Як перекрити повітря російській дезінформації, не зашкодивши свободі слова в Україні

Як перекрити повітря російській дезінформації, не зашкодивши свободі слова в Україні

24 Травня 2024
1131
24 Травня 2024
14:00

Як перекрити повітря російській дезінформації, не зашкодивши свободі слова в Україні

1131
На круглому столі в парламентському комітеті свободи слова обговорили правові механізми протидії російському інформаційному впливу та необхідність спільних зусиль у цьому напрямку від держави та медійних організацій.
Як перекрити повітря російській дезінформації, не зашкодивши свободі слова в Україні
Як перекрити повітря російській дезінформації, не зашкодивши свободі слова в Україні

Парламентський комітет з питань свободи слова провів черговий круглий стіл, який цього разу був присвячений боротьбі з російською дезінформацією і пропагандою. У ньому взяли участь представники СБУ, Нацполіції, Офісу генерального прокурора, Нацради з питань телемовлення і радіомовлення, МКІП, аналітичних центрів і громадських організацій.

«Росія веде масовану й часом ефективну інформаційну війну проти України, використовуючи найрізноманітніші засоби. Топорну пропаганду вона замінила на дезінформацію і використовує усі можливі ресурси — традиційні медіа, соціальні платформи, агентурну мережу під прикриттям релігійних організацій. Наша країна має з цим боротися, бо для нас це питання виживання. Ми точно маємо протидіяти злочинним намірам зруйнувати нашу з вами незалежність», — сказав у вступному слові голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.

Міжнародні стандарти при цьому, за його словами, можуть слугувати для України лише загальним вектором, адже європейські країни не мають відповідей на виклики, з якими нині стикається наша держава. Україна сьогодні є полігоном, на якому Росія тестує свої новітні розробки у сфері дезінформації. Але ж одночасно вона може стати й місцем, де виробляються механізми протидії російській інформаційній зброї. А отже її досвід може стати у пригоді й іншим країнам, які також піддаються інформаційному впливу російської пропаганди.

 Ярослав Юрчишин

Водночас, сказав Юрчишин, напрацювання механізмів для більш ефективної протидії російській дезінформації не має зачепити свободу слова в Україні. «Ми знаємо, що дезінформація і пропаганда завжди будуть маскуватися під свободу слова. І наше головне завдання — знайти спосіб відрізняти одне від одного. Ми точно не можемо собі дозволити обмежити свободу слова. Ми демократична країна, і справді віримо, що механізмами свободи слова і відповідальності можемо добитися нормального балансу інформації», — сказав очільник комітету.

Андрій Шевченко, радник програми USAID «Рада: наступне покоління» вказав на те, що Росія багато років намагалася взяти свободу слова та плюралізм у заручники, зрівнявши правду й неправду, дезінформацію та різні точки зору.

«Це реальність, із якою нам потрібно рахуватись і яку потрібно змінювати. Якщо з цим нічого не робити, ми й надалі матимемо катастрофічні наслідки й у безпековому, і в економічному вимірі. А найнебезпечніше те, що це руйнує довіру в суспільстві. Це дуже тонка матерія, яка здається непомітною, але від неї залежить дуже багато факторів у житті», — сказав Андрій Шевченко.

 Андрій Шевченко

Заступник міністра культури й інформаційної політики Тарас Шевченко розповів про труднощі, з якими можуть зіткнутися народні депутати, якщо намагатимуться протидіяти дезінформації через зміни у законодавстві.

«Чинне українське законодавство, яке стосується поширення неправдивої інформації, є “найлайтовішим” у світі. Робилося воно таким для того, щоб захистити журналістів, не допустити позовів проти них і притягнення до відповідальності за їхню роботу. Тим часом у низці демократичних країн передбачена кримінальна відповідальність за поширення неправди. Україна таку статтю вилучила з кримінального кодексу у 2001 році, за що отримала схвальні відгуки від багатьох міжнародних організацій», — розповів Шевченко.

Але коли у 2019 році була спроба повернути кримінальну відповідальність за поширення неправдивої інформації, нагадав він, українські журналісти виступили категорично проти. Бо встановити чітку межу між доброчесними журналістами, які помилилися, і пропагандистами, які навмисно поширили фейк, майже неможливо.

 Тарас Шевченко

Тому, за словами заступника міністра, будь-який законопроєкт, у якому передбачатиметься посилення відповідальності за поширення неправдивої інформації, буде непопулярним і навряд чи буде ухвалений.

Коментуючи це, Ярослав Юрчишин сказав, що пошуки балансу між захистом свободи слова та притягненням до відповідальності за свідоме поширення брехні все одно потрібно продовжувати. «Можливо, це вдасться, якщо визначати дезінформацію не за змістом, а за способом її розповсюдження, коли задіюють фейкові акаунти, ботів і так далі», — сказав Юрчишин.

Перший заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Валентин Коваль назвав помилкою розуміння дезінформації як завершеного, доконаного явища. В англійській мові та документах ЄС, пояснив він, слово «disinformation» використовується як «дезінформування», тобто створення, представлення та розповсюдження оманливої інформації, і означає дію, процес, явище у розвитку. «Отже, дезінформування — це дія, що складається з декількох етапів, і боротьба з ним також передбачає достатньо різноманітні дії, не тільки розвінчування брехні. Саме зміна фокуса уваги й боротьби з дезінформацією на боротьбу з дезінформуванням дасть нам змогу перейти від рівня фіксації та розвінчування до нового рівня протидії», — говорив Коваль.

 Валентин Коваль

Одним з елементів такої протидії, на його думку, має стати якісна інформація. Оскільки людина не може сприймати необмежену кількість інформації, цей обмежений ресурс має бути наповненим якісним різноманітним контентом, щоб для дезінформування залишалося менше місця й часу.

Вразливим місцем в наявній системі боротьби з дезінформацією Валентин Коваль вважає тривалість судових процесів: «Ми досі у судах відбираємо ліцензію 112 каналу, NewsOne, ZIK, каналу “Наш”. Уже майже закінчився термін тих ліцензій, а суди досі розглядають ці питання. Необхідно максимально пришвидшити процедури судової системи, щоби справи з захисту інформаційного простору не розглядалися роками».

Про практичні кроки з протидії дезінформації, які роблять правоохоронні органи, розповів представник Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ Олександр Мельниченко.

«Ми проводимо аналіз і встановлюємо осіб, які стоять за цією діяльністю. Як правило, інформаційний вплив країни-агресора на українську аудиторію відбувається за допомогою великих платформ, соціальних мереж, месенджерів. І йдеться не лише про телеграм, а й про тікток, який за обсягом дезінформації, що в ньому міститься, є на сьогодні найбільшою платформою», — розповів представник СБУ.

 Олександр Мельниченко

Також, за його словами, Росія поширює дезінформацію у фейсбуці та інстаграмі, зокрема через рекламні кабінети, використовуючи ботоферми.

«Для впливу на українців росіяни використовують такий інструмент, як ботоферми з масовою генерацією фейкових акаунтів. Це справді є одна з проблем, яку спецслужби намагаються розв’язувати. Але цю задачу полегшило б внесення у законодавство норми про відповідальність за використання бот-мереж і ботоферм», — сказав Мельниченко.

Також він звернув увагу на таку обставину: Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за низку інформаційних злочинів, а от кримінальної відповідальності за використання ботоферм у ньому не прописано. Представник СБУ звернувся до народних депутатів із закликом виправити ситуацію та внести відповідні зміни до законодавства.

Крім того, Мельниченко висловився за впровадження в Україні правового регулювання IT-гігантів, яке стримувало би поширення шкідливого контенту, забезпечувало заборону або обмеження певних методів таргетування на користувачів, а отже, робило би боротьбу з російською дезінформацією більш ефективною.

«Навіть ті онлайн-платформи, які ставляться до нас лояльно, під час наших із ними перемовин просять відрегулювати правила їхньої роботи в Україні. Щоб було зрозуміло, хто за що у цій сфері відповідає, хто може звертатися з проханням про блокування деструктивного контенту, хто має право отримувати інформацію про користувача, про його персональні дані. Відповіді на ці та інші питання вони шукають в нашому законодавстві, але не знаходять. Тобто техплатформи очікують від нас зрозумілих і чітких правил, за якими вони мають діяти, щоб допомогти нам протидіяти дезінформації та шкідливому впливу з боку Росії на українців», — пояснив Мельниченко.

За його словами, для дезінформаційного впливу на українців російські спецслужби використовують дві категорії «помічників». Перша — це агентура впливу, представники якої використовують усі інструменти свободи слова та добре знають статті Кримінально кодексу, за якими можуть понести відповідальність. Тому в судах важко довести, що вони працюють на країну-агресорку, і такі справи можуть тягнутися роками.

Друга категорія — це «корисні ідіоти», які підхоплюють російські наративи та поширюють серед своїх друзів, у групах мікрорайонів, автолюбителів, ОСББ тощо. «Тут нам тільки лишається сподіватися на підвищення рівня медіаграмотності населення», — сказав представник СБУ.

На необхідність удосконалити правове регулювання усіх питань, пов’язаних із виявленням і притягненням до відповідальності винних у поширенні дезінформації, вказав і представник Офісу генерального прокурора, начальник першого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням ОГУ Олексій Шульженко.

 Олександр Шульженко

А начальник управління дізнання Національної поліції України Олександр Ковтун підтвердив тезу заступника культури Тараса Шевченка про те, що притягти до відповідальності поширювачів дезінформації практично неможливо. Органи досудового розслідування Національної поліції сьогодні зв’язані по руках, коли намагаються розслідувати факти розповсюдження недостовірної інформації або дезінформації, сказав Коваль. На його думку, парламенту варто було б повернутися до законопроєкту 9223, який був зареєстрований у Верховній Раді торік і передбачає кримінальну відповідальність за використання фейкових акаунтів і сторінок у соціальних мережах для поширення недостовірної інформації, яка загрожує національній безпеці. Крім того, наявність у законодавстві кримінальної чи адміністративної відповідальності за поширення фейків матиме, на його думку, превентивний вплив і сприятиме зменшенню кількості дезінформації в українському інформаційному просторі.

 Олександр Ковтун

Керівник комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин запевнив представників правоохоронних органів у готовності пришвидшити розгляд цього законопроєкту, знайшовши перед тим збалансоване формулювання його положень для захисту інтересів медіа та журналістів.

На думку керівника Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки при МКІП Ігоря Солов’я, ключову роль у боротьбі з російським інформаційним впливом мають відігравати працівники медіа. «З перших днів повномасштабного вторгнення журналісти та медійники почали боротися з російською пропагандою і роблять це до цього часу. Роблять успішно, адже по факту жодна з цілей російської пропаганди не досягнута. Ми в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розглядаємо журналістів і медійників як ключового союзника влади у боротьбі з російським інформаційним впливом. І вони точно не вороги влади», — сказав Ігор Соловей.

 Ігор Соловей

Він розповів, що одним із викликів, які з’явилися з початком повномасштабної війни, є анонімні телеграм-канали. «По факту ми маємо зараз паралельну медіаструктуру, яка ніким не контрольована — ні державою, ні саморегуляцією. Вона непрозора, з незрозумілими учасниками та з незрозумілими цілями цих учасників», — сказав керівник Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки.

А заступниця керівника Центру протидії дезінформації РНБО України Анаїт Хоперія порадила звернутися до досвіду європейських партнерів України у сфері боротьби з дезінформацією. Вона розповіла про те, що ЦПД співпрацює з Європейською службою зовнішніх справ над адаптуванням в Україні концепції FIMI (зовнішня інформаційна маніпуляція та вплив). І після завершення цієї роботи Центр пропонуватиме українському уряду схвалити концепцію FIMI, щоб потім вона могла лягти в основу нового законодавства України у сфері боротьби із зовнішніми інформаційними впливами.

  Анаїт Хоперія

Про недосконалість законодавства у сфері боротьби з дезінформацією говорила й експертка Національного інституту стратегічних досліджень Владислава Бакальчук. За її словами, дезінформація підриває внутрішньополітичну ситуацію, основи демократії, використовуючи при цьому інструменти демократії та свободи.

«Дезінформація має свою тактику і техніку. Зокрема, вона використовує тактику маніпуляції, створюючи в інформаційному середовищі певну плутанину, щоб не можна було розрізнити, де правда, де брехня. Також за допомогою дезінформації досягається поляризація думок. Ті, хто це використовує, працюють з цільовими групами, радикалізуючи та зіштовхуючи ці аудиторії. Тут ідеться переважно про мову ворожнечі, питання боротьби з якою в нас теж не врегульовано. А це створює правові проблеми притягнення до відповідальності винних у розпалюванні ворожнечі», — сказала Бакальчук.

 Владислава Бакальчук

Також правового регулювання, на її думку, потребує таке явище, як атаки на українські медіа — знищення українських медіа на тимчасово окупованих територіях, атаки ворога на інформаційну інфраструктуру, блокування трансляції телеканалів, кібератаки на онлайн-медіа тощо.

Заступниця шеф-редакторки «Детектора медіа» Світлана Остапа розповіла про роботу Центру моніторингу та аналітики «ДМ», який із початком широкомасштабного вторгнення сконцентрувався винятково на виявленні російської дезінформації про Україну. Нині вже зафіксовано понад 2000 фейків, майже 700 маніпуляцій, 450 викриттів. Щодня Центр фіксує по 4–5 випадків, описує їх і спростовує. На основі цього його представники роблять аналітику, яку надають органам влади та медіа. Також, за словами Остапи, проводиться моніторинг соціальних мереж, який свідчить, що найбільше дезінформації — у телеграмі та тіктоку.

 Світлана Остапа

Крім того, «Детектор медіа» створив кілька проєктів, які сприяють розвінчуванню фейків і медіаграмотності аудиторії: відеоблоги «Локшину замовляли?» та «Ньюспалм», подкаст «Русскій фейк: стукіт з дна» та інші. А в розділі «Хроніка дезінформації» публікують матеріали, в яких міститься докладний аналіз дезінформаційних кампаній Росії й того, як вони впливають на українців.

Ярослав Юрчишин сказав, що просування у будь-яких суспільно значущих процесах в Україні відбувається, як правило, тоді, коли громадянське суспільство й органи влади працюють разом. «Тоді в нас є оптимальний результат», — сказав голова комітету.

 

Такої співпраці, зокрема, потребує проєкт, який ініціювала ГО Internews Ukraine. Про нього розповіла аналітикиня Internews Ukraine Анастасія Герасимчук. Вона розповіла про платформу Kremlin’s Voice із переліком російських пропагандистів, де зібрані їхні висловлювання з закликами до війни проти України, вбивств українців і геноциду. «Все це може слугувати доказовою базою для трибуналу над російськими пропагандистами. Однак для того, щоб домогтися реальних вироків для них, в Україні на законодавчому рівні необхідно закріпити такі поняття як “створення інформаційного підґрунтя для агресії”, “інформаційне супроводження агресії” та “геноцидна риторика”», — сказала Герасимчук.

Без участі держави громадським організаціям, які об’єдналися довкола цієї ініціативи, розповіла вона, буде важко досягти результату. Оскільки необхідно сформувати відповідну юридичну базу й відстоювати цю ідею на міжнародному рівні.

 Анастасія Герасимчук та Дзвенислава Щерба

Підбиваючи підсумки круглого столу, Ярослав Юрчишин розповів про потребу перекривати повітря російській пропаганді, через які б канали вона не поширювалась і на кого б вона не була спрямована. І об’єднуватися для цього, на його думку, необхідно не лише в самій Україні, а й із західними партнерами. Оскільки Росія веде інформаційну війну не лише проти України, а й проти всього демократичного вільного світу.

Фото надані пресслужбою Комітету з питань свободи слова

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1131
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду