Завжди сумно бачити, коли вчорашні приятелі сваряться. Саме це трапилося між командою президента Володимира Зеленського та олігарха й медіавласника Ріната Ахметова. Після кількох місяців конфліктів 24 листопада партія «Слуга народу» оголосила бойкот «Україні» та «Україні 24». Влада звинуватила ці канали в пропаганді, просуванні інтересів власника, шантажі суспільства, відсутності балансу та інших маніпуляціях. Хоча ще нещодавно телестосунки президента і олігарха виглядали як медовий місяць. Коли ж усе пішло не так — і як дійшло до звинувачень Ахметова в участі у  підготовці державного перевороту, які пролунали під час вчорашньої прес-конференції Зеленського, звинувачень у відповідь у брехні та порожніх стільців для влади у студії Шустера? 

Від любові...

Ви, мабуть, чули, що Рінат Ахметов — це улюблений олігарх усіх президентів. Бізнесова складова цих почуттів стає відомою із різноманітних розслідувань на кшталт «Роттердам плюс». Але є й та, яку можна помітити неозброєним оком — медійна. За часів Порошенка перша леді мала на каналі олігарха власну рубрику, а новини «України» замовчували скандали за участі її чоловіка. 

У 2019 році для медіа Ахметова змінилося хіба що прізвище керівника держави. І коли Володимир Зеленський їхав на «нормандську» зустріч, «Свобода слова Савіка Шустера» без проблем (а ще гострих запитань та опонентів) організувала майданчик уже йому. На «Токшоу №1» Василя Голованова відбувалися антикорупційні презентації влади з реквізитом: дитячими кубиками та тортом. У «Народу проти» Наташі Влащенко один зі співведучих — це чинний нардеп від «Слуги народу» Максим Бужанський. У шоу «Реальна політика» свою колонку має колишня прессекретарка президента Юлія Мендель. А в новорічну ніч на «Україні 24» працював тодішній член монобільшості Олександр Скічко.

Окремо варто згадати, що серед усіх токшоу, які моніторить «Детектор медіа», у програмах Ахметова була чи не найбільша кількість «слуг народу». Поки на Прямому чи каналі «Наш» опозиційній зграї протистояв здебільшого самотній представник влади, у Голованова чи Шустера команда президента часом займала третину, а то й половину студії. У програмах інтерв’ю «Слуга народу» була другою найпопулярнішою парламентською фракцією після «Батьківщини». А влада в широкому сенсі — з міністрами та радниками — випереджала команду ще однієї улюблениці «України», Юлії Тимошенко. 

Не кажучи вже про новинні  матеріали, які ми обережно називаємо «з ознаками замовлення». Останні два роки в новинах «України» зустрічався принаймні один піарний матеріал про Володимира Зеленського на місяць. Хоча зазвичай їх було значно більше, наприклад, у червні 2021року — десять. Крім похвали, Ахметов цікаво ставився й до критики влади. Якби ви дивилися лише новини «Сьогодні», то не знали б, що в Pandora Papers фігурує прізвище нашого президента. 

Як і будь-який симбіоз, цей пояснювався взаємною вигодою. «Україні» було вигідно отримувати топових та часто ексклюзивних спікерів, а владі — крісла підвищеного комфорту на найпопулярніших каналах держави. Але ми також розуміємо, що вся ця медійна історія була лише еманацією політичних взаємин Ахметова та Зеленського. І щось пішло не так. 

… До ненависті

Українське олігархічне телебачення настільки відрізняється від нормальної журналістики, що на ньому подекуди складно помітити аномалії. І нове ставлення «України» до влади — це якраз той випадок, коли більшість змін проявляються в контексті. Наприклад, із жовтня цього року телевізійні новини Ахметова не піарять президента. Це начебто нормальна ситуація, проте очевидний сигнал після двох років зовсім інших взаємин.

Подібних сигналів різного ступеню очевидності на «Україні 24» можна нарахувати безліч, зокрема, у гостьовій політиці. Улюбленими спікерами каналу Ахметова в останні роки були найбезневинніші для влади представники опозиції: Тимошенко, позапарламентські Яценюк, Гройсман і Ляшко. Натомість останнім часом в ефір Ахметова почали кликати людей, із якими влада має реальну вендету. Мера Києва Віталія Кличка просили розповісти, чому в нього так багато обшуків. Арсен Аваков критикував РНБО. Внутрішній опозиціонер «Слуги народу» Артем Дмитрук заходив на інтерв’ю за шість днів до виключення з фракції монобільшості. Гео Лерос ділився думками про справи, які проти нього порушили. І, звісно, Дмитро Разумков. Протягом останнього місяця колишній спікер дав «Україні 24» щонайменше п’ять годинних інтерв’ю.

Змінилися також теми токшоу: наприклад, на каналі Ахметова інтенсивно обговорюють «справу вагнерівців». У цьому не мало би бути нічого дивного, але раніше канал не соромився взагалі замовчувати невигідні президенту події. Інша популярна історія — тиск Банкової на медіа. На «Україні 24» навіть згадували можливе створення пулу каналів влади. У новинах «Сьогодні» до критики «слуг» підійшли з найменш захищеного флангу — висміяли Миколу Тищенка. А 22 листопада в ефірі токшоу «Чергові по країні» з’явився представник «Демократичної сокири» і розповів про акцію протесту за відсторонення Андрія Єрмака. Про існування цієї політичної сили ахметовські канали, здається, не згадували ніколи. А ось зараз представник її з’явився й 26 листопада. Паралельно телеканал проводив голосування, чи має президент відсторонити керівника свого Офісу. Аналогічна тема та аналогічне голосування повторилися 24 листопада. Тільки цього разу вже з формулюванням «звільнити». 

І все ж у контексті українських медіа агресивні звинувачення влади на адресу «України 24» виглядають невиправданими. Навіть така зміна піару на критику — це одна з найкращих угод, яку «слуги» можуть отримати на олігархічних токшоу. Вона провляється, зокрема, в поведінці ведучих. 

Так сталося, що взагалі всі праймові ведучі Ахметова — це колишні працівники каналів Медведчука. І, повірте, вони мають досвід демонізації опонентів свого роботодавця. Але поки що не використовують свій потенціал, інколи навіть навпаки. Коли членкиня «Європейської солідарності» розповідає про покарання представників влади, які, мовляв, винні у державній зраді, модератор Володимир Полуєв уточнює: «якщо винні». Коли Борислав Береза вживає вираз «ваш президент», модератор уточнює: «наш». Ви знущаєтеся? На Прямому Зеленського називають «говнокомандувачем» — і ведучі це ігнорують. А працівники «Нашого» кричать на «слуг народу», знущаються з них та відключають з ефіру.

Загалом ставлення каналу Ріната Ахметова до команди Володимира Зеленського справді змінилося. Але в порівнянні з тим, що могли б робити ахметовські журналісти й ведучі, і на фоні того, що роблять на інших каналах, язик не повертається назвати новий підхід чимось більшим за критику. Закиди влади на адресу «України» можна адресувати до всіх інших каналів олігархів. І поки що зі сторони Ахметова йдеться радше про сигнали. Наприклад, на честь першої половини терміну президента «Токшоу №1» показало сюжет про його виконані та невиконані обіцянки. Останнє досягнення у відео — закон про імпічмент. Лишилося тільки зрозуміти, як до цього дійшло.

Один крок

Деолігархізація. Цей процес розсварив команду Зеленського та Ріната Ахметова. Як повідомляє «Українська правда», ухвалення відповідного закону, а також зміна манери спілкування влади і відставка спікера Дмитра Разумкова врешті призвели до псування стосунків більшості з олігархом. В ідеальному світі це було б навіть добре: чому влада взагалі повинна мати гарні стосунки з олігархами? Але у випадку української політики чомусь завжди хочеться цитувати «Годзіллу проти Кінг-Конга»: «Хоч би хто виграв, ми програємо».

Перший масштабний медійний хід зробив у липні Рінат Ахметов — він кинув усім в очі пісок під виглядом шоу «Велика деолігархізація».  Це трагікомічна програма, у якій розповідали, що деолігархізація не повинна зводитися до боротьби з олігархами. Але разом із тим у кожному випуску піарили особисто Зеленського. 

Із вересня моніторинги «Детектора медіа» почали фіксувати в новинах «України» системну, буквально щоденну критику влади за антиолігархічний закон: мовляв, антиконституційний, дискримінаційний, ухвалений з порушенням регламенту, недопрацьований. 1 жовтня «Слуги народу» під виглядом поїздки в Трускавець не з’явилися на «Свободі слова Савіка Шустера», де мав виступати Дмитро Разумков, уже майже відправлений у відставку. 

21 жовтня на тлі скандалу з Суспільним «Свобода слова Савіка Шустера» повідомила про тиск Офісу президента. Наступного дня токшоу присвятили цій темі: влада була представлена на програмі, але з власної вини виглядала не надто добре. Першого листопада Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента, розкритикував канал Ахметова: «Там зазвичай збираються всі непасіонарні, нехаризматичні ретрополітики». На що медіа відповіло зустрічною критикою.

19 листопада на ефір Савіка Шустера про «вагнерівців» знову не прийшов жоден представник влади — і на каналі для них показово лишили пусті крісла. На інших токшоу «України 24» члени монобільшості критикували цей ефір Шустера за «не журналістику». 24 листопада «Слуга народу» оголосила бойкот каналам Ахметова (Бужанський продовжив відвідувати «Народ проти»). Під час свого марафону 26 листопада Володимир Зеленський звинуватив ведучого «Свободи слова Савіка Шустера» у розхитуванні ситуації в державі. А Ахметову закинув можливу причетність до можливого державного перевороту. Ахметов обурився. 

І нарешті: Дмитро Гордон, найпопулярніший гість Ахметова та один із найяскравіших прихильників Зеленського, сказав, що президент для нього помер. 

Втім місце у телесерці Ахметова недовго було порожнім. Петро Порошенко — природний союзник у боротьбі з деолігархізацією та, мабуть, найкращий у світі експерт із критики Зеленського. Тож не дивно, що між медіа Ахметова та Порошенка почали проявлятися місточки. Наприклад, «Народ проти» покликав на інтерв’ю Олександра Турчинова, а в якості експертів запросив лише збірну Прямого каналу. Натомість на 5 каналі почали розповідати, що ДТЕК «рятує» Україну від енергетичної кризи. Ідеальний симбіоз — це коли нардеп «Європейської солідарності» на «Україні 24» критикував владу тематично: за невиплату енергетичних боргів Ахметову.

Поки олігарх намагається втримати свою сумнівну імперію, а президент — змістити його сумнівними методами (та, можливо, сумнівною мотивацією), від цього найбільше страждають журналісти. Адже вони не висвітлюють ситуацію безсторонньо, їх самих використовують як інструмент. Ахметов вигинає редакційну політику в сигнали владі. Команда Зеленського дискредитує канал, щоб нашкодити його власнику. Крім того, монобільшість сама винна, що взагалі потрапила в битву на цьому полі. Якби вона раніше не почала гратися з українськими медіа, зараз не могла б програти. 

Ця ситуація чудово ілюструє, чому зі злом не можна боротися злом. Адже, хоч би хто переміг у цьому протистоянні, для незалежності української журналістики перемога вкотре стане пірровою. 

Фото: Getty Images