Моніторинг політичних токшоу повертається після п’ятитижневої перерви вслід за поверненням в ефір більшості проєктів, які ми аналізуємо.

«Український формат» (ютуб-канал Перший незалежний), 1 вересня

«Конечно же Украина — не Афганистан. Афганистан очистился от этих всех захватчиков», — ці слова Анатолія Бурміча, нардепа від «Опозиційної платформи — За життя», ідеально описують альтернативну реальність «Українського формату». Найгіршого ютуб-стриму про зустріч президентів України та США.

Подію коментували: Анатолій Бурміч та Ілля Кива, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Олег Мусій, колишній народний депутат. Надія Савченко й Тетяна Проторченко, членкині партії Надії Савченко. Андрій Теліженко, колишній дипломат під санкціями США. Юрій Дудкін, підозрюваний у державній зраді, політичний коментатор. Володимир Цибулько, Олександр Лазарєв, Дмитро Марунич, Олексій Буряченко, Валерій Клочок, політичні коментатори. Загалом 13 гостей (одинадцять чоловіків та дві жінки).

Першим гостем геополітичного вечора став Ілля Кива й у монолозі, здається, жодного разу не згадав тему України та США. Натомість повторював класичні хіти: про дітей, затиснутих між фашизмом та гомосексуалізмом; Зеленського-«іздуна»; нацистський лозунг «Слава Україні!»; просто матюкався в ефірі. Справді старався Кива тільки в одній рубриці — де захищав Віктора Медведчука. Нардеп уточнив, що говорить про лідера «ОПЗЖ» не тому, що той його начальник. А потім назвав його «медведем со стальными яйцами». Спробуйте й ви так зі своїм начальником, а потім подивіться на зарплату. Крім того, Ілля Кива заявив, що Медведчук символізує боротьбу добра зі злом. Але забув уточнити, яку сторону він представляє.

Основна частина токшоу складалася з послідовного приниження України, а також із антизахідної риторики, нівелювання україно-американського партнерства та іншої російської пропаганди. Ну, знаєте, програма про міжнародну політику, на якій ведуча «Слов’янського базару» Діана Панченко запитує, чи не засне Байден.

Протягом трансляції Анатолій Бурміч переконував, що США «передають» Україну під керування Британії, ніхто не буде шкодити Росії, а Зеленського у Вашингтон лише «викликали». Також член фракції «ОПЗЖ» подав події в Афганістані так, наче армія НАТО втекла від талібів. Нагадаємо, що насправді «Талібан» пішов у наступ після і внаслідок виведення американських військ. Надія Савченко стверджувала, що Штати разом із Кремлем хочуть контролювати українську колонію. Андрій Теліженко заявляв: якщо Україна відмовиться від Мінських угод, нас покине міжнародна спільнота. Пізніше гості висміяли умови трансляції зустрічі президентів, а ведучий Ростислав Сухачов навіть назвав її «хоум відео».

Українці вже мали звикнути, що канал Медведчука висвітлює міжнародні події на рівні російської печери. Згадайте хоча б інавгурацію Байдена із жартами про трансгендерів. Але медведчуківці продовжують дивувати. Уявіть токшоу, на якому гості й ведучі сміються з фото президентів. Дивуються, що Україна просить допомоги у США зі звільнення полонених. Обурюються, що влада говорить про вступ до НАТО. Та, посилаючись на телеграм-канал «Резидент» (саме той, зі списку СБУ), повідомляють, що Зеленський хоче розмістити військові бази Штатів в Україні. Перший незалежний втратив статус головного проросійського телеканалу, але продовжує відстоювати титул головного смітника.

У перерві між закордонними подіями пропагандисти згадували, як режисер Террі Ґілліам на кінофестивалі в Одесі переплутав Україну та Росію (українці, мовляв, дарма через це обурились). Обговорювали ідею Олексія Арестовича перейменувати нашу державу на Русь-Україну. Її підтримав присутній нардеп з «ОПЗЖ». Намагалися подискутувати про інтерв’ю Гордона з Моргенштерном, але всі у студії виявилися бумерами. Перший незалежний зробив темою ефіру навіть відео, на якому громадський діяч Ростислав Дзундза говорить про бажання «відсосати». Юрій Дудкін уточнив, що правильно говорити «відсмоктати».

Медведчук опановує жанр реакцій на YouTube

Також на програму навіщось приходив Володимир Цибулько. Неофіційний посол Порошенка у медведчуківському ефірі стверджував, що влада не має проривів у жодній площині, а Зеленського почнуть тихенько позбуватися. І сварився з Андрієм Теліженком, бо той порівняв п’ятого президента із собакою. У післямові ведуча Альона Зінченко розповідала, що цивілізований світ починає домовлятися з талібами, а Україна чомусь не говорить із так званими народними республіками, які самопроголосились на окупованій Росією частині Луганщини та Донеччини. У тисячний раз пояснюємо різницю: Україна не хоче вести перемовини з російськими бойовиками не лише тому, що вони бойовики. А насамперед тому, що вони російські або проросійські, тож і говорити треба з агресоркою — Росією.

Не те щоб українське телебачення славилося якісною міжнародкою, але з Першим незалежним усе настільки погано, що його навіть дивно порівнювати зі справжніми токшоу. Розумієте, глибина аналізу в Медведчука — це буквально рівень Іллі Киви.

«Право на владу» («1+1»), 2 вересня

На фоні інших токшоу тижня у «Права на владу» вийшов найкращий аналіз зустрічі українського та американського президентів. Але без дивних моментів не обійшлося. Наприклад, на програму знову покликали Гаррі Табаха — трампіста в усіх найгірших значеннях цього слова. І не покликали жодного представника української парламентської опозиції.

В ефірі зібралися: Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу». Олексій Арестович, радник керівника Офісу президента. Павло Клімкін, міністр закордонних справ (2014–2019). Олександр Чалий, колишній посол України в Румунії, колишній державний секретар з питань європейської інтеграції. Андрій Цаплієнко, спеціальний кореспондент «ТСН». Валентин Гладких, Володимир Омельченко, Ілія Куса, Андрій Ілларіонов, політичні коментатори. Гаррі Табах, колишній представник НАТО у Росії. Загалом 10 гостей (дев’ять чоловіків та одна жінка).

Наталія Мосейчук почала ефір із того, що свідчень зі США надходить украй мало. Але гості все ж змогли зробити певні висновки. Ірина Верещук описувала візит як вдалий: із ревізією відносин та підписанням вигідних документів. Наприклад, нардепка стверджувала, що нова безпекова рамкова домовленість має більший потенціал, ніж План дій щодо членства в НАТО чи статус основного союзника поза НАТО. Ілія Куса вважав, що влада завищила очікування перед зустріччю, хоча зрозуміло, що стрибнути вище певної рамки Україна не могла й не мала. Павло Клімкін назвав перемовини «розвідкою боєм» та «нормальним робочим візитом із достойними результатами». Наголосив, що підписаний оборонний документ — не угода, а меморандум. Вирішив, що у спільній пресконференції президентів не було сенсу, адже Байдена запитували би про Афганістан. І начебто процитував американських чиновників: план дій щодо членства в НАТО зараз лише погіршить безпеку України, адже дасть Путіну привід.

Олексій Арестович тим часом займався своєю звичною справою — намагався видати достатньо провокативну заяву, аби потрапити в новини. Наприклад, переказав Лаврову та Путіну вітання і сказав, що Україна знялася з гачка Мінських угод. А для внутрішньої аудиторії видав оце: «Зараз із Москви [...] вони формулюють тему так: "Хто завгодно, аби не Зеленський". Навіть Порошенко був краще, ніж Зеленський. Ми жодної йоти не поступилися». А як же, наприклад, спірне розведення військ чи консультативна рада з упорядкування ситуації на окупованих територіях, проти якої довелося виступати членам монобільшості? Крім того, коли у 2019 році ви сміялися з такого слогану Порошенка, ви могли повірити, що у 2021-му вже команда Зеленського буде казати щодо московських настроїв: «Хто завгодно, аби не Зеленський»?

Арестович змінив президента, але не заготовки

Також владну команду хвалив Олександр Чалий. Він розповідав про відновлення персональних стосунків між президентами України та США. Називав підсумкову заяву зустрічі однією з наймасштабніших в історії україно-американських взаємин. Хвалив «щирий» дипломатичний стиль Зеленського. І сказав, що якби Україна зараз отримала статус основного союзника поза НАТО, то на фоні аналогічного статусу Афганістану це рішення зазнало би критики. Вдався Чалий і до не дуже дипломатичної заяви: серед факторів, які вплинули на зустріч, згадав вік Байдена.

У межах цієї теми в ефірі провели одразу два великовагових включення. Андрій Єрмак повідомив, що президенти не обговорювали відмову від Мінського формату. Та на прохання ведучої прокоментував настанови від Порошенка: мовляв, його не слухали. Пізніше в ефірі з’явився керівник «Нафтогазу» Юрій Вітренко, який переконував, що Україна далі бореться проти «Північного потоку-2». І сказав, що Зеленський не хотів сподобатися Байдену та ставив болючі питання. Але Байдену могло сподобатися, як Зеленський захищав національні інтереси.

Останню годину ефіру присвятили ситуації з «Талібаном». Зокрема, події коментував Андрій Цаплієнко, журналіст, який працював в Афганістані. Ведуча Наталія Мосейчук ставила йому подекуди дивні питання: «Ви можете навіть сказати, що прихід "Талібана" — це свого роду для Афганістану прорив. Тобто, ці люди ліквідують, наприклад, корупцію…». Нічого такого Цаплієнко сказати, звісно, не міг. Він розповідав, що чимало пересічних неосвічених людей підтримують талібів, але спрогнозував, що країна знову прийде до громадянської війни. Також гість заперечив слова Мосейчук, що для жінок у провінції нічого не змінилося. А Ірина Верещук заперечила слова ведучої, що США лишили зброю терористам: «Вони залишали урядовим військам, які втекли». Ще не вистачало, аби Наталію Мосейчук почали звинувачувати у відбілюванні «Талібану».

У цій же частині дали розговоритися Гаррі Табаху. Серед іншого, він розповідав глядачам про деменцію Байдена і що Адміністрація президента США розселяє неперевірених біженців у ті штати, де вони зможуть схилити голоси виборців на користь демократів. Що змушує «Право на владу» давати цій людині слово — квота на QAnon? При цьому Мосейчук ще й захищала коментатора, коли він ображав інших гостей та Україну: «За Родину, за Сталина! Чем вы будете воевать? Вы политики, ни одного вас там не будет». Єдина присутня у студії нардепка Ірина Верещук п’ять років служила офіцером української армії.

В інший час Цаплієнко та Верещук наголошували, що війну в Афганістані не можна порівнювати з українською. Принаймні тому, що наші військові воюють не завдяки американській допомозі. Павло Клімкін вирішив, що американська зброя в Афганістані лишилася не просто так, а заради цунамі в мусульманському світі. Андрій Ілларіонов на відеовключенні сказав, що Мінські угоди закінчилися, а успішним натомість виявився київський формат, зокрема, «Кримська платформа».

Протягом цього ефіру глядачі почули багато цікавих думок. Але «Праву на владу» ще потрібно знайти межу між балансом позицій та балансом з адекватністю.

«Ехо України» (Прямий), 3 вересня

Поки всі інші токшоу були присвячені зовнішньополітичним питанням, Прямий знайшов одразу дві масштабні внутрішні теми. Що змогло позмагатися із зустріччю Зеленського та Байдена? ДТП за участі Олександра Трухіна та облиття Порошенка зеленкою.

На шоу прийшли: Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність». Сергій Шахов, народний депутат, група «Довіра». Вікторія Гриб, народна депутатка, «Опозиційний блок». Олександр Погребинський, депутат Київради від «Європейської солідарності». Володимир Омелян, колишній міністр інфраструктури. Ігор Попов, Олег Саакян та Борис Тізенгаузен, політичні коментатори. Загалом вісім гостей (сім чоловіків та одна жінка).

Вступну частину програми Прямий присвятив Євгенію Мураєву, проросійському політику, який цього дня влаштував піарний перформанс: повісив свою рекламу на Будинку профспілок. Банер швидко зняли й ведучий Матвій Ганапольський попросив гостей знайти для цього правильне пояснення. Щоб можна було розповісти друзям із Росії, чому українці прибрали начебто комерційну рекламу політика. Найяскравіший варіант запропонував Ігор Попов: це наче повісити на Червоній площі карту з українським Кримом. Матвій Ганапольський вирішив, що тепер канал «Наш» точно закриють.

Далі студія перейшла до єдиної конструктивної теми вечора — зустрічі президентів України та США. «Ехо України» коментувало подію без компліментів, але й без звичної нищівної критики. Олексій Гончаренко так і сказав: ні зради, ні перемоги. Олег Саакян вирішив, що в перемовинах Україна розширила та наповнила наявний порядок денний, але не стрибнула вище голови. І тільки Володимир Омелян якісно робив свою роботу: Володимир Зеленський взяв у США «цілий літак челяді», «гастролював по всіх Сполучених Штатах», «лишається на каліфорнійських берегах». Відсутність представників влади в ефірі пояснив Матвій Ганапольський: «Не ходять і дай їм боже. Ми також себе не на помийці знайшли». У цій же частині програми постала тема, що Україна може прийняти біженців з Афганістану. Але розмова так нікуди й не прийшла.

Після цього на Прямому обговорювали мовчання. Чи, точніше, замовчування ДТП за участі «слуги народу» Олександра Трухіна. В ефір навіть включився головред «Цензора» Юрій Бутусов, який сказав, що за мовчанням стоїть Зеленський, а Трухін тим часом «спокійно відвідує собі» сесію Дніпровської облради. Олег Саакян та Олександр Погребинський наголошували, що до народного депутата суспільство ставить вищі морально-етичні вимоги й він не може ховатися. А ще повторювали, що тиша провокує більше версій та завдає більше шкоди. Сергій Шахов обіцяв після ефіру подзвонити Трухіну й порадити йому пояснити, що трапилося. Матвій Ганапольський заявив, що скільки б нардеп не мовчав, про нього все одно не забудуть. Олександр Погребинський, навпаки, вирішив, що нові скандали «слуг» можуть витіснити цей. Володимир Омелян сказав, що Прямий узяв флагманство у відстеженні цієї теми. Нагадаємо, що раніше канал був одним із тих, які видалили новину про ДТП, — вона начебто дублювала іншу. А Альона Романюк із «По той бік новин» наочно доводить, що новину відновили заднім числом.

Скандал зі «слугою народу»? Беремо флагманство

Завершувалося токшоу тим, що Прямий жалівся на роботу правоохоронців у справі про облиття зеленкою Порошенка. Сергій Шахов запитував, чому силовики не захистили марш. Матвій Ганапольський казав, що складається враження, наче правоохоронної системи не існує. Віктор Кононенко, депутат Київради від «ЄС», на включенні вирішив, що влада покриває злочин. І запитав: «А яка була вказівка? Чи була вказівка полити зеленкою чи сірчаною кислотою?» Можливо, готували орбітальний лазер? Олег Саакян вирішив, що ця ситуація ще може стати «перемогою Зеленського», якщо буде покарання і якщо його правильно подадуть.

Що більше на каналі називали прізвище власника, то грубішим ставав його піар. До кінця ефіру Ганапольський уже згадував, як Зеленський не назвав прізвища Порошенка на параді до Дня Незалежності, та стверджував, що шостий президент насаджує атмосферу ненависті до п’ятого. Це в них взаємне. Омелян сказав, що Зеленський не може піти до людей так, як собі «з легкістю дозволяє» Порошенко, тож намагається зробити, аби й Порошенко не був серед людей.

Фінальні хвилини токшоу Ганапольський присвятив непорозумінню. Він прочитав на «Укрнеті», що Андрій Єрмак прокоментував поради Петра Порошенка для Володимира Зеленського перед візитом у США. А потім обурився в ефірі: «Для чого ти це заявляєш? [...] Єрмак сидів, пив каву і раптом зробив таку заяву [...] Його ж ніхто не питав». Насправді керівника Офісу президента питали про це попереднього дня в ефірі «Права на владу». Якби Матвій Ганапольський перевіряв інформацію, а не вигадував її, всім було би краще.

«П’ятниця. Вечір» («Наш»), 3 вересня

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення вже просить закрити телеканал «Наш», тож мураєвцям, здається, більше нема чого втрачати. Кремлівські вимоги та антиукраїнські приниження йдуть в ефір без жодних обмежень. Наступний крок — статус основного союзника Росії поза Медведчуком.

Інформаційній агресії проти України сприяли: Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка, «Слуга народу». Олексій Кучеренко та Вадим Івченко, народні депутати, «Батьківщина». Василь Німченко, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Сергій Таран, депутат Київської міської ради, «Європейська солідарність». Георгій Біркадзе, голова Броварської райдержадміністрації. Ганна Герман, ексрегіоналка. Вадим Карасьов, Михайло Чаплига, Юрій Атаманюк, Олександр Лазарєв, Олена Дяченко, Валерій Димов, політичні коментатори. Загалом 13 гостей (10 чоловіків і три жінки).

Людей, які пішли працювати до Ахметова, замінили нові ведучі — Антон Довлатов та Лана Шевчук. Першу частину програми зайняло інтерв’ю з Вадимом Карасьовим. Але в плані форми і змісту шоу нічого не змінилося: гості та модератори просто п’ять годин поширювали російську пропаганду на фоні зустрічі президентів України та США.

У першу чергу «П’ятниця. Вечір» намагалася дискредитувати україно-американські взаємини. Вадим Карасьов вважав, що зустріч із Байденом — це легітимізація для Зеленського. Антон Довлатов запитував у гостя, чи українці для американців важливіші, ніж собаки, яких евакуювали з Афганістану. Михайло Чаплига порівнював українців із зулусами, які принесли дари «белому господину». Василь Німченко повторював старий анекдот про «скрытые, латентные» лабораторії США в Україні («Детектор медіа» свого часу розбирав цей фейк). Ганна Герман стверджувала, що «війна на Донбасі» закінчиться тоді, коли це буде вигідно Штатам. Макс Назаров заявив, що побачив істерику на обличчі Байдена, коли російські «искандеры» наблизилися до українського кордону. Це все крім ще й стандартної критики домовленостей, які чи то відсутні, чи то вигідні виключно Америці. Усе, аби глядачі «Нашого», не дай Путін, не побачили у взаємодії із Заходом нічого хорошого.

Особливо «П’ятниця. Вечір» боялася НАТО. Макс Назаров знову звинувачував євроатлантичну інтеграцію в окупації територій Донбасу та Криму. А також лякав глядачів, що ціною вступу в Альянс може стати втрата 97% територій України. Ведуча Лана Шевчук казала, що їй здається, що у 2008 році українці більше підтримували вступ в НАТО, ніж сьогодні. А могла б не покладатися на здогадки й дізнатися, що у 2021 році цей показник удвічі вищий. Михайло Чаплига заявив, що єдині колишні члени СРСР, які приєдналися до НАТО, це ті, які, на свою думку, були під окупацією совка. О, то Україна підходить. Урешті Макс Назаров вирішив, що відмова від НАТО та ЄС — це хороша стартова позиція для стосунків із Росією.

Любов — це готовність проміняти на стосунки з нею увесь світ

Насправді ви здивуєтеся, наскільки прямолінійно на «Нашому» просували російські позиції. Ведучий Антон Довлатов розповідав про «протистояння ОРДЛО-Україна», у якому сторони підтримують Росія та США. «Наш» прямо цитував Путіна, який розповідав, що українські політики спочатку обіцяють відновити стосунки з Росією, а потім під тиском націоналістів обманюють виборців. Антон Довлатов після відео запитав: «У чому Путін не правий?». Можна зробити цю фразу слоганом каналу Мураєва. Вадим Карасьов стверджував, що «Кримська платформа» існує не для повернення Криму, а для війни з Росією. Мовляв, для націоналістів держава повинна будуватися на війні. Ангеліна Пичик сказала, що Україна не може завершити війну, бо будує антиросію. Ганна Герман спробувала довести, що війна в нас громадянська, тим, що у США Зеленський говорив лише про загиблих українців. Наступного 9 травня можете послатися на слова Герман про загиблих радянських військових та довести громадянську війну у СРСР. Крім того, ексрегіоналка переконувала, що жодна зброя не захистить нас від ядерної держави, а Зеленський мав би сказати Байдену, що хоче закінчити війну в Україні так само, як Байден — в Афганістані. По-перше, ми вже сім років якось захищаємося від ядерної держави. По-друге, може, не будемо повторювати досвід завоювання талібами?

У вільний від колабораціонізму час «Наш» займався піаром. Зранку 3 вересня Євгеній Мураєв якраз влаштував провокацію з рекламним банером на Будинку профспілок, який майже відразу зняли. Щоб увечері того ж дня спеціальні медійники вже могли про нього розповідати. Глядачам показали промо проєкту «Наша земля», де Україну завойовують «монголо-татари, литовці, Річ Посполита, німецько-фашистські загарбники». Нікого не забули? Олена Дяченко назвала Мураєва «носителем президентского рейтинга». У тому сенсі, що він може принести реальним лідерам роздруківку результатів соціологічного опитування? Олексій Кучеренко захистив Мураєва від зачистки владою медійного простору. Михайло Чаплига верещав про тероризм та заявив, що в Росії більше демократії, ніж в Україні. Хоча яка держава може бути демократичнішою, ніж та, де Мураєв міг бути нардепом?

Нагадаємо, що наприкінці червня власник «Нашого» повідомив, що передає канал творчому колективу. Тож тепер колектив в ефірі не може вирішити: Мураєв — головний герой чи гість свого восьмигодинного піарного проекту?

Чому на «рекламі каналу» найменше місця займає канал?

Будинок профспілок тісно пов’язаний з історією Революції гідності, тож заразом «Наш» вирішив дискредитувати ще й її. Михайло Чаплига заявив, що будівлю спалили, поки «на сцене делили, кто из них лучше продаст Украину». Нагадаємо, що пожежа сталася 18 лютого, в день, коли під час протистоянь загинуло 23 людини. Макс Назаров сказав, що не розуміє святості місця. Ви сумнівалися? І розповів про власні негативні враження від Майдану, коли вперше прийшов на нього… у квітні 2014-го.

Ви не повірите, але навіть це ще далеко не все. Десь протягом вечора Михайло Чаплига знайшов час покричати, що США поставили президентом України Ющенка у третьому турі, а потім заради Порошенка «отсекли Восток и Крым». Макс Назаров проповідував аналогічну думку: «А не специально ли было сделано все, чтобы потеряла Украина 5 миллионов неправильного электората?». При цьому, коли потрібно було відстоювати іншу брехню, ведучий уже стверджував, що ми втратили території «через амбіції». Класична помилка незалежних держав. Також Назаров пропонував копіювати боротьбу з «соросятами» Білорусі та Росії. Ганна Герман тим часом встигла протиставити себе Георгію Біркадзе, мовляв, на відмінну від нього, вона народилася в Україні. О, так от хто виступає за «Україну для українців». Із веселого: Герман жалілася, що ми просимо Байдена допомогти звільнити чотири сотні утримуваних, хоча мали би просити Медведчука, який уже звільнив більше тисячі. Ексрегіоналку чекає неприємний сюрприз, коли вона дізнається про «плівки Бігуса».

У перервах між проросійськими гостями «Наш» так часто показував оцінки України від російських чиновників, що це підмітила Ольга Василевська-Смаглюк. На жаль, присутність на ефірі самої членкині монобільшості у кращому разі легалізувала пропаганду. У гіршому нардепка розповідала, що українська влада для зустрічі з Байденом скористалася невдалим виходом США з Афганістану. Мовляв, якби Зеленського не прийняли, це говорило би про нову політику Штатів: використовувати країни, а потім кидати. А нічого, що про зустріч оголосили ще в липні?

Страшно уявити, що буде показувати канал Мураєва, якщо переїде на ютуб.

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 3 вересня

Новий сезон «Свободи слова Савіка Шустера» відкрився класичним епізодом: підозрілі гості ведуть загальні балачки. Цього разу на тему зустрічі президентів України та США й з використанням субтитрів. Можливо, найгірших субтитрів в історії українського телебачення.

Якимось чином у студії зустрілися: Арсеній Яценюк та Володимир Гройсман, колишні прем’єр-міністри та нині улюбленці каналу Ахметова. Олег Тягнибок, лідер партії «Свобода», що востаннє проходила у парламент дев’ять років тому. Євгеній Мураєв, лідер партії «Наші», яка представлена хіба що на каналі «Наш». Юрій Бойко, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність». Ольга Стефанішина, віцепрем'єр-міністерка з питань євроінтеграції. Анна Маляр, заступниця міністра оборони. Загалом вісім гостей (шість чоловіків та дві жінки).

Як ви можете помітити, представництво влади на ефірі виявилося украй низьким. Одна профільна міністерка та одна заступниця міністра. З чотирьох опозиційних фракцій парламенту на програму запросили лише дві. Натомість «Свобода слова» майоріла колишніми. Два експрем’єри, один забутий виборцями ексдепутат та Євгеній Мураєв. Присутність останнього викликає найбільше запитань. По-перше, проросійський табір уже представляє майстер із партії кума Путіна, навіщо нам ще якийсь падаван? По-друге, Мураєва й раніше підозріло кликали на «Свободу слова Савіка Шустера». По-третє, поява на шоу цього дня — це очевидна частина піару політика. Зранку він влаштував провокацію з банером на Майдані Незалежності, а ввечері прийшов на загальнонаціональний ефір закріпити успіх. Жодних інших причин запрошувати Мураєва на токшоу про геополітику просто немає, він у ній некомпетентний. Як і, варто визнати, більшість присутніх.

Перш ніж дати слово гостям, Савік Шустер сам розповів глядачам дві геополітичні історії: про Афганістан та міграційну кризу на кордоні Білорусі з Литвою. Щодо подій в Азії ведучий послався на власний досвід часів радянського вторгнення і назвав дві причини, які, на його думку, призводять до приходу радикалів та диктатури: корупція та неформальна економіка (контрабанда). Шустер вирішив, що існування неформальної економіки означає неформальний уряд. І провів паралелі з окупованими територіями України, уточнивши, що «мы не знаем, где это неформальное правительство сидит. Оно ж не только, наверно, в Донецке и Луганске сидит. Я почти в этом уверен». Цікаво, Шустер майже впевнений у залученості київської влади чи московської? Що ж до подій у Білорусі, то модератор заявив, що Олександр Лукашенко нічим не відрізняється від «Талібану».

Нагадаємо, що у студії була чинна віцепрем'єр-міністерка з питань євроінтеграції, але першим слово отримав поза-позаминулий прем’єр Арсеній Яценюк. Поки він виходив до мікрофона, Шустер вистеляв дорогу: «Встречался со многими президентами Соединенных Штатов [...] Единственный премьер-министр Украины, который за всю историю страны встречался с президентом Соединенных Штатов в Овальном кабинете. И хорошо знает нынешнего президента Джо Байдена». Така біографія подарувала Яценюку унікальну мудрість: «Зустрічі стають історичними тільки тоді, коли вони стають частиною історії». Але якщо серйозно, то колишній чиновник розповідав про помилку, коли Україні не дали План дій щодо членства в НАТО у 2008 році. І назвав спосіб виходу США з Афганістану «геополітичним прорахунком», на якому тепер топчуться антизахідні сили. Сам візит Зеленського Яценюк оцінив радше позитивно.

Далі Олексій Гончаренко, з одного боку, повторював себе на Прямому: не зрада й не перемога. Але, з іншого, розповів на «Свободі слова» інсайд: перед зустріччю президентів Давид Арахамія попросив його не подавати у парламент проект звернення до США щодо надання Україні статусу основного союзника поза НАТО. Мовляв, були сподівання на більш амбітний план і не хотілося занижувати вимоги. Нагадаємо, що за кілька годин до цього Гончаренко був у студії «Еха України», але там не поділився ексклюзивом. Комусь перепаде від Матвія Ганапольського.

Володимир Гройсман запитував у влади, «якого чорта» вона не приймає закони для євроінтеграції. І погрожував Миколі Патрушеву, секретарю Ради безпеки Росії, який вирішив, що Україну чекає доля Афганістану. Експрем’єр перейшов на російську та з екрана звернувся до кремлівського чиновника: «Если вы будете говорить такие глупости, то вы будете очень тяжело страдать. Вас Бог накажет». Швидше б уже Тор знайшов для цього час.

Представниці влади натомість звертали увагу на позитиви. Анна Маляр нахвалювала «оборонну угоду» з США. Хоча, як писала «Європейська правда», «американці так і не дали "добро" на слово "угода" в документі, намагаючись всіляко применшити його статус». Ольга Стефанішина акцентувала, що Володимир Зеленський — усього другий європейський лідер, який зустрівся з Байденом у США. Та стверджувала, що підписані документи спростовують тези, що хтось не хоче дратувати Росію.

Хто точно не хотів дратувати Росію, так це Юрій Бойко. Представник «ОПЗЖ» запитав у Ганни Маляр, що означає підписаний контракт «Укроборонпрому» на два з половиною мільярди: покупку чи продаж продукції? Заступниця міністра оборони миттєво забилася у глуху, власне, оборону та натомість запитала Бойка, з ким ми воюємо на сході. Незважаючи на численні прохання, нардеп так і не відповів. Але, з іншого боку, на питання Бойка не відповіла й Маляр. Публічно демонструвати колабораціонізм «ОПЗЖ» — це, звісно, національний спорт. Але в цьому випадку поведінка чиновниці виглядала невиправдано, як спроба втекти від відповіді.

Пізніше студія трошки відволіклася на включення Юрія Вітренка, голови правління «Нафтогазу». Чиновник мав розповісти про «Північний потік-2», але більшість часу гості сварилися з ним про ціну на газ для українців та некомпетентність.

В останній третині програми свого зоряного часу нарешті дочекався Євгеній Мураєв. Риторика пропагандиста була передбачувано антизахідною: він називав інтеграцію в Європу та НАТО здачею суверенітету; порівнював Україну з козою на повідку; казав, що Україна чекає подачок як «страна-содержанка». Варто визнати, що Савік Шустер (у межах своїх модераторських здібностей) перебивав Мураєва та уточнював його маніпуляції. Не давали політику вільно поширювати дезінформацію й інші гості студії. Але бажаного ефекту єдиний широко відомий член своєї партії все одно досяг. Вдень його рекламу зняли з будівлі, ввечері його намагалися заглушити на токшоу. Чи як там Мураєв піднесе своїм виборцям стару технологію «мені заважають — значить, я важливий». Саме в цьому контексті грає роль поява на «Свободі слова», хоча політик міг би піти й на п’ятничний ефір «Нашого». Опозиція в Савіка Шустера справляє значно престижніше враження, ніж безроздільна влада на рідному інформаційному смітнику. Крім підкилимних технологій, Мураєв прямо прорекламував свій захід 7 листопада.

Ну подобаються Ахметову політичні аутсайдери

Про форму токшоу ми зазвичай говоримо рідко, але цей ефір зумів виділитися. У якийсь момент на екрані за політиками показували, як в Афганістані з літаків падають люди. Навіть здалеку навряд це контент для телебачення. Також змінилася подача результатів студійного голосування на «Свободі слова Савіка Шустера». «Мы всегда говорим, что это не точные данные», — повідомив на початку трансляції Шустер. Хоча раніше завжди пафосно називав це «портретом нації». Але найбільше глядачів повинні були здивувати субтитри.

Тепер у лівому нижньому куті програми є напис «Автоматичне субтитрування відповідно до Закону України "Про телебачення та радіомовлення"». А всі слова гостей дублюються на екрані. Причому коли ми говоримо «всі», ми маємо на увазі всі. Репліки Савіка Шустера, який за 16 років в Україні так і не захотів вивчити українську, перекладаються. Репліки україномовних гостей повторюються українською. Але є одне але — ці субтитри абсолютно жахливі.

По-перше, написи банально повільні: вони можуть затримуватися на вісім секунд і з такою розсинхронізацією за токшоу неможливо стежити. По-друге, вони хаотичні: без жодного розділового знаку, без нормальних слів з великої літери (в одному реченні Литва з великої, а Білорусь з маленької), з хаотичною версткою (система може видати як сімнадцять, так і два слова за раз). По-третє, це автоматичне розпізнавання просто погано розпізнає слова. «Всей Украины» Шустера перетворюється на «русі-україни». Арестович щось знав. «Зеленський зустрівся з Байденом» стає «Зеленський зустрівся з майданом». Але це тільки в тому випадку, коли написи мають сенс, бо інколи глядачі читають і таке: «Загалом 64 Е30 6% не планують взагалі вакцинуватися».

Цікаво, що субтитри на екрані тримаються лише до 22:00, адже далі цього вже не вимагає закон. Проте Савік Шустер, судячи з усього, відчайдушно хоче, аби закон не стримував його й раніше. Чим ще можна пояснити настільки жахливу якість субтитрів, як не бажанням спеціально розлютити глядачів, щоби потім повернути «Сватів» (закреслено) «Свободу слова Савіка Шустера» на звичайну російську?

Токшоу, які цього тижня не потрапили в моніторинг:

«Пульс» (Перший незалежний), 31 серпня

Гості: Микола Азаров, прем’єр-утікач. Володимир Кацман, списочник «ОПЗЖ». Ганна Герман, ексрегіоналка. Павло Розенко, ексвіцепрем’єр-міністр. Олексій Буряченко, Іван Ліберман, Аліна Логозяк, Віктор Скаршевський, Марина Ставнійчук, Дмитро Марунич, політичні коментатори. Загалом десять гостей (сім чоловіків та три жінки).

«Токшоу №1» («Україна 24»), 1 вересня

Гості: Євгенія Кравчук, Ірина Верещук, Олексій Устенко, Олександр Качура, Денис Маслов, народні депутати, «Слуга народу». Ірина Геращенко та Іванна Климпуш-Цинцадзе, народні депутатки, «Європейська солідарність». Валентин Наливайченко, народний депутат, «Батьківщина». Кіра Рудик, народна депутатка, «Голос». Вікторія Гриб, народна депутатка, «Опозиційний блок». Марк Гінзбург, бізнесмен. Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна». Віталій Журавський, ексрегіонал. Загалом 13 гостей (сім чоловіків та шість жінок).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.  Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.