П’ятниця, 11 серпня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

І сьогодні в мене для вас багато хороших текстів від наших авторів. Далі в листі ви:

• дізнаєтесь, що буде з марафоном «Єдині новини»;
• довідаєтесь, кого з російських спікерів пропагандистів знову цитують і тягнуть в ефіри українські медійники;
• отримаєте нову добірку викривальних матеріалів про дезінформацію;
• прочитаєте, як російський агітпроп знецінював саміт в Саудівській Аравії, щоби приховати своє чергове дипломатичне фіаско;
• і побачите, наскільки пропагандисти відірвались від реальності.

Якщо ви давно з «Детектором медіа», то пам’ятаєте ось цей текст про марафон «Єдині новини» —  «Диво, що затягнулося», опублікований на нашому сайті ще 28 грудня 2022 року. У ньому  ґрунтовний аналіз марафону — «від блискучої ідеї, що врятувала український медіапростір від хаосу», до телевізійної «тюрми народів». Саме в тому тексті припускалося, що повернення до нормального життя, в якому кожен канал виробляє і транслює свій контент для своєї цільової аудиторії, а влада не втручається в редакційну політику, світить телебаченню після перемоги. І тут раптом після відставки міністра культури Ткаченка медіаменеджери та експерти заговорили не тільки про подальші перспективи  «Єдиних новин», а й про можливе припинення марафону вже восени. Що змінилося з відставкою Ткаченка, які фобії у влади, як сильно марафон порушує стандарти, чи є альтернативи формату марафону і який формат найбільше би відповідав інтересам глядачів та індустрії — розпитувала у знавців та учасників ринку  Наталія Данькова.

«Ксения Хелль прямиком из Гааги». Або як росіянка з сумнівною біографією видавала себе за співробітницю Міжнародного кримінального суду, а «хороші росіяни» публікували з нею розлогі інтервʼю. Що ще має статися, щоб українські журналісти нарешті перестали цитувати російські медіа і тягати російських спікерів в ефіри?

Як ви знаєте, з 24 лютого 2022 року «Детектор медіа» моніторить український сегмент соцмереж і кремлівські медіа та щоденно документує хроніку російської дезінформації про війну Росії проти України. Регулярні огляди, які мої колеги почали робити з минулого травня, можна почитати тут, тут і тут, ось підсумковий текст за десять місяців, а також огляд найбезглуздіших фейків за рік великої війни.

З початку цього місяця наші аналітикині й аналітики зафіксували понад 30 дезінформаційних вкидів. За цей час пропагандисти розповідали, що українці хочуть бачити своїм президентом Путіна. Також Орест Сливенко дослідив і пояснив, чого прагнуть досягти пропагандисти, розповсюджуючи змонтоване відео, де  Джо Байден буцімто купує книжки про деменцію, або фейк про «відеопостановки, які знімає нібито українська армія». Зрештою, всі фейки та маніпуляції агітпропу на початку серпня Орест дослідив і зібрав  ось у цьому тексті.

А Леся Бідочко проаналізувала ключові меседжі, за допомогою яких пропагандисти намагалися приховати своє чергове дипломатичне фіаско. Йдеться про саміт у Саудівській Аравії (5–6 серпня), який ініціювала Україна. На подію з’їхалися представники 40 країн світу, ООН та ЄС. Чому це важливо для нас? Леся пише, що вперше участь у саміті взяв Китай, і офіційному Києву цього разу вдалося схилити на свій бік більше країн Глобального Півдня, які до цього зберігали нейтралітет або співпрацювали з Росією, котру на саміт не запросили.

Телеканал Суспільне презентував документальний фільм «Мій Крим» — про український півострів, із якого й почалася сучасна війна. Ділявер Осман — киримли, диригент Київського національного академічного театру оперети і герой фільму — розповів Оксані Наумовій, чому цю стрічку треба дивитися всім: «Я дуже радий, що мій народ нарешті визнали корінним народом на законодавчому рівні. Таких фільмів дуже мало, наша історія дуже викривлена. Кримчаки, караїми, киримли — це один народ, який жив і сформувався в Криму. Такі фільми мають бути, це ж не тільки моя історія — таких історій тисячі. Скільки людей — стільки й історій». 

А далі щось менш серйозне з рекомендацій «що подивитися», але не менш дієве для викриття і розуміння, як працює машина російської пропаганди. Вадим Міський у новому випуску «Локшину замовляли?» познущався з відірваних від реальності пропагандистів і застеріг нас від того, як це може посилювати діяльність російського агітпропу.

1/ Леся Гасиджак знялась у фотосесії для Vouge. Виконувачка обов'язків директорки Музею Голодомору раніше була відомою у професійних колах, а нині вона зірка значно більшого масштабу. Усе через бодишеймінг, з яким довелося зіткнутися. Наша Лєна Чиченіна пише, що інтерв’ю було доволі компліментарним та із суперечливими моментами від самої пані Лесі.

2/ Увага! Камера! Мотор! Два українські актори переїхали до російського Саранська і заснували там кіношколу.  «Як таке можливо?» — дивуються колеги Гліба Михайличенка, який на початку повномасштабного вторгнення ще їздив із виступами до українських військових на передову. І «все зрозуміло» з Даміром Сухановим, який давав інтерв’ю російським виданням і поширював російські фейки про бої за Маріуполь. Лєна Чиченіна зібрала всю інформацію в один текст і пояснила, до чого тут Ані Лорак.

Здається, на сьогодні це все.

Звісно, якщо ви не пропускаєте нові випуски «Ньюспалму воєнного часу» від  Юрка Космини — це справді смішно, особливо вірші пана Юрія. Якщо дивитеся, тоді точно — це все.

І дякую, що читаєте цього листа.

Більше текстів наших авторів і в різних форматах — читайте у фейсбуці,  інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Скриншот відео: ТСН/YouTube