Кожний масований російський обстріл спустошує. На тлі багатьох жертв, зруйнованих будинків і міських пожеж розмови про українські вибори, історичні суперечки з поляками чи чергові корупційні справи дещо втрачають сенс.

Утім, усі теми, що очолюють тижневий перелік найпопулярніших у ютубі, насправді є частиною нашої війни. Ми ж б’ємося не тільки за те, щоб перемогти дракона ззовні, а й щоб знешкодити потвору всередині. Тому, віддавши шану загиблим і надавши допомогу постраждалим, знову повертаємося до поточних подій.

На початку тижня в ефірі телемарафону «Єдині новини» та на ютуб-каналі ТСН вийшло інтерв’ю журналіста Євгена Плінського з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Головком дає розгорнуті інтерв’ю вкрай рідко, хоча червень став винятком. На початку місяця генерал після кількамісячної медійної перерви поспілкувався з британським The Times. Але британців цікавили переважно удари по Росії та події на полі бою. На той момент скандал з імовірними катуваннями новобранців у навчальних центрах штурмового полку «Скеля» ще не розпочався. ТСН, звісно, оминути тему не міг, але зробив це на другій годині розмови після обговорення ударів по Росії, «відрізання» Криму, ймовірних російських планів щодо мобілізації, ядерної ескалації, втягування у війну Білорусі тощо. Тобто не спішив із темою.

Сирський відповідав доволі обережно й обтічно на більшість запитань. Щось на кшталт «Україна розглядає всі сценарії та готується до них». А от про скандал зі «Скелею» висловився максимально конкретно.

— Це ганебна історія в плані того, що вона взагалі існує у Збройних силах країни, що воює. Де кожний військовослужбовець повинен гинути не в тилу точно, а повинен готуватися до захисту держави. За випадками, порушеними у журналістському розслідуванні, вже було розслідування, це відбувалося взимку. Саме по цьому полку було порушено декілька кримінальних справ. Ми думали, що ці негативні явища усунені. Зараз ми працюємо, щоб усі випадки були викриті, а порушники були покарані. Якщо скоїли кримінальний злочин, то сіли за ґрати. Якщо [правопорушення] дисциплінарного порядку, то [щоб вжили] відповідні заходи дисциплінарного впливу, — сказав він.

Ані генерал, ані інтерв’юер, щоправда, ніяк не згадали того, що полк безпосередньо підпорядковується головкому. Хоча спікер «Скелі», начальник групи цивільно-військового співробітництва Андрій Сурай це підтвердив прямим текстом у великому інтерв’ю Власті Лазур на «Радіо Свобода», що також вийшло цього тижня.

— «Скелю» називають «ручним полком Сирського». Наскільки така теза відповідає дійсності? — спитала ведуча.

— Ну, так, тому що є військова потреба. На головнокомандувачі весь фронт, і він відповідає за все. Він вирішив, що йому потрібен такий механізм. Війська швидкого реагування, які виконають наказ і “погасять” ситуацію там, де вона сталася, — сказав Сурай.

— А наскільки Сирський був проінформований про ті випадки, які точно мали місце в лавах «Скелі», коли ми говоримо про побиття, ви самі про них згадували?

— Я не знаю, я не формую доповіді, — відповів гість.

Питання відповідальності самого головкома залишилося у повітрі.

Але повернемося до інтерв’ю ТСН. Цікавий момент стався наприкінці більш ніж півторагодинної бесіди.

— Кілька політичних питань, тому що… — почав журналіст.

— Так, про політичні питання ми наче не домовлялися, — посміхнувся Сирський.

— Достатньо довгий час пишуть про нібито наявний конфлікт між головкомом Сирським і міністром оборони Федоровим. Я декілька тижнів тому писав із ним інтерв’ю, і він зі свого боку спростував цю інформацію. Він сказав, що є тісна співпраця, під час якої виникають гострі питання, складнощі комунікації, але все це робочі моменти. Хочеться з вашого боку дізнатися, — все ж поцікавився Плінський, буквально підказавши головкому відповідь.

— Я можу тільки повторити слова міністра оборони. У кожного є свої задачі. Виникають час від часу питання, можливо, суперечності, які обговорюємо і розв’язуємо. В основному це стосується повноважень, де вони перетинаються. Ми спільно працювали над реформою. В умовах, коли йде така війна, ми не маємо права конфліктувати, — відповів Сирський.

На цьому політичні питання закінчилися.

За чотири дні відео подивилися 52,5 тисячі глядачів.

Ще однією темою, що не зникла з радарів ютубу з минулого тижня, став конфлікт України з Польщею. Ситуація вочевидь погіршується, адже поляки за останній час встигли пригрозити блокуванням євроінтеграції України «за Бандеру», відмовити у передачі літаків і назвати захід України «Східною Малопольщею».  Паралельно The Telegraph написав про попередження американської розвідки, що Росія готує напад на Польщу.

Надзвичайний та Повноважний посол, голова правління Українського кризового медіацентру Валерій Чалий в інтерв’ю журналісту Богдану Машаю на радіо NV розповів про зв’язок між всіма подіями.

— Якщо ми складемо разом деякі інформаційні повідомлення… Попередження американської сторони про збільшення ймовірності удару по Польщі найближчими місяцями — це перше. Друге, що суб’єктність України підвищилася, і багато польських проросійських правих сил починають здіймати хвилю, що саме Україна буде загрозою для Польщі, а не Росія. Плюс фантомні болі поляків стосовно своєї історії. Це роздмухування, щоб зробити Україну не безпековим союзником з погляду безпеки, а конкурентом. І може навіть у деяких головах подразником — не хочу казати ворогом, — сказав Чалий.

Він додав, що стаття «Телеграфа» стверджує, що у випадку нападу Росії американці будуть пропонувати Польщі не входити у війну, а шукати рішення для виведення російських військ.

— А умовою буде зупинка допомоги Україні. Тому все набагато складніше, ніж нам здається, — попередив гість.

Водночас дипломат упевнений, що у майбутньому Польща стане союзником України в ЄС в НАТО, бо ми «в одному човні», і закликав «не вестися» на провокації.

Дуже слушна порада напередодні 11 липня, коли у Польщі відзначають Національний день пам’яті жертв геноциду, «вчиненого українськими націоналістами проти поляків у 1939—1946 роках».

Інтерв’ю Чалого за добу подивилися понад 83,6 тисячі разів.

До речі, цього тижня з’явився шанс освіжити базу аргументів в історичних спорах з поляками. Дослідник історії Акім Галімов на каналі «Реальна історія» поговорив про претензії Польщі та позицію України з колишнім головою Українського інституту національної пам’яті, народним депутатом Володимиром В'ятровичем. А канал «WAS: Популярна історія» дослідив, хто, коли та як перетворив Волинську трагедію на зброю проти України.

Деякі факти, що озвучують історики, на перший погляд ніяк не сприяють налагодженню відносин із поляками. Бо є спокуса сказати: «Самі такі» та гримнути дверима. Але у тому ж і сенс, щоб будувати мости свідомо та з повним розумінням спільної історичної спадщини.

До Акіма Галімова за чотири дні завітали майже 207 тисяч глядачів, а до WAS за два дні — понад 58 тисяч.

Хто зголоднів за хорошими новинами, треба йти на канал «Європейської правди». Там узагалі не дуже шанують концепцію «все пропало», а зараз запропонували справжнє рятувальне коло для психіки у вигляді інтерв’ю редактора видання Сергія Сидоренка з посолкою України при НАТО Альоною Гетьманчук.

Нагадаю, що 7—8 липня в Анкарі відбудеться саміт НАТО. Для нас це тригерна тема, бо, по-перше, в НАТО нас, як відомо, не запрошують. А, по-друге, зовсім недавно були часи, коли просто присутність України на саміті була під питанням. Цього разу наче все складається добре. Підтримка України — серед трійки пріоритетних питань саміту, а президент Володимир Зеленський заздалегідь запрошений.

— Деякі наші очікування щодо саміту вже справдилися. Те, що підтримка України — у трійці головних питань, визначено на рівні 32 країн-членів Альянсу, а не однією чи низкою країн, які нас найбільше підтримують. У нас також були очікування, щоб Україна була представлена на найвищому рівні, і президент Зеленський запрошений, я б сказала, рекордно завчасно. І це також рішення 32 країн-членів, — сказала Альона Гетьманчук.

Також посолка розповіла ще про один власний НАТО-рекорд України. Наразі ми маємо найбільшу кількість прибічників вступу України до Альянсу серед його учасників. Хто це та скільки наших прихильників зараз у НАТО, гостя не сказала. Але факт дає надію.

Альона Гетьманчук розповіла про допомогу від НАТО, яку Україна вже отримує та на яку варто сподіватися ще.

— НАТО сьогодні допомагає більше, ніж воно про це говорить і ніж про це знають українці. Це його специфіка роботи, — запевнила вона.

Отже, принаймні тут на валер’янці можна буде заощадити, хоча на саміт збирається Дональд Трамп і, можливо, там відбудеться його чергова зустріч із Володимиром Зеленським. Тож аптечку далеко не ховаємо.

За три дні відео подивилися понад 3,6 тисячі глядачів.

До речі, цього тижня вийшло ще одне відео, яке сміливо можна занести в категорію терапевтичних. Це інтерв’ю журналіста Романа Кравця з колишнім міністром закордонних справ, колишнім віцепрем’єр-міністром із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також експослом у Великій Британії Вадимом Пристайком для проєкту «Дивись».

Говорили про всі актуальні, переважно зовнішньополітичні питання: від образи поляків і відставки прем’єра Британії Кіра Стармера до ролі Романа Абрамовича в переговорах і дивацтв у поведінці Путіна. І не те щоб Пристайко заспокоював. Він, наприклад, прямим текстом сказав, що з поляками може буде ще гірше та ніяких справжніх гарантій безпеки для України не існує.

Справа у самому гості, який прямо випромінює британську стриманість і спокій. І на всі питання має свою відповідь.

Інтерв’ю за шість днів подивилися 43 тисячі глядачів.

А для шанувальників гострих відчуттів щиро раджу чергову тему з Наталією Мосейчук. Вона мала бути повністю присвячена виборам під час війни, але після обстрілу Києва у ніч проти 2 липня Мосейчук чесно визнала, що зараз вибори — це не зовсім те, про що українці хочуть слухати. З порядку денного програми тему повністю не прибрали, але спочатку поговорили про те, як можуть розвиватися воєнні події.

Гостями Мосейчук були керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська, народний депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко, доктор економічних наук, голова Advanter Group Андрій Длігач і CEO компанії Fire Pointг Ірина Терех.

— Замирення є більш ризикованим для України сценарієм, ніж продовження війни. Тому що Росія перейде до інших засобів знищення України зсередини. Ми модулювали ці сценарії, де збільшується радикально кількість атак Росії на цифрову інфраструктуру та фізичних атак. Україна має допомогу, на відміну від Росії. Ніхто не кредитує російську економіку, а українську підтримують 50 країн світу. Україна йде позитивним треком, Росія — негативним. Так, у Росії більший мобілізаційний потенціал, але вона не має економічного важеля. Ми моделювали також застосування тактичної ядерної зброї. Це позитивний для нас сценарій, а не негативний, хай як жахливо для нас це не звучить. Це прискорювач закінчення війни та розпаду Росії, — ошелешив Андрій Длігач.

Олексій Гончаренко після цього коментаря, здається, завмер.

— Я так розумію, що Олексія тригернуло, що замирення є більш ризикованим сценарієм, — прокоментувала Мосейчук.

— Звичайно, ми всі за перемогу, але ми якось маємо дивитися реально на те, що ми зараз маємо. Кожен день війни в нас тільки забирає життя і території. Я просто все це чув у 2022 році, коли Україна звільнила Херсон. Це була остання наша велика стратегічна перемога. На жаль, із того часу вже чотири роки як стратегічних успіхів у нас немає. Якщо тільки не вважати стратегічним успіхом, що ми існуємо та Росії нас не вдалося знищити. Якщо взяти мапу — ми втратили. Якщо взяти населення, військових, — ми втратили. Якщо взяти енергетику, економіку — ми втратили, — сказав Гончаренко.

— Якщо взяти Росію, ми здобули. Горить Москва, Пітер, Кронштадт. Відрізаний Крим – зараз буде біблійна історія «ісход із Криму», — почала рахувати по пальцях Мосейчук.

— Мені плювати на Росію, мені плювати, що в них горить. Мене турбує, що горить Київ, Харків, Одеса. Нам треба завершувати цю війну, чим швидше, тим краще, — відповів Гончаренко.

Склалося таке враження, що Путін наполегливо пропонує Україні мир із 2022 року, а ми відмовляємося. Наскільки я пам’ятаю, все навпаки. І умовою для припинення вогню з боку Росії є вихід України з Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Але народний депутат якось оминув ці маленькі подробиці.

Після двох годин обговорення, яке, попри великий потенціал, так і не переросло у суперечку, перейшли нарешті до виборів.

Наталія Мосейчук нагадала, що в інформаційний простір ідея про можливі найближчим часом вибори в Україні прилетіла від «Української правди». У медіа вийшла стаття, де з посиланням на джерела журналісти повідомили, що через певні успіхи на фронті президент Зеленський побачив «вікно можливостей» для проведення виборів восени. Він нібито навіть викликав до Києва колишнього головкома Валерія Залужного, щоб спитати, чи буде той балотуватися. Залужний, за інформацією «УП», підтвердив свої президентські амбіції.

Гончаренко тут же заперечив першість.

— Раніше навіть за «УП» про це повідомив я, а «Українська правда» дала більше деталей, — втрутився він.

Багато часу пішло на те, щоб реконструювати конспірологічну версію, звідки взагалі в ОП з’явилася впевненість, що вибори можливі. Її озвучив Юрій Луценко в етері 5 каналу. Там у тугий вузол сплелися візит до України Романа Абрамовича, який нібито привіз план закінчення війни, та поїздка Олександра Лукашенка до Москви й Пекіна, де Китай нібито сказав, що «час миру настав».

Берлінська, Длігач і Терех відверто нудьгували під час цієї частини розмови, яка переросла в обговорення між Гончаренком і Мосейчук рейтингів потенційних кандидатів.

Народний депутат зауважив, що він теж є у передвиборчій соціології. Згодом, коли розмова знову повернулася до війни, він встиг звернутися до військових на камеру, де нагадав, що перший законопроєкт про терміни був внесений особисто ним, депутатом Гончаренком.

Здається, передвиборчу програму-мінімум Гончаренко у Мосейчук виконав.

За два дні відео подивилися 24,3 тисячі разів.