Сподіване літнє затишшя ніяк не приходить у політичне життя України, тому два телеканали - «1+1» та «Інтер» - продовжили вихід своїх підсумкових інформаційно-аналітичних тижневиків. Головною темою тижня обидва канали цілком справедливо визначили затримання головного обвинуваченого у справі про вбивство Георгія Ґонґадзе Олексія Пукача. Для «Інтера» важливим стимулом для того, щоб відкласти відпустку «Подробиць тижня», став візит патріарха Московського Кирила. Ця подія стала «брендовою» для «Інтера», який надав візитові інформаційну підтримку та організував прямий ефір, про який уже висловлювались автори ТК. Також «Інтер» досить несподівано уподібнився своїм конкурентам з групи Пінчука, почавши вихваляти меценатську щедрість свого патрона Дмитра Фірташа.

Пукач

В обох програмах були поставлені важливі запитання щодо історії з затриманням Олексія Пукача, і всі вони залишились риторичними. «Інтер» не став готувати окремого сюжету на цю тему, обмежившись розширеною підводкою ведучого Андрія Данилевича:

«Цього тижня СБУ затримала головного підозрюваного в убивстві журналіста Георгія Гонгадзе - колишнього генерала МВС Олексія Пукача. Його шукали всі українські правоохоронці впродовж 6 років. Як виявилось, весь цей час екс-глава департаменту зовнішнього спостереження переховувався в Україні. А впіймали його в селі Молочки, що на Житомирщині. Фактично Пукач - це єдиний високопосадовець, який залишився живим, і який може допомогти у розкритті вбивства журналіста. Інші можливі фігуранти справи - за дивних обставин померли. Так міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко покінчив життя самогубством двома пострілами в голову. В генерала Едуарда Фере - трапився інсульт, після якого він пробув у комі майже 6 років і помер кілька тижнів тому, не приходячи до тями. Не вижив після інсульту і Юрій Дагаєв генерал-полковник МВС, при чому крововилив у мозок обох високопосадовців трапився із різницею у 3 тижні. За однією із версій, Фере і Дагаєв давали наказ Пукачу на ліквідацію журналіста. За матеріалами слідства, нібито, саме Пукач є головним виконавцем цього замовлення. Принаймні, такими є свідчення його колишніх підлеглих - Валерія Костенка, Миколи Протасова і Олександра Поповича. За даними слідства - вони разом з тодішнім генералом викрали і вивезли за Київ Георгія Гонгадзе. А Пукач власноруч задушив журналіста. Знайти замовників убивства Гонгадзе - одна з обіцянок чинного президента Віктора Ющенка, яку він давав перед виборами. І от за 5 років потому, перед наступними президентськими виборами, раптово знайдено Пукача. Але чи допоможуть свідчення екс-міліціонера знайти справжніх замовників убивства - велике питання. Адже тепер перевірити будь-які його слова - майже неможливо. Наступне питання - чи не використають Пукача в політичній грі для компрометації тих чи інших політиків напередодні президентських перегонів? І останнє - чи виживе Олексій Пукач в ході слідства?».

Не зовсім зрозуміло, навіщо треба було витрачати стільки ефірного часу на цей пасаж, більш ніж половину якого становить бекґраунд - нагадування про давні та всім відомі події, - і який вінчає низка риторичних запитань. Та за начебто гостротою поставлених ведучим запитань можна не помітити відсутності ще одного, не менш важливого: з чиєї волі (і всупереч чиєму бажанню) сталося затримання Пукача, і чи не було воно інсценованим, на що вказує дуже багато явних ознак. Втім, не дивно, що канал, формальним власником якого є перший заступник голови Служби безпеки України, не ставить під сумнів героїчний вчинок спецслужби, яка нарешті дісталась до сховку Пукача в селі Молочки. Те, що в цій ситуації «Інтер» виступив ретранслятором офіційної версії СБУ та Генеральної Прокуратури і навіть не натякнув на те,  що щодо цієї версії можуть бути якісь сумніви, - не по-журналістськи.

Багато слів і мало змісту - так можна схарактеризувати роботу команди «1+1» із цієї теми. Проте тут ми бачимо вже інший підхід до цієї події - починаючи з підводки ведучого Олексія Ліхмана:

«Розпочинаємо, звісно, з найрезонанснішої події тижня - затримання генерала Пукача. Головного підозрюваного в убивстві журналіста Георгія Гонгадзе шукали замалим не шість років. Його вистежували в різних країнах світу, а затримали у селі на Житомирщині, де той начебто мешкав останнім часом. Зараз із затриманим працюють слідчі Генпрокуратури, із чиїх заяв ясно: Пукач заговорив. І що саме він скаже, непокоїть багатьох - надто вже небезпечні його свідчення. Справа Гонгадзе завжди мала не лише кримінальне підґрунтя. А таке вчасне, на думку деяких оглядачів, затримання Пукача за півроку до президентських виборів може бути частиною великої гри. Справді, досить нескладно спрогнозувати політичну смерть тому, на кого вкаже пальцем генерал. На кого падає тінь, і чи буде поставлено крапку, власне, в розслідуванні вбивства Георгія Гонгадзе? - тема дослідження Валентини Доброти».

Якщо за версією «Інтера» затримання Пукача можуть використати в політичних цілях, то  «1+1» натякає: саме це затримання може бути частиною чийогось передвиборного плану. Далі в сюжеті про це відверто говорять лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз та народний депутат України (Партія регіонів) Володимир Сівкович. Щоправда, відповідей на проанонсовані ведучим запитання в сюжеті Валентини Доброти немає. Зате в ньому прямим текстом сказано (щодо поширеного СБУ відео): «Затримання схоже на зрежисоване шоу за склом».

«Перша тінь падає на Володимира Литвина, колишнього главу Адміністрації президента. Це його голос схожий на голос, що звучить на плівках майора Мельниченка в розмовах про Гонгадзе з голосом, схожим на голос Кучми», - каже журналістка й наводить на користь цього припущення синхрон Миколи Мельниченка, а також коментар Литвина. Глядач із нетерпінням чекає: на кого впаде друга тінь? Але відповіді немає - далі в сюжеті синхрони Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, в яких вони висловлюють сподівання на чесне і оперативне розкриття справи.

Потім журналіст знову ставить запитання: «Але проти кого з кандидатів і яким чином може зіграти карта Пукача?» - і знову замість відповіді абстрактний синхрон директора Центру соціальних досліджень Андрія Єрмолаєва: «Скоріш за все, це буде спроба реанімувати ось ту риторику боротьби "помаранчевих" революціонерів з режимом Кучми, яка була в 2003-2004 роках, щоб нею затьмарити нинішню інтригу. Ну, погодьтесь, аргументи про злочини режиму набагато яскравіші, ніж нинішня тусня».  Де імена? Навіщо зараз боротися з режимом Кучми? Кому це вигідно і кому невигідно? Немає відповіді.

Далі журналістка говорить про те, про що й Андрій Данилевич на «Інтері» - що більшість фігурантів мертві, і багато в цій справі не є зрозумілим. Якщо намагатися відчути загальний пафос цього сюжету, видається, що авторка якщо не захищає Пукача, то, принаймні, зовсім не вважає затримання людини, яка, ймовірно, власноруч убила Георгія Ґонґадзе, важливою та в цілому позитивною подією.

Нарешті мусимо констатувати, що у матеріалах обох програм не було нічого схожого на аналіз, який був би доречнішим, аніж перелік запитань, що й без того стоять «у повітрі» протягом усього тижня, та трюїзмів на зразок можливості використання Пукача в політичних цілях. Хоча на момент виходу цих програм в ефір було написано цілу низку ґрунтовних аналітичних матеріалів в інших ЗМІ, з яких, за відсутності власних, творці тижневиків могли запозичити деякі думки.

Тимошенківські мільярди на вітер

Дивним у своїй банальності здавався б сюжет Юрія Сидоренка у «Подробицях тижня», якщо не зважати на його архітектоніку. «Чітко визначився перелік тих, хто претендує на головну посаду в державі. За даними соцопитувань, якби вибори відбулися сьогодні, у другий тур перегонів майже гарантовано вийшов би лідер Партії регіонів - Віктор Янукович. Він - лідер президентської гонки. Головна інтрига, яка зберігається - хто змагатиметься з ним за президентське крісло Арсеній Яценюк чи Юлія Тимошенко», - так підвів цей сюжет ведучий Андрій Данилевич, не назвавши джерел соціологічних даних, на які послався.

Перша частина сюжету - банальне «мочилово» Тимошенко та її команди. Явно маніпулятивні моменти в сюжеті підкреслені:

«РЕПОРТАЖ: Публічні зустрічі - пріоритет Тимошенко, вона, користуючись високою посадою, вже кликала до себе на так звані наради і кількатисячне військо представників села. Останнє багатотисячне зібрання - з`їзд партії прем`єра "Батьківщина".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Юлія Тимошенко - "УС"): "Ми - така команда, саламандр" {синхрон обрізано й вирвано з контексту, - О.Д.}.

РЕПОРТАЖ: Але жодного слова про те, як саме зможуть перемогти. Штабісти БЮТ у приватних розмовах зізнаються, що програми з чим іти у президенти не існує. Як не розроблена і тактика самої передвиборної кампанії. {Таке твердження потребує щонаймеше спроби отримати офіційні коментарі у штабістів із цього приводу, - О.Д.}

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Іван Кириленко - "УС"): "Якщо всі попередні і кампанії ми проводили творчо, то нинішню доведеться відпрацьовувати ще й оскаженіло".

РЕПОРТАЖ: У яку суму партійній касі може обійтися похід Тимошенко у президенти, соратники прем`єра вже підрахували: більше ніж два мільярди гривень. {Які соратники? Наскільки офіційна ця інформація? Якщо знову «в приватних бесідах», оперувати цією цифрою абсолютно неетично, - О.Д.} Противники Тимошенко не сумніваються: знайти такі кошти у збіднілій країні прем`єру таки вдасться {Які кошти? Чому противники Тимошенко раптом коментують взяту невідомо звідки цифру? - О.Д.}.

СИНХРОН: Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Великий ресурс адміністративний, великий ресурс навколоурядовий, там є, звідки брати гроші, і там є багато пригодованих бізнесменів і напівбізнесменів й урядовців, які гроші можуть дати". {Чому Тарас Чорновіл раптом записаний у «противники Тимошенко»? Адже він найпалкіше виступав за «широку коаліцію»!, - О.Д.}

РЕПОРТАЖ: Але на відміну від грошей, у прем`єрській кампанії бракуватиме ідей, - прогнозують у політикумі. "Український прорив", з обіцянками, про який Тимошенко у 2007 штурмувала парламент, так і залишився на папері. Тож на ці перегони - вона піде під прапорами боротьби із кризою.

СИНХРОН: Ксенія ЛЯПІНА, народний депутат України, фракція "НУ-НС": "Вона піде з ідеями, щось на кшталт звіту про пророблену гігантську роботу, про те, як нам добре живеться у нашій країні. Думаю, що це провальна ідея, тому що живеться нам не добре, і для цього - достатньо вийти на вулицю і поспілкуватися із громадянами".

РЕПОРТАЖ: У своїх промовах Тимошенко намагається заколисати виборця старими піснями про головне - як росте економіка, і як її вороги заважають їй боротися з кризою. {Банальний агітпроп, - О.Д.} Одне з провідних гасел - Україні не потрібні нові політики {А це вже брехня - такого гасла Юлія Тимошенко не виголошувала, - О.Д.}.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Юлія Тимошенко - "УС"): "Хто б що не казав про треті сили, які народжуються в Україні, про те, що вони нові і здорові, я хочу сказати вам, що це все велика ілюзія, і великий обман, який, знаєте, як третя нога - як би то вроді і є, а насправді - тільки заважає рухатися"».

Тональність сюжету, яка досі нагадувала старі добрі «темники», різко міняється, коли Юрій Сидоренко переходить до кандидата номер два - Арсенія Яценюка:

«РЕПОРТАЖ: Третя сила, на яку натякає прем`єр - це Арсеній Яценюк. У Тимошенко є всі підстави побоюватися того, що замість неї у другому турі виборці побачать лідера "Фронту змін" {Агітпроп, - О.Д.}. Він останнім часом впевнено набирає обертів, А своєю командою називає потужну регіональну мережу "Фронту змін" в усіх областях України. {Агітпроп, оскільки свою команду Арсеній Яценюк поки що не представляв, і експерти відкрито говорять про те, що Яценюкові ні з ким іти на вибори, - О.Д.}

СИНХРОН: Арсеній ЯЦЕНЮК, народний депутат України, фракція "НУ-НС", лідер "Фронту змін": "У мене сьогодні 22 тисячі членів організації. Моя команда - це не Лозинський, і не лозинщина, яка сьогодні процвітає, моя команда - це не любі друзі, моя команда - це не купка наближених до лідера і яким вже завтра треба роздавати портфелі. Моя команда - це нові люди. у кожній області - ми маємо організацію".

РЕПОРТАЖ: Сорок мільйонів доларів - саме у таку суму планують у штабі Яценюка вкластися під час президентських перегонів {Сума для Тимошенко називалась у гривнях - ДВА МІЛЬЯРДИ - а для Яценюка в доларах, очевидно, для більшого контрасту, - О.Д.}. І називають її найменшою серед решти реальних кандидатів на найвищу посаду в країні. Сам Яценюк запорукою свого успіху бачить не великі вкладення у теле та зовнішню рекламу, а реальну передвиборну програму . У ній - піднесення села, створення реальної, а не декларативної системи охорони здоров`я та освіти, підняття престижу і фінансування армії, та - нова індустріалізація країни. {Агітпроп,  - О.Д.}

СИНХРОН: Арсеній ЯЦЕНЮК, народний депутат України, фракція "НУ-НС", лідер "Фронту змін": "Нові заводи, нові атомні електростанції, нові робочі місця, нова інфраструктура - це мости, це залізниці, це дороги, залізничні шляхи, те, що дає реальний приріст економіці, реальні доходи в бюджет, і те, що дає доходи для людей. Мої політичні опоненти підуть шляхом цілого ряду публічних обіцянок про зарплати і пенсії. Я за підвищення зарплат, я за підвищення пенсій. Тільки вони не кажуть, де ці гроші взяти, а я кажу основне - де взяти ці кошти, щоб люди стали краще жити"» {А це вже не просто агітпроп, а передчасне надання кандидатові ефірного часу для агітації за себе, - О.Д.}.

І знову досить різкий поворот - від агітпропу до стриманого висвітлення - із переходом до третього кандидата, Віктора Януковича:

«РЕПОРТАЖ: Покращення життя вже сьогодні - нове-старе гасло, з яким і Віктор Янукович вдруге боротиметься за головне крісло на Банковій. Фракція Партії регіонів протягом останнього часу неодноразово блокувала трибуну Верховної Ради із вимогою підняття мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму. Офіційного висунення у кандидати Януковича, який має найбільший президентський рейтинг - ще не було. Втім, основні пункти своєї передвиборної програми - Янукович викладає вже зараз.

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, лідер Партії регіонів: "Один из первых вопросов - это социальная защита людей, и это нужно сделать в первую очередь. Второе - решение вопросов развития реального сектора экономики. Это должна быть очень взвешенная налоговая политика. Во время кризиса ни в коем случае нельзя поднимать налоги. Конечно, робота финансовой системы, банковской системы страны должна быть направлена на развитие отечественного производителя".

РЕПОРТАЖ: У штабі Януковича переконують - писати економічну програму для кандидата у президенти Януковича - немає жодної потреби. Вона була написана ще 2007 року - під час другого його прем`єрства.

СИНХРОН: Сергій ЛЬОВОЧКІН, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Тоді збиралися кращі фахівці українські, залучалися кращі міжнародні кампанії, які ставили собі на мету створити комплексну програму реформ для модернізації України. Там були 24 пріоритети визначені. По вісім пріоритетів на кожен з трьох років, які передбачала середньострокова програма, і вона абсолютно актуальна і сьогодні".

РЕПОРТАЖ: Щодо політичної складової програми - це традиційні ідеї соратників екс-прем`єра. Підвищення ролі регіонів та зміни до Конституції - але вже після того, цитата: як в країні буде наведено порядок. Скільки коштуватиме друга президентська кампанія Януковича - існують різні припущення. Штабісти екс-прем`єра називають різні цифри - від ста двадцяти мільйонів доларів до двохсот п`ятдесяти. Сам же Янукович переконує, що в умовах кризи - надто дорогою вона не буде.

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, лідер Партії регіонів: "Однозначно, будет дешевле. Сейчас формируется бюджет, и практически везде, по всем направлениям мы, естественно, как говорят, подтягиваем очень серьезно поясок. И мы бюджет формируем за счет наших сейчас однопартийцев, и тех, кто будет поддерживать нас на этих президентских выборах"».

Достатньо порівняти, скільки часу для презентації своєї програми було надано Януковичу і Яценюку, а скільки - Тимошенко, аби підтвердити глибоку маніпулятивність цього сюжету. Про Януковича Юрій Сидоренко не сказав нічого ні поганого, ні дуже доброго. Проте у співставленні трьох кандидатів за головною для цільової аудиторії «Інтера» ознакою - сумою, яку вони збираються витратити на вибори, тимошенківські невідомо звідки взяті два мільярди поза конкуренцією. Хоча 250 мільйонів доларів Януковича, також невідомо звідки взяті - це ті самі два мільярди гривень, проте цифри ці звучать зовсім по-різному.

Закон про вибори Президента

Очевидно, ведучий «ТСН. Тижня» Олексій Ліхман або люди, які пишуть підводки за нього, уважно читають «Детектор медіа», адже після того, як два тижні тому в моніторингу було написано:

«Ця досить типова для українського парламентаризму ситуація ховає велику спокусу для журналістів, спонукаючи їх до порожніх інфотейнментних констатацій - від «депутатам дуже хочеться попрацювати» до «депутати дуже хочуть на курорт»,

пан Ліхман повідомив глядачам:

«Парламентське дежавю. Обранцям нашим так подобається працювати, що за тиждень після початку канікул вони скликали позачергову сесію».  Далі пан Ліхман у такому ж псевдоіронічному тоні розповідає про те, як зміни до Закону про вибори Президента ухвалювалися, і які головні новації містить ухвалений закон. Коментують ухвалення проекту двоє депутатів - регіоналка Олена Лукаш (позитивно) та нашоукраїнець Іван Заєць (негативно). Озвучене депутатом Зайцем припущення, що за допомогою норм нового закону фальшуватимуть вибори, залишається без аналізу та осмислення (хоча, в принципі, це і є найголовніше з погляду демократії та інтересів суспільства, а не те, з якою швидкістю депутати розглядали поправки).

Телеканал «Інтер» цю подію не висвітлив.

Візит Патріарха

Панегіричний тон, у якому «Інтер» висвітлював візит патріарха Московського в Україну, можна відчути в цьому уривку:

«Десять днів, щоб стати ближчими, десять днів, щоб стати милосерднішими. Завтра в Україну з візитом прибуває святійший патріарх Московський та всієї Русі - Кирил. З 27-го червня по 5-те серпня святійший патріарх відвідає Київ, Крим, східні та західні регіони України. Крім того, він проведе урочисті Богослужіння у Києво-Печерській, Святогірській і Почаївській Лаврах, а також у Херсонесі - на місці хрещення князя Володимира. Це перший пасторський візит предстоятеля Руської Православної Церкви».

Канал дав біографічну довідку про патріарха та включив у випуск «Подробиць тижня» інтерв'ю з ним. Андрій Данилевич, спілкуючись із російським гостем, не ставить жодного хоч трохи гострого запитання і навіть не згадує про те, що в Україні існують інші православні церкви. До цієї теми несподівано переходить сам Кирило:

«СТУДІЯ: Андрій ДАНИЛЕВИЧ. Ваше святейшество, сегодня институты власти в Украине пользуются очень низким уровнем доверия среди украинцев, и именно церковь сегодня - тот орган, которому наиболее доверяют граждане Украины. Может быть, сегодня то время, когда церковь должна своим примером показать, объединить граждан?

СТУДІЯ: КИРИЛ: "Ну, вот церковь бы конечно исполняла в полной мере это предназначение, если бы ее не раскололи в свое время. А сейчас духовные силы церкви идут на то, чтобы преодолеть этот раскол. Духовные силы церкви идут на борьбу потому, что по скольку раскол по политическим линиям, значит и атака на церковь идет со стороны определенных политических сил. Вот эта круговая оборона, она ведь не создает благоприятных условий для того, чтобы церковь становилась реальной силой, объединяющей всю нацию. Поэтому единство православия на Украине тесно связано с единством самой Украины, и с успешным развитием страны. Я думаю, мы будем молится об этом у святынь Киев-Печерской Лавры, Святогорской Лавры, Почаевской Лавры. Будем говорить и с духовенством, и с верующими, и с политиками. Мое слово - слово пастыря, и я очень надеюсь, что оно так и будет воспринято. Хотя знаю, что у кого-то это слово лишенное какого-либо политического подтекста будет встречать не очень доброжелательный политический комментарий. Но даже этим людям я хочу сейчас сказать: давайте вместе думать, работать и молится, если вы люди верующие, чтобы сохранить единство украинского народа и чтобы содействовать такому развитию, которое бы действительно помогло народу построить мирную, справедливую и процветающую жизнь"».

Після цієї розмови, увінчаної «особистим запитанням» - «Ваше Cвятейшество, и позвольте личный вопрос. Исповедуетесь ли вы и кто ваш духовник?» - «Інтер» дав пізнавальний сюжет про історію Києво-Печерської лаври. В цьому сюжеті також ані словом не згадано про існування якихось інших православних церков, окрім УПЦ МП.

Натомість «1+1» впав у протилежну крайність - побудував свій матеріал практично повністю на міжконфесійних конфліктах, які начебто провокує візит Кирила, та політичному підтексті цього візиту.

«...про гостя з Росії, перед візитом якого вже розгорілися чималі пристрасті. Завтра в Україну прибуває патріарх московський і всієї Русі Кирило. Святійший сам наголошує, що їде, аби лише помолитися зі своїми вірянами. Але навряд чи вдасться втримати цей візит у церковних рамках з огляду на політичний вплив Російської православної церкви. Візит патріарха супроводжуватимуть пікети і не виключено, що і провокації. Такий висновок напрошується із заяв деяких політичних та громадських організацій. Як же зустрічатимуть святішого на Київських пагорбах?», - так підвів сюжет Ірини Маркевич Олексій Ліхман. Журналістка звернулась по коментарі до УПЦ КП, представників православних організацій, які не підтримують Московський патріархат, і говорить про «ґвалт навколо приїзду патріарха». Якщо вихолощений підхід до приїзду московського патріарха на «Інтері» можна пояснити його політичною спрямованістю - головною цільовою аудиторією каналу є російськомовне населення, яке значною мірою належить до УПЦ МП - то скандалізацію цього візиту «1+1» не поясниш нічим, окрім дотримання сумнозвісних «Шести С і одного Г», які в такій ситуації аж ніяк не є доречними.

Інші теми, висвітлені у підсумкових інформаційно-аналітичних програмах цього дня:

Загибель сина народного депутата Володимира Сівковича - «1+1» (повідомлення)

Приїзд до Києва віце-президента США Джозефа Байдена - «1+1» (сюжет Ірини Павленок), «Інтер» (повідомлення, головний пафос якого полягає в тому, що Україну не чекають у НАТО)

Російсько-український конфлікт навколо Чорноморського флоту - «1+1» (сюжет Олександра Моторного)

Меморандум МВФ про співпрацю з Україною - «Інтер» (короткий зміст документу)

Ситуація в НАК «Нафтогаз України» - «1+1» (сюжет Артема Альошина)

Підвищення цін на газ - «Інтер» (сюжет Геннадія Вівденка)

Запровадження нових податків - «Інтер» (сюжет Романа Вінтоніва)

Ситуація в агропромисловому комплексі - «1+1» (сюжет Олександра Загороднього)

Річниця великої повені на заході України - «1+1» (сюжет Алли Пасс)

Весільний бум в Україні - «1+1»

Можливість приїзду Мадонни в Донецьк - «1+1»

Добродійник Фірташ

Сюжет, яким завершувались «Подробиці тижня» цього дня, заслуговує на окрему згадку. Провідна міжнародниця «Інтера» Ганна Гороженко побувала у Кембриджі, де відкрили курс із вивчення української культури та літератури. Розгорнутий сюжет детально розповідає про цю ініціативу, про те, як в одному з найвідоміших навчальних закладів світу сприймають Україну та її мову й культуру. Під кінець сюжету секрет підвищеного інтересу «Інтера» до цієї події стає зрозумілим:

«РЕПОРТАЖ: Ідея запровадити новий курс належала громадянину України - Дмитрові Фірташу. Тривалий час меценат вів перемови із керівництвом Кембриджського університету, аби українську мову та культуру почали вивчати в одному із найпрестижніших вишів світу. Тепер він і сам приїхав до Кембриджа, аби особисто зустрітися з викладачами кафедри слов'янських мов.

СИНХРОН: Дмитро ФІРТАШ, фундатор українського курсу в Кембриджському університеті: "Для нас было важно сделать все то, чтобы в этом университете преподавался украинский язык потому, что это не просто украинский язык, это же и культура Украины. Если вы заметили, то действительно сегодня очень много иностранцев, скажем, не русскоязычных, а именно англичан, пошли на этот курс. То есть, я считаю, что для Украины это очень важное событие, и поэтому я рад, что это получилось. Я думаю, что будет не плохо"».

Якщо раніше Фірташа називали «співвласником "РосУкрЕнерго"», тепер у нього з'явилось нове, значно приємніше означення: «меценат, фундатор українського курсу». Про те, чим ще відомий «громадянин Фірташ», журналістка скромно замовчує. Подія, втім, справді позитивна, ось тільки іншим громадянам України не завадило б знати, звідки у громадянина Фірташа взялися гроші, якими оплачено український курс у Кембриджі.

Резюме

Визначивши головною темою тижня затримання Олексія Пукача, ані «1+1», ані «Інтер» не проаналізували цю подію і не дали адекватної інформації про неї. Дуже по-різному підійшовши до іншої важливої події - приїзду патріарха Московського Кирила в Україну, канали вдарились у крайнощі та не показали професійної роботи: «Інтер» проігнорував конфліктний аспект візиту, тоді як «1+1» - роздув його. «Інтер» продовжує маніпулювати на тему президентських виборів, подаючи Юлію Тимошенко у найменш вигідному світлі та «підштовхуючи» до другого місця у перегонах свого кандидата Арсенія Яценюка. Про ухвалений на тижні, що минув, Закон про внесення змін до Закону «Про вибори Президента» повідомив лише «1+1», не розкривши повністю його зміст і не проаналізувавши можливість фальсифікації результатів виборів за допомогою нових норм. «Інтер» продемонстрував піар-сюжет про благодійницьку діяльність свого політичного патрона та можливого співвласника Дмитра Фірташа.

Моніторинг здійснено в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізовує спільно з Інститутом масової інформації.

Фото - podrobnosti.ua