У вересні «Детектору медіа» («Телекритиці») виповнюється 25 років. До першої чверті сторіччя ми вирішили, врешті-решт, не самі давати оцінки медіа:), а звернутися до наших знаних читачів з проханням поділитися своїми думками про нас самих. Питали про різне: від впливу на український медіапростір як його watchdogs до… характеру нашої команди.

Протягом вересня ми публікуватимемо відповіді тих, хто нас знає, на сайті «Детектор медіа» і в наших соцмережах, в різних форматах ― бліцінтерв’ю, опитування тощо. Сподіваємося, це буде цікаво і нашим читачам, адже власне історія «ДМ»/«Телекритики» — це більша частина історії і всієї незалежної української журналістики.

Раніше ми публікували відповіді Юрія Макарова і Мирослави Барчук, Мирослави Гонгадзе, Марії Бурмаки, Вікторії Сюмар, Костянтина Квурта, Ольги Сєдової, Тетяни Бережної, Олега Наливайка, Наталії Нагорної та Романа Балаяна, Олександра Корнієнка, Марти Дичок, Яніни Соколової, Романа Кіфлюка і Власти Лазур, а також Меґан Тетрік, Ярослава Юрчишина, Галини Сулими, Ганни Шерман, Алли Липовецької й Микити Потураєва.

Сьогодні публікуємо відповіді журналістки, ведучої, блогерки Тетяни Даниленко.

— Яким був ваш перший або такий, що найбільше запам’ятався, контакт із «Детектором медіа» або ще з «Телекритикою»? Чи пам’ятаєте ви матеріал, який вас найбільше зачепив чи обурив? 

— Коли я була репортеркою, з професійною критикою практично не стикалася. Якщо не рахувати погроз анафемою від владики Павла Мерседеса, обурення окремих депутатів, спроб побиття на антимайданах тощо. Але це саме та критика, до якої ти морально готовий і яка тримає в тонусі. Коли я стала ведучою новин, то одразу стала об’єктом обговорення на форумі «Телекритики». Це було моє перше бойове хрещення хейтом. 

— Як, на вашу думку, «Детектор медіа» вплинув на українські медіа та публічну дискусію, українське громадянське суспільство за ці 25 років? 

— «Детектор медіа» — це більше, ніж профільне видання. Я б назвала його одночасно архівом, професійним арбітром, watchdog’ом і, в окремі часи, «совістю цеху». 

Мапа рекомендованих медіа, яку разом з ІМІ «ДМ» складає з 2023 року. На мапу потрапляють медіа, які працюють за стандартами

«Детектор» виріс із «Телекритики», створеної на початку 2000-х, коли українська журналістика переживала глибоку кризу: темники, цензура, прямий контроль Адміністрації президента над телеканалами. «Телекритика» була майданчиком професійного спротиву: збирала свідчення про цензуру, моніторила новини й фактично допомагала встановити саму професійну норму. 

Сьогодні про журналістські стандарти знають навіть діти, але на початку 2000-х так не було. Українська журналістика вийшла з радянської системи, де медіа були інструментом держави, і в 1990-х дуже швидко потрапила в іншу залежність — від олігархічних власників. «Телекритика» допомагала створювати професійну мову, якою журналісти досі описують свої проблеми: баланс, відокремлення фактів від коментарів, джинса, замовчування, цензура, редакційна незалежність, конфлікт інтересів. 

— Критика «ДМ» колись допомагала вам покращити проєкт чи, навпаки, заважала? 

— У часи Віктора Януковича «Телекритика» уважно стежила не лише за тим, що говорять телеканали, а й за тим, про що вони мовчать. Не раз доводилося приносити на летючки роздруківки «Телекритики» як аргумент у суперечках про доцільність висвітлення певних тем. 

Я досі з теплотою згадую Отара Довженка, який тонко помічав, що не так. «Телекритика», а згодом «Детектор медіа» часто давали журналістам зовнішню точку опори, коли всередині редакцій професійні аргументи входили в конфлікт із політичними інтересами медіавласників. 

Тренінг зі стандартів новин для редакції «ДМ». 2016 рік

— Згадайте найкумеднішу або найабсурднішу плітку про себе в медіа, яку варто було б розібрати в рубриці фейків. 

— За багато років я прочитала про себе стільки різного, що з цього можна було б зібрати окрему людину. Сюжетів зазвичай два, і вони чудово співіснують: я розхитую державний човен на користь чергового опозиціонера і водночас, за версією фан-клубу цього самого опозиціонера, працюю на владу. 

— Яку головну рису характеру команди «ДМ» ви виділили б за ці 25 років роботи? 

— «Детектор медіа» впевнено носить біле пальто. На мою думку, за 25 років воно йому вже пасує. 

— Опишіть «ДМ» трьома словами, які передавали б ваші думки про нього. 

— Критичний, прискіпливий, ідеалістичний.

Фото надані Тетяною Даниленко, з архіву «ДМ»