Теорія великого пшику

6 Січня 2010
35322
6 Січня 2010
10:36

Теорія великого пшику

35322
«Секретна зброя», за допомогою якої Віктор Ющенко збирається вийти у другий тур, – неоплачені ефіри на державних телеканалах, маніпуляція з «єдиним кандидатом» і псевдосоціологія.
Теорія великого пшику

Останнім часом кандидата у президенти Віктора Ющенка чіпати не хотілось. Передусім із тих міркувань, із яких не б'ють лежачого. Його майже щоденні появи в ефірі Першого національного та обласних державних телекомпаній із кількагодинними нотаціями, що складались із звичних штампів навпіл із поливанням брудом Юлії Тимошенко, не викликали нічого, крім співчуття. Лише раз, під час «проповіді» у Чернівцях, коли Ющенко, вислухавши скаргу жінки з Хотинського району, грізно запитав у присутніх «Де голова райдержадміністрації? Його немає? А ЧОМУ ЙОГО НЕМАЄ, КОЛИ ПРЕЗИДЕНТ ВИСТУПАЄ?» - йому вдалося вивести вашого автора зі стану апатичного глядацького напівсну, але й тоді рука на «кривеньку качечку» не піднялась. Карикатурне «всенародне обговорення проекту нової Конституції», окрім згадки у блискучій п'єсі Сергія Рахманіна, де персонаж Ющіо обговорює основний закон із власним відображенням у дзеркалі, також не заслужило навіть на знущання.

 

Проте останні події змушують придивитись уважніше до тихоплинних вод ющенківської кампанії. Рефрен «я виграю ці вибори», поєднаний із майже непомітною - особливо на тлі кампаній Януковича і Тимошенко - агітаційно-пропагандистською активністю, міг би свідчити про неадекватну оцінку своїх можливостей. Навіть тепер, коли всі кандидати другого ешелону потроху перестають смішити електорат історіями про те, як вийдуть у другий тур, Ющенко продовжує поводитись не так, як людина, яка за два місяці має передати владу. Щось схоже простежувалось і в поведінці Леоніда Кучми перед виборами 2004 року - тоді багато хто припускав, що в справжніх планах президента визнати результати виборів недійсними, балотуватись на повторних і виграти їх, або щось не менш підступне. Однак Ющенко-2010 відрізняється від Кучми-2004 на порядок меншою владою і впливом на органи, від яких залежить проведення виборів. То яким може бути план Ющенка? І чи є він?

 

Якщо те, що ми можемо спостерігати в останні дні, - справді елементи єдиного плану, спрямованого на виведення Ющенка у другий тур, то співчуття до приреченого на поразку колишнього лідера нації пора відкласти, оскільки він і його команда застосовують проти суспільства ті самі брудні методи, які використовувались його опонентами 5 років тому. Тільки виходить це в них значно дріб'язковіше й бездарніше.

 

Маніпуляції з соціологією

 

З 2 січня - за 2 тижні до виборів - публікацію результатів соціологічних опитувань заборонено. Увечері 1 січня, коли, здавалося б, жодному з політиків не мало би спасти на думку компостувати розніженим телеглядачам голови політикою, і навіть новини на жодному телеканалі не вийшли, в ефірі Першого національного, - єдиного телеканалу, підконтрольного президентові, - з'явився спецпроект «Чесний вимір». Я вже писав про цей проект у блозі, однак частково повторюся.

 

Організатори проекту - однойменне громадське об'єднання, яке раніше ніде не фігурувало, - вирішили виправити проблему розбіжностей між результатами соціологічних опитувань, провівши своє власне «дослідження громадської думки». При цьому, декларуючи недовіру до вітчизняної соціології, організатори пішли власним, ненауковим шляхом - просто випустили на вулиці обласних центрів людей із анкетами у вигляді бюлетенів. Усе це демонструвалось і обговорювалось у студії під керівництвом ведучих Світлани Орловської та Марії Орлової, та ще й у форматі такого собі святкового телемарафону з музичними паузами.

 

Легітимізувати свою задумку організатори намагалися за допомогою демонстрації величезного розриву між результатами опитувань різних соціологічних компаній. Науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, присутня у студії, відразу запротестувала, пояснивши, що порівнювати результати досліджень справжніх соціологів та шахрайських фірм-симулякрів некоректно. А між результатами справжніх соціологічних компаній різниці практично немає. Здавалося б, на цьому можна було поставити в програмі точку, оскільки передумови, на яких будувалася позиція творців проекту, виявилися хибними, - проте Світлана Орловська вийшла з цієї складної ситуації за допомогою фрази «давайте не будемо сперечатись».

 

Методика проведення опитування викликала справжній шок навіть у вашого автора, поверхово знайомого з соціологією: молоді люди зупиняють перехожих на вулиці, дають їм бюлетень, щось пояснюють, показують пальцем і дивляться через плече; навколо наметів гуртуються, як завжди, політично стурбовані пенсіонери, вони й становлять переважну більшість «виборців». Усе це пересипано «вокс-попами» під веселу музику. Шокована була й Ірина Бекешкіна, яка намагалася висловити своє обурення та пояснити, що продемонстроване опитування є профанацією, не має нічого спільного з соціологією, а його результати - із правдою. У відповідь ведуча знов заговорила... про розбіжності в результатах соціологічних опитувань. Її палко підтримав присутній у студії Володимир Кацман, який звинуватив соціологію у закритості та клановості, а Вікторія Чирва закликала журналістів перевіряти соціологічні дані (як???). Пізніше цю саму тезу - про те, що журналісти мають перевіряти результати соцопитувань - повторив і представник «Журналістів без кордонів» Робер Менар. Пафос захисників проекту, які становили у студії абсолютну більшість, зводився до того, що суспільству не завадить «перевірити» соціологів хоча б у такий неканонічний спосіб.

 

Полеміка щодо достовірності та адекватності результатів опитування тривала й надалі, але відбувалась на рівні емоцій, загальних звинувачень і маніпуляцій. Для прикладу: професор Віктор Котигоренко таврує непрофесійність журналістів (?), у відповідь пан Кацман заявляє, що корупцію в українське суспільство принесли... «соціологи і політологи». Усе це дивовижним чином нагадувало посиденьки «експертів» після перших теледебатів Ющенка з Януковичем у листопаді 2004-го, на яких усі по черзі глибокодумно обґрунтовували, чому перемога Януковича була впевненою і блискучою. Уся різниця полягала в присутності Ірини Бекешкіної, яка кілька разів змогла повторити, що те, що відбувається, є профанацією, й у відповідь була звинувачена мало не в бажанні приховати справжню громадську думку.

 

Підсумки підрахунку голосів оголошували поступово, в режимі реального часу, і вже після другого включення з кімнати, де рахували бюлетені, мета організації всього цього цирку стала зрозумілою: Віктор Ющенко опинився на другому місці після Віктора Януковича, Тимошенко - аж на п'ятому з 8% голосів. Незабаром результат Ющенка покращився до 13%. За остаточними результатами опитування Ющенко залишився на другому місці із 12,6% - себто, так би мовити, «вийшов у другий тур». Тимошенко з Яценюком поділили третє місце. Очевидно, що саме це - вселити у глядачів недовіру до оприлюднюваних у пресі результатів соціологічних досліджень і продемонструвати, що за результатами «народного» опитування (хоч і вочевидь нерепрезентативного, але кому до цього є справа?) Ющенко має значно вищий рівень підтримки, - й було метою організаторів. Для цього було обрано останні години, коли можна було оголошувати результати опитувань.

 

У студії, до речі, також був присутній професор Валерій Бебик, чия Всеукраїнська асоціація політичних наук напередодні оголосила про наявності у Ющенка 16% рейтингу. Щоправда, опитування проводилося серед... студентів і викладачів вищих навчальних закладів. Однак кому яка справа, якщо, як бачимо, соціологію вже оголошено дискредитованою і проституйованою, і людям готові впарювати на правах рейтингів хоч би й передбачення учасників шоу «Битва екстрасенсів».

 

Після цього в риториці Ющенка з'явилась нова фішка - мовляв, Тимошенко «на третьому місці». При цьому він не уточнює, за результатами якого саме опитування чи дослідження. А результати «Чесного виміру» вже з'являються в ЗМІ в досить цікавому трактуванні - як ось тут: «Незалежні експерти переконані, що оприлюднені "Чесним виміром" дослідження вперше продемонстрували реальність шансів на перемогу діючого Президента України та не були проплачені штабами БЮТ і ПР. Динаміка росту рівня довіри населення, яку демонструє останні місяці Віктор Ющенко, вперше чесно відображені міжнародною соціологією»...

 

«Єдиний кандидат»

 

Цю примітивну маніпуляцію екс-поет, а нині політолог Володимир Цибулько у своєму блозі на УП назвав Великим Останнім Шансом. Отже, у своїх проповідях та прес-конференціях під час агітаційних поїздок Ющенко оголошує про те, що веде переговори з «демократичними» кандидатами - Арсенієм Яценюком, Юрієм Костенком, Олегом Тягнибоком та Анатолієм Гриценком - про зняття їхніх кандидатур на його користь. Певна річ, оголосити, що вони вже зняли кандидатури, було б занадто авантюрно навіть для людини, якій нічого втрачати. Зате розпустити чутку, що кандидати, сукупний рейтинг яких міг би справді забезпечити друге місце у першому турі, вже ось-ось надумають зняти свої кандидатури на користь Ющенка, і таким чином переконати декого з виборців, - можливо. Головну роль у цій маніпуляції, звісно, приділено засобам масової інформації, точніше, в цьому випадку, - дезінформації. Оскільки поширити треба було саму заяву Ющенка, але не реакцію на неї названих кандидатів, які, природно, відразу кинулись усе спростовувати.

 

Вперше заява Ющенка про переговори з цими кандидатами, зроблена у Бучачі в присутності спеціально запрошених журналістів із усієї Західної України, з'явилась із посиланням на «Інтерфакс» у другій половині дня 3 січня. Уже зранку наступного дня її офіційно спростували Гриценко, Тягнибок і Яценюк. Після цього Ющенко уточнив, що переговори веде не він сам, а його команда, хоча спростування стосувалися факту будь-яких подібних переговорів.

 

Перші у 2010 році теленовини вийшли в ефір 4 січня. Газети й журнали не виходять, інтернет у свята читає не так багато людей, отже, для вдалого вкидання в інформаційний простір достатньо було проконтролювати правильне поширення звістки про ющенківські переговори в теленовинах кількох телеканалів. Це вдалося лише з двома каналами:

 

Перший національний: «Виборчий штаб веде переговори з представниками демократичних сил про висунення єдиного кандидата. Про це сказав сам президент після того, як кілька кандидатів факт таких переговорів заперечили. Також Віктор Ющенко попросив міжнародні організації прислати більше спостерігачів на українські вибори, щоб менше шансів було для фальсифікації. Зараз президент із робочою поїздкою у західних областях країни».

 

ICTV: «Президент Віктор Ющенко наполягає, що його команда веде переговори з демократичними силами про висунення єдиного кандидата у президенти. Так глава держави відреагував на заяви деяких лідерів демсил, зокрема і Арсенія Яценюка, які спростовують цю інформацію. Про це Ющенко оголосив сьогодні на Тернопільщині, на відкритті школи. Очільник країни наголосив на важливості цієї події, адже нові освітні заклади для сільської місцевості - це дорога у завтрашній день для всієї України. Також Віктор Ющенко відзначив, що саме завдяки державній підтримці в Україні щорічна народжуваність за останні 5 років подвоїлася - до понад півмільйона дітей».

 

Зауважмо, що повідомлення подано у формі «заперечення спростування», тоді як жодного бекґраунду глядачі знати не могли - хіба що ті, хто прочитав про заяви Ющенка в інтернеті. У такому вигляді інформація виглядає, м'яко кажучи, дивною: що саме спростовує Ющенко, на чому наполягає, хто з кандидатів що заперечує? За словами джерел вашого автора, редакції новин деяких інших каналів отримали розпорядження в жодному разі не давати новину про спростування Тягнибока, Яценюка і Гриценка, й повелися в цій ситуації доволі логічно - відмовилися від висвітлення цієї теми взагалі. Можливо, замовчування в цілому доволі важливої події було викликане саме цим, а може, якимись іншими мотивами, але інші канали 4 січня про Ющенка та «єдиного кандидата» не згадували, хоча видали в ефір відвертий передвиборний піар Тимошенко, Литвина, Тігіпка й інших.

 

Важко не погодитись із думкою Володимира Цибулька про те, що Ющенко не матиме що запропонувати жодному з кандидатів, окрім хіба що Юрія Костенка, щоб перекрити їхні власні амбіції з розрахунком на наступні вибори (а про те, що кампанія ведеться з прицілом на місцеві вибори, каже сам Віктор Андрійович). Якби Ющенко мав владу Кучми-2004, а Віра Ульянченко - хватку Балоги-2008, усі або майже всі новини 4 січня вийшли б із повідомленням про переговори і без згадок про спростування. Після цього кандидатам, покликаним підживити своїм рейтингом надію Ющенка, залишалося б влаштовувати прес-конференції та розсилати спростування, що однаково не найкращим чином відіб'ється на їхніх власних перспективах. Адже, безперечно, навіть підозра в тому, що кандидат із не першим і не другим місцем у рейтингу має намір зняти свою кандидатуру, демотивує частину людей, які збиралися за нього голосувати.

 

Але без реального впливу на ЗМІ, навіть якщо Ющенко щодня протягом наступних двох тижнів говоритиме про «єдиного кандидата» у своїх агітаційних виступах, а декілька вірних йому газет і сайтів тиражуватимуть повідомлення про існування готових домовленостей, електоральний ефект від цієї операції залишиться у межах статистичної похибки, а можливо, буде перекритий негативними наслідками аж занадто явної маніпуляції.

 

Державні ефіри

 

Банер із посиланням на передвиборний сайт Віктора Ющенка недовго висів на офіційному сайті Президента України - розумні люди, певно, підказали, що це незаконно і недемократично. Однак бурхливе використання службового становища та статусу президента в ході передвиборної агітації триває - Ющенко їздить Україною, збирає місцевий «актив», студентів і журналістів, бере участь в офіційних заходах саме як глава держави, а не кандидат. Організацією та фінансуванням його поїздок регіонами займаються місцеві державні адміністрації разом із виборчими штабами. Адмінресурс? Що ви, ніякого адмінресурсу - «ми цього не допустимо», запевняє керівник львівського обласного виборчого штабу Ющенка Володимир В'язівський.

 

На відміну від інших кандидатів, окрім хіба що Юлії Тимошенко, яка також не проти зловжити своїм службовим становищем, прямі трансляції Ющенкових виступів на державних телеканалах не оплачуються як передвиборна агітація. Адже, за словами організаторів цих заходів, вони - зовсім не передвиборні, просто Ющенко, говорячи про ситуацію в державі, ніяк не може обминути тему виборів.

 

Аби зрозуміти, наскільки ці твердження відповідають дійсності, достатньо подивитися на заголовки, що супроводжують «зовсім не агітаційний» тур Ющенка Західною Україною, хоча б останніх двох днів:

 

Ющенко закликав мешканців Львівщини бути вірними вибору грудня 1991 року

Президентом буду я, - Ющенко на Львівщині

Найбільша офшорна компанія на Кіпрі належить Тимошенко, - Ющенко

Ющенко у Львові збере на Свято пампуха голів ОДА з усієї України

Ющенко на Тернопільщині зібрав журналістів із Західної України

Для Ющенка 5 останніх років були найкращими

Ющенко: незалежності вже нема на 70%

 

Цитати, наведені у цих повідомленнях, перелік яких зовсім не є вичерпним, свідчать про те, що виступи Ющенка перед мешканцями його колишньої електоральної вотчини - західних областей України - є відверто агітаційними, причому левова частка зусиль витрачається не на пропаганду власної програми, а на дискредитацію опонентів. При цьому опонентам, аби їхні виступи так само транслювалися на Першому національному, довелось би платити посекундно за цінами політреклами.

 

Президент Національної телекомпанії України Василь Ілащук повідомив «Детектор медіа», що ці заходи мають статус «президентських», а не «кандидатських», і тому транслюються безкоштовно - на правах висвітлення робочої поїздки президента. За словами пана Ілащука, розрізняти агітацію та не-агітацію має Центральна виборча комісія, а не телеканал.

 

Ось лише ті прямі трансляції за участю президента, які було зазначено в програмі Першого національного за останні два тижні 2009 року (були ще трансляції позачергові).

 

16 грудня - «Участь президента України у регіональному форумі конгресу української інтелігенції ( м. Переяслав-Хмельницький)» (14.50 - 17.15).

 

18 грудня - Зустріч президента України зі студентами і науково-викладацьким складом Вінницького державного аграрного університету (14.30 - 15.00).

 

19 грудня - Виступ президента України на з'їзді Конгресу українських націоналістів (10.00 - 10.50).

 

19 грудня - Участь президента України в благодійній акції «Святому Миколаю пісні співаємо» (13.25 - 13.45).

 

20 грудня - Зустріч президента України з представниками трудових колективів та громадських організацій чернівецької області (14.35 - 16.10).

 

23 грудня - Зустріч президента України з представниками регіональної інтелігенції під час робочої поїздки до АР Крим. (14.05 - 14.50).

 

27 грудня - Зустріч Президента України з громадськістю Хмельницької області (13.30 - 14.50).

 

Це загалом понад 8 годин ефіру, кожна секунда якого коштує від 130 до 178 гривень, у залежності від часу трансляції. У середньому близько 4,5 млн гривень, себто 1/5 частина коштів, запланованих, згідно з відкритою інформацією щодо витрат виборчого фонду кандидата Ющенка, на купівлю ефірного часу на телебаченні. Непогана економія. На жаль, не володію даними щодо обсягів трансляції подібних заходів на ОДТРК та місцевих телеканалах, але можна не сумніватися, що сума також доволі солідна. Нагадаю, що наприкінці грудня кандидат Ющенко заявив: виборчий фонд він формує із власної зарплати.

 

При цьому Віктор Андрійович, здається, не лише не соромиться того, що використовує державний ресурс у власних приватних інтересах, але й переконаний, що державне телебачення працює на нього не надто сумлінно. Принаймні, він неодноразово влаштовував скандал із приводу відключення - з технічних або інших причин, - прямої трансляції його виступів, і навіть доручав правоохоронцям розібратись із причинами і покарати винних. Наприклад, прокурору Полтавської області було доручено розслідувати відключення Першого національного під час прямої трансляції виступу Ющенка в Полтаві - судячи з заяв, ідеться про трансляцію в кабельній мережі, яка начебто належить мерові міста, бютівцю Андрію Матковському. Пізніше до звинувачень приєднався губернатор області Валерій Асадчев, який звідкись «знає» причини припинення трансляції. А ця трансляція, між іншим, у програмі Першого каналу на 26 грудня передбачена не була...

 

Особливо кумедно виглядають в неоплаченому ефірі й без того бідних державних телекомпаній заяви Ющенка про те, що він подарував Україні свободу слова. Звісно, лежачого не б'ють, і всі ми розуміємо, що шанси чинного президента покращити свої результати в першому турі, а надто вийти у другий, за допомогою цих наївних і безпорадних маніпуляцій близькі до нуля. А шанси залишитися в історії України позитивним персонажем невпинно зменшуються. Звісно, несказанно сумно дивитися на те, як людина, що отримала 5 років тому величезний кредит народної довіри і такий рівень підтримки, яким ніколи не міг і навряд чи зможе в найближчому майбутньому похвалитися жоден інший український політик, перетворила це все на пшик із неприємним запахом. Проте йдеться не про емоції, а про реальні дії - маніпуляції з медіа, адмінресурс, обман. Дивитися на це все крізь пальці, жаліючи колишнього кумира, й не вимагати від компетентних органів припинення зловживань означає давати добро на використання таких самих методів іншими, значно вправнішими і впливовішими політиками, які прийдуть на зміну Ющенкові за пару місяців. Тільки тоді вже, боюся, протестувати буде пізно.

 

Фото - www.xronika.az

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
35322
Читайте також
14.06.2010 17:53
Отар Довженко
для «Детектор медіа»
22 061
19.03.2010 16:50
Отар Довженко
20 593
12.03.2010 12:56
Отар Довженко
13 390
26.02.2010 09:10
Отар Довженко
30 358
16.02.2010 08:06
Отар Довженко
33 126
05.02.2010 19:45
Отар Довженко
45 377
29.01.2010 09:07
Отар Довженко
28 304
27.01.2010 06:01
Отар Довженко
15 524
22.01.2010 09:37
Отар Довженко
30 856
19.01.2010 11:10
Отар Довженко
39 364
15.01.2010 17:27
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
14 625
15.01.2010 13:57
Отар Довженко
1 232 649
12.01.2010 17:25
Отар Довженко
22 918
12.01.2010 10:28
Отар Довженко
20 559
27.12.2009 18:37
Отар Довженко
31 645
25.12.2009 20:01
Отар Довженко
72 513
24.12.2009 18:29
Отар Довженко
13 109
20.12.2009 13:31
Отар Довженко
33 912
10.12.2009 16:00
Отар Довженко
27 316
Коментарі
16
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Леся
5385 дн. тому
На Інтері чи 1+1 поруч поставили реклами Януковича і засобу проти вошей. Дослівно не пам'таю, але зміст такий: "Поділися з Віктором Януковичем своєю проблемою. Він почує кожного". - "Свербить голова?...
rider
5387 дн. тому
На першому національному пару днів тому була пряма трансляція з Дрогобича... Президент, тобто кандидат в президенти зустрічався з народом. Потішно було дивитись, а мо" це було символічно і зроблено навмисне, щойно завершив говорити президент в стик була поставлена реклама, яка починалася (дослівно!): "А зараз про секс..." Просто класика. Гарніше не придумаєш! Молодець Ілащук!
goryn'
5387 дн. тому
Лише п’ять років тому парламенти найвпливовіших країн світу аплодували йому стоячи, а зараз йому аплодують лише мешканці невеличких містечок і сіл переважно на заході країни, перед якими він не соромиться розповсюджувати плітки та зводити наклеп на Прем’єр-міністра своєї країни, героїню Майдану. Скажіть, чи може трапитись така метаморфоза з тим, або чи може так низько опуститись той, кого ми вважаємо героєм Майдану? Стократ, тисячократ- ні! Що ж тоді? А тоді все просто. Ніяким героєм Майдану пан Ющенко насправді не є. Він- проект від самого початку і до кінця. Причому, початок треба шукати не в 2004 році, не в Майдані, а набагато, набагато раніше. А чий же проект, запитаєте. А просто подивіться, чи за п’ять років правління нашого героя хоч одна волосинка впала з голови бодай одного «українського» олігарха, включно навіть з донецькими, чи хоч на один день припинялась антиросійська риторика у виступах гаранта? Ні, не було цього. Навпаки, олігархи тільки примножили свої багатства, а з Росією Україна горшки побила майже назавжди. Тобто ті, хто вклався в проект «Ющенко» своє отримали сповна! А ось народ, що також вклався на Майдані в Мойсея-Ющенка- піймав облизня і на кінець правління Ющенка, як фінальний акорд, як подяка народу, місячна заробітна плата «маленького» українця, цього героя Майдану, впала до найнижчої в Європі! Те ж саме буде і зараз, друзі, якщо знову, як народ, вкладемось в будь-який з проектів, яких олігархи і зовнішні сили наклепали на будь-який смак, аби лише не допустити до влади Тимошенко- справжню героїню, душу Майдану.
Аля
5388 дн. тому
І де тільки такі коментатори беруться? Категоричні, матюкливі, з погрозами, брр... В такій ситуації починаєш шкодувати, що редакція "ТК" обрала демократичну політику немодерування коментарів. Останнім часом мала кілька гострих дискусій про Ющенка з його прихильниками, і все у мене не вистачало аргументів "не на його користь". Ця стаття підкинула дуже вагомий. Раніше я й сама неодноразово приписувала Ющенку здобуток - "свобода слова", а потім переосмислила. Якщо це і здобуток, то скоріше тих, хто стояв на Майдані, а по суті маємо завдячувати тому, що у нас тепер не одна, а кілька впливових ФПГ, які борються між собою у своїх кишенькових ЗМІ, які дуже важко назвати справді вільними... Сумно читати таке - "людина, що отримала 5 років тому величезний кредит народної довіри і такий рівень підтримки, яким ніколи не міг і навряд чи зможе в найближчому майбутньому похвалитися жоден інший український політик, перетворила це все на пшик із неприємним запахом", а особливо усвідомлювати, що так і є. Бо якщо хтось і зрадив Майдан, то це дві людини - Мороз та Ющенко.
Ontario
5388 дн. тому
100 % за лежачого гарантуя на відміну від предвзятої статті про Тимошенко ! В даному випадку тільки невіглас може щось заперечити.
dr.Lightman
5388 дн. тому
Околодветысячидесять: переключая каналы — 28.12.09 10:01 — «Он сидел в задумчивости и теребил в руках пульт: близилось время Перехода, и надо было, покопавшись в себе, выбрать где-то там на полочке внутри еще хоть какое-нибудь не потасканное желание – чтоб свежо, чтоб въехать со всей силы по закисшим мозгам, чтоб приятный холодок страха перед легкой (не тяжелой!) неожиданностью все же не сильно нарушал состояния того внутреннего комфорта, которое всякий раз возникает тогда, когда выбираешь «реальность» себе по нутру, знакомую, почти родную, такую привычную. Чтобы потом нажать на Пульте правильную кнопку – и оказаться в нужном тебе времени, в нужном тебе окружении любимых персонажей, друзей, артефактов, событий. Чтобы прожить все заново – можно хоть по десятому разу, если уж так запало в душу, если не отпускает цепкими холодными лапками исторической памяти, если никак не хочется и не можется вырываться из плена именно ТОГО времени…» Люди в этой стране уже давно заметили, что реальность виртуальная бывает много лучше, правильнее во всех отношениях и приятнее «на ощупь» и на взгляд, чем реальность всамделишная – этот мерзкий, унылый, изнурительно-однообразный и снулый быт, всякий раз отравляющий душу искушением ненавистного нашему человеку свободного выбора. Постепенно изловчились ее и создавать – такую вот правильную, по заказу, в полном соответствии с политтехнологическим заданием, как учили великие мастера информационных манипуляций на еженедельных планерках-наставлениях за Стеной для тех, кто потом кропотливо внедрял в сознание плебса искомую, страстно востребованную правдивую ложь. Будущее всегда превыше настоящего – с этим принципом нация жила веками. «Справедливость важнее законности», – внушали ей лукаво вдобавок властители дум, напуская густого туману про ту любимую, что якобы «умом не понять и аршином общим не измерить», под завесой которого сами они весело и задорно, цинично и беззастенчиво творили свои меркантильные темные дела и делишки. «Справедливость» всегда была в этом государстве «on sale», она шла нарасхват, она была вечным хитом всех режимов-сезонов, очень часто доходило и до кровавых драк «приобретателей у прилавка» за этот дефицит (ах, сколько было убито под возгласы «вас тут не стояло!»), но в суматохе массового сбыта никто и никогда из потребителей почему-то не замечал суррогатной сущности продукта. Манипуляторам всего-то и оставалось, что создать такую виртуальную информационную, жизненную картинку, где эти два принципа наконец слились в новом синтетическом осознании Безальтернативной Единой Суверенной Сущности: людей приучили видеть только то, что нужно было правителям, все инакое было стерто из памяти, ибо не нашло себе места в «зомбоящике». Все воспринимаемое, таким образом, считалось правильным и, главное, справедливым, все иное, даром что неведанное и непонятное, не воспринимаемое, отметалось с порога как продукт неких внешних происков покусителей на внутреннюю гармонию, великую гармонию души и «ящика». Воцарилось золотое правило стабильности: то, чего нет в телевизоре, не существует вовсе. Настало почти всеобщее счастье, счастье упрощения мира, которое не могли разделить лишь те немногие, у кого по каким-то причинам «зомбоящика» не было. Остальное было делом техники и технологии первых четырех десятилетий ХХI века. В основном – технологии ворованной, так как свою технологию «зомбозрители» делать давно и напрочь разучились, еще в начале XXI века. И вот теперь наш герой сидит перед «зомбоящиком», теребя Пульт, и выбирает себе время. Как-никак уже 2039-й год на дворе, есть куда качнуться… Телевизионная картинка к этому времени уже обрела возможность транслироваться непосредственно в сознание. Поначалу микродекодеры типа «Наш-1» и «Наш-2» были вмонтированы в мозг, должным образом подготовленный в Центре корректировки ориентации на Селигере, лишь проверенным членам Партии. Потом с помощью китайцев было налажено массовое производство и распространение. Пульт вручался одновременно с регистрацией и был привязан к паспортным данным пользователя. Счастье соития с деланной виртуальной реальностью (впрочем, сама виртуальная ее сущность была напрочь утрачена, она стала неразличимой с реальностью всамделишной, которая к тому времени, в свою очередь, напрочь утратила всякий внутренний и духовный смысл, даже в легковесной постмодернистской своей трактовке) обрели все от мала до велика. Всем был выдан Пульт. Пользоваться им, впрочем, имело смысл, да и было разрешено лишь раз в году, прямо накануне Нового года, причем надо было успеть выбрать себе реальность на год вперед (чтобы жить ею ровно 365 дней) строго до первого боя курантов и до новогоднего обращения. Обращения кого? А, собственно, того, кто тебе ближе, милее и соответствует твоей выбранной реальности. Хочешь – будут тебя приветствовать те, кто были до Путина, а то и он сам. Хочешь – те, кто были после Медведева. А ведь были. И до были, и после. Еще одна национальная максима обрела наконец технологическое воплощение – «Наше прошлое непредсказуемо». Ну, то есть оно в определенной степени непредсказуемо. Так как с помощью всемогущего Пульта вы всякий раз можете оказаться в том самом времени, мифы которого вечно живы в вашем истомленном «зомбоящиком» мозгу. И внедрить себя в выбранное время, в полном соответствии с живущими в вашем мозгу мифами о нем (а мифы те – не что иное, как продукт того же «зомбоящика»). Ваши дедушка и бабушка взахлеб внушили вам, что истинно были счастливы в 1937 году? Извольте туда, в эпицентр всенародного счастья Империи Всеобщей Справедливости! Нажмите кнопку в канун Нового года – и вы обрящете истинное удовольствие прожить тамошние 365 дней. Успеете написать донос на соседа за то, что тот подтирался газетой с портретом вождя – и получите его освободившуюся комнату в коммуналке. Разделите радость голоштанной толпы, идущей на футбол «Спартак» – «Динамо». Вы будете не по-детски тащиться от фильма «Чапаев» или запишитесь в Осоавиахим на пару с любимой девушкой, упоенной комсомолкой. Воодушевленно будете строить и изобретать, маршировать на демонстрациях и клеймить «врагов народа». Если повезет – самолично расстреляете с десяток таких. Не повезет – расстреляют вас или поставят «на комара» на Соловках (уж не мазохист ли вы?). Не накушаетесь этого всего за 365 дней – получите добавку, продлите удовольствие и «перещелкните себя» в 1938-й. Можете вообще не возвращаться в наше время. А можете махнуть в 50-е годы ХХ века и задорно мерзнуть в целинной казахстанской степи, проваливаться под лед вместе с трактором и комсомольской путевкой. Можете перевыполнять план укладки БАМа в 70-х и бесконечно травить анекдоты про Брежнева, которого, как оказалось по прошествии времени, вы любите не менее романтически, чем того плюшевого мишку, что валяется с детства на дачном чердаке, этом надежном хранителе артефактов молодости. А можете вообще наплевать на всю эту совковую реальность и отправиться в кружки акмеистов и футуристов в самое начало ХХ века, побредить вместе с тогдашней интеллигенцией относительно освобождения незамутненно чистого в своих помыслах рабочего класса и вроде бы такого работящего крестьянства, умилиться революционному героизму эсеров и эсдеков: тогда это они еще только баловались, развернутся они много позже, в вашей следующей серии (если захотите). Будьте смелее – подправьте на свой лад сценарий Цусимы (вспомните, как смело баловались с ее величеством Историей Федя Бондарчук и Володя Хотиненко), заслоните собой в Киеве премьера Столыпина. Если захотите, конечно. Будьте изобретательнее – узнайте на собственном опыте, почему так называемая «модернизация», вдруг с какого-то перепугу – с какого именно?! – объявленная в 2009 году, по истечении трех десятилетий так и осталась уделом «нишевых каналов» на Пульте управления реальностью. Будьте наглее – втирайтесь в доверие ко всем подряд членам питерской мэрии начала 90-х ХХ века – глядишь, вы узнаете такой прикуп, который уже в следующем путешествии по времени позволит вам всласть пожить в постолимпийском Сочи. Там уже будет к этому времени канализация… …Впрочем, все эти прелести нас ждут еще где-то далеко впереди. А может, и не ждут. А ждут другие. Еще надо дожить. Еще надо дойти до именно такой стадии. Бывает, что тенденции – не сбываются. На дворе пока что-то «Околодветысячидесять». В связи с чем – с Новым вас годом, господа, судари и сударыни, граждане, гражданки, товарищи! Не спать! Георгий Бовт – Политолог
Jew
5388 дн. тому
пан Отар вы не упомянули немаловажную и действительно кумедную заяву: Во время теледебатов на "Первом национальном" між кандидатами у президенти Сергієм Тігіпком та Юрієм Костенком на Першому національному, які відбулися 4 січня 2010 року у вечірньому праймі (19.45 – 20.45) Костенко сказал -Если же речь идет только о Президенте Ющенко и при отсутствии в этой команде той же Тимошенко... то я считаю, что это не перспективное предложение... p.s. если коротко -агония хоружевского "пампуха"
mark
5388 дн. тому
пане Отаре! Ви нагадуете моську з твору відомого російського байкаря... Да і взагалі... Останні півроку ніяк не можу навіть до середини дочитати Ваші замітки... Нудьга! А Ви ж були редактором мого одного з улюблених сайтів. Вертайтесь, ІМХО, краще до дизайн-макетування... p.s. На всяк випадок допишу - я ні до яких політичних штабів не належу. За Ющенка голосовати не буду
Otar Dovzhenko
5388 дн. тому
ЗОГ, ви брешете. Щодо Тимошенко, то я написав про неї вже достатньо, за що ваші брати по розуму охрестили мене "антиюліанцем на підсвідомому рівні". Наприклад, ось http://telekritika.ua/otar_col/2009-12-20/49992
ЗОГ
5388 дн. тому
Otar Dovzhenko // 06.01.2010 14:04:55 В своем бложеке под замочком ты писал несколько другое. Даже хвастался как в тихую гадил работодателю в тапок. Отарчик, а ты случаем не хочешь произвести на свет точно такой-же гневный высер, но про Тимошенко?
Гість
5388 дн. тому
Otar Dovzhenko // 06.01.2010 13:14:48 Гість, а вам не здається, що своїми погрозами ви, ееее, трохи дискредитуєте політичну силу, за яку вболіваєте? ================= Ото то й воно. НЕ ЗДАЄТЬСЯ. Бо мені по барабану назва сили чи особи при владі. Мені не по барабану відморозки, які працюють на зміну напрямку розвитку країни. Бо вони або підкацапники, або Швондєри.... І в тому і в іншому випадку для мене і моєї сім"ї - це капець. Як себе я зробив сам, так і дітей навчаю. (упереджую - не маю ЖОДНОГО відношення до держави...) А вам, підстилкам все дно необхіден "батир на СУ-27". То і отримаєте своє, бидлота. В тоиу чи іншому вигляді. От і все. Не вмієте слухати розум, будете слухати команди... ідіоти...
Otar Dovzhenko
5388 дн. тому
ЗОГ, ви схибили - у 2004 році я працював дизайнером-макетувальником у поліграфічній фірмі, невимовно далекій від політики :)
ЗОГ
5388 дн. тому
Как был Отар Довженко (что имя, что фамилия - подделка), так и остался подстилкой Тимошенко. Помню в 2004 подворовівал в штабе какого-то кучмиского кандидата, а когда после революции запахло жаренным, заделался под оранжевого.
Otar Dovzhenko
5388 дн. тому
Гість, а вам не здається, що своїми погрозами ви, ееее, трохи дискредитуєте політичну силу, за яку вболіваєте?
Гість
5388 дн. тому
"Лежачого, жаліючи ..." - ну-ну... Скоро ти, агітатор, г.вений, будеш "стоячий". Раком!!! Отоді то посміємость! Ото кумедно буде. Через свою дупу відчути за кого агітував разом з іншими прошмандовками... та "платними" архіметиками по виклику...
EURONEWS
5388 дн. тому
ПРАПОР В РУКИ ЮЩЕНКУ ! ВІН ВТРАТИВ ОСТАННІЙ ШАНС ЗАЛИШИТИСЬ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДЕМОКРАТИЧНИМ І РОЗУМНИМ? ПРЕЗИДЕНТОМ. А ЙОГО ЧОРНИЙ ПР ТИМОШЕНКО ТІЛЬКИ ДОДАЄ ЮЛІ ГОЛОСІВ. А ХІБА ЙОГО СП ЦЬОГО НЕ РОЗУМІЄ ? НІ...І СЛАВА БОГУ!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду