Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 22 травня 2022 року

Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 22 травня 2022 року

28 Травня 2022
3809

Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 22 травня 2022 року

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
3809
Серйозні порушення стандартів і помилки в ефірних блоках «України»/«України 24», «Інтера», «1+1», «Ради» та ICTV/СТБ.
Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 22 травня 2022 року
Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 22 травня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.  

Примітка: блок Суспільного не потрапив до цього моніторингового звіту, бо виходив в ефір за межами доби 22 травня.

Телеканали «Україна» та «Україна 24» (0:00–3:00) (оцінювалися три години ефіру)

Зміст ефіру. Структура блоку була такою ж, як і в попередні дві моніторингові дати: 30-хвилинний випуск новин, які вели Ольга Грицик і Василь Пехньо, і дві з половиною години гостьової студії, яку вели Вікторія Малосвітна і Костянтин Лінчевський. У блоці 22 травня були такі сюжети:

  • Анни Грішиної про перспективи створення міжнародного суду над Росією,
  • Анни Брикової про російське мародерство як державну політику,
  • Наталії Фармус про волонтерську роботу чеських медиків на Прикарпатті,
  • Юлії Бабак про волонтера з Кропивницького, який пече пиріжки для військових,
  • Людмили Гаврилюк про роботу журналістів телемарафону, про емоційно важкі теми, про загибель Олександра Махова,
  • Ірини Ухіної про те, як виживає бабуся з Ірпеня, яка залишилася без домівки,
  • Олени Чернякової про те, як відбудовують зруйноване окупантами в Чернігові,
  • Анастасії Середи про людей, які залишилися без житла в Гостомелі,
  • Вікторії Дмитренко про підвищення цін на молоко та молокопродукти,
  • Анастасії Катаєвої про ексгумацію тіл убитих окупантами людей на Київщині,
  • Едуарда Ганішевського про партизанський рух на окупованому півдні України,
  • Дарії Цисарук про табір у лісі під Микуличами, який залишили по собі окупанти,
  • Антона Машуги про переселенку — майстриню тату, яка знайшла роботу за фахом у Дніпрі.

Крім того , в ефірі двох каналів були два прямі ввімкнення:

  • Ірини Антонюк про обстріли прикордонних сіл на Харківщині і про обстріл Харкова,
  • Артема Попова про ситуацію в Маріуполі.

Гостями студії були:

  • Євгенія Кравчук, народна депутатка, заступниця Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, зі швейцарського Давоса про заплановані заходи і очікування України від економічного форуму;
  • Микола Полозов, адвокат і російський правозахисник, про перспективи і юридичні механізми створення міжнародного трибуналу над Росією;
  • Олександр Морозов, політолог, викладач Карлового університету в Празі, про ідею Макрона щодо «паралельної організації» для України замість вступу до ЄС і про побоювання окремими лідерами Заходу можливості ядерного удару в разі воєнного успіху України;
  • Олександр Федієнко, народний депутат України, заступник голови Комітету з питань цифрової трансформації, голова підкомітету цифрової та смартінфраструктури, електронних комунікацій, кібербезпеки та кіберзахисту, про те, як влада бореться з кібератаками ворога та кіберзлочинцями;
  • Анатолій Костюх, народний депутат, член Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, про позицію Угорщини щодо нафтового ембарго щодо Росії;
  • Мирослава Гонгадзе, керівниця відділення «Голосу Америки» у Східній Європі, з Вашингтона, про 40-мільярдну підтримку України Сполученими Штатами Америки;
  • Андрій Сідєльніков, «лондонський політемігрант, лідер громадського руху “Говорітє громчє”», про те, як західні санкції впливають на Росію, про ефективність персональних санкцій;
  • Мар’яна Буджерин, дослідниця Центру Белфера Гарвардської школи держуправління Кеннеді, про американську допомогу Україні;
  • Олексій Рябчин, радник голови правління НАК «Нафтогаз України», радник віцепрем’єрки європейської та євроатлантичної інтеграції, про транзит російського газу і оплату за нього, про газове ембарго проти Росії;
  • Валентин Гладких, політичний аналітик громадської організації «Слово і діло», про потенційну зустріч Зеленського з Путіним і очікування від «Раммштайна-2»;
  • Владислав Інозємцев, доктор економічних наук, публіцист, соціолог, про можливі варіанти розблокування українських портів.

Порушення стандартів. 22 травня в ефірі медіагрупи було багато порушень (42 грубих порушення — і це лише за три години ефіру!). Найбільше журналісти порушували стандарти достовірності й відокремлення фактів від думок.

Порушення стандарту достовірності інформації найчастіше було пов’язано з розмитими і невизначеними посиланнями на джерела фактів, а ще частіше — на авторство суб’єктивних думок. Так, у прямому ввімкненні Ірина Антонюк казала: «За тими підрахунками, які є на зараз, десь приблизно третина багатоповерхівок у Харкові зруйнована повністю або частково». Не уточнивши, чиї саме це підрахунки. Узагальнене посилання робила ведуча Вікторія Малосвітна: «Військові кажуть, що зараз дуже важливе технічне оснащення підрозділів». Розмите й узагальнене посилання було в сюжеті Олени Чернякової: «Тому у місцевій владі сподіваються: відремонтувавши його, в місто зайдуть і інвестиції, а допоки навіть не можуть назвати, скільки коштів потрібно на відновлення Чернігова та області».

І була величезна кількість псевдопосилань на думку загадкових «експертів». У сюжеті Анни Брикової: «І це все йде від державної політики, резюмують експерти, з 90-х, коли присвоєння чужого стало системним». До речі, ця думка повністю суперечила тому, що в цьому ж сюжеті розповідалося, що Росія ще з часів Петра I весь час привласнювала все чуже — від територій, назви та історії до українського борщу та китайських пельменів. У сюжеті Вікторії Дмитренко: «Теперішня ціна ще не межа, кажуть експерти»; «Передусім головна причина — війна, кажуть експерти»; «Побалувати родину молочкою дешево не буде, визнають експерти»; «Ціни на найближчі місяці експерти прогнозують обережно»; «Фермери ж запевняють: в будь-якому випадку підуть на поступки споживачам». І в сюжеті Едуарда Ганішевського: «Експерти наголошують, що посилення партизанського руху на окупованих землях значно сприятиме ефективності контрнаступу української армії». Також і ведуча новин Ольга Грицик одного разу сказала: «У Єврокомісії ситуацію поки не коментують, однак експерти вважають, що таке рішення Німеччини і Італії може підірвати єдність ЄС». Вікторія Дмитренко в сюжеті наводила статистику без посилань на її джерело: «Ще торік вартість молочного кошика, а це зокрема сир, молоко, сметана, кефір, масло, обходився українцям в середньому в 478 гривень. А тепер за такий самий доводиться платити понад пів тисячі». А ведучий Лінчевський в запитанні до гостя посилався на невизначені ЗМІ: «Там писали ЗМІ, що не безпосередню зустріч Лукашенка з генсеком ООН, а там начебто людина передала від Лукашенка пану Гутеррешу листа з приводу того, що якось затерлась Білорусь в цьому ланцюгу постачання продовольства».

Більшість порушень стандарту точності була пов’язана з невідповідністю картинки й тексту. Невідповідним відео було «перекрите» пряме ввімкнення кореспондента щодо ситуації в Маріуполі. Наприклад, ішлося про загрозу екологічної катастрофи через стан водомереж, а показували просто вулиці міста, зняті з дрона. Повідомлення, що президент США Джо Байден підписав закон щодо виділення 40 мільярдів доларів на підтримку України, в новинах навіщось було «перекрите» архівним відео друкування паперових доларів. По-моєму, доволі абсурдна «ілюстрація». А ще одне повідомлення, в якому йшлося, що Байден підписав закон у Південній Кореї, гадаю, не варто було «ілюструвати» відео Білого дому і Капітолія у Вашингтоні.

У сюжеті Анни Грішиної йшлося про розслідування вбивств і тортур, вчинених росіянами на окупованих територіях. «Ілюструвалося» це кадрами зруйнованих будинків. Повідомлення про відмову країн Балтії від російських нафти і газу «перекрите» випадковим архівним відео портів. Ще раз: краще взагалі не перекривати, ніж перекривати будь-чим.

Не втомлююсь повторювати також, що намагання «ілюструвати» картинками слова гостей є поганою ідеєю, бо неможливо вгадати наперед, що конкретно говоритиме гість. Так і вийшло під час розмови ведучих із керівницею «Голосу Америки» у Східній Європі Мирославою Гонгадзе. Вона говорила про проходження цього рішення в Сенаті, а показували президента Байдена.

І ще ведуча гостьової студії припустилася фактичної помилки: «Напередодні президент Франції Емманюель Макрон заявив, що вступ України до Євросоюзу займе кілька років, можливо, кілька десятиліть. І запропонував створити паралельну організацію для країн, які хочуть приєднатися до блоку». Блок — то хіба що НАТО, а йшлося про Євросоюз.

Багато грубих порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Чимало власних оцінок, узагальнень і висновків було в сюжеті Анни Грішиної: «Росія ж намагається незграбно виправдати геноцид українського народу, називаючи події в Україні "спецоперацією", хоча усьому світові очевидно: це кривава війна, розв’язана Росією. І уникнути міжнародного покарання Москві, схоже, не вдасться». І в сюжеті Анни Брикової: «А ще тонни зерна з України нахабно викрали і які хутко Росія заходилась продавати іншим країнам. От тільки купляти крадене українське зерно у Росії поки дурних нема. А от слава не тільки країни-терористки, але й мародерки крокує світом. Точніше, стає очевидним те, на що довго заплющували очі»; «Адже в умовах режиму тотального контролю своїх і погроз іншим ядерними боєголовками своє придумати вкрай складно. І не треба, адже і так, вкрадено — вєлікіє».

Узагальнення робила в сюжеті Олена Чернякова: «На зруйнований готель "Україна" місцеві жителі Чернігова вже майже не реагують, щоправда, кажуть, що тут ходити побоюються, але вибору немає»; «Хлопці нарікають і на безвідповідальності місцевих жителів»; «Та усе-таки Чернігів живе здебільшого завдяки своїм людям, які попри пережите, не втрачають віру у майбутнє». І оцінки: «Загалом Чернігів — суцільне місто контрастів. У центрі вирує життя, на околицях — розруха... На ціле місто з державного бюджету виділили не багато, не мало 250 мільйонів гривень». Узагальнення робив і ведучий Василь Пехньо: «А ще світові очевидно, що Росія — не лише країна-терористка, але й мародерка, яка краде і переконує світ, насамперед себе, у власній могутності». На жаль, не всьому світові це «очевидно», «адвокатів» Росії багато серед європейських і американських політиків.

Також кілька безпідставних узагальнень було в сюжеті Вікторії Дмитренко: «Покупці розглядають полиці в столичному супермаркеті, молочку вибирають, ціни, зазначають, змінилися... Покупці вже визнають: молочку хоча і люблять, але споживати стали менше». У цьому ж сюжеті були також власні «експертні» висновки журналістки: «До кінця року все може здорожчати до 20%. Однак стримати ціни може державне регулювання та вилучення критичного імпорту».

Двічі порушувався стандарт повноти інформації. Представляючи Владислава Іноземцева як доктора економічних наук, публіциста і соціолога, ведучий Лінчевський не сказав, що Іноземцев із Росії. У сюжеті Анни Грішиної не була представлена коментаторка, яка розповідала про залучення Великої Британії до розслідування російських військових злочинів в Україні.

Інші зауваження. Порада кореспондентам «України»: не займатися дегустацією в кадрі. Бо в сюжетах то Юлія Бабак смакувала волонтерськими пиріжками, то Вікторія Дмитренко частувалася сиром на базарі. Хотів би нагадати просту професійну формулу: журналіст — не учасник подій, а спостерігач. У цьому сенсі хай би смакоту пиріжків і сира оцінювали герої ваших сюжетів, які ці пиріжки отримують від волонтерів або які цей сир купують на базарі. 

Час від часу ведучі забували про фемінітиви: «поговоримо з Євгенією Кравчук, народним депутатом», «Мирослава Гонгадзе, керівник відділення «Голосу Америки» у Східній Європі» (ведуча Малосвітна), «віцепрезидент Європарламенту Катаріна Барлі закликала... Чиновник назвала вимогу» (ведучий Лінчевський).

Елементи політичного піару. В ефірі медіагрупи було повідомлення, що «група “Метінвест” Ріната Ахметова відгукнулась на запит військових» та придбала на 10 мільйонів гривень приладів нічного бачення та касок. Плюс загальна статистика допомоги «Метінвесту».

Резюме.  Інформаційна складова цієї частини ефіру була слабкою. Лише три репортажні сюжети і два прямих ввімкнення. Одне з них — Ірини Антонюк про обстріли прикордонних сіл на Харківщині і самого Харкова — було якісним, до того ж у ньому було коректно використано частину відео (Ірина Антонюк коментувала картинку). Було багато нарисів, переважно про волонтерів, переселенців і людей, які втратили домівки внаслідок війни. З останніх якісним був нарис Ірини Ухіної про бабусю з Ірпеня, яка залишилася без домівки.

Серед гостей студії переважали експерти, з ньюзмейкерів були лише троє народних депутатів. Якось забагато, як на мене, і вже не вперше, у блоці «України» було російських експертів — цього разу за три проаналізованих мною ефірних години роботи медіагрупи — росіян було троє. У випадку з професором Іноземцевим ведучі чомусь не згадали, що він російський професор. І професор в ефірі висловив міркування, яке межує з прокремлівським поглядом на події. Цього разу в ефірі медіагрупи було багато грубих порушень стандартів (42 за три години ефіру). Найбільше порушувалися стандарти достовірності (насамперед розмиті псевдопосилання на джерела інформації і на авторство суб’єктивних думок) і відокремлення фактів від думок. Журналісти медіагрупи дуже зловживають безпідставними узагальненнями, приписуючи великим групам людей однакові думки. Крім того, чимало було власних міркувань у новинних сюжетах. Порушень стандарту точності було менше, з них більшість — невідповідність картинки тексту, хоча в багатьох випадках журналісти намагаються коректно працювати з картинкою.

Один прояв політичного піару був пов’язаний із позитивною згадкою власника каналу Ріната Ахметова і його компанії «Метінвест».

У гостьовій студії медіагрупи «Україна» російський експерт Владислав Іноземцев висловив дивну думку, що глобальної продовольчої кризи немає, від нестачі харчів потерпатимуть лише окремі бідні країни, а в їхніх проблемах винні їхні ж уряди (а не те, що Росія заблокувала український експорт аграрної продукції — останнє не було сказано, але малося на увазі). І цю думку ніяк не оскаржили ведучі. При цьому експерт не був представлений ведучими саме як російський.

Телеканал «Інтер» (3:00–9:00)

Зміст ефіру. Ефірний блок телеканалу «Інтер» починався з годинного випуску новин, який вів Валерій Клименко. Потім було велике (близько 1 години 15 хвилин) інтерв’ю Володимира і Олени Зеленських, яке брали ведучі медіагрупи StarLightМedia, тож про нього — в розділі каналів ICTV та СТБ. А далі ефірна сітка телеканалу «Інтер» була звичною, кожна ефірна година починалася з 15-хвилинного випуску новин (які вела Лілія Налягака), продовжувалася гостьовою студією (яку по черзі вели Олексій Фадєєв і Олександр Просяник). Сюжетів було знову рекордно багато:

  • Дмитра Чистякова про обстріли окупантами селища Нью-Йорк на Донеччині,
  • Вікторії Балицької про лікарку, яка приймала пологи в заблокованому Маріуполі,
  • Євгена Онопрієнка та Романа Барашева про жителів Ірпеня, які залишилися без житла, 
  • Ольги Жидецької про розмінування Бородянки,
  • Дмитра Чистякова про сухпайки окупантів,
  • Богдана Вербицького про мобілізацію, яку проводять окупанти на Донеччині й Луганщині,
  • Жанни Дутчак про чеських медиків-волонтерів на Прикарпатті,
  • Дмитра Чистякова про роботу айтішників-волонтерів у Львові,
  • Вікторії Парфенюк про те, як приймають іспанці українських біженців,
  • Вікторії Балицької про патріотичні тренди в одязі українців,
  • Мар’яни Мартин про благодійну фотосесію в Ужгороді,
  • Наталії Сінченко про наслідки обстрілів на Миколаївщині,
  • Олени Абрамович про пропозиції в Європарламенті щодо трибуналу над кремлівськими злочинцями,
  • Світлани Шекери про знахідки тіл російських окупантів у звільнених селах Харківщини,
  • Тетяни Логунової про відставку Герхарда Шредера з «Роснєфті»,
  • Сніжани Сидорук про те, як на Рівненщині намагаються вирішити кризу з пальним,
  • Христини Гашенко про відкриття електростанції на біогазі з Грибовицького сміттєзвалища,
  • Андрія Анастасова про волонтерські курси для одеських дітей, як правильно поводитися при обстрілах та вибухах, надавати першу допомогу,
  • Артура Терещенка про відкриття в Кривому Розі музею війни з Росією,
  • Євгена Соломіна про бої та ворожі обстріли населених пунктів на Луганщині та Донеччині,
  • Ярини Марків про 18-річну дівчину, яка пережила маріупольську блокаду і фільтраційний табір окупантів у Мангуші,
  • Анни Каменєвої про роботу слідчих із фіксації злочинів окупантів,
  • Марини Біленької про плани економічного форуму в Давосі,
  • Інни Гогой про прихисток у Запоріжжі тварин, які втратили господарів, 
  • Олени Логінової про те, що відбувається в окупованому Херсоні,
  • Євгенії Терещенко про ситуацію на окупованій Херсонщині,
  • Мар’яни Мартин про вишкіл нацгвардійців у Закарпатті,
  • Світлани Чернецької про прем’єру на Каннському кінофестивалі української стрічки «Памфір»,
  • Станіслава Кухарчука про бої під Соледаром,
  • Марини Михайловської про виставку антиросійських карикатур у Миколаєві,
  • Олени Мендалюк про благодійний концерт і ярмарок у Дніпрі на потреби армії.

Були такі прямі ввімкнення:

  • Дмитра Анопченка з Вашингтона про підготовку до переговорів «Рамштайн-2» і про пропоновані варіанти розблокування порту Одеси,
  • теж Дмитра Анопченка про те, як розподілятимуться гроші з 40 мільярдів доларів американської допомоги Україні,
  • Сніжани Сидорук про ракетні удари ворога по Рівненщині,
  • Інни Гогой про обстріли на Запоріжжі,
  • Станіслава Кухарчука про ситуацію на східному фронті.

Гостями студії були:

  • Сергій Братчук, речник оперативного штабу Одеської ОВА, про ситуацію в Одесі та на Одещині, про маневри російського флоту, ситуацію з Придністров’ям, розмінування Чорного моря і розблокування Одеського порту;
  • Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI», про ймовірність заколотів проти Путіна, про арешти російського генералітету, про можливості контрнаступу й ефективність лендлізу;
  • Олександр Коваленко, військовий експерт групи «Інформаційний спротив», про варіанти контрнаступу і про продовження ракетних обстрілів України.

Крім того, в ефірі «Інтера» двічі показували вечірнє звернення Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Було кілька грубих порушень стандарту достовірності інформації. Зокрема, у трьох випадках наводилася різна статистика без посилань на її джерела. У сюжеті Наталії Сінченко: «Російські війська знищили та пошкодили понад 3,5 тисячі об’єктів, а в лікарнях перебуває 144 людини, які постраждали від рук окупантів». У сюжеті Євгена Соломіна: «Понад 8 тисяч приватних будинків та більше як 3 тисяч багатоповерхівок російські війська уже знищили». «За орієнтовними підрахунками, кількість жертв серед мирного населення на Донеччині понад 400 осіб і це без втрат у Маріуполі та Волновасі». І в новинах ведуча Лілія Налягака: «На Запоріжжі кількість пошкоджених або повністю зруйнованих ворожими обстрілами будинків вже перевищила тисячу».

Було кілька псевдопосилань. Так, ведучий Олексій Фадєєв казав: «Чи можливо повернути контроль над нашим островом і вибити звідти окупантів, адже є інформація, що Росія туди завозить навіть техніку і укріплюється». У ввімкненні Сніжани Сидорук: «Вже за хвилин 20 місцеві повідомляли, що чули два потужних вибухи, а дехто навіть стверджував у соцмережах, що бачили, як над Рівним щось гучно летіло»; «Після того, як дали відбій, ми дізналися, що нам все-таки прилетіло»; «Відомо лише, що не обійшлося без постраждалих».

Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Марини Михайловської: «Саме під час війни жанр карикатур найбільш доречний, переконані організатори проєкту».

Три порушення стандарту точності були пов’язані з невідповідністю картинки і тексту. Сюжет про вихід ексканцлера Шредера з керівництва «Роснєфті» був «перекритий» випадковою нарізкою архівного відео. Сюжет Марини Біленької про плани економічного форуму в Давосі теж був «перекритий» невідповідним тексту відео. Коли йшлося, що форум заморожує відносини з російськими олігархами, показували архівні плани мітингів на окупованих Росією територіях тощо.

У сюжеті Анни Каменєвої значні частини тексту «перекрито» невідповідним архівним відео. І це тим більше різало око, бо це було шокове відео зі щойно звільненої Бучі з розстріляними людьми, з камер відеоспостереження, де окупанти знущалися з мирних людей. Я вважаю, що взагалі не можна таким відео абстрактно «перекривати» текст про роботу слідчих, про якісь загальні речі, а тим більше власні міркування. І тим більше архів треба обов’язково недвозначно позначати, саме як архів. У таких конкретних випадках — датою зйомки цього відео. Інакше це обман глядача.

Ще в одному випадку ведучий Олексій Фадєєв у підводці до сюжету казав, що електроенергії, яку видобуватимуть на біогазі з Грибовицького сміттєзвалища, «має вистачити майже на 1000 приватних будинків». А в сюжеті голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко каже про забезпечення 735 домогосподарств. Тобто той випадок, коли округлення числа стає неточністю.

Як і раніше, часто журналісти «Інтера» порушують стандарт відокремлення фактів від думок. Так, Тетяна Логунова в сюжеті про вихід ексканцлера Шредера з керівництва «Роснєфті» робила власні узагальнення, оцінки і висновки: «Це повідомлення здивувало політичний Берлін, адже припинити роботу на Кремль Шредера наполегливо закликали відтоді, як Росія напала на Україну... Що ж раптом змінилося? Колишній канцлер прозрів, розкаявся, зрозумів, що помилився? Навряд, вважають у Німеччині». Кілька безпідставних узагальнень було в сюжеті Сніжани Сидорук: «Водії таку ініціативу схвалюють, бо до цього без талонів пальне у Рівному та області майже ніде було дістати. Щоправда, обмеження саме за часом, коли приймають на заправках готівку їх трохи непокоїть... Водії ж певні: ситуація з дефіцитом вирішиться лише тоді, коли збільшаться об’єми імпорту пального». Узагальнення було в сюжеті Дмитра Чистякова: «Місцеві жителі сподіваються, що окупантам не вдасться захопити їхній мирний Нью-Йорк». Узагальнення було і в сюжеті Олени Логінової: «Та херсонці не падають духом».

Крім того, власні висновки були в сюжеті Богдана Вербицького: «Тому головне правило на окупованих територіях: кожен сам за себе»; «А чи хочуть самі росіяни йти на службу в збройні сили? Враховуючи кількість пожеж у військоматах, ні». Євген Соломін в огляді боїв на східному фронті зробив власний прогноз: «Наступні кілька днів російські окупанти тиснутимуть на східному напрямку українського фронту. Наші ж захисники і надалі відбиватимуть атаки, щоб невдовзі перейти у контрнаступ та продовжити деокупацію українських земель».

Було одне порушення стандарту повноти інформації: в сюжеті Євгена Соломіна про бої на східному фронті не був представлений чоловік, який у синхроні коментував дії ворога під Сіверськодонецьком. Крім того, в сюжеті Світлани Шекери про ексгумацію тіл російських окупантів у звільнених селах Харківщини забагато було натуралізму, шокового відео.

Інші зауваження. Не втомлююсь писати, що зайвим є підкладати драматичну музику під сюжети, в яких ідеться про і без того драматичні події та обставини, де самі герої сюжетів, які пережили жахіття окупації, демонструють емоції і розповідають по-справжньому трагічні історії. Або ж був якісний фронтовий репортаж Станіслава Кухарчука, але навіщо було підкладати музику під відео? Там же інтершум має набагато більшу цінність і набагато більший за музику драматичний ефект.

Нарис Жанни Дутчак про чеських медиків-волонтерів на Прикарпатті був майже один в один — і відео, і текст — із сюжетом Наталії Фармус на «Україні».

І часом журналісти продовжували забувати про фемінітиви, цього разу в титрах у різних сюжетах: «Уляна Барабаш, арт-дизайнер», «Наталія Бородіна, координатор проекту», «Позивний “Кнопка”, військовослужбовець».

Резюме. Інформаційна складова була забезпечена великою кількістю репортажних сюжетів, їх було 16; було також п’ять прямих увімкнень. З найкращих сюжетів був якісний фронтовий репортаж Станіслава Кухарчука з-під Соледара. І багато різноманітних нарисів, у тому числі три найкращих: Вікторії Балицької про лікарку, яка в заблокованому окупантами Маріуполі до останнього приймала пологи, Євгена Онопрієнка та Романа Барашева про жителів Ірпеня, які залишилися без житла, зруйнованого окупантами, і Ярини Марків про 18-річну дівчину, яка пережила маріупольську блокаду і фільтраційний табір окупантів у Мангуші.

Попри те, що редакція робить ставку на дедалі більшу кількість сюжетів, для заповнення 6 годин ефіру навіть 33 (!) сюжетів не вистачило і частину з них доводилося повторювати. Бо в ефірі «Інтера» 22 травня було критично мало гостей — лише троє, з них жодного ньюзмейкера.

Основними порушеннями стандартів були, як і раніше, подача фактичної інформації (зокрема, такої важливої, як статистика) без зазначення джерел або ж із псевдопосиланнями на джерела. І порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Найчастіше — намагання узагальнювати думки чи позиції на невизначено широкі групи людей, а також власні висновки журналістів у новинних матеріалах. Разом із тим, було набагато менше порушень стандарту точності, пов’язаних із некоректним використанням картинки, ніж на інших каналах — учасниках телемарафону.

Елементів політичного піару, наративів ворожої пропаганди і токсичних медійних персонажів в ефірі каналу «Інтер» 22 травня не було.

Телеканал «1+1» (9:00–15:00)

Зміст ефіру. Цього разу ефірна сітка блоку «1+1» була логічнішою, ніж у попередні моніторингові дні, але все одно неоднорідною. Перші три ефірні години починалися з коротких (щоправда, різної тривалості) оперативних новин, які вела Катерина Нестеренко, й продовжувалися гостьовими студіями. Далі йшов годинний випуск новин, годинна гостьова студія і наостанок знову годинний випуск новин. Гостьові студії вели Наталія Островська і Євген Плінський, великі випуски новин Святослав Гринчук. Протягом ефіру каналу були такі сюжети: 

  • Юлії Кирієнко про бій під окупованою Горлівкою,
  • Олександра Моторного про бої на межі Луганської та Донецької областей,
  • Андрія Цаплієнка про зрив ворожого плану щодо висадки морського десанту в Очакові і про історію «законсервованого» агента російських спецслужб,
  • Алли Хоцянівської про звірства, які чинили окупанти в селах уздовж Житомирської траси, 
  • Руслана Ярмолюка про проблеми з грошима на відбудову зруйнованих хат у звільнених із-під окупації селах на Чернігівщині,
  • Дмитра Фурдака про відновлення роботи київських театрів,
  • Івана Воробйова про благодійний футбольний турнір у Бородянці,
  • Валерії Ковалінської про прем’єру українського фільму «Памфір» на Каннському кінофестивалі,
  • Інни Лебеденко про чоловіка, який вижив після ракетного удару по торговому центру «Ретровіль» у Києві,
  • Юлії Кирієнко про те, як рибалки на Київщині вивозили людей з окупованих сіл на човнах через Київське водосховище,
  • Наталії Нагорної про тероборону Житомирщини,
  • Неллі Ковальської про поліцейського з Бородянки, який втратив всіх своїх близьких родичів,
  • Валентини Доброти про дитячий блокпост на Чернігівщині,
  • Наталії Волосацької про десятирічну дівчинку з Вугледара, яка від ворожого обстрілу втратила всю родину і ледве вижила сама,
  • Наталії Фібріг про українських дизайнерів-біженців у Німеччині, 
  • огляд іноземної преси Яни Слісарчук,
  • Оксани Ткаченко про мавп’ячу віспу,
  • Мирослава Солонара про крадіжки російськими окупантами українського зерна на окупованому півдні країни,
  • Вікторії Ніконенко про обмінний курс гривні,
  • Євгена Куксіна про звірства, які вчиняють окупанти на українських землях.

І два прямих ввімкнення:

  • Неллі Ковальської з Михайлівської площі в Києві, де виставили понищену українським військом ворожу техніку,
  • Олександри Мітіної про парад вишиванок у Празі.

Гостями ефіру були:

  • Олександр Мусієнко, директор Центру військово-правових досліджень, про прогнози розвитку ситуації на фронті, про поступове насичення української оборони західною зброєю, про розподіл 40 мільярдів доларів американської допомоги Україні;
  • Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка і колишня журналістка «1+1», про розслідування російських воєнних злочинів в Україні, повернення людей до домівок у раніше окупованих селах і містах, розмінування сіл і міст;
  • Ігор Молоток, народний депутат, мажоритарник із Сумщини, про ситуацію в цій області, про зняття пільг людям у зв’язку з виключенням області з тих, де йдуть бойові дії;
  • Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про ситуацію в місті, про неможливість евакуації на підконтрольну територію і про депортацію українців окупантами;
  • Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про гуманітарну ситуацію в області, про евакуацію жителів із прифронтових районів; 
  • Валерій Марченко, міський голова Ізюма, про ситуацію в окупованому місті;
  • Владислав Атрошенко, міський голова Чернігова, про ситуацію в місті, про відновлення міста, інфраструктури, про домовленості про допомогу для цього закордонних партнерів, про те, як повертати людей в місто з евакуації;
  • Сергій Горбачов, освітній омбудсман, про завершення навчального року і що буде зі вступом в умовах війни, як завершити шкільний рік чи школу дітям, які опинилися в евакуації;
  • Федір Лапій, інфекціоніст, про мавп’ячу віспу і про реальні небезпеки епідеміологічних загроз в умовах війни, особливо холери;
  • Сергій Куюн, експерт паливного ринку, директор консалтингової компанії «А-95», про паливну кризу, прогнози виходу з неї, остаточних цін на паливо і впливу на ціни загалом;
  • Василь Воскобойник, голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, про працевлаштування українських біженців за кордоном, про вплив масової евакуації на український ринок праці (записане інтерв’ю);
  • Олексій Кущ, експерт фінансового ринку, про курс гривні і про політику НБУ;
  • Маркіян Дмитросевич, радник міністра аграрної політики, про причини і динаміку зростання цін на різні харчі, про створення міжнародної організації експортерів зернових;
  • Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, про можливі шляхи продовольчої кризи, спричиненої російською навалою;
  • Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, про становище аграріїв на окупованих територіях, про викрадення окупантами українського зерна і спроби його експортувати, про майбутні компенсації вкраденого і знищеного, про ціни на агропродукцію;
  • Сергій Лабазюк, нардеп, член аграрного комітету, про скасування квот ЄС на українську аграрну продукцію, про відправку агропродукції Дунаєм і перспективи врожаю у 2022 році.

Порушення стандартів. Цього разу в ефірі каналу порушень стандартів було значно більше, ніж тиждень тому. Мінімум 14 разів грубо порушувався стандарт достовірності інформації. Зведення з фронтів подавали взагалі без посилань на джерело і ведуча оперативних новин Катерина Нестеренко, і ведучий «великого» випуску новин Святослав Гринчук. У сюжеті Мирослава Солонара майже вся фактична інформація подавалася без посилань на джерела.

Кілька разів були узагальнені псевдопосилання на невизначені групи людей. Так, ведуча Нестеренко у трьох випусках новин казала: «У сусідній Новій Каховці затопило набережну, а у плавнях нижче за течією рівень води вже піднявся на метр і вона далі прибуває, повідомляють місцеві жителі». Ведуча гостьової студії Наталія Островська робила недостовірне узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки: «Серед причин здорожчання нині банкіри називають ажіотаж українців та вплив валютних спекулянтів». А ведучий Гринчук посилався так: «Водночас, зазначають у владі, воєнний стан при необхідності можна скасувати будь-якої миті». Узагальнені посилання на авторство думок було в сюжеті Оксани Родіонової: «І це подорожчання — лише початок подальшого росту, прогнозують економісти»; «Ціни, звичайно, підігрівають, та економісти заспокоюють: все йде за контрольованими, а отже за зрозумілими правилами».

Повні псевдопосилання робила ведуча Островська, коли казала про депортованих до Росії маріупольців: «Їм там обіцяли і житло, і роботу. Але нам відомо, що нічого вони не отримують». От звідки це вам «відомо»? А коли її співведучий Плінський казав, що ціна гречки зросла із 47 до 60 гривень за кілограм, вона додала: «І кажуть, що буде рости і до 100 гривень, це ще не межа».

Не набагато менше було порушень стандарту точності. Більшість із них була пов’язана з некоректним використанням картинки, найчастіше архівної. Повідомлення, що Росія внесла до списку нев’їзних мертвих американців, було «проілюстровано» відео сенатора Джона Маккейна. І все б нічого, але ж треба ж хоча би писати титр «архів», коли показуєте живою вже спочилу людину. Так було у трьох випусках новин. БЗ про те, що Литва відмовилася від російських енергоносіїв, було «перекрите» архівними трубами та вентилями (це така традиція, як я розумію: чуєш слово «газ» або «енергоносії» — шукай в архіві труби і вентилі). Теж у трьох випусках.

Інформацію про перекидання ворогом на схід України новітніх машин «Термінатор» було «ілюстровано» взагалі якимось зимовим відео без позначення того, що це архів. Сюжет Мирослава Солонара про крадіжку російськими окупантами українського зерна був «перекритий» яким завгодно відео за принципом «що було в архіві» — порти, залізниці, зерно, окупанти. Бо тексту було багато, а «перекривати» його чимось же треба.

Погана мода редакції намагатись «перекривати» слова гостя студії якоюсь картинкою знову і знову гарантовано призводила до повної невідповідності слів гостя і картинки. Як це було з експертом Олександром Мусієнком, який говорив про конкретні види озброєнь, які надають західні партнери, а показували при цьому качечок біля будівлі американського Капітолія; коли говорив про безпілотники — показували гармати. Нардеп від Сумщини Ігор Молоток розповідав про зруйнований окупантами єврейський цвинтар, а показували обстріляну лікарню і дитсадок. Або ж розповідь освітнього омбудсмана Сергія Горбачова, як може в умовах війни відбуватися складання зовнішнього незалежного оцінювання, була «перекрита» архвіним відео з мирного часу. Звичайно ж, без позначення, що це архів. Не працював цей підхід навіть тоді, коли гостею була колишня колега-телевізійниця, а нині депутатка Василевська-Смаглюк. А коли в ефірі гість Федір Лапій розповідав про небезпеки спалаху кишкових захворювань і холери, показували зруйновані будинки і архівні плани вулиць Маріуполя. І що цікаво: на явно архівних планах був титр «Наживо». Вже і так брехнею є видавати архів за день сьогоднішній, а це була така собі брехня в квадраті.

І багато було грубих порушень стандарту достовірності інформації. Нечіткі межі цитування «перетворюють» значну частину суб’єктивної думки (у цьому випадку прогнозу) на думку ведучої Катерини Нестеренко (як мінімум, зі слова «мета» починаючи): «За даними Інституту вивчення війни, окупанти готуються до затяжних бойових дій на півдні України. Для цього риють окопи, обладнують позиції та фортифікаційні споруди, а також намагаються вести розвідку за допомогою безпілотників. Мета російської армії на цей час — бодай взяти Луганщину. Орда готує кілька наступів на (нерозбірливе слово) Сіверськ, аби відрізати Сєвєродонецьк, а також із півдня у Бахмутському напрямку, де вони вже збільшили інтенсивність ударів». Узагальнення було в огляді іноземної преси Яни Слісарчук: «Притомних змін у тактиці російських військ аналітики поки що не бачать». І висновок: «Так за три повні місяці повномасштабного російського вторгнення Україна вже є живим підручником сучасного конфлікту для інших держав».

Неавторизовану і, я би сказав, не дуже-то коректну оцінку давала ведуча Наталія Островська: «Наше командування і військові ведуть ризиковану гру на Донбасі "хто кого оточить"».

У сюжеті Євгена Куксіна, як і в попередніх його сюжетах, значну частину тексту становили власні висновки і оцінки. Це типу авторська рубрика, я так розумію (починається із заставки «Погляд»), але суб’єктивний погляд журналіста-автора, за стандартом відокремлення фактів від думок, не може подаватися як істина в останній інстанції. Журналіст мав би свої думки авторизувати (такими простими словами, як «я вважаю», «на мою думку», «гадаю», «припускаю» тощо). Інакше виходить ось таке. Наприклад, Куксін каже: «Відео (розстрілу двох мирних українців російським військовим) не потребує ні обговорення, ні рефлексій, ні оцінок достовірності. І саме це турбує російське міністерство оборони. Вони впіймані на тому, що світ називає злочином проти людяності». Можна легко заперечити журналісту, що відео таки потребує найширшого обговорення (ось і сам же автор його обговорює) і точно викликає у багатьох людей масу рефлексій, а з юридичної точки зору (для суду над конкретним окупантом-убивцею) потребуватиме оцінки достовірності. Але найголовніше питання до автора: а звідки він узяв, що «це турбує російське міністерство оборони»? Наприклад, на мою думку, російське міністерство оборони такі «дрібниці», як убивства конкретних цивільних людей, не турбують взагалі. І так само можна було б розбирати більшість сентенцій автора. За всієї їх начебто «очевидності».

Неавторизований висновок був також у сюжеті Оксани Родіонової: «Раніше в кінці травня ціна падала на помідори, капусту та огірки. Цьогоріч падіння не буде, бо Херсонщина, основний постачальник овочів на наші прилавки, тимчасово окупована». Можливо, цей висновок був початком далі процитованої в синхроні думки експерта, але в тексті жодного посилання на це нема.

Мирослав Солонар у сюжеті також робив власний висновок: «Тож у деокупації наших міст і деблокаді портів має бути зацікавлений увесь світ»

Крім того, було кілька порушень стандарту повноти інформації. Гість Олексій Кущ був представлений ведучими просто як «експерт фінансового ринку». Слід було коротко описати його компетентність у цих питаннях. У сюжеті Оксани Родіонової тему коментували два експерта, яких жодним чином не було представлено — ні титрами, ні словами авторки. Можна хіба сподіватися, що це таки експерти, бо ж хто вони такі — невідомо. Нардепа Сергія Лабазюка, з яким говорили на аграрні теми, ведучі представляли і як члена парламентської групи «За майбутнє», що взагалі не мало жодного стосунку до аграрної тематики, і ще так, що «він сам є аграрієм». Замість того, щоб коротко і точно описати компетентність цього депутату саме у аграрній тематиці тим, що він є членом Комітету з питань аграрної та земельної політики.

Інші зауваження. Ведучі гостьової студії каналу почали анонсувати наступні теми обговорення, і це добре. Але при цьому не завжди виконували обіцяне (наприклад, анонсували на найближчу годину розмову про підвищення цін на харчі, а не поговорили). І ще не анонсували випуски оперативних новин. Втім і ведуча оперативних новин не анонсувала гостьову студію. І ще часом нема координації між новинами і гостьовою студією. Наприклад, менш ніж за двадцять хвилин у новинах і гостьовій студії дослівно повторювали повідомлення, що в селі Бузова на Київщині знайшли ще два тіла закатованих окупантами людей.

До третього випуску оперативних новин були суцільні повтори. Новини в  найбільш «подієвий» час (9–11-та ранку) не оновлюються. І це в країні, де йде війна.

На мою думку, говорити в телемарафоні про мавп’ячу віспу було якось геть несерйозно. І Федір Лапій на запитання про мавп’ячу віспу одразу ж сказав ведучим: «Я би радив українцям більше перейматися можливими випадками холери, які можуть з’явитися на півдні України через зруйновану інфраструктуру. Перейматися, наприклад, про дифтерію, яка приходить разом із війною». Мені так і хочеться сказати «1+1»: припиніть уже «вражати»! В країні зараз стільки проблем, що не варто ще лякати глядачів якимись примарними небезпеками.

У сюжеті про чоловіка, який вижив після ракетного удару по торговому центру «Ретровіль» у Києві, архівні плани самого ракетного удару були позначені титром «Досьє». Взагалі-то, манера називати архів словом «досьє», на мій погляд, є поганим смаком. У новинах завжди краще називати речі своїми іменами. Втім, це моє зауваження, звісно, «на любителя». Але редакції слід розрізняти два принципово різних випадки використання і позначення архіву. Одна справа, коли архівна картинка просто ілюструє певну розповідь. І зовсім інша, коли згадується цілком конкретна подія, яка сталася в конкретному місці і в конкретний час. Тому бекґраундове використання архіву має титруватися точною датою події / зйомки. В цьому конкретному випадку мав би бути титр «20 березня 2022 року». А не слово «досьє». І навіть не слово «архів».

«1+1» дуже часто не титрує в ефірі гостей і власних журналістів.

Елементи політичного піару. В ефірі каналу двічі згадали про фракційну приналежність до «Слуг народу» народної депутатки Ольги Василевської-Смаглюк. У контексті обговорення її допомоги журналістам The New York Times в журналістському розслідуванні вбивств цивільних російськими окупантами в Бучі, повернення людей на звільнені території тощо.

Так само згадка, що ще один гість, нардеп Ігор Молоток — із депутатської групи «За майбутнє», близької до власника каналу «1+1» Ігоря Коломойського. Ще одного гостя ведучий представляв: «Сергій Лабазюк, народний депутат, який представляє в парламенті групу “За майбутнє”». А в кінці розмови нагадував: «З нами був Сергій Лабазюк, народний депутат з парламентської групи “За майбутнє”». Обговорювали ж питання аграрної політики. Який стосунок до аграрної політики має приналежність депутата до групи «За майбутнє»? Жодного. То навіщо це згадувати?

Резюме. Інформаційна складова ефіру «1+1» цього дня забезпечувалася переважно репортажними сюжетами, серед яких були якісні репортажі Юлії Кирієнко про бої під Горлівкою, Олександра Моторного про бої на межі Луганської та Донецької областей, Андрія Цаплієнка про зрив ворожого плану щодо висадки морського десанту в Очакові і про історію «законсервованого» агента російських спецслужб, Алли Хоцянівської зі звільнених сіл вздовж Житомирської траси і Руслана Ярмолюка зі звільнених сіл Чернігівщини. Прямих ввімкнень було лише два. Було також чимало нарисів, із яких я би відзначив як найкращі Інни Лебеденко про чоловіка, який вижив після ракетного удару по торговому центру «Ретровіль» у Києві, Юлії Кирієнко про те, як рибалки на Київщині вивозили людей із окупованих сіл на човнах через Київське водосховище, і нарис Наталії Нагорної про тероборону Житомирщини. 

Гостей в ефірі каналу було шістнадцять. Гостьові студії каналу були збалансовані — приблизно половина гостей були ньюзмейкерами, половина — експертами. Ньюзмейкери переважно розповідали про ситуацію в різних регіонах. Частина ньюзймекерів та більшість експертів говорили з ведучими на економічну тематику (криза з пальним, аграрна криза, курс гривні тощо).

Порушень стандартів було дуже багато, навіть порівняно з попереднім періодом моніторингу. Однаково багато журналісти каналу порушували і стандарт достовірності інформації, і стандарт точності, і стандарт відокремлення фактів від думок. В ефірі каналу були три прояви політичного піару (всі були пов’язані з недоречним згадуванням фракційної приналежності гостей-депутатів).

Телеканал «Рада» (15:00–21:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру каналу 22 травня була звичайною інформаційною: кожна ефірна година починалася з короткого випуску новин, продовжувалася гостьовою студією. Із 20:00 по 21:00 тривав підсумковий випуск новин. Короткі новини вели Андрій Сініцин і Олена Морозова по черзі, підсумковий випуск — вони удвох. Гостьові студії з Харкова вели Олеся Ніцевич та Вадим Колодійчук, на час повітряної тривоги їх «підхоплювали» з Києва Назар Довгий та Катерина Павлова. В ефірі каналу були такі сюжети :

  • Богдана Олійника про родину, яка пережила окупацію в Ягідному Чернігівської області,
  • Андрія Веселовського про роботу підприємств, переміщених через війну до Кам’янця-Подільського,
  • Тетяни Шимон про безкоштовну кав’ярню-пральню для переселенців в Ужгороді,
  • Інни Гуріненко про парламентський день із виступом Анджея Дуди,
  • Анни Соколюк про перспективи створення міжнародного трибуналу над керівництвом Росії,
  • Богдана Олійника про ситуацію з пальним,
  • Єви Миронової про відновлення газопостачання у прифронтовому Оріхові на Запоріжжі,
  • Ірини Коваленко та Валентини Моісеєнко про те, як онкохворі переселенці можуть отримати медичну допомогу,
  • Артема та Катерини Васько про те, як люди живуть у прифронтових селах на півдні Криворізького району,
  • Дани Власенко про поліцейського Пастухова, який в окупованому Херсоні підняв український прапор на ворожому БТРі,
  • Інни Гуріненко про повернення до мирного життя у звільненому селі Мокрець на Київщині, 
  • Валерії Ковалінської про прем’єру українських фільмів у Каннах.

Прямих ввімкнень було наче достатньо:

  • Олександра Шемаєва з Північної Салтівки про те, як протягом попередніх місяців ворог обстрілював цей спальний район Харкова,
  • Вікторії Прокопчук (не було сказано звідки) про історію соціальної працівниці з Бучі, яка не евакуювалася, тому що доглядала за лежачим дідусем,
  • Оксани Ясницької про оперного співака з Полтавщини Сергія Іванчука, який став волонтером,
  • Вікторії Прокопчук про те, як два брати волонтери евакуювали людей з окупованої Київщини, один із них загинув,
  • Олександра Шемаєва про те, як в Харкові починає відновлюватися нормальне життя,
  • Ірини Кирилович про те, як житомирські лікарі лікують поранених дітей,
  • Тетяни Беженар про те, як рятувальники Одеси 23 квітня рятували людей після ракетного удару по житловому будинку,
  • Олександра Шемаєва з парку Горького в Харкові про те, як пошкодили парк під час обстрілів,
  • Юлії Кирієнко (кореспондентки «1+1») з Костянтинівки про ситуацію на східному фронті,
  • Вікторії Прокопчук із Михайлівської площі в Києві, де виставлено розбиту ворожу техніку,
  • Вікторії Прокопчук біля Головпоштамту з приводу того, що завтра там почнуть продавати нову марку про «русскій воєнний корабль».

Гостями студії були:

  • Олександр Залізняк, фермер, боєць харківської тероборони, про початок війни в Харкові;
  • Олексій Дяговець, начальник управління превентивної діяльності Нацполіції в Чернігівській області, про те, як обороняли, а згодом звільнювали та зачищали від окупантів Чернігівщину;
  • Георгій Зейков, волонтер Благодійного фонду Rescue Now, про те, як займався евакуацією людей на Харківщині та Донеччині, про передчасність повернення людей до Харкова, про проблеми евакуації;
  • Анатолій Торяник, заступник начальника Головного управління ДСНС України у Харківській області, про розмінування звільнених та прифронтових територій, про роботу рятувальників під час обстрілів;
  • Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, про перспективи створення міжнародного трибуналу над вищими посадовими особами Росії;
  • Владислав Пастухов, поліцейський із Херсона, який свого часу на мітингу з українським прапором заскочив на БТР окупантів, про свій вчинок і про нинішню ситуацію в Херсоні;
  • Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ України, про поточну ситуацію;
  • Кирило Тимошенко, заступник керівника Офісу президента, про влаштування українців, які втратили домівки внаслідок війни, про плани відбудови зруйнованої інфраструктури і будинків;
  • Ігор Смелянський, гендиректор «Укрпошти», про нові марки «Укрпошти», присвячені війні;
  • Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті;
  • Олександр Корнієнко, перший заступник голови ВР;
  • Олег Синєгубов, глава Харківської ОВА, про ситуацію в області;
  • Ігор Овчарук, сапер харківського ДСНС, про розмінування Харкова і області;
  • Віктор Левченко, начальник управління патрульної поліції в Луганській області, про евакуацію людей на Луганщині і про ситуацію в області;
  • наречена і батько загиблого Героя України Георгія Тарасенка, про те, яким він був;
  • Олександр Санченко, народний депутат, про ліберальні цінності і роль молоді в суспільстві;
  • Валерія Гукова, харківська учителька, про те, як відбувалося навчання дітей під час війни;
  • Максим Петрушкевич, рятувальник, який рятував людей під обстрілами, про роботу харківських рятувальників в умовах війни;
  • Євген Шаманський, прикордонник, якого вороги поранили в перший день війни, про перший бій на кордоні;
  • Влад Главачек, координатор волонтерського хабу «Rescue Now», про основні проблеми доставки гуманітарної допомоги по Харківщині;
  • Наталія Попова, волонтерка, радниця голови Харківської облради;
  • Євген Назаренко, журналіст, про ризики в роботі журналістів під час війни, про загиблих журналістів Олександра Махова і Максима Левіна, про місію журналістики в часи війни.

Порушення стандартів. Порушень стандарту достовірності в ефірі каналу цього дня було багато. Переважно це були неперевірені повідомлення, взяті в соцмережах і телеграмканалах. У підсумковому випуску новин ведучі «Ради» влаштувати цілий огляд соцмереж. Ведуча Морозова: «За попередніми даними, жертв та руйнацій немає, повідомляє пресслужба Києвської обласної адміністрації в телеграм». Ведучий Сініцин: «Світлини з наслідками знищення оприлюднило Командування десантно-штурмових військ у соцмережах». Ведуча Морозова: «Нацгвардійці показали знищення ворожого “Тюльпана”». Відео опублікували у соцмережі».

Часом журналісти робили розмиті узагальнені посилання. Андрій Сініцин: «А тим часом керівництво Хмельниччини зазначає: мають майже 4,5 сотні об’єктів, де можуть розмістити компанії з гарячих точок нашої країни». У сюжеті Андрія Веселовського: «Тим часом в області зазначають, що в переліку вільних виробничих площ, де можуть розмістити переселені підприємства, є ще майже 4,5 сотні об’єктів». У прямому ввімкненні Ірини Кирилович: «Лікарі кажуть, що працювати було надзвичайно складно». Кілька узагальнених посилань на авторство суб’єктивних оцінок було в сюжеті Богдана Олійника: «Складнощі на ринку пального виникли через розбомблені нафтобази і нафтопереробний завод у Кременчуці, блоковані порти та припинення поставок з Росії та Білорусі, пояснюють експерти»; «Втім, експерти прогнозують, що ціни зростатимуть»; «Аналітики ринку пального кажуть: ціни стабілізуються, коли зникне дефіцит пального». Навіщо поширювати думку експерта, який коментує в сюжеті, на всіх на світі експертів?

Стандарт точності порушувався здебільшого невідповідністю картинки і тексту. Повідомлення про обстріл харківської Салтівки було «перекрите» відео бою десь у полях. Розповідь ведучого про те, що залишають по собі окупанти, «перекрита» невідповідним відео. Наприклад, він розповідав про заміноване дитяче ліжко, а показували розмінування поля тощо. Це БЗ було двічі у тому ж вигляді.

Повідомлення про те, як, на думку Єрмака, Росія компенсуватиме Україні заподіяні збитки, було «перекрите» просто архівними планами зруйнованих будівель, людей, які готують їжу на вулицях тощо. Повторювалося це в такому вигляді щонайменше вісім разів протягом ефіру.

Пряме ввімкнення Вікторії Прокопчук було «перекрите» відео, невідповідним тому, що розповідала кореспондентка. Наприклад, говорила про лежачого дідуся, а показували молодого чоловіка на інвалідному возику.

Повідомлення про можливість нафтового ембарго проти Росії без Угорщини було «перекрите» традиційними трубами і краєвидами Брюсселя. А повідомлення про потреби Харківщини в продуктових наборах «перекрите» краєвидами площі Свободи в Харкові.

Крім того, канал «Рада» запозичив у колег ідею намагатись «ілюструвати» якоюсь картинкою слова гостей ефіру. Так, розповідь поліцейського Олексія Дяговця про перший день війни була «перекрита» закільцьованою нарізкою кадрів явно не першого дня війни. Спроба «перекривати» слова гостя Кирила Тимошенко картинкою була теж неуспішною. Гість говорив про одне — картинка була про інше: він про відбудову — на картинці черга за пенсіями, він про виплати пенсій — на картинці зруйновані мости.

Була і одна фактична неточність. Представляючи гостя, ведучі стверджували абсолютно нереалістичне: що «майор поліції Віктор Левченко здійснив евакуацію понад 40 тисяч мешканців Луганщини». Сам майор Левченко відразу ж це спростував (а міг і не спростувати).

Кілька разів порушували журналісти і стандарт відокремлення фактів від думок. Безпідставне узагальнення в прямому ввімкненні зробив Олександр Шемаєв: «І все одно харків’яни готові відбудовувати як своє місто, так і свої будинки». Узагальнення було і в прямому ввімкненні Олександра Шемаєва: «Незважаючи на всі ці обстріли, ані харків’яни, ані дирекція парку не опускають руки і вважають, що парк і відбудуємо, і відновимо». Я можу лише поспівчувати кореспонденту, якому все одно щось у прямому ефірі треба було розповідати, а розповідати нічого, бо в місці ввімкнення нічого не відбувається. Але це точно не привід порушувати стандарт. Узагальнення робила Вікторія Прокопчук у прямому ввімкненні: «Все заради того, щоб кияни зрозуміли, наскільки сильна наша армія, і вони, здається, в цьому ні краплі не сумніваються».

А ще мені дуже сподобався оптимізм ведучої Морозової, яка безапеляційно сказала в підсумковому випуску новин: «До речі, бензин в Україні вже є». Може, і є, але далеко не для всіх.

Два порушення стандарту повноти інформації. У прямому ввімкненні з Одеси розповідали про роботу рятувальників після ракетного удару 23 квітня, на архівному відео не було позначено дату. Одного разу не вистачало картинки: у ввімкненні Олександра Шемаєва, який розповідав про сильні руйнування в парку Горького в Харкові, але з картинки не було видно жодних руйнувань.

Інші зауваження. В ефірі «Ради» цього дня системно неправильно робилися прямі ввімкнення. Взагалі-то, репортаж у прямому ефірі з місця події передбачає, як мінімум, саму наявність події як такої. Розповідати ж у прямих ввімкненнях про події, які сталися багато днів тому, за визначенням неправильно. Про такі події слід робити повноцінний сюжет-реконструкцію. Приклад такої помилки — пряме ввімкнення Олександра Шемаєва про те, як обстрілювали Північну Салтівку, коли ворожі війська стояли під Харковом. А тим більше неправильно намагатися у прямому ввімкненні розповідати нарис, як у ввімкненні Вікторії Прокопчук про соціальну працівницю з Бучі, яка втратила чоловіка і підопічного лежачого дідуся під час окупації, або у прямому ввімкненні Оксани Ясницької про оперного співака з Полтави, який став волонтером тощо.

І ще одне загальне зауваження до гостьової і прямих ввімкнень «Ради» цього дня. Багато гостей — простих учасників різних драматичних подій — звели велику частину студійних обговорень і всі прямі ввімкнення до спогадів хай і про недалеке, але минуле. Що могло б бути прийнятним для якогось форматного токшоу. Але неефективним для інформаційного каналу, яким сьогодні є єдиний телемарафон. За спогадами про минулі події було значною мірою втрачено поточний день, про події якого і мав розповідати канал у телемарафоні. Крім того, за загалом непоганої роботи гостьових ведучих в інтерв’ю з ньюзмейкерами і експертами було видно, наскільки важко їм давалися інтерв’ю з учасниками драматичних подій. Більшість запитань крутилася навколо банального «що ви відчували в той момент?». Хоча більшість простих людей у стресовій ситуації прямого ефіру намагаються навпаки — закрити від світу, приховати власні емоції. Тож інформативність цих інтерв’ю інколи дорівнювала повному нулю. Певним підтвердженням цього мого твердження може бути дуже емоційно сильна розповідь херсонського поліцейського про свій героїчний вчинок у сюжеті й абсолютно невиразне його ж інтерв’ю в гостьовій студії каналу.

Часто дається взнаки неузгодженість новин і гостьової студії. Так, за якихось 10 хвилин після новин повторювалися повідомлення про подовження воєнного стану і мобілізації і повідомлення про виступ Дуди в парламенті.  

Ведучі «Ради» так і не змінюють хибний підхід читати дані про втрати ворога не в тому порядку, в якому вони написані на екрані на інфографіці.

Була якась дивна ситуація. У Харкові була повітряна тривога, у зв’язку з чим ведучі каналу з Харкова передали слово ведучим у студії в Києві. І раптом кореспондент каналу Шемаєв робить пряме ввімкнення... з того ж Харкова, де в цей момент повітряна тривога. 

Взагалі не телевізійною була карта бойових дій.

 

Щось на ній роздивитися і зрозуміти глядач точно не зможе.

І традиційні проблеми з фемінітивами. «Про це заявила представник Верховної Ради в Конституційному Суді Ольга Совгиря» (ведучий Андрій Сініцин), «Ірина Павлич, адміністратор пральні-кав’ярні» (титр у сюжеті Тетяни Шимон), «Оксана Ясницька, кореспондент» (титр), «Наталія Попова, волонтер, радник голови Харківської обласної ради» (титр і представлення ведучою Ніцевич), «Розпитаємо кореспондента "ТСН" Юлію Кирієнко» (ведуча Морозова).

Елементи політичного піару. В ефірі каналу було як мінімум два такі моменти. По-перше, згадування фракції «Слуга народу» в представленні народного депутата Олександра Санченка. До цього ще й додали, що він «також є очільником молодіжного крила партії “Слуга народу” “Зе-молодіжка”». Причому двічі. Це навіщо? Але й сама розмова з цим депутатом була, чесно кажучи, ні про що в інформаційному плані (ліберальні цінності, роль молоді в суспільстві). Тобто це була розмова про абстракції, натомість завдяки такій «тематиці» нардеп принагідно згадав про «велику роботу», зроблену президентом до війни для залучення молоді до суспільного життя.

Народний депутат Федір Веніславський був титрований як член фракції «Слуга народу», коли коментував у сюжеті тему про створення міжнародного трибуналу над Росією. Який стосунок має його фракційна приналежність до цієї теми? І, чесно кажучи, на межі піару було багаторазове повторення цитат Андрія Єрмака і Михайла Подоляка протягом шести годин ефіру. Не такі вже це були й вікопомні цитати, а повторювалися і у новинах, і у гостьових студіях.

Резюме. Інформаційна складова ефіру каналу цього разу була надзвичайно слабкою. За перших п’ять годин ефіру не було жодного репортажного сюжету (вони з’явилися до підсумкового випуску), а всі прямі ввімкнення були не репортажними. Єдине репортажне пряме ввімкнення робила кореспондентка «1+1» теж у підсумковому випуску. Короткі випуски новин майже не оновлювалися (і це в проміжжку між 15-тою і 21-шою годинами), випуск о 19-й взагалі повністю складався з повторів. Протягом перших п’яти годин ефіру крутили також по колу (по три-чотири рази) три нарисові сюжети. Більше сюжетів, у тому числі й репортажних, з’явилося лише в підсумковому випуску. Було два хороші якісні нариси: Дани Власенко про поліцейського Пастухова, який в окупованому Херсоні підняв український прапор на ворожому БТРі, та Інни Гуріненко про повернення до мирного життя у звільненому селі Мокрець на Київщині. 

Трохи компенсувала брак новин гостьова студія за рахунок ньюзмейкерів різного рівня: першого заступника спікера парламенту Олександра Корнієнка, заступника керівника ОП Кирила Тимошенка, міського голови Харкова Ігоря Терехова і глави Харківської ОВА Олега Синєгубова. Більшість же гостей каналу «Рада» цього дня становили рядові учасники подій, які переважно згадували свої історії. В інформаційному плані краще було робити про них якісні нариси.

Порушень стандартів цього дня було багато. Найбільше порушували стандарт достовірності, переважно цитуванням неперевірених дописів у соцмережах і телеграмканалах. Порушень стандарту точності, які стосуються невідповідності тексту і картинки, додалося. Бо редакція каналу «Рада» запозичила у колег-конкурентів хибну ідею «ілюструвати» картинкою слова гостей.

В ефірі каналу було два прояви політичного піару.

Телеканали ICTV та СТБ (21:00–24:00) (оцінювалися три години ефіру)

Зміст ефіру.  Структура першої половини блоку каналів групи StarLightMedia була такою ж, як і раніше: ефір поділено на 15-хвилинні блоки, в яких чергувалися випуски новин і гостьові студії або «Факти тижня», або ж «Євротиждень». Новини вели по черзі Олена Фроляк і Андрій Ковальський, гостьові студії — Яна Брензей, «Факти тижня» і «Євротиждень» — Оксана Соколова.

Сюжети були такі:

  • репортаж (авторку не було названо) про парламентський день із виступами президентів Дуди і Зеленського і ухваленням важливих законів,
  • Тетяни Наконечної про бій під Нью-Йорком,
  • Поліни Спасенко про виступ польського президента у Верховній Раді,
  • Артема Сорокіна про волонтерів, які постачають необхідне у прифронтові села Чернігівщини,
  • Олексія Кобзаря про центр вимушених переселенців на Закарпатті,
  • Тетяни Доцяк про знищене танками та бомбами окупантів раніше успішне фармацевтичне підприємство на Харківщині,
  • Христини Венгеляускайте про благодійний концерт гурту «Друга ріка» у підземці Дніпра,
  • Даниїла Самсонова та Катерини Курбанової про бум на українському ринку електромобілів,
  • Павла Васильєва про воєнні плани Росії і їх невідповідність реальності,
  • Костянтина Мельникова про перехоплені розмови окупантів,
  • Олександра Мельникова про використання українськими військовими супутникових розвідданих країн НАТО,
  • Наталії Кулик про повернення людей до Ірпеня і намагання полагодити зруйновані домівки,
  • Олени Зоріної про катування та страти цивільних окупантами в Бучі і паралелі з тим, що робила російська армія в Абхазії в 1992 році.

Прямих ввімкнень не було. Гостями студії двох каналів були:

  • Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про депортацію маріупольців до Росії;
  • Вікторія Михальчук, представниця продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, про блокування експорту української агропродукції, про продовольчу безпеку України;
  • Антон Кореневич, експерт із міжнародного кримінального права та представник України в Міжнародному суді ООН, про те, як відбуватимуться суди над російськими воєнними злочинцями, про створення трибуналу.

Петро Бешта, посол України у Литві, про відмову Литви від російських енергоносіїв і електроенергії, про визнання Литвою Росії державою-терористкою.

Тарас Думенко, голова Гостомельської селищної військової адміністрації, про надання селищу статусу міста і про хід відновлення Гостомеля після окупації.

Віталій Бунечко, керівник Житомирської ОВА, про наслідки ворожих ракетних обстрілів Малина і загалом про ситуацію в області.

В ефірі каналів також був традиційний недільний випуск проєкту «Євротиждень» і вечірнє відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Чесно кажу, оцінювати новини групи — трудомістка справа. Бо ось, наприклад, спробуйте розібратися в такому повідомлення від Олени Фроляк: «Загарбники не припиняють і далі обстрілювати Харків, знову били по Салтівці. За добу поранено 5 жителів, 6 постраждалих в області. Під вогнем там кілька районів. Ворог намагається зупинити контрнаступ Збройних Сил України на півночі від Харкова. Самі ж готуються наступати на Ізюмщині і відновлюють залізничну інфраструктуру в районі Куп’янська для постачання техніки. Рашисти викрали Дворічанську селищну голову і утримують уже чотири дні. Ну а в тимчасово окупованій Борівській громаді російська армія розібрала на запчастини "швидку" амбулаторії. У громаді дефіцит ліків, сімейних лікарів немає. Бізнесменам, які відмовляються співпрацювати, ворог відмикає електрику, блокує проїзд та зупиняє підприємства». По-перше, тут ідеться про різні події в, як мінімум, семи (!) різних місцях. Розібратися, де і що саме відбувається, на слух з цього повідомлення глядачу точно дуже важко. Можна мати хіба лише певні припущення. «Під вогнем там» — це де? А де хочеш, там і думай. Звідки ведуча знає, де саме готується наступати ворог, я не розумію. В сухому залишку тут як мінімум не згадано ні джерела фактичної інформації, ні авторство суб’єктивних думок (зокрема оцінок і прогнозів щодо наступних дій ворога, бо будь-яка телеведуча, в тому числі й Олена Фроляк, не є ані розвідницею, ані воєнною експерткою). Все це за традицією «перекрите» хаотичною нарізкою якогось (саме якогось, тобто невідомо якого, і, схоже, з того, що було «під рукою») відео. Тобто лише в одному цьому фрагменті неодноразово порушуються, як мінімум, стандарти достовірності, точності, відокремлення фактів від думок і повноти інформації. На жаль, це є своєрідним «стилем» каналу ICTV. І журналісти чомусь вважають це нормальним. 

Крім уже згаданих були ще й такі порушення стандарту достовірності: ведуча Фроляк наводила статистику втрат ворога на сході України за тиждень без посилань на джерела інформації. Так само повідомляла про наслідки обстрілів на Донеччині та Луганщині. У сюжеті Даниїла Самсонова та Катерини Курбанової було узагальнене псевдопосилання: «Попри різкий попит на електроавтівки, черг на електрозаправках поки що немає, відзначають у Вінниці». Хто саме «відзначає», невідомо. І в цьому ж сюжеті було псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «Та експерти наголошують: паливна криза хоч і створює незручності, проте не вічна».

Була інформація від Фроляк із таким «посиланням»: «У соцмережах показали відео з горою ракет, випущених по Харкову за майже три місяці війни». Чи впевнена ведуча, що «в соцмережах» показали гору ракет, випущених саме по Харкову? Я чомусь не впевнений.

Ведуча тижневика Оксана Соколова казала: «Цього тижня в пресу просочилася новина, що в Білому домі розглядають можливість надання Україні суперсучасного протикорабельного комплексу “Гарпун”».

Усі порушення стандарту точності були спричинені некоректною роботою з картинкою. Зведення Генштабу про ситуацію на фронтах було «перекрите» нарізкою випадкового відео (зовсім не про ті бої і населені пункти, про які говорила ведуча). Більшість тексту ведучої про зміст давоського економічного форуму була «перекрита» швейцарськими краєвидами. Безумовно, красивими, але вони не мали стосунку до тексту ведучої, крім географічного. Повідомлення про публікацію британської газети The Guardian про прибуття до Росії сирійських «фахівців» зі створення «бочкових бомб» було чомусь «проілюстроване», зокрема, кадрами вертолітної атаки рашистів на Гостомель на початку війни. Це до чого? Повідомлення про обстріли 45 населених пунктів на сході було «перекрите» відео, яке не відповідало конкретиці, згаданій у самому повідомленні.

І ще: коли нарешті журналісти зрозуміють: не можна показувати відео конкретного населеного пункту і при цьому скоромовкою за кадром перераховувати різні населені пункти, як це дуже часто роблять ведучі новин на ICTV/СТБ? От, наприклад, і Фроляк, і Ковальський у випусках новин розповідали, що «путінські прихвостні обстріляли 12 населених пунктів. Найгарячіше було в Бахмуті, Соледарі, Авдіївці, Святогірську». При цьому показували якийсь один населений пункт. Питання — який саме? Бахмут, Соледар, Авдіївку, чи Святогірськ? Телемарафон дивляться ж у тім числі й люди з Бахмута, Соледара, Авдіївки і Святогірська. І кожен із них на цій картинці шукає свої впізнавані місця. Невже це не бентежить журналістів, які готують подібні БЗ?

Було і кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Ведучі новин по черзі — спочатку Олена Фроляк, а згодом і Андрій Ковальський — зачитували одне й те саме повідомлення, в якому були висновки і оцінки (це в випусках новин, де суб’єктивних думок за стандартом відокремлення фактів від думок бути не повинно взагалі): «Основна мета ворога — захопити Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Це дозволить їм вийти на адміністративні межі Луганської області, а це — чи не головна ціль російського військового командування. Проте, наші захисники, попри постійний тиск загарбників та обстріли з усього можливого озброєння, тримають позиції. Плюс завдають рашистам значних втрат. Через це бойовий дух асвабадітєлєй майже на нулі». Тут ішлося і про стратегію ворога, і про оцінку його бойового духу. З дозволу скажу, що усе ж ведучі новин не є ні військовими, ні експертами, щоб давати подібні оцінки. Тим більше такі вже оптимістичні, коли на сході йдуть тяжкі бої.

Фроляк робила безпідставні узагальнення: «Росіяни скаржаться, що російський рубль дедалі більше нагадує фантики, а мобілізовані з ЛДНР шукають, до яких би правозахисників організацій звернутися, щоб уникнути участі у бойових діях». Даниїл Самсонов у сюжеті робив власний висновок: «Тому електрокар — давно вже не розкіш, а розумна економія та ще й турбота про довкілля».  Власний висновок і узагальнення робив у сюжеті і Костянтин Мельников: «У Росії, схоже, почали відчувати вплив санкцій. У перехоплених СБУ розмовах рашисти скаржаться, що російський рубль дедалі більше перетворюється на звичайні папірці»; «Та міряти вартість нерухомості пораненнями справа така собі. І з цим вже не можуть миритися мобілізовані з так званих ЛДНР. ... Тож зізнаються своїм рідним, що почувають себе наче в полоні».

Неавторизовані оцінки були в підводці ведучої Соколової: «Комплекс Patriot  дуже ефективний у перехопленні ракет і для України наразі це суперважливо. Коли і звідки, в якому напрямку вилітають ці ракети, зараз встановлюється миттєво». Ведуча не є експерткою з озброєнь.

Елементи політичного піару.  У повідомленні про економічний форум у Давосі окремо було сказано: «25 травня відбудеться “український сніданок”, традиційний приватний захід, організований Фондом Віктора Пінчука. Бізнесмени з усього світу обговорюватимуть, як підтримати українських підприємців у ситуації широкомасштабної агресії Росії і порушення нею всіх можливих міжнародних домовленостей». Віктор Пінчук, нагадаю, власник каналів ICTV і СТБ. Був також бізнесовий піар: у сюжеті про «бум на електромобілі в Україні» відкритим текстом називалася одна компанія-виробник з-поміж усіх: «Стрибок інтересу почався ще на початку паливної кризи, кажуть у "Ніссан Україна"». І коментар менеджера «Ніссан Мотор Україна».

Резюме. Інформаційна складова ефіру традиційно забезпечувалася репортажними сюжетами, яких було шість. Із них дуже якісними були репортажі Тетяни Наконечної про бій під Нью-Йорком, Артема Сорокіна про роботу волонтерів у прифронтових селах Чернігівщини і Тетяни Доцяк про знищене окупантами фармацевтичне підприємство на Харківщині. Прямих ввімкнень традиційно не було взагалі. Крім того, в рамках «Фактів тижня» був якісний спецрепортаж Олексія Кобзаря про центр вимушених переселенців на Закарпатті, по суті невеликий документальний фільм. Із нарисів якісним був сюжет Олени Зоріної про катування та страти цивільних окупантами в Бучі і паралелі з тим, що робила російська армія в Абхазії в 1992 році.

Гостьова студія двох каналів була збалансованою, із шести гостей половина була ньюзмейкерами, половина експертами.

Порушень стандартів в ефірі групи було 27 на лише три години ефіру. Переважно це були порушення стандарту достовірності за рахунок подачі інфорамції взагалі без посилань на її джерела або ж з узагальненими псевдопосиланнями. Некоректне використання картинки призводило до порушень стандарту точності. І було чимало власних висновків, оцінок і узагальнень в текстах ведучих і в окремих сюжетах.

В ефірі групи було два прояви піару.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 22 травня. Загалом у цю добу майже всі найважливіші теми каналами були висвітлені або принаймні згадані. Не згадувалося про такі події, які, вважаю, мали би як мінімум повідомлятися в ефірі марафону, а деякі, що можуть мати довгострокові наслідки, й, безумовно, обговорюватися з експертами чи ньюзмейкерами:

  • влада Києва назвала найбільш забруднені мінами і снарядами райони столиці;
  • на Луганщині змінили час комендантської години;
  • американські аналітики попереджають про стягування російських військ для наступу на Запоріжжі та Херсонщині;
  • окупанти влаштували «екскурсію» в знищеному маріупольському Драмтеатрі;
  • Росія вивела в море дві третини боєздатних підводних човнів Чорноморського флоту; 
  • агентство Moody's знизило рейтинг України і прогнозує поступове відновлення економіки з 2023 року;
  • у Білорусі заявили про «українських диверсантів» і підтягують «Іскандери» до кордону з Україною;
  • в МЗС Франції назвали вступ України до ЄС «перспективою 15–20 років»;
  • проросійський виступ колишнього українського режисера Лозниці в Каннах і реакції на нього (тим більше, що канали доволі активно висвітлювали участь українських фільмів на кінофестивалі).

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

У блоку медіагрупи «Україна» ефірна сітка продовжує залишатися такою ж, як у попередні моніторингові періоди: півгодинний випуск новин і двохзполовиноюгодинна гостьова студія. На каналі «Інтер» з’явився годинний новинний випуск, решта ефіру була традиційною: короткі новини — гостьова студія щогодини. Так само на каналі «Рада» всі годинні блоки були з короткими новинами і гостьовими студіями, крім одного годинного блоку підсумкових новин о 20-й годині. Ефірна сітка каналів ICTV та СТБ була такою ж, як і раніше: 15-хвилинні новини щопівгодини, між ними — гостьові студії, тижневик чи проєкт «Євротиждень». Знову змінилася ефірна сітка каналу «1+1». Цього разу вона була наполовину суто інформаційною (короткі новини — гостьова), а далі складалася з годинних блоків (випуск новин — гостьова — новини).

Як і раніше, канал «Інтер» є лідером за репортажною складовою ефіру. 22 травня редакція зробила 16 репортажних сюжетів і п'ять прямих ввімкнень. На каналі «1+1» основу становили репортажні сюжети, яких було вісім. Прямих ввімкнень було лише два. В ефірі каналів ICTV та СТБ основу становили самі лише репортажні сюжети, їх було шість (на 3 години ефіру), прямих ввімкнень не було. У медіагрупи «Україна» репортажна складова була цього разу дуже слабкою: за три відстежених години ефіру було лише три репортажних сюжети і два прямих ввімкнення. На каналі «Рада» новинна складова була найслабшою. Жодного репортажного сюжету і прямого ввімкнення за п'ять годин ефіру і лише в підсумковому випуску чотири репортажі й одне пряме ввімкнення.

Гостьові студії медіагрупи «Україна» цього разу були більш експертними (з 11 гостей було лише три ньюзмейкери, решта — експерти). Слабкими були гостьові студії «Інтера»: лише троє гостей за 6 годин ефіру, з них — жодного ньюзмейкера. У гостьових студіях каналу «1+1» побувало 16 гостей, приблизно порівну ньюзмейкерів і експертів. Гостьові студії каналу «Рада» більше були побудовані на учасниках подій, що було не завжди ефективно. В ефірі каналів ICTV та СТБ було половина ньюзймекерів, половина експертів.

22 травня більшість каналів припускалася багатьох порушень стандартів. Формально найбільше (43 грубих порушення) було в ефірі каналу «1+1». Найбільше — по 14 разів порушували стандарти достовірності і точності, 12 разів — стандарт відокремлення фактів від думок. В ефірі медіагрупи «Україна» було 42 грубих порушення стандартів (і це лише за три години ефіру). У блоці ICTV з СТБ, за три ефірні години я нарахував 27 грубих порушень. Найчастіше порушували стандарти відокремлення фактів від думок (11), достовірності (8) і точності (7). З них по 17 разів порушувався стандарт достовірності і стандарт відокремлення фактів від думок, Менше було порушень стандарту точності і повноти інформації. В ефірі «Ради» загалом було 40 грубих порушень стандартів. Найбільше (по 17 разів) порушували стандарти достовірності і точності. Найменше порушень стандартів було в ефірі «Інтера» — 24. Найбільше тут порушувався стандарт достовірності (11 разів) і відокремлення фактів від думок (8 порушень).

Три прояви політичного піару були в ефірі каналу «1+1», по два — в ефірі каналу «Рада» і каналів ICTV/СТБ. В ефірі медіагрупи «Україна» був один прояв політичного піару. В ефірі каналу «Інтер» таких проявів не було.

Одна думка, наближена до кремлівських наративів, прозвучала в ефірі медіагрупи «Україна». В ефірі інших каналів такого не було.

Канали знову не анонсують своїх колег (за винятком каналу «Рада», які анонсували роботу команди StarLightMedia), а тим більше не роблять змістовних анонсів у наступних блоках своїх колег. Дарма. Раніше спроби це робити були.

Скриншот відео: «ТСН» / ютуб

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3809
Читайте також
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
особистий стандарт
750 дн. тому
Чому весь час претензії до журналістів-"особисте узагальнення"? Чи автор не вважає журналістів за особистості?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду