Сферичний Янукович у вакуумі

28 Грудня 2009
28481
28 Грудня 2009
12:00

Сферичний Янукович у вакуумі

28481
Невміння красиво говорити й швидко реагувати – далеко не найбільші проблеми лідера Партії регіонів як телевізійного персонажа. Значно більшою проблемою є те, що Віктор Янукович не є суб’єктом своєї власної виборчої кампанії
Сферичний Янукович у вакуумі

Mea culpa: після п'ятничного обміну заявами-погрозами-звинуваченнями між Юлією Тимошенко й Савіком Шустером я сподівався на екшн.

 

Щось таке із бійкою прем'єрських сек'юриті проти охорони студії Довженка; напівголим Шуфричем, що закриває своїм тілом вхід від Портнова і Кожемякіна; техдиректором «Савік Шустер студії» Валерієм Вергелесовим, який із кусачками в руках пробивається в апаратну, де на нього вже чекають загартовані в боях за парламентський електрощиток бютівці; Савіком, який, схопившись за голову, з криком «опять электромагнитная атака!» тікає за лаштунки; і нарешті - Юлією Володимирівною, що в супроводі найдебеліших прибічників залітає у студію й збирає мікрофони в оберемок, аби всім було добре її чути...

 

Тоді вся ця історія з боротьбою за теледемократію і рівність можливостей в окремо взятій студії була б остаточно доведена до абсурду, і в команди «СШС» з'явився б шанс у новому році почати з чистого аркуша. На початку програми Савік морально підготував глядачів до можливого штурму, а управління держохорони «зачищало» підходи для прем'єра. Однак розсудливість перемогла, і свій намір штурмувати студію «Шустер live» Тимошенко так і не втілила в життя, пояснивши відмову побоюванням, що Янукович, мовляв, може втекти. Дотепний відгук Юлії Володимирівни на програму, до речі, можна і варто прочитати в її блозі - для повноти картини.

 

Отже, замість анонсованого в минулу п'ятницю підбивання підсумків року у «Шустер live» 25 грудня відбувся тригодинний сольний виступ Януковича - другий повноцінний ефір головного (якщо вірити соцопитуванням) претендента на президентський пост із початку виборчої кампанії.  У цей самий час у «Великій політиці» на «Інтері» відбувався аналогічний сольний виступ Віктора Ющенка, вже третій за останній місяць. Позаяк Ющенко й без того щодня присутній у телевізорі у режимі прямих трансляцій із «зустрічей з активом областей», і має звичку крутити на кожному ефірі все ту ж саму платівку, ваш автор упевнено віддав перевагу Януковичу, зазираючи на «Інтер» під час непристойно частих рекламних пауз, аби пересвідчитись, що там усе як завжди.

 

Віктор Федорович Янукович - воістину важкий персонаж для телебачення. Не тільки й не стільки через те, що не вміє красиво говорити (на чому сам часто з гордістю наголошує), швидко думати та реагувати, а його замахи на дотеп викликають хіба що усмішку співчуття. Значно більшою проблемою є те, що Віктор Янукович не є суб'єктом своєї власної виборчої кампанії.

 

Я не перший з авторів «Детектор медіа» відзначаю, що гіперопіка, якою команда Партії регіонів оточила свого Лідера, краще за паркан «Межигір'я» ховає від медіа та громадськості Віктора Федоровича як особистість. Цей мур зникає хіба що в ті нечасті хвилини, коли кандидат спілкується із зовнішнім світом без суфлерів та асистентів.  Біда в тому, що живий Янукович, попри всі зусилля Пола Манафорта і компанії, не лише вочевидь не становить єдності з тим образом, який його штаб просуває в президенти, але й часто суперечить йому, а відтак стає загрозою для доробку своїх політтехнологів. Можна уявити, якою полегкістю була би для них можливість використовувати на передвиборних заходах, мітингах, прес-конференціях та ефірах реалістичну голограму або, як у популярному зараз фільмі, клон-аватар. А що наука до такого ще не дійшла, Януковичу-реальному доводиться виконувати ту функцію, що покладалась в османській армії на бойових слонів. Турки навіть у добу артилерії тягали бідолашних теплолюбних тварин у далекі європейські походи, сподіваючись, що супротивники убояться грізного вигляду звіра-гори. Насправді ж для супротивників слони були хіба що зручною мішенню, й застосовувати їх у бою вже не було сенсу.

 

Можливо, команда Януковича взагалі не збиралась випускати його в прямий ефір, а може, планувала зробити це вперше в останні дні перед виборами, коли розніжена різдвяними канікулами аудиторія знов відчує інтерес до політики, чи навіть у проміжку між першим і другим турами. В усякому разі бенефіс Тимошенко на їхній власній телетериторії явно змішав регіоналам карти, перетворивши участь Віктора Федоровича в аналогічному форматі на справу честі. Позаяк оптимізувати Лідера ще більше, ніж це вже зроблено (а зроблено справді багато, про що свідчать захоплені відгуки дописувачів форуму ТК - мовляв, Янукович духовно виріс на цілу голову!), його команда навряд чи встигла б, залишалось оптимізувати умови, в яких він мав опинитись.

 

Це вдалося частково: люди із запитаннями в стилі «коли вже нарешті ви заженете кіл у груди нашистській гідрі?» чи «нинішня влада завдала страшної шкоди країні, чи не так?»  не становили у студії більшість, але дещо врівноважували штурм-унд-дранґ Мустафи Найєма. Особливу подяку хочеться винести Галині Громик із інформаційного агентства «Інтерфакс», яка поставила Януковичу запитання, що його можна буде наводити як зразок жанру: «Ваши оппоненты, не стесняясь в выражениях, называют вас... Я не буду говорить, как... Ну... обложкой, камарильей и так далее. С вашей стороны почему-то не слышно подобных резких заявлений. Что это - может быть, ваша природная мягкость, или нежелание бороться с вашими конкурентами? Как вы думаете, может быть, надо бить врага его же оружием? Вас, например, Межигорьем, в вы - ЕЭСУ... Почему таких резких заявлений с вашей стороны не слышно?». Можна було й коротше висловитись, наприклад, «чому ви такий класний?».

 

Фільтр на людей, які могли поставити героя у незручне становище, також спрацював вдало, якщо вірити Володимиру Фесенку. А ось Олександр Чаленко з газети «Сегодня», вочевидь переставши бути нетелегенічним (саме так пояснювало керівництво «Савік Шустер студії» не-запрошення журналістів із так званого «чорного списку»), потрапив нарешті в ефір. Отримав нагоду висловити Віктору Федоровичу в обличчя свою оцінку (нагадаю, у своєму блозі він назвав Лідера та його команду «ссыкунами и трусливыми п...ами»), та натомість ніяковів і ставив мляві запитання на кшталт «Колесников буде прем'єром, чи не так?», «чи будете ви вичищати націоналістичну заразу?», «чи подаруєте частину "Межигір'я" церкві?». Сміливість прорізалась аж наступного дня, на нейтральній території «УП».

 

Як на мене, запитання про «Межигір'я» можна назвати незручними для Януковича дуже умовно. Він точно знав, що ця тема буде піднята, й мав нагоду підготуватись, використовуючи всі інтелектуальні ресурси свого штабу. Навпаки, в іміджевому плані було б значно гірше, якби про «Межигір'я» в програмі не згадали, позаяк це дало б усім зрозуміти, що ефір куплений і зрежисований. А головне - в історії з «Межигір'ям», на відміну від, наприклад, «справи педофілів», ставлення кожної людини до предмету скандалу прямо залежить від її політичних симпатій. Навіть якби незаконна приватизація 140 гектарів була стовідсотково наочно доведена, не факт, що прибічники Януковича змінили б своє ставлення до свого кандидата. Зрештою, того «Межигір'я» й раніше не бачив ніхто з простих смертних, і роздавати цю землю народові ніхто не планує. Рівень індиферентності аудиторії під час обговорення цієї теми сягав понад 34% - така незвично велика частка байдужих про щось та й свідчить.

 

Припустімо, «біло-блакитні» зрозуміли, як їм пощастило, що порівняно невинна історія з приватизованою резиденцією, а не якісь інші епізоди біографії їхнього кандидата або його соратників, зосередила на собі всю увагу, - й вирішили взяти ініціативу в свої руки. Однак від серйозного обговорення теми «Межигір'я» перше беззубе запитання у виконанні Чаленка Януковича не врятувало. Адже навіть на нього лідер президентських перегонів не спромігся дати нормальну відповідь.

 

Янукович прийшов до студії «Шустер live» намагатися тримати удар і виживати; загітувати когось чи переконати у своїй правоті було для нього надзадачею. Відповідь на перше ж запитання про пріоритети діяльності в перший рік президентства (Савік навів приклад двох головних виконаних обіцянок Барака Обами - виведення військ з Іраку і доступна медицина), популістська й безпредметна до неможливості (закон, порядок і соціальні стандарти) засвідчили, що навіть боротьба за виконання плану-мінімуму буде для героя програми нелегкою. Вже на яке-яке, а на подібне запитання будь-який кандидат повинен відповісти блискуче, навіть будучи розбудженим серед ночі. Виділити із власної програми головне, сформулювати в кількох пунктах, означити терміни та шляхи виконання... Натомість Янукович виявився абсолютно неготовим.

 

І надалі щоразу, будучи вибитий із зони комфорту, Янукович ставав геть безпорадним. Натомість порівняно непогано виглядав, відповідаючи на запитання про речі зрозумілі, близькі й ті, про які вже багато разів доводилось говорити на мітингах і прес-конференціях - промисловість, газ, податки, відносини з Росією тощо. Слухаючи всілякі «доктринальні легітимності» від Вадима Карасьова та інших розумників, він зосереджено кліпав очима й кивав головою, намагаючись ухопитись за  деякі знайомі слова. Потім із відповідей ставало ясно: складних термінів усе-таки ще не засвоїв. Деякі експромти вдалися блискуче - наприклад, «я б їй набагато більше зробив на його місці, отримавши такий контракт» на запитання Портникова про причини порозуміння Путіна з Тимошенко. Деякі - наприклад, «у меня дома есть женшина... моя жена» або «я бы попросил вас публично назвать фамилии тех, кто посмел тронуть женщину... я публично сделаю все действия, которые предусмотрены законом...», «я не знаю таких крутых в Белой Церкви, которых мы не найдём», «здесь у меня есть ребята, которые за кулисами стоят, я с ними советуюсь, это наша системная привычка» - важко кваліфікувати як влучні чи провальні, адже вони можуть шокувати інтелігентну частину аудиторії, але викликати захват у менш вибагливої. Спроби розчулити слухачів описами страждань російськомовних дітей на Сході або вчителів, які плачуть через те, що їм не дають можливості бути присутніми на екзамені їхніх учнів, виглядали відверто жалюгідно. Як і пояснення, чому регіонали не будуть фальсифікувати вибори - мовляв, це не потрібно, бо розрив і так великий (а якби був маленький?), крім того, в опозиції немає адмінресурсу (ага-ага).

 

Під час обговорення «межигірської» теми Янукович спробував піти в контратаку, переходячи на особистості - спершу закликавши у свідки Савіка, наголошуючи на тому, що приймав ведучого в себе вдома і збирається приймати ще, потім намагаючись «бодатися» з Мустафою. В певний момент із теми можна було легко «зістрибнути», - закрити її був готовий сам ведучий, - але Янукович увійшов у раж і вирішив говорити про «Межигір'я» далі. Після того, як у розмову вклинився Валід Арфуш із дивною претензією до Мустафи, спровокувавши з'ясування стосунків, болюче продовження теми стало неминучим.

 

У цьому місці в дискусію вступив Віталій Портников із тезою, яка зірвала овації у студії, але, якщо в неї вдуматись, не є аж такою конструктивною: «Я считаю, что кандидата в президенты нужно спрашивать только одно. То, чего мы не слышим и никогда, я думаю, не услышим: какова программа деятельности каждого кандидата в президенты на будущий период. Все! Потому что я устал от взаимных обвинений политиков в воровстве и коррумпированности. У нас вообще такая политическая система, когда все воруют. Меня в данный момент больше интересует, кто более профессионально способен работать. Вот тот, кто покажет, что он более профессионально способен работать, пусть и будет президентом. А как он при этом будет воровать - это уже узнают правоохранительные органы... Потом».

 

Як свого часу влучно відзначив Матвій Ганапольський у тій самій студії, наша публіка готова, не розібравшись, плескати кожній яскравій думці. Може, перш ніж питати про програму діяльності кандидата у президенти, варто поцікавитись тим, як він виконував свої попередні обіцянки, наскільки послідовним був у своїх переконаннях і поглядах, та вирішити, чи варто йому довіряти? Або, - це запитання Януковичу було поставлене Вадимом Карасьовим, і у відповідь на нього він заявив про свої наміри відразу після виборів створити під себе парламентську більшість, - яким чином він збирається реалізувати ці плани, якщо для цього потрібні повноваження всіх гілок влади плюс конституційна більшість у парламенті? Якщо спробувати слухати того ж Віктора Януковича як «сферичного кандидата у вакуумі», без проекції у політичне (і не тільки) минуле, тоді взагалі неясно, що ця недорікувата людина робить серед кандидатів у президенти, адже перший-ліпший економіст або політолог сформулює своє бачення майбутнього України значно вправніше. Дотепер Україна не була державою, де передвиборна боротьба може відбуватись між позиціями і програмами, і перш ніж ми можемо всерйоз говорити про щось подібне, слід переконатись у наявності доброї волі політиків дотримуватись свого слова. Не кажучи вже про те, що найкраща економічна візія може виявитись у програмі якого-небудь Ратушняка, який «забув» включити до писаного плану дій свої улюблені ксенофобські тези. Безперечно, читати програми, обговорювати їхній зміст, вимагати від кандидатів детального звіту про те, як вони збираються виконувати обіцяне, варто, але пропонувати суспільству закривати очі на такі речі, як схильність до корупції чи брехні, - це  занадто.

 

Із формулюванням Мустафи Найєма - «меня, как журналиста, більше интересуют ваши частные вопросы, потому что так, как вы решаете их, вы решаете и государственные» - також не можна беззастережно погодитись, адже таким чином ми позбавляємо політиків шансу бути кращими, ніж ми про них думаємо. Та в умовах, коли публічна обіцянка ні до чого насправді не зобов'язує політика, спонукати його самовиразитись у відповідях на складні запитання, сформулювати та проілюструвати свій  політичний та економічний світогляд - важливе завдання для журналіста, оскільки це дозволяє виборцям будувати електоральну мотивацію на більшій кількості раціональних аргументів.

 

Протиставляючи, як це зробив Андрій Єрмолаєв, гострі/незручні запитання «змістовній дискусії», слід мати на увазі, що для такого далеко не блискучого оратора, як Віктор Янукович, якраз запитання-«іспити», на які треба давати змістовну та глибоку відповідь, коли не можна грубо віджартуватись чи відмовчатись, є найменш зручними. Що ж до закидів у корупції, кумівстві, кримінальному минулому і тому подібних речах, які ми вже звикли вважати «гострими», то на більшість із них Янукович уже має відповідь, сформульовану краще, ніж відповіді на аналогічні запитання (Лозинський, ЄЕСУ тощо) до його головної опонентки. Без сумніву, незручні запитання - важливий елемент політичного ток-шоу, але  не варто ані робити з них фетиш і зводити весь сенс теледискусії до намагань штрикнути героя, ані, як це не раз траплялось у програмі з Януковичем, гуртом обороняти його від журналістських уколів. Зрештою, в силах кожного політика - подбати про захист своїх ахіллесових п'ят. Не кажучи вже про те, що в ідеалі їх не повинно бути.

 

Дискусія в ефірі «Шустер live», хоч і мала до Януковича лише опосередкований стосунок, свідчить про певну кризу розуміння журналістами своєї ролі у виборчій кампанії і прагнення принаймні деяких із них знайти для себе й суспільства відповідь на це питання. Ця дискусія заслуговує на продовження в ширшому професійному колі.

 

Та повернімося до нашого Віктора Федоровича. У заочних теледебатах (вважаймо такими виступи Тимошенко і Януковича з проміжком у тиждень) визначити переможця набагато важче, ніж у справжніх. Перший вимірюваний показник - співвідношення білого і чорного кольору на шкалі, що демонструє ставлення аудиторії, - в середньому був явно вищим у Тимошенко. Співвідношення довіри/недовіри у Януковича на початку програми становило 39/61, наприкінці - 40/60; у Тимошенко наприкінці програми - 47/53.

 

Стратегією Тимошенко був напад, Януковича - переважно захист. Однак нестримна агресія Юлії Володимирівни, яка вимушено поєднує своє природне опозиційне амплуа зі статусом одного з керівників держави, почасти Януковичу на користь, оскільки показовий «пацифізм» останнього та демонстративна відмова критикувати Тимошенко (навіть під кумедним приводом галантності) дають йому певні психологічні переваги в боротьбі за серця виборців, утомлених нескінченною жабомишодраківкою політиків. Ніби й поводиться шляхетно, а водночас у критиці «этой власти» і «оранжевой команды» себе не обмежує. 

 

Хоча помітно, що лідер Партії регіонів переймає досвід не лише своїх радників, але й опонентів. «Вопрос сейчас не в Януковиче, а в том, что мы должны строить справедливую систему выборов, когда каждый избиратель будет уверен, что его голос будет учтен...», «мы такую дорогую цену заплатили за эту демократию, что нам такого не надо», відокремлення хорошого себе від поганих «політиків», повторення рефреном слова «демократія», технологія «зустрічних питань» журналістам, «послухайте мене, будь ласка, я вас не перебивав» - штампи та прийоми, запозичені з арсеналу Юлії Володимирівни.

 

Дуже хотілося б, за аналогією з розбором останнього ефіру Тимошенко, зробити і з цієї програми висновки на тему «Янукович і ми», себто чого медійникам треба й чого не треба боятись у разі приходу до влади (судячи з його власних слів - тотальної, позаяк планується створення парламентської більшості і призначення «свого» уряду) президента Віктора Януковича. На жаль, герой не дав для цього підстав: усе, що безпосередньо стосувалося медіа, було зосереджене у відповіді на останнє запитання Мустафи Найєма про погрози Ганни Герман: «Дозвольте, пане Найєм, із вами не погодитись. Я вам хочу сказать, что если Ганна Герман что-то себе и позволила сказать в отношении Савика, она это сказала с любовью, это раз... А с другой стороны, как к женщине, мы должны к ней относиться... Она иногда может и эмоции иметь. Если мы не будем женщинам позволять иногда слабости, жизнь потеряет интерес». Дитячий садок, їй-богу. Набридло вже чути аргументи про «жінок» і «чоловіків» від цих людей, чиї гендерні подробиці, щиро кажучи, мали б цікавити виборців в останню чергу.  

 

На завершення програми, під час виконання Світланою Лободою пісні «Жить легко», можна було привітати з полегшенням і Савіка Шустера, який віддав свій головний борг 2009 року й може сміливіше дивитись у власне професійне майбутнє, і Віктора Януковича, який хоч і на трієчку, але відбув-таки свій перший серйозний телеіспит, і його групу підтримки, якій не довелося забагато червоніти за свого вихованця. Судячи з того, як важко далася Януковичу розмова без підготовки навіть в умовах відсутності політичного опонента і вельми стриманої поведінки більшості журналістів, про те, що він вийде на повноцінні дебати з Тимошенко, можна навіть не мріяти. Технологи лідера опозиції добре засвоїли американський досвід і розуміють, що програш у дебатах, - а він неминучий, -  може коштувати їхньому клієнту перемоги, тоді як іміджеві втрати від того, що він виглядатиме боягузом і не прийме виклик, будуть значно меншими. Та й частина виборців, напевно, поділяє думку, яку часто доводиться зустрічати в інтернет-обговореннях теми відмови від дебатів: «все одно з ним/нею нема про що дискутувати».

 

Савік Шустер залишив запрошення у форматі Ющенко-Янукович-Тимошенко відкритим. Без надії, але все ж сподіваймось на те, що справжніх дебатів ми таки діждемося - як не перед першим, то перед другим туром. В усякому разі, за ефір 25 грудня можна бути вдячними хоча б тому, що кандидатові №1 уже не вдасться виграти вибори, так жодного разу й не показавшись виборцям в іпостасі реальної людини та в обставинах, які від нього не залежать. А отже, суспільство і медіа все ж спроможні, - нехай за допомогою скандалів і провокацій, - змусити політиків до більшої відкритості.

 

Фото www.zds.org.ua

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
28481
Читайте також
14.06.2010 17:53
Отар Довженко
для «Детектор медіа»
22 061
12.03.2010 12:56
Отар Довженко
13 392
16.02.2010 08:06
Отар Довженко
33 126
08.02.2010 18:19
Отар Довженко
30 814
05.02.2010 19:45
Отар Довженко
45 379
27.01.2010 06:01
Отар Довженко
15 525
19.01.2010 11:10
Отар Довженко
39 365
15.01.2010 13:57
Отар Довженко
1 232 650
12.01.2010 17:25
Отар Довженко
22 921
12.01.2010 10:28
Отар Довженко
20 561
06.01.2010 10:36
Отар Довженко
35 324
05.01.2010 16:40
Отар Довженко, для «МедиаПорта»
23 757
27.12.2009 18:37
Отар Довженко
31 646
26.12.2009 12:07
Аркадій Сидорук
, для «Детектор медіа»
61 586
24.12.2009 18:29
Отар Довженко
13 111
22.12.2009 09:00
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
40 844
20.12.2009 13:31
Отар Довженко
33 917
16.12.2009 08:07
Отар Довженко
17 121
14.12.2009 13:44
Наталья Лигачева
28 024
10.12.2009 16:00
Отар Довженко
27 317
Коментарі
15
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
atos
5398 дн. тому
Вельмышановный Jew, если это мне,то я польщен таким эпиграфом.-это уже лучше чем "свинья".Я часто бываю на Соборке,балуюсь шахматишками,спилкуюсь с футбольными фанатами и ЛЮБУЮСЬ гордостью Одессы-знаменитый памятник графу Воронцову-одному из основателей Одессы стоит во всем величии. Ну а АлекСашка ухлестывал за Лизонькой и недолюбливал графа... Думаю ,что я вам не Америку открываю. Прошу меня к "укржукам"не прописывать. Я пересичный громадянын. И должен вас разочоровать,что я уже разменял девятый десяток и маразм прет со всех дырок. Мы в разных весовых категориях и ...учился я чему- нибудь и как-нибудь ..в захолустье в глухомане. Но меня раздражают любители ссылок на авторитеты,цытируют их. Затаскапи старика Фрейда. А тут еще история натворила: Гегеля,Бебеля,Бабеля, Ахматову,Ахметова и попробуй разберись кто из них кто. Вот я иногда"отстреливаю"их. Если у меня-осечка,тогда пардон!!! Atos/
Jew
5399 дн. тому
Postscriptum: для полной ликвидации вашей, как бы это «помягше»..... пан atos // 29.12.2009 10:54:12: Алексей Константинович Толстой опубликовал под именем Козьмы Пруткова - Юнкер Шмидт (Из Гейне), а Бунт в Ватикане (откуда первая цитата ) под собсвеным.... собственным
Jew
5399 дн. тому
Что тут добавишь, лікнеп для укржуров прошел успешно, на вторые сутки погуглили и осенило, дружок atos // 29.12.2009 10:54:12 да вы - полумудрец, полуневежда, полуподлец, н о есть надежда, что будет полным наконец... такие дела … птичка…
atos
5399 дн. тому
dear jew,дорогенький плагиатик,что совсем извилинки пропали.Была одна и та на пятой точке опоры.Качать К.Пруткова,А.К.Толстого и без ссылочти-в хорошем обществе по морде дают. Не знаю швондер вы или зяма,но хотя бы одну мыслишку по делу изобразите-как Петя Первый казывал,что бы дурь видна была. И прошу не испражнятся в хамстве. Не зная людыну и обзывать "свиньей" даже шариков не позволял. Вам пиво приказано не давать ,а вы все на водочку нажимаете,швондик вы не воспитаный. Шли бы к Притуле-там таких принимают.Мое почтенье.ATOS!
Jew
5399 дн. тому
// 28.12.2009 19:00:56 дорогенький юнкер ющэнковыча (из той же оперы):Вянет лист. Проходит лето. ‎Иней серебрится… Юнкер Шмидт из пистолета ‎Хочет застрелиться. Погоди, безумный, снова ‎Зелень оживится! Юнкер Шмидт! честно́е слово, ‎Лето возвратится!
jew Йуля акбар
5399 дн. тому
т.e. jew таки дал аппдулин курнуть белосердешный коврик уколоффа. ще на косячек коврика хватит навЭрное:))педохвилию не подцепи
Jew
5399 дн. тому
dr. Lightman // 28.12.2009 14:56:17 шановний, эк вы ловко придумали, лещенка с чаленкой с понтом "отказники" борсаюца в ванне с дерьмом Gool! Фо..р..мат!
Jew
5399 дн. тому
для_ // 28.12.2009 18:10: шановний, скоро продажному укржурью бабломойские сделают сакраментальный «бриз» … «Взбунтовалися кастраты, Входят в папины палаты….. Говорит им папа: «Дети, Было прежде вам глядети, Потеряв же вещи эти, Надобно терпети! Жалко вашей мне утраты; Я, пожалуй, в виде платы, Прикажу из лучшей ваты Вставить вам заплаты!»
jew Йуля акбар
5399 дн. тому
поздноватый намаз. шо молебенный белый коврик с сердечком не дали курнуть:))
Jew
5399 дн. тому
пан Отар, так вы телезірка?:))
Otar Dovzhenko
5399 дн. тому
Алегарф, все правильно, крім того, що про зміст запитань я з Мариною не домовлявся, плюс я ще раз був у прямому ефірі Львівської ОДТРК :)
dr. Lightman
5399 дн. тому
Все верно. Есть один ньюансик- Мустафу перестал уважать, после прошлого пятничного эфира, где он выступал транслятором вопросов недопущенного Юлькой Лещенка, Найем наелся такой важности, что не позвал на свой понедельный эфир никого из журналистов "отказников". А мог запросто устроить для них формат! Лещенко в совоем блоге предупреждал журналистов об опастности заигрывания с штабами ОПГ, но Наейемся как-бы не услышал
Алегарф
5399 дн. тому
Молодой свободный публицист Отар Довженко, успевший на своём веку уже дважды героически побывать в прямом эфире (первый раз - в полуночной авторской программе Анатолия Еремы, а второй - в двадцатиминутной радиопередаче, отвечая на заранее не подготовленные вопросы своей "коллежанки" по ТК Марины Бердичевской) написал очень правдоподобную информативную статью об ощущениях человека, вынужденного повествовать перед миллионами слушателей, в связи с чем предлагаю присвоить ему всенародное журналистское звание "Многостаночник всея Украины" и вручить грамоту "Передовик найемовского движения" с вывешиванием портрета на Доску Почёта и обязательной публикацией на обложке ближайшего номера журнала "Папарацци", ура!
юрий
5399 дн. тому
Феномен Януковича в том, что он не может проиграть от участия в такой программе. Конечно такой формат для него (даже при помощи большинства журналистов и ведущего) не легче, чем формулировать ответы на вопросы в програме "Что, где, когда". Но социологами, да и выборами уже давно доказано, что его аудитория проголосует за него даже если он придет на эфир с бесбольной битой или будет общаться в стиле "да пошли вы". Есть и такие, кто с закрытыми глазами проголосует за Юлю. Но их процент у Тимошенко, гораздо меньше, чем у Януковича. Поэтому для нее все сложнее. С одной стороны ей жизненно необходимо добирать недостающие голоса у тех, кто еще не определился или склонен к тезису "все одинаковые". С другойс стороны - каждый ее прокол, недосказанность, невыверенный до микрона ответ - любая оплошность в прямом эфире могут отбросить от нее часть елетората. Ведь он все таки (не важно дальновидно, недальновидно), но по большей части думающий. А таким людям свойственно мимикрировать. Так что именно для не, а для не Януковичу опасны такие эфиры. Думаю, именно поэтому Тимошенко так рвется встретиться с Януковичем не заочно, а именно в двустроннем формате. Там беканье и меканье в схватке напрямую, его казалось бы железобетонные выборщики могут и не простить. Как-то не по пацански ведь так проигрывать.
Алиса
5399 дн. тому
Грустно, что выбирать приходится между молчуном, с трудом подбирающим мысли, и балаболкой, говорящей громкими лозунгами. Умение долго и "округло" говорить никогда не считала огромным достоинством. У таких людей, как говорится, часто "пар уходит в свисток". Умение красиво оправдываться и красиво окунать конкурентов еще не говорит о том, что человек будет честным и дальновидным политиком.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду