«FreeДом» — інструмент русифікації чи протиотрута від пропаганди? Стенограма розмови про українське іномовлення в парламентському комітеті

«FreeДом» — інструмент русифікації чи протиотрута від пропаганди? Стенограма розмови про українське іномовлення в парламентському комітеті

18 Жовтня 2022
1985
18 Жовтня 2022
12:00

«FreeДом» — інструмент русифікації чи протиотрута від пропаганди? Стенограма розмови про українське іномовлення в парламентському комітеті

1985
Опозиція проти політичної монополії «Слуги народу» в ефірі каналу іномовлення, а заступник міністра культури та інформполітики називає «FreeДом» найкращим іномовленням у нашій історії.
«FreeДом» — інструмент русифікації чи протиотрута від пропаганди? Стенограма розмови про українське іномовлення в парламентському комітеті
«FreeДом» — інструмент русифікації чи протиотрута від пропаганди? Стенограма розмови про українське іномовлення в парламентському комітеті

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики на черговому засіданні на початку жовтня обговорив стан і проблеми виконання закону «Про систему іномовлення України» і пропонує продовжити цю дискусію на базі підкомітету. Ініціаторами обговорення стала низка народних депутатів від опозиції з комітету гуманітарної та інформаційної політики. На їхню думку, українське іномовлення не виконує прописані у профільному законі ключові завдання. А саме політично заангажоване та займається русифікацією. «Непрозорі конкурси, незрозуміла витрата коштів, які розподіляються між олігархічними каналами, відсутність програмної концепції, відсутність українського і англійського каналів насправді говорить про те, що жодного іномовлення в нас в країні не існує», — сказав на засіданні член комітету Микола Княжицький, представник фракції «Європейська солідарність».

Водночас представники парламентської більшості та міністерства культури та інформаційної політики вважають, що у нас одне з найкращих іномовлень. «На мою думку, FreeДом” на цей момент є найкращим з іномовлень, які в принципі були в Україні», — зауважив заступник міністра Тарас Шевченко.

Нагадаємо, канал іномовлення UA з 24  серпня 2022 року називається «FreeДом».

Депутати здебільшого обговорили роботу тільки одного з каналів Мультимедійної платформи іномовлення України — «FreeДом», домовившись згодом провести фахове обговорення роботи каналу «Дом». І вирішили продовжити цю дискусію на базі профільного підкомітету.

На засідання, яке проходило в онлайн-режимі, були запрошені директорка Мультимедійної платформи іномовлення України (МПІУ) Юлія Островська та шефредактор «FreeДома» Олексій Мацука. В обговоренні також узяли участь заступник міністра культури та інформполітики Тарас Шевченко, представники громадських організацій «Детектор медіа», «Інститут масової інформації» та інших. «Детектор медіа» публікує стенограму обговорення.

Голова комітету гуманітарної та інформполітики Микита Потураєв, член фракції «Слуга народу»: Переходимо до питання щодо іномовлення. Всі давно хотіли послухати, що там відбувається, тим більше, наближається голосування за бюджет. Треба розуміти, які успіхи, які проблеми, які є зауваження з боку громадськості, з боку депутатського корпусу. У нас була презентація, сподіваюся, що її всі встигли побачити.

Юлія Островська, директорка Мультимедійної платформи іномовлення України: Доброго дня, шановні колеги. Сподіваюся також, що всі подивилися нашу презентацію. Але про головне хочу сказати: про здобутки, які є саме в каналів іномовлення, які зараз називаються «FreeДом». Це колишній канал UATV. І хочу сказати, що вже більше трьох із половиною мільярдів переглядів на різних диджитал-платформах є в нас та наших партнерів, із якими ми співпрацюємо. І що цікаво, саме на наших диджитал-платформах більше 820 мільйонів переглядів, і дуже круті показники саме по Росії. Бо мовимо ми російською мовою для російськомовних людей у світі. Ну, я думаю, що їх отруїли саме російською мовою, тому протиотруту ми виробляємо теж російською. І окремі відео в нас здобувають 75–79 відсотків аудиторії саме з Росії. Як ви розумієте, що таргетуватися туди, щось робити неможливо, тому це все органічно. Тобто люди хочуть знати інформацію, яка об’єктивна, і хочуть знати, що саме відбувається у світі. Саме про редакторську роботу і про методологію, я думаю, може сказати Олексій Мацука.

Олексій Мацука, шефредактор іномовлення: Доброго дня, колеги, дякую за зацікавленість у роботі українського іномовлення. Це дійсно для нас велика робота, що саме нам випало будувати іномовлення, і українське іномовлення зараз отримує непогані, я би сказав, показники — на кращому рівні, ніж іномовлення у всіх країнах Східної Європи. Зрозуміло, що це зумовлено війною Росії проти України, але тим не менше, нам удається збирати найкращі журналістські кадри саме на базі нашого колективу. Приходять люди, досвідчені у боротьбі з російською дезінформацією і російськими наративами. У нас із провідними світовими think tank, а також дослідниками вироблена спеціальна методологія. З нами співпрацює британський дослідник пропаганди Пітер Померанцев, різні аналітичні центри, які досліджують дезінформаційні процеси за ініціативою National Endowment for Democracy, є також брюсельські організації. Тобто ми отримуємо багато досліджень того, на що ведеться аудиторія в Росії в першу чергу, як вона зомбується і яким чином нам, власне, можна заходити з нашими українськими наративами. Саме на цьому будується методологія роботи проукраїнського іномовлення. На жаль, російською мовою. Ми, безумовно, розвиваємо також і англомовне іномовлення, іномовлення арабською. Є в нас і україномовні сторінки. Але ринок українських медіа широкий, різноманітний, конкурентний. Щодо російськомовних громадян тієї ж Німеччини, наприклад, ми бачимо моніторинги, які робить британська служба, яка фінансується міністерством закордонних справ, і ми бачимо всі наративи росіян по всіх країнах Європи для російськомовного населення. Відповідно, наша дистрибуція будується на тому, щоб дійти до російськомовної частини мешканців Євросоюзу, просунути нашу наративну карту. Ми бачимо механізм інформаційних атак, які роблять російські федеральні медіа. Ми їх розцінюємо саме як інформаційні атаки, бо щодня в кожному контенті повторюються і тексти, і окремі звороти. Відповідно, ще до того, як реагуємо, виробляємо власний редакторський порядок денний щодо реакції саме на каналі «FreeДом». Я можу про це довго говорити. Але я був би дуже вдячний за допомогу. Бачу, тут у чаті нас багато, і медіаексперти також є, і депутати, які працювали журналістами. Вони могли б допомогти у формуванні наративної карти, проукраїнського порядку денного і для англомовного контенту, і для російськомовного.

Ми побачили колосальне зростання аудиторії англомовного контенту UATV саме з 2020 року. Вважаємо це досягненням українського іномовлення. На жаль, про нас дуже мало кажуть. А це привід для гордості, що в України стає традицією власне іномовлення. Англомовне іномовлення України — це сьогодні особисто для мене, як професійного журналіста, відзнака того, що ми робимо все не як якийсь комерційний проєкт, а як суспільний проєкт.

Ми відкриті до будь-яких пропозицій, якщо вони збігаються із законом про іномовлення, зі стратегією інформаційного суверенітету України, й наближають Україну до перемоги. Тому що головна мета — це зниження довіри до Володимира Путіна всередині Росії, це зміна тієї політики, яку веде Росія щодо України і Європейського Союзу.

Українське іномовлення, на мій погляд професійного журналіста, сьогодні дає цьому раду, тому що ми отримуємо колосальний фідбек із Росії. До речі, ще в січні цього року, коли всі дуже скептично в деяких колах ставились до нападу Росії, ми на іномовленні, на всіх наших супутниках, запустили рекламну кампанію: «Российский солдат, лучше сидеть дома, есть оливье, чем в окопе в Украине удобрять наши украинские земли». Це було провокативно, погоджуюсь, але ця реклама крутилась на Новий рік на супутниках, які були доступні в Росії. Після цього «Роскомнадзор» одразу вніс нас у всі відомі й невідомі заборони.

Юлія Островська: Також хочу наголосити, що зараз дуже розвивається саме розповсюдження каналу. В нас уже є шість супутників, із яких оплачуваним є тільки один, тобто держава платить за один, інші всі надали нам ємності, тому що всі розуміють важливість цього проєкту. Зросла кількість країн, кабельних мереж і ОТТ-платформ, куди зайшов канал «FreeДом». Аудиторія становить понад 80 мільйонів господарств. Найкрутіше, що ми влучаємо у їхню больову точку: про це кажуть кібератаки на саме підприємство, тому що ми є материнською компанією каналу «FreeДом», кібератаки на інфраструктуру каналу, на сайти. Але ми тримаємось, усе добре.

Олексій Мацука: Чудово, що ми обговорюємо це все в рамках такого поважного середовища, але є щотижнева розсилка про роботу іномовлення. Я, якщо можна, через секретаря комітету подам лінк, як на неї підписатися, і там ми щотижня показуємо і дослідження, які отримуємо від колег-дослідників, і власну реакцію України на те, що і як ми висвітлюємо. Ми намагаємося, звичайно, бути єдиним голосом для України.

Юлія Островська: Також, якщо казати саме про англійські диджитал-платформи, бо трансляції англійською зараз немає, то за п’ять років роботи, і за період повномасштабного вторгнення майже в 20 разів збільшилася кількість переглядів, та у 15 разів — кількість підписників. Тому зрозуміло, що ми задовольняємо потреби саме на англійській мові. Також є там і про арабську, там все в презентації написано.

Микита Потураєв: Так, дякую. Презентація змістовна, дякую за якісну підготовку, я читав прямо з великою зацікавленістю. В порядку підняття рук: Володимир В’ятрович, Микола Княжицький, Євгенія Кравчук.

Володимир В’ятрович, народний депутат від фракції «Європейська солідарність»: Дякую за презентацію, дякую, що почули таку цікаву інформацію, з такими разючими цифрами, про 80-мільйонну аудиторію, про мільярди переглядів. Хотілося би почути методологію підрахунку таких великих цифр, але зараз буду говорити про дещо інше, не тільки про цифри. Щоб відповісти на питання, чи виконує іномовлення власне свою функцію, своє завдання, треба згадати, для чого воно існує, а в нас є для цього закон. Тому дозволю собі зацитувати закон, який має нам показати, для чого створювалось іномовлення. Серед ключових завдань іномовлення —об’єктивне, неупереджене, всебічне, збалансоване інформування про суспільно значущі події в Україні, забезпечення платформи для дискусії стосовно офіційної позиції органів державної влади, обміну ідеями між різними культурами й народами світу, забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб’єктів суспільно-політичного, культурного та економічного життя до програм дискусійного формату, зокрема у формі дебатів, популяризація української культури. Відповідно до статті 5 закону про іномовлення, його суб’єкти зобов’язані дотримуватись незалежності редакційної політики від органів державної влади, їхніх посадовців і службовців, політичних партій; прозорості, відкритості; недопущення дискримінації за будь-якою ознакою. Мультимедійна платформа іномовлення, відповідно до статті 7, не повинна підтримувати політичні партії та інші політичні об’єднання. Міністерство інформаційної політики і культури і Нацрада в наданій нам інформації запевняють, що мультимедійна платформа іномовлення дотримується всіх стандартів, визначених законом. Проте не підкріплюють усіх своїх тез жодними даними і цифрами, і не даремно не підтримують: якщо ми подивимося аналітику, яку проводять експерти, то побачимо трошки іншу картину. На відміну від державних органів, які примудряються не помічати жодних проблем з неупередженістю каналів «Дом» (насправді канал «Дом» змінив формат на розважальний і вже не має інформаційного мовлення, тому говорити про його упередженість у теперішньому часі не можна. — «ДМ») та «FreeДом», аналітичні організації мають іншу думку, підкріплену цифрами і фактами. Сподіваюся, вони сьогодні теж візьмуть участь у нашому обговоренні й озвучать їх. Я скористаюся тим, що є в публічному просторі, як читач, користувач цих даних, зокрема тих, які оприлюднив «Детектор медіа»: до прикладу, за серпень 2022 року 67 % ефіру марафону іномовлення українці, 20 % — росіяни, тобто громадяни Росії. Увесь інший світ, включно з країнами ЄС, з якими ми інтегруємося, США, Канада, тобто тут уже йдеться про євроатлантичну інтеграцію, представлений лише 13 % гостей. Тобто це цифри за серпень, але вони дуже мало відрізняються від усіх інших цифр. 20 разів в ефірі з’являлися народні депутати, і 20 разів вгадайте від якої політичної партії? Очевидно, від партії «Слуга народу». Це все, що треба знати про політичну неупередженість, дотримання законів, про політичну незаангажованість, представлення різних політичних точок зору в ефірі телеканалу. Крім того, очевидно, що одне із завдань, яким собі ставить цей телеканал, — це пошук тих, кого в українських медіа називають «хороші русскіє», які, на жаль, залишаються нав’язливою ідеєю багатьох представників теперішньої влади. На кого спрямовує Україна своє іномовлення? Два роки тому в нас були гарячі дискусії, коли зі статті 7 викидали тезу про пріоритетність саме англійської мови на іномовленні. Ми були проти цієї безглуздої зміни, яка насправді суперечить національним інтересам, бо вважаємо, що головним нашим акцентом є вільний світ, англомовна аудиторія, тож ми були проти переходу на російськомовну аудиторію. Навіть у сьогоднішньому обговоренні на початку цього пункту порядку денного ми побачили, що представники телеканалу «FreeДом» зосередили увагу і чомусь головним своїм пріоритетом вважають саме роботу з російськомовною аудиторією, з Росією. Чим це обумовлено, чи це обумовлено якимись законодавчими нормами, не знаю. Чи це правильна стратегія — далеко не впевнений. Зосереджувати свою увагу виключно на контрпропаганді для Росії замість того, щоб доносити інформацію до світу, — чи це правильний підхід? Але навіть у чинній редакції закону сказано, що програми платформи іномовлення виробляються українською мовою, а також іншими мовами, залежно від доцільності та необхідності використання тієї чи іншої мови для досягнення мети МПІУ.

Немає сумніву, що Україна має вести іномовлення, зокрема, і російською мовою. Але, по-перше, аж ніяк російськомовному іномовленню не повинно приділятися більше уваги, аніж англомовному. Тому що англомовна аудиторія світу величезна, і головне — це глядачі з тих країн, які є нашими партнерами, і саме від їхньої громадської думки залежить рівень політичної, економічної, оборонної підтримки України. Ми апелюємо до населення цих країн, розраховуючи на їхню політичну, включно зі збройною, підтримку. На жаль, ми дуже мало до них говоримо. Притому що зараз, після початку великої війни в лютому цього року, попит на англомовні новини з України насправді величезний, але наше іномовлення веде ефіри російською, із фрагментарними англомовними новинами лише в соцмережах. Очевидно, що реальне число глядачів «FreeДома», я думаю, менше, ніж потенційна аудиторія у 80 мільйонів.

Я би хотів іще раз почути, яким чином вираховувалися ці всі речі, і величезну частку цієї аудиторії становлять власне українці, в першу чергу українці в самій Україні. Це ще одна проблема: зловживання іномовленням, яке спрямовується на внутрішню аудиторію, що не відповідає ні духу закону, ні засадам європейської демократії, не кажучи вже, що це нав’язуванням українцям в Україні і за кордоном російської мови. На жаль, таким чином цей канал перетворюється на інструмент русифікації коштом платників податків самої України. Після серії скандалів «FreeДом» принаймні вже не вимагає від військових і посадовців з України давати коментарі російською мовою замість української (щоденний моніторинг «Детектора медіа» зафіксував кілька випадків, коли ведучі наполегливо просили україномовних гостей перейти на російську, і один — коли ведучий перекладав гостю— «ДМ»), але так чи інакше канал залишається каналом русифікації української аудиторії і російськомовної пропаганди, зокрема, правлячої партії, а не каналом впливу на світову аудиторію чи навіть на аудиторію Росії. Неприпустимо в такий важливий для країни час, щоб такі важливі інструменти, як іномовлення, використовувався виключно як інструмент незаконної пропаганди на внутрішню аудиторію і не виконував ключових функцій, передбачених законом. Це потрібно змінити, і я не маю на увазі, що ми повинні відмовлятися від мовлення на російську аудиторію, це теж важлива для нас аудиторія. Але я абсолютно, категорично не згоден з тим, що вона має бути для нас головною. Переконаний, що головні зусилля й ресурси ми маємо спрямовувати на повноцінне англомовне іномовлення, і боротися перш за все за аудиторію західних держав. На жаль, у цьому напрямку успіхи нашого іномовлення дуже і дуже мізерні. Звичайно, потрібно говорити про розвиток іномовлення арабською та іспанською мовами, він також має значення, і також, на жаль, не є достатнім для того, щоб говорити про те, що цей канал став каналом мовлення з України на країни, в яких домінують ці мови. А мовлення для української діаспори і для українських громадян-переселенців має відбуватися українською мовою. І ми повинні покласти край політичній заангажованості, і тому, що політичне представлення на цьому телеканалі обмежується партією влади. Витрачати сотні мільйонів бюджетних коштів на іномовлення в нинішньому вигляді в умовах війни — неприйнятно, не просто не корисно, а можливо, навіть шкідливо для України. Або іномовлення має змінитися і чесно виконувати ті функції, заради яких воно створено, або гроші, які йдуть зараз на іномовлення, краще переспрямувати на розвиток української культури. Адже ми бачимо, що в бюджеті на 2023 рік є суттєві обмеження витрат на культуру, і очевидно, що нам потрібно буде шукати джерела фінансування. А якщо іномовлення буде продовжено роботу в такому форматі, то краще ті кошти відправити на розвиток інших інституцій української культури. Дякую за увагу.

Микита Потураєв: Не можу не сказати, що, по-перше, закон України про іномовлення писався в мирний час, і я вважаю, що частину питань, які ви поставили в своєму виступі, якраз ми і мали би вирішити, напрацювавши, можливо, нову редакцію цього закону, яка відповідала би реаліям повномасштабного вторгнення Росії в Україну і намаганням знищити українську державність, українську націю шляхом геноциду української культури і українських громадян. Тому тут якраз я вважаю, що ви слушно порушуєте це питання про закон, але тут м’яч на нашому боці як законодавців. Я все ж таки, вивчивши презентацію, Володимире Михайловичу, утримувався би від таких оцінок, як «мізерна аудиторія». Закликаю користуватися коректними даними, а не просто залишатися в полі емоційних оцінок.

Володимир В’ятрович: Та я хочу почути, яким чином обраховуються їхні цифри про мільярди переглядів.

Микита Потураєв: Мені не менш цікаво, Володимире, як і тобі, і про методологію, і про цифри, тому я уважно вивчав презентацію. Я категоричний супротивник того, щоби припинити фінансувати іномовлення. Вважаю, що треба навпаки, приділяти цьому більше уваги. Повністю підтримую тебе, до речі, в тому, що якщо ми вже фінансуємо іномовлення, треба, хоч як це зараз важко, знаходити можливість розвивати англомовне мовлення. Тобто не лише мати платформи, — я їх, до речі, відкриваю у себе в комп’ютері і бачу, що це якісний продукт. Але бажано було би мати мовлення англійською мовою. Повністю поділяю твоє зауваження щодо необхідності мовлення й іспанською. Зараз завдяки українцям, які живуть за кордоном, було декілька культурних акцій, зокрема, вийшов переклад іспанською найкращих віршів 20 українських поетів. І українські активісти, які зібрали на це гроші, видали цю книжку в Іспанії, повезли ці книжки по Південній Америці, роздавали по бібліотеках, презентували в посольствах. Там шалена цікавість до українського культурного продукту і до новин з України. І там дійсно засилля російської іспаномовної пропаганди, тому нам треба теж туди втручатися. Це питання грошей, я переконаний, що зараз тільки державними ресурсами не впораємось.

До речі, повертаємось до того, з чого починали: ми зараз усі працюємо над тим, щоби підтягнути гроші в нашу галузь, у нашу зону відповідальності. Я вважаю, що це мало би бути також одним із напрямів. І ми бачимо з виступів колег, що вони розуміють це і в межах тих ресурсів, якими оперують, намагаються це розвивати, отже треба тільки це вітати і підтримувати. Хоча з вашого боку абсолютно доцільно звертати увагу на необхідність подальшої роботи в цьому напрямі.

Мене дуже рідко запрошують на «FreeДом», то я не знаю, яке там засилля правлячої партії, не можу це прокоментувати. Я не згоден, Володимире, що це інструмент русифікації всередині України. І знову-таки, повертаючись до наукового підходу, яким ми все ж маємо оперувати, зверну увагу на прекрасне інтерв’ю члена-кореспондента, — ну, членкині, якщо правильно, — кореспондентки Національної академії наук Лариси Якубової на «Українській правді», яке аналізує російський фашизм. Науковиця акцентує на тому, що з ним треба боротися, і звичайно, боротися треба, зокрема, контрпропагандою…

Тут, на мій погляд, навіть не про контрпропагандистські речі має йтися, а загалом про боротьбу, зокрема з російською мовою. Тому що оці мільйони пострадянських (хоча я не люблю цей термін) російськомовних діаспор, — вони якраз вразливі, і вони для нас і для нашої боротьби становлять небезпеку, бо це, зокрема, виборці в західних країнах. Вони використовуються Росією в нуклеарній якості, щоби робити заворушення. Для того, щоб ми бачили ці ганебні демонстрації, на жаль, багатотисячні, коли Росія намагається розкачати суспільні настрої протестами проти підвищення цін на енергоносії.

Тому виклики, які перед нами стоять, різні. На жаль, нас атакують із багатьох напрямків на багатьох фронтах. І я переконаний, що ми маємо використовувати всі можливості, які в нас є, для того, щоби максимально ефективно захищати українські інтереси і просувати їх для різних аудиторій. Хоча, знову-таки, з частиною твоїх зауважень я погоджуюсь. Переконаний, що ця професійна дискусія, яку ми зараз розпочали, буде плідною. Бо в нас у комітеті велика кількість фахівців, і в телебаченні, і в мовленні, і в політології, тобто ми якраз можемо фахово про це говорити і давати рекомендації тому самому іномовленню. Вони вже співпрацюють із поважними іноземними фахівцями, і ми маємо з ними працювати, знаходити для цього час. Я переконаний, що і ти як відомий український історик не відмовишся. Вважаю, що одним із результатів цієї розмови, яку ми сьогодні розпочали, має стати ініціатива від нашого комітету щодо постійної співпраці з українським іномовленням, щоб наші знання теж слугували національним інтересам.

Володимир В’ятрович: Щоб не було звинувачень у моїй політичні упередженості, в нас, наскільки я знаю, присутні експерти, які роблять аналіз контенту цих каналів, із «Детектора медіа», які конкретно проаналізували, хто, що, скільки був присутній на цьому телеканалі. Можливо, давайте їм дамо можливість висловити експертну думку, щоб ми почули конкретні цифри аналізу контенту цього каналу.

Микита Потураєв: Так, конкретно я ж тільки підтримую.

Євгенія Кравчук, заступниця голови комітету, народна депутатка з фракції «Слуга народу»: А можна все-таки депутатам?

Микита Потураєв: Бо тут я скажу, що конкретно я тут можу чогось не знати, а є дійсно в нас той самий «Детектор медіа», інші громадські організації, які моніторять, так що це важлива інформація. Так, Євгеніє Михайлівно, давай, зараз ти, потім Микола Леонідович.

Євгенія Кравчук: Микола Леонідович перший підіймав руку, я маю на увазі, щоби всі депутати висловились, і потім…

Микита Потураєв: Микола Леонідович, Євгенія Михайлівна, потім бачу руку Тараса Шевченка. Микола Княжицький.

Микола Княжицький, народний депутат із фракції «Європейська солідарність»: Готовий пані Євгенії поступитися, але якщо вона така люб’язна, то добре. По-перше, хочу сказати, що я з професійної журналістики прийшов у політику, і з менеджменту, і тому в мене особливих претензій до менеджерів іномовлення немає. В мене претензії є до власників, а власником у цьому випадку є держава. Вони професійні журналісти, і це всім відомо, тому моя критика не є особистісною, щоб ніхто на мене не ображався. Вона скоріше структурна. В нас на сьогодні іномовлення — це два канали, «Дом» і «FreeДом». «Дом» — це російськомовна (у вересні 2022 року канал «Дом» повністю перейшов на українську мову, — «ДМ») розважалівка, яка транслюється на Україну, в межах України, незрозуміло навіщо. І «FreeДом» — це канал, який насправді виробляє не іномовлення. Бо в нормальних країнах структура іномовлення — це окрема структура, яка сама виробляє телевізійні програми. Якими мали би бути телевізійні програми в Україні? Я про це писав відкрито. Погоджуюся, що має бути мовлення на Росію, на окупанта або на російськомовне населення, але воно має бути спрямоване саме на російськомовне населення, а не на Україну. І не українську тематику там обговорювати (хоча торкатися її, безумовно, можна), але в основному обговорювати те, що відбувається в країні-окупанті, і в інших групах, щоб якось на них впливати. Як Russia Today, вибачте, про американську політику говорить, і на них впливає, коли веде там мовлення. В нас нічого такого немає. В нас, по суті, українські ведучі працюють для українців. Англомовного каналу окремого немає, і це ганьба, а він, безумовно, потрібен. Тому що коли, вибачте, Маск виступає чи пише, що хай області проголосують, не знаючи, що «референдуми» там давно відбулися, це значить, що він нічого про Україну не знає, і це є найкращим показником нашої державної політики не лише в структурі іномовлення, а й загалом. Якщо провідні лідери думок, провідні бізнесмени про Україну і те, що відбувається в Україні, не мають зеленого уявлення, це означає, що робота всієї держави, не лише іномовлення, насправді для пропаганди і для розповіді про нас є вкрай неефективною.

Підтримую Володимира, коли він говорив, що треба об’єднувати діаспору, всіх українців. Більшість країн мають спеціальні канали: Франція чи Польща — для французів і поляків, які живуть за межами країни, і вони роблять це своїми мовами. Тому ідеальною, з моєї точки зору, була би структура якісного російськомовного каналу, англомовного каналу й україномовного каналу для діаспор або вимушених переселенців чи біженців, але жодним чином це, звичайно, не обмежує можливостей і права робити теж додаткову інформацію іншими мовами, про що тут багато говорилося: іспанською, арабською. Тому наша структура — це два канали, насправді не зрозуміло на кого розраховані.

Ми тут говорили про показники. Я мав колись стосунок до телевізійного менеджменту, то скажу про показники. 250 мільйонів глядачів подивилося канал «FreeДом» із січня (насправді марафон «FreeДом» стартував у середині березня. — «ДМ») по вересень у ютубі. Канал «24», чи канал «Еспресо», чи інші канали стільки людей дивиться протягом одного місяця. Більшість із цих людей, оскільки я дивився профіль аудиторії, теж у Росії. І їх значно більше, ніж у каналу «FreeДом», при тому, що ці канали не отримують бюджетного фінансування. Тому говорити про вплив «FreeДома» — це перебільшення. Насправді він має вплив, але це не той вплив, який мав би бути за бюджету в 165 мільйонів гривень.

Тепер як використовують цей бюджет. 7 травня Кабмін 165 мільйонів виділив на фінансування українського іномовлення. Ми маємо досить критичний аналіз і висновки Рахункової палати, які прямо стверджують, що у 2018–2020 роках головні розпорядники, всупереч вимогам статті 22 Бюджетного кодексу, не забезпечили належне управління бюджетними коштами в межах встановлених бюджетних повноважень; проблемні питання в організації й координації роботи одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі негативно впливали на ефективність використання. На думку Рахункової палати, з 2018 по 2020 рік і перше півріччя 2021 року головні розпорядники використали з порушенням норм бюджетного законодавства 243 мільйони 412 тисяч гривень, нерезультативно — 7 мільйонів 565 тисяч гривень, із порушенням закону про публічні закупівлі використали відкритих асигнувань на загальну суму 5 мільйонів 375 тисяч гривень. Із січня 2020 припинилося ефірне мовлення каналу UATV англійською мовою, з березня 2020-го розпочали мовлення російськомовного каналу «Дом», спрямованого на українців, які живуть в умовах збройного конфлікту на окупованій території Донецької та Луганської областей. Таким чином, із 2020 року ДП «МПІУ» і МКІП як уповноважений орган, відповідальний за погодження програмної політики ДП «МПІУ», не забезпечили повною мірою виконання покладених на ДП «МПІУ» завдань щодо задоволення інформаційних потреб іноземної аудиторії. Це розгромний звіт державного органу — це не опозиційні політики підготували.

Чи існує в нас насправді іномовлення? Як дирекція — так, але ви прекрасно знаєте, хто виробляє програми для іномовлення. Було оголошено без будь-яких тендерів інфокультурний мистецький конкурс, оголошення цього ніхто не бачив, де виходило це оголошення — не зрозуміло. Хто ж виграв, і хто ж отримав ці гроші? У нас немає іномовлення, в нас є канал «1+1», який отримав 41,8 мільйона гривень, є канал «Інтер», який отримав 33 мільйони гривень, є «Новинна група Україна», яка отримала 48,5 мільйона гривень. До речі, цікаво, коли медіагрупа «Україна» припинила існування, що сталося з тими грошима? Чи виконує «Україна» свої зобов’язання? Куди бюджетні кошти поділися? Є «SLM Новини» (СТБ і ICTV) — 41,6 мільйона гривень. І ось ці групи без тендеру, лише на підставі непрозорого, незрозуміло де оголошеного конкурсу, всі разом за величезні бюджетні кошти виробляють продукт, який дивиться значно менше людей, ніж весь інший інформаційний український продукт, який доступний для цих аудиторій. (Редакція каналу іномовлення, який тепер називається «FreeДом», теж виробляє значну частину контенту для марафону «FreeДом». — «ДМ».)

Тому говорити, що в нас є успішне іномовлення, я б не став. Чи перекреслює це всі заслуги іномовлення? Ні, звичайно. Там є багато цікавих матеріалів, справді деякі з них набирають перегляди, справді вони виконують корисне для держави завдання, і чим більше буде в нас таких структур, тим краще. Але непрозорі конкурси, незрозуміла витрата коштів, які розподіляються між олігархічними каналами, відсутність програмної концепції, відсутність українського й англійського каналів насправді свідчить, що жодного іномовлення в нас у країні не існує. Ми ж тут ніяких конкретних висновків не зробимо, нікого не закриємо, нікого не відкриємо, ми просто маємо зрозуміти, що в нас війна. Війна потребує чесності, перш за все, між собою. Якщо конкурс, то відкритий для всіх, якщо виробляється програма, то для чого, для якої аудиторії? Це суспільне питання, тому що війну веде наша славна армія і все українське суспільство. Не лише представники правлячої партії, не лише менеджери, ми тут всі однакові, й ми всі переживаємо за ефективність. І коли я бачу недостатню ефективність, — не хочу сказати «неефективність», тому що я справді вдячний людям, багато з них чесно працюють, — але коли ми як політики не визначили меж, не ухвалили нормального закону, як це іномовлення має виглядати, не дали гроші Олексію Мацуці і його колезі (Юлії Островській. — «ДМ»), які можуть зробити точно не гірший канал самі й організувати виробництво, ніж закуповувати в олігархічних каналів, де теж фахівці працюють. Але навіщо, якщо вони можуть самі це зробити? Дати їм нормальні гроші, поставити рамки, підтримати, і тоді ми можемо сказати, що в нас є іномовлення. І це відповідальність наша, ще раз вам хочу сказати, а не менеджерів. Дякую.

Микита Потураєв: Дякую, Миколо Леонідовичу, все, що ви сказали, на мій погляд, свідчить на користь моєї пропозиції, що нам би треба з боку комітету створити не формальну робочу групу, а якесь інтелектуальне ядро, яке могло би допомагати в розвитку іномовлення. Так, звичайно, є питання до ефективності, і як її підвищити, але я вважаю, і погоджуюсь тут з тобою, що там фахові люди, які за нашої підтримки можуть робити це ще краще, і з кращим результатом, і з більшим охопленням. Євгеніє Михайлівно, будь ласка.

Євгенія Кравчук: Колеги, дякую. По-перше, давайте, мабуть, почну з того, чим я хотіла закінчити. Пропоную на базі підкомітету, щоб ми продовжили цю дискусію у фаховому варіанті, у форматі off the record, щоб усі згадали своє минуле телевізійних менеджерів та інформаційників і дійсно були корисними. Я зараз буду говорити більше про «FreeДом», бо я маю змогу збирати фідбек від, наприклад, депутатів латвійського, естонського парламентів, від яких я почула, що в країнах Балтії дивляться «FreeДом». Отримую, до речі, такі ж фідбеки від білоруської опозиції: в Білорусі дивляться «FreeДом». І тут хотіла би подякувати колегам, що вони під час війни, воєнного стану, знаю, що і студію перебудовували. І тут хай уже говорить представник міністерства, як там долучали інші телевізійні групи, але я так розумію, що це в тому числі було зроблено для того, щоби швидко отримати технічну базу, і в тому числі мати можливість безперебійного мовлення незалежно від воєнної ситуації всередині країни.

Було питання пана Володимира з приводу того, як подивитись на аудиторію: так от, я бачу цілком реальні скрини, що частини мовлення «FreeДома» потрапляють у тренди російськомовного ютуба. Навіть не російськомовного, я перепрошую, а російського, бо в ютубі легко це подивитись і неможливо сфальшувати. Неможливо намалювати цей слайд, він є в самому ютубі — можна побачити, що є в трендах. З приводу англомовного мовлення я, до речі, вмикаюсь, бо володію англійською достатньо, щоб вмикатися в англомовну версію (Зараз МПІУ не має постійного мовлення англійською — є ютуб-канал, на якому щодня виходить кілька озвучених англійською матеріалів, — ДМ). Я була би тільки за, щоб ми змогли розширити поза ютубом мовлення, але це питання до колег, скільки це може коштувати, бо це все достатньо великі гроші.

Присутність на ОТТ-платформах, у кабельних мережах — це не просто ми так захотіли і вже за два місяці там опинились і отримали мільйонні перегляди. Також я би хотіла, щоб ми мали здоровий глузд. Коли ми наводимо приклад Маска, то Маск не буде дивитися іномовлення. Маск читає твітер, у кращому випадку дивиться Fox News. Тому я, як людина, яка за сім місяців, напевно, вже в сотнях включеннях англомовних…

Микола Княжицький: Іномовлення у твітері є теж, Євгеніє, іномовлення — це платформа, твітер теж його включає. Дякую.

Євгенія Кравчук: Пане Миколо, я вас не перебивала. Все-таки хотіла би завершити з приводу здорового глузду: ми не побудуємо українське BBC International за пів року, і це величезні кошти. Тому давайте, от якщо ми хочемо цьому допомогти, впливати на лідерів думок, на політиків, треба працювати в їхніх медіа, в CNN, BBC, Sky News, Fox News. До речі, хотіла би окремо сказати про арабське мовлення, я би тут його навіть вище поставила за пріоритетністю, бо знову ж таки часто даю коментарі для Al Jazeera і бачу, наскільки там багато російської пропаганди. Вони там намагаються показати, що це рівність думок і всі одинакові, але от якраз на арабський світ це, мені здається, дуже важливо. Тому конкретне питання, скільки це може коштувати, щоб ми під час підкомітету, коли через певний час зустрінемося, поговорили про це фахово. Але будьмо реалістами: впливати на політиків із Британії, Сполучених Штатів найкраще через ті медіа, які вони включають, бо вони впливають на їхній електорат. І вони дослухаються до свого електорату, до своїх людей, і ніяке іномовлення в коротких термінах, навіть якщо ми тут будемо тратити мільярди, цього не замінить і не перекриє цю аудиторію.

З приводу присутності тих чи інших депутатів: з нашого боку якогось тиску на редакцію, — будь ласка, тільки там вмикайте нас, — немає, не було і не буде, я це вам можу обіцяти. І коли, наприклад, я особисто даю коментарі, то перебуваю в цей час або десь із делегацією за кордоном, я є членом парламентської асамблеї ОБСЄ і парламентської асамблеї Ради Європи, і багато працюю за кордоном. Тому тут треба ще, мабуть, оцінювати цінність спікера, але я погоджуюсь абсолютно, що мають бути представники різних політичних сил…

Володимир В’ятрович: В опозиції теж бувають цінні спікери.

Євгенія Кравчук: Дякую, що і ви мене перебили. Власне, про що я хочу сказати: що мають бути представлені, звичайно, цінні спікери з різних партій. Ці фракції виступають єдиним фронтом за кордоном, бо в нас, у наших делегаціях ми, наприклад, працюємо і з опозицією єдиним фронтом, у нас абсолютний one voice. І так, очевидно, має бути при впливі на аудиторію. Але, знову ж таки, я вважаю, що вплив на російськомовну аудиторію в Росії, в Білорусії, в країнах Балтії дуже важливий. Я спілкувалася з колегами з Естонії, з Латвії, там, де до 30 % російськомовного населення; ці депутати переживають, що люди дивляться російське телебачення. Тому, коли ми даємо конкурентний продукт, який вони можуть споживати, це дає також свої результати. Я не кажу, що це заслуга іномовлення, але тішусь, наприклад, від того, що на виборах у Латвії проросійська партія вперше за 30 років не потрапила у парламент.

Микита Потураєв: Я закликав Володимира В’ятровича до наукового об’єктивного підходу, а сам зараз зроблю кілька суб’єктивних зауважень. Я зараз сидів, порахував, скільки разів я був на «FreeДомі» з 24 лютого (насправді марафон веде мовлення з середини березня. — «ДМ»): вчора був третій. Я на польському іномовленні, яке згадував Микола Княжицький, був із 24 лютого частіше. Навіть не порахую, скільки я разів був запрошений на польське іномовлення, в англомовні програми, звичайно. І ще одне зауваження: воно суб’єктивне, тому що цифр у мене немає, хоча цікаво було би їх подивитися. У мене є конкретні відгуки з двох країн, на мій погляд, важливих для нас, — Казахстану й Узбекистану. Я точно знаю, що люди, з якими я контактую, дивляться саме «FreeДом», вони саме з «FreeДома» отримують інформацію про те, що в нас відбувається, про наші здобутки, дякувати Богові, про російські поразки, про наші оцінки того, що в Росії відбувається, і так далі. Я не знаю, чи можемо ми дякувати саме «FreeДому» за те, що люди в Казахстані зараз запитують у росіян, які тікають від могилізації, чий Крим; я не думаю, що там тільки «FreeДом» відповідальний за таку проукраїнську позицію казахів, але я переконаний, що і внесок «FreeДома» в це теж є. Тобто треба ці азійські країни не забувати, тому що ми можемо їх досягати, і досягаємо, зокрема, завдяки роботі «FreeДома». Але так, цифри варто вивчити. Нам ще про цифри щось зараз скаже пані Галина Петренко з «Детектора медіа»; я дуже хочу ще подякувати і їй, і пані Оксані Романюк, й іншим колегам, із якими ми, зокрема, співпрацювали під час підготовки закону про медіа.

Тарас Шевченко: Всіх вітаю, в першу чергу дякую за цікаву змістовну розмову про важливе питання державної політики. Справді, багато чого є ще вдосконалювати і опрацьовувати, особливо по «FreeДому», якому менше, ніж один рік. «МПІУ» була передана до Міністерства культури і інформполітики від Мінінтеграції в березні цього року, і власне, до питання, чому трошки більш пріоритетно саме російськомовний телеканал був запущений. Є декілька аргументів, достатньо добре вже про це сказала Євгенія Кравчук, повторюватись не буду, але трошки додам. По-перше, є велика відсутність правдивої і достовірної інформації про Україну саме російською мовою. Англійською мовою правдиву інформацію про Україну знайти простіше, оскільки є іноземні медіа. Можна ці медіа запросити сюди, вони відзнімуть, буде правдива інформація. Цього не буде, звичайно, з російською. Безперечно, це вплив на ворога правдою. Наш ворог — Росія, там спілкуються російською мовою.

Пан Микола Княжицький, здається, говорив про міжнародні акценти, тут хотів би зазначити, що ми в тому числі в законопроєкт про медіа невеличкі правки пропонуємо саме в цьому контексті, оскільки закон про іномовлення трохи обмежувально говорить, що ми маємо саме про Україну говорити. Краще внести зміни. Між іншим, законів про іномовлення практично ніде в світі немає, тобто ми трошки надмірно, як на мене, пішли в регулювання.

Дозволю собі сказати, що, на мою думку, трошки політизоване питання про телеканал російською мовою. Петро Порошенко, коли був президентом, виступав саме за створення російськомовного телеканалу для боротьби з пропагандою, як в Україні це говорив, так і за кордоном. UATV, який був створений на базі УТР в 2015 році, коли почав мовлення, мовив українською і російською, не англійською, на одному каналі. Англійська була додана пізніше, а в момент старту там була російська й українська. До речі, поєднання на одному каналі різних мов, — трьох, чотирьох, двох, яке було практикою багато років за різних президентів, — на нашу думку, є неефективним. Глядач має бачити канал однією мовою, звикаючи до нього, тому потрібні різні канали

 З приводу Маска також Євгенія сказала, але додам своє питання: чи Маск про події в Німеччині дізнається з Deutsche Welle? Ну очевидно, що ні, тому формат впливу на Маска дещо інший. На мою думку, «FreeДом» на цей момент є найкращим з іномовлень, які були в Україні. На жаль, база для порівняння дуже слабка. І коли ми говорили, що нашого іномовлення немає за кордоном у готелях, то, чесно кажучи, зараз мені не соромно, що там з’явився «FreeДом», він там багато вже де є.

Ще одна теза, ми згадували сьогодні багато разів про підтримку донорів, от на російськомовну редакцію є ця підтримка, ми її знаходимо. Хочеться більше, будемо раді вашому сприянню. Чи дадуть нам американці і європейці на англомовний телеканал? Дуже навряд. І дам коротко відповіді на кілька питань, які звучали, чи тези, які трошечки відкоригую. «МПІУ» також виробляє «FreeДом», не лише інші телеканали його виробляють. Імовірно, за місяць «МПІУ» буде виробляти його повністю, оскільки контракти з телеканалами закінчаться. Медіагрупа «Україна», наскільки мені відомо, не отримувала жодних грошей; у момент, коли було оголошено про закриття медіагрупи, вони припинили роботу. А процедури були проведені ті, які передбачені законом, — мистецькі конкурси. Точно за такими процедурами приймає своє рішення і відбирає підрядників суспільний мовник: оголошує мистецький конкурс, коли гукає підрядників.

Микола Княжицький: А де саме було оголошено про цей мистецький конкурс?

Тарас Шевченко: Це зможе прокоментувати підприємство, оскільки ці процедури всі проводило не міністерство, а саме підприємство. На цьому дякую. Ще раз дякую за дискусію, вона корисна, її слід продовжувати, міністерство завжди відкрите. Ми робили такі обговорення із громадськими організаціями, з тим же «Детектором медіа», який, я так розумію, буде виступати наступним. Ще раз дякую.

Микита Потураєв: Дякую, колеги, я хотів би тільки одну річ прояснити. Микола Княжицький казав про необхідність розвитку іномовлення в якості мультимедійної платформи, тобто він же не казав, що кейс Маска — це кейс тільки про відсутність телевізійного мовлення. Він підкреслював важливість саме розвитку мультимедійного, так би мовити, напряму, я в цьому його повністю підтримую. Пані Галина Петренко, вам слово.

Галина Петренко, директорка громадської організації «Детектор медіа»: Шановні колеги, я хочу трошки додати про вже згадані наші моніторинги. Ми моніторимо ефір, саме ефір каналу «FreeДом», і в серпні було 20 включень 10 народних депутатів, і всі вони були від «Слуги народу». Але важливо зауважити, що не народні депутати є тими, хто входить у топ спікерів телеканалу «FreeДом». Тільки один народний депутат, Федір Веніславський, взагалі потрапляє до топу. Найбільш запрошуваною людиною на «FreeДом» у серпні був воєнний експерт Олег Жданов, який там був 22 рази. Також до топу входять Наталія Гуменюк, яка є речницею оперативного командування «Південь», воєнний експерт Олександр Коваленко, політкоментатор Володимир Фесенко, херсонський політик Сергій Хлань, радник мера Маріуполя Петро Андрющенко. Тобто зрозуміло, що весь цей спектр гостей абсолютно виправданий порядком денним. Також 12 разів в ефірі «FreeДома» в серпні з’являлась росіянка Ольга Курносова, це аналітикиня і журналістка, і в топі російські політиків Ілля Пономарьов, Дмитро і Геннадій Гудкови та інші. І справді, 70 % гостей, це повторюється з місяця в місяць, представляють Україну, і близько 20 % Росію, решта — інші країни. За спостереженнями наших експертів, російських гостей в ефір «FreeДома» запрошують найчастіше для, як ми це описуємо, світоглядних розмов, обговорення тенденцій у російському суспільстві, тоді як українські експерти частіше є нюзмейкерами і коментують перебіг бойових дій, ситуацію в українській економіці, культурі і соціальній сфері. Натомість росіян, — і ми всі це розуміємо, що це абсолютно правильно, — не запрошують коментувати бойові дії. Бойові дії коментують або українські спікери, або мілітарні експерти з інших країн: Австрії, Ізраїлю, Німеччини, США. Також хочу наголосити, що тільки 16 відсотків гостей «FreeДома» — жінки, і тут теж є що покращити, як мені здається. Дуже дякую.

Микита Потураєв: Отже, колеги, мені здається, що за такої наявності фахівців, які сьогодні взяли участь у дискусії, нам просто гріх буде на душу, якщо ми не продовжимо цю роботу. Підтримую пропозицію Євгенії Михайлівни, щоби на базі профільного підкомітету створити постійну робочу групу, яка би зустрічалася. Я переконаний, що і Олексій, і Юлія не будуть проти, і та робоча група на постійній основі зустрічалася би з колективом. Ми жодним чином не будемо втручатися в редакційну політику, можемо тільки разом шукати рішення для викликів, які перед вами стоять, надавати експертну підтримку. Переконаний, що експерти з громадського сектора, із громадських організацій, які з нами сьогодні були на обговоренні, теж долучаться, і таким чином ми зможемо інтелектуально, експертно допомагати розвитку іномовлення. Я переконаний, що ми зможемо це зробити, це буде і корисно, і цікаво для кожного з нас з професійної точки зору. Будь ласка, Володимир В’ятрович, і після цього я думаю, будемо вже завершувати обговорення. Дуже вдячний, Володимире, і тобі, і Миколі, і всім, хто в цьому обговоренні взяв участь, і Євгенії, звичайно, і пані Галині, і Олексію, звичайно, і Юлії, і Тарасу, і просто от хочеться продовжувати роботу в такому форматі, просто хочеться дійсно її продовжити. Будь ласка, Володимире.

Володимир В’ятрович: Так, я готовий продовжити дискусію, що нам важливіше — англомовна аудиторія чи російськомовна аудиторія в якості інструменту, в якому використовується «FreeДом», але ми сьогодні фактично не зачепили ще один інструмент, — наскільки я розумію, це теж іномовлення, — телеканал «Дом». А яка його функція, і яким чином він виконує функції, передбачені законом про іномовлення?

Микита Потураєв: Абсолютно підтримую, вважаю, що ми маємо в цьому розібратися.

Володимир В’ятрович: Чи може хтось відповісти, як оце власне в розважайлівку перетворився цей телеканал, яким чином він виконує функції іномовлення?

Юлія Островська: Так, будь ласка. Тільки що сказали, що «Дом» — це російськомовна розважалівка, але я тоді вважаю, що ви не стежите, як розвивається канал «Дом», тому що з 24 лютого канал «Дом» транслював марафон «Єдині новини», а ми всі працювали на «FreeДом». І вже з 12 вересня це суто україномовний канал, який…

Володимир В’ятрович: Але це іномовлення, так?

Юлія Островська: Ну так, це для людей, які…

Володимир В’ятрович: Іномовлення не може мовити на Україну, ви ж це знаєте.

Юлія Островська: А він і не мовить на Україну, він мовить на Україну в рамках законодавства, те, що не забороняє нам законодавство. А законодавство…

Володимир В’ятрович: Наскільки я знаю, з вересня канал «Дом» уже не транслює «Єдині новини»?

Юлія Островська: Так, я тут хотіла це сказати, саме з 12 вересня не транслює «Єдині новини», а транслює власний чи закупний контент…

Володимир В’ятрович: Розважальний контент?

Юлія Островська: Я б не сказала, що він розважальний, він публіцистичний…

Володимир В’ятрович: Розкажіть, поясніть мені, будь ласка, який має це стосунок до реалізації закону про іномовлення? Де тут іномовлення?

Юлія Островська: Багато людей поїхали з нашої країни, вони розмовляють українською мовою, я вважаю, що їм потрібно знати, що зараз тут відбувається у нас в країні.

Володимир В’ятрович: І для цього їм показують телесеріали й інший розважальний контент.

Микита Потураєв: Володимире, я пропоную це питання окремо розглянути, так само детально і ґрунтовно, як ми розглянули питання по «FreeДому». Так, я знаю, що канал «Дом» переходить або вже перейшов на українську мову. Не будемо зараз заглиблюватися в історію. Ми ж це погоджували свого часу, запускали як канал на тимчасово окуповані території, тоді в нас були суперечки щодо мови. Зараз він мовить, наскільки я розумію, так само, як і мовив, у тому форматі, і грубо кажучи, в такій самій географії, в якій йому було дозволено мовити…

Євгенія Кравчук: Там просто ж ліцензія та ж сама, він не може інакше. Тому, значить, супутник і соціальні мережі.

Микита Потураєв: Так, ліцензія та сама, тому вважаю, що цьому треба окрему дискусію присвятити, я так розумію, що є плани, і хотілося б, щоби керівництво іномовлення поділилося цими планами. Це просто буде потребувати багато часу, і було б бажано, щоб ви підготувалися…

Володимир В’ятрович: Дуже би хотів, щоб окремо про це поговорили, бо, на жаль, я зараз бачу, що телеканал «Дом» перетворюється у ще один український державний телеканал, що суперечить тим візіям і концепціям, про які ми говорили дуже багато тут, принаймні з 2014 року.

Микола Княжицький: Це просто нам не дає до ЄС наближатися. Знаєте, я би тут іронічно не посміхався: це проблема для держави. Очевидно, мабуть, це не проблема для виробників каналу, і це наша проблема, бо це записано в законі, як сказала шановна пані редакторка. Але для нас це велика проблема, тому що ми під приводом іномовлення створили ще один державний канал, який зобов’язали бути в усіх кабельних мережах. В жодній демократичній країні іномовлення за бюджетний кошт не ведеться на населення своєї країни. В жодній. Deutsche Welle в Німеччині заборонено, «Голос Америки» показувати в Америці заборонено, бо державна пропаганда на свою країну заборонена. За межі, там, де живуть українці, — ради Бога. Якщо це буде відповідати концепції, це можна показувати.

Микита Потураєв: Пані Юліє, ми просили би вас підготуватися до такої дискусії, і нам було би цікаво, я переконаний, що і вам також було б цікаво і корисно отримати від нас фідбек, який дозволить вам краще розвивати і той напрямок. Пані Оксана Романюк, і на цьому будемо все ж таки завершувати, колеги, бо перебрали вже ліміт часу.

Оксана Романюк, виконавча директорка Інститут масової інформації: Вітаю, колеги, я спробую коротко. По-перше, дякую за ініціативу створення робочої групи, я з радістю долучуся. І хотіла також звернути увагу на телеканал «Дом». Насправді я нагадаю, що Медіарух робив заяву з цього приводу, оскільки ми вважаємо це відкатом від демократичних реформ, які ми проводили, тому потрібно провести окремий перегляд ситуації з цим телеканалом. Нагадаю, що відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи, зокрема, в резолюціях ПАРЄ, було зазначено, що Україна має перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення. Зараз у нас дивна ситуація з цим телеканалом, який виробляє кулінарні шоу, дивні якісь програми, який перетворився на розважальний канал, який мовить на територію України, і це суперечить і концепції, і зобов’язанням України. Тому потрібно окремо на цей канал подивитися і вирішити, що з цим далі робити.

Микита Потураєв: Абсолютно підтримую пані Оксану. Пані Юліє, пане Олексію, я хочу, щоб ви нас розуміли: у нас є зобов’язання, які Україна на себе взяла. До речі, Миколо Леонідовичу, якщо я не помиляюся, це ж якраз ви частину цих зобов’язань на законодавчому рівні зафіксували — зобов’язання не мати державного мовлення, державних ЗМІ в Україні. Нам буде треба дуже серйозно поговорити про «Дом», про стратегію розвитку, яка у вас є, таким чином, щоб ми не створили небезпек для держави під час процесу вже прискореної євроінтеграції. Тому що ми розуміємо ваше бажання робити якісний україномовний канал, це можна тільки вітати, але щоб не сталося так, що ваші плани, які ми, можливо, і підтримуємо, наразили нас на ризики щодо виходу на початок переговорів про членство в Європейському Союзі. Це дуже-дуже важливо. Тому не сприймайте те, що зараз пролунало від нас, як позицію, що взагалі вам цього робити не треба. Можливо, і треба, тільки нам треба фахово поговорити, щоб ми всі позитивні речі могли підтримати, а від всіх потенційно ризикованих все ж таки державу убезпечити.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1985
Читайте також
19.10.2022 10:00
Ксенія Ілюк
Мар'яна Олійник
Отар Довженко
«Детектор медіа»
2 821
20.09.2022 12:00
Ксенія Ілюк
Мар'яна Олійник
Отар Довженко
«Детектор медіа»
3 155
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Ната
104 дн. тому
Наш дом рыгаловка причем за наши деньги
Thanks
104 дн. тому
Дуже цікава стенограма, хоча й сумбурна, проте корисна! А далі буде? і вітаю ДМ - щоразу на відсилки до Вашого видання.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду