Цього тижня стало остаточно зрозуміло, що ентропія накриває на тільки Україну, а й весь світ. У ньому Путін годує косаток білими ведмедями та голіруч бере Святогірськ, Трамп одноосібно перейменовує озеро Онтаріо та перемагає Іран, а поляки марять «бандеризмом» і теж, напевно, когось перемагають.

У принципі, після низки корупційних скандалів з українськими посадовцями та чудернацької відставки уряду ілюзій про кількість безладу в Україні майже не було. Але була надія. Утім, початок вересня переконав, що й у нас пацієнти переодягнулися у санітарів.

Спочатку у Києві сталася стрілянина між Службою безпеки (СБУ) та Головним управлінням розвідки (ГУР). Але не встигло суспільство з’ясувати подробиці цієї непересічної події, як увагу перехопило Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Чергові плівки з нової антикорупційної операції «Карфаген» засвідчили, що підлеглий генпрокурора начебто «кришував» шахрайські колцентри й озолотився на цьому разом зі своєю родиною та друзями. Його ім’я майже відразу назвали декілька медіа, а згодом із прямого засідання Вищого антикорупційного суду про обрання запобіжного заходу стало точно відомо, що йдеться про заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергія Кропиву.

Пішли чутки, що сам генпрокурор Руслан Кравченко, який ніби також присутній у новій справі НАБУ, кудись зник посеред Києва (він справді вперше вийшов із заявою лише у неділю, 6 вересня). Проте публічно сплив нардеп Микола Тищенко, який є, напевно, найвідомішим в Україні фігурантом справи про колцентри. Той оперативно заявив, що «роками казав» про причетність прокуратури до роботи шахрайських центрів і заразом звинуватив журналістів у наклепі.

На цьому тлі до затероризованого ворожими ракетами та дронами Києва через Москву попрямували Вітьок і Зятьок, себто посланці Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Вони знову поїхали домовлятися про припинення війни, і поки геть незрозуміло, на яких умовах.

Ютуб по гарячих слідах зустрічі у Москві послужливо запропонував невеличкий уривок із початку переговорів, де почесні американські гості махають хвостом перед очільником Кремля. Але краще то не дивитися, бо відео надано російськими пропагандистами, і вже за визначенням є сміттям. Вмикайте український ютуб — він гарантує приємний перегляд навіть в атмосфері суцільного дурдому.

Спочатку поговоримо про внутрішні справи, адже вже доволі давно вони цікавлять суспільство більше, ніж непереконливі мирні ініціативи. Зокрема і тому, що корупція та політична криза сприймаються як вагомі перешкоди на шляху до перемоги.

Щоб не заплутатися у командах супротивників і розкладі спарингів, варто скористатися шпаргалкою народного депутата Ярослава Железняка. Він виклав хронологію подій, починаючи з протистояння СБУ зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) та НАБУ напередодні Картонкового майдану за незалежність антикорупційних органів торік улітку. Стрілянина між гурівцями та сбушниками там десь посередині переліку.

Головне, що треба усвідомити, вивчаючи підноготну поточного конфлікту ГУР та СБУ — керівники структур чи їхні представники до ютубу не приходили. Винятком стали члени Російського добровольчого корпусу (РДК), що є частиною «Спецпідрозділу Тимура» у ГУР. Вони охоче спілкувалися з журналістами. Це цінні свідчення, але річ у тім, що за загальноприйнятою версією подій, саме РДК є каменем спотикання між спецслужбами. Тому коментарів згори вкрай не вистачає. Порожнечу заповнили експерти — часто цікаві, але все ж безпосередньо не дотичні до подій.

Отже, що точно варто уваги для більшого розуміння ситуації: інтерв’ю журналістки «Української правди» Тетяни Даниленко з командиром РДК Денисом Капустіним (Вайт Рексом), що вийшло на каналі «УП». Згодом Капустін розповів свою версію подій і на інших майданчиках, зокрема на Суспільному. Але «УП» була першою, за що їхнє інтерв’ю за три дні подивилися майже 700 тисяч глядачів.

Також важливо подивитися інтерв’ю з заступником командира РДК Степаном Каплуновим, яке зробила журналістка Юлія Забєліна для Radio NV. Саме цього бійця, за версією РДК, викрали представники СБУ через підозру в підготовці замаху на лідера російської опозиції, що врешті решт призвело до стрілянини. Це відео за три дні подивилися майже 347,5 тисячі разів.

Картину можна доповнити свідченнями адвоката Каплунова Тараса Боровського, який поспілкувався з журналісткою Іриною Ромалійською на каналі «Бутусов плюс» (понад 43 тисячі переглядів за добу), але ще більш цікаве відео вийшло на каналі пізніше. У підсумковому випуску того ж дня Ірина взяла інтерв’ю у голови уряду Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні Ахмеда Закаєва. Саме він нібито був потенційною жертвою замаху, якому запобігла Служба безпеки. Цей випуск за добу подивилися 53 тисячі глядачів.

Ну а далі вже можна переходити до інтерпретації подій експертами і журналістами та вивчення найяскравіших версій і висновків. Наприклад, під час чергового «УП.Чату» на каналі «Української правди» ексголова правління НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький зауважив, що стрілянина між СБУ та ГУР є ознакою слабкості президента Володимира Зеленського та деградації системи управління (292,5 тисячі переглядів за три дні).

На черговій «Свобода Live» колишній головний військовий прокурор України Віктор Чумак розмірковував про можливий конфлікт між керівником СБУ Олександром Покладом і колишнім керівником ГУР Кирилом Будановим та ймовірність того, що стрілянина у Києві є його наслідком (227,3 тисячі переглядів за два дні). Про те саме говорили ведуча Олена Трибушна з політологом Ігорем Рейтеровичем у підсумках тижня на каналі «Є питання» (316 тисяч переглядів за два дні). І тут гість озвучив конспірологічну теорію, що за можливим підкопом під Буданова стоїть сам президент.

Ну а колишня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр у гостях на каналі «Шелтер» із ведучою Юлією Забєліною намагалася запобігти розколу суспільства у двобої СБУ й ГУР, пояснюючи, чому керівництво спецслужб не прагне комунікації та чому деталі справи залишаються у таємниці. Це відео за два дні подивилися лише 616 людей включно зі мною, тож можна зробити висновок, що глядачів поміркована думка геть не цікавить.

А тепер про НАБУ та ОГП. Для ютубу тут знову усе почалося з «УП», яка виклала на своєму каналі коротеньке хоум-відео, як НАБУ намагається ввійти в Офіс Генпрокурора у межах спецоперації з викриття злочинної організації. Деякі колеги не стрималися та порадили Михайлу Ткачу оформити посвідчення пресслужби бюро, адже занадто часто він опиняється у потрібний час у потрібному місці щодо операцій НАБУ та САП. У відповідь журналіст виклав листування з колегою, яка стала випадковим свідком штурму ОГП та, звісно, проінформувала редакцію. Підозрюю, що всі однаково стоятимуть на своєму, але тут важливий результат. Двохвилинний ролик «УП» подивилися за два дні майже 264 тисячі разів.

Пізніше й бюро опублікувало у ютубі трейлер відео про цю спецоперацію, яку назвали «Карфаген». Наступного дня НАБУ викотило в ютуб майже кіно з подробицями розслідування, творці якого, здається, надихалися легендарною голлівудською драмою «Одного разу в Америці». Принаймні першими її кадрами. Про справу у фільмі НАБУ розповідали прокурор САП Микола Карась і детектив бюро Галина Костюк, але насправді відео переважно складається з записів розмов фігурантів справи. Чергова партія «плівок НАБУ» вразила так само, як і попередні серії «Мідас», «Форест Гамп» і «Фортуна» про корупцію серед посадовців. Бо це знову про безпринципність, безкарність і шалені брудні гроші під час війни. А ще про якесь неймовірних розмірів убозтво, яке ніякими грошима не компенсуєш.

Кіно про «Карфаген» за добу подивилися 476,3 тисячі глядачів.

Треба віддати належне журналістам — не встиг «Карфаген» охолонути, як у ютубі з’явилися відео по темі, які перевершили за кількістю переглядів оригінал НАБУ. Наприклад, розмова журналістів «УП» Тетяни Даниленко та Михайла Ткача, що відбулася на каналі медіа. За ту саму добу під відео назбиралося 489,3 тисячі переглядів. Ну бо НАБУ, звісно, має право на медаль за креативність подачі матеріалу, але ж змушене триматися у межах. Ніяких тобі імен підозрюваних, припущень чи тим більше прогнозів щодо долі генпрокурора, як на «УП». А Ткач із посиланням на джерела поділився секретом, що Зеленський уже нібито готовий звільнити Кравченка, але можливо, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія виступив категорично проти.

До речі, «Українська правда» цього тижня побалувала глядачів ще одним ексклюзивом — інтерв’ю з підсанкційним українським бізнесменом Вадимом Єрмолаєвим, на якого разом із дружиною та сином у червні був скоєний замах у Монако. Нагадаю, що після цього в Україні було вбито жінку, яку Інтерпол розшукував за підозрою у виконанні замаху. Слідчі Монако нібито висували версію, що за замахом на бізнесмена стоїть СБУ, а за підозрою у вбивстві виконавиці затримали чинного на той момент працівника ГРУ. Одним словом, зрозуміло небагато, окрім уже неодноразово згаданих цього тижня абревіатур українських спецслужб.

Нічого сенсаційного Єрмолаєв не розповів, звісно. Утім, навіть сам факт інтерв’ю, на яке журналісти «УП» вмовляли героя понад місяць та для чого поїхали до Монако, сам по собі цікавий. А ще бізнесмен розказав про послідовність подій і заразом відхрестився від роботи колцентрів (знову вони). Була і така версія причин замаху, яку озвучив Ткач.

За тиждень відео набрало 470,2 тисячі переглядів.

Нарешті настала черга теми війни та зовнішньої політики України — і тут безперечним лідером для обговорення у ютубі є візит в Україну посланців американського президента Віткоффа та Кушнера. Головне питання: з чого б це раптом тристоронні контакти між Україною, Росією та США, які заглухли ще на початку року, відновилися? Ще й на тлі шаленої ескалації з боку Росії, яка нібито не збирається зупинятися. Хтось каже, що це потрібно Трампу перед проміжними виборами, щоб продемонструвати електорату якусь нову перемогу. А журналіст і публіцист Віталій Портников у черговому ефірі проєкту «Говорить великий Львів» стверджує, що це потрібно саме Путіну.

— Слова Путіна про необхідність переговорів пов’язані з його зустрічами на форумі Шанхайської організації у Бішкеку з головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпінем і прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Насамперед, звичайно, із Сі Цзіньпінем, який є не просто головним економічним партнером Росії, але й по суті головним її спонсором. Якщо він міг натякнути Путіну, що таке довге продовження війни без результатів не є в інтересах Китаю, то це могло справити на Путіна серйозне враження. Це пов’язано з тим, що ми б’ємо по Росії. Китай зацікавлений у послабленій Росії, але не зацікавлений у зруйнованій Росії. Йому потрібний сателіт із найбільшим запасом ядерної зброї, а не держава, яка не здатна контролювати власні озброєння та в якій відбувається боротьба всіх з усіма. А саме такою, як правило, Росія виглядає після програних війн чи після серйозних економічних і кризових проблем у суспільстві, — сказав Портников.

Відео за три дні подивилися 335,7 тисячі глядачів тільки на каналі Портникова. І ще 97,6 тисячі — на каналі «Говорить великий Львів».

Окремо на можливу роль Китаю в мирному врегулюванні в Україні звернув увагу директор Інституту світової політики Євген Магда на своєму каналі.

— Сі Цзіньпінь зробив цікаву заяву про політичну координацію заради врегулювання української війни. Тут треба сказати, що термінологія у Китаю завжди неприйнятна і неприємна для України. Але це далеко не перша спроба Китаю взяти участь у мирному процесі. Перший варіант був у річницю 24 лютого 2023 року. Другий — восени 2024 року, — нагадав Євген Магда.

Політолог наголосив, що розраховувати на те, що Китай засудить Росію, нема сенсу, але це не означає, що у своїх мирних пропозиціях Сі Цзіньпінь буде діяти винятково всупереч інтересам України.

— Перше — це позиція Китаю щодо підтримки Росії. Тобто Китай стоїть у неї за спиною. І очікувати, що з уст Сі Цзіньпіня чи когось іншого з китайських урядовців буде лунати критика на адресу Кремля — щонайменше наївно.

Друге — це повага до суверенітету. Тут цікаво, тому що за великим рахунком Китай дає собі можливість обирати, що він визнає в першу чергу. Чи те, що Росія втягнула окуповані українські території до себе, змінивши відповідним чином Конституцію, чи це буде повага українського суверенітету над ним, — сказав Євген Магда.

У будь-якому разі фактом є те, що свою українську заяву Сі Цзіньпінь зробив напередодні запланованої у вересні зустрічі з Трампом. Тож, імовірно, російсько-українська війна буде на порядку денному американсько-китайського саміту.

За п’ять днів відео набрало 10,2 тисячі переглядів.

Як завжди, коли в інформаційний простір потрапляє якась гаряча тема — а цього тижня їх аж три — поза увагою залишається багато цікавих відео про щось трохи більш «вічне».

Я б перелічила з пів сотні проєктів цього тижня, які варто подивитися, але зусиллям волі обмежуся п’ятьма.

На каналі «Мадяр» командувача Сил безпілотних систем Роберта Бровді вийшло його інтерв’ю суспільному мовнику Швеції, яке він дав 22 серпня. Актуальності розмова не втратила, бо Мадяр, зокрема, розмірковував про ірраціональну віру країн-членів НАТО у непохитність п’ятої статті статуту Альянсу про колективну безпеку.

— Країни НАТО не готові до дронової війни, крапка. Києва за три дні більше ніколи не буде. А от чи не буде Балтії за три дні — я не впевнений, — сказав він.

За добу відео подивилися 501 тисяча глядачів.

Раміна Есхакзай цього тижня випустила на своєму каналі репортаж із чоловічої колонії, де відбувають покарання засуджені за державну зраду та колабораціонізм. Аналогічний проєкт блогерка робила у квітні з колонії для жінок. Не всі засуджені погодилися говорити з відкритими обличчями, але слухати їх у будь-якому разі важко, бо ці люди коригували російські удари, наводили ракети та співпрацювали з загарбниками на тимчасово окупованих територіях. Раміна розмовами з жителями колонії та екскурсією не обмежилася. Вона також поговорила з заступником Коордінаційного штабу Андрієм Юсовим про проєкт «Хочу к своим», який дозволяє зрадникам опинитися у Росії в обмін на українських цивільних заручників, а також із керівником науково-дослідницького центру Пенітенціарної академії Андрієм Галаєм про психологію зрадників і колаборантів.

За тиждень відео подивилися 756 тисяч разів. Попередній репортаж із жіночої колонії набрав два мільйони переглядів, тож потенціал у цієї теми точно є.

Канал «Комік плюс історик» із ведучими Феліксом Редькою та Євгеном Мурзою запропонував екскурсію Байковим кладовищем, від якої значно покращало. Які часи, такий і відпочинок, тому щиро раджу. За тиждень відео подивилися 124,2 тисячі шанувальників історичних прогулянок.

На каналі «Говорить “Опора”» Ольга Айвазовська зустрілася з послом України в ЄС Тарасом Качкою, з яким поговорила про нашу євроінтеграцію. Про цей напрямок на тлі всіх інших подій ми якось підзабули. А Україна до ЄС наполегливо йде, про що громадянам варто пам’ятати. Це відео отримало 3,8 тисячі переглядів за три дні.

А наостанок Яніна Соколова запропонувала інтерв’ю з українським громадським діячем і дисидентом Йосифом Зісельсом у проєкті «Рандеву з Яніною Соколовою» на 5 каналі. Йшлося про функціонування імперій і неминучий розпад Росії, досвід Ізраїлю у виживанні поруч з агресивними сусідами, українську колективну ідентичність і міжцивілізаційні процеси, в яких опинилася Україна. За добу відео отримало 42,1 тисячі переглядів.