У ніч проти понеділка 6 липня росіяни поцілили по складу «Укроборонпрому» у Вишневому, почалася детонація боєприпасів. Унаслідок атаки та вторинних вибухів деякі райони міста перетворилися на руїни, загинули 9 людей. До того, як президент Володимир Зеленський уголос сказав про кримінальну відповідальність і потенційні звільнення з підприємства, яке тримало вибухонебезпечні склади поруч із житловими будинками, минуло довгі три доби. За цей час росіяни встигли поширити фейк про радіаційне забруднення у Вишневому, а суспільство сильно напружитися як через остаточне усвідомлення, що балістику збивати нема чим, так і через наочний приклад державного, так би мовити, недбальства.

7 липня «Слідство.інфо» повідомило, що Печерський районний суд Києва заборонив виданню публікувати розслідування про 143 квартири й офіси бізнесмена Олександра Сухачова, брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова. І хоча, наприклад, радник Зеленського Дмитро Литвин вважає, що суд тільки допоміг незалежним медіа, посиливши розголос, журналісти офігіли. Тепер доведеться будь-яке розслідування публікувати наввипередки з судами?

На цьому «пригоди» ДБР в інформаційному просторі не вичерпалися, бо паралельно бюро провело обшуки у власника компанії-виробника дронів «Вирій Індастріс» і співвласника «Бабеля» Олексія Бабенка у справі про можливе заволодіння бюджетними коштами на виробництві безпілотників. Раніше «Бабель» оприлюднив розслідування про небойові смерті в штурмовому полку «Скеля», а прямо у день обшуків заявив про виявлення ще семи підозрілих смертей новобранців у полку. Сам Бабенко не пов’язав обшуки з розслідуванням «Бабеля», «Скеля» також заперечила будь-який зв’язок із діями ДБР. Але Медіарух прямим текстом указав на ознаки системного тиску на журналістів-розслідувачів із боку правоохоронних структур. І це без урахування випадку, що стався двома днями пізніше у готелі в Конча-Заспі. Там було скоєно напад на знімальну групу «Української правди».

Також у наш внутрішній паноптикум можна додати дуже мутну справу про вбивство українки, яку підозрювали у замаху на підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Монако. Фігурантами є нібито колишній співробітник правоохоронних органів і чинний співробітник української розвідки.

А кінець тижня був таким яскравим, що запам’ятається на роки. Увечері 8 липня у Львові натовп побив військових ТЦК і розтрощив їм автомобіль. Учасники бійки виправдовуються тим, що військовослужбовці ТЦК застосували силу до затриманого, а ті кажуть, що натрапили на ухилянта. У будь-якому разі видовище апокаліптичне: цивільні рвуть форму на військовому — і ця форма не російська.

На цьому тлі, самі розумієте, було не до раптового прозріння Дональда Трампа, який на полях саміту НАТО в Анкарі пообіцяв Україні любов, ласку та ліцензію на виготовлення ракет для «петріотів». Тим більше що американський президент може так само швидко знову закохатися у російського диктатора Путіна. Але заради історичної справедливості результати зустрічі у Туреччині варто дослідити та запам’ятати.

Український ютуб загалом відреагував на подію одностайно: найчастіше у заголовках панувало слово «сенсаційні» по відношенню до результатів саміту.

— Справа не тільки в ракетах-перехоплювачах для «петріотів». Відбувся континентальний зсув у ставленні США до ударів України вглибину Росії. За часів Байдена, та вже й за Трампа, вони публічно тиснули, щоб ми не били, наприклад, по нафтогазовій інфраструктурі. Зараз уперше американський президент підтримав такі удари. Трамп сказав цікаво: “Це та ескалація, що має призвести до миру”», — розповів на каналі «Європейської правди» редактор Сергій Сидоренко.

Пояснювальне відео ЄП виділяється серед багатьох конкурентів тим, що журналіст медіа був в Анкарі та на власні очі бачив усі події. Тому він привіз глядачам ютуб-каналу медіа додаткові кулуарні подробиці та особисті враження.

— Щоб від США прозвучало, що робити ескалацію у війні з Росією — добре… Це дійсно новий світ наших відносин, — сказав він у розмові з колегою Анатолієм Марциновським.

Журналісти також обговорили, що могло призвести до зміни настроїв у США та скільки може тривати «роман» Трампа з Україною.

За добу відео подивилися 3,3 тисячі глядачів.

Про те, чому американський лідер останнім часом змінив принаймні публічне ставлення до російсько-української війни, йшлося також в інтерв’ю журналіста РБК-Україна Мілана Лєліча з головою Офісу президента Кирилом Будановим.

— Давайте краще думати, як нам не втратити цю підтримку, яку він виявив у цей час. Бо для нас це справді важливо, — відповів той.

— А як? — перепитав журналіст.

— Усе дуже легко. Всі в світі люблять переможців. Тих, хто програє, ніхто не поважає. І всерйоз до них не ставиться. Трамп однозначно любить переможців. Тож треба показувати перемогу, це дасть нам шанс, — уточнив Буданов.

Успіхи України у далекобійних ударах по російському тилу — це стала думка у ютубі стосовно головної причини змін настрою США. Подекуди ще додається відставка проросійської керівниці американської розвідувальної спільноти Тулсі Габбард, яка ще у червні постила новини про «американські біолабораторії в Україні». Хтось також згадує про сумнівні успіхи Сполучених Штатів в Ірані та проміжні вибори в американський парламент, що будуть восени. Але загалом маємо консенсус.

Розмова з Будановим відбулася на початку липня, ще до появи хвилі неприємних внутрішніх історій. Але, звісно, він знайшов чим збадьорити і без цього.

Ішлося про Польщу.

— З тієї інформації, якою я володію, вони готують цілу низку, як на мене, незрілих ескалаційних кроків. Тому, вочевидь, усе це зараз продовжиться. Але Україна не сприйме ультиматумів ні від кого в цьому світі. Останній, хто намагався поставити нам ультиматум — це Російська Федерація. Без образ до Польщі — але вона трошки потужніша, ніж Польща. І ми його все одно не прийняли. Так, важко, погано, крові багато. Але навіть їхній ультиматум ми не прийняли. То чому хтось думає, що ми приймемо щось інше, від іншої сторони? Ультиматумом з нами розмовляти не треба, — сказав Буданов.

Це висловлювання керівника ОП широко розлетілося інтернетом і викликало обурення польської сторони. Утім, згодом на полях саміту НАТО Володимир Зеленський зустрівся з президентом Польщі Каролем Навроцьким. З історичних питань, здається, не домовилися, але публічно оголосили про необхідність «конструктивного діалогу перед спільною російською загрозою». 11 липня, у польський День пам’яти жертв УПА, Навроцький обмежився обіцянкою заборонити на території Польщі червоно-чорний прапор і вчергове наголосив, що поляки звинувачують не всю українську націю, а лише «ідеологію Бандери». Можна побачити в цьому деескалацію у відносинах, хоча виглядає все одно не дуже.

Інтерв’ю Буданова подивилися за чотири дні понад 207,3 тисячі глядачів.

Обговорення згаданих на початку внутрішніх питань можна знайти, напевно, на всіх відомих суспільно-політичних майданчиках в ютубі. Джерела інформації майже невичерпні, тому можна обирати. Бажано серед перевірених, як-от «Радіо Свобода», «Українська правда», «Говорить великий Львів» тощо. Вони присвятили розбору причин і наслідків тих подій не один випуск.

Я ж своєю чергою зупинюся на прем’єрі. На ютуб-каналі «Бутусов+» стартував новий щотижневий підсумковий проєкт із ведучою Іриною Ромалійською. Формат глядачам знайомий — ведуча в студії в прямому етері обговорює найгучніші події тижня із експертами, які долучаються онлайн.

Серед тем, що обговорювалися — саміт НАТО, сутичка з ТЦК у Львові та вбивство підозрюваної у замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Монако Анастасії Березовської.

У першому випуску підкупив вибір гостей-експертів. Це були журналісти: голова аналітичного центру «Інституту американістики» Владислав Фарапонов, колишній головний редактор англомовного вебпорталу The Gaze, із яким Ромалійська спілкувалася на тему саміту НАТО. А також керівниця відділу журналістських розслідувань Громадського Ярослава Вольвач та спеціальна кореспондентка «Ліга.нет» Євгенія Мазур, які висловлювали свою думку стосовно справи Березовської.

Не кожний «професійний експерт» здатен розповісти стільки цікавих подробиць і поставити стільки цікавих питань, як журналіст, що стежить за певною темою. Наприклад, Ярослава Вольвач і Євгенія Мазур відвідали судові засідання, де обирали запобіжний захід підозрюваним у вбивстві Березовської. Там вони дізналися не лише про рішення суду, а й про купу білих плям у справі.

Журналістки зауважили, що один із підозрюваних, чинний представник ГУР, що раніше зізнався у вбивстві, раптом передумав і вказав на свого спільника, який названий колишнім працівником правоохоронних органів. Ніби той несподівано дістав пістолет і застрелив жертву. При цьому мотивів убивства ніхто не знає. І взагалі цей начебто вбивця якийсь дивний: з одного боку він цивільний і безробітний, а з іншого — наче й ні.

— Я звернула увагу на слова адвоката, який сказав, що це дуже несправедливо — судити людину за те, що вона виконувала наказ. Я не зрозуміла — чи він цивільний, чи він виконував наказ? — поділилася враженнями Євгенія Мазур.

Щоправда, перший випуск проєкту мав помітні проблеми зі звуком, який не синхронізувався з відео. Але навіть попри це його подивилися за добу понад 15,5 тисячі глядачів.

А наостанок згадаю про три зовсім неочевидних відео на тлі всіх внутрішніх і зовнішніх потрясінь, але які вважаю важливими.

Так, на каналі «ТСН. Тиждень» вийшло інтерв’ю з колишнім актором, тренером «Ліги сміху» та ведучим «Розсміши коміка», а зараз військовослужбовцем ЗСУ Ігорем Ласточкіним. Це його перше інтерв’ю після мобілізації.

— Я хочу сказати, що мене змусили дати вам інтерв’ю. Я нікому не давав. Подзвонив командир і сказав: оця людина мене вже замахала. Будь ласка, скажи пару слів, — почав Ласточкін.

Власне, тільки завдяки жарту коміка й можна було впізнати, бо зовні це вже зовсім інша людина. З бородою і без фірмових кучерів.

Ласточкін, нагадаю, пішов воювати на початку 2025-го. Зараз він є оператором безпілотника у складі 93-ї бригади «Холодний Яр».

До повномасштабного вторгнення актор цілком підпадав під шаблон «яка різниця» — розмовляв російською, багато працював у Росії, громадської активності не виявляв. Ба більше, в нього й досі у Росії живуть батько та брат.

— Наскільки я знаю, вони не воюють, я сподіваюся. Можливо, навіть не допомагають окупаційній армії. Тому я не відношу їх до тих самих п…ів, які перетнули кордон з Україною або з території Росії щось пускають,— розповів герой про родичів.

Але дізнатися позицію рідних щодо війни в Україні Ласточкіну так і не вдалося.

— Я не знаю, вони чи бояться це зробити. Я прямо перепитував: “Путін х…ло?”. Там немає прямої відповіді, — додав він.

— Тобі постійно закидають, що ти працював в Росії? — спитав журналіст.

— Так, постійно. Зараз уже не питають, щоправда, чому не в окопах. Але є інша тема. Треба поставити камеру та записати, як я йду в окоп, висовуюся та когось завалюю. Або коли мене завалили. Тільки тоді всі повірять, що я тут був. Я ж зараз у Києві. Або у Дніпрі. Де ще такі бліндажі? — відповів Ласточкін і засміявся.

На тлі історії з бійкою у Львові дуже раджу подивитися це інтерв’ю, щоб згадати вайб 2022-го. Тоді в інформаційному просторі було багато таких історій, коли цілком успішна у цивільному житті людина, яку навіть ніхто не тягнув до військомату, кидала все та ставала до війська. І всі їм вірили, бо це була правда. І зараз правда, але все більше людей не хочуть її чути. Бо це ж доведеться потім ставити питання самому собі.

Інтерв’ю Ласточкіна за п’ять днів подивилися 644,3 тисячі разів.

Наступне інтерв’ю вийшло на каналі LB.ua. Шеф-редакторка медіа Соня Кошкіна поговорила з генеральним директором Києво-Печерської лаври Максимом Остапенком. Минулого місяця ми всі у прямому етері спостерігали наслідки російського удару по тисячолітній пам’ятці.

— Це було певне послання світу від пана Путіна, який, вочевидь, з’їхав із котушок, — коротко прокоментував події керівник заповідника.

Він додав, що окрім Успенського собору, де горів дах, постраждали ще 19 об’єктів. Відновлення непросте, адже в історичній забудові, навіть якщо вилетіло одне вікно, не можна просто замінити скло. Є певна процедура. Що вже казати про випадки, де пошкодження суттєвіші.

Але в основному розмова стосувалася того, чим займалася Лавра до повномасштабного вторгнення.

— Лавра готувалася зустрічати «російську освободітєльную армію». Наприкінці 2021 року на другому ярусі Успенського собору був зроблений розпис у повне порушення проєкту, де зображені російські святі, а також колишній намісник Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Павло та предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій. Це було розраховано на прийом діячів російської церкви, — розповів Максим Остапенко.

Гість LB.ua навів багато цікавих різноманітних чисел, що стосуються попереднього керівництва Лаври. Наприклад, приблизні оцінки об’єму бізнес-імперії, що її побудував митрополит Павло, сягають 100 млн доларів на рік. Це і готельний бізнес, і майстерні та цехи, і торгівля золотом. Усе без податків, з дотаціями від держави — наприклад, на комуналку та з прихованими корупційними схемами, де під виглядом благодійності надходили величезні неконтрольовані суми.

За п’ять дній інтерв’ю подивилися понад 61,1 тисячу разів.

А завершу огляд розповіддю про відео на каналі «Обличчя незалежності» журналістки Дарії Гірної, що було присвячене визнанню наприкінці червня Ізраїлем геноциду вірмен Османською імперією. Точніше, авторка розповіла, чому Ізраїль не визнає геноцидом Голодомор в Україні 1932—33 років і як узагалі розпочався процес визнання злочину СРСР проти українського селянства у світі.

— Сьогодні, коли Україна намагається довести світові факт нового українського геноциду, ми маємо чітко усвідомити ось що. Будь-яке міжнародне визнання має три різні виміри. Перший — моральний, який полягає у поверненні гідності жертвам. Тут для нас усе очевидно. Другий — юридичний, який потребує функціонування трибуналів і засудження конкретних імен. На цьому полі ми лише починаємо серйозну боротьбу. І третій — політичний, який повністю залежить, чи вигідно великим державам сваритися з агресором прямо зараз. І поки ці три виміри не збігаються, будь-який геноцид залишається для світу лише темою для дискусій, — сказала наприкінці Дарка Гірна.

Не зайве нагадування навіть попри все, що ми дізналися про зовнішню політику останнім часом.

За три дні відео подивилися майже 13 тисяч глядачів.

Головне зображення згенероване Chat GPT на основі обкладинок відео в ютубі