Вівторок, 12 березня 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Як зазначив у себе на фейсбуці наш редактор Євген Бриж, «про переможний для України “Оскар” на  “Детекторі медіа”  писали прекрасні автори, які мають глибоку експертизу. Редагувати ці тексти — одне задоволення. Усе, що треба знати про церемонію, можна прочитати на наших сторінках:

— текстова пряма трансляція від Артура Колдомасова;

— враження від коментаторки церемонії  Лєни Чиченіної (маленький спойлер — рекомендую новий випуск подкасту “Медіуми”, розмова Лєни із Вадимом Міським та Наталкою Соколенко вийшла бомбезна, завтра вже на нашому сайті);

— реакція соцмереж від Марини Крижньої;

— повний список переможців;

— колонка кінокритика від Дмитра Десятерика;

— виступ Мстислава Чернова, режисера фільму “20 днів у Маріуполі”;

— і навіть про те, в якому особливому піджаку він з'явився на церемонії».

Зображення згенероване штучним інтелектом.

І це ще ви не читали огляд Олександра Морського: «“Оскар-2024”. Найкраща церемонія за багато років — і не лише через перемогу України». Залишу вам усього один невеликий абзац із тексту Олександра: «А потім Мстислав Чернов отримав перший “Оскар” за фільм в історії України й показав, як це робиться. Режисер вийшов на сцену та розповів, що не хотів би знімати “20 днів у Маріуполі”. Нагадав про російські злочини. Та сказав, що разом люди у залі можуть принаймні забезпечити поширення правди про російську агресію. Навіть якби Чернов не був українцем, це була, мабуть, найкраще написана подяка вечора. Сподіваємося, вона когось переконає у Штатах. Зараз це дуже потрібно. Хоча би тому, що американці досі обманюються росіянами, що чудово продемонструвала поява кадрів із Навальним на початку In Memoriam».

Далі більше,  продюсерка фільму «Навальний» назвала «20 днів у Маріуполі» політичною документалкою, і здогадайтеся з першого разу, що, на думку Марії Пєвчіх (так її звати), показує фільм «20 днів у Маріуполі»? — Правильно, він «показує не злочини росіян, а злочини Путіна». Тому українські користувачі та користувачки мережі Х у коментарях швидко пояснили продюсерці, що вона трішки не зрозуміла кіно.

Ну а тепер — «зрада». Зі скороченої міжнародної телеверсії церемонії вирізали момент, у якому нагороджують команду «20 днів у Маріуполі». З одного боку, це традиційна практика.... Проте минулого року нагородження команди фільму «Навальний» та промову Юлії Навальної таки лишили.  «Суспільне Культура» звернулося по коментарі до організаторів.  Організатори відповіли.  Лєна Чиченіна це все описала і пояснює нам.

Нову порцію приголомшливих для нас висловлювань від Пари Римського розібрав і пояснює мій колега Сергій Чернявський. Точніше, аналізує, як шпальти світових видань комунікували зі своїми читачами слова понтифіка про «білий прапор» для України. До речі, не тільки їх. Папа Франциск не вперше висловлюється щодо нападу Росії на Україну. Тож, як перші шпальти світових видань ігнорували відповіді Папи, окрім переважної більшості щоденних італійських газет, читайте в тексті мого колеги «Як Папа “вболіває” за Росію».

У 2024 році все ще є люди, які виправдовують свої політичні переконання та расистські висловлювання поганими піснями, неправильними виконавцями, умовними правилами й іншими відмовками. Про що йдеться — відповідь у матеріалі Артура Колдомасова, у якому він аналізує цьогорічні відкриті національні відбори країн-учасниць на «Євробачення». «Детектор медіа» вже писав про національні конкурси низки країн (тут, тут, тут і тут), а цього разу мій колега порівняв відбіркові шоу Хорватії, Ісландії та Сан-Марино — найменшої країни на конкурсі. Її участь є явищем особливим і вкрай цікавим. Ну хоча б тому, що глядацького голосування в Сан-Марино немає і для основного «Євробачення» це також є неможливим. Усе… через малу кількість жителів, так. А як же голосують, як рахують, як, зрештою, потрапляють на конкурс — Артур усе описав тут.

І насамкінець, дослідження й аналіз нашого постійного медіаексперта Ігоря Куляса  «Моніторинг спільного телемарафону “Єдині новини” за 27–28 лютого 2024 року» — про що та як розповідали в ефірних блоках каналів «Інтер», «Ми — Україна», Першого каналу Суспільного, «1+1», ICTV та СТБ, «Ради» і хто та які стандарти порушував найчастіше. Тут можна прочитати стислий аналіз моніторингу новин.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Подивіться і новий випуск  «Локшину замовляли?», якщо хочеться небанального гумору й історичних фактів у сучасному форматі: феномен Путіна, який копіює стратегії і тактики нацистського диктатора Гітлера, а також чому Кремль не може придумати ліпшого формату для реабілітації іміджу Гітлера, ніж пропаганда геббельсівського зразка?

Тепер точно все.

Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.