У вересні «Детектору медіа» («Телекритиці») виповнюється 25 років. До першої чверті сторіччя ми вирішили, врешті-решт, не самі давати оцінки медіа:), а звернутися до знаних наших читачів з проханням поділитися своїми думками щодо нас самих. Питали про різне: від впливу на український медіапростір як його watch dogs до… характеру нашої команди.

Протягом вересня ми публікуватимемо відповіді тих, хто нас знає, на сайті «Детектор медіа» і в наших соцмережах, в різних форматах - бліц-інтерв’ю, опитуваннях тощо. Сподіваємося, це буде цікаво і нашим читачам, адже власне історія «ДМ»-«Телекритики» — це більша частина історії і всієї незалежної української журналістики. 

Сьогодні ми публікуємо відповіді першого заступника голови Верховної Ради України Олександра Корнієнка, професорки Західного університету в Онтаріо Марти Дичок та журналістки, ведучої Яніни Соколової.

Думки інших читачів «ДМ» читайте за посиланням.

Олександр Корнієнко, перший заступник голови Верховної Ради України

Як, на вашу думку, «Детектор медіа» вплинув на українські медіа та публічну дискусію, українське громадянське суспільство за ці 25 років?

«Телекритику» я читаю з 2003 року, коли почав працювати у серйозних медіа. Далі весь час цікавився, почитував. Тому, можна сказати, знайомий з виданням і пані Наталією Лигачовою з витоків.

Як вплинуло видання на українські медіа та публічну дискусію, українське громадянське суспільство за ці 25 років? Звичайно, будь-яке галузеве медіа впливає на індустрію залежно від того, яке в нього завдання. Є індустріальні медіа, які заробляють і монетизуються, а є такі, які виконують функцію покращення індустрії, сприяють її розвитку. «Телекритику» я відніс би до другого типу. Вона, як на мене, дуже гарно і активно працювала, була дуже впливова якраз у часи становлення медійного поля в Україні, коли були різноманітні газети, з’являлися видання в інтернеті, розвивалися телебачення і радіо.

«Телекритика» мала і новини, і аналітику, і «Дусю», зараз «Антоніну». І звичайно, виконувала функцію watchdog, робила розслідування. На мою думку, це завжди впливало позитивно, бо навіть «Дуся» / «Антоніна» показували самим же медійникам якісь речі, які вони не помічали, якісь сліпі вікна.

Думаю, якщо in general і навіть трішки з пафосом, то без «Телекритики» / «Детектора медіа» ми, може, і не прийшли би до Суспільного в тому форматі, в якому після Революції гідності його запустили, або прийшли би значно пізніше.

Яким ви хотіли б бачити «Детектор медіа» в наступні 25 років і що побажали б його команді?

Наступні 25 років мені, чесно, важко сказати, що буде з медіа, щоб відповісти, що буде з «Детектором медіа». Це великий виклик. ШІ, месенджери, нові покоління з новим медіаспоживанням, зумери, ― багато можна перелічити. Я думаю, давайте об’єктивно, наступні 25 років буде зміна поколінь, прихід нових людей. На місці «Детектора» я готував би себе, свій підхід до цих людей. Тому що рано чи пізно у вас з’являться зумери. Можливо, міленіали будуть робити медіа про медіа для зумерів…

Якщо конкретно про Україну, звичайно, найближчі роки тут буде робота, тому що наше медіаполе розвивається в унікальному режимі. Трішки відокремлено від європейського поля і світових тенденцій.

Ясно, що це відбулось багато в чому локально чи через перерозвиток телеграму, можливо, це зміниться з часом. Після війни, я впевнений, повернуться і телеформати, і новинні канали, все це буде. Але деякі речі ми вже не відновимо. Впевнений, ми не відновимо, наприклад, монополію телесигналу Т2, бо вже є OTT-платформи. Ми не відновимо радіо в такому форматі, як ми звикли, воно буде звужуватися, але будуть подкасти.

І, власне, «Телекритика» / «Детектор медіа» може також цим усім активно займатися, досліджувати. Вивчати нові форми, продовжувати бути watchdog. У якомусь сенсі бути дуже гарним індустріальним медіа. Але питання, яка буде індустрія. Від цього залежатиме, яким буде індустріальне медіа.

Якщо індустрія схопиться за телеграми, месенджери і фастфуд-новини, тоді, напевно, «Детектор медіа» змушений буде займатися більше аналітикою і розбиратися в сортах телеграмного продукту. Якщо якась індустрія поверне кудись у кращий бік, тоді буде більше цікавої роботи і для «ДМ».

Наразі є дуже великі пласти, які, як на мене, «Детектор» не вивчає. Приміром, усе, що стосується локальної історії, розповсюдження інформації на локальних каналах, у локальних спільнотах. Там достатньо активно все рухається.

Якщо описати «Детектор медіа» лише трьома словами, які б це були слова?

Чесне медіа про медіа. 

Марта Дичок, професорка Західного університету Онтаріо, Канада

Якщо описати «Детектор медіа» лише трьома словами, які б це були слова?

«Телекритика» / «Детектор медіа» — це феноменально унікальний простір.

Пам’ятаєте ваш перший контакт із «Детектором медіа» або «Телекритикою»?

У мене враження, що «ТК» / «ДМ» завжди існували, бо відколи я почала займатися дослідженнями про український медіапростір, то воно було. Завжди цікаве та змістовне джерело інформації, аналітики, інтерпретації, поглядів. Зате памʼятаю, що з Наталею Лигачовою мене познайомив і порекомендував Сергій Квіт, який пізніше заснував Школу журналістики в НаУКМА.

Чого бажаєте команді?

Дальших успіхів!

Яніна Соколова, журналістка, ведуча

Яким був ваш перший або такий, що запам’ятався, контакт із «Детектором медіа» або ще з «Телекритикою»? Чи пам’ятаєте ви матеріал, який вас найбільше зачепив чи обурив?

Мій перший контакт із «Телекритикою» був дуже давно — понад 15 років тому. Тоді я працювала на «1+1», а потім перейшла на «5 канал», і «Телекритика» зробила зі мною інтерв’ю. Це, напевно, був мій перший безпосередній контакт із виданням — не просто як читачки.

Мені подобаються абсолютно всі інтерв'ю, які виходять на «Детекторі». Мені здається, що команда дуже глибоко підходить у розумінні сенсів цих інтерв'ю і в резонансних питаннях, відповіді на які хочеться чути, ― і я зазвичай їх знаходжу на «Детекторі». З останніх матеріалів мені дуже сподобалося інтерв’ю з Юлією Мостовою. Я прочитала його двічі — настільки воно мені відгукнулося.

Як, на вашу думку, «Детектор медіа» вплинув на українські медіа та публічну дискусію, українське громадянське суспільство за ці 25 років?

«Детектор медіа» дуже сильно вплинув на українські медіа та публічну дискусію. Він став своєрідним лакмусом не лише професійності, а й моральності, відповідності викликам часу та професійним засадам.

Мені здається, що у світі постправди дуже важливо мати ментора, який допомагає медійникам вимірювати градус їхньої професійності. Для мене «Детектор медіа» є своєрідним ментором у нашому умовному журналістському клубі. Так само Юлія Мостова, на мою думку, є ментором серед нашої умовної журналістської профспілки.

Критика «ДМ» колись допомагала вам покращити проєкт чи, навпаки, заважала?

Безумовно, допомагала. Завжди важливо почути, що про те, що ти робиш, думають колеги, а надто професіонали, які роками аналізують медіаконтент.

Яку головну рису характеру команди «ДМ» ви виділили б за ці 25 років роботи?

Професійність — це головна риса. Також я б назвала чесність і сучасність. Попри те, що багато хто називає «Детектор медіа» консервативним виданням, я відчуваю в ньому подих сучасності. Я відчуваю його в текстах, у позиції видання — і мені це дуже близько.

Опишіть «ДМ» трьома словами, які б передавали ваші думки про нього.

Професійність. Чесність. Сучасність. 

Роман Кіфлюк, медіаексперт, національний радник по Україні в International Media Support (ІМS)

Яким був ваш перший або такий, який запам'ятався, контакт із «Детектором медіа» або ще з «Телекритикою»? Чи пам'ятаєте ви матеріал, який вас найбільше зачепив чи обурив?

На початку моєї роботи в Нацраді я працював в організаційному відділі, ми займалися організацією премії «Телетріумф». І я читав на «Телекритиці» про це, щоб подивитися на подію, у якій відігравав скромну роль, ззовні. Більш свідомою була співпраця з «ДМ», коли у складі Незалежної медійної ради надавали експертні висновки щодо матеріалів, у яких були ознаки розпалювання ворожнечі за старим Закон України «Про телебачення і радіомовлення». На той час, із 2014 року, я очолював управління контролю і аналізу телерадіомовлення Нацради, і ті висновки були дуже помічними для обґрунтування рішень Нацради щодо застосування санкцій.

⁠Як, на вашу думку, «Детектор медіа» вплинув на українські медіа та публічну дискусію, українське громадянське суспільство за ці 25 років?

Важлива роль «ДМ» у створенні та розвитку Суспільного для мене є, мабуть, найціннішим внеском у розвиток медійної екосистеми країни, оскільки незалежне, якісне і сильне Суспільне — незамінна ознака демократичності суспільства.

Ще я хотів би згадати дослідження індексу медіаграмотності, який «ДМ» багато років робив за підтримки Данії. Це дослідження дуже якісне, яке постійно розвивається, як і наше суспільство, і дає можливість окреслити стан справ у цій сфері та відповідає на численні питання, які згодом стають обґрунтуванням для багатьох проєктів у медіасфері.

Чи бувало, що ви не погоджувалися з «Детектором медіа», його оцінками або критикою? Чи дискутували ви публічно або непублічно?

⁠Мабуть, були якісь моменти, але думаю, що вони не критичні, оскільки ціннісно я здебільшого солідарний з точкою зору авторів «ДМ». Публічно я майже завжди висловлюю свою думку під час заходів, які організовує «ДМ».

Якби треба було одним словом, образом або асоціацією описати «Детектор медіа», що б ви обрали і чому? Опишіть «ДМ» трьома словами, які передавали б ваші думки про нього.

Літописці — володільці історичної пам'яті.

Яким ви хотіли б бачити «Детектор медіа» в наступні 25 років і чого побажали б його команді?

Хочу побажати стійкості, сталості, у тому числі, щоб Наталія Львівна і надалі залишалася шефредакторкою.

Яку головну рису характеру команди «ДМ» ви виділили б за ці 25 років роботи?

Принциповість і фаховість.

Власта Лазур, журналістка, ведуча «Радіо Свобода» та Суспільного

Ви бували в ситуації, коли кардинально не погоджувалися з критикою «ДМ»? Чи дискутували публічно або, може, непублічно з редакцією, ― чи були почуті ваші аргументи? 

Знаєте, є такий відомий мемний персонаж, який уголос розмовляє з телевізором. Так-от, я періодично ловлю себе на тому, що я — саме той персонаж, тільки вголос розмовляю з критикою «Детектора медіа»

Звісно, у мене були ситуації, коли я категорично не погоджувалася з оцінками. У таких випадках я не мовчала: писала безпосередньо авторам, і ми продовжували дискусію вже в колі медіаспільноти. Я взагалі не вважаю автора критики останньою інстанцією чи носієм абсолютної істини, але я двома руками «за» сам інститут телекритики. І велика заслуга «ДМ» у тому, що вони створили цей інститут в Україні практично з нуля.

Критика від «ДМ» колись допомагала вам покращити свої проєкти чи, навпаки, дратувала? 

Вона допомагала, причому іноді навіть працювала на випередження. Бували ситуації, коли перед запуском чи складним етапом у проєкті мені потрібен був фаховий погляд збоку або порада, і я сама зверталася до авторів «Телекритики» / «ДМ» — по таку собі «превентивну критику». Мені це дійсно дуже допомагало в роботі, і я надзвичайно вдячна їм за цю готовність до співпраці. Щиро мрію, аби в Україні була сильна, глибока та обʼєктивна телекритика, і покладаю в цьому великі надії саме на «ДМ».