«О соглашении с пиар-агентством "Радник" я ничего не знаю, – сказав «Детектор медіа» генпродюсер «ТСН» («1+1») Володимир Карташков. – Мы не располагаем никакими договорами, и если у нас происходят какие-нибудь коммерческие истории, то они имеют отношение к коммерческому департаменту. Мы даем то, что считаем интересным, и сочли необходимым дать материал об альтернативных российским поставках топлива». «ТК» скерувала запитання до прес-служби «1+1», і отримала ще один коментар пана Карташкова:

Адвокат та відомий медіаексперт Наталія Петрова наголосила, що перш за все слід з'ясувати, чи є ДП НАЕК «Енергоатом» органом державного управління, а отже, чи поширюється на нього дія закону «Про порядок висвітлення…».

У секторі взаємодії зі ЗМІ Міністерства палива та енергетики повідомили, що НАЕК є структурним підрозділом міністерства – державним підприємством, через яке Міністерство здійснює управління галуззю, – тому його можна «з натяжкою» віднести до органів державного управління. Хоча юрист Інституту Медіа Права Ігор Розкладай переконаний, що норму закону не можна застосовувати до державних підприємств, заснованих Кабміном або міністерствами. Водночас, наголошує пані Петрова, відповідно до закону «Про рекламу», у новинах рекламних повідомлень не може бути в принципі: «Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України… (…) також трансляції релігійних служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин»; «Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами"».

«Також, як відомо, усталеною практикою наших медіа є укладання угод про висвітлення діяльності будь-якої комерційної структури. Для багатьох ЗМІ ці угоди, що пройшли через комерційний відділ (а не є самодіяльністю окремих журналістів – їй медіаменеджери вже поклали край), є напівофіційним, але цілком прийнятним бізнесом, – каже шеф-редактор «Детектор медіа» Наталія Лигачова. –  Є іще один бік проблеми: як відомо, більша частина бюджетних коштів, які виділяє Кабмін державним Національним телекомпанії та радіокомпанії, йде на фінансування… замовних відомчих програм різних міністерств та державних органів! Тобто, за кошти платників податків насправді державні органи, установи, підприємства по повній програмі піаряться, а не контролюються суспільством! Це нонсенс. Але, видається, допоки в країні не буде політичної волі на справжнє реформування інформаційного простору в і’мя його демократизації, а не в ім’я окозамилювання для Заходу та політично-комерційної вигоди для тих, кого "допущено до корита", в нас нічого не зміниться!». «До речі, проблема у створенні в Україні суспільного телебачення для багатьох представників влади полягає саме в тому, що подібна модернізація державного мовлення зруйнує усталену систему узаконеної корупціїі», – резюмує Наталія Лигачова.