Минулого тижня Верховна Рада призупинила роботу фракції «Опозиційна платформа – За життя». Цьому передувало рішення Ради національної безпеки і оборони про заборону роботи ОПЗЖ та інших проросійських партій на період дії воєнного стану. Після початку повномасштабної агресії Росії проти України фракцію залишила низка депутатів. А Служба безпеки України затримала Віктора Медведчука — колишнього голову політради партії.

Здавалося б, стільки хороших новин. Але якась невпевненість, чи вже точно можна спокійно видихнути, залишається. Мабуть, не дає заснути фраза з присвяченої ОПЗЖ статті в «Українській правді»: «“…зараз нам треба знищити ОПЗЖ як бренд. І почати щось нове”, – додає співрозмовник (з ОПЗЖ. – ДМ). І така робота уже почалась. Депутати ОПЗЖ у місцевих радах тихо розпускають свої фракції і створюють нові – “Платформа за життя і мир”.

“Це могла б бути така собі патріотична лівобережна партія з лідером Бойком – чому б ні?” – зауважує в розмові з УП один із ключових депутатів з групи Льовочкіна – Фірташа».

І тут саме час поцікавитися, що зараз відбувається в медійному активі Льовочкіна – Фірташа: Inter Media Group. Минулого тижня ринком розповзлася чутка, що медіагрупа нібито припинила трудові відносини з двома тисячами співробітників і залишила тільки 500. Ще трохи раніше була інформація, що Inter Media Group – єдина з чотирьох медіагруп, яка взагалі не цікавиться відновленням продажу телереклами в найближчому майбутньому.

І все-таки я б не поспішала думати, що «Інтеру» приходить кінець. По-перше, через наміри його співвласників реінкарнувати свій політичний проєкт. По-друге, через участь телеканалу «Інтер» у виробництві не тільки національного телемарафону «Єдині новини», але й у марафоні телеканалу іномовлення «FreeДом», в тому числі в тій частині роботи іномовлення, яка відбувається у Варшаві. На відміну від національного, марафон іномовлення не є обов’язковим для медіагруп, судячи з того, що Starlight Media нині взагалі не бере участі в його виробництві. Але Inter Media Group у цьому випадку готова вкладатися: і в стосунки з владою, і в комунікацію з іноземними аудиторіями. І, судячи з наявної у ДМ інформації, ця група разом з іншими претендує на бюджетне фінансування в обох марафонах, яке зараз обговорюється владою з медіагрупами. По-третє, з 18 квітня Inter Media Group слідом за іншими поновила мовлення частини своїх телеканалів, припинивши показувати на них національний марафон, що може свідчити про її бажання все-таки поновити й продажі реклами.

Останнім часом точиться багато суперечок, чи повинні всі росіяни нести колективну відповідальність за дії керівництва своєї держави, про роль тих чи інших журналістів, медіаменеджерів, кіновиробників, співаків, блогерів у розпалюванні мілітаристських настроїв серед пересічних росіян тощо. З їхніх численних інтерв’ю можна помітити, що навіть визнання можливості колективної провини зазвичай дається легше, ніж публічне усвідомлення особисто своєї ролі і впливу особисто своєї роботи.

Але й українській медійній спільноті варто роззирнутися і подивитися один на одного: чи немає поруч тих, хто робив можливою цю війну, бо допомагав розповсюджувати російську дезінформацію чи насаджувати проросійські настрої? І чи не станеться так, що після закінчення активних військових дій саме ці люди знову опиняться на коні, наче нічого іншого в їхньому житті й не відбувалося?

Фото з твітера головної редакторки «Української правди» Севгіль Мусаєвої