Або відверту пропаганду від Юрка Федоренка, яку знайшов експерт із кібербезпеки, постійний автор сайту «Еспресо» Костянтин Корсун.

Була і конструктивна критика як гостя, так і ведучого. Волонтерка Марія Берлинська, наприклад, по пунктах розписала, чому вважає заяви Портникова на адресу міністра Федорова «некомпетентним популізмом». А народний депутат Микола Княжицький пояснив, чому не варто починати серйозну розмову з конспірологічного питання про те, чи хочуть американці замінити Зеленського.

Вихор різних думок означає, що відео з Портниковим на DOU Day 2026 кожен, хто хоч трохи у темі, має подивитися сам і зробити власні висновки.

Від себе скажу, що чутки про скандал, на мою думку, дещо перебільшені. По-перше, Портников вчасно схаменувся і навіть сам запропонував знизити градус дискусії, залучивши зал.  Федоренко відмовився від пропозиції та самотужки вигріб «з-під завалів» портниковської експресії. І ще почав у відповідь кепкувати.

— Тільки дослухайте до кінця, а то я хвилююся, що вас тригерне, — закликав він Портникова перед черговим запитанням.

Розійшлися з рукостисканням.

Але назагал виглядало так, що гість і ведучий розмовляли геть різними мовами. Відповідно, не зрозуміють один одного і спільноти, які стоять за кожним із них. Як написав керівник дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко, «відбулося зіткнення минулого з майбутнім на сцені DOU». Хоча на відміну від автора, не впевнена, що «майбутнє виграло всуху». Ніхто не виграв. Це прикрий висновок, адже кожен такий скандал потроху руйнує нашу єдність.

За чотири дні відео подивилися понад 192 тисячі глядачів.

До речі, Портников за тиждень зазвичай дає таку кількість інтерв’ю, що їх можна рахувати десятками. При цьому випадки, коли стаються якісь гострі ситуації, вкрай рідкісні. На якому майданчику він би не з’явився. Хоча ведучі можуть і не погоджуватися з гостем і засипати його додатковими питаннями й емоційно реагувати на його специфічну повчальну манеру вести бесіду. З останніх прикладів — розмова з Портниковим Ганни Гопко у подкасті «Суб’єктивно, але правдиво».

Можна подивитися для порівняння. За добу це інтерв’ю переглянули вже понад 50 тисяч разів.

Після дня журналіста тиждень був багатий на розмови з медійниками, які нині є військовослужбовцями. Як на мене, поєднання двох досвідів робить із колег особливо цінних експертів.

Колишній головред декількох великих медіа, зокрема газети «Комерсант Україна», «РБК-Україна», «Радио Вести» та Радіо «НВ», а сьогодні військовослужбовець, що розбудовує стратегічні комунікації, Валерій Калниш зустрівся із журналістом Андрієм Сміяном на каналі «Захисники незалежності». Говорили, зокрема,  про військову журналістику.

— Можна військову журналістику називати журналістикою, чи це швидше пропаганда? — спитав ведучий.

— Слово «пропаганда» само по собі нейтральне, якщо подивитися, звідки воно взялося. Але ми не можемо назвати те, чим ми займаємося, військовою пропагандою, тому що це буде інша конотація і, так вже історично склалося, всі наші заяви будуть сприйматися через призму, що це неправда. Тому я б волів все ж використовувати термін «військова журналістика», але там є дуже велика кількість обмежень. Хоча не треба думати, що ці обмеження впливають на якість інформації. Просто умови такі, що ми не можемо казати всього, адже це так чи інакше вплине на обороноздатність, на захист наших військових і на морально-психологічний стан цивільних, — відповів Калниш.

Назагал гість сказав, що для нього військова журналістика це «перш за все воєнкори», які розповідають те, що бачать, а «те, що ми маємо знати», озвучують військові комунікаційники. Воєнкори, до речі, мають бути цивільними, адже приналежність до ЗСУ, знову таки, накладає обмеження.

«У нас інститут воєкнкорів залежить перш за все від того, чи може редакція дозволити цю можливість, і у нас немає незалежних воєнкорів», — додав він.

Одним словом, нюансів багато, але слова Калниш, що обмеження не впливають на якість інформації, обнадіюють.

Шкода, але це інтерв’ю залишилося майже непомітним. За 5 днів його подивилися менше ніж 500 глядачів.

Публіцист та військовий Павло Казарін завітав до головної редакторки «Бабеля» Катерини Коберник. Приводом до зустрічі стала нещодавня колонка Казаріна для «Української правди» про протистояння в українському суспільстві двох умовних таборів: тих, що вважають головною загрозою для країни корупцію і тих, хто на перше місце ставлять війну.

Якщо у статті автор дотримувався нейтралітету, то в інтерв’ю Коберник прямо визнав: починав як прибічник «партії антикорупціонерів», але після подій 2014-го мігрував до «партії нацбезпеки». Адже зрозумів, що деякі процеси у кризові моменти просто не встигають стати прозорими. Умовно кажучи, вам «каламутну» зброю, але прямо зараз чи чисті закупівлі, але за місяць? Чи взагалі за рік?

На додачу Казарин процитував історика, публіциста та політичного оглядача Михайла Дубинянського.

— Колись мій колега Михайло Дубинянський сказав, що вітчизняний попит на боротьбу з корупцією — це перелицьований вимір класової боротьби. Адже наша країна багато десятиліть існувала в колоніальному статусі в Радянському Союзі, де завжди була тема класової боротьби. Ми цю тяглість успадкували. Після того як Україна відновила незалежність, ми вже не можемо не любити багатих так, як у Радянському Союзі. Але якщо сказати, що людина — корупціонер, у тебе зʼявляється легітимний привід для того, щоб її не любити, — сказав він.

Можна, звісно, не погоджуватися ані з Дубинянським, ані з Казаріним. Але добре, що «Українська правда», яка багато робить резонансних антикорупційних розслідувань, опублікувала провокативну колонку Казаріна.

Інтерв’ю на «Бабелі» за п’ять днів подивилися 4,6 тисяч глядачів. Теж не шибко багато як для такого рівня бесіди.

Трійку тематичних інтерв’ю замикає бесіда журналістки Олени Курбанової з колишнім журналістом та політтехнологом, військовослужбовцем Тарасом Березовцем.

Тут йшлося про ситуацію на фронті, чергові погрози Путіна, «Орєшнік» та іншу «актуалочку».

Гість не став повторювати популярну в телеграмі версію, що Росія під час останнього застосування «Орєшніка» поцілила по гаражах Білої Церкви, бо просто промазала по Києву. І тому диктатор Путін нібито був змушений брехати на економічному форумі у Санкт-Петербурзі про «випробування на сараях, щоб подивитися, як лягають блоки». Березовець поставився до заяв про випробування серйозно.

— Ми повинні виходити в першу чергу з того, що «Орєшнік» для Путіна вже не має такого великого пропагандистського значення, як це було на початку, коли вони використали цю ракету по Дніпру. Він сказав одну дуже небезпечну річ, що вони це зробили, щоб розрахувати застосування системи по міській забудові. І тому, особливо у контексті спекуляцій про використання у ядерному виконанні, ще раз повторюю. Путін — військовий злочинець. Він абсолютно не має емпатії до тих, проти кого він веде війну. Він може ухвалити злочинне рішення використати «Орєшнік» і в ядерному компоненті. Поки що такої небезпеки немає, це важливо. Але ніхто не може гарантувати, що наступного разу ця ракета не прилетить по міській забудові, — наголосив він.

За три дні відео подивилися понад 66,5 тисяч глядачів.

А ще цей тиждень запам’ятався великою кількістю якісних пояснювальних відео щодо поточних політичних подій.

Зокрема, «Європейська правда» та «Радіо Свободи» додали «штрихів до портрету» у конфлікті з Польщею через рішення президента Зеленського присвоїти підрозділу спецпризначенців звання «Героїв УПА». В обох проєктах пролунали конкретні дати, коли наслідки кризи можуть стати майже фатальними для України. Зокрема, надзвичайний і повноважний посол України Андрій Веселовський у Власти Лазур на Свободі Live нагадав, що 25 червня у Польщі має відбуватися конференція з відновлення України, яка зараз на межі зриву. Адже у випадку позбавлення Володимира Зеленського ордену Білого орла він відмовиться від візиту, і, відповідно, скасують свої візити представники інших країн. А редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко попередив, що восені наступного року у Польщі відбуватимуться чергові вибори, які можуть привести до влади прибічників президента Навроцького. Наслідком цього може бути блокування євроінтеграції України.

Польський випуск «Європейської правди» набрав понад 20 тисяч переглядів за один день, а випуск «Радіо Свободи» за той самий проміжок часу — понад 55,6 тисяч.

На щастя, поки Польща вирішила не чинити перепон — всі 27 країн ЄС погодилися відкрити перший кластер переговорів щодо нашого вступу до блоку. З цього приводу «Європейська правда» запропонувала ще одне корисне відео, що присвячено візиту комісарки ЄС з питань сусідства і розширення Марти Кос. Вона приїжджала до України із пропозиціями щодо особливого процесу для України. Заразом, як розповіли журналісти медіа, провела пояснювальну бесіду із лідерами фракцій Верховної Ради щодо наслідків через зволікання з реформами.

Те, що нашим депутатам треба окремо пояснювати, що голосування за реформи не є проявом «зовнішнього управління», звісно, бентежить. Щоб не сказати вкурвлює.  Але «Європейській правді» варто подякувати за своєчасну розповідь про цей процес — буде час зробити запас картону.

Цей випуск подивилися за п’ять днів 7,3 тисячі разів.

До речі, Власта Лазур цього тижня теж не обмежилася одним відео та зробила інтерв’ю із омбудсменом Дмитро Лубінцем.

Уповноважений ВР з прав людини, зокрема, розповів, з якого дива він зустрічався із новою уповноваженою з прав людини РФ Яною Лантратовою та ще потискав їй руку. Як зауважило Радіо Свободи, на каналі якого вийшло інтерв’ю,  представниця країни-агресорки має підозру від СБУ за вивезення українських дітей з окупованого Херсону.

— Це була свідома позиція двох сторін — показати публічно, що ми розпочинаємо діалог, який направлений на конструктивну роботу. Все, що стосується гуманітарного напрямку, це повернення військовополонених, цивільних заручників, українських дітей. На мій погляд, необхідність прямого діалогу це запорука результативності. Лубинець всередині відчуває до росіян рівно теж саме, що відчувають всі громадяни України. Моє рідне місто Волноваха під окупацією. Все, що будувала моя сім’я десятиріччями, залишилося там. В мене багато друзів, які загинули на цій війні. Але Лубінець — омбудсмен повинен прибрати емоції і розуміти, що від цієї комунікації залежать життя та здоров’я наших людей, — пояснив уповноважений ВР з прав людини, говорячи про себе в третій особі.

Звучало неприємно, але переконливо -  рівно до того моменту, поки Власта Лазур не спитала, хто обіймався на тлі рукопотискання Лубинця з Лантратовою. Цей момент зафіксовано на відео, і користувачі соцмереж вже дійшли висновку, що то були представники українських та російських спецслужб.

Омбудсмен спробував ухилитися від прямої відповіді та навіть почав дорікати журналістам та глядачам, що вони не розуміють складності процесу повернення полонених, що головне — результат, а якими методами він досягнутий, то вже зайві подробиці.

Цей уривок інтерв’ю варто подивитися щонайменше з двох причин. По-перше, щоб вчергове насолодитися наполегливістю Власти Лазур, яка здатна десять разів повторити одне й те саме незручне питання, допоки її візаві не надасть бодай якусь зрозумілу відповідь. А по-друге, щоб подумки приміряти ситуацію на потенційну зустріч Зеленського та Путіна, про яку знов заговорили після листа українського президента до російського диктатора минулого тижня. Хто, кому та що може потиснути під час цієї зустрічі?

Але насправді, звісно, варта уваги вся бесіда, а не лише уривок. Бо далі йшлося про порушення ТЦК, провали в політиці щодо ВПО, контакти з Андрієм Єрмаком після звільнення того з посади очільника Офісу президенту, кількість українців у російському полоні тощо.

За чотири дні відео подивилися 71, 4 тисячі разів.

Можна було б продовжувати огляд далі, бо ютуб невичерпний. Цього тижня, наприклад, уряд запустив реформу армії. Звісно,платформа вже повна як скепсису, так і оптимізму з цього приводу. Але залишу це на наступний тиждень, а завершу розповіддю про цікаве нововведення на каналі MokRec.

Під час етеру з народним депутатом Микитою Потураєвим автор та ведучий Данило Мокрик розповів, що у форматі «МокРозмова» з’явився фактчек. Журналісти Bihus.info прямо під час розмови будуть перевіряти дані, озвучені як ведучим, так і гостем.

Чудова ініціатива, яка може додати вогню будь-якій бесіді. Хоча Мокрик, як відомо, і сам здатний запалити так, що потім доводиться вибачатися.

Потураєв говорив аж дві години, але обійшлося без «феєрії і трагікомедії», яку наша Антонина завжди знаходить на ефірах за участю нардепа у Власти Лазур. Шкода, цього багатства завжди не вистачає.

За тиждень відео подивилися майже 24 тисячі глядачів.