П’ятниця, 20 жовтня  2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

«Україну я не зраджувала», — записала  коротку відповідь СБУ пропагандистка Діана Панченко. Можливо, це і не є неочевидним зі світу медіа, і взагалі, чи варто світ пропаганди називати медіа, але неймовірним, обурливим і ницим це точно можна назвати. Бо риторика Панченко «впливає не лише на зовсім відбитих любителів “русского міра”, а й на трохи притомніших людей, які цілком можуть жити десь у Вінниці, Києві чи Тернополі, проте в душі зберігають тугу за дешевою ковбасою, “справжнім” морозивом та клаптями газет замість туалетного паперу». Лєна Чичєніна дослідила ютуб Панченко і поділилася своїми думками з читачами «Детектора медіа».

Ви ж пам’ятаєте про Радіодиктант національної єдності 27 жовтня? Він уже давно став нашим найбільшим щорічним флешмобом. Як вдається долучити до нього учнів, студентів, попзірок і дипломатів, а далі й депутатів, міністрів та очільників уряду, українців з усього світу і навіть з Антарктиди — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський запитали в Юлії Шелудько, виконавчої продюсерки «Українського радіо», координаторки проєкту «Радіодиктант національної єдності». Якщо хочете до всього ж дізнатися автора й навіть назву радіодиктанту-2023 — рекомендую подкаст, а вже потім і до написання самого диктанту долучитися. Я писатиму.

«Є начебто монополія на інформацію у держави, саме в тих чи тих організацій, наприклад, у єдиного марафону. Вони подають ту інформацію, яку бажають, не подається та інформація, яка є насправді». Принаймні так Мар’ян Кушнір, кореспондент «Радіо Свобода», пояснює незрозумілі й дивні заборони та монополію на інформацію, яка є у влади. Усе це прозвучало під час дискусії про доступ до фронту журналістів у межах конференції National Media Talk, яку проігнорували й Міноборони, і Генштаб. А тимчасом у медіапросторі немає повної картини про бойові дії в Україні, бо журналістам проблематично отримати потрібні допуски, — і що довше триває війна, то більше це ускладнюється. Юлія Лавришин була на зустрічі  і почула всі проблеми та прізвища тих, хто обмежує або забороняє журналістам робити їхню роботу. А ось українська журналістка Оксана Мамченкова поїхала у групі медійників до країн Європи, щоб познайомитися з їхніми медіа й тим, як вони висвітлюють війну в Україні. Цього разу Оксана розповідає про Італію, Болгарію, Іспанію. Якщо анонсувати її текст одним реченням: «Ті, хто не бував в Україні, зовсім не можуть уявити, що тут і як». Оксана пояснює, що між 2014-м і 2022-м про війну в Україні встигли майже забути, тому коли почалося повномасштабне вторгнення, бракувало розуміння контексту. Взагалі, вторгнення буквально приголомшило багатьох журналістів. Це ніби і зрозуміло, адже Росія десятиліттями (насправді століттями) працювала на промоцію власних інтересів всюди й у всіх сферах, комплексно (бізнес, політика, культура, інформація). Те, що ми активно робимо від початку повномасштабного вторгнення, — крапля в океані, але цього потрібно більше, системніше, інтенсивніше та проактивніше.

Власне, про роботу ведучих, журналістів, дотримання або ні ними стандартів в ефірних блоках каналів «Інтер», «Ми — Україна», Суспільного, «1+1», ICTV, СТБ і «Рада» розповідає Ігор Куляс. Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. Я не знаю як, але Ігор робить унікальну експертну величезну роботу: «критикує» телебачення в хорошому сенсі слова, тобто намагається зробити його кращим. Ігор, як справжній комунікатор у медійному колі, прагне, щоб телебачення не перетворилося на місце  амбітних людей, які намагаються комусь щось довести, а робило просто якісний продукт для глядача. Завжди мастрид — моніторинг від нашого експерта.

А далі мої колеги Леся Бідочко та Олександр С’єдін розібрали один з основних меседжів, який розганяли проросійські телеграм-канали цього тижня, — знецінення першого успішного застосування ЗСУ американських балістичних ракет ATACMS. Не думала, що в листах до читачів буду цитувати терориста, але ось вам: «що найголовніше, це кардинально, взагалі не в змозі змінити ситуацію на лінії зіткнення. Неможливо. Про це можна точно сказати», — зазначив Путін, коментуючи рішення США передати нам далекобійні установки. Що в перекладі нашою мовою означає: підгорає в диктатора та його посіпак. Люблю читати про їхній страх і розпач. А потім дивитися, як Юрко Космина в «Ньюспалмі» не щадить ні росіян, ні українців, якщо заслужили.

Наразі це все.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Ілюстративне фото: Getty Images