Цього разу Савік Шустер дав колегам-телевізійникам урок виживання у критичній ситуації. Опинившись без студії в липні, він уже до початку осені придбав та облаштував нову, зберіг контракт із ТРК «Україна» й успішно вийшов у ефір 7 вересня. Ба більше: не поступившись нічим в умовах співпраці з каналом, продакшн почав просувати в ефірі свою власну торгівельну марку «Савік Шустер студія» (3S) і заявив про грандіозні плани щодо виробництва нових програм. І що активніше телеканали купуватимуть ці програми, то скоріше СШС стане їхнім конкурентом.

Почали не дуже вдало. Із трьох випусків щоденного шоу на першому тижні два мали частку, значно нижчу за середній показник каналу за добу, і лише перша програма – близьку до середнього. У рейтинговому плані щоденний формат залишається «слабкою ланкою», однак, за свідченнями обізнаних джерел, власники ТРК «Україна» готові терпіти навіть збитки й рейтингові втрати, аби зберегти п'ятничне шоу. Зняти ж з ефіру лише щоденний формат, залишивши велике шоу, «Україна» не може, зважаючи на умови контракту.

Показники першого тижня виходу програми «Шустер live»

Головна інтрига – хто ж тепер замовляє музику в студії «Шустер live» – так і залишилася нерозв'язаною. Коли в серпні до ЗМІ потрапив злив про начебто засновників нової «Савік Шустер студії», Савік назвав це «чорним піаром», хоча оприлюднена пізніше офіційна інформація підтвердила достовірність принаймні частини названих тоді прізвищ. Хто насправді дав близько 9 мільйонів доларів на облаштування нової СШС, і яким є співвідношення часток між засновниками (Шустер наголошував, що більше не збирається бути міноритарним акціонером, але чи вийшло в нього домовитись із партнерами на таких умовах?) – не розголошувати цю інформацію ведучий «Шустер live» як бізнесмен має повне право. Він продемонстрував, що бренд «Савік Шустер» дотепер дорого коштує й користується попитом серед тих, хто хоче впливати на політичне життя в Україні. Про те, чи буде цей вплив явним і грубим, чи тонким і ненав'язливим, можна буде судити ближче до виборів. А ось те, що меню цієї телеїдальні залишилося незмінним, можна констатувати вже тепер.

Несвіжий, але вічно актуальний пиріжок

Щоденний «Шустер live» повернувся в ефір у звичному форматі й у першому ж випуску потішив парочкою ексклюзивів – виступом Міли Нітич та Володимиром Литвином, якого Мустафі Найєму майже вдалося загнати в кут запитаннями про Кучму та справу Ґонґадзе. Глядачі в новій студії отримали зручніші монітори з більшими кнопками, Петра Магу опустили з піднебесся на підлогу, а навороти з освітленням, якими пишалася стара студія, замінили комп'ютерною графікою. Авральний режим, у якому облаштовувалася студія, не вплинув на пристойну якість картинки.

А тут іще власники телеканалу «Інтер» зробили СШС царський подарунок, тимчасово нейтралізувавши програму «Свобода на "Інтері"». Щонайменше на дві п'ятниці «Шустер live» опинився поза конкуренцією. Щоправда, незабаром Савіку Шустеру доведеться змагатися за п'ятничну політично стурбовану аудиторію зі своїм колегою і хронікером Євгеном Кисельовим. Та для початку програма отримала фору й могла скористатися нею: винести на обговорення найгостріші й найактуальніші теми, щоби утвердитися бодай на якийсь час у ролі головного політичного шоу українського телебачення.

Натомість перший випуск сезону 11 вересня розпочався  зі славослів'я будівникам «Донбас-арени» і продовжився двома темами, які візаві Савіка з інших каналів докладно обговорили ще два тижні тому: ситуація в банківській сфері та загострення українсько-російських відносин. Заслужені панегірики на честь Ріната Ахметова залишу без коментарів, так само як і традиційно нерозбірливу для пересічного глядача частину, присвячену емісіям і рекапіталізаціям. Скажу лише, що в обговоренні другої теми як риба у воді почувався Сергій Тігіпко, тоді як Арсенію Яценюку не пощастило – він спізнився. Нестор Шуфрич чи то жартома, чи то всерйоз вимагав чимшвидше витягти Арсенія Петровича з гримерки – і, як згодом виявилось, недаремно.  

Нарешті перейшли до улюбленої теми. Що з того, що за місяць, який минув із моменту так званого загострення, відносини встигли добряче «затупитись», і країна давно живе іншими подіями? Адже українсько-російські «войнушки» – вічна тема, яку завжди готові обговорювати завсідники ток-шоу. Автори ТК вже не раз писали про те, що Савік Шустер, м'яко кажучи, переоцінює значення цієї теми для української аудиторії, і його надмірна увага до неї переходить у зловживання. Окрім програм 11 листопада та 21 листопада 2008 року, 16 січня, 27 березня, 10 квітня, 8 травня та 29 травня 2009 року, повністю або значною мірою присвячених українсько-російським відносинам, ця тема практично щоразу піднімалась у спецвипусках із політичними лідерами. А позаяк обговорюється ці питання в дусі дилетантського популізму вітчизняних політиканів, набір основних аргументів і тез залишається незмінним від програми до програми.

Якщо говорити про рівень компетентності учасників, ситуація в студії «Шустер live» була ще плачевнішою, ніж на «Свободі слова» 31 серпня. Якщо в ефірі ICTV «телепузикам» протистояла хоча б одна людина, що бере безпосередню участь у дипломатичних відносинах Росії та України – Костянтин Грищенко, то цього разу головні ролі в обговоренні грали такі визнані експерти з міжнародної політики, як Нестор Шуфрич, В'ячеслав Кириленко та Сергій Тігіпко. Так-сяк причетним до дипломатичної сфери можна вважати хіба що Арсенія Яценюка, який колись обіймав посаду міністра закордонних справ. Тігіпко був настільки ж жалюгідним у геополітичній темі, наскільки блискучим у фінансовій. «Я не очень соглашаюсь, что это была интервенция России. Мы забыли, кто первый начал», – це про російсько-грузинський конфлікт. До речі, не обійшлось тут і без улюбленого «Робентропа» – цього разу у виконанні бютівця Сергія Соболєва.

Ще одна добра традиція програми Савіка Шустера: обговорюючи кремлівську політику, з російського боку слід запрошувати або блазнів-скандалістів на зразок Жириновського, або нікого. У другому випадку ілюзію присутності Росії створюють тамтешні дисиденти, опозиціонери і тому подібна «другая Россия». Ось і цього разу з польської Криниці включався дисидент Володимир Буковський, у студії сиділи Володимир Милов та Євген Кисельов, і риторика їхня була, як можна здогадатися, зовсім не прокремлівська. Але ці, принаймні, добре і не з третіх рук знають, що насправді відбувається в Росії. Що не заважало нашим «знавцям» опонувати їм із серйозним виглядом в обговоренні глибинних процесів кремлівської геополітики.

Щоби надати несвіжому пиріжкові актуального вигляду, Савік Шустер проілюстрував загрозу російської військової агресії, яка начебто існує, обкладинками книжок на кшталт «Война 2010. Украинский фронт». Дуже нагадує «ляльку Гітлера». Вітчизняна блогосфера обговорила й обсміяла цю маргінальну писанину більш ніж півроку тому. Із таким самим успіхом росіяни могли б доводити готовність України напасти на Росію, цитуючи фентезійні твори Василя Кожелянка, де українська армія влаштовує парад у завойованій Москві.

А ось і начинка

Ще зовсім недавно на запитання про зростання рейтингу Арсенія Яценюка Віктор Янукович відповідав, що це не його клопіт - нехай, мовляв, із цього приводу переживає Юлія Тимошенко. Можливо, відтоді генеральна лінія Партії регіонів хитнулась, або ж член фракції ПР Нестор Шуфрич не поділяє позиції свого лідера і бере близько до серця клопіт Юлії Володимирівни... На третій годині ефіру головний завсідник Шустерового шоу із непередбачуваністю вуличного гопника накинувся на лідера «Фронту змін»:

«У вас был известный конфликт с Ратушняком. Я склоняюсь к тому, что эти палатки были провокацией вашего штаба. Но  когда Ратушняк сказал, что еврей не может быть президентом, я сказал: нет! Арсений Петрович – еврей – может быть президентом, и никто ему не имеет права это запрещать».

Нагадаю: тезу «Яценюк – єврей», вдало закинуту в інформаційний простір ужгородським мером Сергієм Ратушняком, умить підхопили недоброзичливці Арсенія Петровича. Причому діяли вони вельми дотепно: не ганили гадане єврейство Яценюка, а навпаки – всіляко захищали його єврейську національну гідність. З'явились і були розтиражовані кілька листів від нікому раніше не відомих єврейських громад чи організацій, дуже схожих на незабутнє «пане Ющенку, ваша дружина – американка». На харківському телебаченні було продемонстроване «звернення євреїв до Арсенія Яценюка», в якому такий собі здеградований типок закликав кандидата не цуратись своїх предків. Своїм недоброзичливцям дуже допоміг і сам Арсеній Петрович, який заметушився, всіляко доводячи, що є чистокровним українцем, а його піарники навіть розміщували у пресі матеріали про «чисте» походження кандидата. Після такого цільова аудиторія провокації, яка уміє розпізнати «жидка» за кілометр, уже не має жодних сумнівів.

Однак дотепер цариною спецоперації «Для вас, антисеміти», яка раніше була випробувана на Юлії Тимошенко («Грігян-Капітельман»), але не вдалася, були переважно маргінальні ЗМІ. І ось не абихто, а сам Нестор Шуфрич вивів її на всеукраїнський рівень.

Яценюк мляво відмахнувся - мовляв, на такому рівні дискутувати не хочу. Шуфрич знервовано жмакав у руках наготовані папірці з цитатами з «сіонських мудреців за Яценюка», які збирався зачитати в ефірі. Яценюк старанно відводив нитку розмови від слизької теми, однак за кілька хвилин не стримався і кинув на адресу Шуфрича ще одну фразу зі словом «єврей». Регіонал зарепетував, що, мовляв, його смертельно образили, адже насправді він виступив на користь єврея-кандидата, і взагалі, ось послухайте. «Еще нам, любавическим евреям и, пожалуй, всему еврейскому народу очень печально, что Арсений Яценюк своей национальности панически боится...».

Лише після цього ведучий почав мляво урезонювати Шуфрича: «Все же понимают, что вы сейчас делаете то же самое, что и Ратушняк, и вас никто не провоцирует». Однак депутат, не звертаючи на ведучого уваги, продовжував розповідати щось про «рід одного з авторів Талмуда», якого Яценюк соромиться, а він, Шуфрич, пишався б, якби походив від євангеліста... Адже не дарма він приніс до студії цих «любавических евреев» і чекав дві з половиною години. Кандидат у президенти, кинувши на адресу Шуфрича щось на кшталт «ви не перегрілися?», поїхав до Миколаєва у справах. Натомість після реклами Шуфрич не лише не зник із студії, але й продовжив ганити Яценюка позаочі.

«Что - Савик? Что - Савик? А что может сделать Савик?», – роздратовано відповідав ведучий політикам, які під час спічу Шуфрича намагалися вказати йому на ненормальність того, що відбувається у студії. Здається, щось та й може. Ну, наприклад, може більше не запрошувати Нестора Шуфрича до студії. Якщо це – представник Партії регіонів, то хай висилає на ефіри когось іншого. Або хоча б встановити певні цілком нормальні заборонні рамки, – які, до речі, цілком відповідають духові, якщо не букві, українського законодавства, – і не дозволяти героям вдаватись до подібних дешевих провокацій. Принаймні мікрофон їм вимикати.

Але ж прямий ефір – це свобода, яку не можна обмежувати. Тому персонажі на зразок Шуфрича почуваються у студії «Шустер live» господарями.

«Театр закрывается, нас всех тошнит»

Описаною огидною сценкою неїстівна начинка Шустерового пиріжка не вичерпалась. Дикувато виглядала промова В'ячеслав Кириленка, яка завершилась прямою агітацією за всім зрозумілого кандидата в президенти, лише ім'я не було назване. Дикуватою була «телефонна очна ставка» між утеклим з України Ігорем Марковим, якого розшукують правоохоронці, та заступником Міністра внутрішніх справ Геннадієм Москалем. «Мы хотели просто дать вам возможность сказать друг другу "привет", и, может быть, вы как-то друг друга найдете», - пояснив мотиви цієї сцени Савік Шустер. У такому самому стьобному стилі ведучий продовжував спілкуватися з Марковим, запропонувавши йому «сесть в тюрьму и диссидентствовать оттуда». На завершення телефонного включення лідер партії «Родина» висловив здивування - «я не понимаю, причем здесь господин Москаль?». У принципі, так само незрозумілим залишається, до чого там був пан Марков, адже говорили зовсім не про «Родину». І чому саме з Марковим та Москалем зазвичай коректний Шустер дозволив собі знущальний тон? Хоч як потрактувати казус Маркова - як  переслідування інакодумця чи навпаки, як справедливе намагання покарати правопорушника, - це не привід для глузування.

Можливо, в усьому винне випромінювання, яке, за твердженням команди СШС, було застосоване проти студії під час програми. Кепкувати з приводу «теракту» не буду, хоча й кортить. Рішення Савіка оприлюднити інформацію про те, що невідомі вивели з ладу його апаратуру недешевим і неординарним способом, у форматі шоу з депутатським «одобрямсом», видається нескромним, а пафосні означення на зразок «неотероризму» та дешевий символізм дати 11 вересня не можуть не викликати скепсис. Що ж, будемо сподіватись, що служба безпеки СШС разом із правоохоронцями винайдуть дієвий захист від електромагнітної та психотронної зброї. Проте й раніше, без усякого опромінення, програма «Шустер live» виглядала саме так. Теми, які наболіли інтелігентному іммігранту з комплексом образи на Росію, і раніше часто бували нескінченно далекі від народу (ось і цього разу показники шоу, враховуючи невихід «Свободи на Інтері», були доволі скромними). А стимулювати ерекцію рейтингу доводилось за допомогою потурання хамству, скандалам та іншим видовищам, що апелюють до найпримітивніших інстинктів аудиторії.

Ми завжди відкидали як безперечне мракобісся звинувачення на адресу Савіка Шустера в штучному поглибленні розколу України та паразитуванні на хворобах суспільства. Проте не можна не визнати, що саме в студії «Шустер live» (як і попередніх проектів Савіка) створені найкращі умови для деструктивної демагогії, базарних сварок, спланованих маніпуляцій і провокацій на зразок Шуфричевих «любавических евреев», а з наближенням виборів, можливо, й чогось гіршого. Чогось на кшталт сумнозвісного «електромагнітного випромінювання».  Принаймні ця претензія, на відміну від маргінально-квазіпубліцистичних спроб демонізації Шустера, обґрунтована.

І цей перманентний теракт проти громадської думки, малодушно виправдовуваний «свободою прямого ефіру», дає сподівані плоди. Що обговорюють на лавочках, у скверах та громадському транспорті наступного дня? Аж ніяк не концепції виходу з кризи, конструктивні пропозиції для уряду і тому подібні змістовні речі, яких у програмах Савіка чимало. «Бачили, як вчора Шуфрич Яценюка...?» - «так ото ж вчора у Шустера сказали, що Юля воровка» - «а ці вчора у Шустера мало не побилися!»... Сформоване таким чином стереотипне уявлення про українську політику просто не дає розумним думкам тих поодиноких політиків, які ще здатні бути конструктивними, пробитись до свідомості аудиторії. І поступово українська політика стає саме такою, якою її бачать у телевізорі. 

Нам - журналістам, що пишуть про телебачення, - звісно, цікаво буде спостерігати у студії «Шустер live» парад кандидатів у президенти, аналізувати співвідношення представлених політичних сил, думати над причиною вибору тем та спікерів. Ніде правди діти, саме ця програма вирізняється з-поміж інших ток-шоу передовими технологіями, гнучкістю формату та постійним пошуком нових засобів залучення аудиторії. Та все ж для виконання функцій, притаманних політичному ток-шоу, їй явно бракує чіткого регламенту - як для учасників, так і для ведучого. Поки його немає, зі «свободою» прямого ефіру буде те саме, що й зі свободою слова в країні загалом.

Фото - Liga.Net