П’ятниця, 28 липня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт!

На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

І одразу ж хороша новина.

Відставка Ткаченка відбулася, але… скандали не закінчилися. По-перше, до цієї людини дуже багато запитань було до, під час призначення та впродовж керування Міністерством культури та інформаційної політики. Проте їх не стало менше ні в суспільства, ні у громадських активістів, ні у політиків і після його відставки та звіту. Звіт міністра ми опублікували в оригінальному вигляді, без скорочень, отримавши від власних джерел. Загалом про те, що Ткаченка звільнять, почали говорити ще одразу після його призначення — і ось, нарешті.

А по-друге, важливим  у цій історії є інше — кого (про призначеного в. о. міністра культури можна прочитати тут) і чого чекати нам з вами після цієї відставки? «Детектор медіа» поспілкувався з експертами й менеджерами у сфері культури і запитав, які вони бачать ключові проблеми та виклики, що стоять перед державою після відставки міністра:

«Розвиток культури, креативних індустрій і сфера комунікацій — це абсолютно й кардинально різні напрямки, хоч їх і об’єднує єдиний інструмент — сфера медіа. Ми ведемо зараз так звану метавійну, у якій символи, увага закордонних аудиторій, стан українського духу й те, як він сприймається західними країнами, — є набагато важливішими за ракети, літаки й артилерію», — поділився з «ДМ» Дмитро Золотухін, засновник Інституту постінформаційного суспільства, колишній заступник міністра інформаційної політики.

Анастасія Платонова, аналітикиня культури, редакторка, каже: «попри те, що нині система культури потребує розв’язання одразу багатьох нагальних проблем та викликів війни, перезавантаження МКІП сьогодні — це добра новина, адже навіть турбулентність усе одно краща за стагнацію». 

А Ольга Сагайдак, співзасновниця Коаліції дієвців культури, представниця Українського інституту у Франції, вважає, що «шукати треба не очільника, а команду кризових менеджерів культури, яка б запропонувала цю стратегію, спираючись на сьогоднішні можливості».  І це лише кілька цитат із першої частини великого аналітичного тексту на сайті «Детектора медіа».

Олександр С’єдін на прикладі нещодавнього Саміту НАТО у Вільнюсі (11–12 липня) проаналізував, як працює російський агітпроп, нав’язуючи українцям і світові ворожий образ НАТО і власну жертву обману, та пояснює,  чому в нових умовах кремлівській пропаганді все складніше вибудовувати цілісний образ старого ворога. Текст великий за обсягом і потребує трохи вашого часу, але його цінність значно більша.

***

Щодня команда аналітиків та аналітикинь «Детектора медіа» збирає та документує хроніки кремлівської дезінформації навколо військового наступу на Україну. Наша команда робить дуже кропітку і важливу роботу, фіксуючи меседжі, маніпуляції і тактики, які Росія використовує з 17 лютого 2022 року — з дня, коли зросла кількість обстрілів підконтрольної Україні території з боку бойовиків, у яких російська пропаганда звинувачує українські війська. Безперервна фіксація робиться задля того, щоб відстежувати прояви російської пропаганди, які поширюються в українському медіапросторі, в реальному часі, щоб комплексно аналізувати інформаційні атаки Росії проти України. 

До речі,  на нашому сайті вже опублікований текст іще з одного спецпроєкту «Детектора медіа» — «Моніторинг інформполітики». Йдеться про моніторинг роботи Держкомтелерадіо. Світлана Остапа цього разу закцентувала увагу на кількох робочих темах  комітету: імпорті книг, протидії інформаційній агресії Росії, допомозі у відновленні медіа та поширенні українських книжок.

Хто такий Ілля Пономарьов? Ірина Семенюта написала ґрунтовну історію російського ексдепутата й «опозиціонера», тепер уже громадянина України, який збирався вкласти «мільярди доларів» в Україну, але створив ютуб-канал «Утро февраля». У тексті Ірина зібрала всі забуті (а часто й незнані) заяви Пономарьова про те, чий Крим, як важливо українській владі сісти за стіл переговорів із бойовиками «Л/ДНР» і, власне,  ким він є: «Я російський політик, громадянин і патріот Росії, і я зацікавлений у тому, щоб вигнати цю владу». Українськими життями, пане Пономарьов? Чи може бути опозиціонер (якщо ми всі знаємо, що в Росії немає опозиції як такої) Пономарьов своїм серед українців? І для чого Пономарьов і чимало інших «хороших росіян» повсякчас з’являються в українських медіа?

Оленівка. Ніч з 28 на 29 липня 2022 року в нашій історії залишиться назавжди датою наймасовішої страти українських військовополонених. Олександра Мазур, волонтерка у громадській організації «Спільнота родин Оленівки», в інтерв’ю «Детектору медіа» розповіла про біль від деяких слів журналістів, розважальні заходи в день трагедії, сподівання на визнання роковин днем жалоби, можливості розслідування та порятунку полонених.

Микола Тищенко, колишній зі «Слуг народу», але досі нардеп, запропонував президенту Зеленському призначити Михайла Ткача, журналіста-розслідувача, генеральним прокурором України. Така пропозиція в нього з’явилась у відповідь на заклик Михайла відновити обов'язок публічного декларування для держслужбовців (у перші тижні повномасштабного вторгнення Росії обов’язкове подання декларацій було призупинене). «Детектор медіа» попросив журналіста прокоментувати відеозвернення народного обранця  «Ми не бидло». Можна було б посміятися з Миколи, але вже ніц не смішно — у коментарі для «ДМ» Михайло пояснив чому.

Про українське кіно і російських акторів на одному фестивалі знову написала наша Лєна Чиченіна. І ти ніби вже й не дивуєшся нічому, але болить від цього не менше. На Венеційському фестивалі покажуть «Тіні забутих предків» і стрічку Романа Полянського із сином Добронравова зі «Сватів». Він, нагадаю, підтримав війну Росії проти України та відвідував поранених військових. А до цього схвалив окупацію Криму.

Раптом це стало можливим і через позицію вже колишнього сумнозвісного міністра Ткаченка, — Лєна припустила і це у своєму тексті про кіно на Венеційському фестивалі.

На цьому все

Але, раптом ви забуваєте дивитися наш проєкт «Локшину замовляли?»,  я нагадаю, що сьогодні в новому випуску Вадим Міський з’ясовував, хто з російських пропагандистів найшвидше «перевзувається», аби підлаштуватися під сучасні реалії: Соловйов, Кисельов, Скабєєва чи Симоньян?  

А в подкасті «Детектор медіа говорить» раджу послухати про прем’єру кіноальманаху «Міста та їхні герої» — це дуже зворушливі історії про звичайних українців, які пройшли важкий шлях війни.  

Я впевнена, що ми тримаємося і переможемо завдяки нашій стійкості та адаптивності, але чи не найбільше маємо завдячувати нашому вмінню посміятися з усього, що з нами відбувається. А тому насамкінець раджу вам не позбавляти себе задоволення подивитися, як сатирик Юрко Космина знущається з російського треш-контенту та українських внутрішніх проблем. У новому випуску Юрко не оминув ні відставку Ткаченка, ні майбутній серіал про сумнозвісний Інгулець. 

Тепер точно все.

Дякую, що залишаєтесь із нами!

Надсилайте ваші коментарі й відгуки — я їх чекаю і всі читаю.

Читати нас можна також у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа».

Надсилати весь зворотний зв'язок рекомендую прямо мені на пошту letter@detector.media

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Архівне фото: «Радіо Свобода»