Рік, що минає, став роком гучних закриттів - передбачуваних умовами ринку, але від того не менш сумних і водночас несподіваних відкриттів. Свіжий погляд на журналістику ще в другій половині 2013 року продемонстрували подкасти, а згодом і прямі ефіри «Громадського радіо». Протягом революції «розкрутилося» «Громадське ТБ», яке стрімко завоювало ширшу аудиторію, запустило декілька нових програм та російськомовний проект.

З самого початку року про своє закриття повідомила низка друкованих видань: «Женский журнал», «Контракти», «Истории звезд», «Сериал», «Взгляд». Останні три видання частково перейшли в онлайн-версії. Припинили виходити ділова «Инвестгазета» й тижневик «2000». У березні зі скандалом закрилося видання «Коммерсантъ-Україна» через спроби ввести цензуру з боку російських видавців, із політичних причин припинила роботу й українська версія газети «Жизнь». З економічних причин закрилися три спеціалізовані телеканали - «Меню ТВ», «Гумор ТБ» та «Бабай ТБ» (а вже 1 січня 2015 року їхня доля спіткала й цифровий ефірний телеканал Xsport Бориса Колеснікова).

Через події в Криму та на сході України на окупованих територіях припинили мовити українські канали й радіостанції, більшість газет не виходять, а деякі інтернет-видання не оновлюються чи працюють віддалено. Їхній лік іде десятками.

В березні холдинг Sanoma Media Ukraine закрив два глянцеві журнали - жіночий журнал Sensa і щомісячник про дизайн інтер'єрів Casaviva. Остаточно Sanoma пішла з українського ринку в листопаді. Тоді гучною новиною стало закриття чотирьох глянцевих видань - Esquire, National Geographic, «Домашний очаг» і Men's Health, а два, «Cosmopolitan Україна» та Harper's Bazaar, - холдингу вдалося продати видавничому дому Hearst Shkulev Ukraine.

Видавці преси й телевізійники з різних медіахолдингів часто звертали увагу на драматичне падіння рекламного ринку і, відповідно, загрозу закриття ще більшої кількості ЗМІ.

Однак навіть у такий економічно та політично складний рік знайшлися сміливці, які не побоялися розпочати нові медіапроекти.

Група «1+1 медіа» розширилася на два телеканали: в січні стартував жіночий канал «Бігуді», в серпні - перший приватний телеканал іномовлення в Україні Ukraine Today. Вадим Рабинович запустив власний супутниковий телеканал «Рабинович TV». В серпні телекомунікаційний провайдер «Воля-кабель» запустив п'ять кіноканалів Cine+, Cine+ HD, Cine+ Hit HD, Cine+ Legend і Cine+ Mix.

Впродовж року з'явилося й декілька нових радіопроектів - онлайн-радіостанції «Аристократы» та «Рабинович FM», ефірні станції «Радио Вести» та «Вголос» (Львів).

Серед друкованих ЗМІ помітною подією стала поява нового інформаційно-аналітичного тижневика й сайту «Новое время страны», який створює частина команди журналу «Кореспондент» - та, яка не захотіла працювати на нового власника «Українського медіахолдингу» Сергія Курченка. Зберегти колектив вдалося і глянцю «Женский журнал» - після закриття команда знайшла інвестора і створила «Женский. Журнал для тех, кто хочет жить счастливо». З квітня у Львові почав виходити журнал «Експеримент», що спеціалізується на психології та саморозвитку.

Виникли й проекти на потребу військового часу - в липні теперішній міністр інформаційної політики, а тоді керівник Управління інформаційної безпеки Національної гвардії України Юрій Стець розпочав випуск газети АТО «Україна єдина», а в жовтні львівські активісти започаткували газету «Честь вітчизни», яку назвали першим фронтовим виданням в Україні.

На початку року в мережі з'явився політико-сатиричний інтернет-проект «ПерецЪ». Улітку журналісти, ІТ-спеціалісти та волонтери створили сайти «Громада Оболоні», «Громада Святошина», «Громада Шевченка» та «Громада Голосієва».

В лютому розпочав роботу портал про бізнес та політику Hubs, половину команди якого склали чотири екс-журналісти «Forbes Украина», які звільнилися з видання після зміни власника та спроби запровадити цензуру. В листопаді в тестовому режимі запустилося онлайн-видання про фондовий ринок Stockworld.У березні розпочав роботу інтернет-портал про музику і культуру Comma.

Після закриття української редакції «Коммерсанта» його журналістам вдалося створити аж три нові інтернет-видання: FinMaidan, «Апостроф» і «Європейська правда» (в рамках інтернет-холдингу «Українська правда»).

Наприкінці року також стало відомо про появу деяких медіа, що вже розпочали роботу, проте повноцінний старт запланували на початок 2015 року. Це, наприклад, телеканал холдингу «Медіа Група Україна» «Індиго», який запущено замість обіцяної «Кіноточки», журнал про подорожі Україною La Boussole, на який творці - одеська молодь - зібрали гроші через краудфандинг, а також два друкованих видання про українську столицю - англомовний InsideKYIV та російськомовний «Киев и не только». «Савік Шустер студія» наступного року хоче запустити на базі власного ТОВ «ТРК "Всесвітня інформаційна служба"» супутниковий телеканал Pravda Russian World Channel. Тож попереду чекає багато цікавого.

«Детектор медіа» пропонує свою добірку онлайн-стартапів року різної величини. Прикметно, що більшість нових інтернет-видань, які привернули нашу увагу - нішеві, спеціалізовані проекти з невеликими редакціями, але амбітними планами.

Ми розпитали їхніх керівників про те, яким для них видався старт буремного 2014 року, як вдалося залучити аудиторію, які зміни їхні проекти переживатимуть у 2015-му та що вони вважають своїм основним досягненням.

Радіо «Аристократы»

Старт інтернет-радіо «Аристократы» прийшовся на один із найстрашніших місяців року - лютий 2014-го. Менше ніж за рік «Аристократам» вдалося розширити свою команду в чотири рази та досягти цифри в 180 тисяч слухачів на місяць.

Розповідає Ярослав Лодигін, засновник і ведучий:

- Думаю, что сейчас всех мотивируют любовь к проекту, радио в целом и, может быть, самое главное - возможность свободно творить в атмосфере полного доверия.

Команда. Сначала было трое идейных вдохновителей проекта - Лера Чичибая, Данила Хомутовский и я. Олег Походенко из студии Klaxon со своими ребятами разработал нам сайт и технологию вещания, опытнейший радиоменеджер Евгений Жигун помог с техникой и настройкой звучания, пиар-директор Ксения Шагова организовала первую волну внимания к радиостанции. Не будем забывать и о нашем брендвойсе - маэстро Артеме Вильбике. Вместе мы убедили 22 первоклассных автора сделать программы для дебютного сезона. Сейчас постоянно в той или иной форме на радио «Аристократы» работают 44 человека, в ближайшем будущем мы планируем добавить еще несколько людей в команду. Мы очень гордимся возможностью творить вместе!

Аудитория. В ноябре у нас было 182 тысячи слушателей, надеемся вскоре покорить 200-тысячную отметку. В привлечении аудитории мы пользуемся всеми возможными методами, исходя из имеющихся ресурсов. Прежде всего это социальные сети (в основном Facebook, как любимая сеть думающей публики в нашей стране), где мы принципиально не платим за рекламу, а стараемся брать хорошим контентом странички. Кроме того мы открыты для прессы и других творческих объединений, всегда с радостью откликаемся на предложения об интервью или совместном проекте. Наши оффлайн-события (фестивали, концерты, лекции, кинопоказы и т. д.) тоже увеличивают нашу аудиторию. Но главный источник прироста - это добрая молва.

Финансирование. Вначале мы вложили собственные средства, и с первого месяца проект финансирует сам себя благодаря рекламе и доходам с оффлайн-событий. Впрочем, этого не хватало бы, если бы не энтузиазм и практически волонтерское отношение к делу многих наших коллег. Мы рады, что теперь нашли возможность стабильно платить зарплату всем, кто занят на проекте ежедневно, и надеемся в следующем году научиться зарабатывать столько, сколько необходимо, чтобы даже те авторы, которые появляются у нас раз в неделю и не имеют спонсоров для своих шоу, получали деньги.

Старт. В феврале мы поняли, что аудитория точно так же нуждается в хорошем радио, как и до начала революции. Это означало, что нам нужно искать уместную интонацию, атмосферу и новые темы, которые интересуют слушателей больше всего именно сейчас. Это было непросто. А без аудитории шансов найти рекламодателей у нас не было бы.

Рекламодатели тоже оказались в сложных условиях. Весь год они не могут планировать даже самое ближайшее будущее. Расходы на рекламу в целом сократились драматически, а вместе с этим - сроки кампаний. Наверное, мы недополучили какие-то деньги, сорвались несколько больших проектов. Но самое главное удалось - привлечь рекламодателей на незнакомую рекламную плоскость и таким образом остаться на плаву.

Достижения. С самого начала мы надеялись, что радио «Аристократы» будет голосом думающих людей, которые владеют украинским и русским языками вне зависимости от границ. Нам удалось не просчитаться и привлечь внимание большого количества людей в более чем 100 странах мира. Таким образом мы открыли новый медиарынок, способный привлекать деньги рекламодателей. С развитием 3G-сети цифровое радиовещание будет только расти. Мы рады, что будем самым опытным игроком на этом новом рынке. Может быть, потомки даже назовут его в нашу честь и проведут к нему метро - станция «Рынок имени Аристократов».

Планы. Мы хотим воплотить как можно больше своих давних мечтаний в области радио - новые форматы, новые шоу, развивать свою вторую исключительно музыкальную кнопку «Аристократы-Музыка» и, может быть, открыть еще одну-две. Нам хочется сделать как можно больше для развития украинской культуры, мы планируем стать еще интереснее слушателю за счет разнообразия и плотности наполнения сетки. Думаю, на итоговом собрании года мы поставим перед собой цель закончить 2015-й с 1 млн слушателей ежемесячно. Ну и, конечно, нам хочется много и стабильно платить всем, кто участвует в проекте.

FinMaidan

Кістяк економічного інтернет-видання FinMaidan склав колишній фінансовий відділ газети «Коммерсант». Після завершення революції в економічних журналістів було розуміння, що наступним буде Фінансовий майдан, який змінить принципи діяльності фінансової системи країни. Проект стартував у квітні. Він позиціонує себе як медіаарбітра між регуляторами (НБУ, Держкомфінпослуг, НКЦБРФ), учасниками ринку (банки, страхові та фінансові компанії) та споживачами фінансових послуг.

Розповідає Руслан Чорний, головний редактор:

- Зникли декілька видань, які спеціалізувалися на діловій інформації, і простором швидко розносилися чутки, за допомогою яких деякі бізнесмени дискредитували конкурентів. В часи, коли спостерігався розпач із боку регуляторів фінансового ринку, знаходилися люди, що давали реальні розумні рецепти, як швидше вийти з кризової ситуації. FinMaidan став майданчиком, із якого лунають поради регулятору - ми навіть створили таку рубрику.

Команда. Кістяк колективу склався з тих, хто працював у фінансовому блоці газети «Коммерсант»: Руслан Чорний (екс-редактор фінансових проектів), В'ячеслав Садовничий (редактор відділу Економіки та фінансів), Вікторія Руденко та Олена Губар (старші кореспонденти), Ольга Васильцова (заступник директора Інформаційного центру). Також проект був створений за допомоги команди SPILNO.tv під керуванням продюсера Максима Прасолова. Таким чином, зібралися професійні авторитетні на ринку журналісти та фахівці, які розумілися на створенні різних видів контенту - на порталі FinMaidan окрім текстів почало з'являтися також професійне відео, прямі трансляції заходів. Ми зібралися, щоби створити справді правдивий майданчик, який допомагатиме ринку ставати цивілізованим. Ми розбираємося в кожній ситуації, розслідуємо, доносимо інформацію, радимо, спонукаємо до дій.

Аудиторія. Наша аудиторія - вузькоспеціалізована й дуже таргетована. Зараз нас читає 240 тисяч людей, і цей показник зростає. До старту сайту ми створили сторінку на Facebook, тож перші переходи були з цієї мережі. Всі учасники проекту пропонували друзям приєднатися до сторінки FinMaidan і зараз кількість читачів, які підписалися на сторінку, складає 12,5 тисяч осіб. Якщо в перший місяць роботи близько 70% заходів на сайт було з соціальних мереж, то зараз їх частка скоротилася до 7% на користь прямих заходів постійних читачів саме сайту (75%). Завоювання аудиторії йде шляхами подачі виключно незаангажованої об'єктивної ексклюзивної інформації (99% контенту сайту - ексклюзив). Показником того, що FinMaidan швидко став флагманом ринку, є те, що керівники регуляторів перші інтерв'ю дають саме нашому виданню.

Фінансування. FinMaidan фактично є першим краудфандинговим проектом на українському діловому медіаринку. В нас немає одного власника, виданням володіє команда журналістів, яка його створює. Сайт підтримують пожертвами учасники ринку й ті, хто розуміє необхідність існування такого незаангажованого ЗМІ. Також сайт отримує кошти за пряму рекламу.

Старт. Рік виявився набагато важчим, ніж будь-хто очікував. Але, на мою думку, FinMaidan - найстабільніший проект у наш найбільш нестабільний час!

Досягнення. За дуже короткий термін FinMaidan «із нуля» став авторитетним цитованим виданням. На наш ресурс посилалися майже всі ЗМІ, нам охоче дають інтерв'ю керівники відомств. Одна з причин такого зростання - досвід та високі журналістські стандарти, яких ми набули, працюючи в «Коммерсанте».

Плани. З нового року FinMaidan започаткує українську версію сайту, а далі - англійську. Ми запустимо ще багато цікавих нових проектів із нашими партнерами. Разом із командою аналітиків «Фінансового клубу» в березні плануємо випуск рейтингу «50 провідних банків», а в другій половині року - інших рейтингів. Також хочемо збільшити кількість блогерів та створити на сайті форум.

The People

У квітні в Україні з'явилося також інтернет-видання The People, яке прагне розповідати читачам про цікавих людей, незвичайні професії, креативні ідеї та подорожі, а також пропонує регулярні фоторепортажі з різних куточків світу та подій. Проект ділиться історіями, як можна створити свій бізнес, маючи невеликі кошти, й отримувати задоволення від життя.

Ідея цього лайфстайл-проекту належить засновнику Нодарі Цицуашвілі, який, за словами співробітників, «особисто пройшов через кардинальні зміни в житті, саме це й надихнуло його до створення The People».

Розповідає Ольга Ситник, головний редактор:

- Ми хочемо показати, як люди можуть змінити життя. Наприклад, киянин Кирило залишив посаду в «Нафтогазі» й почав займатися серфінгом, живучи на кошти від оренди своєї квартири. Ми прагнемо показати, що кожна людина неповторна й цікаву особистість можна зустріти скрізь, наприклад, у таксі, де працює наша героїня - 75-річна шоферка Анна Іванівна.

Команда. В штаті працює небагато людей: редактор, літературний редактор, декілька журналістів, фотограф. Також ми постійно співпрацюємо з журналістами зі Львова, Дніпропетровська та Одеси. Для нас важливо не мати кордонів - ми прагнемо розповідати й про цікавих людей поза межами України. Саме тому було створено колектив позаштатних журналістів, що постійно співпрацюють із нами і надають матеріали з Грузії, ОАЕ, декількох країн Сходу та Європи. А щоб світ більше дізнався про українців, ми віднедавна запустили англомовну версію. Для роботи над нею в команді є перекладач.

Аудиторія. За 8 місяців у нас - більше 17 тисяч підписників у Facebook. У листопаді на сайт заходило понад 12 тисяч унікальних користувачів, ми мали більше 33 тисяч переглядів. Переважна більшість читачів - з України, друге й третє місця серед країн посідають Росія та США відповідно. В Україні достатня кількість цікавих та якісних видань, і ми відчуваємо цю конкуренцію. Тому й прагнемо розкривати унікальні теми або мати незвичайний ракурс подачі.

Фінансування. Ресурс фінансується коштом засновника видання та інших співзасновників. Періодично з'являються кошти від партнерів, що долучаються до певних проектів. Ми відкриті для всіх, хто хоче допомогти розвитку The People, адже наразі плануємо розширення штату журналістів і кількості публікацій.

Старт. Хоча ми не пишемо про політику, психологічно нашим журналістам було важко висвітлювати цікаві заходи та публікувати інтерв'ю зі щасливими людьми, коли в країні така складна ситуація. З іншого боку, зараз скрізь так багато негативу, що читачу дуже потрібна надія на те, що все буде добре. Оцю надію наша команда й намагається подарувати читачам.

Досягнення. Досягненням ми вважаємо те, що проект The People викликав інтерес в аудиторії. Ми не прив'язуємося до статистичних показників. Якщо на сайт щодня заходять люди - є стимул працювати й самовдосконалюватися. Це не гучні слова: наша команда справді працює для своєї аудиторії й ми щасливі від того, що наша робота їй потрібна.

Плани. Восени наша команда зняла відео-експеримент: дівчина в столичній маршрутці несподівано для всіх встала й заспівала гімн України. Відео зібрало 180 тисяч переглядів за тиждень. Ми побачили, що аудиторії цікаві експерименти й реакція людей на ті чи інші події, які відбуваються навколо них. Тому на початок року ми готуємо ще один проект-експеримент, головнім героєм якого стане людина, готова до змін. Розкрити деталі зараз не можемо, але плани масштабні. Ми б хотіли робити ще більше відео-експериментів, але на це не завжди вистачає коштів. Тому в 2015 році ми будемо активно шукати спонсорів.

The Ukrainians

У травні з'явилося нове інтернет-видання The Ukrainians (TU), яке щотижня публікує розлоге інтерв'ю-портрет з українцем - більш чи менш відомим. На сайті вже вийшли розмови з Зурабом Аласанією, Мирославом Мариновичем, Андрієм Курковим, Богданом Гаврилишиним, Оксаною Караванською та іншими  постатями з різних сфер суспільного життя.

Розповідає Тарас Прокопишин, керівник проекту.

- Нам набридло чути про українців name="_GoBack">як про жертв і страждальців. Ми нагадуємо собі й світу, що українець - успішний, креативний, відповідальний і оптимістичний. Ми хочемо знайомитися з такими людьми, набиратися натхнення й поширювати його.

Команда. Основна редакція - три особи. Я, соціолог, і двоє моїх друзів-журналістів - Володя Бєглов та Інна Березніцька. Ми живемо у Львові. Ширша редакція - наші друзі-фотографи, волонтери й активісти з різних міст. Зараз створюємо своєрідну TU-мережу.

Аудиторія. Поки, в основному, ми працюємо на українську аудиторію: 85% читачів - з України. Ми показуємо історії відповідальних та активних українців, що досягаються успіху (різного типу й величини) в українських (часто корупційних, патерналістських і совкових) умовах. Тому більше орієнтуємося на молодь. Google-аналітика та аналітика соціальних мереж підтверджують, що влучаємо «в яблучко» - майже 70% аудиторії - українці віком 18-35 років. Гендерне співвідношення читачів - 60% жінок до 40% чоловіків. За 6 місяців наш сайт відвідали 90 тисяч унікальних відвідувачів, а публікації (сумарно) переглянули більше 290 тис. разів. Враховуючи, що ми публікуємо лише один матеріал на тиждень, вважаємо, що це доволі добрі показники. Основна промоція - соціальні мережі, зокрема Facebook.

Фінансування. Поки що в нас немає фінансування. Проект волонтерський - ми вклали свої кошти у створення сайту й самостійно займаємося його підтримкою. Актуальність проекту підтверджує той факт, що ми постійно знаходимо однодумців, які безкоштовно пропонують допомогу. Тож ані журналісти, ані фотографи гонорарів за роботу не отримують. Всі ми працюємо «за ідею». TU фактично є нашою другою full-time роботою, якою ми займаємося вночі й на вихідних.

Старт. Латентними факторами, що вплинули на створення проекту, напевно, були як майданівські події, так і зовнішнє позиціонування українців як фашистів чи терористів. Політичні зміни ніяк не вплинули на проект. Ми не фінансуємось олігархами й не підпорядковані політикам. Єдине - планували брати інтерв'ю в деяких громадських активістів, які тепер стали депутатами, тож ми відклали ці плани на невизначений термін. Ми очікували, що буде простіше знайти представників соціально відповідального бізнесу, щоб хоча б мінімально фінансово стабілізувати проект. Наразі таких немає. Шкода, але ми в пошуках. Соціальні зміни в країні виявили багатьох не надто відомих, але дієвих локальних громадських активістів. Вони - наші потенційні герої. Ми впевнені, що чудові й успішні люди в нас не закінчаться ніколи. Тому потенційно наш проект - вічний :)

Досягнення. Ще немає досягнень. Ми лише стартували. Впевнені, що всі успіхи - попереду.

Плани. Плануємо фінансово стабілізувати проект: отримати грант на розвиток проекту або знайти партнера зі сфери бізнесу. Також у планах - запуск англомовної версії проекту. Думаємо й над друкованим варіантом журналу.

Cultprostir

В останні роки в Україні було декілька спроб створити видання про культурне життя, проте більшість із таких медіа існували нетривалий час. У червні запустився проект Cultprostir, що доволі швидко здобув аудиторію в 100 тисяч читачів і став цитованим виданням, яке регулярно оновлюється й навіть має стрічку новин.

Розповідає Олександр Стасов, шеф-редактор:

- Мы создаем интернет-платформу о культуре и стиле жизни, которая должна стать авторитетным источником информации, рейтинговой панелью, компанией, организующей и реализующей системные проекты в области культуры, а также активной дискуссионной площадкой для деятелей культуры и читателей.

Команда. На данный момент у нас небольшой редакторский коллектив, работающий над созданием и развитием информационно-аналитического сайта Cultprostir. Пожалуй, можно говорить о сильном ядре команды, к которому будут присоединяться новые авторы.

Аудитория. Полноценно мы запускаемся с января 2015 года, но уже сейчас имеем более 100 тысяч читателей ежемесячно, 9 тысяч подписчиков в Facebook, и аудитория динамично увеличивается. За короткий срок своей истории Cultprostir быстро стал авторитетным источником информации о культуре - цитируют и используют наш контент ведущие отечественные СМИ, и мы очень дорожим доверием коллег и читателей. Успех Cultprostir заключается в том, что мы стали своевременным ответом на социальный запрос качественной обстоятельной журналистики о культуре.

Финансирование. На данный момент инвестором, идейным вдохновителем и руководителем проекта является арт-менеджер и владелец галереи «Триптих» Юрий Комельков. Он же - автор идеи, которая вначале трансформировалась в создании фонда «КультАура», а потом - в наше интернет-издание.

Старт. Активная фаза работы над созданием Cultprostir началась в мае этого года, когда у страны не было ни президента, ни четкого понимания, что происходит и как с этим быть. Другие условия нам не известны, поэтому грех на них жаловаться. За это время мы запустили сайт, нарастили аудиторию, реализовали большой мультиформатный проект «День Cultprostir» в рамках «ГОГОЛЬFEST`а», передали публичным библиотекам и украинским дипломатическим представительствам литературу об искусстве на более чем миллион гривен. К тому же, мы активно участвуем в волонтерских и миротворческих проектах. И это только начало.

Достижения. Прежде всего - доверие наших читателей. Мы ставим перед собой всё новые цели, а это стимулирует к развитию.

Планы. С нового года года мы полноценно запустим все сервисы и разделы информационно-аналитического сайта и начнем работу над созданием коммерческого сервиса Cultmarket, а также электронной библиотеки Cultprostir. Весной стоит ожидать презентации масштабного книжного проекта об украинской культуре. Мы полны решимости повторить «День Cultprostir» на «ГОГОЛЬFEST`е» с учетом нашего опыта. В конце следующего года мы представим премию Cultprostir в области культуры. Помимо прочего мы активно интегрируемся во все значимые культурные события в качестве партнеров, а кое-где и соорганизаторов.

«Хмарочос»

У липні зусиллями київських активістів запустилося нішеве інтернет-видання про архітектуру та урбаністику «Хмарочос». На запуск проекту команду надихнули подорожі Європою й Азією, де вони побачили цікаві міські ініціативи та відчули важливість позиціонування громадського простору як території рівного доступу для всіх жителів міста.

Розповідають Юлія Салій, головний редактор, і Тарас Кайдан, координатор проекту:

- У певний момент ми зрозуміли, що хочемо, аби Київ також перетворився на комфортне для життя місце - з безліччю парків, велодоріжками, сучасною транспортною системою, окремими зонами для пішоходів, велосипедистів та автомобілістів. Медіа може посприяти позитивним змінам у житті міста.

Команда. Нас четверо. Тарас та Юля займаються редакційними питаннями: пошуком тем, авторів та написанням матеріалів, Влад Захаров розробив дизайн сайту й підтримує його, Артем Роїка відповідальний за налагодження зв'язків із партнерами. Деякі інші автори, як-от урбаніст і дослідник Ігор Тищенко, дописують у журнал час від часу.

Аудиторія. Ми існуємо всього п'ять місяців, кількість відвідувачів ще не є сталою. Ми досі експериментуємо з форматом, аналізуємо, що більше, а що менше читають. Наші читачі - активні кияни та гості міста, яким небайдуже, в яких умовах жити. У своїх публікаціях ми намагаємося порушувати актуальні питання, пов'язані з функціонуванням міста, громадських просторів. Звертаємося до вузькопрофільних спеціалістів та знаходимо унікальний контент. Мабуть, це і провокує поступове зростання аудиторії (у Facebook на сторінку проекту підписано майже 3 тисячі користувачів. - ТК).

Фінансування. «Хмарочос» - соціальний проект, зареєстрований як громадська організація. Зараз ми фінансуємо його самостійно, але шукаємо партнерів для залучення коштів під журналістські проекти та плануємо частину фінансування отримувати за рахунок краудфандингу, якщо наш продукт виявиться потрібним киянам.

Старт. Власне, нестабільна ситуація й тяжкі випробування, що випали на долю країни, й стали поштовхом для створення «Хмарочосу». Щоби впроваджувати європейський досвід управління містом, потрібен запит міської громади. В місті з'являються чудові урбаністичні ініціативи, метою яких є зміна середовища в Києві. І щоб підсилити результати їхньої діяльності та надати їм розголосу, ми й вирішили створити проект. Ідеї, які розвивають свідомість людей, роблять їх справжньою міською спільнотою, варто підтримувати. На нашу думку, кияни мають відчути, що мають право на власне місто й повинні реалізувати це право.

Досягнення. Ми підготували чимало матеріалів про благоустрій європейських міст, принципи розумної розбудови міського середовища, взяли декілька важливих інтерв'ю, наприклад, із берлінським урбаністом Майклом Ла Фондом. Але усвідомлюємо, що стоїмо на початку довгого шляху. Найкращим результатам нашої діяльності стане поступове перетворення Києва на збалансоване, комфортне місто, дружнє і до маленьких дітей, і до літніх людей, і до осіб із обмеженою мобільністю, і до велосипедистів. Адже коли суспільство піклується про найслабших та створює умови для особистісного розвитку й забезпечення потреб кожного громадянина, тоді й тільки тоді воно стає сильним, відповідальним і здоровим.

Плани. Ми плануємо сконцентруватися на обраних нами напрямах діяльності «Хмарочоса» та починати робити в його рамках окремі журналістські проекти, які будуть стосуватися розвитку локальних громад, міського транспорту, сталого розвитку міста тощо. Також ми сподіваємося знайти фінансування.

Фото надано редакціями, а також запозичено з сайту Platfor.ma, перше фото - blog.ubr.ua