Топтемою минулого тижня стали дві розмови Байдена, що стосувалися України: спершу з Путіним, а тоді і з Зеленським. У пулі противників влади з побаченого й почутого, за звичкою, зробили невтішні висновки. Тоді як дотичні до «зеленої» команди блогери традиційно дивляться на ситуацію з поміркованим оптимізмом.

Знову і знову ведем розмову (Байдена з Путіним)

Здається, російський наступ — це таки реальна загроза. А захисту в разі, якщо він почнеться, й допомоги у відверненні загрози Україна чекає від західних партнерів. Тож і розмова лідерів Росії та США, що відбулася на тижні, прикувала до себе погляди багатьох блогерів.

Проросійський ютубер Єгор Мисливець відреагував на подію у притаманному йому стилі. Мовляв, «американская и российская стороны порешали свои вопросы». Наприклад, «убрали санкции против "Северного потока-2"». А Україні, вважає блогер, «как всегда, дали конфетку» у вигляді анонсування засобів захисту, які США обіцяють передати на тлі російської військової загрози. Хоча і не відомо, мовляв, чи хотіла Росія на нас нападати. Але Україна, певен Мисливець, і надалі «слушает только Америку».

Поразку України в розмові лідерів Росії й Америки побачив і блогер із пулу Порошенка Мирослав Олешко. Мовляв, «Зеленский для Байдена не в приоритете», США «тупо кинули» чинну владу України, знявши питання санкцій щодо «Північного потоку-2», яких тривалий час добивається українське керівництво. «Если бы при власти был Порошенко, Байден бы так не поступил», — озвучує прогнозований висновок Олешко. Згодом, коментуючи цю тему в етері Прямого каналу, Олешко запевняв: для спікерів Банкової типу Олексія Арестовича чи Сергія Лещенка будь-який результат перемовин буде «перемогою влади». А ще нагадував, як Петро Порошенко свого часу «за свой счет оплатил ремонт ПВО для Киева» (якщо вже бути точним, ремонт фінансувала компанія Roshen, а не п’ятий президент особисто). А за Зеленського, мовляв, «многие регионы остались без ПВО» (чому ж Порошенко не допомагає нині?). Вів до того, що за Порошенка і стосунки зі США на повазі до України базувалися, а не те, що зараз.

Згадували Порошенка й на каналі «Ісландія», натхненнику якого, політтехнологу Володимиру Петрову, закидають співпрацю з Офісом президента. Петров жорстко розкритикував Порошенка за так звані червоні лінії, які лідер «Євросолідарності» окреслив для розмови Джозефа Байдена та Володимира Путіна. Петров іронізує: поки Порошенко не дав порад, «Байден не знав, що йому робити. Він розгубився як дитина, і Путін міг його стерти у порошок». З таким самим успіхом, певен Петров, він сам може звернутися до президента Гондурасу. Бо що там, що там результату очікувати не варто. Мовляв, звертаючись до світових лідерів, Петро Порошенко намагається «брехати собі», що він досі має політичну вагу. Хоча направду, не сумнівається блогер, Порошенко нікому на світовій геополітичній арені вже не цікавий. І все ж таки парадокс: нікому Порошенко не цікавий, але Петров та інші провладні блогери приділяють йому так багато уваги.

А що ж почула в розмові лідерів США та Росії Яніна Соколова? Медійниця певна: про реальні наслідки діалогу говорити ще рано, та заяви Джозефа Байдена свідчили про підтримку України, зокрема, її євроатлантичного руху. Хоча Соколова також зважає на те, що у США перестали рухатися до санкцій щодо газогону «Північний потік-2». Та і про Україну, певна блогерка, нині «говорять без України». Критикує Яніна Соколова й ідею Зеленського про прямі перемовини з Путіним. Мовляв, «якщо такий страшний вовк, чого ж ви до нього у ліс проситеся?».

Коментував тему і бізнесмен Андрій Оністрат, який у своєму блозі «Бегущий банкир» часто згадує злободенні політичні події. Мовляв, навіть фінансовий ринок реагував на зустріч лідерів держав в очікуванні, що «будет что-то плохое». У підсумку США, вважає Оністрат, пообіцяли Росії в разі ескалації збройного конфлікту повну ізоляцію і «Северную Корею» (в сенсі — роль держави-вигнанки). А от роль України у світовій геополітиці, певен блогер, навпаки, зростає. Після розмови Путіна та Байдена, проводить аналогію Оністрат, склалося враження, що хоч «рана осталась, но гнойник вырезали».

Знову і знову ведем розмову (Байдена із Зеленським)

Реагували блогери і на розмову лідера США з президентом України, що відбулася у четвер, 9 грудня. Наприклад, симпатик Порошенка, ведучий Прямого каналу Тарас Березовець, аналізуючи подію, говорить, що Байден «долго тянул» із дзвінком нашому президенту, встигнувши перед цим переговорити з багатьма європейськими лідерами. Та й розшифровку розмови, що з’явилася на сайті Білого дому, блогер вважає «скупою». Загалом, США «посылает четкий дипломатический сигнал»: мовляв, і надалі будуть підтримувати Україну, але не хочуть співпрацювати з президентом Зеленським. Бо всі таємниці, на думку медійника, наш президент зливає Єрмаку, а той — росіянам. Схожу риторику можна було чути у токшоу на Прямому.

Тим часом, певен Тарас Березовець, Володимир Зеленський готує ґрунт для прямих перемовин із Путіним, в рамках яких начебто піде на поступки росіянам. Підіграє цьому, мовляв, і соціологічна група «Рейтинг», яка «является штатной структурой Офиса президента» (тільки тому, що публікує рейтинги, які не до вподоби попередникам?). Бо наводить дані, що за прямі перемовини з Росією виступає 56 % українців. «Это идет вброс и проверка общественного мнения», — переконує прихильник попередньої влади.

Рефлексував на діалог і найпопулярніший блогер проросійського сегменту Анатолій Шарій. Як і його ідеологічний опонент Березовець, Шарій наголошує, що дзвінок Зеленському Байден переносив і зателефонував в останню чергу. А з розшифровок бесіди, бідкається блогер, «не понятно ничего». Та й про Донбас і Крим, мовляв, детально ніхто не згадував. Загалом, певен Шарій, перемовини лідерів двох держав, на які так чекали в Україні, виявилися «белым шумом». Що ж, Білому дому варто попрацювати над помилками, раз такий видатний експерт із міжнародних відносин нічого не розуміє в його повідомленнях :)

А що ж в Офісі президента? Тематичне відео виклав на своєму каналі радник Єрмака Олексій Арестович. За його словами, попри загрозливу ситуацію біля кордонів, «українська влада не хвилюється», бо «сподівається на збройні сили, український народ, а потім — на допомогу партнерів». Що ж, навіть якщо не дуже покладатись на думку Арестовича як військового експерта, приємніше чути від нього слова підбадьорення, ніж чергову пропозицію комусь «застрелитися» чи хизування, що він «врятував життя сакральній жертві».