«Оскар-2024». Війна наблизилася впритул до кордонів західного світу

«Оскар-2024». Війна наблизилася впритул до кордонів західного світу

11 Березня 2024
2109
11 Березня 2024
15:00

«Оскар-2024». Війна наблизилася впритул до кордонів західного світу

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
2109
Ось ми й зробили це. Україна здобула свій перший «Оскар». Американська кіноакадемія, зі свого боку, має перший фільм-призер, знятий безпосередньо на лінії фронту.
«Оскар-2024». Війна наблизилася впритул до кордонів західного світу
«Оскар-2024». Війна наблизилася впритул до кордонів західного світу

Ці кадри (трансляцію церемонії вручення «Оскарів» вело «Суспільне Культура», події зі студії коментувала Лена Чиченіна) вже стали архівом: о 18:04 за Лос-Анджелесом, о 3:04 ночі за київським часом Кейт Маккінон перераховує номінантів, Америка Феррера відкриває конверт і оголошує переможця, Мстислав Чернов разом зі співавтор(к)ами підіймається на сцену.

Про цю перемогу ще писатимуть і писатимуть. Я ж хотів би поміркувати про неї в кінематографічному контексті.

Отже, найбільше номінацій мала драма Крістофера Нолана «Оппенгеймер» (США — Велика Британія) — 13. На другому місці опинився Йоргос Лантімос із ретрофутуристичною комедією  «Бідолашні створіння» (США — Велика Британія-Ірландія) — 11 категорій. Новий фільм голлівудського класика Мартіна Скорсезе «Вбивці квіткової повні» отримав 10 номінацій, а касовий чемпіон минулого року «Барбі» (режисерка Грета Гервіг, США) — 8. Водночас по 5 номінацій присудили «Зоні інтересу» Джонатана Глейзера (США — Велика Британія  — Польща) й «Американському чтиву» (Корд Джефферсон, США).

Тріумф «Оппенгеймера» — 7 статуеток, зокрема найкращий фільм, режисер, чоловіча роль (Кілліан Мерфі) — був передбачуваний, судячи з потоку позитивних рецензій та перемог в інших преміях.

Кілліан Мерфі (фото Getty Images)

Так само очікувані чотири нагороди для візуально приголомшливих «Бідолашних створінь»: найкраща жіноча роль (Емма Стоун), найкращі костюми, грим і художниця-постановниця.

Емма Стоун (фото Getty Images)

І ще один переможець, вартий згадки — «Зона інтересу» — найкращий фільм і найкращий звук.

Джонатан Глейзер, режисер фільму «Зона інтересу» (фото Getty Images)

Оцінюючи  ці результати, варто враховувати, що «Оскар» — премія не фестивальна; умовно кажучи, кіноакадеміки розуміються на масовій природі кінематографа. А втім, слабким місцем режисури Нолана якраз є пріоритет видовища над приватністю героїв, й «Оппенгеймер» не є винятком. Найбільш приголомшливий епізод тут — вибух ядерної бомби. Щойно ж справа переходить з макро- на мікрорівень, на сцени діалогів, — починаються на диво лобові, прямолінійні рішення та патетична акторська гра. Та все ж Нолан розповів не тільки видовищну, а — хай і не завжди переконливо — потрібну історію. Бо після тривалого затишшя війна наблизилася впритул до кордонів західного світу, ба більше — ядерний шантаж із боку Росії теж цілком зримий.

Знов-таки, «Зона інтересу», хоча формально і є історичним фільмом, достоту актуальна для сьогодення, адже в основу сценарію Глейзер поклав роман Мартіна Еміса про життя коменданта Освенцима — Рудольфа Гьосса.

Є дуже різні підходи до показу Голокосту на екрані. Глейзер обрав найризикованіший — показати Катастрофу з погляду рутинних турбот головного ката. Отаке зразкове німецьке сімейство: є в Гедвіг і Рудольфа чудовий будинок, і гарний сад, і п’ятеро діточок, а розташована вся ця радість упритул до бетонного паркану, за яким цілодобово страчують тисячі невинних. Але не бачимо ані трупів, ані газових камер, ані печей — процес долинає лише страхітливою хвилею звуків (неймовірна робота звукорежисера Джонні Берна), яку щасливі Гьосси намагаються не помічати. Завдяки отакій зосереджено-відстороненій оптиці Глейзер виводить оповідь на рівень інфернального узагальнення: зло найкраще процвітає на ґрунті байдужості.

Що ж до категорії «Найкращий документальний фільм», то в «20 днів…» були наступні конкуренти:

  • «Бобі Вайн: Народний президент» (Крістофер Шарп, Мозес Бвайо, Уганда-Велика Британія — США) — хроніка президентської кампанії популярного угандійського співака Бобі Вайна проти диктатора Йовері Мусевені.
  • «Вічна пам’ять» (Майте Альберді, Чилі) — оповідь про стосунки журналіста Аугусто Гонгори та актриси Пауліни Уррутіа.
  • «Чотири дочки» (Каутер Бен Ханіа, Туніс) — арабомовна сімейна драма.
  • «Убити тигра» (Ніші Пахудж, Канада) — про індійську родину, яка бореться за справедливість після того, як їхню дочку-підлітка жорстоко зґвалтували.

У кожного з цих фільмів були свої сильні сторони, і кожний зачіпав надзвичайно дражливі теми. «Бобі Вайн: Народний президент» — адреналінове поєднання поп-музики, насильства і політичного протистояння. «Вічна пам’ять» — елегічна й ніжна картина про те, як жінка доглядає за чоловіком, чию свідомість руйнує хвороба Альцгеймера. В «Чотирьох дочках» після зникнення двох дочок туніської матері режисер запросив професійних актрис, аби ті відтворили події та бодай таким чином компенсували втрату: прецікава комбінація ігрового кіно з документалістикою. «Вбити тигра» — справжній трилер: односельці родини наполягають на тому, що питання з примусовим шлюбом має вирішити громада, а не суд, щоб зняти «пляму» з жертви зґвалтування — і стають дедалі ворожішими до постраждалих.

А втім, першість «20 днів у Маріуполі» ґрунтується на майстерності Мстислава Чернова як оповідача — і сюжетно, і візуально.

Фільм структурований на кількох оповідних рівнях. Найпомітніший — лінійна хроніка подій. Другий, пунктиром — виживання авторів. Ще один наратив — внутрішня драма режисера.

Розвиток ситуації відображено з безжальною методичністю. Перші обстріли, перші руйнації, перші містяни, які втрачають самовладання й дах над головою. Частина сцен діється в лікарні, куди привозять постраждалих з усього Маріуполя. Чернов, наполягаючи: «На це має бути болісно дивитися», не відвертається навіть від скалічених або вбитих дітей. Пекельною кульмінацією стає атака на пологовий корпус. В наступній склейці — людожерська облуда росіян про «базу “Азова”» у шпиталі. Стан речей стрімко погіршується. Розбито останню пожежну частину. Окупанти прорвалися в місто: чути автоматні черги. Трупи лежать просто на тротуарах. Відчуття незворотності підсилює мінорний ембієнт Джордана Дикстри та Браяна МакОмбера.

Та все ж якби Чернов обмежився поступом смерті, то отримав би щось на кшталт інвентаризації жахів — важливої, проте кінематографічно недостатньої. «20 днів у Маріуполі» — історія ширша й глибша.

Бо моторошні кадри контрастують із несподівано зворушливими буденними замальовками. Безхатній маріуполець показує черепаху в акваріумі: «Вася теж хоче жити». Чоловік посеред дороги ловить переполохану морську свинку. В іншому, поки що цілому пологовому народжується дитина. Життя опирається примусовій ентропії.

До того ж в огромі бід Чернов проводить сюжет про свою команду, починаючи з лячного сюжетного гачка в пролозі: невизначеність щодо долі авторів спричиняє потрібну напругу. Поширений документальний підхід «мухи на стіні», що передбачає розчинення операторів у довкіллі, тут не працює. Чернов і Малолєтка активно спілкуються з людьми, отримують від них і прокльони, і прохання про допомогу, намагаються заспокоїти кого можуть. Чим ближчі окупанти, тим гостріше відчуття небезпеки.

А найбільш особистий мотив заданий присутністю ліричного героя, яким і є Мстислав. Він не просто описує свої враження, а й намагається осмислити побачене, а також своє місце. Негучна рефлексія бере краєвид руїни в ширшу, загальнолюдську рамку. І разом із тим вступають метафори, котрі долучають «20 днів…» до поетики високої драми: чорний пісок сиплеться крізь пальці, зграя птахів мчить у висі, рука немовляти лежить у дорослій долоні.

Так, поєднавши інтимне й суспільне, страшне й тендітне, Чернов витворив фільм, якому в його категорії не було рівних. Мало того: якщо «Оппенгеймер» говорив про масове винищення як наслідок наукових досліджень, «Зона інтересу» — як про доведений до автоматизму процес, то «20 днів у Маріуполі» розглядає винищення в упор — повертаючи максимі «ніколи знову» силу її первісного звучання.

І наостанок варто процитувати слова Мстислава після отримання нагороди:

«Я вдячний. Але, напевно, я буду першим режисером на цій сцені, який би хотів не робити цей фільм. Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян.

Я би віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах. Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проте ми всі разом, ви і я, ми зараз, серед найталановитіших людей світу, можемо зробити так, щоб виправити історію, щоб правда перемогла. І щоб загиблих людей Маріуполя та тих, хто віддав своє життя, ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, а спогади формують історію».

Виступ Мстислава Чернова на церемонії вручення «Оскарів» (фото Getty Images)

Титульне фото: Рені Аронсон-Рат (ліворуч), Мстислав Чернов і Мішель Мізнер (праворуч) під час 96-ї церемонії вручення премії «Оскар»/Getty Images

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2109
Читайте також
23.04.2024 13:00
Юрій Луканов
для «Детектора медіа»
1 640
11.03.2024 18:00
Лєна Чиченіна
«Детектор медіа»
1 681
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
ІГОР ПАСТЕРНАК
99 дн. тому
Рішення про нагороду - виключно політичне! В цьому мало хто із митців сумнівається...
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду