Медіа, наближені до Віктора Медведчука, три роки були найбільш токсичними телеканалами України. Проте лише у 2021 році в них почався справжній радіоактивний напіврозпад. Колишні NewsOne, ZIK та «112» встигли тричі закритися, двічі повернутися під іншими назвами та двічі змінити власників. Вони навіть випромінили свої частинки на інші канали — до Ахметова й на оновлену «Раду». Проте суті пропагандисти так і не змінили. У межах підсумків року Детектор медіа» вирішив ще раз поглянути на цей, можливо, найгучніший медійний процес 2021 року. 

Частина 1. День перемоги

Із першого дня війни за російськими набоями йшла російська дезінформація. Причому не лише зовнішня, але й внутрішня: деякі «українські» медіа допомагали виставити агресію Росії «громадянським протистоянням». І ніхто не зробив для цього більше за канали Медведчука. 

Ні NewsOne, ні ZIK, ні «112» жодного дня офіційно не належали Віктору Медведчуку. Але їхній зв’язок із кумом Путіна був замаскований так само добре, як і зв’язок самого Путіна з «зеленими чоловічками», які захоплювали Крим. Медіа були офіційно оформлені на Тараса Козака, народного депутата від «Опозиційної платформи — За життя», бізнес-партнера та праву руку Медведчука. Людину непублічну й не настільки багату, щоб дозволити собі медіахолдинг.

На піку своєї історії медіахолдинг «Новини» дозволяв собі все. У нашій підбірці стоять посилання на кожну цитату, бо, поки не побачиш на власні очі, неможливо повірити, що таке кілька років розповідали у країні, яка веде війну. Співробітники холдингу розповідали, що, мовляв, Київ намагався приборкати Донбас танками, сепаратисти діяли у межах необхідної самооборони, на окупованих територіях збереглася стара-добра Україна (на противагу «майданній»), Київ продовжує війну попри бажання Росії, російська армія захистила Крим від убивств «як на Майдані». Ведучі та постійні гості озвучували подібні твердження кожного дня. Канали Медведчука за підсумками дослідження 2020 року були відповідальні за більш ніж половину всієї проросійської пропаганди в інфопросторі. 

І Україна нічого не могла з цим вдіяти. Точніше, весь цивілізований світ не був до такого готовим: довгі демократичні процедури мирного часу, які ще не стикалися з такою «свободою слова», були безсилими проти нахабства пропагандистів. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення проводила свої перевірки, активісти — свої акції, політики оголошували бойкоти, громадські організації (привіт) щотижня публікували моніторинги нових прикладів колабораціонізму. А Козак Медведчука серед цього всього купував телеканал ZIK.

Ефективного та законного розв’язання проблеми вам не зміг би запропонувати жоден медійний експерт. Тож у нагоді став, кхм, не експерт. Як у часи Другої світової війни, Володимир Зеленський вдався до «ядерної опції» — вперше використав механізм санкцій РНБО. 

Про правові перипетії навколо цього рішення у «Детектора медіа» є окремий детальний текст. Але коротка суть така: Рада національної безпеки та оборони не може впроваджувати санкції проти українців, якщо вони не пов’язані з тероризмом, і тим паче не може впроваджувати санкції проти ЗМІ. Але вона може накласти санкції на українця, якого підозрює у фінансуванні тероризму, і на якого записано три телеканали. Саме це трапилося з Тарасом Козаком.

Якщо сьогодні хтось скаже вам, що чекав такого, не вірте. 2 лютого 2021 року українці не знали, що так можна. Народні депутати від «Слуги народу» цього дня відвідували токшоу на каналах Медведчука. Журналісти напередодні жалілися, що Зеленський не здатен вгамувати медіа кума Путіна. А суспільство загалом, здається, змирилося з пропагандою. Коли в ніч із другого та третє лютого трансляція каналів холдингу «Новини» припинилася, у це неможливо було повірити. 

Миттєвий ефект того тижня «Детектор медіа» зафіксував в ефірі токшоу: пропагандистів раптом стали називати пропагандистами. Рішення РНБО немов скасувало якусь внутрішню цензуру — представники влади та опозиції почали розповідати в ефірі, здавалося б, очевидні речі: про інформаційний тероризм, колабораціонізм, замовних коментаторів. Юрій Бойко виправдовувався перед колегами на «1+1». Проросійським ведучим почали казати, що вони проросійські ведучі. Найбільш відвертого колабораціоніста медведчуківських каналів Юрія Дудкіна взагалі арештували. Ведучий каналу «24» Артем Овдієнко заявив, що саме тепер «Зеленський став в Україні справжнім президентом». Це була ейфорія. 

Абсолютно неочікуваною ця подія стала й для самих пропагандистів. Вони намагалися брехати про свободу слова, почали вести відлік «блокадних» днів, влаштували недолугу акцію з заклеєними ротами. Проте, коли канали не вийшли в телевізійний ефір третього лютого, усе було зрозуміло. Потім санкції наклали й на самого кума Путіна. Потім йому висунули підозру в державній зраді. У травні почався домашній арешт. 

Більшість українців схвалила санкції РНБО, і більшість пов’язувала їх із проросійською політикою Медведчука. Інші держави та міжнародні організації як підтримували, так і засуджували рішення: США та Євросоюз були на боці України. Ютуб заблокував перегляд цих каналів у нашій країні. Москва проявила неочікувану пасивність: прессекретар Путіна оголосив про невтручання Росії в судовий процес. Експерти, опитані фондом «Демократичні ініціативи» у травні, назвали блокування NewsOne, «112» та ZIK найбільш позитивною подією року. Це була перемога. 

Частина 2. На дні

Віктор Медведчук зазнав поразки. А три його медіа, що колись разом із Прямим каналом очолювали рейтинги інформаційних телеканалів, були не просто загнані на ютуб, а ще й позбавлені своїх старих ютуб-каналів. Їх почали реорганізовувати.   

Одразу після накладання санкцій ютуб-версії NewsOne, «112» та ZIK почали транслювати єдиний ефір. А вже 23 лютого — на День захисника Росії — їхні співробітники офіційно злилися в єдине товариство з обмеженою відповідальністю. Так канали Медведчука вперше за рік змінили власника, але знову не стали особливо маскуватися. 100 працівників каналів кума Путіна буквально скинулися на товариство по одній гривні. А потім купили львівський супутниковий канал Перший незалежний. 26 лютого реінкарнація повернулася в ефір… та пішла звідти вже за годину — втрутилися державні органи. 

Зараз створення Першого незалежного виглядає прорахунком ОПЗЖ. Партія відмовилася від трьох впізнаваних брендів та перейшла на новий зі зміною логотипів і позивних. Але розкрутити його так і не змогла. На початку грудня 2021 року старі сторінки каналів на ютубі мали: 630 тисяч підписників у ZIK, 710 тисяч підписників у NewsOne, мільйон підписників у «112». На сторінку Першого незалежного (колишню резервну сторінку «112») були підписані 179 тисяч користувачів. 

Зрозуміло, що перетворення трьох каналів на один не минулося без певних скорочень. «Перший незалежний» успадкував головні проекти своїх предків, але вони почали виходити, наприклад, не щодня, а раз на тиждень. Найвідоміші ведучі — Василь Голованов, Тигран Мартиросян, Наташа Влащенко, Анна Степанець та Володимир Полуєв — керуючись містичним провидінням, встигли покинути Медведчука до санкцій. І тепер працюють на «Україні 24» Ахметова. Після блокування від кума Путіна відвалилися ще кілька шоуменів на кшталт Дмитра Співака. А от найтоксичніші пропагандисти вкотре довели вірність присязі. В’ячеслав Піховшек, Діана Панченко та Ростислав Сухачов 9 травня пройшли своєрідну бойову посвяту в дурнуватих костюмах. 

Найбільшою втратою для Першого незалежного стали гості. Немов усіх чудес до цього була замало, в Україні локально запрацював інститут репутації (чи в Першого незалежного просто стало замало переглядів, щоб витрачати час на його ефір?). Представники більшості парламентських фракцій, чиновники, можновладці та просто притомні люди перестали ходити на ютуб-канал Медведчука. Там лишилося так мало сторонніх політиків — фактично троє нардепів — що «Детектор медіа» навіть присвятив цьому явищу окремий текст. Програми Першого незалежного зосталися без впізнаваних облич, що ще більше підірвало їхню популярність. Заради експерименту спробуйте ввімкнути випадкове відео на цьому каналі та ідентифікувати когось, крім нардепів ОПЗЖ. А тепер подумайте, навіщо пересічному глядачу слухати незнайомих та неважливих людей, коли на сусідньому каналі показують «Свободу слова» з Савіком Шустером («Україна 24») або з Вадимом Карп’яком (ICTV)? 

Лояльних глядачів, як виявили дослідження, у кума Путіна було не так багато. А разом із ними постраждала й кількість виборців. У перервах між російською пропагандою канали Медведчука були одними з основних майданчиків піару ОПЗЖ. Без них рейтинг партії упав на 5% (із січня по жовтень, якщо порівнювати дані групи «Рейтинг»).

Останній штрих у медійний могильник додала редакційна політика. Пропагандисти очікувано вирішили боротися за «свободу слова», але обрали для цього неочікувані методи. Самозахист із кінцями перетворив Перший незалежний на пародію: порівняння зі святими мучениками, ідея створити фонд підтримки на їжу журналістам, твердження, що цілодобово показувати Медведчука — це законно. А ще стільки згадок про фашизм, наче в лавах ОПЗЖ заховався Муссоліні. 

Коротше кажучи, Перший незалежний опинився на самому дні. І там, нижче радарів, коли йому вже не було чого втрачати, перестав стримуватися. Тут кожного тижня брали годинне інтерв’ю в Миколи Азарова. Системно звинувачували Україну в початку, продовжені та загостренні війни. Закидали українцям нацизм.  Підтримували російську мову як другу державну. Вітали Лукашенка з викраденням Протасевича. Заперечували пандемію коронавірусної хвороби (при цьому час від часу вихваляючи російську вакцину від неї ж). Захоплювалися російською зброєю. Подавали захоплення Афганістану талібами як звільнення від «захватчиков». Відбілювали Сталіна. Демонізували мешканців Західної України. Забутий та ізольований Перший незалежний перетворився на чашку петрі, у якій вільно розростався «русский мир» і піар Медведчука. 

Санкції, кримінальні справи та запобіжні заходи весь рік давали Першому незалежному приводи поговорити про хазяїна. І, повірте, жодного політика на телебаченні не піарили так, як кума Путіна тут. На Першому незалежному запустили постійну програму під назвою «Зеленський VS Медведчук. Диктатор проти Лідера опозиції». Пропагандисти чули на «плівках Бігуса», що Медведчук урятував Україну. Міністерка Януковича Олена Лукаш коментувала суд над Медведчуком у прямому ефірі. Але найдалі зайшов ведучий В’ячеслав Піховшек. Щотижня в ефірі «Хронологии недели» він три години зачитував усі новини та цитати кума Путіна за тиждень. Стверджував, що «нам надо равняться на Медведчука». Розповідав, що Медведчук розв’язував проблеми світового масштабу. Доводив, що «Медведчук возглавляет тенденции, куда наша страна развивается». Хвалив його обличчя. Та просто оце: «Виктор Медведчук своим примером самопожертвования показал всем, как нужно бороться за свою страну». 

У 2020 році ZIK, «112» та NewsOne були другим, третім та четвертим найпопулярнішим інформаційним каналом в Україні. До кінця 2021-го вони майже розчинилися, а їхні рештки втратили будь-яку інформаційну вагу. Імпульс боротьби за свободу пропаганди згас. Перший незалежний виявився повністю відрізаним від України та її політиків. Не лише тому, що місцеві токшоу ні на що не впливали, і сюди ніхто не ходив. Цей канал просто ніхто ніколи не згадував. 

Тож восени 2021 року українці змогли відчути себе персонажами не найкращого фільму жахів. Знаєте, коли посеред фільму герої завалюють на чудовисько якийсь будинок, не перевіряють, чи монстр загинув, відвертаються та йдуть у своїх справах? І тут самотня дошка ворушиться.

Частина 3. Зло повертається

Коли канали Медведчука тільки закрили й ніхто ще не вірив у таку легку перемогу, медіаексперти найчастіше озвучували одне запитання: а якщо він просто купить нові канали? Санкції ж наклали на Тараса Козака, ніщо не заважає завести інші медіа та записати їх на кота Оксани Марченко. Власне, схожий план ОПЗЖ і спробувала втілити ще в лютому, проте тоді канал прибрали з ефіру. Дев’ять місяців кум Путіна практично не намагався повернутися (хоча чутки ходили постійно), аж поки на початку листопада вдруге не спробував купити ЗМІ. І цього разу чомусь вдалося. 

Формальна сторона така: у 2018 році колеги політика Дмитра Добродомова створили Ukrlive, отримали для нього супутникову ліцензію, вклали гроші в дистрибуцію і нічого з каналом не робили. Авторка «Детектора медіа» Галина Петренко порівнювала це медіа з бронепотягом, який роками чекав свого часу на запасних рейках. І час настав. У вересні 2021 року нардеп від ОПЗЖ Нестор Шуфрич спочатку оголосив, що став власником Першого незалежного (точніше, ТОВ «Медіахолдинг Новини», яке, у свою чергу, володіє Першим незалежним). А в листопаді купив уже Ukrlive. Супутниковий канал почав ретранслювати частину програм ютубного. А 7 грудня супутникове мовлення раптом поновив і сам Перший незалежний.

Так у кінці року медіагрупа Медведчука раптово стрибнула від нуля до двох телеканалів. Ефіри Першого незалежного та Ukrlive не були ідентичними. Хоча, судячи з моніторингів «Детектора медіа», і там, і там продовжувала з’являтися проросійська дезінформація та піар Медведчука. Разом із ними, Ukrlive посилав певні сигнали: якось медіа цілий тиждень не піарило ОПЗЖ в новинах. 

Ще цікавішою тенденцію стало тимчасове потепління стосунків із владою. Нагадаємо, що в лютому Перший незалежний відключили за годину після старту. Жодні спроби оскаржити це рішення не спрацьовували. Але в грудні він якось відновив мовлення та продовжував його майже три тижні. 

Більше того, разом із супутниковою трансляцією в ефір повернулася монобільшість. Майже рік ми тішили себе ілюзією, що влада ігнорує ці канали, бо секретар РНБО Олексій Данілов та міністр культури Олександр Ткаченко публічно звинуватили їх в інформаційному тероризмі. Що ж, очевидно, з цими російськими терористами влада провела перемовини. 

Спочатку «слуги» включалися сором’язливо, через телефонний зв’язок, як, наприклад, Данило Гетманцев. Але потім прийшли у студії особисто. «Детектор медіа» зафіксував, що Ukrlive відвідували Георгій Мазурашу та Юрій Камельчук. Другорядні й скандальні, але все ж представники команди президента. Крім них, в ефір відправили Сергія Бикова, провладного політичного коментатора, який раніше вже «працював» у схожій атмосфері на каналі «Наш». 

Про взаємність свідчили і дії ОПЗЖ. Наприклад, критика влади на токшоу стала помітно м’якшою. А ще Медведчук, провівши рік без телеканалів, здається, зрозумів біль Зеленського. Тож партійці кума Путіна не заважали та навіть виправдовували спробу влади перетворити «Раду» та «Дом» на повноцінне контрольоване телебачення.  

Блокування каналів Медведчука трималося на політичній волі. І на якийсь час ця політична воля дозволила їм повернутися. Ми не знаємо, у чому полягав план влади. Можливо, це було намагання збалансувати медійний вплив Ахметова. А, можливо, забезпечити власні потреби: після фактичної відмови від ефірів каналів «Україна 24», «Україна» (Ахметова) та й Прямого (Порошенко) монобільшості були необхідні нові майданчики. Хай там як, ці процеси серйозно насторожували. Команда президента ризикувала не лише інформаційною гігієною українців. Закриваючи та повертаючи канали, коли їй вигідно, влада дискредитувала боротьбу України з російською інформаційною агресією. 

Увечері 28 грудня РНБО втретє за рік припинила мовлення каналів Медведчука. Володимир Зеленський ввів у дію санкції проти компаній-власників медіа: ТОВ «Медіахолдинг Новини», ТОВ «Тайм Медіа» та ТОВ «Телепростір». Після двох місяців на супутникову телебаченні (у випадку Ukrlive) кум Путіна знову повертається на ютуб. Колесо санкцій робить новий оберт, але цього разу до нього виникає багато запитань.  

Чому раніше Перший незалежний закрили за годину, а цього разу владі знадобився майже місяць? Який план стояв за поверненням представників «Слуги народу» в ефір каналів Медведчука? Цікавий факт: медіа знову закрили у вівторок, коли виходить токшоу «Пульс». І, як і в лютому, за кілька годин до санкцій на ньому знову була представниця монобільшості — Ольга Саладуха. Ще одне цікаве питання: чому їх усе ж заблокували? Дивлячись на те, як команда президента останнім часом поводиться з медіа, уже важко повірити в мотиви захисту інформаційного простору. Якби йшлося лише про безпеку, Ukrlive закрили б раніше і там не хвалили б Росію за яскравий захист національних інтересів. «Детектор медіа» продовжить стежити за цією ситуацією. 

NewsOne, «112» та ZIK були найгіршою групою каналів в історії українського телебачення. Настільки, що в серпні «Детектор медіа» навіть зарахував їхнє закриття до найбільших медійних перемог часів Незалежності. Ми мали б здогадатися, що, за кіношними кліше, головного злодія мало перемогти один раз. І не сумнівайтеся, навіть ці санкції — не кінець історії каналів Медведчука. Нестор Шуфрич ще в листопаді обіцяв: «Будуть закривати канали — я буду відкривати нові».

Колаж: Детектор медіа