Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова за підтримки ГО «Інтерньюз-Україна» та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) провів круглий стіл «Журналістські стандарти та професійна етика в умовах війни». Учасники дискусії обговорили, як велика війна вплинула на журналістські стандарти, чому медійникам особливо зараз потрібно дотримуватися кодексу журналістської етики та що заважає запровадженню єдиної прескарти. Також говорили про те, як зберегти «особовий склад» редакцій, чому не складається «пазл» саморегуляції вітчизняної медіаспільноти та на якій стадії створення органів співрегулювання.

Учасники круглого столу «Журналістські стандарти та професійна етика в умовах війни» (тут і далі фото Максима Поліщука, «Детектор медіа»)

В обговоренні взяли участь: голова правління громадської організації «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт, GR-радник програми USAID «Рада: наступне покоління» Андрій Шевченко, програмний директор ГО «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков, голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов, заступник міністра з питань європейської інтеграції Тарас Шевченко, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін, членкиня, відповідальна секретарка Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олена Ніцко, голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, заступниця шефредакторки «Детектора медіа»  Світлана Остапа, директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ, заступник директора Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай. Модерував розмову голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.

Ярослав Юрчишин  

Тарас Шевченко, Костянтин Квурт та Олександр Бурмагін

Воєнні реалії загострили проблеми, пов’язані із дотриманням професійних стандартів і журналістської етики. Оскільки ціна журналістської помилки, коли українські медійники можуть навіть ненавмисно стати учасниками ворожих інформаційно-психологічних операцій, значно зросла, вважає член Нацради Олександр Бурмагін. Тому, на його думку, етика й журналістські стандарти набули більшої ваги, і їхнє порушення ще більше завдають шкоди, тригерять і дратують. 

Олександр Бурмагін  

З іншого боку, воєнний стан і загальна ситуація в країні змушують медіа порушувати деякі з журналістських стандартів. Так, медіа часто вимушено нехтують стандартом оперативності, коли йдеться про наслідки обстрілів, звернула увагу голова Наглядової ради Суспільного Світлана Остапа. Оскільки є домовленість із військовими про те, щоб видавати в ефір або публікувати таку інформацію через певний час.

«У нас є військова цензура, є самоцензура — це все теж належить до недотримання класичних журналістських стандартів. І в нас немає балансу представлення думок і позицій, коли йдеться про ворога. Тому що давати слово агресору — те ж саме, що давати слово маніяку-вбивці. Це штучний баланс, його не можна дотримуватися стосовно терористів», — сказала Остапа. А недотримання стандартів призводить до падіння довіри до медіа, яка спостерігається останнім часом.

Світлана Остапа

Утім, це не єдина суперечність, із якою нині стикається українська журналістика. «Сьогодні багатьом здається, що ми опинились у ситуації, коли інтереси безпеки суспільства і держави суперечать інтересам свободи слова, — сказав голова Комісії з питань журналістської етики Андрій Куликов. — Однак це неправда — вони ніколи не суперечать одне одному. Тому що свобода слова необхідна для безпечного суспільства, але при тому вона може існувати лише у безпечному суспільстві. Вони формують і підтримують одне одного».

Андрій Куликов

На думку Куликова, накладання на себе певних обмежень насправді сприяє виконанню професійних обов’язків. А отже, говорить він, журналістам сьогодні потрібно подбати про саморегуляцію як основу відповідальної та якісної журналістики.

• Читайте також: Заява Медіаруху: Надмірні обмеження роботи журналістів в Україні неприпустимі

Темі саморегуляції та самоврядуванню української медіаспільноти учасники круглого столу присвятили найбільше часу. Олександр Бурмагін вкотре наголосив на тому, що питання журналістських стандартів і професійної етики — питання саморегулювання і його мають розв'язувати перш за все самі медійники — досвідчені редактори, журналісти-практики, які працюють «у полі».

«Це має бути рух знизу. Представники державних органів можуть лише підштовхувати, надавати експертизу, але без бажання і широкого залучення журналістського цеху розв'язання цього питання буде складно просувати. Як один зі співрозробників Закону “Про медіа” хотів би звернути увагу на те, що він заклав основу для саморегулювання медіа. Тому що на рівні законодавства вперше з’явилися гарантії для саморегулювання і було чітко зазначено, що державне регулювання і співрегулювання не замінює і не може підміняти саморегулювання. Під гарантією саморегулювання мається на увазі саме невтручання держави у ці процеси», — пояснив член Нацради.

• Читайте також: Для саморегуляції не вистачає мотивації

Це, за його словами, один із ключових міжнародних стандартів — скажімо, за стандартами ОБСЄ, від питання саморегулювання медіа держава має бути якомога далі. Оскільки держава не має втручатися в процес видачі прескарт, як не має визначати, хто є журналістом, а хто — ні. Адже це може бути дуже серйозним інструментом впливу на свободу слова і на журналістську діяльність.

Говорячи про те, як журналісти в різних країнах світу знаходять можливість спільно покращувати якість медіа та зберігати при цьому власну незалежність, заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко сказав, що єдиної європейської моделі журналістського саморегулювання не існує.  

«У частині країн питання журналістської етики зафіксовані у законах. Якщо говорити про скандинавські моделі саморегулювання в медіа, зокрема про етичні комісії, то, приміром, у Данії така модель базується на ухвалених законах і робота етичної комісії регламентується законами. В низці інших країн саморегулювання побудовано на членстві всіх чи майже всіх журналістів в одній журналістській організації або коаліції таких організацій. Я не закликаю до конкретних дій і моделей, але хочу, щоб усі розуміли — ці моделі дуже різні», — говорить Шевченко. 

Тарас Шевченко

Те ж саме, за його словами, стосується єдиної прескарти, необхідність і процедуру запровадження обговорюють у медійному середовищі України. У більшості європейських країн карта є вторинною до членства в журналістській організації. Бо прескарта, в першу чергу, є членською картою в журналістській федерації або в журналістській асоціації певної країни. Відповідно, саморегулювання базується на тому, що людина, втрачаючи таку карту, втрачає й статус члена спільноти. І це те, що її може непокоїти найбільше. 

«Я у сфері медіа працюю з 2001 року. І скільки пам’ятаю, тема єдиної прескарти та саморегулювання обговорюється у вітчизняній медіаспільноті, але якихось проривних рішень, на жаль, досі так і не прийнято. Разом із тим, медійна сфера починає, так би мовити, “розмиватися” через те, що спочатку з’явилась когорта блогерів, і лише зараз ми домовились, що блогерство — це не журналістика. А тепер у нас з’явилася величезна частина інформаційного контенту, який генерують телеграм-канали, і на них не поширюється дія журналістської етики», — розповів заступник міністра культури.

• Читайте також: WP: Російські політтехнологи вважають соцмережі, зокрема телеграм, найефективнішим способом проникнення в медіапростір України

Дані досліджень показують, нагадав він, що головним джерелом новин для українців є телеграм-канали. Причому багато з них уже мають повноцінні редакції. Але закони, що регламентують діяльність медіа, на них не поширюються.

«Невідомо, скільки той телеграм протримається на висоті і чи зрештою не впаде, але сфера професійної журналістики, про яку ми з вами говоримо на круглих столах, зменшується і зменшується, а проблеми залишаються чи їх стає навіть більше», — нарікнув Тарас Шевченко, запевнивши, що Міністерство культури та інформаційної політики України готове бути надійним партнером медіаспільноти не лише у дискусіях, а й у виробленні практичних рішень для розв’язання проблеми.

Питання впровадження прескарти, про міжнародну практику застосування якої розповідав Тарас Шевченко, торкнувся і Андрій Куликов. Він говорить, що національна прескарта має слугувати інструментом свідомого ставлення журналіста до своїх професійних обов’язків і запобігання маніпуляціям і провокаціям.

«Потреба у ній назріла давно. І також давно точаться дискусії з приводу того, хто і як має її видавати. Переважає думка, і я її дотримуюсь, що це має бути прескарта, яка видається однією або кількома об’єднаними у коаліцію самодіяльними журналістськими організаціями, які визнаються державними органами», — говорить голова КЖЕ.

Крім того, на його думку, необхідне розумне розмежування сфери дії регуляції, співрегулювання і саморегулювання. Оскільки новий Закон «Про медіа» передбачає співрегуляцію в медіасфері, але не визначає галузей, органів і способів, в який вона відбуватиметься.

• Читайте також: «Детектор медіа» ввійшов до складу робочої групи, яка створюватиме органи співрегулювання

Водночас член Нацради Олександр Бурмагін говорить, що закон розмежував сфери саморегулювання і співрегулювання. І, на його думку, чітко визначив — де застосовується співрегулювання, яка його мета, як ці організації створюються тощо. 

«Раніше в медіа було суто державне регулювання (Національна рада з питань телебачення та радіомовлення), а також різні органи саморегулювання (Комісія з журналістської етики, Незалежна медійна рада, Індустріальний гендерний комітет з реклами тощо). Тепер у новому профільному законі запроваджений новий механізм — співрегулювання, яке має об’єднати саморегулювання медіа та державне регулювання», — сказав Бурмагін.

Закон «Про медіа», за його словами, містить ще одну норму, про яку мало говорять і про яку мало хто з журналістів знає. Вона з’явилася на прохання КЖЕ і полягає у тому, що представники медіа зобов’язані дотримуватися Кодексу етики українського журналіста. «Це доволі серйозна річ, яку ще мало оцінили і про яку ще мало говорять. Її призначення — нагадувати журналістам про те, що журналістські стандарти є обов’язковими і мають певну імперативну силу для професійних журналістів», — каже Олександр Бурмагін.

Юридичної відповідальності за порушення цієї норми не передбачено. І, на думку члена Нацради, це саме те поле, де мають працювати редакційні колегії, органи саморегулювання. Вони повинні стежити, як і наскільки журналісти дотримуються кодексу етики.

Водночас наявність цієї законодавчої норми даватиме суду змогу оцінювати її дотримання в разі розгляду позовів про захист честі та гідності. 

«Позивачі, які будуть подавати позови про захист честі і достоїнства або про спростування інформації, що поширили медіа, тепер звертатимуть увагу суддів на порушення журналістом кодексу етики або стандартів. Ідеться про випадки, коли журналіст, наприклад, не перевірив інформацію, не збалансував точки зору, дискримінував героя публікації або допустив інші порушення. І суди будуть змушені давати оцінку цьому, визначаючи, чи був журналіст етичним чи не був», — деталізував Бурмагін. 

• Читайте також: Десять найважливіших новел закону «Про медіа»

Посилаючись на свій багаторічний досвід адвоката-практика та медіаюриста, він говорить: етичний журналіст — юридично захищений журналіст. Журналістів, які перевіряють інформацію, дотримуються балансу між суспільним інтересом і приватним життям людини, про котру пишуть, дуже легко захищати у судах, каже член Нацради, оскільки законодавство містить достатньо гарантій, які захищають професійного журналіста.

Чим вищим буде рівень етики журналістів, тим менше навантаження буде на державне регулювання. «Фактично, за хорошого рівня професійної етики регулятор буде працювати або із ситуаціями, коли треба збалансувати суспільний інтерес, приватне життя, безпекові питання тощо, або це будуть якісь складні випадки, коли власник натиснув на журналіста і змусив поширити замовний матеріал. Тобто крайні випадки», — сказав Олександр Бурмагін. Виходячи з цього, представникам органів державного регулювання вигідно, щоб у медіасфері розвивалося саморегулювання, яке би дбало про високий рівень професійних та етичних стандартів у вітчизняній журналістиці.

«У нас є оновлене державне регулювання, незабаром з’являться органи співрегулювання, які зараз створюються. Тож самоврядування — це якраз ота ланка, якої не вистачає, щоб завершити формування механізму регулювання професійної журналістської діяльності. Тепер слово — за журналістським цехом. Можливо, широкомасштабне вторгнення Росії якраз і є тим часом, коли журналістам необхідно об’єднатися для створення самоврядних організацій — ефективних, впливових і авторитетних. Це допоможе розв'язати багато питань медіасфери», — резюмує Олександр Бурмагін.

Членкиня і відповідальна секретарка Національної ради Олена Ніцко розповіла про про те, як співвідноситимуться саморегулювання і співрегулювання у медіасфері та чи не перетинатимуться їхні повноваження.

Співрегулювання, сказала вона, жодним чином не заходить на територію саморегулювання. Навпаки, досвід медіа, які вже напрацювали свої власні стандарти мовлення, буде дуже корисним при роботі над спільними кодексами.

Олена Ніцко

Ніцко сказала, що Закон України «Про медіа» містить чіткий перелік питань, які визначені сферою діяльності органів спільного регулювання. До них належить, наприклад, створення правил мовлення у дні пам’яті чи жалоби, визначення критеріїв зарахування суб’єктів до онлайн-медіа, затвердження вимог до демонстрування спеціальних попереджень та інше.

Є, втім, і така доволі складна тема, як визначення критеріїв до інформації, що містить мову ворожнечі, ненависті, дискримінацію людей за різними ознаками — расовими, етнічними, гендерними, сексуальними, релігійними тощо. Ці питання, сказала Олена Ніцко, було важко описати на рівні закону, тож тепер медіа, регулятор і залучена громадськість разом створюватимуть відповідні критерії. 

• Читайте також: Повелителі ненависті. Звідки в ефірі так багато мови ворожнечі

Національна рада, повідомила її представниця, вже розпочала підготовчу роботу зі створення таких критеріїв. Спільно із представниками громадськості, національних та етнічних меншин були напрацьовані матеріали, які будуть передані органам спільного регулювання. 

«У нас є абсолютна впевненість у тому, що органи співрегулювання будуть дієвими», — сказала Олена Ніцко. За її словами, три робочі групи, які працюють над створенням органів спільного регулювання в аудіовізуальній, аудіальній сферах і сфері онлайн-медіа, вже напрацювали статути й робочі документи та в березні починають процес реєстрації.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко каже, що на якість роботи українських медіа впливають і умови, в яких вони працюють. «Коли журналісти не убезпечені і фізично не захищені, коли немає стійкості медіа, то, відповідно, ми не можемо говорити і про професійну, якісну журналістику і доступ громадян до інформації», — пояснює Томіленко.

Сергій Томіленко 

В Україні, за його словами, страхування журналістів, які висвітлюють події в зоні бойових дій, гарантовано на законодавчому рівні, але воно не забезпечене на практиці. Чинний закон покладає відповідальність за страхування медійників на редакції, у більшості з яких немає можливостей це робити. І нерідко юристи радять медіа не оформляти відрядження своїх співробітників до районів, де відбуваються бойові дії. Бо якщо вони оформлять такі документи без страхування, це означатиме порушення закону.

«Відповідно, журналісти через відсутність доступу до цих територій більше покладаються на дистанційний формат підготовки таких матеріалів, на пошук джерел інформації телефоном. Це певною мірою спотворює той фактаж, який вони використовують», — сказав голова НСЖУ.

Окрема тема, говорить він, — медіа та журналісти на окупованих територіях. Їм загрожує ще більша небезпека. Дотримання журналістських стандартів у тих регіонах призводить до ув’язнення, а іноді й убивства журналіста. На сьогодня, за даними НСЖУ, щонайменше 26 українських медійників перебувають у російському полоні. І парламентський Комітет з питань свободи слова та журналістські організації в Україні працюють над тим, щоб об’єднати зусилля з міжнародними журналістськими організаціями для адвокатування на міжнародній арені питання звільнення українських медійників.

«Також я хотів би привернути увагу суспільства до того, що в локальних і прифронтових медіа продукується якісна, професійна журналістика. Це не журналістика другого плану — просто ця журналістика більшою мірою невидима. Тому коли ми говоримо про стандарти журналістики, то, відзначаючи певну проблематику, маємо водночас не мовчати про мужність журналістів, які ціною великих ризиків продовжують виконувати свій професійний обов’язок на окупованих територіях. На колаборацію з окупантами пішов абсолютний мінімум українських медійників, доказом чого є те, що загарбникам доводиться завозити на окуповані території пропагандистів із Росії», — сказав Сергій Томіленко. 

• Читайте також: Хто такі медіаколаборанти? Що загрожує за співпрацю з ворогом українським журналістам?

Тему переслідування ворогом українських журналістів продовжила директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк. Журналістика, за її словами, зараз потерпає і від економічних, і від безпекових викликів. За останні два роки в Україні закрилися сотні медіа. «Перед нами всіма зараз стоїть глобальне завдання — захистити і зберегти незалежну українську журналістику», — сказала Романюк. 

Оксана Романюк

За підрахунками ІМІ, близько п'ятдесяти вітчизняних медійників за два останні роки були ув’язнені росіянами. Лише половині з них вдалося звільнитися, але й вони пройшли через жорстке випробування російським полоном. По суті, Росія всілякими способами намагається зачистити український медійний простір, говорить очільниця ІМІ.

• Читайте також: ІМІ: З початку російсько-української війни у 2014 році загинули 75 журналістів

Водночас, за її словами, свободі слова в Україні загрожує телеграм. «Зараз люди користуються телеграм-каналами з безпекових міркувань, щоб дізнатися, звідки летить ракета і куди вона прямує. І вони підсідають на телеграм, як на голку. Але телеграм-канали непрозорі, анонімні, вони не реєструються як медіа, не беруть участь у жодних співрегуляторних ініціативах. До того ж вони абсолютно безвідповідально і безкарно постять фейки. Якщо неправдиву інформацію опублікує медіа, ми принаймні знаємо, як на це реагувати — можемо подати на це медіа до суду, звернутися зі скаргою до Національної ради з питань радіомовлення і телебачення. Що стосується ситуації з телеграм-каналами, мені здається, що це загроза свободі слова в Україні», — сказала Романюк. 

Крім того, нагадала вона, телеграм-канали часто беруть участь в інформаційних атаках проти журналістів, піддають  атакам журналістів класичних медіа. «Ти вже знаєш, що сьогодні ти покритикуєш телеграм-канал, а завтра телеграм-канал напише, що ти ухилянт або посібник ворога», — розповіла директорка ІМІ. 

Втім, є і позитивні зміни. Моніторинги інформаційного простору, які регулярно проводить Інститут масової інформації, свідчать: за останні два роки ситуація з дотриманням професійних стандартів журналістами покращилася. 

Це пов’язано з тим, пояснює Оксана Романюк, що рекламний ринок суттєво скоротився, і медіа почали виживати на гранти. А гранти передбачають звітність, дотримання певних етичних правил і стандартів. Крім того, за останні два роки було проведено чимало тренінгів і різноманітних нетворкінгів, пов’язаних з цією темою.

«У них узяли участь тисячі журналістів, і вже зараз ми бачимо, як українські медіа насправді набагато якісніше висвітлюють війну, ніж західні медіа. Я би навіть це питання винесла на окрему дискусію. Тому що ми нерідко стикаємося з ситуаціями, коли західні медіа дозволяють собі порушувати кордони України та виїздити на окуповані Росією території, витримують фальшивий баланс, беручи до уваги точку зору агресора», — каже Романюк.

     Костянтин Квурт, Ярослав Юрчишин та Андрій Шевченко  

Як повідомив голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, на основі висловлених під час обговорення думок і пропозицій комітет напрацює рекомендації та пропозиції до законопроєктів.

Титульне фото: круглий стіл «Журналістські стандарти та професійна етика в умовах війни» (фото Максима Поліщука, «Детектор медіа»)