П’ятниця, 8 березня 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Маша Єфросиніна та Христина Соловій покажуть фінал їхньої суперечки, якщо зберуть 1 мільйон гривень на реабілітацію поранених в Авдіївці. Ось так і завершилася історія довкола  інтерв’ю Соловій Єфросиніній. Такі жіночі ініціативи мені подобаються. І моя колега Марина Крижня видихнула з полегшенням: нарешті український ютуб дочекався хоча б частково гострого інтерв'ю. Співачка Соловій прийшла до Єфросиніної скласти, як сказала сама ютуберка, екзамен на відвертість. Відвертою була настільки, що після самого інтерв’ю весь тиждень у соцмережах не особливо й обговорювати її вже колишні стосунки з українським письменником та музикантом Сергієм Жаданом, бо захопила фейсбук-спільноту позиція співачки щодо мовного питання: Соловій закинула українському шоубізнесу, що на їхніх руках кров, за толерування усього російського в Україні. Маша і Христина ледь не побили горщики,  але всю суперечку, що розгорілася між ведучою та гостею, нам не показали. Тепер знаємо, що треба робити, щоби побачити фінал, — підтримати військових і прочитати розбір скандального інтерв’ю, який зробила Марина Крижня.

Хоча доцільно ж об’єднуватись задля перемоги над ворогом, а не сваритися. Нас, українців, зусібіч закликають саме до цього. Та чи легко бути єдиними й сьогодні, і чи були такими у відповідях лідери та лідерки новостворених ініціатив і організацій із 10-річним досвідом? «Детектор медіа» продовжує звіряти годинники представників і представниць громадянського суспільства до другої річниці повномасштабного вторгнення Росії, а також десятиліття початку російсько-української війни й анексії Криму. Ось тут уже третя частина опитування.

«Анонімність — це не про свободу слова, це про свободу верзти будь-що і ніяк за це не відповідати». Ярослав Юрчишин, голова парламентського комітету з питань свободи слова, розповів  моїй колезі Світлані Остапі про те, як бачить регулювання роботи телеграму в Україні; чи дивиться особисто телемарафон і чи потрібен він зараз; чи розглядатиме комітет питання про закриття в цифрі трьох каналів (5-го, Прямого й «Еспресо»); про російськомовний марафон нашого іномовлення «FreeДом» — чи зможемо ми підбурити росіян на революцію цим марафоном? І зрештою, як зміняться стратегія і тактика захисту полонених журналістів та доступ колег до фронту.

Про голосування «внє політікі» в Росії, або навіщо авторитарним режимам вибори, — пояснюють у своєму матеріалі Леся Бідочко та Андрій Пилипенко. Для чого це нам знати? Ну точно ж не для того, щоб зрозуміти, що немає жодної інтриги в президентських виборах у Росії, де повністю відсутня політична конкуренція, а сам процес виборів максимально деполітизований. Нам це й так відомо. Але для того, щоби, приміром, розуміти, що вибори мімікрія під демократичність — це сигнал для міжнародної аудиторії, що «народний мандат» автократа було поновлено. Мовляв, це не самозахоплення чи узурпація влади, а наслідування демократичного процесу та послідовне виконання конституційних приписів. Диктатор розраховує, що в такий спосіб хоч трохи нейтралізує той негативний ореол авторитаризму, що склався довкола його постаті. Але росіяни приплели сюди ще й особливий «ген демократії», який сягає «глибини віків» (людям без почуття гумору або з витримкою залізної людини — не читати).  

Залишу одразу ще одне посилання, щоб ви дізналися, що неслося в кремлеграмі наприкінці лютого — на початку березня 2024 року. Мої колеги розібрали ключові тези. Нагадаю, 1 березня російські пропагандисти опублікували запис розмови німецьких військових, який назвали «обговоренням атаки ракетами Taurus по Кримському мосту». Костянтин Задирака та Олексій Півторак розповідають, як росіяни маніпулювали цією розмовою і темою надання Україні ракет Taurus: «Не давайте Taurus, а то Путін нападе».

«Довга доба» — це збірка відео, знятих українцями на телефони після початку повномасштабного вторгнення, — так Марія Спалєк починає свій розбір фільму режисера Алана Бадоєва, який заробив ім’я на гламурних кліпах для російських зірок, а зараз займається документуванням злочинів росіян. Тут є фіксації атак і руйнувань, випадкові кадри з життя цивільних, численні сториз, відеозвіти волонтерів і військових, відеопослання до рідних і близьких. У коментарях у соцмережах багато хто з глядачів розповідав, що не зміг подивитися фільм з першого разу, адже він занадто детально зображує страшні події. Сам Бадоєв планує поширювати фільм на закордонну авдиторію і, здається, непогано її знає: «у американців, наприклад, є такий запит: відчути, що відчувають українці. Тільки щоб дуже було лайтово. Вони б погралися у гру, як бути українцем, але тільки в віртуальних окулярах.  Європейці більш емпатичні, тому що дехто з них був тут».  І це треба робити, бо, як нагадує сам режисер, «довга доба ще триває».

А от що продовжують робити в «Кварталі» і на кого їхня «творчість» розрахована? Думок і запитань більше, ніж відповідей. Що сталося? Акторка Ірина Гатун в одному з номерів «Кварталу 95» виконала пісню на мотив «Ой у вишневому саду» під акомпанемент піаніста Євгена Хмари. Мало би бути смішно, але в коментарях під відео українці обурилися. А чому? Кварталівці виклали в інстаграм уривок відео з таким підписом: «Багато чоловіків в Україні вже більше двох років вимушені жити далеко від своїх дружин. Тому той момент, коли дружина повертається додому, для них є особливим у всіх сенсах цього слова. Бажаємо всім якнайскоріше об'єднатись зі своїми коханими». Глядачі подивилися й розкритикували «Квартал» за печерні стереотипи. Ніколи такого не було — і от знову…

Однак і розуміння, що ми можемо і вміємо знімати, щоб потім дивитися без сорому, вже також є. «На СТБ вийшов серіал “Перевізниця”, який ще за анонсами мав стати подією на українському телебаченні. І, холера, таки став. З чим усіх можна радісно привітати. У соцмережах його активно обговорюють, дискутують і переважно висловлюються щонайменше позитивно, а щонайбільше — захоплено. Бо як же тут не висловлюватися?» — написала Лєна Чиченіна і також висловилась. Якщо хочете ще й читати без сорому, будь ласка, огляд серіалу тут —  неможливе можливо.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Подивіться і новий випуск  «Ньюспалму», адже гумор Юрка Космини — саме те, що треба після напруженого робочого тижня. Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.