Кілька років тому в моїй бібліотеці з'явилася смішна, як мені тоді видавалося, книжка: «Новітні міфи та фальшивки про походження українців». Не описуватиму в подробицях про що вона (з назви має бути зрозуміло). Скажу лише, що це розвінчування анекдотів так званих істориків, висновки яких відзначаються «українським центропупізмом», наприклад: «колискою світу після Всесвітнього потопу стали регіони Північного Причорномор'я, зокрема українські землі», або ж доведення українського походження Ісуса Христа. Зміст півтори сотні сторінок, як на мене, вдало помістили у п'ять слів на обкладинці «Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом».

Це був мій перший досвід знайомства з такою «історією». Ніколи не думала, що хтось може сприйняти це серйозно, як і не припускала, що самі українці колись використовуватимуть такий матеріал для дискредитації власної нації. Сьогодні я з прикрістю визнаю, що це сталося.

Про зустріч президента з іноземними ЗМІ ми дізналися від редакторів, коли повідомили, що туди акредитовано знімальну групу НТКУ. Вже постфактум довідались і про те, що НТКУ - співорганізатор зустрічі. На прес-конференцію приїхали з Бі-бі-сі, «Аль-Джазіри», НТВ, був «Первый канал», «Эхо Москвы», були німці та інші. З українських журналістів - лише Перший. Та при вході до зали, не пояснивши причин, мені сказали, що пропустять лише оператора. В результаті на зустрічі від Національної телекомпанії були двоє: оператор та Валід Арфуш, який очолив «оргкомітет» із підготовки заходу. Тепер трохи лірики: крізь землю хотілося провалися від сорому перед іноземними колегами. Це нечесно і низько роззброювати свого журналіста на очах у гостей. Його або не запрошують, або не женуть.

Поставивши завдання оператору знімати все, я дві з половиною години прочекала під дверима. Він не записав усього. В залі йому поставили інше завдання - знімати перебивки, а якщо час залишиться - можна пописати інтерв'ю. Тож про що питали і як відповідав президент у цілому знають лише присутні там.

Та ми знаємо інше. Перед прес-конференцією журналістів зустріла Ганна Миколаївна Герман. Спілкування в коридорі виглядало швидше як монолог. Гостям розповідали про безмежну радість від їхнього приїзду. Пані Герман пообіцяла, що такі зустрічі періодично влаштовуватимуть. Та за кілька хвилин розмова повільно міняла тематику. І тут я повернуся до міфів, із яких починала. Якоїсь миті впіймала себе на тому, що десь уже чула подібну розповідь. Ганна Миколаївна емоційно розказувала журналістам про те, як завжди думала, що Ісус Христос - українець! І його мати - Діва Марія - теж українка!

- Представляете, каково было мое удивление, когда прочитала, что это не так? Меня так учили. Я из Львова. Нам всегда рассказывали о том, что украинцы - самые лучшие, что Украина - самая прекрасная. Там всех учат, что даже Иисус Христос был украинцем.

Важко описати емоції, які я пережила. І не описуватиму. Може, зараз ви відчуєте щось схоже. Але точно знаю: передусім це був сором. Здавалося, вже нічого не врятує мою репутацію й репутацію самої Ганни Миколаївни. Все. Армагедон. Тепер увесь світ дізнається, що українці - неотесані дурні.

Звісно, зачепили під час цієї неофіційної розмови все найболючіше для суспільства - і мову, і флот, і підручники історії, які Ганна Миколаївна назвала «підручниками з ідеології», і Степана Бандеру не оминули: вони самі забудуть про нього, - говорила пані Герман про українців, - просто треба перестати про нього говорити, от побачите. Це люди такі - коли щось погане про Степана Бандеру казати, - вони реагуватимуть відповідно, а якщо про нього мовчати, - вони й не згадають невдовзі.

Я не знаю, хто, в який час і в якому навчальному закладі Львова учив пані Герман, що Ісус Христос - українець. Я ніколи ні від кого не чула нічого подібного (крім вище названої книги), хоч маю безліч знайомих і рідних на Західній Україні. Це чи не найбільш віруюча частина держави. Мені важко повірити в те, що священнослужителі допускають найменшу можливість такого наклепу. Тож якщо таке було, думаю, саме нам - вітчизняним журналістам - треба про це написати, щоб виправити несправедливість. Але ж Ганна Миколаївна ніколи нам про це не розповідала. Вона сказала це іноземцям, які навряд чи поїдуть перевіряти. Але цей факт до власного образу України вони вже додали.

У другій половині дня для іноземних журналістів влаштували вже неофіційну прес-конференцію. За обідом зібралося більше гостей, ніж було в Адміністрації президента. Ганна Герман та Борис Колесніков відповідали на всі питання - про опозицію, про свободу слова, про газ... Розповідали своє бачення ситуації з цензурою на «1+1» та на СТБ, про те, як українські журналісти «облизували Ющенка і всю цю банду» упродовж кількох років.

Я не критикую. Я спостерігаю, застерігаю, попереджаю (потрібне для себе підкреслити). І ще раз повторюю: це нечесно. Обговорювати журналістів за їхніми спинами з іноземними колегами, коли вони не мають можливості відповісти на звинувачення в опозиційній пропаганді, в непрофесіоналізмі і в «облизуванні» будь-кого, - нечесно. У здоровому суспільстві своїх не нищать, а патріотизм завжди в парі зі здоровим глуздом.

Моє сумління не дозволило мені змовчати. Я вирішила написати про це, бо вважаю подібні вислови некоректними і безпідставними. І маю на це право, принаймні вчора від представників влади я безліч разів почула, що вони таки ЗА свободу слова. Сподіваюся, мене почують ті журналісти, які вчора були на цих зустрічах, а я й надалі працюватиму у своїй редакції над тематикою, якою займалася до сьогодні.

Юлія Банкова, Перший національний

P.S. Покладаюся на професіоналізм іноземних колег, які відрізнять міфи від реальності.