Ганна Герман, яка відповідає за медіаполітику в Адміністрації Президента, в інтерв'ю ТК категорично спростувала усі закиди на адресу влади в утисках свободи слова і поверненні темників. На її думку, ситуацію нагнітають заангажовані журналісти, які повідомляють викривлену інформацію на Захід.

Адже на зміну розформованій Нацкомісії з питань утвердження свободи слова створена Громадська рада, в якій є журналістська секція, а ситуацію, коли більшість журналістів не змогли потрапити на прес-конференцію двох президентів у Харкові вона вважає цілком нормальною. «Всі ніколи не потрапляють. Треба мати ім'я, солідний засіб масової інформації, треба щось значити, щоби потрапити на прес-конференцію двох президентів у той зал, де вони підписують угоду», - каже вона.

Ганна Герман переконана, що команда Януковича таки зробить з Першого національного канал суспільного мовлення і що підозри щодо того, що державний канал здано у фрахт групі «Інтер», є безпідставними: «Дайте факти», каже вона.

Також пані Ганна розповіла, що має намір змінити керівника НРКУ, а от гідної кандидатури на посаду прес-секретаря президента, вона поки що не бачить, тож вважає раціональним для бюджету поки що зекономити на цій посаді.

- Пані Ганно, кореспондент «1+1» Мирослав Откович заявив, що на телеканали повертаються темники, і звинувачує в цьому Адміністрацію Президента. Ви заперечили цю інформацію. То з чим ми маємо справу?

- Я вважаю, що це брак професіоналізму. Ситуація, про яку ви говорите, коли журналіст звинувачує президента в тому, що він начебто заперечує Голодомор, - абсолютний непрофесіоналізм і дилетантство. Президент ніколи не заперечував Голодомору, президент вважає, що треба віддати шану жертвам Голодомору, він його визнає, але він не вважає Голодомор геноцидом, оскільки від цього лиха страждали і в Україні, і в Казахстані, і на Поволжі. Журналіст звинувачує президента в тому, чого президент не робив. Це непрофесіоналізм або свідома маніпуляція громадською думкою. Я не хотіла би думати, що це свідоме нагнітання ситуації і свідома робота на те, щоби світ почав думати, начебто в Україні хтось допускає утиски свободи слова.

Якщо редактор зняв матеріал через те, що журналіст зробив його непрофесійно, я вважаю, це нормально. Треба з'ясувати ситуацію в керівника каналу, а тоді давати відповідь, чому це сталося. Творити зараз із України образ держави, в якій хтось зачиняє двері перед пресою, - це щонайменше несправедливо. Я не знаю, скільки разів ви були в Секретаріаті Президента за президента Ющенка, але нині на Банкову журналісти щоденно приходять. Сюди приходять дуже різні журналісти з різних каналів, газет, усі, хто має запитання до Адміністрації Президента. Двері для журналістів завжди відкриті.

- Можливо, це Сергій Льовочкін висловлює деякі побажання, а наші менеджери телеканалів перегинають палицю і запопадливо дають указівки випусковим новин що варто ставити, а що ні?

- Сергій Льовочкін відкритий для преси. По-перше, Сергій Льовочкін не займається медіаполітикою. Він керує Адміністрацією Президента. Він ніколи не втручається в роботу журналістів. Ви можете просто запитати про це у Сергія Льовочкіна. Не будувати свої висновки на здогадках, а перевірити факти.

Кожну середу о 13-й годині ми завжди зустрічаємося з іноземними журналістами і редакторами наших найбільш рейтингових видань. Напередодні вони висловлюють побажання, кого вони хочуть почути. Ставлять різні запитання. Приходьте і питайте. Нехай редактор вашого видання прийде і запитає. Ваші звинувачення не мають під собою жодного ґрунту.

- В останні дні з'явилося декілька заяв міжнародних організацій щодо обмежень свободи слова в Україні. Що ви з цього приводу думаєте?

- Я запросила в Україну генерального секретаря «Репортерів без кордонів». Дуже хочу, щоб до нас приїхали, щоб у своїх висновках не посилалися на інформацію заангажованих журналістів. Я казала, що 146 акредитованих журналістів на зустріч президентів України та Росії у Харкові - це дуже багато. Я бувала на прес-конференціях майже в усіх президентів світу, то мало в кого було більше. Тому звинувачувати нас у тому, що не потрапили всі, що ми не пустили триста журналістів, - несправедливо... Всі ніколи не потрапляють. Треба мати ім'я, солідний засіб масової інформації, треба щось значити, щоби потрапити на прес-конференцію двох президентів у той зал, де вони підписують угоду. Це зрозуміло. Тобто якби той, хто давав інформацію «Репортерам без кордонів», написав число присутніх журналістів, вони не зробили би такого висновку. Інформація свідомо перекручується, подається у викривленому дзеркалі. Тому я хочу, щоб «Репортери без кордонів» приїхали сюди.

- А заява ЄС?

- Це з того ж самого джерела, бо йдеться про Харків. Я говорила сьогодні з представником Європейської комісії і сказала, що давайте зустрічатися, робити незалежні моніторинги, давайте об'єктивно судити. В Харкові зі 146 акредитованих журналістів були 63 російські, а решта - українські. Значна частина з них була і на головному заході - на підписанні угод між Україною і Росією.

- Але ж у заявах ідеться не про акредитованих журналістів, а про те, що не всіх їх пустили на прес-конференцію двох президентів.

- Там був дуже маленький зал, і деякі представники медіа стояли в дверях, деякі - в коридорі. Але я там бачила багатьох наших журналістів і західних, акредитованих у Києві.

- Також вам закидають розпуск Нацкомісії із захисту свободи слова при президенті...

- При президентові Ющенку було організовано дуже багато комісій, які майже ніколи не збиралися. Ми їх ліквідували й утворили Громадську гуманітарну раду. До неї від журналістів увійшли кілька представників. Вони і будуть займатися проблемами свободи слова, будуть утворювати робочі групи із залученням журналістів та експертів із вітчизняного й міжнародного медійного середовищ. Тобто у Громадській раді є журналістська секція.

- Коли відбудеться перше засідання Громадської ради?

- Ми плануємо перше засідання провести незабаром, і транслювати його у прямому ефірі.

- Прокоментуйте ситуацію, яка зараз склалася в Нацраді. Коли буде призначено четвертого члена за квотою президента?

- Є дуже багато охочих, які хотіли би обійняти цю посаду, з них треба обрати найбільш відповідальну і досвідчену людину. Я думаю, що президент зробить вибір, і ми дуже швидко призначимо ще одного члена Нацради. Я знаю, що там непроста ситуація.

- Президент не має наміру ще когось поміняти в Нацраді?

- Поки що ні.

- А ви братимете участь в обговоренні парламентської четвірки до Нацради?

- Я зараз не є членом парламенту і не хотіла би, щоб Адміністрація Президента тиснула на парламент у його рішенні. Це окрема гілка влади.

- А як ви особисто вважаєте, це повинна бути четвірка тільки від коаліції, чи порівну від опозиції й коаліції?

- Це повинен вирішити парламент. Я не хотіла би, щоб Адміністрація президента в це втручалася.

Ми намагалися розглянути це питання, коли я очолювала парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації. Але на той час не вдалося досягти домовленості з тодішньою правлячою коаліцією.

Найбільша наша біда - що ми не маємо стандартів у журналістиці. У нас з'являються публікації з неперевіреними фактами. Наприклад, читаю у львівській газеті «Експрес», що, виявляється, я будую готель під Львовом. Це абсолютна неправда. Журналістка принаймні могла б перевірити цю інформацію, перш ніж її друкувати. Або інший приклад: до мене прийшла журналістка і каже, що її послуги коштують три тисячі доларів, і той матеріал, який вона написала, не буде оприлюднено. Я їй відповідаю: «Слухайте, про мене вже стільки різного писали... Тому пишіть, що хочете, я нікому ніколи за себе не платила. Ні за добре, ні за зле». Якщо знаходяться люди, які замовляють на мене компромати і видають на це гроші, значить, я впливаю на процеси.

- Ви не вважаєте, що голова СБУ Валерій Хорошковський використовує своє службове становище для розбудови власної медіагрупи?

- Я не знаю таких фактів. Я звикла робити оцінки, ґрунтуючись на фактах, а не на здогадках та емоціях. Я не знаю фактів, коли б Хорошковський втручався в діяльність Нацради. Якщо хтось їх має, то давайте їх будемо розглядати й обговорювати.

(На жаль, пані Ганна не відповіла на уточнююче запитання, яке ТК надіслала їй разом із текстом інтерв'ю. Запитання було таке: «Використання СБУ для перевірки рішень Нацради щодо ліцензійних конкурсів - хіба це не втручання? Для вирішення всіх спірних питань є один інструмент - суд).

- Ми нещодавно розмовляли з Анною Безулик, і вона прогнозує, що буде переформатування інформаційного простору в Україні. Ви з нею погоджуєтесь?

- Якщо якісь власники будуть продавати свої канали, інші будуть їх купувати, то так.

Ви знаєте, до мене нещодавно прийшов один журналіст і розповів: Роман Чайка з 5-го каналу сказав йому, що я хочу закрити його програму і програму Ані Безулик. Безглузді вигадки! Програма Ані Безулик цікава, у Чайки менш цікава, але це справа власника - чи йому тримати малорейтингові програми, чи змінювати їх. Я справді не ходжу до Чайки на програму, бо мені вона нецікава, я ходжу до Святослава Цеголка, Лариси Губіної, бо мені приємно говорити з фаховими журналістами, які завжди дають тобі можливість висловити альтернативну думку. Люблю ходити на «Я так думаю», і Безулик вам підтвердить, що завжди, коли вона мене запрошує, я приходжу.

- А з приводу 5-го каналу ходила ще одна чутка: що Порошенку пропонують продати канал Колесникову і що це прохання передали йому ви...

- Я не займаюся ані продажем, ані купівлею каналів. Тому це питання не до мене. Зрештою, простіше запитати в самого Порошенка, з яким у мене, до речі, прекрасні стосунки. І канал у нього добрий.

- Новини якого каналу ви вважаєте найбільш збалансованими?

- Я дивлюся всі новини, мені цікаво, як різні канали висвітлюють події. Поки що я не бачу якогось порушення балансу, завжди бачу, що є позиція опозиції, є позиція влади. Те, що президента зараз більше показують, - нормально, бо він дає більше інформаційних приводів.

- А як ви прокоментуєте ситуацію, коли, даючи позицію Заходу про підписання харківських угод,  про ратифікацію в Верховній Раді було вирвано слова з контексту і вийшло, що Захід це підписання схвалює, а насправді ж усе не зовсім  так?

- Хілларі Клінтон висловлювалася про це як про збалансовану політику, генеральний секретар НАТО сказав, що це абсолютно не свідчить про якісь обмеження для вступу України в НАТО і т. д. Я не знаю, що ви маєте на увазі. І я не втручаюся у формування новин. Ось Юлія Тимошенко каже, що її не запрошують на «Інтер»; мене теж. То й що? Наприклад, «Інтер» ніколи мене не показує, навіть у сюжетах. Але це приватний канал, і я не можу їм диктувати.

- А це не рука Москви?:))

- Ну ось ви відразу скрізь Москву бачите... Тому Юлія Володимирівна теж не може ображатися. Вона має зробити так, щоб без неї ці новини не могли обійтися. Вона не може зрозуміти, що не можна диктувати приватним каналам, кого їм показувати. Я ж не кажу, що Хорошковський до мене погано ставиться, кажу лише те, що не становлю інтересу для «Інтера».

- Як ви вважаєте: чому Юлія Тимошенко не прийшла на ефір на Перший національний на програму до Юрія Громницького? Що ви думаєте з приводу того, чому її не запрошують інші канали?

- Юлія Володимирівна не прийшла на Перший національний, хоча її туди запрошували і давали багато часу в праймі. Бо вона сказала: «Я хочу того і того опонента, я хочу такі-то питання, хочу того й того ведучого, хочу той і той канал». Я кажу: чекайте, ми не маємо приватних каналів, у нас є державний канал і ми запропонували: «Будь ласка, Юліє Володимирівно, в найкращий час, у неділю о 19.00, говоріть усе, що хочете. Але буде ще один мікрофон і представник влади, який буде також висловлювати свою позицію». А ні. Бо треба, щоб було все так, як вона продиктує. Але так не буде. Якщо ми живемо в умовах свободи преси, то вона не може собі дозволити призначати журналістів, питання й опонента. І не лише вона - ніхто не може. А Юлія Володимирівна переконана у своїй месіанській винятковості і в тому, що всі телеканали повинні з ранку до вечора транслювати її палкі промови, в яких не міститься жодної новини.

- Що чекає на Перший національний?

- Ми говорили про те, що треба готувати цей канал під суспільне мовлення, треба готувати кадри. Там цікавий Юрій Громницький, він дуже доброго рівня. Хоча... Коли Юлія Володимирівна пішла до них на прямий ефір, я їм офіційно протягом багатьох тижнів давала відповідь, що Віктор Федорович не прийде на дебати. Навіть того ж дня ще раз про це сказала й офіційно написала. Але вони все одно поставили другий мікрофон. І коли Тимошенко запитала ведучого, чи прийде Віктор Федорович, то він відповів, що не знає. Це було нечесно, не по-журналістськи. Вони тоді підіграли прем'єр-міністру і владі. Юрій Громницький тоді не витримав стандарту Бі-бі-сі. Він повинен був сказати: ми отримали відповідь, що Янукович не має наміру приходити до нас на дебати. І це було б чесно.

Перший національний треба розбудовувати і робити з нього першу кнопку. Треба приймати закон і переводити канал на суспільне мовлення.

- Віктор Ющенко також обіцяв створити суспільне мовлення...

- Кожна влада це обіцяє. Я думаю, що ми та влада, котра це зробить. Це насправді буде дуже корисно для свободи слова.

- Деякі працівники Першого національного закидають новій команді, що вони не національно спрямовані, що Перший усе ж національний, а жоден новий менеджер не розмовляє українською. І як вони зможуть розбудовувати національний канал, якщо вони навіть не розмовляють українською?

- Знаєте, якби Єгор Бенкендорф вів якусь програму на Першому не українською, я би прийняла ці закиди. Але він лише менеджер, він високопрофесійна людина, модерна і чесна. Я знаю, що раніше там були керівники, які досконало знали українську, але стільки вкрали, що тепер ми не можемо знайти кінців. Там крали мільйони євро, які зараз треба віддавати. Мені байдуже, якою мовою говорить менеджер, мені треба, щоб він був професіоналом і не крав. А ефір мають вести люди, які знають українську мову. Злодій і дилетант - поняття інтернаціональні.

- Нещодавно до президента зверталися представники громадських організацій та інтелігенції з приводу того, щоб він не змінював керівника НРКУ.

- Там великий бізнес, із тим усім треба розбиратися. Сам по собі Набруско - непоганий чоловік. Але те, що Набруско палець об палець не вдарив, щоб відродити це радіо, зберегти проводове радіо, забезпечити його FM-частотами...

- Він каже, що Нацрада не дає...

- Я жодного разу не чула від нього про це.

- Тобто керівника НРКУ буде змінено?

- Я думаю, що треба поміняти керівника.

- Як ви вважаєте, чому цього року в держбюджеті нічого не передбачено для суспільного мовлення і лише мільйон - на цифрове?

- Знаєте, говорити про те, що в бюджеті замало коштів під цифрове мовлення, - це нічого не говорити. Але ж країна в кризі. І з тих боргів, які отримала держава, треба якось виповзти, і до кінця року домогтися економічного зростання. І наступного року вже думати про бюджет не жебрацької країни, а бюджет розвитку. Говорити про це нині - даремно втрачати час. Нам треба державу зберегти, бо ще трохи - й України би не було.

- Чи отримали ви звіт від медіапрофспілки про кошти, які ви декілька років тому перерахували на зарплату журналістів газети «Без цензури»?

- Я досі чекаю від медіапрофспілки звіту, як вони використали гроші, які ми перерахували їй із різних організацій для оплати зарплати журналістам газети «Без цензури». До мене тоді, у 2007 році, приходила Михайлина Скорик і питала: що нам робити? Я кажу дуже просто: зараз ми знайдемо ці гроші. Подзвонила Андрію Клюєву, і ми за два дні перерахували КНМП 200 тисяч гривень, за це мене виключили з профспілки. Мало того, що вони не заплатили тим людям грошей, ще й досі не відзвітували, куди їх діли.

- Чи готова вже структура інформаційного підрозділу Адміністрації президента?

- Я зробила подання. Працівники Секретаріату Ющенка ще мають допрацювати два місяці. Щойно відбудуться призначення, ми відразу вивісимо цю інформацію на сайті. Я запропонувала на керівника управління комунікацій Олега Кошелєва, який працював тут раніше. Він професійний, зважений, має досить рівні стосунки з журналістами. Я думаю, що він зможе тримати баланс і робити ці двері відкритими для журналістів. Стосовно журналістів, то ми шукаємо людей, приглядаємося. Потрібні професійні і незаангажовані люди, які вміють усе робити швидко. Бо поки що більшу частину роботи роблю я сама, починаючи від інформації, яку потрібно швидко написати, закінчуючи коментарями журналістам. Це, звісно, велике навантаження, але потроху ми вибудуємо систему і нову структуру.

- Вона буде менша, ніж за Ющенка?

- Звісно. Зараз у прес-службі залишилося шестеро людей, а було близько 25.

- Чи буде збережено посаду прес-секретаря? Хто буде прес-секретарем? Можливо, Денис Іванеско?

- Посаду буде збережено. Я зробила подання на Дениса, хочу, щоб він очолив прес-службу. Чи будемо ми призначати прес-секретаря, чи заощадимо на цьому державні кошти, побачимо. Це буде залежати від того, чи є аж така потреба, якщо журналісти мають сюди відкритий доступ. Якщо буде цікава та ініціативна особа, то подивимося. Це мусить бути відважна людина. Я би не хотіла, щоби прес-секретарем був той, кому треба написати на папірці, і щоб він вийшов до мікрофона і дуже старанно все зчитав. Він має взяти на себе сміливість прийняти рішення: швидко, оперативно, не боячись. А не чекати, поки з усіма все поузгоджуєш. Слухайте, коли я сюди прийшла, то... Папірець, на якому два рядки привітання з днем народження, носили цілий день по кабінетах. Так працював відділ привітань. У мене це робить секретар. Потрібен прес-секретар, який зможе бути голосом президента, який зможе вийти і сказати, і це не суперечитиме позиції президента. Це дуже відповідальна місія, і непросто знайти таку людину.

- Ви не плануєте найближчим часом прес-конференцію для центральних ЗМІ?

- Спочатку ми думали провести на 100-й день перебування Януковича при владі. А тепер думаю, можливо, варто провести раніше.

Фото Яни Новосьолової та Павла Старостенка