Як відрізнити рекламу від журналістського матеріалу та чому «спецпроєкт» не замінює маркування

Як відрізнити рекламу від журналістського матеріалу та чому «спецпроєкт» не замінює маркування

22 Листопада 2026
0
138
22 Листопада 2026
16:03

Як відрізнити рекламу від журналістського матеріалу та чому «спецпроєкт» не замінює маркування

0
138
Де проходить межа між законною рекламою та джинсою? Чи можна називати рекламні матеріали «спецпроєктами» або «партнерськими публікаціями»? І хто відповідатиме, якщо редакція опублікує приховану рекламу або порушить вимоги законодавства?
Як відрізнити рекламу від журналістського матеріалу та чому «спецпроєкт» не замінює маркування
Як відрізнити рекламу від журналістського матеріалу та чому «спецпроєкт» не замінює маркування

У подкасті «Медіуми» Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації, пояснює, як правильно маркувати рекламні та спонсорські матеріали, за якими ознаками можна розпізнати джинсу та чому навіть безплатні квитки чи оплачені престури можуть створювати ризики для редакцій. А також — про відповідальність медіа й рекламодавців за порушення закону та про те, як журналістам діяти, коли замовники вимагають замаскувати рекламу під редакційний матеріал.

Окремо говоримо про обмеження на рекламу азартних ігор, алкоголю, тютюну й медичних препаратів, штрафи для медіа та блогерів і практику контролю з боку Нацради та PlayCity.

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформ.

00:00 Чим реклама відрізняється від журналістського матеріалу;

04:14 Чи можна вважати престури прихованою рекламою;

06:34 Як правильно маркувати рекламу в медіа;

09:30 Про розподіл відповідальності між редакцією та рекламодавцем;

13:51 Чому редакціям варто перевіряти законність реклами перед публікацією;

15:02 Про штрафи за незаконну рекламу азартних ігор.

Чим реклама відрізняється від журналістського матеріалу

Наталка Соколенко: Сьогодні у нас практична розмова про рекламу: де проходить межа між законною комерційною співпрацею та прихованою рекламою. Почнімо, напевно, з визначення. Що таке законна комерційна співпраця? Договір, про що цей договір, сплачені податки тощо. Давайте це визначимо, щоб усім було зрозуміло, як то кажуть, on the same page.

Володимир Зеленчук: Якщо ми говоримо про законну комерційну співпрацю, то насамперед говоримо про рекламу як оплатну послугу. Оплата може бути в різній формі. У нас досить часто виникали запитання від журналістів: «Скажіть, будь ласка, а якщо ми, умовно, висвітлюємо якусь спортивну подію і нам за це дають пару квитків на певний спортивний захід, чи можна вважати це рекламою? Ми ж грошей за це не отримуємо». Насправді це реклама.

Такий бартер також є ознакою оплатності. Тому, коли ми говоримо про комерційну співпрацю, насамперед маємо на увазі рекламу. Важко уявити якісь інші форми оплатної співпраці медіа з бізнесом чи певними особами в такому форматі.

Наталка Соколенко: Цими безплатними квитками для медіа дуже вправно користувалися чи навіть зловживали продюсери, які просували російських або російськомовних співаків. Вони пропонували радіоредакціям, радіоведучим, журналістам: «Ось вам безплатні квитки на якогось Стаса Михайлова, а ви ставте в ротацію його пісні». Тобто за цим завжди стоїть інтерес того, хто дає безплатні квитки. І наше законодавство визначає, що будь-що, що надають потенційні рекламодавці чи партнери медіа, можна розцінювати як рекламу.

Володимир Зеленчук: У нас є ще додаткові умови. У будь-якому разі такий матеріал чи розміщення певної інформації має на меті просувати особу, продукт або ідею. Об’єктів реклами може бути досить багато.

Проте на практиці досить складно зрозуміти, де проходить межа між суспільним інтересом, коли журналіст висвітлює певне питання, і рекламою як формою замовності. Особливо з погляду регулятора: як визначити, де матеріал замовний, а де ні, якщо немає доступу до фінансів медіа чи інформації про умови розміщення матеріалу?

Ми в Інституті масової інформації розробили низку критеріїв, за якими визначаємо, чи є певна інформація замовною. Тобто говоримо про ознаки джинси, рекламності. Насправді їх досить багато. Наприклад, надмірна увага до певної особи, висвітлення її лише з позитивного боку, що саме по собі порушує журналістські стандарти об’єктивності та неупередженості.

Також це розміщення багатьох подібних матеріалів в одному медіа або однакових матеріалів у різних медіа. Усе це ознаки замовності, ознаки реклами. Якщо ми говоримо про замовлення пісень, сподіваюся, така практика на радіо ще існує, коли слухачі можуть замовляти пісні, то тут не обов’язково просуваються інтереси певної особи. Але якщо це робиться саме з метою просування конкретного співака, то, можливо, тут уже є певні ознаки рекламності.

Чи можна вважати престури прихованою рекламою

Наталка Соколенко: Володимире, а що стосується престурів? Часто виробники певної продукції або асоціації виробників запрошують журналістів у престури. Потім журналісти роблять матеріали про те, як побували на виробництві цукерок, ковбас чи будівельних матеріалів. Як це розцінювати?

Чи можна такі матеріали вважати прихованою рекламою? Адже журналіст поїхав, йому оплатили дорогу, готель, годували його, часто й напували. Це реалії, в яких ми живемо.

Володимир Зеленчук: У такому форматі співпраці є певні ознаки спонсорства. Але тут обов’язкова умова: спонсор не може впливати на зміст матеріалів, які випускає медіа. Він, умовно кажучи, фінансує медіа чи його діяльність.

Але якщо ми говоримо про матеріал, у якому написано лише про спонсора й порушено стандарти об’єктивності та неупередженості, то це вже рекламний матеріал. Тут ознак спонсорства немає.

Наталка Соколенко: Тобто якщо він виходить без спеціального маркування, що це реклама, то це вже порушення закону?

Володимир Зеленчук: Спонсорський матеріал також потрібно маркувати. Просто на початку чи наприкінці матеріалу зазначити, хто є спонсором, і все.

Якщо ми говоримо про рекламу, тоді потрібно писати «Реклама». Медійникам самим потрібно розуміти, чи порушують вони умови спонсорства і чи буде такий матеріал уже вважатися рекламою. На практиці виникає досить багато таких моментів. І ми як сторонні монітори не можемо бути впевнені, що медіа отримало за це якісь кошти чи іншу оплату.

Можливо, справді був суспільний інтерес. Але візьмімо, наприклад, матеріал про тютюнову фабрику. У нас у медіа взагалі заборонена реклама тютюнових виробів. А тут ідеться про компанію. Продукт не просувається, розповідається про фабрику, про те, що вона створює робочі місця. Директор розповідає, як вони чудово налагодили технологічний процес.

Начебто в цьому є певний суспільний інтерес. Але рекламна цінність такого матеріалу переважає його цінність із погляду суспільного інтересу. Тому, на нашу думку, такі матеріали є саме рекламними, а не спонсорськими.

Як правильно маркувати рекламу в медіа

Наталка Соколенко: Думаю, якби журналіст пробрався на тютюнову фабрику, то його, напевно, найбільше цікавили б складники сигарет і те, в яких умовах працюють люди.

Маю одну історію, яку мені розповіла в інтерв’ю українка, що через війну виїхала до Естонії. Вона шукала там роботу й знайшла її на фабриці, яка виробляє снюси. І розповіла, наскільки жахливі там насправді умови праці. Але я подумала: якби ця фабрика організувала престур, то, найімовірніше, вийшли б компліментарні матеріали.

Давайте ще розберемося з маркуванням рекламних матеріалів. Уже не перший рік триває дискусія про те, як насправді, згідно з законом, потрібно позначати такі матеріали. Чи дозволено, наприклад, писати «Партнерський матеріал», «Спецпроєкт» або «За підтримки»?

Що має думати читач, слухач чи глядач, коли бачить маркування «Спецпроєкт»? Не факт, що людина здогадається, що за цим стоїть інтерес спонсора. Вона може просто подумати, що журналісти вирішили глибше дослідити якусь тему.

Володимир Зеленчук: Насправді стаття 9 Закону України «Про рекламу», де йдеться про вимоги щодо ідентифікації та маркування реклами, досить чітка. Рекламу ми маркуємо словом «Реклама». Усе.

Якщо ми говоримо про спонсорський матеріал, тоді зазначаємо спонсора. Якщо говоримо про product placement в аудіовізуальному форматі, то пишемо, що в цьому відео може бути наявний продакт-плейсмент.

Якихось інших форматів маркування реклами не передбачено. Тобто найбільш широка категорія рекламних матеріалів — тих, які просувають інтереси певної особи чи бренду або іншим чином їх рекламують, — має маркуватися словом «Реклама». Інших способів закон не передбачає.

Водночас закон створив для медіа можливість самостійно, у форматі органів співрегулювання, розробити правила маркування та ідентифікації рекламної інформації.

Наталка Соколенко: Розробили?

Володимир Зеленчук: Поки що ні. Органи співрегулювання вже запустилися, але наразі є більш першочергові питання, які потрібно розв’язати, і кодекси, які потрібно ухвалити насамперед.

Рекламний кодекс у кожній зі сфер співрегулювання — це, скажімо так, майже наступне питання порядку денного. Думаю, найближчим часом їх уже почнуть розробляти й навколо цього точитимуться дискусії.

Наталка Соколенко: Але тоді будуть зрозумілі правила для всіх, зокрема для споживачів інформації, які зараз можуть просто проковтнути наживку під назвою «Спецпроєкт», хоча насправді це рекламний чи спонсорський матеріал.

Про розподіл відповідальності між редакцією та рекламодавцем

Наталка Соколенко: Чи є зараз різниця у вимогах до маркування таких матеріалів, зроблених за підтримки спонсорів, на сайтах, у телеграм-каналах, на ютубі та в інших соціальних мережах? До чого чинне законодавство зобов’язує українські редакції, які прагнуть його дотримуватися?

Володимир Зеленчук: У будь-якому разі потрібно враховувати вид товару чи інформації, яка оприлюднюється як реклама. Якщо ми говоримо про азартні ігри, алкоголь чи тютюн, то є свої специфічні вимоги.

Наприклад, попередження про можливе заподіяння шкоди здоров’ю, яке має займати 15% площі реклами й бути написане чорним текстом на білому тлі. Усе це деталізовано в Законі України «Про рекламу». Потрібно враховувати ці особливості, коли рекламуються соціально важливі чи потенційно небезпечні товари та послуги.

Алкоголь, тютюн, медичні препарати, сфера будівництва, фінансові послуги — усі вони мають специфічні вимоги щодо маркування. Якщо ми говоримо про політичну рекламу, то, на жаль, у Законі України «Про рекламу» про це абсолютно нічого не сказано. Це питання ще чекає свого часу.

Є відповідна директива Європейського Союзу, яка вимагатиме від держав-членів урегулювати це питання, щоб не було завуальованої політичної реклами, просування певних політичних осіб і щоб такі матеріали маркувалися, а люди розуміли, що це справді замовний матеріал.

Але в Законі України «Про рекламу» окремих специфічних вимог до цього виду реклами немає. Тому її варто розцінювати як звичайну рекламу.

І якщо хтось замовив матеріал про себе, наприклад директор клініки, і це досить компліментарне інтерв’ю чи інший формат співпраці, такий матеріал потрібно маркувати словом «Реклама». Звісно, якщо він за це платить.

Наталка Соколенко: А хто несе відповідальність за незаконну рекламу, за те, що рекламний матеріал вийшов під виглядом журналістської статті, сюжету чи радіоефіру? Це відповідальність редакції, власника медіа чи журналіста, чиїм ім’ям підписано матеріал? Хто відповідатиме в суді, якщо такий суд гіпотетично можливий?

Володимир Зеленчук: Якщо матеріал не промаркований, то це вже питання саме до медіа.

Якщо матеріал містить порушення вимог щодо змісту реклами, відповідальність нестиме замовник. Але Закон України «Про рекламу» не наводить чіткого розмежування, де йдеться про правила розміщення, а де — про зміст реклами. Тому медіа варто перестраховуватися.

Навіть якщо вам пропонують певний вид реклами й ви знаєте, що щодо неї є специфічні правила, варто з ними ознайомитися, тому що простого маркування може бути недостатньо.

Наприклад, є специфічні вимоги щодо наявності ліцензії букмекера у сфері азартних ігор. Цю інформацію також потрібно оприлюднювати. Так само, як і попередження в рекламі медичних препаратів. Це варто робити, тому що саме за наявність попередження відповідає медіа.

А от недотримання вимог щодо змісту — інше питання. Наприклад, реклама азартних ігор, у якій пропонуються фріспіни, тобто безплатні можливості прокрутити барабани слотів. Рекламувати фріспіни в рекламі азартних ігор узагалі заборонено. Здається, це стосується саме змісту реклами, але однозначної відповіді немає.

Тому питання в тому, як це розцінюватиме регулятор. Нацрада може прийти з приписом усунути певні порушення й зазначити, що є порушення як у поширенні, так і в змісті реклами. Отже, потрібно знати правила розміщення тієї реклами, яку вам пропонують.

Чому редакціям варто перевіряти законність реклами перед публікацією

Наталка Соколенко: Порадьте, будь ласка, як діяти журналістам і медіаменеджерам, якщо рекламодавець вимагає замаскувати свою рекламу під журналістський матеріал. Чи є якісь механізми захисту від цього?

Володимир Зеленчук: У нас бували випадки, коли до нас зверталися медіа й запитували: «Дивіться, нам пропонують розмістити рекламу якогось БАДу, наприклад. За змістом там написано, що він має певні лікувальні властивості».

Коли я вже прочитав цю рекламу й знайшов відповідну інформацію, вони кажуть: «Вони нам пишуть ледь не щотижня, ми не можемо їх здихатися. Що нам робити?»

Я відповідаю: «Давайте я вам напишу на п’ять-шість сторінок, чому ця реклама погана, ви їм відправите, і більше вони вам писати не будуть».

І це спрацювало. Потрібно просто обґрунтовано пояснювати, чому реклама не відповідає вимогам і що потрібно усунути чи виправити, щоб вона їм відповідала. Тому що перші, до кого прийде регулятор, — це медіа, адже саме вони поширили рекламу. А далі вже виникатимуть запитання: «Хто у вас її замовив?» Можливо, ніхто не замовляв або ми не можемо цього встановити. Але ці запитання насамперед ставитимуть медіа.

Про штрафи за незаконну рекламу азартних ігор

Наталка Соколенко: А чи є вже практика, коли медіарегулятор реагує на такі публікації?

Володимир Зеленчук: Є. Нацрада вже почала реагувати на тих, хто рекламує тютюнові вироби. Тут простіше, тому що існує повна заборона на рекламу таких товарів.

Ви згадували снюси. Це теж тютюнові вироби, які заборонено рекламувати. І вже були медіа, оштрафовані за порушення в цій сфері. Тобто практика є, і, вочевидь, Нацрада дедалі більше поширюватиме свій моніторинг на інші види реклами.

Так само активно працює PlayCity. У нас уже був досвід із волинським чи луцьким медіа, це було досить давно, ще за часів КРАІЛ, коли наклали штраф у 5 мільйонів гривень за рекламу азартних ігор.

Це, на мою думку, трохи занадто. Але зараз вони активно працюють із блогерами, наскільки я розумію, тому що там ця проблема більш поширена, та й аудиторія, звісно, молода. У контексті азартних ігор працює тільки PlayCity, навіть щодо медіа. Тому з цим потрібно бути обережними, особливо з такими небезпечними видами реклами.

Ми переконані, що краще за можливості відмовитися від подібної реклами. Звісно, ми розуміємо, наскільки складна зараз ситуація з фінансуванням медіа. Але плюсик за рекламу азартних ігор ніхто цьому медіа у своїй голові не поставить. Тому потрібно бути обережними. Те саме стосується алкоголю й тютюну.

Як показує практика, досить багато проблем є з рекламою в медичній сфері. Трапляються навіть випадки, коли люди не знали, що вже не можна рекламувати ворожок. А не можна вже досить тривалий час. Така заборона існує, і ці моменти потрібно знати.

Наталка Соколенко: І Нацрада теж може прийти й оштрафувати?

Володимир Зеленчук: Може. За ворожок, думаю, обов’язково.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили з Дмитром Тіщенком про те, як медіа втримати читачів, які більше не переходять на сайти, Сергієм Міхальковим про те, як у тіктоку експлуатують довіру до українських журналісток, Наталією Лигачовою про 25 років історії видання «Детектор медіа», Оленою Брайченко про те, чому в Україні досі майже немає гастрономічної журналістики, Ольгою Тищук про те, що українськомовні серіали вперше випередили російськомовні, Юлією Смирновою із Holywater Tech про вертикальні серіали, Юлією Тимошенко з Ukraїner про те, як говорити з іноземною аудиторією так, щоб нас почули й правильно зрозуміли.

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

 

 

 

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
0
138
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Інфодетокс

Подкаст про те, як захиститися від дезінформації за допомогою навичок інформаційної та медіаграмотності. Слухайте на Apple Podcasts, Spotify, MEGOGO Audio, NV Подкасти, SoundCloud, Amazon Music, YouTube Music, YouTube та RSS.

Детектор медіа говорить

Озвучуємо найкращі тексти, що виходять на шпальтах «Детектора медіа». Якщо ви не встигаєте прочитати все цікаве, то тепер можна нас послухати! Слухайте також на Apple Podcasts, Spotify, MEGOGO Audio, NV Подкасти, SoundCloud, YouTube Music, YouTube та RSS.

Медіуми

Подкаст про історії, в які нас втягує медіаіндустрія з Наталкою Соколенко та Вадимом Міським. Слухайте також на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та RSS.

Русскій фейк...

Подкаст виходив від перших повномасштабного вторгнення у 2022 році до липня 2024 року. У ньому Вадим Міський викривав найбільш резонансні російські фейки, вкиди та шайхрайські схеми, які використовує ворог, а також лунали поради з медіаграмотності та цифрової безпеки. Подкаст-переможець аудіопремії «СЛУШНО» в номінації «Найкраще журналістське розслідування» за вибором аудиторії у 2022 році. Слухайте також на Українському радіо, Apple Podcasts, YouTube, Google Podcasts, MEGOGO Audio, NV Подкасти, Spotify, SoundCloud та RSS.

Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду