Вівторок, 26 грудня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

«Якщо ми не знайдемо механізм, як зробити єдиний марафон більш збалансованим, він себе вичерпає в межах одного року», — про це Ярослав Юрчишин, якого Верховна Рада призначила очільником комітету з питань свободи слова, розповів ведучим подкасту «Медіуми». Наталя Соколенко і Вадим Міський запитали не тільки про подальшу долю інформаційного марафону, а й про те, чи є перспективи спрощення умов роботи журналістів на війні та кращого розслідування справ перешкоджання їхній професійній діяльності. Розмовляли і про те, що робити з анонімними телеграм-каналами: чи достатньо розвивати медіаграмотність, чи держава має піти на жорстке регулювання, — відповіді тут.

Cамоцензуру шефредакторка онлайн-видання «Детектор медіа» Наталія Лигачова визначила як п’ятий виклик і болючу проблему, спричинену як тим, що Україна ось уже десять років воює із зовнішнім ворогом, так і  тим, що багато видань належать комусь або є державними чи контролюються державою. І журналістам часто навіть не кажуть: «Роби те чи те», — вони й самі знають, що можна в роботі на цього власника, а чого не можна. Ще чотири виклики наша Юлія Лавришин послухала і зібрала ось у цьому тексті: «Арестович, Жданов — гарантована велика кількість переглядів. Але ж ми розуміємо, що це не експертність». Це скорочена та редагована текстова версія онлайн-лекції  Наталії Лигачової. Повний відеозапис «Якісні українські медіа сьогодні й завтра» можна переглянути тут.

Гала Скляревська тим часом винесла аж у заголовок цитату з розмови з Діаною Дуцик про рівень медіаграмотності українців. Він, на думку виконавчої директорки ГО «Український інститут медіа та комунікації», недостатній для інформаційної стійкості суспільства під час війни: «нам сьогодні потрібна нова інформаційна політика, яка відповідатиме новим реаліям. І ця політика — не лише про обмеження для журналістів під час воєнного стану. Ця політика — це і про активне просування української культури, демократичних цінностей, і про якісну освіту, і про адекватну, “дорослу” комунікацію держави з суспільством», поділилася Дуцик одним із головних викликів наступного року і розповіла про підсумки року, що минає. Яких помилок наробили, а що можемо взяти із собою у 2024-й? Чи достатньо українцям лишень навичок медіаграмотності, щоб встояти перед інформаційною атакою Росії? І чи стане нам у цьому помічником штучний інтелект, а чи він гратиме проти нас? Інтерв’ю вийшло динамічне і сучасно-технологічне — справжнє метаповідомлення.  

Алгоритми тіктоку допомагають поширювати російські наративи серед українців — дослідили це наші колеги з «Текстів». А Юлія Поліковська зібрала найголовніше для вас: «російські відео часто просочувалися в українські результати пошуку через хештеги #украина або #ukraine. Серед таких знахідок — кілька відео російського пропагандистського “РИА Новости”, яке тікток хоч і маркує як канал, контрольований російською державою, та все ж таки пропонує українцям».  Боротися з цим важко, але можливо, на підлітків та молодь це впливає сильно, але не катастрофічно, вирізнити фейк проблемно, але способи існують — усі описані в тексті.

Сьогодні стало відомо, що головнокомандувач Валерій Залужний провів першу за час великої війни пресконференцію і вперше ж з’явився у прямому етері телемарафону «Єдині новини». Коментував можливі зміни в мобілізації населення. Подія, якої ніхто не чекав, але всі обговорюють.

У себе ж у соцмережах брифінг Залужного я порадила дивитися всім тривожним і як приклад ефективної комунікації. А вам хочу залишити посилання на текст моєї колеги Марини Крижньої  про реакцію «Дизель шоу» на критику їхнього номеру про українців в окупації — це приклад того, як пробити дно.

«Британія та Норвегія ескалюють ситуацію в Чорному морі»  — російські медіа відреагували на запуск роботи нової Чорноморської коаліції дезінформаційними повідомленнями. Мої колеги, які працюють над спецпроєктом #disinfochronicle, з’ясували, що росіяни навмисно неправильно тлумачать ці кроки як «ескалацію ситуації», намагаючись відокремити їх від контексту та вигідно інтерпретувати на свою користь. Усе це робиться задля представлення Росії в ролі жертви.

І насамкінець залишу посилання на текст Єгора Брайляна, котрий був у «Довженко-Центрі», де ще 16 грудня відбулася дискусія «Дезінформація та проблеми висвітлення подій навколо Каховської ГЕС». Організатори та учасники розповіли, що перепони в доступі до місць зйомок не дали змоги зняти багато документальних свідчень про російський злочин. Власне, збиралися для того, щоб зрозуміти, як працювати у майбутньому, щоб повніше і краще розповідати світові правду про російсько-українську війну.

Наразі це все.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Ілюстрація: Getty Images