Вівторок, 31 жовтня  2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Я люблю складні довгі аналітичні або пояснювальні тексти. Але люблю їх не тому, що, читаючи, мені подобається відчувати себе розумною (частіше навпаки), а з дослідницького погляду. Спочатку мені подобалося читати такі тексти, бо я хотіла розвинути свою пам'ять, здібності, мислення. Згодом я ловила себе на думці, що роблю це радше для того, щоб ухопити механіку, структуру тексту, розкриття теми, більше варіантів того, як можна доносити до читача інформацію. Ухопити більше моментів: «А що, так можна було?».

Тепер є відчуття, що я роблю це для того, щоб вибрати щось для себе, знайти свій «голос», подачу, манеру, щось своє, що дасть мені сили справлятися зі страхом авторки перед аркушем білого паперу з миготливим чорним курсором. Сьогодні після зауваження мого 13-річного сина я переглянула всі свої хитросплетені «люблю»: «Мам, а ти пробувала читати  художні тексти або тексти на базі досліджень просто тому, що тобі це подобається і це гарний відпочинок або насолода? Хіба не в цьому сенс читання?». Упс…

Як часто ми націлені на результат і забуваємо, що наша радість та енергія — в самому ПРОЦЕСІ… Принаймні, якщо цього діти нас не вчать, то вже точно повертають нам  прямий зв'язок із нашою підсвідомістю.

Насолоджуйтеся —  я сьогодні зібрала для вас тільки довгі, пояснювальні тексти моїх колег;)

Гала Скляревська виклала зміст однієї з дискусій шостої конференції National Media Talk (NMT) на тему,  як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити. Тобто, як багато українців ще дивляться телевізор і беруть звідти інформацію, скільки людей слухають лінійне радіо і яка частина повністю перейшла у світ споживання інформації в соцмережі. Війна пришвидшила скорочення телевізійної аудиторії в країні, оскільки люди потребують швидшого надходження інформації, — це факт. Але чи мають журналісти бути універсальними творцями контенту? Чи має аудиторія сплачувати за інформацію, як за продукт? Які перспективи розвитку соціальних мереж і медійних платформ як засобу доставлення контенту в умовах демографічної кризи? Чи може аудиторія повернутися до передвоєнних звичок у споживанні контенту? Багато цікавих думок, прогнозів та спостережень від авторитетних медійників, — дуже раджу з ними ознайомитися.

І кілька інших цікавих моментів з обговорень під час National Media Talk, які вловила Юлія Лавришин. Моя колега дивилась і слухала презентацію «Бабеля» про те, як видання використовує штучний інтелект (ШІ) у своїй редакції, та описала майбутнє, яке вже тут. «Це шалена економія часу, ресурсів, й це дає набагато більше свободи», — поділилась очільниця відділу фандрейзингу видання «Бабель» Олена Пашковська. А Юля розповіла, як від страху: «ґвалт, усіх, хто працює з тексами, звільнять, бо їх замінить ШІ», перейти до раціо: «це ж економія часу, більше якісного контенту і менше нудної та неінтелектуальної роботи».

І одразу ж хочу залишити для вас посилання на ще один текст Гали Скляревської. Він іншої тематики, болючий, але важливий: «Танці на кістках. Як українські медіа й телеграм-канали використовують дитячі смерті». Гала пояснила, як працюють медіа з темою дитячих самогубств в Україні і як мали би працювати, дотримуючись усіх правил, внутрішньо затверджених та загальних рекомендацій ВООЗ для ЗМІ. Навіть якщо ви не журналіст і не працюєте в медіа, цей текст — орієнтир, як можна не тільки не нашкодити, а й, можливо, запобігти дитячій смерті. Варто читати.

Наша хороша новина — приймаємо вітання;)

«Детектор медіа» зареєструвався як онлайн-медіа в Національній раді з питань телебачення та радіомовлення.

Наталка Данькова описала подробиці та пояснила, що дає ця реєстрація, а голова ГО «Детектор медіа», шефредакторка нашої групи видань Наталія Лигачова поділилася, чому це важливо: «Зареєструвавшись, ми тим самим беремо на себе повну відповідальність за свій контент та водночас акцентуємо для аудиторії, що нашій інформації можна довіряти». 

І вже відомі переможці конкурсу на ліцензії в державному мультиплексі МХ-7. Перемогли сім каналів. Наталка Данькова пише, що МХ-7 із його покриттям може стати альтернативою мовлення в аналогу. І тоді компаніям, які мають аналогове мовлення, не доведеться підтримувати трансляцію на цих частотах на прикордонних територіях. Варто знати, хто отримав ліцензію, а хто ні.

На телеекрани повертаються  політичні токшоу. «Вже на часі» — це назва нової програми Прямого каналу. Олександр Морський пише, що шоу має всі ті ж базові політичні й етичні проблеми, що й раніше. Але після півтора року «Єдиного марафону» його приємно чути. «Детектор медіа» проаналізував і пояснює, що не так із формою, змістом, якістю та подачею і чому попри це такі шоу сьогодні глядачу потрібні й доцільні.

Тим часом Марія Спалєк розповідає, як можна поєднати прогрес і занепад, на прикладі нового сезону старого шоу на Новому каналі: «У реаліті “На ножах” не б’ють і не матюкають. Але це не точно». Марія розібрала, чи  переважили провладний піар, хамство ведучого, маніпуляції і навіть відверте цькування людини (не факт, що за сценарієм розробників) позитивні моменти і формат шоу, який команда вписала в порядок денний країни, що воює. І якщо ви, як і я, ніколи не дивились це реаліті, — розбір варто читати. Було, направду, цікаво.

Кількість переглядів цієї новини величезна. Менша хіба що за кількість переглядів іншого скандалу — про артистів, які поїхали виступати до прокурора на весілля у Львові. І можна було б написати, що, мовляв, ніде правди діти, любимо ми читати про всілякі неприємності, особливо якщо вони трапляються з іншими, — але ні, якщо  ці тексти написала Лєна Чиченіна. Завжди в кожному з них є глибший погляд і розкриття теми, ніж просто «стався скандал». От і цього разу так. Приміром, Лєна пише: «наша тусовка (кіномитців) нині дещо розколота. Одні вирішили піти у чітку опозицію до Марини Кудерчук та Держкіно загалом, інші ж воліють були поряд із нею. Бо залишитися без фінансування — це боляче. Хтось це робить, бо має на меті лише отримання грошей і якісь принципи там не розглядаються як щось узагалі варте уваги. А хтось із більшим чи меншим почуттям огиди йде на компроміси». У своєму тексті Лєна пояснює, як одне слово, кинуте із залу однією людиною голові Держкіно Марині Кудерчук під час відкриття фестивалю «Молодість», перетворило на гучний скандал його закриття і чому це стосується всіх нас, а не лишень кіномитців.

А  Дмитро Десятерик написав для «Детектора медіа» текст про унікальність фестивалю і як «Молодість» переживала всі найважчі кризи в країні — і під час війни не знизила планки.

Наразі це все.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок можете писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.