До перемоги й далі? Що буде з єдиним телемарафоном

До перемоги й далі? Що буде з єдиним телемарафоном

9 Серпня 2023
4452

До перемоги й далі? Що буде з єдиним телемарафоном

4452
Медіаменеджери та експерти розмірковують про долю «Єдиних новин» після відставки міністра культури й інформаційної політики та чуток про можливе припинення марафону восени.
До перемоги й далі? Що буде з єдиним телемарафоном
До перемоги й далі? Що буде з єдиним телемарафоном

Колишній міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, якого парламент відправив у відставку, був одним (хоча не єдиним) із організаторів телемарафону «Єдині новини». Проєкт позиціювали як започаткований добровільно телеканалами, але ініціювала його влада (Офіс президента) й грає він за її правилами.

Ще до голосування у Раді Ткаченко видалився зі спільного чату виробників марафону та не бере участі у щотижневих планірках. Кандидатури на його місце в медіа обговорюють, наразі обов’язки міністра виконує Ростислав Карандєєв. Однак ким би не був новий очільник Міністерства культури та інформаційної політики — чи зможе він привести до логічного завершення марафон «Єдині новини», який уже давно не має такої актуальності, як на початку великої війни? Про це «Детектор медіа» поспілкувався з виробниками проєкту та експертами. Ми поставили їм такі запитання:

На вашу думку, чи не втрачає свою актуальність марафон «Єдині новини»?

Що може сприяти його трансформації? Чи може мати на це вплив новий міністр культури та інформаційної політики? Чи бажання влади залишити цей формат переважає? Чи зацікавлені, на вашу думку, канали-виробники у продовженні марафону саме в такому форматі, як зараз? Які формати можуть прийти на зміну марафону?

Який формат, на вашу думку, найбільше відповідав би інтересам глядачів, влади та індустрії?

Нагадаємо, роботу марафону регламентує меморандум, який компанії-виробники (тоді це були «Рада», Суспільне, «Україна», «1+1», StarLight Media та «Інтер») уклали в кінці весни чи на початку літа 2022 року. В ньому, зокрема, врегульоване питання авторських прав.

Від початку координувало марафон Міністерство культури та інформаційної політики. Там інформували, що виробники координуються «на платформі каналу “Рада”». Йдеться про технічний бік роботи: «Рада» резервує й управляє сигналом. Це значить, що фізичний «рубильник», який може вимкнути якийсь із каналів-учасників або ввімкнути когось нового, — саме в «Ради». На «Раді» працює і Владислав Матяш, якого в медійному середовищі називають неофіційним куратором спільного телемарафону від Офісу президента (сам пан Матяш це заперечує). На марафонських робочих нарадах «медіаексперт» Матяш не лише представляє канал «Рада», але й виступає від імені Офісу президента, інформуючи про графік офіційних заходів за участі президента й керівництва Офісу.

Ці наради відбуваються тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю. Раніше вони проходили за участі міністра Олександра Ткаченка (або його заступника Тараса Шевченка) та керівників каналів — виробників марафону. Іноді до нарад долучаються юристка міністерства Ганна Красноступ і голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк. Публічно в Нацраді заперечують, що впливають на марафон; мовляв, лише забезпечують регуляторний бік процесу.

«Канали приймають будь-які правила, визначені владою», але хочуть на волю

Марафон триватиме до кінця війни. Така позиція влади — і її ретранслюють і канали — виробники проєкту. «Позиція “1+1 media” залишається незмінною — телемарафон “Єдині новини” має транслюватися до нашої перемоги», — сказали у пресслужбі «1+1». У пресслужбі Суспільного мовника про марафон кажуть так: «Марафон “Єдині новини” діє згідно з рішенням РНБО від 18.03.2022. В умовах воєнного стану реалізація єдиної інформаційної політики є пріоритетним питанням національної безпеки, забезпечення якої реалізується шляхом об’єднання усіх загальнонаціональних телеканалів на єдиній інформаційній платформі стратегічної комунікації. Ми очікуємо на подальші рішення РНБО на цю тему».

Вагомим аргументом для влади у цьому проєкті є його перегляд. «Щодо актуальності проєкту можемо зазначити наступне: є багато кількісних та якісних досліджень, які засвідчують високий рівень довіри до марафону й обізнаності щодо продукту. Понад те, перегляд “Єдиних новин” тримається на стабільно високих позиціях», — повідомили у пресслужбі «1+1». Згідно з інформацією медіагрупи, сумарна частка основних телеканалів, які транслюють марафон «Єдині новини» на платформі «Київстар ТБ», склала 13,5% (+1,9 п.п. частки до травня). Проєкт краще дивляться, коли  загострюється ситуація на фронті, йдуть обстріли тощо. «Плюси» зафіксували найкращий перегляд марафону 6 червня, коли Росія підірвала Каховську ГЕС — частка 18,6%. Однак  важливо, що згадані числа є сумарними для всіх каналів, які його показують.

Марафон зараз транслюють на дев’яти загальнонаціональних каналах (Суспільне, «Рада», «1+1», ICTV, «Інтер», УНІАН, «Ми — Україна», К2 та Zoom). Також він повністю або частково виходить і в ефірі регіональних мовників, таким чином вони мають змогу заповнити ефір. Самі канали вже значною мірою адаптувалися до цих умов. Дві найбільші медіагрупи вже створили кожна по новому каналу для показу  розважального контенту: «1+1 Україна» та ICTV2. До того ж держава спрямувала на виробництво марафону майже пів мільярда. Для кожного з виробників (окрім Суспільного) це суми від 97 млн грн (група «Інтер») до 146 млн грн ( «Ми — Україна»). Ці кошти йдуть на утримання штату новинних редакцій і виробництво контенту. Тому це є ще одним аргументом, чому телеканали пристали на правила гри влади.

«Я бачу, що для каналів сьогодні головне — вижити. Вони приймають будь-які правила гри, визначені владою», — каже Олексій Мустафін, журналіст і медіаменеджер.

Але якщо канали — це все-таки бізнес, орієнтований на отримання прибутку та служіння власній аудиторії, то їх не може влаштовувати марафон, вважає Отар Довженко, експерт громадської організації «Львівський медіафорум». «Щонайменше тому, що в кожного каналу — власний бренд і власна аудиторія, чий зв’язок із брендом мав би розвиватись і зміцнюватись. Ситуація, коли канал ICTV виробляє продукт, який транслюється в ефірі “Інтера” й “1+1” і має влаштовувати їхні аудиторії, суперечить бізнес-логіці телебачення та здоровому глузду. Це якась суміш бульдога з носорогом виходить — і якість відповідна, і рейтинги теж. Тому припускаю, що все-таки в душі всі ці канали хочуть на свободу», — каже він.

Експерт зі стратегічних комунікацій, член наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Олексій Харченко говорить, що зараз медіагрупи не мають достатньо ресурсу для створення власного контенту: «Покриття видатків на марафон бюджетним коштом — це тривала й не зовсім проста процедура. Тому попри такий цікавий досвід медіагрупи з радістю повернулися б до попередніх форматів».

А Дмитро Тузов, ведучий «Радіо NV», вважає, що марафон для його виробників дуже зручний: «Роботи менше, державного фінансування більше. Ідеальні умови для менеджерів. Я не думаю, що менеджмент телеканалів демонструє дива героїзму на “інформаційному фронті” під час війни. Вони йдуть шляхом найменшого опору, меншої кількості ефірного продукту й залучення коштів від держави. Тобто беруть гроші “з тумбочки”».

Окрема історія, за словами Отара Довженка, із Суспільним мовником: формат марафону не дозволяє Суспільному виконувати повністю свою місію та завдання, тому суспільство зацікавлене у звільненні Першого каналу від марафонської «панщини».

«Як на мене, інтересам глядачів відповідає ситуація, коли кожен телеканал робить свій контент для своєї аудиторії, а влада є відкритою, чесно та вчасно комунікує, аби проблеми з отриманням інформації з офіційних джерел не виникало», — каже він. Схожої думки і Олексій Мустафін: «Я прихильник вільної конкуренції, результат якої не можна визначити заздалегідь. Але в будь-якому разі чим більше розмаїття (за жанрами зокрема) — тим краще».

Олексій Харченко каже, що високі цифри перегляду марафону свідчать про те, що досі є запит на офіційну інформацію: «Але регулярно телеконтент дивляться лише 53% громадян. Решта — задовольняє контентні потреби через соціальні мережі та ютуб. Якщо оперативну інформацію люди отримують із соціальних медіа, а різні точки зору та/чи відкладений відеоконтент споживають через ютуб, можна припустити, що марафон як джерело оперативних новин та альтернативних точок зору, обговорень на актуальні теми конкурує з іншими платформами. І саме ці формати втрачають свою актуальність для марафону».

Фобії влади та недотримання стандартів у марафоні

«Марафон "Єдині новини" втратив актуальність, темп і ритм. Понад те, він обмежує інформаційні можливості України під час війни. І виглядає дивно. Ніби програма "Врємя" за радянських часів із єдиною картинкою та контентом на всіх найбільших каналах країни», — каже Дмитро Тузов.

Отар Довженко розмежовує актуальність марафону для аудиторії та для влади. На його думку, для аудиторії марафон втратив свою актуальність ще влітку 2022 року, адже хаос перших місяців великої війни впорядкувався, інформаційні потоки стали більш-менш зрозумілими, російських вкидів поменшало, і великої потреби в «єдиному офіційному джерелі» більше немає. До всього це єдине джерело досить неоднорідне, «бо роблять його різні команди з різними редполітиками та підходами до тележурналістики». «Якщо говорити про актуальність для влади, то тут треба для початку з’ясувати, навіщо марафон владі. Якщо для того, щоби впливати на аудиторію, то думаю, що дієвість марафону як інструменту інформаційного впливу за останній рік істотно знизилася. Якщо для того, щоб контролювати телеканали та не дозволяти їхнім власникам вести власну гру в інформаційному просторі, тоді так, звичайно, це залишається актуальним. Поки ці канали є частиною марафону, вони не робитимуть нічого, що може піти на шкоду владі. В принципі, ми не знаємо всього — можливо, влада справді не дарма побоюється, що медіавласники можуть використати свої медіа для дестабілізації. А може, це просто чиїсь власні політичні інтереси», — каже Отар Довженко.

Він також додає, що відключення від ефіру 5 каналу, Прямого й «Еспресо» свідчить про справжню фобію, яку неможливо подолати раціональними аргументами: «Припускаю, на Банковій справді вірять, що уявний Порошенко може торпедувати владу під час війни через медіа, і роблять усе, щоб убезпечитись саме від цієї вигаданої загрози». Медіаексперт Ігор Куляс звертає увагу на вибірковість інформування в марафоні, адже поза увагою залишається велика кількість тем, які є незручними для влади, а в дискусійних чи конфліктних темах у марафоні не звучить думка опонентів влади.

Окрім амбіцій влади, у марафону є проблеми з якістю його контенту, що також суперечить інтересам глядачів. На думку Ігоря Куляса, «Єдині новини» позиціюють як головне джерело офіційної інформації, але не гарантують точності й достовірності поданої інформації.

«Бо всі редакції без винятку подають інформацію без перевірки, не з першоджерел, а з інтернету (зокрема, як не дивно, навіть із ворожих джерел) або ж не називаючи джерел інформації коректно. Це перша серйозна проблема телемарафону. Він геть не гарантує точності інформування. В умовах великої гібридної війни просто брати інформацію навіть з "офіційного" (як це кажуть журналісти) телеграм-каналу, з "офіційної" фейсбук-сторінки чи просто з "офіційного" сайта навіть президента, Міноборони або якоїсь ОВА, означає високий ризик появи дезінформації в ефірі».

На погляд експерта, проблема також у тому, що марафон через власні оцінки журналістів створює ніби паралельну реальність, яка «охолоджує тил», адже телекартинка, яку сприймають глядачі, не  відповідає реальній ситуації на фронті.

«Замість подачі фактів і компетентних думок із приводу цих фактів майже всі редакції (крім хіба що Суспільного) подають інформацію, максимально спотворену власними оцінками, міркуваннями, припущеннями журналістів. У підсумку, вважаю, що телемарафон давно вже змальовує для аудиторії якусь паралельну реальність. Таку ж думку я чув від багатьох публічних і непублічних людей, особливо від тих, хто воює, або наближений до проблем фронту. Телемарафон відіграє не останню роль у "розхолодженні" тилу. В уявленні глядачів він перетворює жахливу війну за виживання країни на якийсь героїчний телесеріал, у якому багато в чому винесено за дужки страшну ціну війни, натомість створено ілюзію швидкої перемоги», — каже Ігор Куляс.

Дмитро Тузов також говорить про те, що  державне фінансування отримали «здебільшого олігархічні телеканали»: «За що, скажіть, будь ласка? За те, що вони й без нього мали робити в умовах війни, але при цьому ще й скоротили власне ефірне мовлення? Розумію: олігархам зараз нелегко. Але нелегко не лише олігархам. Та біда в тому, що в марафон "Єдині новини", який ще й фінансується державою, ніби вірус, потрапили вади "довоєнного" телебачення. В ефірі єдиного марафону зафіксовано рецидиви хвороби, яка руйнувала наш інформпростір всі попередні роки: порушення журналістських стандартів, політичний і бізнес-піар (ну, а як без цього на каналах олігархів?) і навіть наративи російської пропаганди».

Дмитро Тузов каже, що окремий пункт марафону — це присутність там осіб, які були ефірними обличчями й активістами медіаімперії Медведчука: «Навряд чи варто вимагати від об’єднаного марафону якісного продукту, до створення якого долучилися персонажі, які свідомо руйнували український інформаційний простір і поширювали розроблені у Москві ІПСО проти України. Наприклад, про американські біолабораторії в Україні. Ймовірно, даються взнаки відпрацьовані роками "плідної" праці рефлекси».

«Головне, щоб марафон скінчився після війни»

Експерти, з якими спілкувався «Детектор медіа», здебільшого говорять, що новий міністр не зможе завершити єдиний марафон. А Дмитро Тузов каже, що новопризначений міністр культури та інформаційної політики, звісно, може «вплинути на прийняття потрібних країні рішень», зокрема й тих, що стосуються марафону, але він має домовлятися з владою про це, що називається, «на березі».

Олексій Мустафін каже, що нині не бачить зусиль чи бажання змінювати формат: «Воля міністра важить набагато менше — власне, і формулювання щодо звільнення Ткаченка не справляє враження, що на цій посаді потрібна ініціативна та самостійна людина. Воля влади зараз у медійній сфері є визначальною. Тож питання радше риторичне».

На його думку, глядачі зацікавлені у вільній конкуренції, а влада — у тотальному контролі, і в умовах війни ці інтереси не поєднуються, а важелі — на боці влади.

Отар Довженко каже, що рішення про розпуск марафону може бути прийняте на Банковій, і якщо воно буде прийняте, то міністр його виконає: «Олександр Ткаченко був архітектором "Єдиних новин" та іномовлення воєнного часу, і рішення, яке він вигадав, влаштовувало Банкову дотепер. Але я не думаю, що владі принциповий саме цей формат. Головне — результат, тобто (знову-таки, це моє припущення) контрольовані центральні канали. Звісно, якщо прийде міністр із власним баченням і придумає, як виконати запити влади й водночас перестати тримати приватні канали та Суспільне в неволі, тоді він може презентувати цю ідею Банковій. Але на практиці, думаю, діятимуть за принципом "якщо працює — не рухай"».

А Олексій Харченко нагадує, що, відповідно до рішення РНБОУ, введеного Указом Президента від 19 березня 2022 року №152/2022, за заходи щодо організації марафону відповідає Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення України: «Міністр як політичний посадовець відповідає за формування, розроблення політик. Тож до оперативного управління марафону не має відношення. Таке рішення мають прийняти керівники медіагруп, які виробляють марафон. Щодо міністра, то в його компетенції сприяти цьому відповідно до своїх компетенцій. Зокрема, можна сформувати замовлення на виробництво передач, які не потребують прямого ефіру для трансляції у межах марафону. Реалізувати це цілком можна за допомогою двох державних підприємств, що є в підпорядкуванні МКІПУ — "Центр захисту інформаційного простору" та "Мультимедійна платформа іномовлення України". Або простіше — через відстоювання належного бюджетного фінансування Суспільного». На його думку, на бажання влади припинити цей формат може вплинути лише відсутність інтересу до нього глядачів.

Чи є альтернативи чинному формату марафону

Олексій Харченко каже, що телегрупи зараз шукають нові формати. І якраз серед тих видів контенту, які були в ефірі інформаційних мовників до великої війни. Наприклад, це адаптація розважальних шоу, запуск ранкових програм або спроба повернення токшоу. «Із прикладів можу назвати спробу адаптації "Голосу країни", SLM запустив "Ранок у великому місті" для трьох каналів групи, Суспільне запустило токшоу "Новий відлік" і "Перше шоу"», — каже Олексій Харченко.

На його думку, щоб конкурувати з іншими платформами, не втрачати своєї ролі в умовах воєнного стану та враховувати потреби своєї основної аудиторії (основний глядач марафону — 60% жінок старше 54 років), затребуваним контентом будуть: ранкові підсумки новин, ранкові токшоу з фокусом на корисному та просвітницькому контенті, вечірні підсумки новин, токшоу, тематичні обговорення з представниками різних сфер, репортажі про життя українців у різних містах, просвітницькі передачі та документальні фільми. Також Олексій Харченко говорить про якість контенту телемарафону (баланс, компетентність експертів, достовірність і взагалі відповідність журналістським стандартам та етиці).

«У нас, наприклад, досі немає чіткого розуміння в журналістів, які стандарти висвітлення бойових дій, що можна показувати, а що — ні під час створення сюжетів про військових і воєнну техніку. Це зараз відбувається в ручному режимі. І від цього більше шкоди, аніж від самого марафону», — каже він.

Інші медіаексперти, з якими спілкувався «Детектор», не бачать альтернатив цьому формату. Наприклад, Ігор Куляс каже про те, що трансформації не допоможуть, бо неможливо змусити журналістів усіх каналів — учасників телемарафону працювати за стандартами професії.

«При тому, що більшість редакцій іще до великої війни та до появи телемарафону звикли роками й десятиліттями ці стандарти ігнорувати. Навіть надзвичайні обставини великої війни не розбудили в них відчуття своєї відповідальності перед аудиторією за якісне інформування. Що ж до влади, то гадаю, що владу як таку більш ніж влаштовує такий "звужений" формат роботи основних гравців телевізійного ринку. Бо так набагато легше контролювати витік небажаної для влади інформації», — каже Ігор Куляс.

У результаті, за його словами, до реальної та повністю виправданої потреби воєнної цензури (ще й у доволі ліберальному вигляді) додався механізм політичної цензури.

«І неважливо навіть, у який спосіб вона працює в телемарафоні. Гадаю, що точно не у вигляді темників. Можливо, у вигляді "побажань", а найімовірніше — просто у вигляді самоцензури журналістів і редакцій. Адже влада допускає чи не допускає редакції до телемарафону. А отже цілком собі може й відлучити тих, хто раптом стане "незручним". Тож краще не ризикувати. Але спосіб не є важливим, бо результат є однаковим», — каже Ігор Куляс.

Отар Довженко каже, що треба не трансформувати марафон, а  розпустити й лишити один цілодобовий інформаційний канал «Рада». У його межах можна  показувати контент інших виробників. Але приватним каналам і Суспільному влада має дати можливість вести повноцінне мовлення на своїх каналах і спробувати врятувати свої бренди, які сильно постраждали від участі в марафоні.

Дмитро Тузов розповів, що каналам слід виходити з марафону та «повертатись у свої "окопи"». Адже таким чином продукту, який може протидіяти пропаганді агресора, стане більше.

«При цьому треба розуміти, що в Україні існує кілька фронтів. Зовнішній — проти окупантів — найголовніший. Але важливо, щоби під час війни індульгенцію не отримали внутрішні злодії та корупціонери. Які ніби очманіли — як кількісно, так і за рівнем нахабства у провертанні різного роду схем. Адже внутрішні вороги послаблюють наш опір назовні, крадуть ресурси або примушують використовувати їх нераціонально. Частково тому, що приховані "консерви" ФСБ продовжують працювати, а частково тому, що структура корупції змінилася», — каже Дмитро Тузов. На його думку, з відновленням повноцінного мовлення телеканалів має бути кілька основних напрямків — інформування про перебіг війни та суттєве збільшення проєктів журналістських антикорупційних розслідувань, інформування про реформи, які не можна зупиняти під час війни (наприклад, судової системи й новообраних ВРП та ВККС). Також має виходити й розважально-інформаційний контент, однак він має враховувати реалії війни. «Добірка іноземних серіалів і художніх фільмів в стилі, наприклад, "Хороброго серця" цілком доповнить інформаційну й антикорупційно-розслідувальну складову медійного простору доби російсько-української війни», — каже Дмитро Тузов.

Ігор Куляс бачить альтернативу марафону у відновленні окремої роботи каналів із підключенням на час війни «офіційного інституту суто воєнної цензури» — «тобто контролю контенту спеціально навченими людьми винятково з точки зору дотримання журналістами військової таємниці».

Але це досить складно зробити, бо такий інститут потребує серйозної підготовки, а влада «з високою ймовірністю» могла б використовувати військову цензуру не за призначенням: тобто в політичних цілях.

Олексій Харченко каже, що з точки зору державних комунікацій єдиним форматом, що може та зрештою має замінити марафон, повинна стати побудова системи стратегічних комунікацій. «Власне, коли держава виконує свою інституційну функцію, розуміє важливість комунікації як двостороннього зв’язку, задаючи смисли та дискутуючи на тему майбутнього, чує зворотнй зв’язок, працює над залученістю громадян у суспільно-політичні процеси, а журналісти та медіа відчувають свою відповідальність перед суспільством — це найефективніший формат побудови відносин між державою та суспільством. Це про формування як довіри, так і впевненості в майбутньому. Тому я оптимістично дивлюся в майбутнє, що ми досягнемо комунікаційного катарсису», — каже Олексій Харченко.

Він говорить, що система стратегічних комунікацій почала розбудовуватись у 2014-2015 роках. Згадує напрацювання колег Артема Біденка та Дмитра Золотухіна в «Білій книзі протидії дезінформації» та «Зеленій книзі протидії дезінформації», а також наводить своє бачення, яке з 2021 року до сьогодні, за його словами, суттєво не змінилося.

Утім, попри ці процеси існують ризики того, що влада не захоче розставатися з марафоном навіть після завершення війни, адже єдиний контроль — річ досить принадна. Про це каже Ігор Куляс: «Головне, щоб телемарафон не продовжив своє існування в нинішньому вигляді й після перемоги України у війні».

Архівне фото: «1+1 медіа»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4452
Читайте також
12.08.2023 12:00
Олег Джолос
для «Детектора медіа»
1 496
31.08.2022 10:23
Отар Довженко
«Детектор медіа»
13 142
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду