Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 6 червня 2022 року

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 6 червня 2022 року

11 Червня 2022
3447

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 6 червня 2022 року

Ігор Куляс
Медіатренер, медіаконсультант, кризовий медіаменеджер
3447
Серйозні порушення стандартів і помилки в ефірних блоках Суспільного, «України 24», «Інтера», «1+1» і «Ради».
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 6 червня 2022 року
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 6 червня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: медіагрупа StarLightMedia (телеканали ICTV та СТБ) не потрапила до моніторингу, оскільки виходила в ефір телемарафону за межами доби 6 червня.

Суспільне (0:00–3:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Зміст ефіру. Структура блоку Суспільного 6 червня була такою: півгодинний випуск новин (який вів В’ячеслав Афутін), далі 2,5 години гостьові студії, які вели по черзі Андрій Діхтяренко та Євген Агарков. Частина інтерв’ю була записана (їх вели Олена Ремовська, Наталія Ткачук і Дарія Кузнєцова). В ефірному блоці були такі сюжети:

  • Анастасії Дашко та Олександра Забродіна про наслідки ворожого обстрілу в Лисичанську,
  • Андрія Крамченкова про ворожі обстріли Слов’янська й гуманітарну ситуацію в місті,
  • Анастасії Образцової про наслідки ракетного обстрілу Дарницького вагоноремонтного заводу в Києві,
  • Маргарити Дежкіної про результати ворожого обстрілу спорткомплексу в Харкові й порятовану з-під завалів його директорку,
  • Тетяни Реви про роботу фермерів на Черкащині,
  • Ірини Хоходри про те, як боєць приїхав із фронту до Вінниці забирати з пологового дружину з новонародженою донькою,
  • Георгія Спасокукоцького (кореспондент Суспільного, нині боєць територіальної оборони) про будні бійців тероборони Києва,
  • Анастасії Терещук про рух опору українців в окупованому Мелітополі,
  • Анастасії Синяговської про матір захисника «Азовсталі» Іллі Самойленка,
  • Надії Мартишко про те, що залишили по собі окупанти в Новому Бикові на Чернігівщині і як відновлюють зруйноване волонтери з Буковини,
  • Наталії Наумової про жіночий монастир на Прикарпатті, де монахині організували гуманітарний центр для вимушених переселенців,
  • Вадима Генька (? нерозбірливо) про те, яку зброю передає Україні Захід,
  • Катерини Данилович про поради, як захистити свої смартфони від окупантів,
  • Катерини Данилович про вже запроваджені санкції проти Росії.

Прямих ввімкнень не було. Гостями студії були:

  • Іван Федоров, мер Мелітополя, про діяльність партизан, спротив мелітопольців окупантам;
  • Азім Ібрагім, директор американського аналітичного центру, який збирає докази геноциду проти українців, про запобігання подальшому геноциду українців Росією, про перспективи покарання Росії за геноцид проти українців;
  • Гарман Волш, воєнний експерт із Великої Британії, ексрадник із питань національної та міжнародної безпеки британської Консервативної партії, про те, яка західна зброя і в яких кількостях зможе змінити перебіг війни проти Росії;
  • Олег Катков, головний редактор військового порталу Defence Express, про зброю, яку надають західні країни, як вона вплине на перебіг бойових дій, яка зброя необхідна для докорінного переламу в ході війни;
  • Костянтин Машовець, воєнний експерт, про постачання західної зброї для України, про можливості цієї зброї і про можливості ураження військових цілей на території Росії;
  • Олена Луньова, адвокаційна менеджерка Центру прав людини «Зміна», про масову депортацію українців до Росії, про поради депортованим, як їм діяти, щоб повернутися на Батьківщину, про можливості повернення українських дітей-сиріт;
  • Антон Антоненко, директор аналітичного центру «Dixi Group», про сьомий пакет санкцій проти Росії і ймовірність газового ембарго;
  • Сергій Гармаш, журналіст, колишній представник України в Тристоронній контактній групі мінських переговорів, про загрози «замороженого» збройного конфлікту;
  • Сергій Стаховський, професійний український тенісист, тероборонець і волонтер, про початок широкомасштабної війни, службу в теробороні, волонтерство, виключення росіян і білорусів із міжнародних тенісних асоціацій;
  • Василь Байдак, стендап-комік, про виступи перед бійцями української армії.

Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Загалом грубих порушень стандартів в ефірному блоці Суспільного було небагато. Тричі порушувався стандарт достовірності в новинах. В’ячеслав Афутін посилався на телеграм: «Важке поранення на фронті отримав адвокат, а нині військовий Масі Найєм. Про це у телеграмі написав його брат, заступник міністра інфраструктури Мустафа Найєм». На фейсбук-сторінку: «Десантники 25-ї окремої Січеславської бригади з радянського ПЗРК “Ігла” знищили Ка-52 “Алігатор”. Написали про це бійці на своїй сторінці у фейсбуку». І на сторінку в твітері: «І в цей же час на Запоріжжі збили ворожий літак, попередньо штурмовик Су-25, повідомив у твітері керівник Офісу президента Андрій Єрмак». Редакція Суспільного стала зловживати повідомленнями, взятими без належної перевірки на сторінках соцмереж. Це ризик зрештою поширити в загальноукраїнському ефірі інформацію, яка не відповідатиме дійсності. Коли це роблять редакції олігархічних каналів, — що ти з них візьмеш, вони звикли як завгодно нехтувати законами професії. Але для Суспільного, вважаю, це неприпустимо.

Одне порушення стандарту точності: бекґраундовий сюжет про санкції проти Росії був дуже умовно «ілюстрований» набором архівного відео.

Двічі порушили стандарт відокремлення фактів від думок. Власний висновок-прогноз робив журналіст Вадим Генько (?) у бекґраундовому сюжеті: «Глава Пентагону вже анонсував зустріч “Рамштайн-3”. Вона пройде у Брюсселі цього місяця. Традиційно міністри оборони 40 країн світу обговорять нову військову підтримку Україні. Зброї буде більше, а отже — перемога не за горами». Оцінка була в бекґраундовому сюжеті Катерини Данилович: «Резерви центрального банку Росії — це така собі фінансова подушка агресора».

І стандарт повноти інформації. У бекґраундовому сюжеті про західну зброю для України був відсутній інтершум (і це на відео роботи артилерійських і ракетних систем, де інтершум є надзвичайно важливим).

Недостатнім було представляти Костянтина Машовця лише як «військового експерта» (в сенсі «воєнного»). Слід було коротко пояснити глядачам його компетентність у питаннях війни і зброї.

З першої години ночі в ефірному блоці Суспільного взагалі пропали титри — не титрувалися ні ведучі, ні гості, ні синхрони в сюжетах. Сподіваюся, це була не чиясь помилка, а технічний збій.

Інші зауваження. Була якісна інфографіка ворожих втрат, але в ній занадто швидко змінювалися дані й ведучий хоч як намагався, але сильно не встигав за цими змінами. Редакції слід відкоригувати цю невідповідність (уповільнити зміну даних в інфографіці й «підігнати» їх під нормальний темп начитки ведучого), бо невідповідність даних на екрані і слів ведучого однозначно заплутує глядача.

Було дві неякісні карти.

Тут за короткий час важко розібратися, що саме показують, а вже точно неможливо прочитати «легенду», ще й написану бісерним шрифтом. А за кадром жодних пояснень не було.

 

Інтерв’ю з воєнним експертом Машовцем було «ілюстроване» ось такою картою. Ведучий Діхтяренко представив її як «показуємо карту, яка показує ступінь якраз дальності ураження ракет по окупованих територіях». Гадаю, цього не досить. Сама карта потребувала серйозних пояснень, бо вона не наочна й не зрозуміла. І до того ж, її навіть не показували на весь екран.

Зайвим є підкладати в новинні сюжети музику. Це, певно, в редакції Суспільного надивилися «творчості» колег по марафону. Не завжди слід брати приклад із їхніх сумнівних експериментів із формою. Для інформаційного ефіру зміст є набагато важливішим за форму. А саме зміст при використанні музики втрачається — глядач не чує інтершуму, який, по-перше, несе в собі додаткову до самої картинки інформацію, а по-друге, створює для глядача той самий ефект присутності, який є надзвичайно важливим.

Резюме. Інформаційна складова в блоці Суспільного була забезпечена вісьмома репортажними сюжетами, в тому числі фронтовими репортажами. Прямих ввімкнень в ефірному блоці каналу не було. З якісних репортажів, зокрема, можу відмітити сюжети Анастасії Дашко та Олександра Забродіна про наслідки ворожого обстрілу в Лисичанську, Андрія Крамченкова про ворожі обстріли Слов’янська, репортаж Анастасії Образцової про наслідки ворожого ракетного обстрілу ДВРЗ в Києві й Маргарити Дежкіної про наслідки ворожого обстрілу спорткомплексу в Харкові. І були якісні нариси Анастасії Синяговської про матір захисника «Азовсталі» Іллі Самойленка і Надії Мартишко про те, що залишили по собі окупанти в Новому Бикові на Чернігівщині.

Гостьові студії були переважно експертними, з ньюзмейкерів був лише міський голова Мелітополя.

Порушень стандартів було небагато, але системним виглядало порушення стандарту достовірності, бо три інформації подавалося з телеграмканалу і зі сторінок у фейсбуку та твітері.

Проявів політичного піару в ефірному блоці Суспільного не було. Так само не було наративів російської пропаганди і токсичних медійних персонажів.

Телеканали «Україна» та «Україна 24» (3:00–9:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була такою: протягом перших трьох годин була суцільна гостьова студія, яку вели Вікторія Малосвітна та Костянтин Лінчевський. Решта ефірного блоку була побудована за традиційною сіткою інформаційного каналу: 15-хвилинні випуски новин на початку кожної години, які вела Марина Кухар, і гостьові студії до кінця години. Їх вели Андрій Булгаров та Віталій Прудиус. Протягом ефірного блоку каналу в ефір вийшли такі сюжети:

  • Владислава Гарнаєва про наслідки ракетного обстрілу Києва,
  • Анжели Слободян про ситуацію на окупованій Херсонщині,
  • Антона Мачули про роботу евакуйованого з Харкова до Дніпра підприємства з виробництва гірничих комбайнів,
  • Оксани Лабойко про внутрішню кухню новин,
  • Юрія Гули про американську броварню, яка випускає пиво Putin A Dick і відправляє гроші за нього на допомогу Україні,
  • Людмили Гаврилюк про журналістів медіагрупи, які працюють в умовах війни,
  • Людмили Гаврилюк про загиблих під час активної фази війни журналістів,
  • Людмили Гаврилюк про колег-журналістів, які нині воюють на фронті,
  • Людмили Гаврилюк про журналістів-волонтерів,
  • Володимира Миколайчука про переселенців, яких прихистили фермери на Рівненщині,
  • Дарії Цисарук про те, що полишили по собі окупанти у звільненій Колонщині,
  • Марини Дубини про відновлення будівництва житла в Україні,
  • Едуарда Ганішевського про те, як проводять розвідку за відкритими джерелами,
  • Анастасії Середи про кредити й розстрочки на побутову техніку під час війни,
  • Анни Брикової про зникнення російського генерала Дворнікова,
  • Тетяни Гаврилюк про значення зміни Нацбанком облікової ставки.

Прямих ввімкнень було два:

  • неназваного кореспондента про ситуацію на Запоріжжі,
  • Дарії Сидоровської про ситуацію в Одесі та Миколаєві.

Гостями студії були:

  • Дмитро Соломчук, народний депутат, член Комітету з питань аграрної та земельної політики, про варіанти організації експорту української агропродукції, про неможливість зняття санкцій із Росії взамін на розблокування експорту з України;
  • Нонна Мамулашвілі, депутатка парламенту Грузії, про перспективи отримання Грузією статусу кандидатки у члени ЄС, про політику нинішньої влади Грузії щодо України;
  • Юрій Камельчук, народний депутат України, член Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, про можливості України відмовитись від російського газу;
  • Ірина Костанкевич, народна депутатка, заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, про знищення окупантами української культурної спадщини;
  • Роксолана Підласа, народна депутатка, заступниця голови Комітету з питань економічного розвитку, про скасування Євросоюзом мит на українські товари, про можливості українського експорту;
  • Катерина Павліченко, заступниця міністра внутрішніх справ, про вступну кампанію до вишів МВС;
  • Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про ситуацію на різних ділянках фронту, про перспективи контрнаступу, про необхідну для цього зброю;
  • Владислав Селезньов, військовий журналіст, ексспікер Генштабу української армії, про поїздку президента на фронт, про ситуацію на фронтах;
  • Мар’яна Буджерин із Центру Белфера Гарвардської школи держуправління Кеннеді, про значення шостого пакету санкцій проти Росії і перспективи сьомого з газовим ембарго;
  • Армен Чібухчан, «історик, журналіст, політичний оглядач зі Сполучених Штатів Америки», про венесуельську та іранську нафту, про те, як Європа намагається подолати свою залежність від російської нафти, про газове ембарго;
  • Борис Пінкус, керівник окружного відділення Республіканської партії США, про очікування від саміту «Рамштайн-3», прогнози наступних зовнішньополітичних кроків колективного Заходу, можливу роль Китаю тощо;
  • Каріна Орлова, «журналістка» «Еха Москви», про мирні переговори з Росією, варіанти компромісів, варіанти поділу України;
  • Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Міжнародної асоціації малих громад, про ефект шостого пакету санкцій проти Росії і про перспективи ухвалення сьомого пакету з газовим ембарго Росії;
  • Дмитро Снегирьов, публіцист, співголова громадської ініціативи «Права справа», про санкції проти Росії, ліквідацію російського генерала Кутузова, ситуацію на фронті;
  • Віктор Ягун, директор Агентства реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ у 2014-2015 роках, про поїздку Зеленського на східний фронт;
  • Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України, про загиблих на цій війні журналістів, про полювання росіянами на журналістів;
  • Марина Попова, психологиня, про роботу з переселенцями;
  • Віктор Бронюк, музикант і боєць тероборони, про силу нинішньої української музики.

Крім того, в ефірному блоці медіагрупи було відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Узагальнені посилання були в сюжеті Анни Брикової: «І от він, схоже, зник. Принаймні, така інформація шириться у західних ЗМІ». «Тож українські експерти здебільшого реагують на імовірне зникнення Дворнікова лише у контексті своєрідного генералопаду». На загадкових «експертів» посилалася і ведуча Марина Кухар: «Це має допомогти Європі покрити втрату російських енергоресурсів, зазначають експерти».

У сюжеті Марини Дубини про відновлення будівництва житла в Україні наводилася велика кількість статистики: в яких областях і скільки будують, скільки коштує нове житло. І жодних посилань на джерела цих даних. А у ввімкненні Дарія Сидоровська без посилань на джерела розповідала про маневри російського флоту в Чорному морі, скільки і яких кораблів, із якими ракетами на борту. І так само без посилань розповідала про події в Миколаєві (хоча саме ввімкнення було з Одеси).

Стандарт точності далі порушують некоректним використанням картинки для «перекривання» тексту. Сюжет Анни Брикової був «перекритий» довільним набором архівного відео, яке не відповідало тексту за кадром. Повідомлення ведучого, що у Стамбулі може відбутися зустріч представників України, Росії та ООН щодо організації експорту українського зерна, було «перекрите» хаотичним набором архівного відео, через кадр — посівна і збір врожаю, і знову посівна. І так само цим же невідповідним архівним відео «перекрито» слова гостя — нардепа Соломчука. Прикметно, що Соломчук розповідав про суходільні шляхи вивезення зерна, а показували архівне відео морських портів.

Повідомлення про плани Росії захопити Луганську область повністю в найближчі дні і про бої в Сіверськодонецьку було «перекрито» випадковим набором відео зруйнованих будинків. Повідомлення про дозвіл США купувати венесуельську нафту двом європейським компаніям було «перекрито» архівом, не відповідним тексту. Повідомлення про заяву речника президента Туреччини про нібито розв’язання проблеми блокування експорту українського зерна було «перекрите» архівними планами зерна, елеваторів тощо. Повідомлення про відкриття на окупованій Донеччині відділень російського банку було «перекрите» невідповідним відео. Пряме ввімкнення з Одеси з розповіддю про маневри російського флоту або про острів Зміїний, або взагалі про Миколаїв було «перекрите» просто краєвидами моря і пляжів Одеси.

Чимало було й порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Ведучий Костянтин Лінчевський не авторизував власне судження в запитанні до експертки Буджерин: «Ми бачимо, як тяжко проходив шостий пакет. Сьомий пакет буде ще жорсткішим і за логікою буде більше країн, які виступатимуть проти, які виступатимуть за більші якісь преференції для себе». Характерно, що сама експертка, на відміну від ведучого, не взялася за таку оцінку: «Тут важко передбачити, я не можу дати якоїсь такої твердої відповіді».

Власні висновки й оцінки робила в сюжеті Анна Брикова: «Ба більше, безліч російських армійських керманичів теж мають прізвиська «м’ясник» і щонайменше сирійський досвід. І діятимуть усі за єдиним шаблоном, аби не викликати путінський гнів»; «А нам актуальніша поставка військової техніки від союзників, аби побити цю нелюдську тактику росіян».

Власні висновки й оцінки робила в сюжеті Тетяна Гаврилюк, наприклад: «Справа в тому, що разом із депозитами зросте і вартість кредитів і для населення, і для бізнесу, який нині надто постраждав і який для підтримки нашої економіки має працювати і далі. Однак компаніям тепер буде набагато складніше брати кредити для відбудови чи розвитку». Маю припущення, що в «експертному» сюжеті авторка якісь думки опитаних нею експертів подає як свої, бо не робить посилань на тих, від кого ці думки почула. Але ж журналісти не є експертами. Безпідставне узагальнення було в сюжеті Марини Дубини: «На сході ситуація найскладніша, але це не лякає харків’ян». Оцінки й висновки робив у сюжеті Антон Мачула: «А від цього залежить багато. Це надійна робота українських теплоелектростанцій. Світло і тепло в оселях українців. А ще — вклад у відновлення економіки України».

У прямому ввімкненні Дарія Сидоровська робила припущення про природу вибухів, які було чути в Одесі. Крім того, там же вона подавала такі власні оцінки й висновки: «На Миколаївщині постійно йдуть ракетні обстріли. Як на лінії зіткнення, так і в тилу наших підрозділів. Ймовірно, вони так намагаються створити якусь ілюзію своєї присутності, бо не мають успіхів в південній стороні».

Інші зауваження. У прямому ввімкненні з Одеси Дарія Сидоровська чомусь розповідала про події в Миколаєві. Не зрозуміло, звідки в неї була ця інформація, тим більше, що ніяких посилань на джерела кореспондентка не робила.

Була ось така карта:

 

Тут навіть нема чого коментувати: глядачі навряд чи змогли зрозуміти бодай щось із такої карти. І ще журналісти дуже часто забували про існування фемінітивів: «Каріна Орлова, журналіст “Еха Москви”» (ведучий Лінчевський), «Нонна Мамулашвілі, депутат парламенту Грузії» (ведуча Малосвітна), «з психологом Мариною Поповою поговоримо» (ведучий Прудиус), «поговоримо з Роксоланою Підласою, це народний депутат України» (ведучий Булгаров), «Катерина Павліченко. Це заступник міністра внутрішніх справ України» (ведучий Продиус).

Елементи політичного піару. В ефірних блоках медіагрупи «Україна» кількість проявів піару починає значно зростати. Був типовий «паркетний» матеріал (БЗ+СХ) про поїздку Зеленського на схід. «Президент Зеленський поїхав на передові позиції українських військових. Верховний головнокомандувач ознайомився з оперативною ситуацією на сході та півдні. На Запоріжжі провів нараду щодо поточної ситуації у регіоні. Там відвідав санаторій-профілакторій, де розмістили українців, які були змушені залишити свої домівки через збройну агресію Росії. Президент доручив керівництву Запорізької області надати усю необхідну допомогу людям, переміщеним з тимчасово окупованих територій». Тощо. «Новина», власне, й полягає в тому, що президент «поїхав», «ознайомився», «провів нараду», «відвідав», «доручив» тощо.

І цього було мало. Вслід за ним ішов другий «паркет»: «Був Володимир Зеленський і на командних пунктах українських військ у районі Бахмута на Донеччині та Лисичанська на Луганщині. Там заслухав інформацію щодо оперативної обстановки на цих ділянках фронту. Президент також поговорив з військовими та вручив їм державні нагороди».

Ці два повідомлення були в ефірі по п’ять разів (кожне тричі в новинах і двічі в гостьовій студії).

І навіть цього виявилося замало, бо ще й наступна новина починалася зі згадки президента: «І саме під час візиту Володимира Зеленського у Запорізьку область ЗСУ збили російський літак...». Який стосунок Зеленський має до збиття літака?

Поїздку президента ведучі гостьової студії ще й окремо обговорювали з гостями Селезньовим і Ягуном, які відгукувалися на це позитивно. Чи не занадто?

Кілька разів в ефірі зачитали таке повідомлення: «Сьомий пакет санкцій проти Росії є пріоритетом для України. Про це повідомив керівник Офісу президента України Андрій Єрмак. За його словами, Євросоюз вже розпочав над цим роботу». Чесно кажучи, якось не тягне на новину. Радше на піар пана Єрмака.

Було таке повідомлення: «Червоними лініями для України є будь-які компроміси щодо суверенітету та територіальної цілісності, тож Україна не віддасть Росії жодного міста чи селища, у тому числі не віддасть ані Крим, ані Донбас. Про таке заявив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук в інтерв’ю німецькій медіагрупі Funke. І додав: “Якщо Україна не вистоїть, російські війська дуже скоро уже будуть в країнах ЄС”». У чому тут новина, що такого принципово нового сказав спікер?

Було повідомлення про відкриття в Києві гуманітарного центру «Я — Маріуполь». В повідомленні, зокрема, йшлося й про таке: «Столичний центр відкрили без зволікань за найширшої підтримки столичної влади та “Метінвесту” Ріната Ахметова, заявив маріупольський міський голова Вадим Бойченко». І синхрон Віталія Кличка.

Був цілий сюжет про перевезене з Харкова до Дніпра підприємство концерну ДТЕК Ахметова. Чергове повідомлення про те, що Фонд Ріната Ахметова привіз до Києва продуктові набори. І було повідомлення про допомогу медикам обладнанням від компанії «Метінвест» Ахметова.

Резюме. Інформаційна складова ефіру була надзвичайно слабкою: два репортажні сюжети і два прямі ввімкнення на шість годин ефіру. В гостьових студіях побувало 18 гостей, із них більшість експерти, ньюзмейкерів було шестеро — переважно народні депутати з профільних комітетів. Гостьові студії в блоці медіагрупи були переважно експертними. Найбільше цієї доби в блоці медіагрупи обговорювалися економічні проблеми.

Грубих порушень стандартів було менше, ніж у попередніх моніторингах, але доволі багато недостовірно поданої інформації (без посилань на джерела, з розмитими посиланнями або ж взятими без перевірки з соцмереж). Чимало було й випадків некоректного використання архівного відео, яке не відповідало тексту за кадром. І чимало порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Натомість цього разу не було грубих порушень стандарту повноти інформації.

Цієї доби в ефірному блоці медіагрупи «Україна» була дуже велика кількість проявів політичного піару. І традиційних «паркетних» матеріалів про керівництво держави, і позитивних згадувань власника каналу Ріната Ахметова та його бізнес-структур.

Гостею студії була представниця «Еха Москви» Каріна Орлова, представлена ведучими як «журналіст». Я геть не розумію, в чому взагалі був сенс обговорювати з російською медійницею можливості мирних переговорів України з Росією, поділу України за корейським варіантом на дві частини (за словами ведучої Вікторії Малосвітної, про таку ідею хтось писав у газеті The Washington Post) і тому подібного. Тут і питання елементарно компетентності, бо все, що розповідала Каріна Орлова, було просто її інтерпретаціями різних публікацій у пресі. А журналісти за визначенням не є експертами, щоб давати якимось подіям оцінку. І набагато важливіше — питання етики: навіщо українцям слухати оцінки російської пропагандистки, навіть із «м’якого», «ліберального» крила кремлівської пропаганди, яким є «Ехо Москви»?

Телеканал «Інтер» (9:00–15:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була стандартною: кожна ефірна година починалася випуском коротких новин (вела їх Лілія Налягака) і продовжувалася гостьовими студіями (які вели по черзі Олександр Васильченко та Олексій Фадєєв). Протягом блоку в ефір вийшли сюжети:

  • Руслана Смещука про те, як виживають люди у прифронтовому Лисичанську,
  • Світлани Шекери про наслідки окупації в селі Ольхівка на Харківщині,
  • Яни Танчак про відбудову звільненого Ірпеня,
  • Євгена Соломіна про бої на сході,
  • Ольги Куріленко про благодійний концерт на підтримку України в Італії,
  • Євгенії Терещенко про події в Херсоні,
  • Олександра Васильченка про те, як відновлюють роботу підприємства Чернігова,
  • Світлани Чернецької про те, як студенти Единбурзького університету борються з прокремлівським викладачем,
  • Артура Терещенка про навчання у Дніпрі дітей, як розпізнавати фейки,
  • Тетяни Логунової про навчання НАТО разом зі Швецією та Фінляндією в Балтійському морі,
  • Світлани Чернецької про матч збірної України проти Вельсу в Кардіффі,
  • Марини Біленької про загиблих закордонних журналістів на війні в Україні,
  • Геннадія Стамбули про загиблого в Маріуполі телеоператора Віктора Дєдова,
  • Ігоря Левенка про небезпеки в роботі журналістів і про загиблих журналістів,
  • Юрія Куцого про роботу журналістів на телемарафоні,
  • Ірини Васюри про воєнкора Станіслава Кухарчука,
  • Бекграундовий сюжет про Пулітцерівську премію,
  • Вікторії Парфенюк про російську пропаганду,
  • Євгена Онопрієнка та Олени Мендалюк про медсестру з Дніпра,
  • Ірини Марків про обряд створення ляльок-мотанок на перемогу України,
  • Мар’яни Мартин про восьмирічного хлопчика-гончаря, який в Ужгороді робить сувенірні тарілки, а гроші за них передає на потреби армії,
  • Олени Абрамович про відкриття Українського культурного центру в Брюсселі,
  • Ольги Лучек про поле півоній на Буковині,
  • Жанни Дутчак про двомісячну дівчинку Джавеліну на Прикарпатті,
  • Сніжани Сидорук про волонтерів Рівненщини, які шиють для армії військову амуніцію.

Були такі прямі ввімкнення:

  • Христини Гашенко зі Львова про ситуацію в області і про вступну кампанію до вишів,
  • Сніжани Сидорук про ситуацію на кордоні з Білоруссю на Рівненщині та на Волині,
  • Артура Терещенка про ситуацію в Дніпропетровській області,
  • Анни Каменєвої про візит парламентської делегації Естонії на Житомирщину.

Гостями студії були:

  • Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію в області;
  • Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію в області;
  • Олександр Старух, голова Запорізької ОВА, про ситуацію в області;
  • Олександр Стрюк, керівник Сіверськодонецької міської ЦВА, про ситуацію в місті;
  • Василь Фурман, член Ради Нацбанку України, про споживчі кредити на втрачене від війни майно, про підвищення облікової ставки НБУ;
  • Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики, про Пулітцерівську премію українським журналістам, про приїзд до України Овсяннікової, про знищення окупантами культурних пам’яток і їх відновлення, про виключення Росії з ЮНЕСКО;
  • Денис Малюська, міністр юстиції, про умови перебування російських полонених, про умови українців у полоні, про конфіскацію російських активів в Україні;
  • Данило Гетманцев, голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, про законопроєкт щодо списання кредитних боргів українців за знищене окупантами житло чи автівку, як вплине на економіку підвищення облікової ставки НБУ;
  • Олександр Комаріда, перший заступник міністра охорони здоров’я, про ситуацію із забезпеченням лікарень ліками, ситуація з лікарнями на окупованих територіях, про наявність ліків в аптеках і підвищення цін на ліки;
  • Ханно Певкур, віцеспікер парламенту Естонії, про допомогу Естонії Україні зброєю і плани щодо допомоги у відбудові зруйнованого росіянами (інтерв’ю в прямому ввімкненні);
  • Сергій Ауслендер, журналіст з Ізраїлю, про роботу ізраїльських журналістів під час війни;
  • Ростислав Смирнов, волонтер, керівник проєкту «Добробат», радник міністра внутрішніх справ, про відбудову зруйнованих окупантами будинків та про інші волонтерські проєкти, про розмінування на території Київської області;
  • Іван Ступак, експерт Українського інституту майбутнього, про нинішнє розширення НАТО і про перспективи вступу України до альянсу, про розблокування морських шляхів;
  • Наталія Ломоносова, психологиня, про подолання психологічних наслідків війни.

Порушення стандартів. Значна частина порушень стандарту достовірності була пов’язана з використанням інформації з інтернету без конкретних посилань. У чотирьох випусках новин ведуча Лілія Нелягака казала: «Про це повідомив директор «Укрпошти» Ігор Смелянський у телеграм». У двох випусках новин була інформація: «У мережу виклали знімок аптечки солдата “другої армії світу”». У мережу можуть викласти все що завгодно. Тобто будь-який знімок, який може зовсім не відповідати реальним обставинам. Тож хоч яким кумедним виглядав той знімок, без перевірки його достовірності показувати його на всю країну було не варто. Як і показувати без перевірки відео із соцмереж: «В мережі з’явилося відео, на якому дорослий чоловік причепився в електричці до хлопчика молодшого шкільного віку, бо в того був рюкзак у кольорах українського прапора». Ще в одному випадку посилання було конкретнішим: «Як виявили журналісти телеграм-каналу Можемо пояснити”, у травні на порталі держзакупівель з’явилися сотні лотів на організацію поховань». Це російський телеграм-канал, до того ж зі вкрай сумнівною репутацією.

Одного разу на соцмережі посилався і ведучий Олексій Фадєєв: «Двоє людей загинуло, ще чотирьох ушпиталили, повідомляють очевидці у пабліках». Також значна частина повідомлень у сюжеті про події в Херсоні — це була неперевірена інформація із соцмереж і телеграм-каналів.

У повідомленні про знищення російського генерала Кутузова ведуча Налягака посилалася узагальнено: «В опозиційних виданнях Росії пишуть, що генерал помер, повівши в атаку своїх підлеглих». Тут мені також цікаво, які взагалі це такі «опозиційні видання» в нинішній Росії?

І була значна кількість псевдопосилань. Ведуча Налягака: «Однак, зазначається, що російські алмазовидобувні компанії хоч і втрачають обсяги експорту, але не програють у виручці від продажу сировини». Ким «зазначається», незрозуміло. Олександр Васильченко посилався в запитанні до радника мера Маріуполя: «Була інформація, що окупанти зачиняють місто через епідемію». І так: «Була інформація, що звозять тіла вбитих в приміщення торговельних центрів і навіть в приміщення пошти». В іншому інтерв’ю він же казав: «Буквально от кілька годин тому наша артилерія знищила склад боєприпасів противника. З’явилась така інформація». І «є така інформація, що в окупованому Бердянську загарбники вкрали судна і катери». Схоже «посилався» і ведучий Олексій Фадєєв: «Була інформація, що наші військовики змушені були частково залишити свої позиції»; «Є інформація, що Маріуполь окупанти збираються зачинити, мовляв, на карантин через пандеміію»; «І от вже відомо, що окупанти почали зносити будинки просто без розбору завалів». А у прямому ввімкненні Артур Терещенко посилався так: «Згідно офіційної інформації, дякувати також богові, жодних обстрілів нашої території немає».

Більшість порушень стандарту точності — некоректне використання картинки. Так, повідомлення про оцінку дій української армії в Сіверськодонецьку американським Інститутом вивчення війни були «перекриті» випадковим набором відео зруйнованих будинків, якихось військових на відпочинку тощо. І так у двох випусках новин. Повідомлення про надання Швецією зброї Україні було «перекрите» абсолютно невідповідним тексту ведучої відео. І так у трьох випусках новин поспіль. Повідомлення, що США не скасують санкції проти Росії в обмін на розблокування портів України, було «перекрите» відео якогось зерна, кукурудзи тощо. І так у трьох випусках. Повідомлення, що ФСБ визнає власний провал на інформаційному фронті, було «перекрите» набором випадкового архівного відео. Повідомлення, що переселенці ще з шести громад отримали право на соціальні виплати, було «перекрите» невідповідним архівним відео. У трьох випусках новин. Повідомлення, що Україна може виробляти біогаз і в такий спосіб відмовитися від імпорту газу, «перекрите» газовими трубами та вентилями, взятими з архіву. У трьох випусках новин.

У повідомленні про ворожі обстріли Донеччини був ось такий текст: «Окупанти зруйнували 26 цивільних об’єктів, зокрема лікарню. Ворог бив по Авдіївці, Слов’янську, Дружківці, Краматорську, Часовому Яру, Нью-Йорку та Хромовому». Цей текст «ілюструвався» кількома фото обстріляних будівель. За такої широкої географії неможливо зрозуміти, фото з якого населеного пункту показують. А це повідомлення в такому ж вигляді виходило в ефір у двох випусках новин.

В одному з повідомлень ведуча Налягака стверджувала: «Ціна на нафту Brent підскочила на 120 доларів». Насправді наблизилася до 120 доларів (до речі) за барель, «підскочити на» 120 доларів вона могла хіба що з повного нуля.

Було також кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Оцінки в тексті ведучої Налягаки в новинах: «Росіяни традиційно мають проблеми із медичним забезпеченням свого війська, але роздавати аптечки часів Карибської кризи — це щось нове» повторювалися у двох випусках. У трьох випусках новин вона робила власний висновок: «Втім, для цього європейцям, можливо, доведеться перезапускати вугільні станції і точно економити». Узагальнення робив ведучий Фадєєв у підводці до сюжету: «Підприємці і фермери кажуть: русськіє асвабадітєлі звільнили їх від усього, що вони створювали кропіткою працею багато років».

Інші зауваження. У повідомленні про втрати ворога постійно не збігалися дані, які називала ведуча і які бачив глядач на інфографіці. У мене склалося враження, що ведуча зачитувала текст, не зважаючи на картинку на екрані. Шкода, бо інфографіка була якісна.

І кілька разів забували про фемінітиви: «Наталія Ломоносова, психолог» (титр), «повідомила міністр оборони Крістіна Ламбрехт» (ведуча Нелягака), «це була наша кореспондент Анна Каменєва» (ведучий Фадєєв), «Олена Шуляк, народний депутат» (титр у сюжеті).

Елементи політичного піару. У новинах було типове «паркетне» повідомлення, що Зеленський відвідав передові позиції армії в районах Бахмута та Лисичанська. Майже дослівно й покадрово таке ж, як було в ефірному блоці «України», тільки додався синхрон самого Зеленського.

У повідомленні про приїзд до Києва делегації з Південної Кореї слово синхроном дали тільки першому заступнику голови ВР Олександру Корнієнку. Натомість важливо було почути думки представників південнокорейської делегації.

Резюме. Інформаційна складова забезпечена репортажними сюжетами, зокрема й фронтовими репортажами, і прямими ввімкненнями. Найякіснішими були сюжети Руслана Смещука про те, як виживають люди у прифронтовому Лисичанську, Світлани Шекери про наслідки окупації в селі Ольхівка на Харківщині, Яни Танчак про відбудову Ірпеня і Світлани Чернецької про те, як українські студенти Единбурзького університету борються з прокремлівським викладачем. Гостями студії «Інтера» були переважно ньюзмейкери (10 із 15 гостей).

У блоці «Інтера» найбільше було грубих порушень стандартів достовірності й точності — відповідно 20 і 18. Було кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Не було порушень стандарту повноти.

В ефірному блоці каналу було три прояви політичного піару. Проросійських наративів і токсичних персонажів не було.

Телеканал «1+1» (15:00–21:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру каналу була такою: півгодинні новини, потім півторагодинна гостьова студія, година новин, година гостьової, година новин, година гостьової і підсумковий випуск новин. Новини вів Святослав Гринчук у «виїзній студії» в селі Бузова під Києвом, гостьові студії вели Наталія Островська з Євгеном Плінським, підсумковий випуск новин вела Алла Мазур.

В ефірному блоці каналу були сюжети:

  • Якова Носкова про звільнені села на Донеччині,
  • Юлії Кирієнко про поруйнований окупантами пологовий будинок у Бузовій під Києвом,
  • Олександра Загородного про бій під Нью-Йорком Донецької області,
  • Олександра Моторного про бої на Харківщині,
  • Дмитра Святненка про наслідки ракетного обстрілу ДВРЗ,
  • Наталії Нагорної про бої, які йшли в Бузовій, і про те, як люди відновлюють понищені окупантами обійстя,
  • Маргарити Потапової про підйом зі дна Київського водосховища уламків російського гелікоптера, збитого українськими військами в лютому,
  • Валентини Доброти про церкву на території Військового ліцею імені Богуна, яка перейшла з Московського патріархату до Православної церкви України,
  • Сергія Моргуна про повернення до мирного життя звільнених сіл по Житомирській трасі,
  • Марічки Кужик про благодійний ярмарок для потреб армії, який влаштували школярі у Львові,
  • Ольги Кошеленко про благодійний концерт у Нью-Йорку,
  • Антона Коцуконя про те, як люди відновлюють поруйновану окупантами школу в Бузовій,
  • Сергія Осадчука про заміновані одеські пляжі,
  • Ірини Прокоф’євої про роботу редакції в умовах війни,
  • Алли Хоцянівської про роботу журналістів на війні,
  • Євгена Куксіна про депутатів-прогульників,
  • Олександри Мітіної про підготовку до міжнародного суду над російськими воєнними злочинцями і про те, як фіксувати докази воєнних злочинів рашистів для Гааги,
  • Ірини Маркевич про те, як нині в Україні протезують ветеранів війни,
  • Інни Боднар про те, як українським абітурієнтам проходити тести за кордоном,
  • Сергія Моргуна і Дмитра Святненка про відомих колаборантів і збитки, завдані їм окупантами.

Були також прямі ввімкнення:

  • Олександра Моторного з Харківщини про ворожі обстріли на Харківщині,
  • Олександра Загородного з-під Нью-Йорка на Донеччині про події на фронті,
  • Ольги Кошеленко зі США про майбутнє засідання Ради безпеки ООН, де обговорюватимуть сексуальні злочини росіян проти цивільного населення України,
  • Івана Воробйова зі столичного пляжу про можливі небезпеки,
  • Наталії Волосацької про те, як українські діти-біженці в Польщі проходять тестування,
  • Марічки Падалко зі США про благодійний концерт у Нью-Йорку зі збору грошей на допомогу Україні,
  • Ольги Кошеленко з Нью-Йорка про засідання Радбезу ООН з питань сексуальних злочинів росіян проти українців.

Гостями студії були:

  • Ігор Жовква, дипломат, заступник керівника Офісу президента, про інцидент із літаком Лаврова, про очікування від засідання РБ ООН, про можливі кроки ЄС щодо проросійської поведінки Угорщини, про сьомий пакет санкцій проти РФ;
  • Анатолій Урбанський, народний депутат, про курс гривні, про розблокування портів, реакції РФ на ініціативу ООН;
  • Ольга Герасим’юк, голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення, про зміни в українській журналістиці під час війни, про протидію ворожій пропаганді, про очищення журналістики від проросійського впливу;
  • Георгій Учайкін, керівник Асоціації власників зброї, про легалізацію зброї, про законопроєкт на цю тему, проголосований ВР у першому читанні;
  • Олег Чабан, психолог, про психологічні аспекти володіння зброєю і про готовність суспільства до легалізації зброї;
  • Олександр Мотиль, історик, про те, як події після Другої світової війни зробили можливим те, що робить Путін сьогодні (записане інтерв’ю Ольги Кошеленко);
  • Павло Кухта, економіст, про недоцільність державного обмеження цін, про прогноз обмінного курсу, про пенсії, про списання кредитів за втрачене у війні майно;
  • Андрій Цаплієнко, військовий кореспондент, про роботу військових кореспондентів, про те, як росіяни свідомо полюють на журналістів;
  • Роман Цимбалюк, журналіст, про російських пропагандистів;
  • Алістер Банков, військовий кореспондент британського телеканалу Sky News, про російсько-українську війну і її відмінності від інших воєн (записане інтерв’ю Островської);
  • В’ячеслав Твердохліб, маріупольський журналіст, про те, як знімав блокадний Маріуполь і як вивозив відзняте;
  • Єва Ніколашвілі, отримала від президента нагороду, про роботу журналістом під час війни;
  • Ірина Маркевич, журналістка «ТСН», про роботу, про втрату дому під Києвом, про новий вимір медичної тематики в роботі журналістів;
  • Артем Пивоваров, співак, про нову пісню на слова Тараса Шевченка.

Порушення стандартів. Загалом порушень стандартів в ефірному блоці каналу цього разу було менше, ніж у попередніх періодах моніторингу. Кілька разів було порушено стандарт достовірності. Зведення із фронтів у перших випусках новин подавалося без посилань на джерело. Ще в одному випуску ведучий Святослав Гринчук посилався на сторінку в соцмережі: «У відповідь радник президента України Михайло Подоляк запитав у твітері, чи можна вважати спільною історію вілли та яхти чиновників на Адріатичному узбережжі». Ведучий гостьової студії Євген Плінський узагальнено посилався на джерело суб’єктивної думки: «Військові експерти, вони прогнозують загострення військове загострення Росії саме біля узбережжя Одеси». І було узагальнене посилання в сюжеті Ірини Маркевич: «Зараз соцмережі рясніють повідомленнями про збір коштів на протезування, але чиновники просять волонтерів, родичів не маніпулювати на цій темі, адже в держави є гроші на якісні функціональні протези будь-якої складності». Мені здається, це занадто відповідальна заява, щоби втаємничувати того, хто її зробив.

Усі порушення стандарту точності були пов’язані з некоректним використанням картинки. Знов були недолугі спроби «перекривати» архівним відео слова гостя: нардеп Урбанський говорив про бої на сході — показували взяті з архіву порти; говорив про порти — показували зерно. Сила цієї звички редакцій («перекривати» абищо абичим) інколи дає парадоксальні результати. От гість Ігор Жовква розповідає про ціннісні вимоги ЄС до своїх членів у контексті політики Угорщини, аж раптом це все починає «перекриватися» якимись архівними газовими (чи нафтовими — хто їх знає) трубами. І плюс до всього на цьому доісторичному архіві висить титр «наживо».

Великі фрагменти підводок ведучого новин «перекривалося» відео, яке в конкретиці суперечило словам. Наприклад, Гринчук говорив про те, що на Житомирській трасі ворог розстрілював автівки людей, які намагалися евакуюватися, а показували нинішню трасу зі жвавим рухом машин. І тому подібне. Я, чесно, не розумію сенсу такого «ілюстрування». Так само навіщось «перекривали» пряме ввімкнення Ольги Кошеленко з анонсовою інформацією про засідання Радбезу ООН. Як завжди, традиційно, навіщось краєвидами Нью-Йорка, потім, зрозуміло, показували архівні плани засідання Радбезу. При цьому ні щоби принаймні повісити титр «архів», натомість був титр «наживо»! Тобто повний абсурд: говоримо про те, що засідання відбудеться, а тут ми його наче показуємо. А на словах про спецпредставницю з питань сексуального насильства в умовах конфлікту Прамілу Паттен показували нашого постпреда в ООН Сергія Кислицю.

В одному випадку був якийсь повний когнітивний дисонанс. Роман Цимбалюк наживо спілкувався з ведучими, а показували якісь плани Росії і того ж самого Романа Цимбалюка, який несамовито щось кричав прямо в телекамеру, інтершуму при цьому не було, так що в підсумку Цимбалюк «кричав спокійним голосом» і щось у нього було не те з артикуляцією.

Повідомлення, що Лавров не зміг полетіти до Сербії, було «перекрите» хаотичним набором архівних картинок. Інформацію про національний тест для випускників було «проілюстровано» архівним відео складання тестування без позначення того, що це архів. А в підсумковому випуску — так само, лише з позначкою «досьє». Пряме ввімкнення про засідання Радбезу ООН було «перекрите» невідповідним архівним відео, зокрема українських біженців на кордоні.

Більшість порушень стандарту відокремлення фактів від думок була або безпідставними узагальненнями, або неавторизованими висновками чи оцінками. Узагальнення робив у підводці до сюжету Святослав Гринчук: «Наші кажуть: села, які взяли під свій контроль, більше не віддадуть і налаштовані просуватися далі». У двох випусках новин. Узагальнення було у прямому ввімкненні Марічки Падалко: «Українці і всі, хто долучалися до нашої події, почувалися тут дуже впевнено, дуже розкуто і деякі речі могли собі дозволити навіть більше, ніж вдома».

Неавторизований висновок зробив ведучий Євген Плінський: «За час війни у парламенті не відбулось жодної сварки, жодної бійки, жодного конфлікту. Здавалося б, в чому секрет? А секрет в тому, що більшість депутатів, які постійно підбурювали український парламент і намагались провести деструкцію його роботи, вони виявились прогульниками і в парламенті не з’являлись». І кілька неавторизованих висновків робив у сюжеті Євген Куксін (сюжет був позиціонований як авторський рубрикою «Погляд»): «Важливо не забувати, із чиїх вуст останні роки у нас волали в Україні про розгул фашизму»; «Куди вони зникли — невідомо, але це факт, що трохи грошей, аби перечекати, у родинній скриньці є»; «Але цей випадок не про суспільні гроші, а про державну зраду». Власні оцінки робила в сюжеті Ірина Маркевич: «Однак, професійних реабілітологів в Україні нині вкрай мало з огляду на ту кількість важких поранених, які з’явилися після 24 лютого».

І було три порушення стандарту повноти інформації, пов’язаних із картинкою. У сюжеті Сергія Моргуна про звільнені села по Житомирській трасі було чимало бекґраундів про конкретні події лютого-березня цього року й архівного відео цих подій. Але на цьому відео не було титрів дат цих конкретних подій. Бекґраундовий показ відео розбомбленого ракетами ДВРЗ в Києві, що сталося напередодні, не було позначено титром дати. І так само не було позначено архівне відео в наступному сюжеті Дмитра Святненка.

Одне з уже згаданих порушень стандарту призвело й до жорсткого порушення етичних норм журналістики. Пряме ввімкнення про засідання Рабдезу ООН, присвячене сексуальним злочинам рашистів проти українців, було «перекрите» редакцією архівними планами, зокрема українських біженців на кордоні. На цьому відео впізнавано видно конкретних людей. Показувати конкретних людей на тексті про сексуальні злочини категорично не можна, адже тоді показані цілком випадкові люди асоціюються як жертви сексуальних злочинів.

Інші зауваження. Редакції давно вже пора щось зробити з картою бойових дій, бо це тихий жах із точки зору щось на ній зрозуміти глядачу. Дарма що «красиво», але зовсім не телевізійно.

Інфографіка соціології теж була вкрай нетелевізійною:

 

Тут «читаються» лише «23% — за і 75% — проти». Навіщо решта — щоб відвертати увагу глядача?

Я — чесно! — не зрозумів логіку прямого ввімкнення кореспондента з пляжу на Оболоні з розповіддю про небезпеку якихось вибухонебезпечних предметів на пляжі та у воді. Це звідти, де точно не відбувалося бойових дій. Якщо міни чи снаряди могло туди принести течією (що якось сумнівно), то про це слід було сказати. Часом журналісти забували про фемінітиви: «... спецпредставника із сексуального насильства Праміли Паттен» (Кошеленко в прямому ввімкненні), «поруч з нами Тетяна Михайлівна, класний керівник» (ведучий Гринчук).

Елементи політичного піару. Було безпідставне, з точки зору тем обговорення (суто економічних), згадування приналежності народного депутат Анатолія Урбанського до групи «За майбутнє». А в титрі взагалі «депутатська група “Партія "За майбутнє"”». І ведучий Плінський ще й казав: «Ми знаємо, що “За майбутнє” були ініціаторами того, щоб заборонити “ОПЗЖ” працювати в парламенті і взагалі почали проводити чистки в парламенті від зрадників, але питання не про це до вас». По-перше, аж занадто смілива, як на мене, заява про те, що маловпливова депутатська група (навіть не фракція) «почала проводити чистки в парламенті». По-друге, якщо вже «питання не про це», то навіщо взагалі «про це» було говорити в представленні? Мені здалося, що виступ пана Урбанського в ефірі телемарафону був зрештою абсолютно інформаційно порожній.

І був типовий «паркетний» матеріал: «Україна вдячна Республіці Корея за підтримку територіальної цілісності. Ну а ще очікує на ухвалення резолюції щодо засудження військового вторгнення Росії і розширення санкцій проти країни-агресорки. Про це перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко заявив під час зустрічі з представниками парламенту Південної Кореї. Корнієнко також нагадав: дружня Республіка надає в скрутний час нашій державі важливу гуманітарну і фінансову допомогу. І висловив сподівання, що Корея долучиться до відбудови знищеної окупантами інфраструктури». І синхрон Корнієнка. Тут єдиний «герой» — Корнієнко. І слова вдячності і сподівань. Так у чому тут новина?

Резюме. Інформаційна складова ефірного блоку «1+1» була надзвичайно потужною. 11 репортажних сюжетів, у тому числі репортажів з фронту і 7 прямих ввімкнень — теж із фронту, а також зі США та Польщі. Більшість всіх цих репортажів були високоякісними і дуже інформативними, але окремо згадаю сюжети Якова Носкова про звільнені села на Донеччині, Юлії Кирієнко про поруйнований окупантами пологовий будинок в Бузовій під Києвом, Олександра Загородного про бій під Нью-Йорком Донецької області, Олександра Моторного про бої на Харківщині, Дмитра Святненка про наслідки ракетного обстрілу вагоноремонтного заводу, Наталії Нагорної про бої, які йшли в Бузовій, і про те, як люди відновлюють понищені окупантами обійстя, Маргарити Потапової про підйом зі дна Київського водосховища уламків російського гелікоптера, Валентини Доброти про перехід церкви на території Військового ліцею імені Богуна до ПЦУ, Сергія Моргуна про повернення до мирного життя звільнених сіл по Житомирській трасі, Антона Коцуконя про те, як люди відновлюють поруйновану окупантами школу в Бузовій. І прямі ввімкнення з фронту Олександра Моторного і Олександра Загородного. Гостьові студії були більше експертними і журналістськими, бо це був день журналістики. Ньюзмейкерів у студії каналу побувало лише троє, з них один (нардеп Урбанський) був ньюзмейкером хіба що умовно.

Порушень стандартів було менше, ніж у попередніх періодах, що моніторилися. Майже не було порушень стандарту достовірності. Всі порушення стандарту точності були спричинені некоректним використанням картинки.

В ефірному блоці каналу було два прояви політичного піару. Ворожих наративів чи токсичних медійних персонажів не було, хоча, нагадаємо, ведучий Євген Плінський колись засвітився підводкою до дезінформаційного сюжету про «біологічні лабораторії США» в Україні.

Телеканал «Рада» (21:00–24:00)

(оцінювалися фактично дві години ефіру, годину зайняла трансляція пресконференції президента)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була звичною інформаційною (новини і гостьова щогодини), крім перших ефірних годин, де транслювалася пресконференція президента Зеленського. Новини вів Андрій Сініцин, гостьові студії — Олеся Ніцевич і Вадим Герасимович.

В ефірному блоці каналу були два сюжети:

  • Антона Страшка про журналістів, які воюють і які загинули на фронті,
  • Івана Сірецького про переїзд із Київської області до Чернівців книжкового видавництва.

І було одне, але не новинне, пряме ввімкнення Івана Гриневича про те, як працює на телемарафоні редакція каналу. Гостями студії були:

  • Таміла Ташева, представниця президента України в Криму, про ситуацію на окупованій частині Херсонської області, про розстріли та катування цивільних окупантами;
  • Олег Немчінов, міністр Кабінету міністрів, про українсько-польське співробітництво;
  • Тарас Шевченко, заступник міністра культури та інформаційної політики, про протидію ворожій пропаганді, про сприяння держави у створенні корпунктів іноземних медіа;
  • Олексій Кулеба, голова Київської ОВА, про ситуацію з відбудовою зруйнованого окупантами в Київській області, розміщенням людей без житла, посилення контролю за дотриманням комендантської години;
  • Олександр Грибан, заступник міністра економіки, про бронювання від мобілізації цінних працівників, про скасування європейських мит на українські товари;
  • Олександр Самойленко, голова Херсонської обласної ради, про ситуацію в області, про розстріли окупантами цивільних людей у Херсонській області, про колаборантів;
  • Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про ситуацію на фронтах, готовність до відсічі ймовірних нападів із території Білорусі;
  • Валентин Гладких, політолог, про гарантії безпеки Україні й роль у цьому Великої Британії, про варіанти закінчення війни.

Крім того, в ефірі була вже згадана трансляція пресконференції Зеленського.

Порушення стандартів. Грубих порушень було небагато.

Порушення достовірності всі стосувалися подачі інформації із соцмереж без перевірки. Ведуча Олеся Ніцевич двічі в гостьових студіях: «Про це у телеграм сповістив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль». Ведучий Герасимович повідомляв: «Оборонну співпрацю України та Польщі обговорили з президентом Польщі Анджеєм Дудою український лідер Володимир Зеленський. Про це гарант повідомив у твітері». Повідомлення про підтвердження британським прем’єром Борисом Джонсоном нового оборонного пакету Україні подавалося зі сторінки Зеленського в соцмережі. І Андрій Сініцин казав у новинах: «В тимчасово окупованому Донецьку сьогодні знову було чутно вибухи. У соцмережах знов з’явилися повідомлення про обстріли міста». І далі: «Напередодні Донецьк також зазнав масованого обстрілу, який, за словами місцевих жителів, вівся з підконтрольної російським окупантам Макіївки».

І одного разу було порушено стандарт точності. Повідомлення, що українські військові відкинули російські кораблі за 100 кілометрів від українського берегу було «ілюстроване» архівними картинками, серед яких у тому числі були плани вже затопленого 14 квітня крейсера «Москва» і плани підбиття російського корабля у Бердянську 28 березня. Все це не було позначено як архів.

Порушень інших стандартів я не зафіксував.

Інші зауваження. Одного разу була нескоординованість студій. Повідомлення про думку Зеленського щодо ситуації на фронті було в новинах, а за десять хвилин дослівно повторювалося у гостьовій студії. До речі, таку нескоординованість я помічаю на «Раді» не вперше. Одного разу в титрі забули про фемінітив: «Таміла Ташева, представник президента України в Криму».

Елементи політичного піару. У блоці каналу був типовий піарний «паркет»: «Україна вдячна Кореї за підтримку санкцій і сподівається на розширення обмежень проти Росії у фінансовому секторі. Про це заявив перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко під час зустрічі з делегацією Республіки Корея в Києві. Також народний депутат України закликав Південну Корею долучитися до відновлення українських міст та подякував за фінансову підтримку». І синхрон Корнієнка. Новини як такої нема, позитивне згадування політика є. І це було повторено мінімум двічі — раз у гостьовій студії, раз у випуску новин.

Був ще такий «паркет» без принципової новини як такої: «Україна не йтиме на жодні поступки Росії, не віддасть жодних територій. На цьому наголосив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, спілкуючись із німецькими журналістами. І каже: для українців це питання “червоної лінії”, яку ніхто не готовий перетнути». І цитата: «Для нас є “червоні лінії”: ми не віддамо жодної своєї території — ні Донбасу, ні Криму. Вони лише тимчасово окуповані. Крім того, ми не підемо на компроміс щодо суверенітету та незалежності: Україна буде боротися до перемоги». Всі ці позиції вже давно й багаторазово були заявлені вищим політичним керівництвом країни.

І був ще один «паркет» без жодної принципової новини: «Оборонну співпрацю України та Польщі обговорили з президентом Польщі Анджеєм Дудою український лідер Володимир Зеленський. Про це гарант повідомив у твітері. Також він подякував польському колезі за міжнародну підтримку щодо одержання Україною статусу кандидата в члени Європейського Союзу».

Резюме. Інформаційна складова ефіру (принаймні в оцінених перших трьох годинах) складалася лише з усних повідомлень і БЗ. Не було жодного репортажного сюжету (два сюжети були радше нарисами) і жодного репортажного прямого ввімкнення (єдине ввімкнення було з редакції каналу). Частково це компенсувалося тим, що в гостьових студіях були переважно ньюзмейкери.

Порушень стандартів цього разу було небагато. Переважно це була інформація, взята із соцмереж без належної перевірки.

В ефірному блоці каналу було чотири прояви політичного піару. Наративів ворожої пропаганди й токсичних медійних персонажів не було.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 6 червня

Загалом усі основні події так чи інакше згадувалися протягом добового ефіру (як не одними каналами, так іншими), принаймні в новинних випусках. Не згадувалися такі теми:

І ще один момент. Якщо раніше в ефірі марафону постійно звучала тема захисників Маріуполя й «Азовсталі», то тепер (в мене склалося таке враження) про них більшість каналів забули. Єдиний, хто про це згадував 6 червня, — це Суспільне, принаймні сюжетом про матір захисника «Азовсталі» Іллі Самойленка.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Суспільне з оцінених трьох годин починало з півгодинного випуску новин, а далі було 2,5 години гостьової студії. У шестигодинному ефірному блоці медіагрупи «Україна» перших три години була суцільна гостьова студія, далі кожна година починалася випуском новин, а продовжувалася гостьовою студією. В ефірному блоці «Інтера» була традиційна сітка інформаційного каналу, кожна ефірна година починалася з випуску новин і продовжувалася гостьовою студією. Структура ефіру в блоці «1+1» була нерівномірною: спочатку півгодинні новини і півтори години гостьової студії, потім годинні новини чергувалися з годинними гостьовими студіями. В ефірному блоці 20:00–21:00 був підсумковий випуск новин. Три оцінені години ефірного блоку телеканалу «Рада» мали сітку, зламану годинною трансляцією пресконференції президента, далі сітка була звичайною: новини на початку кожної години і гостьові студії.

Новинна складова у блоці Суспільного була реалізована за допомогою репортажних сюжетів, у тому числі — із прифронтових міст і з місць ракетних обстрілів ворога. Прямих ввімкнень цього разу не було. В блоці медіагрупи «Україна» було лише два репортажні сюжети (з місця ворожого ракетного удару по Києву і про окупований Херсон) і два прямі ввімкнення (із Запоріжжя та з Одеси). У блоці каналу «Інтер» інформаційна складова забезпечувалася насамперед репортажними сюжетами, яких було 11. І було 4 прямих ввімкнення. Потужною була новинна складова в ефірному блоці телеканалу «1+1»: багато репортажних сюжетів і прямих ввімкнень, частина з них — воєнкорів каналу з фронту у Харківській та Донецькій областях. Новинна складова «Ради» була цього разу слабкою: жодного репортажного сюжету й жодного репортажного прямого ввімкнення.

У гостьових студіях у блоці Суспільного були переважно експерти. Єдиним ньюзмейкером був міський голова Мелітополя. В ефірному блоці медіагрупи «Україна» було 18 гостей, переважно експертів із різних питань, ньюзмейкерів було лише шестеро, переважно народні депутати. У студії «Інтера» було 15 гостей, із них десятеро були ньюзмейкерами. У гостьовій студії у блоці телеканалу «1+1» із 14 гостей лише троє були ньюзмейкерами, а більшість гостей становили журналісти у зв’язку з днем журналістики. В гостях на каналі «Рада» були переважно ньюзмейкери, що частково компенсувало відсутність репортажів.

В ефірному блоці Суспільного було загалом 9 порушень стандартів, найбільше — достовірності (посилання на сторінки в соцмережах). В ефірному блоці медіагрупи «Україна» було загалом 25 грубих порушень стандартів, зокрема достовірності й точності подачі інформації і стандарту відокремлення фактів від думок. На «Інтері» було 44 грубих порушення стандартів. Найбільше порушувався стандарт достовірності (20 разів) і точності (18). В ефірному блоці телеканалу «1+1» було 23 порушення стандартів. Найбільше — стандарту точності, і все — некоректне використання картинки. В одному випадку це призвело також до грубого порушення етичної норми. Порушень стандартів в ефірному блоці телеканалу «Рада» було лише сім. Більшість із них була інформацією, поданою із соцмереж без перевірки.

Цієї доби в ефірному блоці медіагрупи «Україна» була надзвичайно велика кількість проявів політичного і бізнесового піару — з урахуванням повторів 21 випадок. Це були і традиційні «паркетні» матеріали про перших осіб держави (Зеленського, Стефанчука і Єрмака), і піар-матеріали про благодійні та бізнес-структури власника каналу Ріната Ахметова. В ефірному блоці телеканалу «Рада» було чотири прояви політичного піару. Це були типові «паркетні» матеріали про посадовців (Корнієнка, Стефанчука, Зеленського). У блоці «Інтера» було три прояви політичного піару, у блоці каналу «1+1» — два. У блоці Суспільного проявів політичного піару не було.

У блоці медіагрупи «Україна» в ролі експертки з міжнародних відносин (?) у гостьовій студії виступала представниця російського медіа «Ехо Москви», представлена ведучими як «журналіст» — Каріна Орлова. Теми обговорення були провокативними: компроміси з боку України задля переговорів із Росією, ймовірність поділу України за корейським варіантом на дві частини. І все це обговорювали з представницею «ліберального» крила російського пропагандистського цеху. Наративів кремлівської пропаганди та токсичних персонажів в ефірі інших каналів не було.

Ситуація зі взаємним анонсуванням різних телеканалів далі є нестабільною. Цього разу був певний прорив: Суспільне анонсувало «Україну», а «Україна» — «Інтер» навіть відеоанонсами конкретних сюжетів колег (раніше я такого в телемарафоні не бачив). Натомість «Інтер» і «1+1» навіть не сказали, колегам із якого каналу передають слово. Навіть у день журналістики.

Скріншот відео: ТСН/YouTube

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3447
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду