«Детектор медіа» публікував моніторинги роботи Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики за друге і  перше півріччя 2025 року, перше і друге півріччя 2024 року, перше і друге півріччя 2023-го, перше і друге півріччя 2022-го, друге і перше півріччя 2021-го, друге і перше півріччя 2020-го, друге півріччя 2019 року, Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики за перше півріччя 2019 року, друге й перше півріччя 2018-го, друге й перше півріччя 2017-го, друге й перше півріччя 2016 року. Всі моніторинги державної політики читайте за посиланням.

З лютого по липень 2026 року тривала 15-та сесія IX скликання Верховної Ради.

Нагадаємо, парламент під час воєнного стану працює без канікул, не анонсує свої засідання з міркувань безпеки. Рік назад відновилися трансляції засідань парламенту у прямому ефірі. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук підписав відповідну постанову. Наразі трансляції відбуваються на ютуб-каналі «Рада», оскільки на ефірному каналі триває трансляція телемарафону «Єдині новини».

Комітету гуманітарної та інформполітики протягом першого півріччя 2026 року практично не вдалося винести в сесійну залу жодного медійного закону. Члени комітету зосередилися на питаннях політики національної пам’яті, культури, мови, продовжували працювати над змінами до закону «Про рекламу». Але ні цей закон, ні №12111 «Про внесення змін до закону “Про медіа”», що ухвалений у грудні 2024 року у першому читанні, так і не були ухвалені на 15-й сесії. Нагадаємо, «Детектор медіа» аналізує роботу комітету у сферах медіа, інформаційної політики та кіновиробництва, а саме — рішення щодо:

• соціальних медіа й інтернет-видань;
• медійної індустрії (телебачення, ОТТ та ІРТV, інформаційні платформи, радіо);
• аудіовізуального ринку;
• рекламного ринку;
• розвитку кіноіндустрії та кінотеатрів;
• державної політики у сфері інформації та інформаційної безпеки;
• висвітлення діяльності Верховної Ради.

Склад і засідання комітету

У складі комітету протягом 15-ї сесії відбулися певні зміни. 27 травня 2026 року членом комітету став Дмитро Слинько. Наразі в комітеті — 17 народних депутатів, десять із яких — члени фракції партії «Слуга народу». Перелік підкомітетів не змінився.

На кінець липня 2026 року на розгляді комітету було 136 питань, де комітет визначений як головний виконавець. З них 33 законопроєкти стосуються медійної галузі й інформаційної політики, кінематографії, реклами, культури та мови. Для порівняння — майже сто законопроєктів пов’язані з захистом прав дітей.

План на 15-ту сесію виконаний частково, як і в попередні роки. Загалом комітет розглянув станом на липень понад 30 питань. Переважна більшість членів комітету регулярно брала участь у засіданнях комітету та підкомітетів, які відбувалися у змішаному форматі (онлайн та офлайн), усього протягом цієї сесії  відбулося 10 засідань комітету, з них два виїзних. Комітетські слухання у першому півріччі 2026 року не проводилися.

Протоколи й стенограми оприлюднювали вчасно на сайті комітету. Відео засідань оперативно з’являлися  на ютуб-каналі комітету.

У першому півріччі 2026 року комітет гуманітарної та інформаційної політики залишався одним із найбільш відкритих. На думку членів комітету (і від влади, і від опозиції), робота комітету протягом 15-ї сесії була стабільною. Політичних розбіжностей під час ухвалення рішень у комітеті практично не було.

Законотворча діяльність

Протягом 15-ї сесії Верховна Рада не ухвалила жодного закону, який стосується медіа, зокрема євроінтеграційний законопроєкт №12111 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності медіа».

Водночас ухвалено низку законодавчих актів, які стосуються питань мови, культури та політики національної пам’яті. У лютому Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №14144, який посилює державну політику національної пам’яті та запроваджує нові механізми вшанування громадян, загиблих унаслідок збройної агресії Росії. Документ також уточнює механізми проведення загальнонаціональних меморіальних заходів і використання систем оповіщення. Президент України підписав закон на початку березня.

Фактично закон закріплює на державному рівні щоденний ритуал пам’яті. Ключові новації:

1. Закріплення щоденної загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00, під час якої вшановують військовослужбовців, добровольців, медичних працівників, рятувальників, журналістів, волонтерів і мирних жителів, які загинули через війну. Інформування про її початок і завершення забезпечують місцеві органи державної влади й органи місцевого самоврядування.

2. Ушанування жертв Голодомору. Щороку у четверту суботу листопада о 16:00 проводитиметься загальнонаціональна хвилина мовчання й акція «Запали свічку».

Оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання та початку всеукраїнської акції «Запали свічку» здійснюється через медіа незалежно від форми власності, а також через системи оповіщення й інформування у сфері цивільного захисту.

26 січня 2026 року Комітет на своєму засіданні рекомендував парламенту ухвалити цей проєкт у другому читанні та в цілому.

15 січня Верховна Рада ухвалила постанову «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави» (№ 4764-IX). Цей документ передбачає оновлення та затвердження правопису української мови з урахуванням сучасних наукових підходів, а також підвищення мовної якості текстів законів та інших нормативно-правових актів. Серед інших завдань постанови є розвиток українськомовного аудіовізуального контенту суспільними медіа, посилення заходів протидії поширенню деструктивних проросійських наративів у медіапросторі, забезпечення функціонування Єдиного глосарія правових термінів і його узгодження з перекладом Глосарія acquis ЄС.

Наприкінці травня Верховна Рада ухвалила постанову № 15053 про запровадження Дня української музики, якою передбачається встановлення Дня української музики, що відзначатиметься щорічно у третю суботу вересня. Мета ініціативи — вшанувати внесок українських виконавців і діячів музичної індустрії у розвиток національної культури, підтримати культурний спротив в умовах збройної агресії Росії тощо. Запропонована дата, пов’язана з проведенням фестивалю «Червона рута» 1989 року, який став знаковою подією в історії української культури та сучасної української музики. Ініціатор постанови — народний депутат, голова підкомітету з питань музичної індустрії Олександр Санченко.

4 червня Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки кінематографії в Україні» (№ 6194), який започатковує масштабну реформу вітчизняної кіноіндустрії. Парламент ухвалив цей закон ще в грудні 2025 року. Мета закону — перетворити український кінематограф на економічно стійку та міжнародно визнану галузь. Реформа охоплює багато етапів процесу створення фільму — від написання сценарію до популяризації готового продукту на світовій арені. Серед головних новацій: підтримка популяризації; гнучке фінансування та «нацрибейти»; цифровізація через «Дію»; інвестиційна привабливість; інклюзивність.

1 липня Верховна Рада підтримала за основу і в цілому законопроєкт № 15360 про створення Українського національного пантеону. Документ передбачає створення в Києві загальнонаціонального меморіального комплексу. Там ушановуватимуть десятки людей, які зробили значний внесок у боротьбу за незалежність, захист територіальної цілісності та державності, розвиток культури, науки, освіти, мистецтва, утвердження мови тощо. Кандидатури розглядатиме дорадчий орган із представників історичної науки, культури, сфери національної пам’яті та громадськості. Після цього рішення щодо кожної людини затверджуватиме окремим законом Верховна Рада й підписуватиме президент. Законопроєкт установлює критерії, за якими визначатимуть постатей, і процедуру ухвалення рішень про перепоховання. Згідно з документом, перепоховання зможуть проводити не раніше ніж через 20 років після смерті людини.

Напередодні 30 червня комітет гуманітарної та інформполітики одноголосно підтримав законопроєкт № 15360 «Про Український національний пантеон» і рекомендував парламенту ухвалити його за основу і в цілому. 

15 липня Верховна Рада ухвалила постанову № 15338 «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав-членів ООН, держав-членів Європейського Союзу та НАТО, Європейського Парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО щодо засудження політики систематичного культурного геноциду російської федерації, спрямованого проти Українського народу».

Документ покликаний консолідувати міжнародну підтримку у захисті української культурної спадщини від системного знищення Росією. У зверненні наголошується, що атаки на музеї, пам’ятки історії та архітектури, архіви, бібліотеки, релігійні святині й об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО не є випадковими наслідками війни. Вони є складовою цілеспрямованої політики Росії, спрямованої на знищення національної ідентичності українського народу. Хоча поняття «культурний геноцид» прямо не закріплене у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, воно широко використовується у міжнародно-правовій доктрині для визначення дій, спрямованих на знищення культурних, духовних та історичних основ існування народу. Саме такої правової та політичної оцінки Україна закликає надати діям Росії.

Крім проєктів законів і постанов, комітет у березні ухвалив заяву щодо неприпустимості подальшого членства Росії в ЮНЕСКО у зв’язку з систематичними атаками на об’єкти культурної спадщини, зокрема ті, що є об’єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Приводом стала цілеспрямована атака безпілотних літальних апаратів агресора на історичний центр Львова, що є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Комітет рішуче засудив дії Росії.

За перше півріччя 2026 року комітет на своїх засіданнях розглядав низку важливих питань, пов’язаних з інформаційною політикою та культурою. Зокрема, у березні рекомендував парламенту проєкт закону № 11115 про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація, прийняти у першому читанні за основу та доопрацювати до другого читання згідно зі статтею 116 регламенту Верховної Ради.

Наприкінці березня комітет гуманітарної та інформполітики прийняв звіт Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та рекомендував парламенту визнати роботу медійного регулятора задовільною. Парламент це питання на 15-й сесії не розглядав.

У квітні комітет розглянув урядовий проєкт № 15117 про внесення змін до Закону України «Про Український культурний фонд». І рекомендував парламенту ухвалити законопроєкт за основу в першому читанні. Документом пропонується уточнити перелік основних завдань УКФ, а також урегулювати процедури розробки та затвердження його пріоритетних напрямів роботи. Окремий блок змін стосується створення правових засад для фінансування довгострокових проєктів, а також урегулювання процедури призначення голови УКФ у разі припинення повноважень попереднього керівника. Водночас передбачено вдосконалення процедури формування наглядової ради, механізмів дострокового припинення повноважень її членів і проведення рейтингового інтернет-голосування при їх обранні.

У червні комітет розглянув питання забезпечення цілісності державної мовної політики перед відкриттям першого кластера для переговорів щодо вступу України в ЄС. В обговоренні питання взяли участь народні депутати з різних комітетів, віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна, віцепрем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка та інші. Тарас Качка повідомив, що Україна пропонує уточнити низку питань в Плані заходів. І це точкові зміни, здебільшого перенесення строків реалізації цих заходів. Це удосконалення механізму щодо доступу до суспільно-важливої інформації, щодо дублювання мовами нацспільнот актів місцевого самоврядування тощо. З’явилися також точкові питання щодо закону про мову. Він нагадав, що одним із заходів є підвищення ролі української мови як засобу міжетнічного спілкування.

14 липня комітет розглянув проєкт постанови № 15383 про духовний гімн України і рекомендував парламенту включити його до порядку денного, визначити невідкладним і прийняти за основу і в цілому. Члени комітету відзначили актуальність законодавчої ініціативи, наголосивши, що її реалізація сприятиме формуванню єдиного підходу до виконання духовного гімну України під час державних та інших урочистих заходів, а також зміцненню української історичної пам’яті та культурної ідентичності.

Протягом 15-ї сесії комітет провів два виїзні засідання. 11 лютого комітет провів виїзне засідання в офісі Національної суспільної телерадіокомпанії України. У порядку денному — документування злочинів Росії проти медійників, стан Суспільного мовлення та його подальший розвиток в умовах війни й євроінтеграційних трансформацій. До засідання долучилися керівники регіональних філій Суспільного в Харкові, Херсоні, Дніпрі — тих, що найбільше потерпають від російської агресії, та розповіли, як працюють медійники на лінії вогню.

15 липня комітет провів виїзне засідання у Державній науковій установі «Книжкова палата України імені Івана Федорова». Члени комітету відзначили, що Книжкова палата перебуває у критичному стані. Окрему увагу учасники засідання приділили питанням безпеки, адже фонди Книжкової палати розміщені в районах Києва, які регулярно зазнають російських обстрілів. Члени комітету наголосили на необхідності вироблення системних рішень для належного захисту національної книжкової спадщини.

1 травня відбулося виїзне засідання підкомітету з питань інформаційної політики та європейської інтеграції комітету гуманітарної та інформполітики спільно з Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради з питань розслідування злочинів, учинених збройними формуваннями Росії проти журналістів. І підкомітет, і ТСК очолює заступниця голови комітету Євгенія Кравчук.

Члени комітету, які входять до цієї ТСК, брали активну участь у її роботі протягом першого півріччя 2026 року. Приміром, голова комітету Микита Потураєв виступив з ініціативою створити реєстр релокованих медіа — як інструмент збереження громад і їхньої ідентичності в умовах війни.

Активно працював у першому півріччі 2026 року підкомітет з питань національної та культурної пам’яті (голова Ірина Констанкевич). Зокрема, 14 квітня в рамках підкомітету з питань національної та культурної пам’яті відбулася робоча нарада з питань контролю за реалізацією положень Постанови Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026—2027 роках». 21 квітня відбулася дискусія щодо необхідності вироблення цілісної державної політики пам’яті, яка не обмежувалася б поодинокими заходами, а формувала системний підхід до вшанування визначних постатей української історії та інтелектуальної спадщини. Учасники наголосили на важливості створення урядового координаційного комітету, який би забезпечив узгодження дій різних інституцій, органів влади та партнерських організацій. 13 травня відбулася робоча нарада підкомітету з питань національної та культурної пам’яті щодо підготовки до ювілею Богдана Гаврилишина.

У рамках контролю за рішеннями комітет тримав у фокусі своєї уваги питання затвердження українського правопису та затвердження чітких і деталізованих вимог до рівня володіння англійською мовою для широкого кола посад — від держслужбовців і прокурорів до освітян, податківців і митників. Рішення ухвалено на виконання Закону України «Про застосування англійської мови в Україні».

Також протягом першого півріччя 2026 року було напрацьовано законодавчі ініціативи, які готувалися робочими групами, у співпраці з іншими народними депутатами:

євроінтеграційний проєкт закону № 14391 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини;

проєкт закону № 15261 про внесення змін до деяких законів України щодо визначення рівня володіння українською мовою іноземними громадянами;

проєкт закону № 15331 про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо включення культурної складової до складу злочину геноциду;

проєкт закону № 15412 про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування української мови як державної.

Крім того, протягом 15-ї сесії працювала робоча група з напрацювання законодавчих ініціатив, спрямованих на імплементацію положень Європейського акта про свободу медіа (European Media Freedom Act) до українського законодавства, створена комітетом наприкінці січня. З відповідною ініціативою виступила заступниця голови комітету Євгенія Кравчук. До роботи робочої групи долучилися народні депутати, представники центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, асоціацій, а також експерти у сфері медіа. Робота триває у п’яти тематичних підгрупах, серед яких:

1. Захист журналістів і їхніх джерел у рамках судових проваджень.

2. Забезпечення належних гарантій функціонування публічних медіа та медійного регулятора.

3. Прозорість державної реклами та захист конкуренції у сфері медіа.

4. Запровадження регуляторних новел (вимірювання, налаштування медіапропозиції, взаємодія з платформами).

5. Забезпечення чіткості та пропорційності регуляторних повноважень у сфері медіа.

Міжнародна діяльність та участь у заходах

Члени комітету брали активну участь у міжнародних заходах і працювали в міжнародних інституціях. Найактивнішою на міжнародній арені, як і попередні роки, була заступниця голови комітету Євгенія Кравчук.

Завдяки активній позиції Євгенії Кравчук, яка є членкинею постійної делегації від України в Парламентській асамблеї Ради Європи, ПАРЄ у квітні цього року ухвалила резолюцію «Протидія дискримінації за ознакою релігії та захист свободи релігії або переконань у Європі», в якій визнала, що релігія дедалі частіше використовується як інструмент пропаганди та гібридної війни. У резолюції зафіксовано, що порушення свободи релігії чи переконань можуть бути пов’язані зі збройним конфліктом та іноземною окупацією, зокрема в контексті агресії Росії проти України. ПАРЄ стурбована тим, що «релігія дедалі частіше стає засобом впливу та використовується як інструмент пропаганди та гібридної війни».

Також у квітні делегати Парламентської асамблеї Ради Європи, серед яких ще двоє членів комітету (Ірина Констанкевич і Павло Сушко), закликали не допускати Росію до участі у Венеційській бієнале цього року. Спільну письмову заяву підписав 71 представник із 29 країн. Підписанти заяви засудили рішення фонду Венеційської бієнале дозволити Росії знову відкрити свій національний павільйон на 61-й міжнародній художній виставці. На їхню думку, культура повинна служити цінностям демократії, прав людини і верховенства права, а не надавати легітимність державі, яка веде війну проти України.

У кінці травня комітет ПАРЄ з питань рівності та недискримінації підтримав проєкт резолюції «Подолання гендерних стереотипів у медіа», авторка якого Євгенія Кравчук.

У червні Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) підтримала резолюцію «Подолання гендерних стереотипів у медіа». За документ проголосували 94 депутати. Резолюція закликала держави-члени Ради Європи: розвивати медіаграмотність на всіх рівнях освіти, щоб діти, молодь і дорослі могли розпізнавати гендерні стереотипи, дезінформацію, сексистську мову ненависті та маніпулятивний контент; проводити загальнонаціональні інформаційні кампанії, особливо орієнтовані на молодь; сприяти рівному представленню жінок і чоловіків у новинах, політичному та спортивному висвітленні, культурі, рекламі й серед експертів у медіа тощо.

У червні, виступаючи на панелі про становище медіа в Україні під час війни на полях Конференції з відновлення України (URC 2026) у Гданську, Євгенія Кравчук заявила, що Росія системно знищує українську журналістику як інститут, як фізично на фронті, так й інформаційно на окупованих територіях, і її пропагандистська машина не припинить роботу навіть після закінчення бойових дій. За її словами, Росія запланувала 185 мільярдів рублів, а це майже 2 мільярди євро, на пропаганду, спрямовану проти країн ЄС і НАТО. Порівняно з попереднім роком бюджет зріс на 50%. Депутатка розповіла про роботу парламентської ТСК з питань злочинів проти журналістів. «Ми розглянули майже тисячу воєнних злочинів проти журналістів — різні типи залякування, різні типи нападів. І ми змогли встановити: це систематично, це навмисно. Це не побічні втрати під час бойових дій», — зазначила Євгенія Кравчук.

8 липня Парламентська асамблея ОБСЄ внесла резолюцію «Про тривалі воєнні злочини проти медійників і порушення їхніх прав під час агресивної війни Росії проти України» до Гаазької декларації за підсумками роботи 33-ї сесії асамблеї. Резолюцію підготували на основі результатів роботи ТСК з питань розслідування злочинів Росії проти журналістів і працівників медіа. Ініціаторами резолюції стали українська та французька делегації в ОБСЄ.

У резолюції вказують на системний характер злочинів Росії проти медіа — вбивства і поранення, цілеспрямовані атаки на журналістів, незаконні затримання, катування і зникнення, залякування і політично мотивовані судові переслідування, кібератаки, знищення медіаінфраструктури, придушення незалежного мовлення на окупованих територіях і натомість поширення контрольованої державою пропаганди.

Парламентська асамблея ОБСЄ також висловила занепокоєння через утримання українських журналістів у полоні, відсутність доступу міжнародних організацій до місць їх утримання та смерть журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні. Резолюція закликала Росію припинити переслідування, катування, затримання, ув’язнення та залякування журналістів, надати міжнародним організаціям доступ до українських медійників, яких незаконно утримує країна-агресорка, надати повну інформацію про обставини смерті Вікторії Рощиної та забезпечити притягнення до відповідальності всіх винних, а також негайно звільнити всіх українських медійників.

«Асамблея одноголосно підтримала спеціальну українську резолюцію щодо системних воєнних злочинів Росії проти людяності. Документ закликає до посилення економічного й дипломатичного тиску на Росію, вимагає негайного припинення вогню та виведення військ, а також звільнення всіх військовополонених, цивільних заручників і безпечного повернення депортованих дітей. У Гаазі ми відчуваємо, що підтримка України не слабшає, вона залишається сильною та одностайною», — зазначив голова комітету, керівник постійної делегації від України в ПА ОБСЄ Микита Потураєв.

8 липня Микиту Потураєва переобрали віцепрезидентом Парламентської асамблеї ОБСЄ.

Окрім міжнародних заходів, члени комітету проводили зустрічі з представниками державних органів, громадських організацій, іноземними партнерами.

Зокрема, на початку 2026 року відбулася зустріч з оновленою командою Міністерства культури, під час якої було представлено ключові напрями роботи та пріоритетні проєкти на 2026 рік. У лютому відбулася зустріч з Уповноваженою з захисту державної мови Оленою Івановською, під час якої обговорили міжінституційну взаємодію та перехід від формального виконання мовної політики до реальних, системних змін у суспільстві.

Також у лютому відбулася зустріч із генеральним директором міжнародної організації «Репортери без кордонів» (RSF) Тібо Брюттеном (Thibaut Bruttin) і іншими представниками RSF. А 1 липня члени комітету зустрілися з Представником ОБСЄ з питань свободи медіа Яном Браату (Jan Braathu) та членами його офісу.

Члени комітету взяли участь у конференції «Resilient Culture. Cultural Resilience», присвяченій ролі культури, музейних інституцій і міжнародної співпраці у збереженні історичної пам’яті й культурної стійкості України в умовах повномасштабної війни, яка відбулася наприкінці березня у Києві.

Також у другій щорічній міжнародній конференції «Співпраця заради стійкості», яка зібрала 29—30 березня у Львові понад 40 делегацій і 10 міністрів культури з різних країн Європи.

Часто представників комітету запрошують на галузеві медійні заходи. Зокрема, Микита Потураєв і Євгенія Кравчук виступили на ХІ Форумі «Воєнні медіавиклики» наприкінці червня у Києві. Також узяли участь у гострій дискусії медійників, політиків, медіаекспертів і військових комунікаційників, під час якої обговорили найбільші виклики і найскладніші дилеми, які стоять сьогодні перед журналістською професією.

У коментарі «Детектору медіа» голова комітету Микита Потураєв (фракція «Слуги народу») сказав, що основними пріоритетами діяльності комітету в першому півріччі 2026 року залишалася робота над законом № 12253, який вирішили ухвалювати в тандемі з законом № 12111. Також робота над Європейським актом про свободу медіа в рамках зобов’язань по дорожній карті євроінтеграції і політика національної пам’яті.

— Сподіваюся, ми восени винесемо відразу два закони (12111 і 12253), які остаточно виправлять / заповнять лакуни, які залишилися після прийняття законів про медіа і про рекламу, відповідно до європейської Директиви про аудіовізуальні сервіси. У нас там залишилися невеличкі борги. Щоб ці борги закрити, був уже напрацьований проєкт № 12111. Значно довший час зайняла робота над проєктом № 12253, тому що у нас виникли дискусії щодо лібералізації на рекламному ринку, які необхідні, тому що українські медіа потерпають від нестачі грошей. До кінця не компенсовані втрати, які рекламний ринок поніс із початку повномасштабного вторгнення. Тому українським медіа всіх рівнів треба дати можливість додаткових заробітків. Але тут уже питання, наскільки ми зможемо лібералізувати рекламу, яких бізнесів. Багато часу було витрачено і на визначення архітектури цих рішень. Ті чи ті варіанти, прорахунки, що та чи та модель дасть конкретно в грошах для медійного ринку. Але ми цю роботу теж нарешті завершуємо. І я сподіваюся, що цей тандем законів 12111 та 12253 піде на розгляд Верховної Ради у вересні.

Інший великий напрям — це робота над Європейським актом про свободу медіа (European Media Freedom Act). Згідно з нашими зобов’язаннями по дорожній карті євроінтеграції, ми маємо прийняти його, тобто зробити його частиною нашого законодавства, до початку наступного 2027-го року. Це вже дуже скоро. Працюють п’ять робочих груп, які відповідають за конкретні розділи EMFA. Координує цей процес очільниця профільного підкомітету Євгенія Кравчук. Ми рухаємося за графіком, сподіваюся, що у вересні у нас з’явиться перша ітерація цього дуже об’ємного закону.

Ясно, що найпростіше було б його перекласти за допомогою чату GPT або іншого ШІ, але так серйозні речі не робляться. Для Європи — це акт прямої дії. Для країн-членів цей акт стане частиною законодавства. Ми хоча поки тільки країна-кандидатка, але теж маємо зробити те саме. Треба його вписувати в українське законодавство, що власне і робить робоча група.

Я думаю, що ми маємо всі шанси дотриматися термінів і до початку грудня його прийняти в Верховній Раді, принаймні хоча б в першому читанні. Хоча я сподіваюся, що це буде вже і в першому, і другому читанні.

Інший напрям, за яким ми продовжували роботу, — це була політика національної пам’яті. Комітет разом з Офісом президента, урядом брав безпосередню пряму участь у розробці закону про національну пам’ять, який подав Президент України Володимир Зеленський.

І це, безумовно, для нас була дуже велика честь і відповідальність. І велике задоволення, що врешті після років обговорення, яке почалося задовго до сьогодення, ще по суті за часів президента Кучми, нарешті у нас з’явився закон про Національний пантеон. І, відповідно, з’явиться і сам Національний пантеон.

Хочу сказати, що багато членів комітету входять у міжвідомчі робочі групи за участі істориків, експертів, представників позапарламентських політичних рухів, громадянського суспільства, які працюють над практичним втіленням цього закону в життя. Це для нас важлива робота, яка не повинна закінчитися прийняттям закону. Власне, ухвалення закону тільки відкрило шлях до подальшої роботи розвитку політики національної пам’яті в Україні.

Якщо говорити про інші законодавчі акти, які комітет підтримав, і які були проголосовані в Верховній Раді, то це постанова про посилення ролі української мови у в утвердженні Української держави. Постанова визначає українську мову як один із наріжних каменів національної безпеки і державного суверенітету. Це дуже важливо. Це відповідь на реалії війни, яку Росія веде, зокрема, задля знищення не лише української ідентичності, культури й української мови. Підтвердженням цьому є їхня політика на тимчасово окупованих територіях, знищення українських книжок, україномовних шкіл тощо.

Ще один важливий закон, головною авторкою якого була віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк, у підготовці якого ми теж брали участь, — це закон, відомий під назвою про національну хвилину мовчання. Бачимо, що ця традиція вже стає невіддільною частиною нашого сьогодення.

Ще одним напрямом є просування важливих питань на міжнародній арені. Багато членів нашого комітету є активними парламентськими дипломатами, Микола Княжицький на польському треку, Євгенія Кравчук, Ірина Констанкевич і Павло Сушко працюють в ПАРЕ РЄ. Я очолюю делегацію в ОБСЄ. До речі, ми там працюємо разом із головою комітету зі свободи слова Ярославом Юрчишиним, що теж дуже допомагає просувати наші наративи й теми.

Ми підтримали звернення Верховної Ради до всіх міжнародних організацій щодо засудження політики систематичного культурного геноциду Росії, спрямованого проти українського народу. Ще на початку цього року разом із товариством Рафаеля Лемкіна ми напрацювали законопроєкт про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо включення культурної складової до складу злочину геноциду. Таким чином ми доповнюємо визначення злочину геноциду тими формулюваннями, які автор концепції геноциду Рафаель Лемкін у неї вкладав ще у 1947—48 роках. На жаль, вони не ввійшли в міжнародні документи.

Я цю концепцію презентував на форумі підтримки української культури, який відбувся у березні у Львові завдяки Тетяні Бережній, за що я їй особисто і всьому міністерству дуже вдячний. Це був дуже представницький форум. Там були представлені міністерства культури всіх країн-членів Євросоюзу й інших країн, приміром делегація з Японії. Було 10 міністрів культури особисто. Ми там отримали підтримку, колеги сказали, що готові рухатися в фарватері українських рішень.

Якщо ми доповнимо склад злочину геноциду ще й культурною складовою, то вони будуть готові лобіювати прийняття таких же рішень і у себе. Це нам дасть можливість переслідувати російських воєнних злочинців не лише в погонах, а взагалі всіх, хто причетний до злочинів проти української культури за значно більш важкий злочин, і не за окремі епізоди, а за комплексні злочини.

І це також перегукується з роботою ТСК з розслідування злочинів Росії проти медійників і медіа, яка була створена за ініціативою Євгенії Кравчук. Уже піврічний звіт чітко засвідчив, що Росія здійснює системну політику, яка спрямована як на фізичне знищення журналістів і працівників медіа, так і знищення свободи медіа і свободи слова. Це дуже важливо. Ми теж це все просуваємо на всіх міжнародних майданчиках. Ми будемо системно далі працювати над питаннями, які зміцнюють нашу культурну ідентичність, допомагають захищати українську культуру і, відповідно, сприятимуть післявоєнному відновленню нашої культури.

На думку члена комітету, голови підкомітету з питань культурної політики Миколи Княжицького (фракція «Європейської солідарності»), у першому півріччі цього року робота комітету була досить продуктивною.

— Комітет оперативно реагував на виклики в інформаційній, культурній сферах і сфері захисту прав дітей. Ми системно взаємодіяли з профільними міністерствами, і я хочу відзначити конструктивну співпрацю з Міністерством культури та віцепрем’єркою Тетяною Бережною. У центрі уваги були питання мовної політики, захисту культурної спадщини та протидії російським дезінформаційним кампаніям, які сьогодні активізуються не лише в Україні, а й у країнах ЄС. Руйнування нашої культурної спадщини — це частина російської війни проти української ідентичності, і ми не можемо залишати це поза увагою.

Окремим напрямом стала робота щодо документування воєнних злочинів Росії, зокрема злочинів проти журналістів. Ми розпочали сесію виїзним засіданням на Суспільному, а також спільно з ТСК провели виїзне засідання в Дніпрі, де побачили зруйновані редакції місцевих мовників.

Мені приємно, що колеги підтримали мої законодавчі ініціативи щодо встановлення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору (№15192) та за прояви українофобії (№15186). У час, коли Росія веде війну на знищення української нації, такі рішення є необхідними для захисту нашої державності.

На жаль, продуктивність роботи парламенту сьогодні значно нижча, ніж робота нашого комітету. Чимало важливих законопроєктів, які ми давно підготували до розгляду, не доходять до голосування або постійно переносяться. Це, зокрема, ініційований мною законопроєкт №11115 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація», який уже понад два роки не розглядається парламентом. Також законопроєкти щодо вдосконалення процедур державного управління у сфері культури та культурної спадщини (№14391), щодо визначення рівня володіння українською мовою іноземними громадянами (№15261), зміни до закону про медіа (№12111) та багато інших.

Список ухвалених рішень, які пройшли через наш комітет, значно менший, ніж мав би бути. Парламент підтримав ініційований Президентом України закон «Про Український національний пантеон», а також законопроєкт №14144 про щоденну хвилину мовчання на вшанування загиблих військовослужбовців. Інші ж важливі законопроєкти так і не були розглянуті, хоча підтримані й опрацьовані комітетом.

Чому багато необхідних для галузі законопроєктів місяцями стоять у черзі й не потрапляють до зали? Як представник опозиційної сили я не маю впливу на погоджувальну раду чи Офіс Президента, які фактично формують порядок денний парламенту. Тривале очікування змін до закону про медіа шкодить галузі. Деякі законопроєкти, підготовлені спільно з урядом, після його відставки будуть вважатися відкликаними — і роботу доведеться починати заново. Хотілося б бачити більш продуктивну роботу парламенту, особливо щодо ініціатив, які професійно підготовлені комітетами, підтримуються всіма фракціями та не викликають суперечок.

Щодо пріоритетів комітету на наступне півріччя, то я й надалі триматиму в полі уваги питання мовної політики та захисту культурної спадщини — це сфери, де компроміси неможливі, бо йдеться про нашу ідентичність. Нас очікує новий бюджетний процес. Вкрай важливо, щоб сфера культури отримала належне фінансування. Проблема низьких зарплат працівників культури не зникла, і це питання має бути предметом парламентського контролю. Україна взяла на себе зобов’язання щодо змін у медійному законодавстві. Ці зміни безпосередньо впливають на євроінтеграційні процеси, тому їх розроблення й ухвалення повинні стати одним із ключових пріоритетів нашої роботи.

Будемо працювати над утіленням норм важливого закону про Український національний пантеон. Пантеон має увічнити тих, хто творив українську державу, культуру, науку, хто боровся за свободу — незалежно від політичних поглядів. Це право українського народу — вшановувати своїх героїв. Ніхто не може диктувати нам, кого ми маємо пам’ятати. Водночас ми не можемо вшановувати людей, які вчиняли злочини проти людяності — це очевидний і незаперечний принцип. Тому робота над формуванням списків має бути максимально відповідальною, відкритою та професійною. Ніяких списків зараз немає, і, на мою думку, найближчим часом їх не буде — це важливо пояснювати нашим польським партнерам.

Загрозою для українсько-польських відносин є не ухвалення закону, а російські впливи та політичні сили, які свідомо намагаються нас розсварити. Ми повинні це розуміти й вести мудру, стратегічну зовнішню політику, спрямовану на деескалацію, співпрацю та взаємне визнання складних сторінок нашої спільної історії.

Фотоколаж: Микола Шиманський, фото «Детектор медіа» та з сайту комітету гуманітарної та інформаційної політики.