Навряд чи хтось із обізнаних в українській політичній ситуації всерйоз сумнівався в тому, що перше і друге місце на виборах Президента України 17 січня 2010 року посядуть Віктор Янукович і Юлія Тимошенко. Та все ж певна інтрига у результатах першого туру виборів була. Експерти прогнозують різні перспективи боротьби у другому туру в залежності від того, чи буде розрив між кандидатами більшим, чи меншим за 10%. Важливо було також, хто посяде третє місце і який відсоток та відрив від «срібного призера» матиме; зрештою, всіх цікавила політична доля чинного президента України Віктора Ющенка який до останнього поводився так, ніби перемога на цих виборах у нього в кишені. Тож, навіть за відсутності сумнівів у тому, хто з кандидатів вийде у фінал, певний саспенс у телевізійному супроводі виборчого процесу таки був наявний, хоч його й не можна було порівняти з пекельним напруженням п'ятирічної давнини.  

Останній дюйм

В останній тиждень перед виборами ефір всеукраїнських телеканалів був повністю відданий «першій шістці» кандидатів. У студії «Шустер live» на ТРК «Україна» у спецформаті інтерв'ю з'явились Арсеній Яценюк, Володимир Литвин, Сергій Тігіпко і Віктор Янукович. У проекті «Кращий кандидат» на ICTV - Володимир Литвин, Віктор Янукович, Арсеній Яценюк, Сергій Тігіпко (Віктор Ющенко не прийшов). Останній перед виборами ефір «Я так думаю з Анною Безулик» був відданий під спецпроект із Віктором Ющенком. У спецпроекті «1+1» «Вибір 2010» з'явились Володимир Литвин, Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк та Віктор Янукович. Крім того, Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко виступили із кількагодинними прес-конференціями, трансльованими у прямому ефірі Першого національного та деяких інших телеканалів.

За законом, останнім днем, коли дозволена передвиборна агітація, є п'ятниця, тож природно, що слот вечірніх політичних ток-шоу 15 січня  був найжаданішим для кандидатів ефірним часом. Цей вечір Віктор Янукович провів у студії «Великої політики з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері» (можна припустити, що заради виходу в ефір Януковича на «Інтері» саме напередодні голосування  програма Євгена Кисельова, на відміну від інших його конкурентів, не виходила в ефір 8 січня).   Юлія Тимошенко відзначилися у проекті «Кращий кандидат» на ICTV (ретранслювався на Першому національному, 5 каналі та ОДТРК на правах реклами), Віктор Ющенко - у «Шустер live» на ТРК «Україна», де відбулась третя серія заочних дебатів. Загалом для всіх цих виступів були характерні ті ознаки та тенденції, які були визначені в підсумковому матеріалі вашого автора, тож зупинимось лише на деяких особливостях.

Ефір «Великої політики з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері», хоч і не був оплачений офіційно як передвиборна агітація, де-факто був нею - причому більшою мірою, ніж попередні оплачені виступи Віктора Януковича на інших телеканалах. Як можна було здогадатися, пропозицію Юлії Тимошенко провести дебати між нею та лідером Партії регіонів Євгеній Кисельов проігнорував. Зазначимо, втім, що вочевидь з об'єктивних обставин, адже було відомо наперед, що Віктор Янукович на такий формат не піде.  Натомість, із Віктором Януковичем у студії була присутня група підтримки - народні депутати Микола Азаров, Ганна Герман, Юрій Бойко, Михайло Папієв та інші. Говорили, втім, Кисельов і Янукович переважно між собою, виділивши для запитань нечисленних присутніх у студії журналістів та «народних» звернень із провінції зовсім небагато часу. Усе в студії - від аудиторії до ведучого - працювало на те, щоб Януковичу було якомога зручніше у формулюванні відповіді; із запитаннями він, очевидно, також був попередньо ознайомлений. «Полірували» враження від свого лідера депутати-регіонали. Що ж, дійсно, саме такий формат -  «кандидат і його соратники проти кількох журналістів та самого ведучого»  - був задіяний Євгеном Кисельовим  у другому колі «прес-клубів» й для інших фаворитів цієї виборчої кампанії, тобто, Володимира Литвина,  Юлії Тимошенко, Віктора Ющенка (Сергій  Тигіпко, за словами Кисельова, сам відмовився привести до студії членів своєї команди). Та все ж таки саме в останній день агітації такий формат ток-шоу на сторонній погляд видавався особливо вразливим з точки зору виконання ЗМІ ролі  не агітаторів, а  «псів демократії».

Ефір Юлії Тимошенко на ICTV був офіційною передвиборною агітацією; надання найкоштовнішого ефірного часу саме чинному прем'єру було легко передбачити з огляду на послідовну прихильність до неї каналів холдингу Віктора Пінчука. Запитання зворушливо захриплій від частих виступів кандидатці ставили заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький, шеф-редактор новин СТБ Олексій Мустафін, діаспоральний шанувальник Тимошенко Тарас Кузьо, координатор Всеукраїнських народних зборів Дмитро Співак (відвертість його панегіриків на адресу Тимошенко межувала з непристойністю). Третину часу Тимошенко використала для програмної промови (5 пріоритетів діяльності президента та її команди після обрання).  Далі - вислуховувала компліменти від експертів і відповідала на запитання, які мало чим відрізнялись від тих самих компліментів. Аудиторія, судячи з реготу та оплесків після того, як Тимошенко розповіла про курйоз за участю Януковича (як він переплутав Балаклію  з Балаклавою), та скандування «Юля! Юля!» в кінці програми, також була «своя». По завершенні законних 30 хвилин Тимошенко був виділений більший, ніж іншим кандидатам, бонус для звернення, а потім був показаний агітаційний фільм про неї. Певна річ, як використовувати оплачений рекламний час - власна справа кандидата, однак порівняння цього ефіру з попереднім випуском «Кращого кандидата» з Арсенієм Яценюком за якістю і переконливістю - явно не на користь Тимошенко.

Найскандальнішим виявився ефір Савіка Шустера - завдяки непроханому візитові народного депутата України Олега Ляшка (Блок Юлії Тимошенко). На трансльованій у прямому ефірі прес-конференції 12 січня президент Ющенко продемонстрував спеціально підготовлені матеріали, що начебто свідчать про кримінальне минуле Ляшка. Бютівець вирішив скористатись своїми депутатськими привілеями, аби пройти на територію «Савік Шустер студії» і вступити в безпосередній діалог із Ющенком. Ляшкові марно намагався завадити - не без застосування фізичної сили - депутат Андрій Парубій. Президент відмовився йти до студії, поки там перебуватиме Ляшко; протягом 10 хвилин депутата намагались переконати піти - Савік Шустер навіть звертався до шанованих гостей, зокрема й іноземних журналістів, і просив студію проголосувати за те, щоб Ляшко залишив студію. При цьому бютівець мав нагоду обґрунтовувати свою правоту лише за допомогою жестикуляції, адже слова йому не давали. Зрештою ведучий залишив студію, програма перервалась рекламною паузою, під час якої Ляшко таки пішов добровільно. Після чого програма все ж розпочалася.

Віктор Ющенко мав близько 90 хвилин чистого ефірного часу, із них 40 хвилин на пряму мову. Свій виступ президент побудував у звичному дусі. Він був більшою мірою соціально- і політично-філософським, ніж утилітарним і предметним. Проте за годину врешті-решт зірвався на дискредитацію Тимошенко, говорячи про її «кримінальне минуле» (при цьому, за свіжою традицією, уникаючи конкретних звинувачень на адресу Януковича).  Після чого Мустафа Найєм нагадав президентові про його власне минуле - справу банку «Україна». Та навіть після непростого з'ясування цього питання та спроби Миколи Княжицького перевести тему, Ющенко не перестав агітувати проти Тимошенко («Якщо у другий тур вийде Тимошенко, треба йти на Майдан Незалежності і спускати національний прапор»). Пізніше, коли Мустафа озвучив головні (загальновідомі) звинувачення на адресу особисто Ющенка, яким він зобов'язаний втратою народної довіри, президент не зміг дати прямої відповіді, а надто визнати хоча б якісь свої помилки. А насамкінець відвертий симпатик Ющенка Вадим Карасьов виступив на його захист. Хоча, задля справедливості, слід визнати, що ефір чинного президента був значно більше схожий на справжнє ток-шоу, ніж виступи його конкурентів на інших телеканалах. На жаль, навіть наступного дня, коли агітація була заборонена, Ющенка знов не зміг утриматись від появи в ефірі - Перший Національний позачергово (замість інших трансляцій, запланованих у програмі) демонстрував у наживо його участь у концерті козацької пісні.

Ніч виборів

Виборчі телемарафони чи спецпроекти увечері та вночі 17 січня провели 5 канал, «Інтер», «1+1»,  ТРК «Україна», Перший національний, ICTV,  ТВі, 24 канал; на каналі «Сіті» вийшов півторагодинний спецпроект «P.S. День сіті. Вибори».

Працювати до ранку цього разу не запланував ніхто, крім 5 каналу, - о 2-3 годині ночі виборчі марафони в ефірі змінилися фільмами «Шакал» (ТРК «Україна»), «Морські змії» («Інтер»), «Блейд» і «Придурок» (ICTV).

На масштабні формати у великій студії з політиками, журналістами та експертами спромоглися «Інтер», «Україна» і ICTV. «1+1» продовжив працювати у  камерному форматі марафону «Вибір 2010» - двоє ведучих та двоє-троє гостей за столом у студії із прямими включеннями зі студії на Хрещатику та штабів кандидатів, а також перервами на роботу в форматі випуску новин. Гостями каналу були переважно експерти та політики, із кандидатів до студії «Плюсів» завітали Олег Тягнибок, Людмила Супрун та Сергій Тігіпко. Команда «ТСН» до дня виборів підготувала досить різкі сюжети з циклу «Шлях кандидата» про Януковича, Тимошенко (зокрема, в цьому матеріалі знову з'явилось сумнозвісне «Пропало всьо») та Ющенка, а також огляд брудних виборчих технологій, аналіз жестикуляції та міміки кандидатів за теорією, що лягла в основу серіалу Lie to me тощо.

У відносно «малобюджетному» форматі студії з одним або двома гостями побудували свою роботу ТВі і 5 канал, а Перший Національний, який був вимушений згорнути свій марафон о 23-й у зв'язку з настанням ефірного часу «Ери», зосередився на розмові з експертами. Із політиків  на Першому устигли вислухати Олександра Стояна з Партії регіонів та Миколу Томенка з БЮТ - обоє практично слово у слово повторили те, що згодом звучало на офіційних прес-конференціях. Відтак, головні події відбувались у трьох великих студіях.

Проект ICTV, організований як спецвипуск «Свободи слова» за участю політиків, експертів і журналістів, із ведучим Андрієм Куликовим, був найбільш наближеним до оригінального формату ток-шоу. Марафон у студії «Великої політики з Євгенієм Кисельовим» із громіздкими декораціями та незрозумілою публікою на трибунах, що вимахувала прапорцями кандидатів, мав більш вільний формат і працював у тісній зв'язці з інформаційною службою, яка періодично включалась у режимі випуску новин або прямого включення. Нарешті, Савік Шустер зробив ставку на прямі включення, однак із надсучасною, за словами ведучого, технологією включень за допомогою веб-камер перемудрили - періодично траплялись технічні негаразди, і ефекту присутності відразу в багатьох місцях так і не досягли. Не раз підводили технології й під час представлення результатів соціологічного дослідження, яким займалась Василіса Фролова.

Відправною точкою виборної ночі традиційно є оприлюднення результату екзит-полів, яких цього разу було 5 - один Національний і 4 на замовлення засобів масової інформації («Інтера», ICTV, «Савік Шустер студії» та газети «Аргументы и факты в Украине»). Результати почали з'являтись о 20.00, відразу після закриття дільниць. Утім, у студії «Шустер live» дискусія розпочалась уже о 19.30. Щоправда, не маючи можливості ані коментувати поки що недоступні цифри, ані називати прізвища політиків (заборона на агітацію), її учасники, - експерти, - говорили переважно загальні речі.

Після оприлюднення перших результатів екзит-полів, даних про явку та відсутність серйозних порушень до студій почали сходитись кандидати-аутсайдери, представники кандидатів-лідерів та експерти. Більшість політичних героїв виборної ночі встигли побувати в усіх головних студіях. Щоправда, далеко не всі учасники виборів наважились вийти в ефір у форматі дискусії.

Природно, що для переможців першого туру принцип статусного «нерозмінювання» продовжує працювати, адже вони й надалі вестимуть боротьбу. І Тимошенко, і Янукович з'явились у прямому ефірі зі штабних трибун, оголосили - спираючись на найвигідніші кожному з них результати екзит-полів, -  про свою перемогу на виборах і неминучу поразку опонента та роз'їхались спати. Надалі в ефірі їх представляли депутати та співчуваючі з їхніх команд. Із нетерпінням чекатимемо Юлію Володимирівну та Віктора Януковича в ефірі у форматі не сольної проповіді, а теледебатів - Савік Шустер уже зробив їм пропозицію.

Віктор Ющенко, якому жоден з екзит-полів не дав навіть 4-го місця, до свого штабу не приїхав. Його знервовані представники відмовлялися коментувати результати опитувань, закликаючи дочекатись офіційних цифр і навіть висловлюючи впевненість, що їхній кандидат вийде у другий тур. Своєрідні «герої дня», Сергій Тігіпко та Арсеній Яценюк, після виступу у штабах відправились на телебачення та обійшли студії «Інтера», ICTV, «України» і «1+1», збираючи привітання з тим, що нарешті стали довгоочікуваною «третьою силою». Володимир Литвин і Петро Симоненко, які вочевидь сподівались на кращі результати, на публіку не вийшли. Представник Литвина Олег Зарубінський оголосив на «1+1» про намір його політичної сили скасувати результати виборів постановою Верховної Ради, натомість представник  Симоненка Василь Волга великодушно заявив, що лівий блок результати визнає (але олігархо-капіталізм усе одно повинен бути знищений).

Найпершими у студіях з'явились кандидати третього ешелону - Олег Тягнибок, Анатолій Гриценко, Інна Богословська, Олександр Мороз, а згодом - Людмила Супрун і Олександр Пабат. Ті з них, що сподівались на кращий результат, не приховували фрустрації, а Інна Богословська в ефірі «Шустер live» навіть відкрито звинуватила народ у тому, що він не досить свідомий і зробив неправильний вибір (пролунало й улюблене слово політиків - «бидло»). Анатолій Гриценко коротко окреслив причини свого невисокого (за екзит-полом - 1,1%) результату: «Якби мав гроші на кампанію, як у інших кандидатів, був би інший результат». Лише Олег Тягнибок, який, напевно, сподівався гіршого, був спокійний і трактував свої 2% як перемогу у порівнянні з 0,76% ВО «Свобода» у 2007 році.

У чому кандидати, що не ввійшли до першої трійки, виявились єдиними, так це в претензіях до медіа. Арсеній Яценюк (один із топ-шістки ймовірних замовників джинси на телебаченні) жалівся на те, як 2/3 усіх негативних публікацій у медіа були спрямовані проти нього, а також як його «відключили від каналу "Інтер"»: «...у тих умовах політичної боротьби, в яких я особисто вів цю кампанію - без каналу "Інтер", без можливості доступу до засобів масової інформації, з неймовірною чорною піар-кампанією проти мене - те, що я зайняв 4-те місце, в принципі, означає, що в країні є ще демократія, що в Україні є шанс, і цей шанс я обов'язково реалізую». Характерно, що першим телеканалом, в ефірі якого з'явився Яценюк цього вечора, був саме «Інтер». На неможливість потрапити на «Інтер» та інші провідні канали, а також непідйомні для бідних кандидатів розцінки на політрекламу  поскаржився й Мороз, а Тягнибок прямим текстом заявив, що «не мав грошей на джинсу» (себто завадила відсутність грошей, а не моральні принципи).

Експерти ж і журналісти, як і власне телеканали,  обминали медійну тему, водночас розхвалюючи «блискучу» агітаційну кампанію Тігіпка, яка, зазначимо,  між іншим, значною мірою була побудована на замовних матеріалах у ЗМІ. Також слід відзначити заклик Олега Тягнибока заборонити політичну рекламу на телебаченні; цю ідею також підтримали медіаюристи Тарас Шевченко і Роман Головенко у ході марафону «Ніч виборів на "Главреді"».

Переможців не судили

Завершення першого етапу виборчої кампанії дало українським телеглядачам нагоду по-справжньому «відчути різницю»: у студіях, де протягом останніх місяців з'являлись переважно кандидати «першої шістки» та їхні зброєносці, зарясніли забуті обличчя депутатів і експертів. Не обійшлось без звичних взаємних звинувачень і скандалів, особливо у студії Савіка Шустера.  Євгенієві Кисельову та Андрію Куликову переважно вдавалось утримувати своїх гостей у рамках пристойності. Особливій нервозності у студії «Шустер live» сприяла присутність Нестора Шуфрича.

Окрім загальних питань, які стосувалися майбутнього напрямку розвитку України, програм та персоналій головних кандидатів, дискусія в усіх студіях переважно точилась навколо кількох головних тем:

-  Кінець епохи Ющенка - причини і наслідки.

- Успіх Тігіпка і (меншою мірою) Яценюка як перша реальна поява «третьої сили» - причини, перспективи, значення.

-  Розбіжність між результатами Національного та чотирьох замовлених ЗМІ екзит-полів: чому так, і чи можна вірити соціології.

-  Скандал із грузинськими спостерігачами.

-  Порушення на виборах і можливість їх оскарження в судах після першого і/або другого туру.

-  Обставини проведення виборів та чинники, що спричинили саме такі результати волевиявлення.

Соціологія. З огляду на можливі наслідки, ситуація з екзит-полами є, либонь, найдраматичнішою сторінкою першого туру виборів, оскільки розбіжність між даними Національного екзит-полу, який зазвичай сприймався як найбільш «офіційний» і викликав найбільшу довіру, та результатами інших, проведених так само поважними соціологічними компаніями, викликає закономірні підозри. Спираючись на вигідніші для неї цифри Національного екзит-полу, Юлія Тимошенко оголосила всі інші «замовленими і проплаченими Януковичем». Полеміка на цю тему велася в усіх головних студіях, переважно на рівні профанації (звинувачували люди, що не розуміються на соціології) та емоцій. Соціологи, як могли, боронили престиж професії та намагались захиститись від звинувачень політиків, однак, на жаль, проблема була занадто очевидною.

Згодом представник організаторів Національного екзит-полу Ілько Кучерів визнав, що достовірність результатів могла бути нижчою через скорочення кількості дільниць, де проводилось опитування Національного екзит-полу. Крапку в цій суперечці поставлять остаточні офіційні результати виборів. На жаль, коментарі фахівців розійшлися так само, як і самі результати - деякі з них говорили, що без підтасування або серйозних помилок результати екзит-полу не можуть сильно відрізнятись від правди, інші, як ось Євген Головаха, стверджували, що відхилення результатів опитування на виході з дільниць від реальних цифр можуть становити й 10% (при цьому нарікаючи, що в Україні немає культури використання та належного тлумачення екзит-полів). Не додали ясності й журналістські спроби відповісти на запитання,  чи вірити екзит-полам, зокрема сюжет ICTV: тут похвалили власний екзит-пол, але не розвіяли сумніви щодо розбіжності у результатах із Національним. У студії ICTV директор соціологічних досліджень GfK Нік Мун запевнив, що їхній екзит-пол, виконаний на замовлення ICTV, матиме похибку не більше 1%. Утім, неважко прогнозувати, що твердження тимошенківців (зокрема, озвучене спершу Олександром Турчиновим у прямому включенні «Свободи слова», а потім і самою Юлією Володимирівною) про мінімальний відрив буде використано у подальшій агітаційній риториці - результати Національного екзит-полу називатимуть правдивими, а офіційні цифри за підсумками підрахунку голосування сфальшованими.

Ющенко. Телеканал «Інтер», здогадуючись, що вечір 17 січня стане початком прощання з Віктором Ющенко та його епохою, підготував іронічно-нищівний сюжет про підсумки його правління та причини того, що сталось із довірою виборців до нього. На інших каналах це саме робили в режимі дискусії, причому захисники, серед яких найбільшою красномовністю відзначався Вадим Карасьов, обіцяли, що незабаром ми всі неодмінно почнемо ностальгувати за «Україною з Ющенком». Найбільш виваженим коментарем із цього приводу відзначився головний редактор інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко. За його словами, 5-6% голосів є оцінкою Ющенка-політика, оцінку ж Ющенкові як державному діячеві можна буде дати з часом; ймовірно, відбудеться певна переоцінка його ролі в історії та досягнень, однак зовсім не обов'язково з'явиться ностальгія. Втім, з огляду на те, що чинний президент не коментував результати екзит-полів і не вийшов на публіку, його прибічники, не знаючи «генеральної лінії», були гранично обережними в коментарях як щодо провалу Ющенка на виборах, так і щодо його політичного майбутнього. Під час своєї прес-конференції заступник глави Секретаріату Президента Роман Безсмертний обмежився тим, що висловив необґрунтовану претензію до якості проведення екзит-полів, відмовившись таким чином коментувати 5-те місце Ющенка.

Натомість, експерти зосередились на аналізі втрат і досягнень доби Ющенка. Економіст Олександр Пасхавер в ефірі у  Савіка Шустера, заперечуючи  Нестору Шуфричу, який говорив про  кінець епохи (маючи при цьому  на увазі Ющенка), сказав, що насправді  епоха, яка почалася  Майданом, лише розпочинається;  її  не можна пов'язувати з одним політиком, але це епоха кардинальних змін.   Однак значно більше були критичних коментарів. Так, німецький політолог Александр Рар на ТВі заявив, що Ющенко «намагався перетворити Україну на прикордонну державу, що охороняє свободу Заходу», а росіянин Сергій Марков на ICTV висловлював від імені своєї країни радість із приводу того, що «русофобську» сторінку в історії України перегорнуто («ми ці вибори вже виграли, бо Ющенко президентом більше не стане»). Однодумець пана Маркова Василь Стоякін заперечив: «печерна галичанська русофобська ідеологія», мовляв, в Україні залишиться навіть за Януковича. Зрештою Маркова спільними зусиллями поставили на місце присутні у студії українці. На жаль, маніпулятивна полеміка за участю росіян збила присутніх у студії з найконструктивнішої теми за весь час ефіру - теми сприйняття українським суспільством демократії та готовності відмовитись від демократичних свобод заради «порядку».

Третя сила. Позаяк вихід на перше і друге місце відповідно Януковича і Тимошенко був прогнозований, головною несподіванкою цих виборів став високий результат Сергія Тігіпка, який посів третє місце із близько 13% голосів, здобувши порівняно високу підтримку на території всіх регіонів України. Результат Яценюка, хоч і значно нижчий, ніж рівень його підтримки за соціологічними опитуваннями до початку кампанії, також вирішили вважати проривом і успіхом. Тому обом кандидатам плескали, засипали їх компліментами і заочно, і увіч, розпитували, кому вони збираються передати своїх виборців і чому не об'єдналися. І Тігіпко, і Яценюк терпляче повторювали у кожній студії одне й те саме: підтримувати нікого не буду, розбудовуватиму партію, в майбутньому переможу і стану президентом, усе тільки починається, об'єднання можливе з ким завгодно на конструктивних (читай - «моїх») умовах.

При цьому Тігіпко, як більш «фартовий», більше усміхався, Яценюк - більше нарікав на труднощі та непереборні обставини, що не дозволили перемогти. На запитання, чи не вважає він бодай частково винними у провалі своїх політтехнологів, Яценюк відповідати не захотів, ще раз повторивши, що йому 35 років, він стаєр і все лише починається. Тігіпко явно перебував у стані ейфорії (про що йому не раз відкрито говорили в різних студіях), і навіть трохи блазнював, попросивши політолога Ростислава Іщенка  ставитись до нього м'якше як до «початківця в політиці», (нагадаємо, Сергій Леонідович був народним депутатом і очолював партію «Трудова Україна» ще на початку 2000-х).

У Шустера ведучому та регіоналу Володимиру Сівковичу  вдалося витиснути з Тігіпка критику на адресу Тимошенко і Януковича, що зводилась до констатації «неспроможності здійснити ґрунтовні зміни». Тарас Березовець та інші експерти не без партійної прописки намагалися залякати Тігіпка тим, що без домовленостей із кимось із лідерів перегонів його «дутий» рейтинг буде стертий на порох до наступних виборів, однак оптимізм «бронзового призера» виявився нездоланним. Яценюку ж удалося перетворити кінець ефіру «Шустер live» на власний «постагітаційний» виступ.

Найкорисніший висновок на тему «третьої сили» зробив політолог Михайло Погребинський: перервавши суперечку політиків, що розігралася під кінець інтерівського марафону, він нагадав їм, що третє й четверте місце із спільним результатом 20% посіли політики, що робили ставку на конструктив, а не чвари, тож представникам головних протиборчих таборів варто зважати на цей соціальний запит.

Порушення і суди. Чимало експертів зосередились не на результатах виборів, а на перспективах їх оскарження, зокрема після другого туру. Дивні пертурбації у Вищому адміністративному суді, «майданна» активність Партії регіонів та інші ознаки прямо вказують на те, що такий розвиток подій - імовірний. Зокрема, на Першому Національному Володимир Фесенко прогнозував «судові, інформаційні і наметові війни». В'ячеслав Піховшек усюди, де з'являвся в ефірі, віщував масові заворушення та інші жахіття, прямо вказуючи, що їх джерелом начебто  буде Юлія Тимошенко. У студії «1+1» Богдан Бенюк, Дмитро Чекалкін та Андрій Курков, що обговорювали переважно «гуманітарний» вимір виборчої кампанії, зійшлися на тому, що скасування результатів виборів у судах більш ніж імовірне, та надалі обговорювали саме цей варіант, - ведучому Віталію Гайдукевичу довелося повертати гостей із небес на землю, нагадуючи, що обрання когось у другому турі все-таки можливе. Власне, саме з цієї теми розпочали марафон «Плюси», запросивши до студії регіонала Сергія Головатого та Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який ще раз пообіцяв кримінальну відповідальність членам виборчих комісій за невиконання «нічних»  рішень судів щодо заборони внесення змін до списків та голосування вдома без довідки. Регіонали, чиїм планам, видається, перешкодили ці рішення, розривались між бажанням таврувати судове свавілля влади та побоюванням, що легітимність прийнятних для них результатів першого туру буде поставлена під сумнів.

Перебіг і результати виборів. Недоліком обговорення результатів виборів у реальному часі завжди є недостатня достовірність інформації, на основі якої робляться висновки. Зокрема, у перші години марафонів експерти активно обговорювали низьку явку виборців, спираючись на цифри за 15.00 (близько 45%), обґрунтовуючи її то погодою, то демотивованістю електорату. Після того, як стала відомою остаточна явка - понад 66% - що є цілком пристойним показником у порівнянні з попередніми виборами, їм довелося різко міняти свої висновки, а в студії «1+1», куди свіжіша інформація дійшла із запізненням, ще досить довго дискутували про гадану байдужість електорату. З огляду на розбіжність у результатах екзит-полів, досить сумнівною була ідея Кисельова та Шустера аналізувати соціологічні параметри (вік, територіальний розподіл тощо) електорату різних кандидатів, спираючись на цифри власних екзит-полів. Нарешті, геть невиправданим виглядало обговорення опитувань щодо намірів голосування у другому турі - таких опитувань було оприлюднено чотири, одне з них проводилось ще до першого туру. З моменту, коли учасники другого туру практично визначились, публікація та коментування таких даних може мотивувати виборців до певного вибору, що навряд чи коректно до встановлення результатів першого туру. На «Інтері» навіть якимось чином підрахували, скільки відсотків електорату «передадуть» Тимошенко і Януковичу виборці інших кандидатів, і оперували цієї інформацією цілком серйозно. Хоча експерти застерігали журналістів від арифметичного підходу до результатів першого туру, наголошуючи, що можливість передати підтримку своїх виборців іншим кандидатам є міфом.

Грузинський скандал. Всі обставини появи в Україні громадян Грузії, які, коли їм не вдалось отримати статус міжнародних спостерігачів, отримали посвідчення кореспондентів протимошенківських газет, дотепер не з'ясовані. Однак можна з певністю сказати, що команда Тимошенко, захищаючи цих людей та демонструючи свою причетність до їхнього запрошення в Україну, підставилась під удар і подарувала опонентам несподіваний козир, дозволивши говорити про «бойовиків» із грузинського спецназу, начебто присланих спеціально для організації терактів та заворушень в електоральній вотчині Януковича. Телевізійники, як могли, намагались розібратись у цій історії: 5 канал провів телеміст із головою ЦВК Грузії, «Інтер» - запросив до студії посла цієї держави Грігола Катамадзе. Обоє, природно, запевнили, що ніяких бойовиків і близько не було, а метою грузинських, як і всіх інших, спостерігачів був нагляд за законністю і демократичністю проведення виборів. Катамадзе висловив протест проти відмови Центральної виборчої комісії України реєструвати грузинських спостерігачів і був підтриманий заступником глави Секретаріату Президента Мариною Ставнійчук, яка 5 років тому працювала у ЦВК. Однак грузинських офіційних осіб на всі канали не вистачило, тому на спекуляції регіоналів щодо кавказької інтервенції на ICTV та ТРК «Україна» доводилось відповідати тимошенківцям, які не володіли достатнім арсеналом аргументів і не могли обґрунтовано заперечити. Окрім того, що ця ситуація стала неприємною сторінкою в наших відносинах із Грузією - однією з небагатьох країн, де українцям симпатизують від щирого серця - вона ще раз нагадала про проблему, що залишається невирішеною з минулих президентських виборів. Йдеться про відсутність у представників громадських організацій права  бути спостерігачами на виборах, що змушує їх використовувати не зовсім правильну із погляду демократії хитрість із псевдожурналістами (у 2004 році це були спостерігачі начебто від газети «Точка зору» Комітету виборців України). У більшості демократичних країн громадські організації можуть спостерігати за виборами, й цю норму намагалися включити в новий закон про вибори, але вона не пройшла. Тим часом використання псевдожурналістів у ролі спостерігачів на виборах створює небезпечні спокуси для тих, кому присутність своїх людей на дільницях потрібна зовсім не для контролю за чесністю і прозорістю. До того ж, «під шумок» від скандалу з армією спостерігачів постраждали й професійні грузинські журналісти, яких били і відганяли від Віктора Януковича.

Сухий підсумок

Відсутність справді великого суспільного напруження на цих президентських виборах мало закономірним наслідком порівняну розслабленість телеканалів у проведенні «ночей виборів» та недостатню активну участь у них політиків та експертів. Наслідком стала ротація публіки між чотирма великими та кількома меншими студіями із однаковими тезами та промовами, постійні технічні негаразди, не досить оперативне подання свіжої соціологічної інформації тощо. Порівнюючи головні ефіри за чіткістю та технологічністю організації, пальму першості слід віддати «Інтеру»; за глибиною та різнобічністю дискусії - Шустеру. З огляду на останні тенденції, відсутність у жодного з ефірів ночі виборів явного політичного перекосу у той чи інший бік можна вважати досягненням, хоча, скоріш за все, кандидати просто не додумались, що й за це можна заплатити. У результаті в ефірі кількох телеканалів виник, хоча й лише на кілька годин, острівець нережисованого політичного плюралізму.

Серйозної дискусії про медійний вимір кампанії, окрім наведених вище висловлювань кандидатів, так і не відбулось. Практику купівлі новин та гостьових студій, цензурування та організації замовних псевдодискусій у ток-шоу не лише не було засуджено, - судячи зі слів кандидатів-аутсайдерів, вони й самі не від того, аби скористатись цими рейтинготворчими інструментами, ось тільки грошей бракує.  На українсько-російську тему, - попри запевнення експертів у тому, що російський чинник на цих виборах, уперше в історії незалежної України, був майже непомітний, - витратили не менше години часу, тоді як зловживання у сфері медіа, які справді значною мірою визначили результат цих виборів, залишились поза увагою. Хоча, можливо, якби кандидатам-лідерам добряче врізали по пальцях за їхні незаконні й недемократичні відносини з медіа, це могло б змусити їх скоригувати свою поведінку в цій сфері в наступні три тижні.

Не пропустили можливість попіаритись і виступити на користь своїх роботодавців і агітатори-артисти - Руслана Лижичко і Олександр Пономарьов «з Україною в серці» і прибічниця Януковича Таїсія Повалій. Манірно кліпаючи очима, пані Повалій розповіла про те, яким приниженням був для неї «третій тур» 5 років тому, і як вона весь цей час із нетерпінням чекала відновлення справедливості. Руслана у розмові з Мустафою Найємом на ТВі розповіла страшну історію про те, як у часи, коли була радником прем'єр-міністра Януковича, її погрожували  доправити до нього в багажнику автомобіля, якщо вона не прибуде  на нараду з власної волі. А також пояснила, що працює на Тимошенко не за гроші, але сподівається на ефіри. У студії Шустера Руслану обурило слово «намайданились» у виконанні Нестора Шуфрича, і вона намагалась довести йому, що Майдан - це не тільки погано, але й добре.

Експерти, яким доводилось в останні місяці виконувати роль суфлерів-запитувальників для кандидатів «першої шістки», нарешті відвели душу, аналізуючи результати виборів, помилки кандидатів, влади і опозиції, а також прогнозуючи події. Зокрема, досить глибокі прогнози робив економіст Олександр Пасхавер. На жаль, по мірі акумуляції у студіях, особливо у «Шустер live», політиків голос експертів було чути дедалі менше, і ефір дедалі більше нагадував звичний політичний телебазар. Та й серед експертної братії траплялись люди, яких, за всієї поваги, можна вважати радше погано прихованими агітаторами: на «Інтері» - згадуваний вище фанатичний тимошенківець Дмитро Співак, на ТРК «Україна» - загадковий Кирило Дмитрієв, який три тижні тому «підспівував» Януковичу у статусі «голови інвестиційного фонду», а тепер позиціонувався вже як політичний експерт.

А головним висновком першої Ночі виборів'2010 має стати усвідомлення серйозності проблем із соціологічними дослідженнями взагалі та екзит-полами зокрема. В Україні, де екзит-пол уже не вперше є предметом серйозних навколовиборних суперечок, а 5 років тому був однією з підстав засумніватись у чесності результатів виборів, соціологи повинні бути професійними в квадраті й не допускати таких ситуацій, яка сталася з Національним екзит-полом. На жаль, зараз, за результатами підрахунку понад 95% голосів, можна з відносною впевненістю стверджувати, що близькі між собою цифри інших опитувань були коректними, тоді як результати Національного екзит-полу - хибними. Журналістам необхідно пам'ятати, що екзит-пол - це не спосіб для нетерплячих дізнатися більш-менш схожий на правду результат виборів на півдоби раніше, ніж будуть підраховані бюлетені, а інструмент суспільного контролю за чесністю проведення виборів та підрахунку голосів. Помилки та технічні проблеми, які призвели до невідповідності результатів екзит-полів у першому турі, повинні бути піддані аналізу експертів світового рівня, аби не залишити політикам можливості для маніпуляцій. Результат цього аналізу має бути якомога дбайливіше та зрозуміліше розтлумачений суспільству, аби втримати в ньому бодай частину довіри до соціології. Натомість усі спроби політиків тлумачити невідповідність між цифрами на свою користь чи на шкоду опоненту слід ігнорувати як маніпуляцію громадською думкою. Хочеться вірити, що цей урок колеги засвоять якнайскоріше, адже від цього значною мірою залежатиме коректність їхньої роботи під час висвітлення другого туру.

Аналіз ТК телевізійної ночі виборів у другому турі ви можете прочитати тут.

Фото Корреспондент.net