Коли говорять гармати, музи не мовчать. Наскрізною темою четвертого дня Одеського кінофестивалю стала участь митців у війні

Коли говорять гармати, музи не мовчать. Наскрізною темою четвертого дня Одеського кінофестивалю стала участь митців у війні

23 Серпня 2023
1488
23 Серпня 2023
17:00

Коли говорять гармати, музи не мовчать. Наскрізною темою четвертого дня Одеського кінофестивалю стала участь митців у війні

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1488
Кінематографісти розповідають про людей мистецтва на фронті, а продюсери та чиновники переймаються одвічною проблемою браку коштів у кіноіндустрії.
Коли говорять гармати, музи не мовчать. Наскрізною темою четвертого дня Одеського кінофестивалю стала участь митців у війні
Коли говорять гармати, музи не мовчать. Наскрізною темою четвертого дня Одеського кінофестивалю стала участь митців у війні

19 серпня в Чернівцях відкрився 14-й Одеський кінофестиваль. Через загрозу російських обстрілів його перенесли з Одеси на захід України. Головною фестивальною локацією є культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука, відкритий у 2021 році до 80-річчя артиста; паралельні покази проходять так само в старому радянському кінотеатрі «Чернівці». Про третій день кінофестивалю читайте тут.

Те, що організатори ОМКФ підтримують певну драматургію в самому плині фестивалю, стало особливо помітним у вівторок. Із восьми фільмів, показаних цього дня, три стосувалися теми митців на війні.

Так, уранці в КМЦ імені Миколайчука показали середньометражну роботу Андрія Мозгового «Без права на дубль» (програма «Хроніки війни»). Головна героїня цього фільму-репортажу — Наталія з позивним «Ангел». У минулому документалістка й кінопродюсерка, а нині — керівниця підрозділу аеророзвідки 112-ї окремої бригади територіальної оборони. У  перший же день повномасштабного вторгнення Наталія разом із сином пішла у військкомат. Там виявилося, що їй практично не доведеться міняти фах: армія потребувала операторів дронів, а в Наталії як у режисерки був і відповідний досвід, і оператори. Тож зібрати власний підрозділ було лише справою техніки. У його складі, таким чином, опинилися переважно люди з кіноіндустрії та шоубізнесу: відеооператор, звукорежисер, гафер, музикант. Але тепер, коли їхнім знімальним майданчиком стало поле реального бою, в них справді немає права на другий дубль.

Прем’єри документальних картин «Драм» і «Гамлет світла» відбулися в секції «Так переможемо!». Ці фільми зближує ще й те, що в них ідеться про український театр.

Юліан Улибін зробив героями «Драма» п’ятьох акторів і акторок Маріупольського драматичного театру, сама назва якого стала символом жахливого воєнного злочину росіян. У кадрі нема крові чи надто жорстоких сцен. Актори просто розповідають те, що бачили на власні очі. А також грають на сцені виставу, написану за їхніми спогадами. І отаке свідчення — точне у фактах і артистичне в подачі — не менш дієве, аніж новинна фіксація насильства.

«Гамлет світла» Віктора Булиги цікавий уже тим, що знімався переважно в Чернівцях — місті-господарі фестивалю. Головний герой фільму — актор і режисер Іван Данілін. Він, здається, встигає всюди: керує дитячою студією та народним театром, грає Принца Данського та влаштовує вуличні перформанси. Булига запропонував дуже цікаве композиційне рішення: структурував фільм подібно до триактної п’єси, причому центральний, другий акт — це захопливий репортаж у режимі реального часу про те, як Іван разом зі своїми колегами шукає генератор, аби таки показати виставу про Голодомор під час раптового блекауту. Оригінальна форма вигідно вирізняє «Гамлета світла» в потоці актуальної української документалістики.

Важлива подія четвертого дня, напряму не пов’язана з кінопоказами — початок роботи кіноіндустріальної секції Film Industry Office. У готелі «Буковина», що є основною локацією цих заходів, відбувся ряд презентацій і зустрічей, у яких взяли участь представники Українського культурного фонду, фонду «Ізоляція», вітчизняні та закордонні продюсери; мав короткий виступ і заступник міністра культури Тарас Шевченко. Змістовно — це стара розмова: якщо з української сторони не раз констатувався брак коштів, то закордонні колеги переважно пропонували способи подолання цієї одвічно української проблеми.

Фестиваль триватиме до 26 серпня. До Національної конкурсної програми ввійшли десять повнометражних фільмів; у Міжнародному конкурсі серед інших – три фільми, зроблені за участі України. Переможці Національного конкурсу визначатимуться у двох номінаціях — «Найкращий український повнометражний ігровий фільм» та «Найкращий український повнометражний документальний фільм». Про представлені фільми й програму фестивалю читайте тут і тут.

Дмитро Десятерик, із Чернівців — спеціально для «Детектора медіа»

Фото надані організаторами фестивалю

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1488
Читайте також
29.08.2023 13:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 489
24.07.2023 15:34
Марина Баранівська
«Детектор медіа»
1 137
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду