Вівторок, 27 лютого 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Спільний телемарафон «Єдині новини» — суперфеномен українського телебачення. Наприкінці лютого 2022-го суспільство пишалося ним, через рік усе ще вважало єдиним джерелом правдивих новин, а влада й досі називає його важливим інструментом протидії російській пропаганді та дезінформації, хоча визнає, що вже час визначитися з місцем коми у вислові «продовжити не можна припинити» або принаймні трансформувати марафон. «Детектор медіа» багато моніторив, аналізував і писав про диво, що затягнулося, тому цього разу мої  колеги запитали в журналістів, дослідників та медіаекспертів про те, чи виконує єдиний телемарафон суспільно значущу функцію на другому році свого існування (це друга частина опитування, першу читайте тут).

Справа в тому, що на другий рік війни в марафону падали рейтинги, йому довіряло все менше людей, 43% опитаних фондом «Демініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення Руху «Чесно» вважають, що він втрачає актуальність. Іноземні ж партнери та міжнародні організації закликають владу припинити його, щоб він не перетворився з поблажливого до влади на рупор пропаганди. 

І це не голослівні заяви, підтвердження — в новому тексті Ігоря Куляса, медіатренера та автора основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Ось який початок має матеріал мого колеги: «Телемарафон “подолав” критичну межу. 19 лютого Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати соціологічного дослідження, де серед іншого був такий: вперше за майже два роки існування телемарафону “Єдині новини” баланс довіри-недовіри до нього виявився негативним». У своєму тексті Ігор Куляс  звертає увагу лише на дві показові обставини. Хоча про причини остаточного падіння глядацької довіри до телемарафону можна говорити багато.

«ДМ» попросив українських письменників, видавців і літературознавців поговорити зі своєю аудиторією в соцмережах про російську пропаганду та поділитися міркуваннями про те, як їй протидіяти. Ми запитали в митців, наскільки, за їхніми спостереженнями, за два роки великої війни змінилася ворожа пропаганда та як на практиці вдається розвінчувати фейки росіян у масовій свідомості? Відповідали письменник Андрій Кокотюха, гендиректор «Фоліо» Олександр Красовицький, письменниця Галина Крук , головна редакторка видавництва «Чорні вівці»  Христя Венгринюк, а письменниця Ірена Карпа навіть  проілюструвала пропаганду на прикладі Олексія Арестовича. 

Цікаву розову можна послухати в подкасті «Медіуми», де мої колеги розмовляли про вайбер-канал Зеленського, який після створення одразу став більшим за його канал у телеграмі. Але не тільки про це. До Наталі Соколенко й Вадима Міського цього разу в гості прийшла Гала Котова, керівниця команди маркетингу Rakuten Viber в Україні. Розмову про те, чому японський власник Viber Хіроші Мікітані так вірить в український ринок, як вони борються за Україну і проти російських фейків та пропаганди, направду, можна слухати на одному диханні — було цікаво.

«Пані Оксана нас не спозорила і на церемонії закриття Берлінале», — пише в себе у фейсбуці моя колега Лєна Чиченіна, розповідаючи про виступ Оксани Забужко на Берлінському кінофестивалі. Письменниця переживала, чи правильно переклали фразу «війна на знищення» німецькою. Бо в них (у німців) є спеціальне для цього слово, якого вони, як каже Забужко, страшно бояться і скрізь хочуть повиправляти. Довелося лізти у трансляцію і перевіряти. Перекладачка трохи зашпорталася, але теж не спозорилася. Бо було б їй за це триндів. Люблю тексти пані Забужко і нашої Лєни Чиченіної — «Це найбільша війна на знищення з 1945 року».  Почитайте, я знаю, що ви поділяєте зі мною цю любов до Лєниних текстів.  

Мені, здається це перша пресконференція (форум влади) Президента за всі роки мого досвіду в журналістиці, яку я не дивилась. Напевно, через те, що у внутрішньому робочому чаті бачила: там буде моя колега Юлія Лавришин, а отже, згодом я зможу прочитати все, що варто й важливо знати. Якщо ви, як і я, пропустили, то своїми враженнями про захід з нагоди других роковин повномасштабної війни в Україні Юлія поділилась ось у цьому тексті — «Як пройшла “чесна” розмова влади з народом».  Спойлер: розмови майже не вийшло, але короткі діалоги були, хоча й з іноземними журналістами. Загалом, за настроєм заходу читалося, що він більше розрахований на іноземну аудиторію: іноземцям частіше давали можливість поставити запитання, а з деякими журналістами, як от з італійцем чи поляком, президент навіть мав маленькі дискусії. А далі Юлія згадує слова самого Зеленського: «лідер фракції тут, голова Офісу президента тут, прем’єр-міністр Шмигаль тут, Подоляк тут, президент тут», — і власне описує їхню роль на заході, який назвали форумом «Україна. Рік 2024» . Детально про саму пресконференцію, яка пройшла «без скандалів і без відповідей», можна почитати в тексті Олександра Морського з промовистою назвою «Лімб».

І ще одне посилання залишаю та завершую листа, щоб не затягувати. Це  моє особисте відкриття аж тільки тепер (так, мені соромно) — «вихователька пані Калина», Олена Гнесь, блогерка, яка веде ютуб-канал для малюків, де навчає та розважає їх українською. Її відео набирають мільйони переглядів. Про трьох дітей, чоловіка, що в перший день повномасштабного вторгнення пішов на війну, переїзд до Америки і роботу ютуб-нянею для маленьких українців з усього світу з Оленою розмовляла наша Юлія Поліковська. Це було пізнавально.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Подивіться і новий випуск «Локшину замовляли?», якщо раптом розумієте, що не стягуєте, — гумор завжди рятував у такі моменти. Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Скриншот відео: ТСН / ютуб