Канал «Ми — Україна» з’явився в перший рік після повномасштабного вторгнення нібито з ініціативи та коштом частини колишніх співробітників закритої медіагрупи Ахметова. На третій рік війни він виріс у повноцінну медіагрупу. Зараз це два цифрові загальнонаціональні канали, радіостанція з частотою у столиці та намірами розширювати мережу на інші обласні центри.

• Читайте також: «Інтер»: від виживання до повернення у «велику гру»

Злет

У серпні 2022 року Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) передала арештований 4-й канал депутата-колаборанта Ковальова Держкіно. І за кілька днів агенція повідомила про створення ще одного державного мовника. «Є ухвала суду й АРМА передає нам їх (активи 4-го. — "ДМ") на зберігання. Поки це ще не в управління, хоча це планується. Коли це станеться, то буде ще один державний канал, який поки що буде транслюватися в телемарафоні. Але ж ми сподіваємося на найшвидшу перемогу нашої країни, після якої він далі буде розвиватися як повноцінний державний телеканал», — розповідала тодішня голова Держкіно Марина Кудерчук. Після цього її інтерв’ю жодних згадок про появу нового державного каналу, який також має транслювати марафон, не було.

Натомість за два місяці, у листопаді 2022 року, в ефір вийшов і розпочав виробництво марафону новий канал «Ми — Україна», який позиціонували як приватну ініціативу колишніх співробітників медіагрупи Ахметова та політтехнолога Ігоря Петренка. 

Команду сформував колишній керівник інформаційної служби «України» Юрій Сугак. За інформацією Youcontrol, по 3,4–3,5% у власності ТОВ «Ми — Україна» мають Юрій Сугак, Людмила Добровольська, Олена Цинтила, Олег Панюта, Володимир Коваленко та Ігор Пупков.

Спершу статутний капітал становив одну тисячу гривень. Однак за рік він зріс до десяти мільйонів і відповідно кожен зі співзасновників дописав до своїх 34-35 грн чотири нулі.

Бенефіціарним власником із часткою 79,5% є Ігор Петренко. Він не працював у медіагрупі Ахметова,  а співпрацював з іншими медіа — телеканалом «Апостроф», онлайн-виданням «Коментарі»; як політичний коментатор брав участь у суспільно-політичних програмах, був головним редактором онлайн-видання Realist.online. Також він є директором департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.

Каналу «Ми — Україна» у жовтні 2022 року щастило. Команда заявила про старт проєкту на ютубі, а за кілька днів  отримала супутникову ліцензію, за кілька тижнів — дозвіл на мовлення в цифрі, далі канал долучився до виробників марафону й отримав на це гроші від держави. На які вже можна було існувати. Бо навіть за найпростішими підрахунками робота такого каналу коштує до кільканадцятьох мільйонів гривень на місяць.

За рік, восени 2023 року, канал виграє конкурс і отримує ліцензію на мовлення у державному мультиплексі МХ-7. А за кілька тижнів на конкурсі у приватному мультиплексі «Зеонбуду» отримує право на запуск нового розважального каналу.

Цей мовник оформлений на іншу юридичну особу ТОВ «Стрімлайн медіа». Згідно з реєстром, вона виникла після перейменування ТОВ «Сендстром», яке належало Ірині Дубовик і займалося видобуванням піску, гравію та глини. У квітні 2023 року компанія змінила назву, вид діяльності на сферу телемовлення, а також власника та керівника. Ним став той самий Ігор Петренко. Статутний капітал компанії — 500 тисяч гривень.

У 2023 році, ще до старту каналу, компанія мала дохід 12,6 млн грн (чистий прибуток 9,7 млн грн). З них зобов’язання становили 12 млн грн. Звіти за 2024 рік ще не оприлюднені. «Ми — Україна+» стартував 10 лютого 2024 року. А восени вийшов із повноцінним сезоном, прем’єрами та планами знімати серіали.

Наступним кроком стало створення радіостанції, «Ми — Україна» швидко отримала на це радіочастотний ресурс. У червні на конкурсі Нацради радіостанції дісталася частота у Києві. Для запуску радіостанції власник каналів «Ми — Україна» Ігор Петренко придбав компанію ТОВ «Глас-медіа» у власника проєкту «Апостроф TV» Василя Філіпчука. Саме ця компанія подала документи на участь у конкурсі.

Представляв радіостанцію на конкурсі Юрій Сугак, який розказав, що у команді медіа «Ми — Україна» працює багато експертів, які вміють робити радіо. За його словами, компанія має потужну київську редакцію (15 кореспондентів). «Ми знаємо і вміємо адаптувати контент із різних майданчиків на радіо», — сказав Юрій Сугак.

Ігор Петренко розповів, що у компанії є вся інфраструктура для запуску (приміщення, техніка, співробітники). Заробляти радіостанція планує на класичній рекламі, нативній рекламі та спонсорстві. Окрім цього компанія готова виробляти ролики на замовлення.

«Також ми плануємо займатись організацією подій, концертами й іншими заходами. Продаж квитків, вебінари й онлайн-події, монетизація цих заходів, цифрові платформи. Наш ютуб-канал уже має понад 600 тисяч підписників», — сказав Ігор Петренко.

Примітно, що під час конкурсу заступник голови Нацради Олег Черниш попросив компанію: «Обмежтесь Києвом, не потрібно робити загальну мережу, бо частот немає». Але, як кажуть, коли треба — частоти знаходяться. Бо «Ми — Україна» вирішила розширювати мережу і зараз бере участь у радіоконкурсі на Запоріжжя.

Зв’язок з ОП

Під час війни такий стрімкий злет аж ніяк не може бути випадковістю і відбуватися без згоди та підтримки влади. Канали групи «Ми — Україна» на ринку пов’язують із керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Мовника навіть називають «канал Алли Борисівни». В свою чергу, «Аллою Борисівною» серед військових, депутатів та в кулуарах ОП називають Андрія Єрмака, оскільки його ініціали А.Б.

Бенефіціарний власник Ігор Петренко в інтерв’ю «Детектору медіа» зв’язок із Єрмаком заперечив: «Жоден посадовець не має впливу на роботу телеканалів “Ми — Україна” та “Ми — Україна+”. Незалежність каналів забезпечується дотриманням журналістських стандартів і погодженої у колективі редакційної політики». Так само сказав, що ніколи не співпрацював і особисто не знайомий із головою Офісу президента. Також він заперечив співпрацю з компаніями Ахметова, бо деякі джерела повідомляли, що олігарх за домовленістю з владою дає гроші на цей медіаактив (у компанії Ахметова СКМ це заперечують).

Слова Ігоря Петренка про відсутність зв’язку з Офісом президента можна поставити під сумнів хоча б тому, що в цьому ж інтерв’ю «Детектору медіа» у березні 2024 року він заперечив, що канал використовує техніку 4-го каналу. Але як згодом з’ясувалося, таки використовує. У відповіді на запит «Детектора медіа» заступник голови Держкіно Максим Александров розказав, що Держкіно уклало договір тимчасового використання майна юридичної особи 4-го каналу (ТОВ «ТРК Інтеррадіо») від 16 вересня 2022 року з ТОВ «Ми — Україна» й передало частину майна в комерційне використання (це сталося через 12 днів після слів голови Держкіно Марини Кудерчук про наміри створити державний канал). Цей договір станом на листопад 2024-го був чинним.

За інформацією джерел «Детектор медіа», Сергій Созановський, член наглядової ради групи «Інтер» і співвласник Film.ua, на прохання влади був куратором і каналу «Ми — Україна+». Також нібито саме група «Інтер» на чолі з керівником відділу дистрибуції Денисом Васяновичем спершу займалася продажами каналу провайдерам. Нагадаємо, медіагрупа «Інтер», окрім власних каналів, бере на дистрибуцію інших мовників (наприклад, «Рибалка ТВ», Now series, Fashion TV, Fashion TV UA, Inraiting). Однак згодом канал «Ми — Україна» вирішив самостійно працювати з мережею та узяв на роботу відповідних спеціалістів.

Однак на каналі «Ми — Україна»  інформацію про Сергія Созановського заперечили. «Ідея запуску телеканалу “Ми — Україна+” стала результатом внутрішніх обговорень у межах команди та була ініційована генеральним продюсером “Ми — Україна” Юрієм Сугаком. Усі ключові рішення щодо формату, концепції та сітки мовлення ухвалювали винятково всередині менеджменту групи, що дозволило зберегти деталі процесу до офіційного старту. Сергій Созановський — відомий медіаменеджер, і ми були б раді співпраці з ним. Проте при створенні телеканалу “Ми — Україна+” пан Сергій канал не консультував», — відповіли «Детектору медіа» у пресслужбі.

Команда

Команда каналу «Ми — Україна» більшою мірою складається зі співробітників колишнього холдингу «Україна» Ахметова. У виробництві марафону задіяні переважно представники колишнього каналу «Україна 24», а вже над розважальним контентом працюють люди з медіагрупи й не тільки. Бо ситуація з кадрами на ринку досить швидкоплинна. І через півтора року після закриття медіагрупи більшість співробітників знайшли собі нову роботу. Генеральною продюсеркою «Ми — Україна+» стала Наталія Стрибук, колишня головна продюсерка департаменту кіносеріального виробництва телеканалу «Україна». Колишній продюсер телеканалу «Київ» Роман Недзельський працює над ранковим шоу «Прокидайся!».

Серед консультантів каналу був автор і актор «Студії “Квартал-95”» Володимир Мартинець. «Українська правда» в публікації про роботу марафону писала про те, що Мартинець керує частиною проєктів на телеканалі. Він брав участь у проєктах «Вечірній квартал», «Ліга сміху» тощо. У пресслужбі каналу на запит Детектора медіа підтвердили, що він консультує деякі проєкти «Ми — Україна+».

Також співпрацює канал із кадрами з каналів, які колись належали Медведчуку. Хоча це великий репутаційний ризик, який свого часу навіть зірвав старт каналу Віталія Кропачова Ukraine World News. Канали «Ми — Україна» та «Ми — Україна+»  співпрацювали з компанією, контрагентом якої був  Павло Єгоричев, який раніше працював менеджером медіагрупи Тараса Козака та директором юридичних осіб каналів «Перший незалежний» і «112» (ТОВ «Тайм медіа», ТОВ «Новий Формат ТВ» і ТОВ «ТВ Вибір»). Цю інформацію «Детектору медіа» підтвердив співвласник каналів Ігор Петренко. Джерела «Детектора медіа» повідомляли про те, що Павло Єгоричев працює на каналі «Ми — Україна» в юридичній службі. Однак Ігор Петренко заперечив цю інформацію. «Павло Єгоричев не працює на наших каналах, проте його імʼя мені знайоме. Наша компанія користувалася юридичними послугами, де серед контрагентів був Павло», — розказав він.

За інформацією джерел «Детектора медіа», дистрибуцією каналу «Ми — Україна» та розбудовою мережі займається Олег Шосталь, який працював на каналі Кропачова, раніше на каналі «112», із 2015 року, а до цього очолював юридичне управління Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. За нашою інформацією, саме Олег Шосталь разом із колегою Сергієм Дубінкиним розпочали власну дистрибуцію каналу й укріплення його мережі. Тому що раніше, як ми вже зазначали вище, його продавала на платному ринку в своєму пакеті група «Інтер». На думку одного з джерел «ДМ», це досить ризиковане рішення, оскільки зараз ефективніше пропонувати провайдерам канали у пакетній пропозиції.

У пресслужбі «Ми — Україна» підтвердили, що Олег Шосталь займається на каналі питаннями мережі мовлення. Сергій Дубінкін на каналі не працює, однак надає дистриб’юторські послуги.

Контент

Восени минулого року «Ми — Україна+» запустив свій перший телевізійний сезон. Як і годиться — з прем’єрами. Поки що не з серіалами, але з оригінальним контентом.

Розпочався сезон із шоу «Розряд», де учасників під час відповідей на питання били струмом і вони мали розгадати, за що. Цей формат, як уже писав «ДМ», придумало та знімає творче об’єднання Stadium Family. До нього входять переважно кварталівці та лігосмішники, зокрема Кирило Ганін, Ігор Ласточкін, Євген Кошовий тощо. Компанія запустила вісім розважальних шоу, два з яких — «Розряд» і «Між нами» — купив канал «Ми — Україна+». Перший сезон «Розряду» виходив на ютубі.

Документальний проєкт «Щит Європи» на замовлення каналу знімав ТОВ «Кінокіт», виробник марафону для державного каналу «Рада». У нічних слотах виходять на каналі ввімкнення з марафону «Єдині новини» та з «Армії ТБ».

До слова, у сітці каналу «Ми — Україна+» є проєкти з бібліотеки групи «Інтер» (наприклад, «Речдок» і тревел «Камон»).

Одразу після запуску розважального каналу «Ми — Україна+», за словами Ігоря Петренка, група мала наміри замовити виробництво серіалів, можливо у співпраці з ОТТ-платформами. Це один із найдорожчих жанрів контенту. Те, що у каналу наразі грошей не бракує, свідчить і піар-компанія у київському метрополітені нового інтелектуально-екстремального шоу «Гра на нервах», де ведучим є Олександр Педан.

Постає логічне запитання — звідки на все це гроші? Якщо «Ми — Україна» на виробництво марафону має гроші з бюджету, то на які кошти існуватиме другий канал? У березні минулого року власник Ігор Петренко відповів «ДМ» так: «З фінансуванням дуже складно, тим паче в наш час. Зараз фінансування телеканалу “Ми — Україна+” більшою мірою залежить від успішності переговорів із можливими спонсорами проєктів і рекламодавцями».

На конкурсах у Нацраді він згадував інвестування енергетичних компаній, однак в інтерв’ю пояснив, що згадка про енергетичні компанії була наведена як успішний і вже реалізований приклад залучення рекламодавців: «Ми пропонуємо різні формати співпраці для наших рекламодавців, намагаємося охопити весь спектр дозволених законодавством рекламних проявів у ефірі телеканалу та на диджитальних майданчиках. Розглядаємо нові можливості, запропоновані легалізацією продакт-плейсменту, розраховуємо на використання цього формату реклами у створених нами продуктах. Тому відкриті для рекламодавців із різних сфер».

Щоб привабити рекламодавців, потрібно виробляти рейтинговий продукт.

«Ми ставимо амбітну мету — повернути глядачів до телеекранів, і впевнені, що у нас вийде», — так схарактеризував плани напередодні осіннього сезону Ігор Петренко.

За підсумками 2024 року канал входить у двадцятку за аудиторією 18—54 — рейтинг 0,05%, частка 0,46% (дані телевізійної панелі надані агенцією Dentsu Ukraine). Це на рівні показників К2 та «Суспільне Київ». Але це середні показники за рік, тобто вони враховують п’ять місяців, коли канал не був у панелі. Вимірювання розпочались у червні — й весь час «Ми — Україна+» мав динаміку зростання. Найвищі показники були у листопаді 2024 року — рейтинг 0,13%, частка 1,2%. Це вже рівень К1, «Оце» та «Мега», які, втім, не мають розкоші великих власних шоу та серіалів.

Серед найпопулярніших трансляцій каналу — історична програма «Що не так» із Назаром Хассаном, «Лінія фронту», «Білими нитками», «Катастрофи», «Речдок» і фільмовий контент — стрічка «Голодний кролик атакує» та серіал «Морський патруль».

Показники каналу непогані з огляду, що це новий мовник, який в ефірі лише рік. Утім, ці цифри зовсім не відповідають амбіціям групи: наприклад, чистого прибутку ТОВ «Ми — Україна» (згідно з інформацією реєстру, за третій квартал 2024 року дохід компанії — 56,98 млн грн, прибуток — 11 млн грн) вистачить на оплату сигналу одного каналу. А у групи їх два, ще й радіо, ще й близько 200 співробітників.

Як і в історії з «Інтером», медіагрупа «Ми — Україна» при всій номінально відкритій медіавласності — ще один непрозорий медіаактив. І навряд чи його можна назвати винятково бізнесом, з огляду на загальний стан ринку. Тож він створений заради інших інтересів. Наприклад, заради впливу на суспільство. А такий вплив якраз потрібен владі, особливо на виборах, які колись усе ж відбудуться.

Дані телепанелі належать ІТК; дослідник — Nielsen; моніторинг — «Комунікаційний альянс». Дані наведено для аудиторії 18+, вибірка «50 тисяч+» за показниками rat % і shr %.

• Rat% (Rating) — рейтинг. Показник визначає розмір глядацької аудиторії події / телеканалу кожну секунду як середній відсоток глядачів, що дивилися кожну секунду події / телеканалу, від загальної кількості людей, що належать до цільової групи. Наприклад, рейтинг (rat%) «Футбол. ЧЄ 2016. Німеччина — Україна» серед чоловіків (вік 4+ років) дорівнював 16,9%. Це означає, що в середньому 16,9% чоловіків віком від 4 років дивилися кожну секунду трансляції матчу Німеччина — Україна (ЧЄ-2016).
• Shr% (Share) — частка аудиторії. Відсоток глядачів, що дивилися подію / телеканал, від загальної їх кількості у заданий проміжок часу. Наприклад, частка (shr%) «Футбол. ЧЄ 2016. Німеччина-Україна» серед чоловіків (вік 4+ років) дорівнювала 47,00%. Це означає, що серед чоловіків, що дивилися телевізор в час трансляції матчу, 47% дивилися саме цей матч.

Детальніше про показники — у глосарії ІТК.

Ілюстрація на головній: «Ми — Україна»/фейсбук